Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3215/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 51-2643км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017260020000512

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 725/3215/17
		провадження № 51-2643км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		захисника
		(в режимі відеоконференції)  ОСОБА_7 ,
		засудженого   ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників  ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Чернівецького апеляційного суду від05квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260020000512, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, щозгідно ст. 89 КК не має судимостей,
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК,
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 червня 2018 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
		 ОСОБА_10 : за ч. 2 ст. 121 КК  на строк 9 років; за ч. 4 ст. 296 КК  на строк 4роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
		 ОСОБА_8 : за ч. 1 ст. 121 КК  на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК  на строк 3роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		 ОСОБА_9 : за ч. 2 ст. 296 КК  на строк 2 роки 6 місяців;
		 ОСОБА_11 : за ч. 4 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 КК  на строк 2 роки 6місяців.
		Цим же вироком ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, а ОСОБА_9 на тій же підставі виправдано за ч. 2 ст. 121 КК.
		Стягнуто з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Чернівецької ОДА 71955,92 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих  ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Цивільні позови потерпілих  ОСОБА_14 та ОСОБА_13 залишено безрозгляду.
		Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення у строк покарання, заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
		За вироком суду ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та неповнолітнього ОСОБА_9 визнано винуватими у тому, що вони 16 квітня 2017 року близько 22:30, діючи спільно за попередньою домовленістю, на території паркової зони поблизу провулку Смотрицького в м. Чернівцях, грубо порушуючи громадський порядок, зухвало, безпричинно увірвались до місця, де відпочивали ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , при цьому ОСОБА_10 ударив по голові ОСОБА_12 дерев`яною палицею, заздалегідь заготовленою длянанесення тілесних ушкоджень, заподіявши тяжкого тілесного ушкодження увиді перелому кісток черепа із забоєм головного мозку, від чого ОСОБА_12 упав на землю, а ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжили бити його та ОСОБА_13 кулаками й ногами по різних частинах тіла, заподіявши потерпілим легких тілесних ушкоджень у виді синців та саден. ОСОБА_8 тричі ударив ОСОБА_13 ногою в живіт, завдавши тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у виді розриву селезінки. В цей же час ОСОБА_11 бив дерев`яною палицею, заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, по спині та ногах ОСОБА_15 , до побиття якого також приєднався ОСОБА_9 , завдавши ударів по спині ногами й кулаками, чим обоє заподіяли потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді синців та саден на різних частинах тіла. Внаслідок ускладнення від отриманого тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_10 , а скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_14 задовольнив частково, скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій вирок, яким засудив до покарання у виді позбавлення волі:
		 ОСОБА_10 : за ч. 2 ст. 121 КК  на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК  на строк 4роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		 ОСОБА_8 : за ч. 2 ст. 121 КК  на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК  на строк 4роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		 ОСОБА_9 : за ч. 2 ст. 121 КК  на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК  на строк 4роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		 ОСОБА_11 : за ч. 4 ст. 296 КК  на строк 4 роки.
		Стягнуто з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Чернівецької ОДА 71955,92 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих  ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Стягнуто солідарно з  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 88970,20 грн і 500000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно. Стягнуто солідарно з  ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на користь  ОСОБА_13  8005,61 грн і 100000 грн урахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
		Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення у строк покарання, речових доказів та процесуальних витрат укримінальному провадженні.
		За вироком апеляційного суду ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 танеповнолітнього ОСОБА_9 визнано винуватими у тому, що вони 16 квітня 2017року близько 22:30, діючи спільно за попередньою домовленістю, на території паркової зони поблизу провулку Смотрицького в м. Чернівцях, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, щосупроводжувалось особливою зухвалістю, увірвались до місця, де відпочивали ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , і з хуліганських спонукань безпричинно почали завдавати останнім трьом численних ударів дерев`яними палицями, заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, кулаками й ногами. При цьому ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 звеликою силою завдавали ударів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , щоб позбавити їх можливості захиститись, у той час коли ОСОБА_15 палицею бив ОСОБА_11 , до якого приєднався і ОСОБА_8 . Хуліганські дії ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 тривали близько 7 хвилин, після чого вони втекли з місця злочину.
		Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_13 завдано легких тілесних ушкоджень у виді синців, саден, струсу головного мозку, тяжкого тілесного ушкодження у виді розриву селезінки, апотерпілому ОСОБА_12  легких тілесних ушкоджень у виді синців, а також тяжких тілесних ушкоджень у виді перелому лобної кістки та забою головного мозку, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 заподіяли ОСОБА_15 легких тілесних ушкоджень у виді синців.
		Судові рішення щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у касаційному порядку неоскаржуються.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах захисники  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись наневідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування вироку апеляційного суду відповідно щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , просять призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисники зазначають, що за результатом апеляційного розгляду суд невстановив нових доказів та обставин, не врахував показань обвинувачених, висновків експертів, помилково кваліфікував дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зач.2ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК і призначив кожному з них занадто суворе покарання без урахування тяжкості вчиненого злочину, даних про особи обвинувачених тапом`якшуючих обставин, які давали підстави для застосування положень ст.69КК.
		Крім наведеного, захисник ОСОБА_6 стверджує, що тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала смерть потерпілого ОСОБА_12 , заподіяв ОСОБА_10 з особистих мотивів. Вважає, що в обвинувачених не було попередньої змови на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , кожен із них діяв самостійно. На думку захисника, не підтверджено доказами і висновку про те, щохуліганство ОСОБА_8 вчинив із використанням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, відповідно, цей злочин має бути кваліфіковано не за ч. 4, а за ч. 2 ст. 296 КК, як це зробив місцевий суд.
		Захисник  ОСОБА_7 також стверджує, що апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 без участі представників служби усправах дітей і призначаючи неповнолітньому обвинуваченому покарання недотримався вимог ст. 103 КК, оскільки не врахував умов його життя тавиховання, вплив дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники та засуджений підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечувала проти їх задоволення, вважала оскаржений вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, нащопосилаються захисники у касаційних скаргах, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Висновки апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
		Такі висновки апеляційний суд обґрунтував: показаннями, даними в суді обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , якінезаперечували факту вчинення хуліганських дій із побиттям потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , показаннями останніх двох тасвідка ОСОБА_16 про обставини злочинів, під час вчинення яких обвинувачені били потерпілих дерев`яними палицями та гайковим ключем. Крім цього, свої висновки апеляційний суд обґрунтував також іншими доказами, зокрема даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз тощо.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів і правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК.
		Зокрема, за результатом апеляційного розгляду, в ході якого апеляційний суд відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідив докази, було встановлено, щообвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_9 діяли спільно, узгоджено, допомагаючи один одному, одночасно завдали удари по різних частинах тіл потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , діючи таким чином, щоб позбавити зазначених осіб будь-якої можливості захистити себе. Проузгодженість їх дій та спрямованість умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень свідчить і застосування обвинуваченими при нанесені тілесних ушкоджень заздалегідь заготовлених предметів  дерев`яних палиць та«штахетників», а також локалізація та кількість тілесних ушкоджень, виявлених употерпілих.
		Згідно висновку експерта від 25 квітня 2017 року № 434 стац та від 26 червня 2017року № 773д всі тілесні ушкодження у ОСОБА_13 виникли в результаті дії твердих тупих предметів, від не менш як 14-ти кратної травмуючої дії.
		Згідно висновку експертизи від 23 червня 2017 року № 338д тілесні ушкодження у ОСОБА_12 виникли від не менш як 13-тикратної травмуючої дії тупих (тупого) твердих (твердого) предметів (предмета). Тілесних ушкоджень було завдано здостатньою (великою) силою для їх виникнення, при чому розташування потерпілого та нападника під час нанесення ударів та заподіяння тілесних ушкоджень змінювалося, тобто ушкодження наносилися під різними кутами.
		Показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо непричетності доспільного, групового нанесення тілесних ушкоджень заздалегідь заготовленими предметами ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , що призвело досмерті останнього, та спричинення ОСОБА_13 тяжкого тілесного ушкодження апеляційний суд обґрунтовано визнав суперечливими йтакими, що спростовуються послідовними показаннями потерпілих та свідка, якіузгоджуються з іншими доказами та не містять істотних суперечностей.
		Отже, доводи захисника ОСОБА_6 щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 виключно ОСОБА_10 з особистих мотивів (ексцес виконавця), а не в групі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 й безпідставності кваліфікації інкримінованого останньому хуліганства за кваліфікуючою ознакою «іззастосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень», є необґрунтованими. При цьому злочинні дії ОСОБА_8 обґрунтовано кваліфіковані за ознакою «вчинені групою осіб», а не за «попередньою змовою групою осіб», оскільки диспозиції статей інкримінованих обвинуваченому злочинів не містять відповідної кваліфікуючої ознаки.
		Апеляційний суд розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням вимог ст.405КПК, в ході розгляду повторно дослідив докази, надав їм іншу юридичну оцінку, що згідно ст. 407 КПК входить до компетенції цього суду, за результатом розгляду ухвалив новий вирок. Порушень норм процесуального закону, прощозазначають захисники в касаційних скаргах, не встановлено.
		Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що апеляційний суд належним чином повідомляв представників служби у справах дітей тауповноважений підрозділ органів Національної поліції про розгляд справи щодо неповнолітнього ОСОБА_9 , проте вони в судове засідання не з`явилися. Посилання захисника ОСОБА_7 на недотримання апеляційним судом вимог ст. 500 КПК безпідставне, оскільки вказана норма процесуального закону визначає порядок судового розгляду питання щодо застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний розгляд кримінального провадження було проведено за участю представника неповнолітнього ОСОБА_9  ОСОБА_18 та його захисника ОСОБА_7 , порушень прав неповнолітнього ОСОБА_9 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які були би підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
		Призначаючи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, оскільки урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, якієтяжкими, дані про особу обвинувачених, які раніше не судимі, їх молодий вік, ОСОБА_9 на час вчинення злочинів був неповнолітним, ставлення до вчиненого, думку потерпілих щодо призначення покарання. 
		При цьому у вироку апеляційний суд зазначив про визнання ОСОБА_8 своєї вини (ч. 2 ст. 296 КК), однак обґрунтовано не визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обставинами, що пом`якшують покарання, оскільки, якубачається зі змісту касаційної скарги його захисника та пояснень обвинуваченого в судових засіданнях судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, він не визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК. Відшкодування ОСОБА_8 завданої ОСОБА_13 шкоди, з огляду на те, що шкода потерпілій ОСОБА_14 ним не відшкодована, не може бути визнано достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК.
		Дотримався апеляційний суд і вимог ст. 103 КК при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_9 урахувавши, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості його особи згідно досудової доповіді фахівця із питань соціальної роботи із суб`єктами пробації ОСОБА_19 , зокрема й відомості про те, що існує висока ймовірність вчинення ОСОБА_9 повторних кримінальних правопорушень, а його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства (т.6,а.п. 51-58).
		Підстав для застосування до них положень ст. 69 КК апеляційний суд невстановив, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 положень вказаної норми кримінального закону і колегія касаційного суду.
		Оскаржений вирок апеляційного суду в частині доведення винуватості тапризначення покарання засудженим відповідає вимогам статей 374, 420 КПК, єобґрунтованим і вмотивованим, підстав для його скасування немає.
		Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані захисниками касаційні скарги слід залишити без задоволення.
		Разом із тим, ч. 1 ст. 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Як убачається з оскаржуваного вироку, апеляційний суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_13 та стягнув на його користь солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 8005,61 грн і 100000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно незважаючи на те, що орган досудового розслідування ОСОБА_11 не ставив у провину заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , а останній свої позовні вимоги до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обґрунтовував виключно заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень унаслідок хуліганських дій.
		Апеляційний суд не дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 420, КПК, не навів підстав для задоволення цивільного позову ОСОБА_13 до ОСОБА_11 , безпідставно задовольнив указаний позов, хоча мав відмовити в його задоволенні виходячи з вищенаведеного.
		Частина 2 ст. 433 КПК визначає, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких ненадійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
		З огляду на зазначене колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 433 КПК вважає занеобхідне змінити оскаржуваний вирок у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_13 , відмовити останньому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_11 . Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_13 було заявлено до обвинувачених солідарно, визначені апеляційним судом суми підлягають стягненню з ОСОБА_9 .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисників ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9  залишити беззадоволення.
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Чернівецького апеляційного суду від 05 квітня 2019року щодо ОСОБА_11 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_13 змінити.
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8005,61 грн та моральної шкоди  100000 грн.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до ОСОБА_11  відмовити.
		У решті вирок апеляційного суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...