Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17571/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 29.10.2020
Результат оскарження 29.10.2020 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		24 грудня 2019 року                               м. Київ                                        № 640/17571/19
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючої судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне слідче управління Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДМС України), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл.), третя особа - Головне слідче управління Національної поліції України (далі по тексту - третя особа), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що інформація, яка слугувала прийняттю спірних рішень, не є доказом, що ОСОБА_1 займається діяльністю, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населенню України, а тому його безпідставно позбавили статусу біженця.
		Представник відповідачів проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що рішення від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця є обґрунтованим, прийнято з урахуванням вагомих доказів причетності останнього до збуту та контрабанди наркотичних засобів в особливо великих розмірах, що становить загрозу здоров`ю населенню України, а тому спірне рішення не підлягає скасуванню. Як наслідок, правомірно, у відповідності до приписів законодавства України сформовано та надіслано повідомлення про позбавлення позивача статусу біженця від 05.09.2019 №235.
		Третьою особою до матеріалів справи надано письмові пояснення, в яких підтримано позицію відповідачів та зазначено, що спірні рішення є обґрунтованими та скасуванню не підлягають. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник третьої особи заперечила проти позову, з підстав, викладених у письмових поясненнях. Після наданих пояснень представники позивача та третьої особи просили перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне слідче управління Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення провадження в частині визнання протиправним та скасування повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про позбавлення статусу біженця від 05.09.2019 №235 закрито.
		Відповідно до ч. 3   ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України     учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. 
		Сторона відповідачів у судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, сповіщені належним чином про день, час та місце розгляду справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З урахуванням чого, адміністративна справа відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205  КАС України розглядається у порядку письмового провадження.
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі рішення Державної міграційної служби України від 17.08.2018 №282-18 відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визнано біженцем.
		Рішенням Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 відповідно до ч.ч. 4, 5, 14 ст.11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та пп. «б» п.7.7 розд. VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потурбує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884, вирішено позбавити громадянина РФ ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку з тим, що він займається діяльністю, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населення України. 
		На підставі вказаного рішення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області сформовано повідомлення про позбавлення статусу біженця від 05.09.2019 №235.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360   (далі по тексту - Положення) Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
		Згідно з пунктом 2 Положення Державна міграційна служба України у своїй діяльності керується   Конституцією   та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до   Конституції   та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає   Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
		Згідно пункту 1 частини першої   статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
		Частина п`ята   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   встановлює, що особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
		Відповідно до частини сьомої   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   підставою для подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади.
		Згідно з частиною дев`ятою   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   у поданні про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		За правилами частини десятої   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за поданням уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
		Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати додаткової інформації від уповноваженої посадової особи, яка внесла подання.
		У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, потреби в установленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, стосовно якої вирішується питання про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
		Частина чотирнадцята   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   визначає, що подання щодо втрати та позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, документи, отримані або підготовлені під час розгляду подання, додаються до особової справи біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
		Як установлено в частині одинадцятій   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, а також про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відсутність підстав для втрати чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Відповідно до частини 16 статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, надсилає особі, стосовно якої прийнято рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця чи додаткового захисту або скасовано рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або видає їй письмове повідомлення із зазначенням причин такого рішення і роз`ясненням порядку його оскарження. Посвідчення біженця або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, та їх проїзні документи для виїзду за кордон вилучаються або визнаються недійсними.
		Наведені норми   Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»   вказують, що рішення про позбавлення особи може бути прийнято, якщо ця особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, на підставі відповідного клопотання органу Служби безпеки України та на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів.
		Відповідно до   статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 2   статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України   визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		На підставі клопотання листа Національної поліції України від 05.07.2019 №7823/01/40-2019 щодо припинення статусу біженця громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 відповідачем-1 направлено лист ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 18.07.2019 №8.5/2806-19 щодо ініціювання припинення стосовно вказаної особи статусу біженця.
		Відповідачем 2 під час процедури позбавлення статусу біженця в Україні встановлено та вбачається з вищевказаного клопотання Національної поліції України, що стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23.04.2019 №42019000000000933 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307 та частиною третьою статті 305 КК України, за фактом збуту та контрабанди наркотичних засобів в особливо великих розмірах.
		Вказаній особі 20.06.2019 повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України. Максимальний вид покарання за вчинення вказаного злочину становить 12 років позбавлення волі.
		Також, у ході досудового розслідування встановлено, що 04.07.2017 працівниками Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України під час оформленням пасажирів рейсу №757 сполученням «Тбілісі-Київ» ОСОБА_1 було затримано у зв`язку з перебуванням у міжнародному розшуку з метою арешту та подальші екстрадиції до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачена частиною другою статті 30, частиною п`ятою статті 228-1 КК РФ (незаконне виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також, незаконний збут або пересилання рослин, які містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх частин, які містять наркотичні засоби або психотропні речовини). Максимальний термін покарання - довічне позбавлення волі.
		На підставі вказаних обставин відповідач-1 дійшов висновку, що позивач, перебуваючи у міжнародному розшуку, скориставшись можливістю уникнути екстрадиції до країни громадянської належності шляхом набуття статусу біженця, при цьому, на території України вчинив злочини, пов`язані з незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням наркотичних засобів з метою їх збуту. Така діяльність ОСОБА_1 становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населення України, а тому прийнято спірне рішення від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення його статусу біженця.
		Разом з тим, суд зауважує, що перелічені документи не є доказами, які підтверджують, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України; надані відповідачем 1 документи лише повідомляють про знаходження ОСОБА_1 у міжнародному розшуку.
		У свою чергу знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не свідчить про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
		Відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, наприклад засвідченого належним чином вирок суду, який набрав законної сили, про визнання позивача винним у вчиненні діяння, яке можна вважати таким, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
		Крім того, відповідачем 1 не доведено, що ймовірна причетність позивача до організації міжнародного наркотрафіку на території інших країн, не підтверджена належними та допустимими доказами, становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
		Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що ДМС України до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця звертався із відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо позивача.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця здійснено за відсутності підстав, визначених частиною 5   статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а тому рішення ДМС України від 28.08.2019 №300-19 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 287, 293, 295 - 297 КАС України,
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов    ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне слідче управління Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
		 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця. 
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , посвідчення біженця НОМЕР_1 на підставі рішення ДМС України від 17.08.2018 №282-18).
		Відповідач: Державна міграційна служба України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до   ст. 255 КАС України   та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст.   293,   295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України   відповідно.
		 
		Суддя                                                                                      Н.М. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...