Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9157/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		12 грудня 2019 року                                м. Київ                                           № 640/9157/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом Закритого акціонерного товариства "AGRI HUB EUROPE"доМіністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруСлужба безпеки України про представники учасників справи: скасування наказів  позивача - Руденко С.Ю. ; відповідача - Калусенко В.В.; третьої особи - Семенець Г.В. ,
		(у судовому засіданні 12.12.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),     
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Закритим акціонерним товариством "AGRI HUB EUROPE" (адреса: Литва,                           м. Вільньюс Вільнюського Самоврядування, вул. Львово, 13-12, ідентифікаційний код - 304289466) (далі - позивач або ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України  (адреса: 01008, м. Київ,                           вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) (надалі - відповідач або Міністерство), у якому Товариство просить суд визнати протиправним та скасувати накази Міністерства № 678 від 17.05.2018, № 1311 від 19.09.2018 у відношенні ЗАТ "AGRI HUB EUROPE".
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засіданні на 04.07.2019; залучено Службу безпеки України (адреса: 01034, м. Київ,                         вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код - 00034074) (в подальшому - СБ України або СБУ) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 витребувано у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України докази отримання Закритим акціонерним товариством "AGRI HUB EUROPE" листа вих. № 4102-13/46122-07 від 23.10.2018 "Щодо спеціальної санкції". 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 замінено назву відповідача "Міністерство економічного розвитку і торгівлі України" (адреса: 01008,   м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) на "Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України".
		Поряд з цим, у судових засіданнях 04.07.2019, 22.08.2019 та 05.09.2019 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 31.10.2019. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019.
		Вказаної дати в судовому засіданні позивач, за викладених у позові підстав, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Мотивуючи викладені обставини позивач зазначає, що 07.02.2019 внаслідок набрання чинності Законом України "Про валюту і валютні операції" статтею 16 Прикінцевих та перехідних положень виключено статтю 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відтак, відсутні підстави для накладення спеціальних санкцій на ЗАТ "AGRI HUB EUROPE".
		Представник відповідача наголосив на наявності підстав для відмови в задоволенні позову повністю.
		Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що застосована до позивача спеціальна санкція та оскаржувані накази відповідають чинному на момент застосування законодавству, а обґрунтування позову у даній справі зводиться до довільного тлумачення Товариством норм законодавства, а тому доводи позову є необґрунтованими.
		Крім того, представник Міністерства зауважив на неактуальності розгляду заяви                 № 2432-03/120 від 03.07.2019 «Про закриття провадження справі» та заяви № 2432-03/118    від 03.07.2019 «Про зупинення провадження справі».
		Присутній представник третьої особи підтримав викладені у поясненнях аргументи про безпідставність та необґрунтованість позову.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви № 2432-03/119 від 03.07.2019 «Про залишення позову без розгляду» представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Калусенка В.В. 
		 
		Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		17.05.2018 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ               № 678 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» (по тексту - Наказ-1 або Спірний наказ-1). Вказаним наказом застосовано до ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.
		19.09.2018 вказаним міністерством винесено наказ № 1311 «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» (в тексті - Наказ-2 або Спірний наказ-2, разом - Накази або Спірні накази).
		З прийнятими Міністерством Наказами Товариство не погоджується та зазначає, що 07.02.2019 набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції», статтею 16 «Прикінцеві та перехідні положення» якого із Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" виключено статтю 37, а тому з 07.02.2019 втратили чинність положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", якими передбачалося накладення спеціальних санкцій. Відтак, оскільки Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не передбачено отримання індивідуальних ліцензій для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом господарювання, до якого були застосовані санкції у відповідності до втратившої чинність статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Товариство не може перебувати на індивідуальному режимі ліцензування. 
		Позивач відмічає, що відповідно до додатку до наказу № 678 від 17.05.2018 вбачається, що санкція застосована на підставі матеріалів СБУ вх. № 05/1170ДСК від 14.05.2018, втім більшість обсягу листа складають дані щодо резидента України -                       ТОВ «Агріхаб-Южний». Крім того, міститься посилання на інших третіх осіб. Лист СБУ                  вх. № 05/1170ДСК від 14.05.2018 не містить вказівки на порушення конкретної норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Agri Hub Europe, UAB, обґрунтування індивідуально визначених ознак незаконності діяльності саме Agri Hub Europe, UAB на території України. 
		Як вказує Товариство, Agri Hub Europe, UAB не здійснював постачання                            ТОВ «Агріхаб-Южний» у четвертому кварталі 2017 року. Agri Hub Europe, UAB також наголошує, що через компанію ані ТОВ «Агріхаб- Южний», ані жодні треті особи не виводили кошти. 
		З 2016 року компанією Agri Hub Europe, UAB налагоджені міцні ділові відносини з ПАТ "Тольяттіазот" - одним з найбільших виробників аміаку в світі, з якими укладені відповідні контракти. 
		Вже пізніше ТОВ «Агріхаб-Южний» уклало з AT «Тольяттіазот» договір постачання № 643/00206492/170818 від 23.08.2017.
		Надалі Agri Hub Europe, UAB за ініціативою покупця уклало з ТОВ «Агріхаб- Южний» договір постачання № 2406/17-AM від 01.09.2017. Зазначений контракт за вимогами Покупця в умовах сезонності роботи ТОВ «Агріхаб-Южний».
		На думку позивача, відмінності щодо положень договорів, ймовірніше за все, і спричинили прийняття рішення контрагентом про постачання товару від Agri Hub                 Europe, UAB. Операції за зазначеним контрактом відповідають змісту діяльності Agri                  Hub Europe, UAB та контрагента-резидента України, основним видом діяльності якого є код КВЕД 46.75 «Оптова торгівля хімічними продуктами (основний)».
		Щодо придбання ТОВ «Агріхаб-Южний» 50 тис. тон. рідкого аміаку та перерахунку 171 млн. грн. у 2017 році нерезидентам, Agri Hub Europe, UAB підкреслює, що компанії невідомо про яких нерезидентів йде мова. Agri Hub Europe, UAB у 2017 році отримало лише 438363,31 євро (близько 14,7 млн. грн., а не 171 млн. грн.) в якості оплати за 2719,00 тонн аміаку безводного за контрактом постачання укладеного між ТОВ «Агріхаб-Южний» з Agri Hub Europe, UAB № 2406/17-AM від 01.09.2017. Жодних інших господарських відносин з ТОВ «Агріхаб-Южний» компанія не мала. 
		Товариство звертає увагу, що Agri Hub Europe, UAB не може нести відповідальність за можливі зловживання, вчинені його контрагентом. Такі твердження в обґрунтування необхідності накладення санкції на Agri Hub Europe , UAB порушують справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту свободи підприємницької діяльності, не забороненої законом.
		Також позивач висвітлює тезу про те, що в частині знаходження печатки Agri Hub Europe, UAB в офісі ТОВ «Агріхаб-Южний» слід звернути увагу, що це підприємство є                100% учасником ТОВ «Агріхаб-Южний», яке здійснює діяльність на території України. Типченко В.Г. за дорученням директора представляє інтереси Agri Hub Europe, UAB на території України з правом використання печатки. Крім того, Типченко В.Г. наразі також є начальником економічного відділу ТОВ «Агріхаб Южний». Зазначена обставина в жодному разі не може свідчити про незаконну зовнішньоекономічну діяльність Agri Hub Europe, UAB на території України. Таким чином, органом досудового розслідування не надано достовірних даних щодо діяльності Agri Hub Europe, UAB.
		Окремо, Товариство акцентує, що СБУ звернулось до Мінекономрозвитку України з відповідним поданням щодо застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Водночас, Мінекономрозвитку України, як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, наділено відповідними повноваженнями щодо уточнення інформації про наявність/відсутність підстав для застосування відповідних санкцій до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності AGRI HUB EUROPE, UAB, можливої відмови у їх застосуванні. Саме Мінекономрозвитку України приймає остаточне рішення щодо доцільності застосування спеціальних санкцій (тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності).
		Також ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" переконане, що подання СБУ про можливе порушення позивачем правил зовнішньоекономічної діяльності не є безперечною підставою для застосування спеціальних санкцій, а є лише формою повідомлення Міністерство про встановлені, виявлені СБУ обставини. На підставі подання відповідач мав провести власну перевірку викладених фактів і встановити наявність чи відсутність у діях позивача складу правопорушення. Таке право Міністерства передбачене «Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій». Проте у спірних правовідносинах відповідач застосував санкції необґрунтовано, не провівши перевірки (що є його виключною компетенцією) та не встановивши чи є в діях Товариства порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в основу оскаржуваного наказу поклавши лише                подання СБУ. 
		Таким чином, процедура застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідачем не дотримана.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач подав на розгляд суду відповідний позов. 
		З викладеними Товариством твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що оскаржувані накази Мінекономрозвитку видано в межах власних повноважень відповідно до чинного законодавства.
		Відповідач звернув увагу, що Мінекономрозвитку не наділено повноваженнями перевіряти зазначені у поданні відомості, оскільки за їх достовірність відповідальність несе ініціатор, а тому, з огляду на викладені у поданні обставини щодо кримінальних правопорушень і діяльності, у тому числі, компанії-нерезидента ЗАТ «Agri Hub Europe», Наказ-1 є законним та таким, що спрямований на захист національної безпеки, а позовні вимоги підстави для його видання (тобто подання СБУ) не спростовують.
		Міністерство наголосило, що за відсутності інформації Служби безпеки України про необхідність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності (частини 7 та 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») таке перетворення не ставиться в залежність від суб`єктивного ставлення Мінекономрозвитку до застосованої санкції у вигляді тимчасового зупинення. Позивач автоматично наказом від 19.09.2018                    № 1311 був переведений на інший вид спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування. Отже, Наказ-2 є похідним від першого наказу про зупинення зовнішньоекономічної діяльності, а його видання у даному випадку не було правом Міністерства, а є правовим невід`ємним наслідком сплину 3-х місячного строку дії першого наказу згідно з статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». 
		Отже, підстави дня визнання Наказу-2 протиправним та скасування відсутні.
		В частині введення в дію 07.02.2019 чинності Закону України «Про валюту і валютні операції», то Мінекономрозвитку примічає, що Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не містять вказівки про пом`якшення відповідальності юридичних осіб. У зв`язку з цим правильним є висновок про відсутність підстав для застосування спеціальних санкцій у порядку статті 37 такого Закону саме на майбутнє - після дати 07.02.2019.
		В наданих до суду письмових поясненнях третьою особою акцентовано, що застосування Міністерством до Товариства спеціальної санкції - зупинення зовнішньоекономічної діяльності на підставі подання СБУ від 11.05.2018 № 8/1/2-5980 ДСК відповідає чинному законодавству України.
		 
		Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в рішенні - Закон), «Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"», затв. Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (за текстом - Положення), «Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Служби безпеки України з питань застосування спеціальних санкцій», затв. Наказом Міністерства економіки України, Служби безпеки України від 8 листопада 2006 року № 339/712, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		В площині питань процедури адміністративного оскарження Наказів, суд констатує наступне.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наразі, в рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.
		«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
		«У межах повноважень» має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».
		«У спосіб» значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
		Поряд з цим, суд також виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).
		Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Суд вказує, що Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 затверджено «Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» (Мінекономрозвитку України), згідно якого останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Мінекономрозвитку України у своїй діяльності керується  Конституцією  та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Президента України.
		Мінекономрозвитку України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання  Конституції  та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України.
		За п. 4.8. Положення, про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
		За п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		З огляду на наведене, прийняті Мінекономрозвитку України, як юридичною особою публічного права, Спірні накази мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, для встановлення обставин протиправності Наказів, як індивідуальних актів, необхідним є перевірка судом прийнятих означеним суб`єктом владних повноважень таких рішень на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.
		 
		В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин та обставин справи, суд акцентує увагу на такому.
		І.
		Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначається значення, серед іншого, терміну зовнішньоекономічна діяльність під якою розуміється діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
		В статті 1 Закону також наведені визначення термінів: господарської діяльності - будь-якої діяльності, в тому числі підприємницької, пов`язаної з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару; аудиту - перевірки публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам; переказу валютних коштів за межі України - переказу грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб`єкта господарської діяльності або у банківсько-кредитну установу, що не є суб`єктом господарської діяльності України; зовнішньоекономічного договору (контракту) - домовленості двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованої на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.
		За ст. 2 Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
		Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: 
		- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; 
		- обов`язку України неухильно виконувати всі договори і зобов`язання України в галузі міжнародних економічних відносин; 
		Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва,  що полягає у: 
		- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; 
		- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; 
		- обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; 
		- виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; 
		Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: 
		- рівності перед законом всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 
		- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб`єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; 
		- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб`єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; 
		Принципом верховенства закону, що полягає у: 
		- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; 
		- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; 
		Принципом захисту інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: 
		- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; 
		- здійснює рівний захист всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; 
		- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права; 
		Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
		Згідно ст. 3 Закону, суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності; об`єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; структурні одиниці іноземних суб`єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; спільні підприємства за участю суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України; інші суб`єкти господарської діяльності, передбачені законами України. 
		Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.
		До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать:
		- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; 
		- надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України; 
		- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб`єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; 
		- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; 
		- кредитні та розрахункові операції між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності; створення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб`єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; 
		- спільна підприємницька діяльність між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; 
		- підприємницька діяльність на території України, пов`язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об`єктів власності з боку іноземних суб`єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; 
		- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; 
		- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності; 
		- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності; 
		- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; 
		- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб`єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; 
		- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. 
		Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень (ст. 4 Закону).
		 
		ІІ. (А).
		Поряд з правовим регулюванням принципів зовнішньоекономічної діяльності, складу суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, видів зовнішньоекономічної діяльності Закон визначає: право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності; договори (контракти) суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них; основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які охоплюють органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, до яких, між іншим, відноситься центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики; загальні засади відповідальності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які включають в себе спеціальні санкції за порушення цього або пов`язаних з ним законів України, та порядок їх застосування.
		Так, в силу ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
		Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. 
		До суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
		Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності. 
		Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом. 
		Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав. 
		Відповідно до ст. 6 Закону, суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. 
		Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.
		Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
		Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
		З приписів статей 5, 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» випливає про право суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та інших ознак, на здійснення будь-яких видів такої діяльності, яка прямо не заборонена законами України, зокрема шляхом укладення будь-якого виду зовнішньоекономічного договору (контракту), спрямованого на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності, і, в свою чергу, одержувати від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, якими такий суб`єкт має право володіти, користуватися і розпоряджатися за своїм розсудом.
		В свою чергу, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України, цей правочин може бути визнано недійсним у судовому порядку.
		Крім того, у випадках порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, до таких суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності, згідно із статтею 37 Закону, що, з огляду на правомірність правочину, укладеного між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також зважаючи на беззаперечне право останніх на одержання від зовнішньоекономічної діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, і право володіння, користування і розпорядження ними на власний розсуд, свідчить про відсутність абсолютного імперативного характеру застосування санкції у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності згідно із статтею 37 Закону.
		 
		ІІ. (Б).
		Статтею 37 Закону, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:  
		- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; 
		- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; 
		- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
		Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
		Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію. 
		Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
		Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. 
		В ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» означено, по-перше, про можливість застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, зокрема: індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами: а) Закону, б) та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють: певні заборони; обмеження; порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках: порушення: а) Закону, б) або пов`язаних з ним законів України; проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
		По-друге, що необхідним елементом для застосування окреслених спеціальних санкцій є факт порушення та доведення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або іноземним суб`єктом господарської діяльності Закону або пов`язаних з ним законів України чи проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки відповідно.
		По-третє те, що санкції застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням правоохоронних органів, яке обов`язково має містити: відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України; найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; іншу доцільну інформацію; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати.
		По-четверте, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а після чого суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
		 
		ІІІ.
		Поряд з цим, слід зауважити, що вказані приписи статті 37 знаходять своє відображення в «Положенні про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"», яке визначає порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності.
		Згідно п. 1.1. Положення, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
		За розд. 3 Положення, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
		Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на індивідуальний режим ліцензування. 
		Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
		За розд. 2 Положення, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". 
		З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
		Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
		Разом з відміченими приписами Положення, слід виокремити розділ 4 Положення, яким врегульовано питання порядку застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, за яким опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
		Подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. 
		У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати. 
		Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.
		Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються  норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти. 
		При застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
		На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду. 
		З метою забезпечення позову Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи. 
		У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.
		При цьому термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.
		Подібні за змістом правові приписи Положення містяться в «Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Служби безпеки України з питань застосування спеціальних санкцій», який визначає процедуру підготовки підрозділами Центрального управління та регіональними органами Служби безпеки України подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України, розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій до СБУ.
		Зважаючи на зміст розд. 4 Положення, варто відмітити, по-перше, що опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від правоохоронних органів, які мають містити: найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію, покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
		По-друге, якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до: а) ініціатора подання, б) або до інших органів державного управління та валютного контролю, в) суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.
		По-третє, про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються: норми чинного законодавства, які було порушено; матеріали, на підставі яких видано наказ; реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції; дата, з якої санкція починає діяти. 
		По-четверте, при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, і у випадку, якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.
		Тобто, наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в день закінчення дії відповідного наказу про тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, строк якого, між тим, не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.
		 
		ІV.
		З урахуванням зазначених позицій щодо повноважень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, суд відмічає, що у відповідності до приписів ст. 9 Закону, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:  забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за додержанням всіма суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
		Згідно «Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сферах торгівлі, інтелектуальної власності, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.
		Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; застосовує до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені  Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
		Таким чином, Мінекономрозвитку України надано право здійснювати контроль за додержанням всіма суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України, в рамках чого, а також можливості застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", реалізуються повноваження, в тому числі, із направлення запиту до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності. 
		 
		V.
		07.07.2018 набув чинності Закон України «Про валюту і валютні операції», згідно    ст. 16 якого він вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто                          з 07.02.2019.
		За положеннями наведеного нормативно-правового акту у  Законі України  "Про зовнішньоекономічну діяльність" статтю 37 виключено. 
		Відповідно, з огляду на виключення із Закону статті 37, відсутнім є врегулювання застосування спеціальних санкцій за порушення Закону або пов`язаних з ним законів України в контексті правових підстав для їх накладення згідно даної статті з 07.02.2019.
		 
		VІ. 
		Матеріали справи свідчать про прийняття 17.05.2018 Міністерством Наказу-1, а 19.09.2018 Спірного наказу-2.
		Як видно зі змісту Спірного наказу-1, він винесений відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, на підставі подання СБ України, зокрема,                                       № 8/1/2-5980ДСК від 11.05.2018.
		Зі змісту подання убачається, що: «У ході досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42017000000002424 від 27.07.2017, Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України отримано інформацію щодо негативних аспектів функціонування ДП «Укрхімтрансаміак» (код ЄДРПОУ 31517060, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15), що загрожують національній безпеці України.
		На підставі договірних відносин з ДП «Украхімтрансаміак», ТОВ «Агріхаб-Южний» здійснює відбір рідкого аміаку виробництва AT «Тольяттіазот» (РФ) з магістрального аміакопроводу з подальшою реалізацією комерційним структурам та сільгоспвиробникам на території України.
		У 2017 році ТОВ «Агріхаб-Южний» здійснював постачання рідкого аміаку за прямим зовнішньоекономічним контрактом з AT «Тольяттіазот», і, відповідно, прямі розрахунки з виробником хімічної речовини.
		Водночас, в четвертому кварталі 2017 року ТОВ «Агріхаб-Южний» припинило прямі розрахунки з виробником та запровадило механізм виведення коштів реального сектору економіки на рахунки в іноземних банківських установах шляхом додавання до ланцюга компанії-посередника «Агріхаб-Юроп» («Agri Hub Europe UAB», Литва), на рахунках якого акумулюються реальні доходи від реалізації рідкого аміаку на території України.
		Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Агріхаб-Южний» вказує на те, що протягом 2017 року товариством переміщено на митну територію України близько 50 тис. тонн рідкого аміаку, який реалізований резидентам на загальну суму 171 млн грн, які було конвертовано у валюту та переведено на рахунки підконтрольних нерезидентів.
		За отриманими під час досудового розслідування даними, за рахунок отриманих від зазначеної діяльності коштів фінансуються організації та особи, пов`язані з незаконними збройними формуваннями, підконтрольними так званим «ДНР/ЛНР», які провадять діяльність на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
		Під час проведення слідчих дій отримано дані про використання в оборудках печаток, реєстраційних документів та реквізитів ТОВ «Агріхаб-Южний», ТОВ «Східморепродукт», ТОВ «Імпортпродіруп», ТОВ «КАРС», ТОВ «Востокімпорт» та компаній-нерезидентів «Agri Hub Europe UAB», «Global AgriHub Corp», «Валю Trade Limited», «MIZZYMEX ENTERPRISE LIMITED».
		Враховуючи наявність у діях комерційних структур ознак фінансування груп та осіб, що посягають на державний суверенітет, територіальну цілісність і економічний потенціал України, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» відноситься до загроз національній безпеці України, вважається за доцільне застосувати спеціальні санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «Агріхаб-Южний»,ТОВ «Східморепродукт», ТОВ «Імпортпродгруп» ТОВ «КАРС», ТОВ «Востокімпорг» та компаній-нерезидентів «Agri Hub Europe UAB», «Global AgriHub Corp», «Валю Trade Limited», «MIZZYMEX ENTERPRISE LIMITED» за порушення вимог  ст. 2 та ч. l ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а саме за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки».
		Приймаючи до уваги відомості, зазначені у поданні, слід звернути увагу, що 04.10.2016 між «Agri Hub Europe UAB» (код 304289466), як покупцем, та AT «Тольяттіазот», як продавцем було укладено договір поставки № 643/00206492/161017.
		Згідно умов вказаного договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити аміак на умовах DAP Кордон Росія/Україна в кількості, по цінах та на умовах, визначених у специфікаціях.
		Дане свідчить про наявність станом на 2016 рік у «Agri Hub Europe UAB» перед                 AT «Тольяттіазот» грошових зобов`язань перед з оплати аміаку. 
		01.09.2017 між «Agri Hub Europe UAB» (код 304289466), як продавцем, та ТОВ «Агріхаб-Южний» (код 40767828), як покупцем, укладено договір поставки № 2406/17-АМ.
		На умовах вказаного договору продавець поставляє, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити аміак.
		02.09.2017 сторонами вказаного правочину укладено додаткову угоду № 1, якою погоджено кількість, вартість та строки поставки товару.
		Відповідно, у ТОВ «Агріхаб-Южний» перед «Agri Hub Europe UAB» існують грошові зобов`язання з оплати аміаку.
		З наявної у матеріалах справи довідки № 20/2-1685 від 22.08.2018 АТ «Банк альянс» підтверджено відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків ТОВ «Агріхаб-Южний» з «Agri Hub Europe UAB» по договору поставки № 2406/17-АМ.
		Раніше, між Державним підприємством «Укрхімтрансаміак», як виконавцем, та              ТОВ «Агріхаб-Южний», як замовником, укладено договір про надання послуг з транспортування магістральним аміакопроводом аміаку рідкого № 0606/Т/2017 від 06.06.2017, згідно умов якого виконавець, за завданням замовника, надає послуги з транспортування магістральним аміакопроводом аміаку рідкого та видачі аміаку на роздавальних станціях магістрального аміакопроводом «Тольяттіазот - Одеса» на території України, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.
		В свою чергу, 23.08.2017 між AT «Тольяттіазот», як постачальником, та                           ТОВ «Агріхаб-Южний», як покупцем, укладено договір поставки № 643/00206492/170818, за                 п. 2.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.
		Відтак, наявними у ТОВ «Агріхаб-Южний» перед AT «Тольяттіазот» є зобов`язання з оплати товару.
		З долученої до матеріалів справи довідки № 20/2-1658 від 20.08.2018 АТ «Банк альянс» підтверджено відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків ТОВ «Агріхаб-Южний» з «Agri Hub Europe UAB» та AT «Тольяттіазот». 
		Згідно звіту незалежного аудитора щодо фінансової діяльності ТОВ «Агріхаб-Южний», складеного станом на 31.12.2017, аудитором не отримано доказів стосовно суттєвого викривлення фінансової звітності ТОВ «Агріхаб-Южний» внаслідок шахрайства.
		Зі змісту складеної ТОВ «Агріхаб-Южний» (код 40767828) бухгалтерської довідки від 17.08.2018 слідує про не здійснення поставок чи операцій на користь юридичних чи фізичних осіб, які провадять діяльність на тимчасово непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей. В додаток до довідки долучено: митні декларації за 2017 рік; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 217 рік; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку № 361 за 2017, 2018 роки.
		Таким чином, з урахуванням відзначеної між зазначеними юридичними особами господарської діяльності за відповідними контрактами, варто зауважити, що оскільки в поданні зазначено щодо негативних аспектів функціонування ДП «Укрхімтрансаміак», його договірних відносин з ТОВ «Агріхаб-Южний», яке, в свою чергу, здійснювало відбір рідкого аміаку виробництва AT «Тольяттіазот» (РФ) з подальшою реалізацією комерційним структурам та сільгоспвиробникам на території України, враховуючи, що ТОВ «Агріхаб-Южний» здійснювало постачання рідкого аміаку за прямим зовнішньоекономічним контрактом саме з AT «Тольяттіазот», і, відповідно, прямі розрахунки з виробником хімічної речовини, приймаючи до уваги посилання у поданні щодо прямих розрахунків з виробником та запровадження ТОВ «Агріхаб-Южний» механізму виведення коштів реального сектору економіки на рахунки в іноземних банківських установах шляхом додавання до ланцюга компанії-посередника «Агріхаб-Юроп» («Agri Hub Europe UAB», Литва), Міністерство, в силу вимог Закону та Положення, зобов`язано було здійснити перевірку зазначеної в поданні інформації в розрізі питань як конкретного контрагента, при виконанні контракту з яким інкримінувалося про порушення законодавства, так і повного відображення інформації в розумінні права ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" на укладення будь-якого виду зовнішньоекономічного договору (контракту), спрямованого на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності, і зокрема укладеного 04.10.2016 між ним, як покупцем, та AT «Тольяттіазот», як продавцем договору поставки № 643/00206492/161017, і відповідно одержання від такої діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, якими такий суб`єкт має право володіти, користуватися і розпоряджатися за своїм розсудом, зокрема в аспекті укладеного 01.09.2017 між ЗАТ "AGRI HUB EUROPE", як продавцем, та ТОВ «Агріхаб-Южний» договору поставки № 2406/17-АМ.
		Матеріали справи не містять доказів звернення Міністерством, через відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності із запитом до Товариства - суб`єкта зовнішньоекономічного договору, тобто зацікавленої особи щодо якої є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про такого суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, відносно, але не обмежуючись, укладених ним правочинів, в тому числі щодо їх правомірності, а також виконання контрактів.
		Крім того, враховуючи, що в силу Закону посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень, до матеріалів справи не представлено доказів звернення Міністерством із запитом до ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" на предмет уточнення інформації про акумулювання ЗАТ "AGRI HUB EUROPE", як компанією-посередником, реальних доходів від реалізації рідкого аміаку на території України при виконанні того чи іншого контракту.
		При цьому, зі змісту Наказу-1 не вбачається про перебування в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації, про яку йдеться у поданні, по Товариству в площині питань виконання останнім зовнішньоекономічного договору (контракту). 
		Також суд зазначає, що з огляду на приписи Закону та Положення, зважаючи на прийняття Наказу-1 17.05.2018, термін застосування до Товариства спеціальної санкції з тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності обмежувався не перевищенням більше трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України Наказу-1, тобто 17.08.2018.  
		В окресленому висновку щодо прийняття Спірного наказу-1 17.05.2018, суд наголошує, по-перше, що матеріали справи не містять звернення Міністерством в строк з 09.07.2018 (40 днів до закінчення терміну (17.08.2018) дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності), через відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності, до СБУ із запитом щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованого згідно Наказу-1.
		Матеріали справи не місять відомостей щодо отримання Міністерством, в термін за   10 днів до закінчення (08.08.2018) дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, від ініціатора подання інформації на свій запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. 
		Наявний у справі лист Міністерства від 23.10.2018 за № 4102-13/46122-07 також не підтверджує обставини такого звернення в межах визначених Законом на Положенням строків щодо запиту про доцільність дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ "AGRI HUB EUROPE".
		Відтак, видача 19.09.2018 Наказу-2, яким відбулася зміна виду спеціальних санкцій для Товариства, зокрема з тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на індивідуальний режим ліцензування, відбулася не у відповідності до правил і строків, визначних Законом та Положенням.
		Додатково слід звернути уваги, що зі змісту Наказу-1 видно про визначення Міністерством 40-денного строку з дня набрання чинності наказом для застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземного суб`єкта господарської діяльності - ЗАТ "AGRI HUB EUROPE"                 (п. 6).
		З Наказу-2 випливає, зокрема, про зупинення дії наказу № 678 від 17.5.2018 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зокрема ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" (п. 119).
		При цьому, варто підкреслити, що правого обґрунтування прийняття Міністерством зауважених в наказах позицій, відповідні рішення, з посиланням на приписи законодавства України, не містять.
		Окрім цього, чіткої дати, з якої санкція починає діяти для іноземного суб`єкта господарської діяльності - ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" в Наказі-1 не зазначено.  
		Таким чином, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, з урахуванням приписів статей 4, 5, 6, 9 Закону і Положення, зважаючи на не недотримання відповідачем процедури розгляду та прийняття Наказів, що, відповідно, свідчить про не вмотивованість Наказів, приймаючи до уваги, що Міністерство, як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, не було обмежене в праві уточнення всіх обставини/інформації в аспекті застосування спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону, Спірні накази, за висновком суду, прийняті не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Додатково, варто відзначити, що за ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		На підставі Закону України «Про валюту і валютні операції» із Закону виключно статтю 37.
		Крім цього, Законом України «Про валюту і валютні операції» виключено ч. 11 ст. 5 Закону, якою передбачалося, що до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
		Окрім іншого, виключено у ст. 35 Закону посилання на ст. 37, якою (ст. 35) до цього передбачалося, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
		На даний час положеннями ст. 35 Закону передбачено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якою (ст. 33 Закону) встановлені види відповідальності у сфері зовнішньоекономічної діяльності (майнова відповідальність; кримінальна відповідальність).
		У наведеному аспекті слід висвітлити те, що частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
		Тобто, дії певного владного суб`єкта щодо втручання у діяльність певної особи повинно мати певну правову підставу та, до того ж, чинну (Закон).
		Відтак, з наведеного у сукупності вбачається, що із введенням 07.02.2019 в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» та із скасуванням у Законі посилань на ст. 37, а також скасуванням самої ст. 37 Закону, є такою, що відпала правова основа/підстава для дії та застосування санкцій, раніше передбачених ст. 37 Закону, інститут таких санкцій припинив своє існування як такий.
		Враховуючи наведене, приймаючи до уваги наведені концептуальні позиції Європейського суду з прав людини, зважаючи на втрату юридичної значимості Наказів внаслідок введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки їх (санкцій) подальша дія не ґрунтується на положеннях чинних Законів, суд дійшов висновку, що дія Спірних наказів суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
		За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
		У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували б доводи та аргументи позивача.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з приводу питання дискреційних повноважень, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). 
		У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119). 
		Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року, від 07 червня 2018 року та від 27 листопада 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 808/163/16, № 822/276/17 та № 826/162/18 відповідно).
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).  
		Таким чином, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, з урахуванням приписів статей 4, 5, 6, 9 Закону і Положення, зважаючи на не недотримання відповідачем процедури розгляду та прийняття Наказів, що, відповідно, свідчить про не вмотивованість Наказів, приймаючи до уваги, що Міністерство, як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, не було обмежене в праві уточнення всіх обставини/інформації в аспекті застосування спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону, Спірні накази, за висновком суду, прийняті не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. 
		Судом вище вже підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України»                   (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
		У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява                     № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). 
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14.11.2019 (справа № 826/2966/16).
		За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак про їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування Наказів, і даний спосіб захисту порушеного права, як вважає суд, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.
		Згідно з ч. 1  ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати в розмірі 3  842,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -   
		 
		ВИРІШИВ: 
		1. Позов Закритого акціонерного товариства "AGRI HUB EUROPE" - задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 678 від 17.05.2018, № 1311 від 19.09.2018 у відношенні Закритого акціонерного товариства "AGRI HUB EUROPE".
		3. Cтягнути на користь Закритого акціонерного товариства "AGRI HUB EUROPE" (адреса: Литва, м. Вільньюс Вільнюського Самоврядування, вул. Львово, 13-12, ідентифікаційний код - 304289466) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (адреса: 01008, м. Київ,                             вул. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) понесені ЗАТ "AGRI HUB EUROPE" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3  842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
		 
		Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Повний текст рішення складено 24.12.2019. 
		 
		Суддя                                                                                                                      К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...