Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/778/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 26.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"24" грудня 2019 р.          Cправа № 902/778/19   
		 
		Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи  
		Комунального закладу "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради"  (вул. Олександра Соловйова, 2, м. Вінниця, 21000)   
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"  (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100) 
		про зобов`язання зробити перерахунок коштів по сплаті за електроенергію 
		за участю секретаря судового засідання  Марущак А.О.,
		представників сторін:
		позивача   не з`явився;
		відповідача  не з`явився;
		третьої особи не з`явився.    
		 
		У С Т А Н О В И В : 
		Комунальний заклад "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради"  звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою № 02-38/438 від 12.09.2019  до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про зобов`язання здійснити перерахунок плати за користування електроенергією за липень 2019 року по договору № 150600 від 24.01.2019.
		Ухвалою суду від 16.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/778/19 за правилами загального позовного провадження та призначено  підготовче засідання на 15.10.2019. В порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі Вінницьку міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
		Ухвалою суду від 15.10.2019 підготовче засідання відкладено на 13.11.2019.
		27.09.2019 до суду надійшла заява відповідача № 1.13-3935 від 25.09.2019  про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо предмета спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) (Сектор НКРЕКП у Вінницькій області).
		За наслідками судового засідання 15.10.2019 судом: відмовлено в задоволенні заяви відповідача № 1.13-3935 від 25.09.2019  про залучення до участі у справі  третьої особи; підготовче засідання відкладено на 13.11.2019. (ухвала від 15.10.2019)
		23.10.2019 до суду надійшла заява позивача № 02-38/545 від 22.10.2019 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив  зобов`язати ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" здійснити перерахунок плати  Комунальному закладу "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради" за поставлену електричну енергію у липні 2019 року в обсязі 3323 кВт.год згідно Договору № 150600 від 24.01.2019 по тарифу 3,058 грн за 1 кВт.год.
		В підготовчому засіданні 13.11.2019 заяву позивача про уточнення позовних вимог судом прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи суд продовжувати з урахуванням зазначеної заяви.
		За наслідками судового засідання 13.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 10.12.2019.
		Проте, розгляд справи 10.12.2019 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, про що учасників справи повідомлено телефонограмами, та на сайті Господарського суду Вінницької області розміщено відповідне оголошення.
		Ухвалою суду від 16.12.2019, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, враховуючи необхідність належного повідомлення учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 24.12.2019.
		20.12.2019 до суду надійшла заява представника відповідача б/н від 20.12.2019 про розгляд справи за його відсутності. При цьому представник наголосив, що відповідач  не визнає позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
		23.12.2019 до суду надійшла заява позивача б/н від 23.12.2019 про розгляд справи за відсутності його представника. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, позивач просив задовольнити в повному обсязі.
		На визначену судом дату представники позивача та відповідача не з`явились.
		Позивач третьої особи  правом участі  в засіданні суду не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив.  При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи учасники  повідомлені ухвалою суду від 16.12.2019, яка направлена на поштові адреси. Додатково учасників справи повідомлено телефонограмами.
		Окрім того, ухвали Господарського суду Вінницької області у справі №902/778/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.
		За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового слухання.
		З урахуванням неявки представників  учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		В судовому засіданні 24.12.2019 прийнято  судове рішення.
		Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
		Стислий виклад позицій учасників судового процесу. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач  зазначає, що 24.01.2019 між Комунальним закладом "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти (енергія електрична) №150600.
		Як стверджує позивач, станом на 01.07.2019 останнім перед відповідачем виконано усі договірні зобов`язання за фактично спожиту  активну електричну енергію.
		При цьому у липні 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" надано позивачу акти про прийняття - передавання активної електричної енергії у кількості 3323 кВт.год за липень 2019 року: на суму 12792,05 грн по тарифу за 1 кВт.год 3,84948 з ПДВ (акт №ВІ-150600/239062/1 від 16.07.2019) та на суму 11635,54 грн по тарифу за 1 кВт.год 3,501516 з ПДВ (акт №ВІ-150600/269868/1 від 31.07.2019 - виписаний замість попереднього акта).
		Проте,  позивач не погоджується здійснювати оплату за жодним із вказаних актів, оскільки вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" проведено розрахунок цін на ІІІ квартал 2019 року із порушенням вимог чинного законодавства.
		Також позивач наголошує на тому, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення адміністративного позову від 27.06.2019 у справі № 640/11330/19 зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954, на підставі якої відповідачем збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії. 
		У відповіді на відзив (а.с.8587) позивач зауважив, що повідомлення про зміну ціни договору за 20 днів, як визначено п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії",  не отримував, тому і підстав застосовувати збільшений тариф у відповідача в силу вимог чинного законодавства не було. 
		Наведені представником позивача обставини щодо збільшення вартості ціни тарифу на 25,5%, а також відсутність з боку постачальника обґрунтованого та документального підтвердження коливання ціни товару на ринку не дають можливості відповідно до вимог ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити істотні умови договору, до яких належить ціна.
		Відповідач у відзиві (а.с. 61-66), запереченнях на заяву про уточнення  позовних вимог (а.с. 133-139)  заперечує проти позову, посилаючись на наступне.
		Як суб`єкт господарювання, який на підставі відповідної ліцензії постачає електричну енергію юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до вимог чинного законодавства (Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу), відповідач надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг (ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Так, 07.06.2019 Регулятором прийнято постанову №954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на ІІ півріччя 2019", якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт год. без урахування ПДВ (що складає 0,416916 грн з ПДВ за кВт год.) та визнано такою, що втратила чинність постанову НКРЕКП від 12.12.2018 №1905 "Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на 2019 рік".
		Пунктом 4 постанови №954 визначено, що вона набирає чинності з дати початку дії нового ринку електричної енергії згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - "Урядовий кур`єр".
		Пунктом 2 розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що новий ринок електричної енергії починає діяти з 01.07.2019.
		У свою чергу Постанова №954 була опублікована у виданні "Урядовий кур`єр" (№113) 19.06.2019, тобто за 11 календарних днів до введення в дію нового ринку електричної енергії та застосування відповідного тарифу, відтак набрала чинності 01.07.2019.
		Зазначена обставина, на думку відповідача, унеможливила виконання ним вимог ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо оприлюднення ціни на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.
		Аналогічна ситуація склалася з Постановою НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго", якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,13 грн/МВт год. без урахування ПДВ, її опубліковано у виданні "Урядовий кур`єр" лише 17.07.2019 року  і вона набрала чинності 01.08.2019.
		Про вказані зміни тарифу відповідач проінформував споживачів на своєму офіційному вебсайті та у газеті "Вінниччина" 03.07.2019 та 17.07.2019 відповідно.
		Отже, відповідач не мав можливості повідомити споживачів за 20 днів до застосування відповідних тарифів відповідно до постанов Регулятора №954 та №1411. При цьому відповідачем нагошено, що ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" оплачувало послуги оператора систем передачі ДП "НЕК "Укренерго" за липень та серпень 2019 року відповідно до тарифів, що встановлені зазначеними вище постановами Регулятора.
		Щодо  рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/11330/19 в частині зупинення дії постанов НКРЕКП №954 та №955  відповідач вказує, що ухвалою цього ж суду від 01.08.2019 судом змінено заходи забезпечення позову в частині зупинення дії вказаних постанов лише для учасників судового провадження №640/11220/19. Тобто, для решти учасників ринку електроенергії в липні 2019 року чинними залишилися тарифи на послуги з передачі електричної енергії, встановлені постановою НКРЕКП №954 у розмірі 347,43 грн/МВт год без ПДВ.
		Щодо відповідності договірних правовідносин, які існують між сторонами, положенням Закону України "Про публічні закупівлі", то, на думку відповідача, збільшення тарифу на послуги з постачання електричної енергії не призвело до збільшення такої істотної умови договору як ціна, яка складає 287  351,38 грн. 
		Оскільки Договір укладено сторонами 21.02.2019 на строк до 31.12.2019, тобто на 2019 рік, а ціна Договору та кількість електричної енергії визначена на строк дії Договору, тобто на 2019 рік, то твердження позивача про зміну істотних умов Договору, а саме: збільшення ціни за Договором на 25,39% є безпідставними, так як зі змісту Договору слідує, що строк дії Договору є 2019 рік, а зміна ціни за одиницю товару у липні 2019 року не призводить до збільшення суми (ціни Договору), визначеної в Договорі.
		Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Вінницька міська рада у наданих письмових поясненнях (а.с.58-60) та в усних поясненнях свого представника під час розгляду справи по суті заявлені позивачем вимоги підтримала повністю з аналогічних у позові підстав.
		При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		24.01.2019 між Комунальним закладом "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради" (позивач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (відповідач, за Договором Учасник) укладено Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти №150600 (надалі Договір) (а.с.34-36).
		Розділом І вказаного Договору визначено, що Учасник зобов`язується у 2019 року поставити Замовнику електричну енергію, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити її в повному обсязі. Кількість: активна електрична енергія - 93958 кВт*год., згідно з відповідним тарифом на електроенергію на дату проведення процедури закупівлі. Обсяги закупівлі електричної енергії зменшуються залежно від реального фінансування видатків та збільшення тарифу, згідно з постановами НКРЕКП.
		Відповідно до розділу ІІІ Договору ціна на момент укладення становить 287  351,38 грн з ПДВ. Кількість постачання електроенергії за цим Договором має бути зменшена сторонами в разі недостатнього фактичного фінансування вищестоящою установою, або збільшення тарифу згідно правових актів НКРЕКП.
		За змістом п. 4.1. Договору розрахунки за поставлену електричну енергію проводяться згідно із умовами поставки електричної енергії, що зазначені у Додатку № 1 до цього Договору. Плата за активну електроенергію здійснюється Замовником на р/р НОМЕР_1 в філії Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 302076.
		Відповідно до розділу V Договору строк (термін) поставки електричної енергії - протягом 2019 року, але не пізніше 31.12.2019, згідно з умовами поставки електричної енергії, визначеними у Додатку №1 до цього Договору. Місце поставки електричної енергії - згідно з умовами поставки електричної енергії, визначеними у Додатку №1 до цього Договору.
		Означеним Договором сторонами також погоджено ряд інших умов, зокрема: права і обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів,  інші мови договору. 
		Цей Договір, відповідно до п. 10.1. набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31.12.2019, але в будь-якому разі - до проведення повних розрахунків за фактично поставлену електроенергію. Сторони користуючись правом, наданим їм ч. 3 ст. 631 ЦК України, домовились, що умови цього Договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2019.
		Відповідно до змісту  п.12.1 Договору  невід`ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 - Заява-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії  постачальником універсальних послуг № ВІ-150600 від 01.01.2011 та кошторис, затверджений повноважною державною установою, затверджену копію якого Замовник зобов`язаний надати Учаснику при підписанні цього Договору.
		У липні 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" позивачу надано акти про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії у кількості 3323 кВт год за липень 2019 року відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг:
		- акт №150600/239062/1 від 16.07.2019 на суму 12792,05 грн (з ПДВ) по тарифу за 1кВт год. 3,207960 грн без ПДВ (а.с.38);
		- акт №150600/269868/1 від 31.07.2019 на суму 11635,54 грн (з ПДВ) по тарифу за 1кВт год. 2,917930 без ПДВ (а.с.37).
		Як встановлено розглядом справи, позивачем ці акти за визначеними тарифами оплачено не було. 
		В матеріалах справи також міститься наданий позивачем акт №150600/274779/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 03.09.2019 за липень 2019 року  на суму 11198,38 грн з ПДВ, без визначення кількості спожитої електричної енергії та тарифу (а.с.116), який  позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 249 від 05.09.2019. (а.с. 115)
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		За змістом позицій учасників справи , відповідно до наявних у справі доказів,  судом встановив, що господарський спір в даному випадку виник  навколо вартості універсальних послуг, які надавалися відповідачем позивачу у липні 2019 року.
		Враховуючи принцип диспозитивності, згідно із яким суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК України), а також положення ч.2 ст.37 ГПК України, відповідно до яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, на думку суду, дослідженню підлягають обставини, нормативно-правові акти та докази у справі  саме в частині формування вказаного вище тарифу та обґрунтованості його застосування.
		Відтак аналіз спірних правовідносин вказує на те, що у дослідженні питань стосовно розміру тарифу на послуги з передачі електричної енергії у липні 2019 підлягають огляду, зокрема, такі нормативно-правові акти: Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VII; Порядок формування цін на універсальні послуги, затверджений постановою НКРЕКП №1177 від 05.10.2018; Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312; постанова НКРЕКП від 12.12.2018 №1905 "Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на 2019 рік", постанова НКРЕКП від 07.06.2019 №954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на ІІ півріччя 2019 року", інші нормативно-правові акти НКРЕКП.
		Так,  правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VІІІ (далі - Закон від 13.04.2017 №2019-VІІІ).
		Відповідно до абзацу 2 п.13 розділу  ХVІІ вказаного Закону упродовж двох років з 01.01.2019 електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.
		Згідно із абзацом 6 п.13 розділу  ХVІІ вказаного Закону  тимчасово, на період з 01.01.2019 по 31.12.2020, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону.
		У відповідності до постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №429 ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" з 01.01.2019 здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії.
		У свою чергу державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Регулятор (ст.1 Закону від 13.04.2017 №2019-VІІІ). При цьому відповідно до повноважень Регулятора в силу вимог п.6 ч.3 ст.6 Закону від 13.04.2017 №2019-VІІІ належить затвердження методики (порядку) формування цін на універсальні послуги.
		Частиною 3 статті 63 Закону від 13.04.2017 №2019-VІІІ передбачено, що постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. 
		Стосовно механізму формування універсальних послуг аналогічними є положення п.1.4 Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП №1177 від 05.10.2018, згідно із яким ціна на універсальні послуги включає в себе ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу на відповідному класі напруги згідно з укладеними договорами про надання послуг.
		З`ясовуючи обставини справи та підстави пред`явленого позову, судом встановлено, що позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.
		По-перше, ціна за надані універсальні послуги у липні 2019 року у порівняні із червнем 2019 року зросла на 25,39 %. Проте даний тариф не підлягає застосуванню через порушення  постачальником вимог ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п.1.6 Порядку формування цін на універсальні послуги, згідно із якими ціни на універсальні послуги оприлюднюються постачальником відповідним чином не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування. При цьому збільшення ціни на вказані послуги більше ніж на 10 % позбавило позивача можливості внести зміни у Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за бюджеті кошти, оскільки це б суперечило ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
		По-друге, на переконання позивача, ціна за універсальні послуги у пред`явлених до оплати актах розмірах також не підлягає застосуванню, оскільки судовим актом Окружного адміністративного суду м. Києва на липень 2019 року, у якості забезпечення позову зупинено дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954, якою з 01.07.2019 до складу універсальних послуг уведено таку складову як тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі 347,43 грн/МВт год., що зумовило відповідне зростання ціни на універсальні послуги.    
		Надаючи оцінку вказаним підставам позову в контексті системного аналізу обставин справи, наявних у справі доказів та приписів чинного законодавства, суд не вважає їх обґрунтованими, оскільки ціна на універсальні послуги у липні 2019 року, розрахована відповідачем та виставлена позивачу для оплати, є вірно визначеною. 
		Як зазначалося вище, механізм формування ціни на універсальні послуги закріплений на законодавчому рівні у ст. 63 Закону від 13.04.2017 №2019-VІІІ та в п.1.4 Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП №1177 від 05.10.2018. При цьому НКРЕКП як Регулятор в силу  вимог того ж Закону затверджує методику формування цін на універсальні послуги, тобто фактично визначає вартість відповідних складових.
		У зв`язку із запровадженням з 01.07.2019 на законодавчому рівні нової моделі ринку електричної енергії, зазнав, зокрема, відповідних змін механізм формування ціни на універсальні послуги (перший і другий клас). 
		Як до 01.07.2019, так і після вказаної дати до складу універсальних послуг входили такі складові:
		- прогнозована середня закупівельна ціна, розрахунок якої здійснюється відповідно до вимог постанови НКРЕКП  №1177 від 05.10.2018;
		- тариф на розподіл електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 11 грудня 2018 року №1827;
		- тариф на послуги постачальника універсальних послуг, затверджений постановою НКРЕКП від 11.12.2018 №1863. При цьому дві останні складові як до введення нового ринку електроенергії, так і після його введення залишилися незмінними. Зокрема, що  стосується другого класу універсальних послуг Регулятор визначив їх на рівні 766,83 грн/МВт год. без ПДВ (тариф на розподіл електричної енергії) та 77,47 (тариф на послуги постачальника універсальних послуг) грн/МВт год. без ПДВ.
		Разом із тим з 01.07.2019 змін зазнала така складова як прогнозована середня закупівельна ціна, яка формувалася відповідно до Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії (постанова НКРЕКП від 03.03.2016 №289), до складу якої входив тариф на передачу електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 12.12.2018 №1905. Розмір самої ж прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії поквартально на 2019 рік було визначено постановою НКРЕКП від 14.12.2018 №1906.
		Проте, із введенням з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" постанови НКРЕКП від 03.03.2016 №289, від 12.12.2018 №1905 та від 14.12.2018 року №1906 втратили чинність. Крім того, з 01.07.2019 до складу універсальних послуг як четверта окрема складова увійшов тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго", який було введено в дію постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954 і у липні 2019 року його визначено в розмірі 347,43 грн/МВт год. без ПДВ.
		Таким чином, системний аналіз наведених нормативно-правових актів вказує на те, яким чином має бути розрахована вартість універсальних послуги, що надавалися відповідачем, у липні 2019 року. 
		Здійснивши арифметичний розрахунок чинних у липні тарифів, які входять до складу універсальних послуг (другий клас) і розмір яких визначено Регулятором, судом встановлено  (прогнозована закупівельна ціна без ПДВ 2016,23 грн/МВт год. + тариф на розподіл електричної енергії без ПДВ 766,83 грн/МВт год. + тариф на послуги постачальника універсальних послуг без ПДВ  77,47 грн/МВт год. + тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" без ПДВ 347,43 грн/МВт год), що вартість універсальних послуг складала 3207,96 грн/МВт год, що у свою чергу дорівнювала 3,21 грн/кВт год. без ПДВ
		Відповідачем у письмових заявах по суті спору вартість одного кіловата 2-го класу універсальних послуг була вказана  у розмірі 3,20796 грн без урахування податку на додану вартість. 
		Отже, судом встановлено, що вартість виставленої для оплати відповідачем позивачу електричної енергії була розрахована вірно, враховуючи чинні на час проведення розрахунку тарифи, що затверджені Регулятором.
		Оцінюючи підставність посилання позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 про застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 в обґрунтування протиправності використання її під час виставлення відповідачем акту за липень 2019 року із урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії у розмірі 347,43 грн./Мвт*год, суд виходить з такого.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
		Постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" установлено ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком.
		Крім того, постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" ДП "НЕК "Укренерго" установлено на II півріччя 2019 року тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком.
		Разом із тим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі №640/11330/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання протиправними та скасування постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 року № 954 та № 955 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" та № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго".
		Згодом ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 640/12695/19 замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 у справі №640/11330/19, а саме: зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" у відношенні до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186520), Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186542), Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190928), Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190911) та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620); зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133) від 07.06.2019 № 955 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП "НЕК "Укренерго" у відношенні до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186520), Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186542), Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190928), Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190911), та Акціонерного товариства "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620).
		Наведені вище судові акти на час розгляду судом даної справи набрали законної сили.
		За змістом статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративному судочинстві допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
		З вищенаведеного вбачається, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.01.2015 у справі № 21-295а14.
		За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Станом на дату розгляду справи, що розглядається, спір між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг продовжує перебувати на розгляді в суді першої інстанції. 
		Частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Встановлення факту протиправності або ж навпаки правомірності постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 у судовому порядку на момент розгляду даної справи не відбулося, наразі вирішення спору ще триває.
		Водночас постанова НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 визнана постановою НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 з 01.08.2019 такою, що втратила чинність без наведення причин та підстав такого рішення.
		Отже, станом на дату виставлення відповідачем акту у розрахунковому періоді за липень 2019 року в цілому постанова НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 фактично була чинною. 
		А тому підстав для її не врахування у липні місяці 2019 року для визначення вартості універсальних послуг, виходячи із визначеного у ній тарифу, суд не вбачає.
		Слід зазначити, що постанова НКРЕКП є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на всіх учасників спірних правовідносин, і якщо дія нормативно-правового акту зупинена відповідним судовим рішенням, такий акт не діє щодо всіх учасників врегульованих ним правовідносин. 
		Разом з тим зупинення дії нормативно-правового акту є тимчасовим заходом захисту прав учасників спірних правовідносин до розгляду конкретного адміністративного позову. Забезпечення позову як тимчасовий захід перестав діяти щодо позивача та відповідача з прийняттям ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі № 640/12695/19, не скасувавши прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами з 01.07.2019 на підставі укладеного договору та постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954. При цьому змістом положень комерційної пропозиції №1.1.2.2 та типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг визначено порядок розрахунку за спожиту електричну енергію, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.8 типового Договору), а повна оплата вартості обсягу спожитої електричної енергії здійснюється один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим (комерційна пропозиція "Спосіб оплати").
		З огляду на вказане, та враховуючи припинення заходу забезпечення позову станом на початок наступного періоду за розрахунковим, тобто станом на 01 серпня 2019 року (коли має здійснюватися остаточний розрахунок), положення НКРЕКП №954 з відповідним тарифом за липень 2019 року є для позивача чинними.
		Таким чином, підсумовуючи викладене, підстав для перерахунку вартості спожитої електричної енергії за липень 2019 року виходячи із розміру тарифу, як просить позивач за 1 кВт/год 3,058 грн з ПДВ, суд не вбачає.
		Більше того, позивачем належним чином не обґрунтовано сам механізм формування вартості тарифу у зазначеному розмірі, не наведено відповідних формул і їх складових, та не врахованого того факту, що усі тарифи в силу вимог відповідного нормативного регулювання визначаються без урахування податку на додану вартість. 
		Що стосується тверджень позивача про неможливість застосування тарифу на універсальні послуги у розмірі, який застосував відповідач, у зв`язку із порушенням  постачальником 20-денного строку їх оприлюднення, суд виходив із такого.
		Дійсно, за приписами ч. 3 ст.63 Закону від 13.04.2017 №2019-VІІІ постачальник універсальних послуг оприлюднює ціни на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.
		Згідно із  п. 1.6 Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП №1177 від 05.10.2018, постачальник універсальних послуг формує ціни на універсальні послуги на розрахунковий період і оприлюднює їх та їх складові на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, у засобах масової інформації та на своїх інформаційних стендах у центрах обслуговування споживачів не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.
		Також вказаний обов`язок постачальника щодо інформування про тарифи споживача міститься у п.5.6, 7.2 типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого відповідною заявою з 01.01.2019 приєднався позивач. Вказана обставина визнається сторонами, тому в силу вимог ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.
		У свою чергу розглядом господарської справи встановлено, що і не заперечується самими сторонами, ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" опублікувало відповідне повідомлення про встановлення цін на універсальні послуги на ІІІ квартал 2019 року 03.07.2019.
		Разом із тим, судом встановлено, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено наслідків порушення постачальником універсальних послуг 20-денного строку повідомлення. Крім того, також відсутня будь-яка законодавча заборона відповідачу як відповідному ліцензіату застосовувати діючі та обов`язкові до виконання і визначені Регулятором тарифи на універсальні послуги у зв`язку із недотримання строку повідомлення про вказані тарифи. 
		Також суд проаналізувавши умови типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у системному взаємозв`язку його положень, встановив, що відповідно до п.5.5 ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлюється Регулятором, повинна бути обов`язкова для Сторін з дати її введення в дію. З даного пункту Договору чітко вбачається, що ціна на електричну енергію є обов`язковою з дати її введення в дію. Тобто, необхідність застосування цін з моменту введення їх у дію не ставиться у залежність від виконання відповідачем вимог щодо повідомлення про дані ціни. На думку суду, недотримання вказаного строку може мати вплив на строки оплати і проведення розрахунків, проте все-таки на підставі чинних і діючих тарифів.
		Суд наголошує, що серед чотирьох складових універсальних послуг лише тариф на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" як нова складова почав діяти з 01.07.2019. Решта складових та порядок їх формування (прогнозована середня закупівельна ціна, тариф на розподіл електричної енергії, тариф на послуги постачальника універсальних послуг) діяли ще з 2018 року відповідно до нормативних актів Регулятора, інформація про які більш ніж завчасно була розміщена на відповідному вебсайті відповідачем. 
		Окрім того, постачальник з об`єктивних причин не міг повідомити позивача про ціни на універсальні послуги не менш ніж за 20 днів до введення їх в дію, оскільки постанова НКРЕКП №954 була опублікована у виданні "Урядовий кур`єр" самим Регулятором 19.06.2019, тобто лише за 11 календарних днів до введення в дію нового ринку електричної енергії.
		Окремо слід відмітити, що у серпні 2019 року аналогічною була ситуація щодо зміни розміру тарифу на універсальні послуги та з не дотриманням ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"  20-денного строку щодо повідомлення про ціни, однак станом на момент розгляду справи позивач не змінив електропостачальника та продовжує користуватися його послугами, хоча таке право безумовно передбачено типовим договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у п.10.
		Виходячи із тверджень позивача, не застосування спірного тарифу у зв`язку із неповідомленням зумовлює застосування попередніх тарифів, що діяли, зокрема до 01.07.2019. Проте, суд не погоджується і з такою позицією оскільки з липня 2019 року запроваджені нові механізми та принципи формування цін на ринку електричної енергії, які відрізняються від попередніх, і застосування яких є об`єктивно неможливим.
		Позивач посилаючись на недотримання 20-денного строку щодо повідомлення про зміну умов договору, тобто ціни, і в якості підстав заявлених позовних вимог вказує лише на недотримання порядку зміни умов договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти. Проте, судом під час розгляду справи не виявлено будь-яких обставин зміни ціни цього договору у зв`язку із збільшення тарифу з 01.07.2019. Натомість судом встановлено, що відповідно до п.1.4, 3.2  умов Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти сторони погодили обов`язок коригувати об`єми споживання, якщо, зокрема, збільшиться тариф відповідно до постанов НКРЕКП. Оскільки сторони цього не робили, відповідно і умови Договору щодо його ціни залишися не змінними, крім того, механізм формування ціни за типовим договором і комерційною пропозицією у формульному вираженні також залишилися незмінним. Зокрема, відповідно до комерційної пропозиції №1.1.2.2. постачання  електричної енергії у розрахунковому періоді  здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) за 1 кВт/год Постачальника, яка розраховується та доводиться до відома споживача у порядку встановленому нормативними актами, затвердженими НКРЕКП. Ціна електричної енергії дорівнює ціні універсальної послуги відповідного класу напруги на відповідний період, яка визначається у відповідності до вимог "Порядку формування цін на універсальні послуги", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1177. 
		З огляду на наведене, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача, що істотні умови договору про закупівлю товарів за державні кошти фактично не змінювалися. 
		Таким чином, на основі вище вказаного, вимоги позивача визнаються судом недоведеними та документально не підтвердженими.
		Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
		Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
		Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
		Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 86 ГПК України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Поряд із тим, надаючи оцінку порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду з позовом, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують    Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод    (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
		Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії"         (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини    рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004    у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
		Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		За приписами ст. ст.    3,    15,    16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Відтак, з огляду на встановлені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем, не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги, тобто не доведено факту порушення з боку відповідача прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, а відтак, у задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок плати за поставлену електричну енергію в липні 2019 року в обсязі 3323 кВт/год. згідно Договору №150600 від 24.01.2019 по тарифу 3,058 грн за кВт/год. з ПДВ слід відмовити.
		Відповідно до    ст. 129    Господарського процесуального кодексу України         витрати по сплаті судового збору покладаються  на позивача.
		Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		                                                 У Х В А Л И В :
		 
		В позові Комунального закладу "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради" про зобов`язання ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" здійснити перерахунок плати  Комунальному закладу "Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради" за поставлену електричну енергію у липні 2019 року в обсязі 3323 кВт.год згідно Договору № 150600 від 24.01.2019 по тарифу 3,058 грн за 1 кВт.год. відмовити..
		Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
		Копію рішення направити учасникам  рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		 
		  Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені       ст. 241 ГПК України.
		 Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст.      256,      257 ГПК України.
		Повне рішення складено 26 грудня 2019 р.
		 
		 
		 
		           Суддя                                                            Матвійчук В.В.    
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - позивачу  (вул. Олександра Соловйова, 2, м. Вінниця, 21000) 
		3 - відповідачу  (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 
		4 - третій особі  (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...