Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/2529/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 26.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2019.
Дата набрання законної сили: 10.06.2020
Результат оскарження 10.06.2020 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
		тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 21 грудня 2019 рокуСправа № 912/2529/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Легун А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні  справу № 912/2529/19
		за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, вул. Віктора Чміленка, 84/37, м. Кропивницький, 25006  
		до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик", вул. Ливарна, 1, м. Кропивницький, 25491
		про стягнення 339 620,92 грн
		 
		Представники сторін:
		від позивача - Братухін О.Ю., довіреність №04-10/2368   від 10.10.2018;
		від відповідача - адвокат Гусєв О.М., довіреність №25   від 20.05.2019.
		 
		У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (далі - ДЕІ у Кіровоградській області, позивач) до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", відповідач) про стягнення 339 620,92 грн збитків внаслідок самовільного користування надрами, з покладенням на відповідача судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановлено самовільне користування надрами відповідачем, а саме: забір підземної води   без дозволу на спеціальне користування. Позивачем, за вказані дії, нараховано відповідачу відповідні збитки.
		Ухвалою від 12.09.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2529/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 04.10.2019, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
		В підготовчому засіданні 04.10.2019  суд оголосив перерву до 30.10.19 о 14:00 год.
		01.10.2019 відповідачем подано суду відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволені позову, оскільки Акт перевірки №07-22 від 05.02.2019 складений всупереч відсутності затвердженої уніфікованої форми відповідного акта. Крім того, відповідачем оскаржено до Державної регуляторної служби України дії ДЕІ у Кіровоградській області по проведенню перевірки та складанню акта №07-22 від 05.02.2019, за результатами якої складено Акт від 24.05.2019 з зазначенням недоліків у діях позивача.
		18.10.2019 позивачем подано суду відповідь на відзив, де зазначено, що директором відповідача допущено посадових осіб інспекції до проведення планової перевірки, надано відповідні документи та підписано акт перевірки без зауважень, тому такими діями визнано правомірність планової перевірки. Отже, оскаржено в судовому порядку може бути лише результати перевірки, а не наслідки процедурних порушень, допущені контролюючим органом при перевірці.
		30.10.2019 господарським судом оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №912/2529/19 до 11.11.2019 на 16:00 год. та постановлено сторонам до наступного підготовчого засідання подати суду відповідні письмові пояснення.
		На виконання вимог вказаної ухвали суду, 06.11.2019 відповідачем подано додаткові пояснення №13-2207/03 від 05.11.2019, де зазначено про неправомірне застосування 23 формули Методики від 20.07.2009 №389. Відповідач зазначає, що ним здійснено забір води у межах наданих лімітів, що є значно меншим ніж об`єм піднятої води в розмірі 210461 куб.м.
		07.11.2019 позивачем також з метою виконання вимог такої ухвали суду надано додаткові пояснення №04-4/2610 від 06.11.2019, де зокрема зазначено, що в ході проведення перевірки інспекторами досліджено журнал обліку води та достовірно встановлено, що відповідачем здійснено забір підземної води із вказаної ділянки понад 300 куб.м на добу, про що зафіксовано у акті.
		Ухвалою від 11.11.2019 господарським судом залучено до справи додаткові пояснення сторін, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019 о 09:00 год.
		21.11.2019 позивачем подано суду заяву 304-8/2761 від 20.11.2019 про повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 5094,32 грн за платіжним дорученням №370 від 14.08.2019, на підставі ч. 3 ст. 64 Кодексу України про надра.
		28.11.2019 позивачем подано суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю явки повноваженого представника.
		В судовому засіданні 28.11.2019 оголошено перерву на 15:00 09.12.2019.
		Відповідачем в судовому засіданні 09.12.2019 в заперечення позовних вимог наголошено на правовій позиції викладеній в постанові  від 20.11.2018 Верховного  Суду у справі №910/21840/17. В судовому засіданні оголошено перерву на 15:00 17.12.2019.
		17.12.2019 позивачем підтримано позов, відповідачем позов заперечено.
		Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників учасників справи,  господарський суд, -
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		Держекоінспекцією відповідно до наказу від 25.01.2019 №79 та направлення №62/19 від 25.01.2019 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України КП "Теплоенергетик" (а.с. 15-16).
		За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області складено акт № 07-22 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до якого було встановлено порушення відповідачем статті 19 Кодексу України про надра, а саме забір води  здійснювався без спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 17-25).
		Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного акта, що мають місце з боку суб`єкта господарювання: відсутні.
		01.02.2019 позивачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №  190020 від 01.02.2019 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої притягнуто заступника директора з виробництва КП "Теплоенергетик" Великого О.В. до адміністративної відповідальності, на підставі статті 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн (а.с. 28-29).
		05.02.2019 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Гладченком О.А. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Галь С.М. винесено припис, відповідно до якого зобов`язано відповідача усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки та надано строк для усунення порушень, який вручено начальнику ВТСВ без заперечень (а.с. 27).
		На підставі матеріалів перевірки та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних КП "Теплоенергетик" внаслідок забору води без Спеціального дозволу на користування надрами у період з 12.08.2018 по 01.02.2019 об`ємом 210461 куб.м. Згідно вказаного розрахунку розмір збитків становить 339620,92 грн (а.с. 32).
		04.03.2019 Держекоінспекція звернулась до КП "Теплоенергетик" з претензією №14-8/460 з вимогою відшкодувати заподіяні збитки, що залишена без відповіді та задоволення (а.с. 31).
		Забір води КП "Теплоенергетик"  без спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до збитків в сумі 339620,92 грн, і стало підставою для звернення з даним позовом.
		 
		Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
		За приписами частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття  16 Конституції України).
		Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
		Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.
		Стаття 109 Водного кодексу України передбачає, що спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.
		Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. 
		Відповідно до статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
		В силу вимог статті 19 Водного кодексу України державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.
		Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136.
		Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
		Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).
		Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
		Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
		Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
		Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
		Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб.м на добу.
		Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 куб.м на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17.
		Видами діяльності Комунального підприємства "Теплоенергетик" є трубопровідний транспорт; виробництво електроенергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); забір, очищення та постачання води; каналізація, відведення й очищення стічних вод, що свідчить про факт використання води на виробничі цілі (спеціальне водокористування), пов`язані безпосередньо із технологічним забезпеченням виробництва, а не лише на господарсько-пробутові потреби.
		Отже суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин у даній справі приписи ст. 23 Кодексу України про надра застосуванню не підлягають.
		З матеріалів справи вбачається, що в період з 12.08.2018 по 01.02.2019 відповідачем здійснювався забір води без спеціального дозволу на користування надрами, що підтверджується Актом планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07-22 від 05.02.2019 (а.с. 17-25).
		З Акта перевірки вбачається, що відповідно до акта на право постійного користування землею серія ІІ-КР№002028 від 25.12.2003 КП "Теплоенергетик" надано у постійне користування 7,40 га на території Обознівської сільської ради розміщення очисних споруд.
		В Акті перевірки №07-22 від 05.02.2019 зазначено, що Підприємством надано Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 3091 від 11.08.2003, виданий на видобування підземних прісних вод з Обознівської ділянки Кіровоградського родовища. Термін дії ліцензії 15 (п`ятнадцять) років. Отже, починаючи з 12.08.2018 підприємством здійснюється водозабір, без діючого Спеціального дозволу на користування надрами, тобто самовільний водозабір. З моменту закінчення дозволу по 01.02.2019 підприємством без Спеціального дозволу на користування надрами піднято 210461 куб.м води.
		Акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №07-22 від 05.02.2019 (а.с. 17-25) є чинним, підписаним без зауважень керівником КП "Теплоенергетик", в судовому порядку не оскарженим та ніким не скасованим.
		Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.
		Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		Згідно приписів статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
		Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика).
		Доказів скасування чи оспорювання відповідачем акта перевірки № 07-22 від 05.02.2019 складеного ДЕІ у Кіровоградській області щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у судовому порядку матеріали справи не містять.
		Заперечення відповідача щодо відсутньої затвердженої форми акта перевірки, так як затверджена постановою КМ України від 28.08.2013 №752 форма скасована, спростовуються наступним.
		Відсутність затвердженої форми відповідного акта призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану надр, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, і як наслідок шкідливий вплив на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.
		З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.05.2011 у справі "Дубецька та інші проти України" (заява № 30499/03) дійшов висновку, що "п. 105. Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі "Кіртатос проти Греції", заява № 41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи."
		Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі "Фадєєва проти Росії" (Fadeyeva v. Russia).
		Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші проти Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), пп. 100, 119 та 123).
		Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № справа №826/3820/18, провадження №К/9901/998/19 К/9901/68979/18.
		 
		Окрім того ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено основні відомості, які має містити акт складений посадовою особою органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення планового або позапланового заходу, а саме: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
		При складенні Акта №07-22 від 05.02.2019, ДЕІ у Кіровоградській області дотримано вищезазначених вимог, та внесено відповідні відомості.
		 
		Щодо оскарження відповідачем до Державної регуляторної служби України дій ДЕІ у Кіровоградській області по проведенню перевірки та складанню акта №07-22 від 05.02.2019, господарський суд зазначає, що за результатами такої перевірки складено Акт від 24.05.2019 та направлено відповідачу відповідне подання (а.с. 91). Відповідачем 01.07.2019 на подання Державної регуляторної служби України направлено відповідь про безумовне дотримання в подальшій роботі викладених в поданні вказівок (а.с. 92).
		Разом з тим, такими діями акт перевірки №07-22 від 05.02.2019 не скасовано та не встановлено його недійсність. Державною регуляторною службою України не рекомендовано ДЕІ у Кіровоградській області скасувати відповідний акт перевірки. Викладені в акті обставини та порушення не спростовано.
		Отже, виходячи з наведеного вище, керуючись приписами ст.ст.77, 78 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає акт №07-22 від 05.02.2019, в якості належного, достовірного та допустимого доказу порушення КП "Теплоенергетик" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом здійснення у період з 12.08.2018 по 01.02.2019 самовільного забору води без спеціального дозволу на користування надрами.
		 
		З Дозволу на спеціальне водокористування від 26.04.2017 №801 (а.с. 84-85) вбачається, що облік забору води із свердловин КП  "Теплоенергетик" здійснюється за допомогою лічильників УВР-019 за формою журналу ПОД-11. Облік забраної та скидаємої води з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" ведеться лічильниками КВ-2,5, ЛЛ-40, КВ-1,5 та PREMA-50 за формою журналів ПОД-11 та ПОД-13. Облік зворотних вод, що скидаються у р. Грузька та р. Сугоклея ведеться розрахунковим методом та реєструється в журналі за формою ПОД-13. 
		Згідно акта №07-22 від 05.02.2019 облік забору води із свердловин здійснюється за допомогою лічильників УВР-019. Облік забраної та скидаємої води з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" ведеться лічильниками КВ-2,5, ЛЛ-40, КВ-1,5 та PREMA-50. Ліміт забору (підземної) води: 1060,776 тис. куб.м/рік, 3358,101 куб.м/добу. Ліміт використання (підземної) води: 342,109 тис. куб.м/рік, 1370,721 куб.м/добу.
		У Додатку 2 до акта №07-22 від 05.02.2019 (а.с. 22-23), відображено питання 1.11, 5, 8, 9, відповіді на які свідчать про те, що водокористувач здійснює засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання води. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та здійснюють облік об`ємів забору і скидання води, повірені. Звіти про водокористування за формою №2ТП-водгосп (річна), затвердженою наказом Мінприроди №78, подаються. Дані, наведені у звітах про водокористування за встановленою формою, є достовірними.
		Згідно пояснень позивача від 06.11.2019 (а.с. 87-90), в ході проведення перевірки інспекторами ДЕІ у Кіровоградській області досліджено журнал обліку води та достовірно встановлено, що КП  "Теплоенергетик" здійснено забір піднятої води із вказаної ділянки понад 300 куб.м на добу, у період з 12.08.2018 по 01.02.2019 в розмірі 210461 куб.м.
		Згідно п. 9.2. Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
		Отже розрахунок розміру завданої шкоди може бути проведено не лише на підставі довідки підприємства, а й згідно первинної документації обліку спожитої води (журналів), статистичної звітності (Звіти про водокористування за формою №2ТП-водгосп (річна)), про які зазначено у акті №07-22 від 05.02.2019 та на підставі відомостей з яких інспекторами позивача здійснено розрахунок піднятої води в розмірі 210461 куб.м, об`єм якої відображено в акті  №07-22 від 05.02.2019.
		Окрім того, господарський суд приймає до уваги те, що долучення до акта перевірки виписок/витягів/копій відповідної первинної документації (журналів), формою акта чи законодавством не передбачено.
		Відомості відображені в акті №07-22 від 05.02.2019 відповідачем не спростовані належними доказами, суду не подано доказів підняття води КП "Теплоенергетик" в меншому/іншому розмірі ніж визначено в акті, чи взагалі невчинення відповідачем дій по підняттю підземних прісних вод з Обознівської ділянки Кіровоградського родовища у період з 12.08.2018 по 01.02.2019.
		Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відшкодування збитків, здійснений на підставі матеріалів перевірки та Методики у період з 12.08.2018 по 01.02.2019  на суму 339620,92 грн є належним, здійсненим відповідно до відомостей зафіксованих у акті перевірки.
		Посилання відповідача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/21840/17, господарським судом не приймається, так як у зазначеній справі дещо відрізняються обставини, зокрема, у вказаній справі наявна довідка про об`єм води, використаний самовільно, якій не надано належної оцінки на предмет її відповідності нормам процесуального права, а у даній справі фактичний об`єм води визначений на основі даних первинної документації (журналів).
		 
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси  якого порушено.
		Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної  або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.    
		б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.    
		в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.    
		г) Остання складова  - вина завдавача шкоди,  але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.    
		Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно  в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
		Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку КП "Теплоенергетик". 
		Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).    
		За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами, всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами без відповідного дозволу.
		Факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актом перевірки. Так, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. 
		Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач не подав доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення. 
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.10.2018 у справі №  908/4007/15, постанові від 12.10.2018 у справі №  925/119/18, постанові від 12.09.2019 у справі №  908/1092/18, постанові від 12.11.2019 у справі №  914/2436/18.
		З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що наявні підстав для стягнення з відповідача шкоди завданої державі внаслідок здійснення водокористування без відповідного дозволу, а позов Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та стягненню з  КП "Теплоенергетик" 339620,92  грн.
		У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
		Заява позивача від 20.11.2019 №04-8/2761 про повернення судового збору на підставі ч. 3 ст. 64 Кодексу України про надра, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно з частиною 3 статті 64 Кодексу України про надра позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра.
		Натомість правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
		Статтею 5 цього Закону встановлено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
		ДЕІ у Кіровоградській області до цього переліку не входить.
		Аналогічна позиція викладена у справах №908/999/17 №908/993/17, зокрема в ухвалах від 22.03.2018 та від 26.03.2019, постановах від 12.06.2018 та від 25.05.2018 відповідно.
		Отже, підстави для повернення судового збору в сумі 5094,32 грн, сплаченого згідно платіжного доручення№370 від 14.08.2019, відсутні.
		Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		                                                     ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (вул. Ливарна, 1, м. Кропивницький, 25491, і.к. 24153576) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Чміленка, 84/37, і.к. 38037110) завдані збитки в розмірі 339 620,92 грн внаслідок самовільного користування надрами, зарахувавши кошти на вказані реквізити: р/р 33112331011481, МФО 899998, ЄДРПОУ 38036997, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (вул. Ливарна, 1, м. Кропивницький, 25491, і.к. 24153576) на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Чміленка, 84/37, ідентифікаційний код 38037110) судовий збір в сумі 5094,32 грн зарахувавши кошти за наступними реквізитами: р/р 35213055081007 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 38037110.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне рішення складено  26.12.2019.
		 
		Суддя                                                                          В.Г. Кабакова 
		 
		                                                                           
		 
		                                                                           
		 
		 
		 Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		 Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...