Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1570/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2019
Номер судового провадження: 857/10341/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10341/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді:                                        Глушка І.В.,
		суддів:                                                             Довгої О.І., Запотічного І.І., 
		за участю секретаря судового засідання:    Марцинковської О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, ухвалене суддею Грицюк П.П. у м.Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, від 09 вересня 2019 року у справі № 300/1570/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
		 
		                                                      ВСТАНОВИВ:
		 
		23 липня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій просив визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та зобов`язати призначити з 05.06.2019 пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ виключено з Закону України «Про зайнятість населення» статтю 49 та з Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» статтю 21, які передбачали право на отримання дострокової пенсії за півтора року до встановленого законодавством строку. 22 травня 2018 року рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі законодавчі зміни. Разом з тим, покликаючись на відсутність будь-яких роз`яснень щодо виконання вказаного рішення, вказує на відсутність підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком на умовах ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». 
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.
		Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 наказом за №227-К від 05 червня 2019 року звільнений з посади заступника начальника Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Рогатинський промисловий майданчик) (табельний номер - 50024055), 06 червня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 13).
		На день звільнення страховий стаж позивача станом на 11.06.2019 становить понад 42 роки 7 місяців 0 днів, що підтверджується даними трудової книжки та протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092650000874 від 18.06.2019 (а.с.10-12, 27). 
		11.06.2019 позивач звернувся до Галицького відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення йому згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (а.с.14).
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №4 від 20.06.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване тим, що на законодавчому рівні не врегульовано право на призначення таких пенсій та відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком тільки після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років по 31 грудня 2019 року (а.с.25-26).
		Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №9 від 20.06.2019 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії на заявлених умовах (а.с.14).
		На звернення позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №ЧО-969 від 08.07.2019 роз`яснено про відсутність правових підстав для призначення пенсії, право на яке виникає з досягненням загальновстановленого пенсійного віку - 60 років, тобто 11.01.2020, та за наявності не менше 27 років страхового стажу. Зі змісту листа слідує, що пенсії на зазначених позивачем умовах пенсійним органом призначались до 01.01.2015, тобто до набуття чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким скасовано норми статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 визнано неконституційним положення Закону №76-VIII щодо виключення статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", однак оскільки даним рішенням не зазначено порядок його виконання та від Міністерства соціальної політики України відповідних роз`яснень на звернення Пенсійного фонду України не надходило, вказаний вище вид дострокової пенсії не призначається.
		Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
		Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
		Ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
		Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері призначення громадян України пенсії за віком є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого здійснюється призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
		Згідно з ст.10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
		Відповідно до ч.1 ст.26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, а з 01 січня 2019 року по 31 грудня - не менше 26 років.
		Ч.1 ст. 4 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
		Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми закону, відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні можуть бути врегульовані також іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.
		Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.
		Разом з тим, стаття 21 вказаного Закону в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, передбачала, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Колегія суддів також зазначає, що ст.49 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) було передбачено умову, за якої особам гарантувалося право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Такою умовою була реєстрація особи, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи.
		П.26 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 було передбачено, що клопотання про достроковий вихід на пенсію безробітного до управління Пенсійного фонду України надається центром зайнятості безробітному за його особистою заявою.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року № 334 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» розділ «Достроковий вихід на пенсію безробітних» було виключено із Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, в тому числі і вищезазначений пункт 26.
		Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-2 "Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключено пункт 6 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким передбачалось, що до заяви про призначення пенсії за віком додається клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію (для призначення пенсії відповідно до ст.49 Закону України "Про зайнятість населення").
		Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, а саме: підпунктом 3 пункту 12 розділу І виключено ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та підпунктом 2 пункту 39 розділу І виключено ст.49 Закону України «Про зайнятість населення», у зв`язку із чим особи похилого віку та ветерани праці позбавлялися права призначення дострокової пенсії за віком на підставі ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
		Крім того, аналогічні зміни були внесенні до підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовувались спірні правовідносини.
		Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIIIвизнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
		Конституційний Суд України зазначив, що гарантування державою права на достроковий вихід на пенсію громадянам похилого віку було спрямоване на убезпечення цих громадян від такого соціального ризику, як безробіття з незалежних від них обставин, і забезпечення сприятливих умов для їх повноцінного та гідного життя у старості.
		Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на достроковий вихід на пенсію, яке мали громадяни похилого віку на підставі ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» до внесення змін Законом 76-VIII, було гарантією ефективної реалізації конституційних прав громадян, закріплених у статтях 46, 48 Основного Закону України.
		З врахуванням вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах при вирішенні питання щодо призначення пенсії позивачу необхідно керуватися Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка на час розгляду цієї справи є чинною в силу визнання неконституційним положень Закону, якими її було виключено.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що оскільки ст.49 Закону України «Про зайнятість населення» була виключена внаслідок прийняття Закону № 76-VIII, тому призначення пенсії позивачу на підставі ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» є можливим без обов`язкового подання клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію.
		З матеріалів справи слідує, що станом на 11 червня 2019 року (на дату звернення з заявою про призначення пенсії) вік позивача становив 59 років (тобто не більше 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), він мав необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, є звільненим з роботи у зв`язку зі скороченням посади.
		Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено існування будь-яких об`єктивних та законних підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
		При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неможливість призначення позивачу дострокової пенсії за віком, з покликанням на відсутність роз`яснень щодо виконання вказаного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018, оскільки орган Пенсійного фонду, будучи суб`єктом владних повноважень, зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а враховуючи те, що він, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, відповідач зобов`язаний виконувати вимоги ст.21 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні, які надають позивачеві право на пенсію. Відсутність механізмів призначення пенсії не може позбавляти позивача гарантій, встановлених цією статтею.
		Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції встановивши наявність порушеного права позивача, не вірно зазначено дату, з якої слід позивачу призначити дострокову пенсію, оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади 06 червня 2019 року, що підтверджується записами в трудовій книжці та копією наказу про його звільнення, відтак право на призначення пенсії позивач набув з наступного дня, що настає за днем, коли виникли умови для її призначення, що має наслідком зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.
		Таким чином, в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франкіській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" з 07.06.2019.
		Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.317 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, разом з тим встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції для зміни рішення суду в частині зазначення дати призначення пенсії позивачу.
		Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                                      ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 300/1570/19 - змінити в частині зазначення дати, з якої зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», вказавши 07 червня 2019 року замість 05 червня 2019 року.
		В решті рішення суду залишити без змін.   
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга   І. І. Запотічний      Постанова складена в повному обсязі 26.12.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...