Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/66108/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.

Номер судового провадження: 1-кс-57804/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019000000001810

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/66108/19-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		20 грудня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного за ч.2 ст.375, ч.2 ст.28 ст.340 КК України у кримінальному провадженні № 62019000000001810 від 26.11.2019 року
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор першого відділу процесуального керівництва процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернуся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного в кримінальному провадженні № 62019000000001810 від 26.11.2019 ОСОБА_5 .
		В доводах клопотання прокурор зазначає, що Департаментом процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013- 2014 роках, Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019000000001810 від 26.11.2019 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28  ст. 340, ч. 2 ст. 375 КК України.
		Вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 375 КК України, про підозру у вчиненні яких останньому повідомлено 26.11.2019.
		При цьому на твердження сторони обвинувачення необхідність застосування відносно ОСОБА_5 , виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється не тільки наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, але й наявністю ризиків, визначених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Так, прокурор в своєму клопотанні зазначає, що без застосування вказаного запобіжного заходу ОСОБА_5 може: незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Вказані ризики за переконання сторони обвинувачення підтверджуються наступним.
		Підозрюваний ОСОБА_5 на даний час проживає за місцем реєстрації у м. Києві, займається адвокатською діяльністю.
		Інкриміновані ОСОБА_5 два кримінальні правопорушення, одне з яких у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, набули значного суспільного резонансу, потерпілими від його вчинення є троє осіб.
		Підозрюваний є колишнім суддею Дніпровського районного суду в м. Києві, здійснював повноваження слідчого судді цього суду, стаж роботи якого станом на час вчинення кримінальних правопорушень складав 7 років, а тому в силу свого авторитету, наявності сформованих за час роботи неформальних зв`язків може впливати на своїх колишніх підлеглих та колег по роботі у Дніпровському районному суді в м. Києві, які є свідками у даному провадженні з метою зміни даних ними на стадії досудового розслідування показань.
		Таким чином прокурор в своєму клопотанні, зважаючи на викладене, вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 просить застосувати до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в сумі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив клопотання задовольнити.
		Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти доводів клопотання, вважаючи клопотання безпідставним. Зазначили як про необґрунтованість підозри так і про відсутність будь -яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В задоволенні клопотання просили відмовити.
		Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		З положень вказаної статті в сукупності з принципом кримінального провадження, закріпленому в ст. 22 КПК України  змагальності сторін, випливає, що обов`язок доведення всіх обставин, визначених ч.1 ст. 194 КПК України лежить виключно на прокурору.
		Тобто саме на прокурора в кримінальному провадженні покладено обов`язок доведення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
		Практика Європейського суду з прав людини (див рішення «Чеботарь проти Молдови») вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
		Так, за твердженням сторони обвинувачення суть підозри висунутої ОСОБА_5 зводиться до наступного.
		ОСОБА_5 , обіймаючи посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва та користуючись владними повноваженнями (слідчого судці), маючи необхідний обсяг повноважень та достатній досвід роботи, який об`єктивно дозволяв йому приймати законні та обґрунтовані рішення, будучи суддею Дніпровського районного суду м. Києва, на якого покладено обов`язки слідчого судді, стаж роботи суддею якого станом на 19.02.2014 складав 7 років, усвідомлюючи і розуміючи вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, діючи умисно, з інших особистих інтересів постановив завідомо неправосудні ухвали за таких обставин.
		У не встановлений досудовим розслідуванням час, приблизно у січні 2014 року, не встановленими, наразі, службовими особами із числа керівництва Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України, з метою реалізації злочинного умислу вищих посадових осіб держави щодо перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання та в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо їх учасників та інших осіб, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитись від подальшої участі в них, було доручено керівництву прокуратури м. Києва та керівництву ГУ МВС України в м. Києві вжити відповідних заходів.
		На виконання вищевказаної протиправної вказівки, враховуючи значну кількість затриманих осіб в м. Києві, не встановленими на цей час службовими особами із числа керівництва державних та правоохоронних органів, зокрема прокуратури м. Києва та ГУМВС України в м. Києві, прийнято завідомо протиправне рішення про притягнення затриманих осіб до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, яке було розпочато слідчим управлінням ГУ МВС у м. Києві за фактом організації невідомими особами 18.02.2014 по вул. Інститутській, 15/5 у м. Києві масових заворушень, що супроводжувалися погромами та знищенням майна і призвело до тяжких наслідків. Разом з цим досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні фактично не проводилося, обставини події, яка мала місце 18.02.2018 по вул. Інститутській, 15/5 в м. Києві всебічно, повно й неупереджено органом досудового розслідування не досліджувалися, слідчі дії з цією метою не проводилися.
		З метою реалізації згаданого вище умислу вказаними службовими особами був розроблений відповідний план дій, який полягав у тому, що кримінальне провадження № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України перебувало формально у провадженні слідчих СУ ГУ МВС України в м. Києві, однак за усними вказівками керівництва ГУ МВС України затриманих у межах досудового розслідування цього кримінального провадження осіб доставляли до заздалегідь визначених районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві, які віддалені від центральної частини м. Києва.
		У подальшому керівникам відповідних районних прокуратур та слідчих підрозділів міліції передбачалось надати відповідні вказівки щодо забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності осіб, а саме складення протоколів про затримання у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, складення та вручення повідомлень про підозру за ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, а також подання до суду клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Одночасно головам та заступникам голів районних судів повинно було надійти доручення забезпечити розгляд указаних клопотань та прийняти рішення про обрання затриманим особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		На виконання цього плану, не встановлені досудовим розслідуванням службові особи ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури м. Києва т мстою перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання та в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно їх учасників та інших осіб, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитися від подальшої участі в них, дали завідомо незаконну вказівку керівництву територіальних слідчих підрозділів міліції, у тому числі Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, про необхідність затримання, складення повідомлення про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та вручення їх після погодження прокурорами, якими буде здійснюватися нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також складення клопотання про обрання щодо цих підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, встановлених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		У свою чергу не встановлені досудовим розслідуванням службові особи прокуратури м, Києва з цією метою надали вказівку керівникам районних прокуратур, у тому числі Дніпровської районної прокуратури м. Києва, забезпечити погодження письмових повідомлень про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також в подальшому підтримати ці клопотання під час їхнього розгляду слідчим суддею, умисно створивши процесуальні передумови та орієнтуючи суд на їх задоволення слідчими суддями.
		Одночасно не встановлені досудовим розслідуванням посадові особи із числа вищих державних органів України дали головам та заступникам голів районних судів м. Києва, у тому числі Дніпровського районного суду м. Києва, вказівку забезпечити розгляд та задоволення клопотань слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про обрання затриманим у центральній частині м. Києва особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Так, під час вищевказаних подій на Майдані Незалежності 18.02.2014 невстановленими досудовим розслідуванням співробітниками ПМОП «Беркут» (щодо яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні), на виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, на виконання завідомо незаконної вказівки керівництва МВС України та ГУ МВС України в м. Києві безпідставно, без жодних доказів їхньої протиправної діяльності було затримано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ін., як таких, що можуть бути причетними до вчинення масових заворушень, які відбувалися на вулицях М. Грушевського та Інститутській, в центрі м. Києва, які, однак жодної участі у масових заворушеннях не брали, а перебували неподалік, кожен з різних причин, що не було заборонено законом.
		Водночас близько 22 години лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, який розташований по вул. Червоноткацькій, 2, доставлено вищевказаних затриманих осіб.
		У свою чергу, оперативним черговим чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_18 за усною вказівкою заступника начальника слідчого відділу Дніпровського РУ ОСОБА_19 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), підписано рапорт на ім`я начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, надрукований текст якого ОСОБА_19 приніс до чергової частини. У рапорті зазначалося, що 18.02.2014 о 22 годині 10 хвилин лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 для подальшого розбору, з вулиць Інститутської та М. Грушевського у м. Києві доставлено ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , які були затримані за нібито активні дії під час масових заворушень в центрі м. Києва.
		У подальшому, у період з 22 години 18.02.2014 до 03 години 19.02.2014, слідчими слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві на виконаний, протиправної вказівки начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 незаконно складено протоколи про затримання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, за відсутності жодних доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
		На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, спрямованого на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, 19.02.2014 перебуваючи у службових кабінетах Дніпровського РУ ГУ МВС України, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, діючи всупереч вимогам ст. 9, ч. 1 ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України слідчі райвідділу ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (матеріали щодо яких виділені в окремі провадження та обвинувальні акти передано до суду), а також слідчі ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 (які діяли в стані крайньої необхідності), зловживаючи владою та службовим становищем, на виконання завідомо незаконної вказівки начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 склали проекти повідомлень про підозру затриманим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу- України, відповідно до тексту (шаблону), який розробив та надав їм прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_37 , у яких вказали, що нібито вказані особи 18.02.2014 в центральній частині м. Києва (вулиці Інститутська та Грушевського) брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до тяжких наслідків, підписали та надали ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику ОСОБА_38 , які він незаконно підписав, після чого цього ж дня їх було вручено вказаним затриманим особам.
		У подальшому, 19.02.2014, постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_39 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) від 18.02.2014, який діяв у складі групи осіб за попередньою змовою, з метою надання своїм діям ознак законності з матеріалів кримінального провадження №12014100000000367 було виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_40 ,
		ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, в окреме кримінальне провадження, якому було присвоєно реєстраційний номер 12014100000000370.
		19.02.2104 прокурор м. Києва ОСОБА_41 доручив здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
		На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, повідомленого слідчим через ОСОБА_26 та ОСОБА_19 , слідчими ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 складено клопотання про обрання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які після погодження їх процесуальним керівником - заступником прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_45 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та оголошено його розшук), вранці 19.02.2014 були передані до Дніпровського районного суду м. Києва.
		За вказівкою одного з керівників Дніпровського районного суду м. Києва, співробітники суду здійснили втручання в роботу автоматизованої системи документообігу щодо розподілу клопотань слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, погоджених процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12014100000000370  заступником прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_45 , про обрання виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , розгляд яких автоматизованою системою документообігу Дніпровського районного суду м. Києва був визначений суддя ОСОБА_5 , незважаючи на те, що він цього дня не був черговим слідчим суддею згідно із встановленим наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва графіком.
		Надалі слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому кабінеті судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_46 , що розташований у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, виконуючи надану йому вказівку невідомих службових осіб із числа не встановлених досудовим розслідуванням керівників вищих державних та судових органів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині м. Києва осіб та припинення таким способом подальших акцій протесту, розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і, діючи з метою залишитись на посаді судді Дніпровського районного суду м. Києва та подальшого кар`єрного зростання, тобто в особистих інтересах, вирішив постановити завідомо неправосудні ухвали про обрання стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, а щодо підозрюваного ОСОБА_8 - у вигляді особистого зобов`язання за таких обставин.
		Цього ж дня, тобто 19.02.2014, слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , діючи з метою кар`єрного зростання, тобто в інших особистих інтересах, спрямованих на залишення та підвищення на посаді, бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного позбавлення волі затриманих у центральній частині м. Києва осіб та припинення таким способом подальших мирних акцій протесту, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що немає доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності, або інформації щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, на підставі одного рапорту оперативного чергового чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_18 , який містить ознаки підроблення (у якому були вказані завідомо неправдиві відомості), а також за умов відсутності обставин та доказів щодо наявності ризиків, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а отже, підстав для задоволення таких клопотань про обрання виняткового запобіжного заходу, грубо порушуючи вимоги національного законодавства, зокрема ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2,7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 194, 206, 370 Кримінального процесуального кодексу України, формально, однобічно та упереджено провів судові засідання, надаючи їм вигляд дотримання процесуальних вимог з розгляду клопотань.
		У подальшому ОСОБА_5 , використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, умисно, протиправно, упереджено, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального та процесуального права, перебуваючи у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ, І. Сергієнка, 3 у період з 16 години 14 хвилин по 22 годину 21 хвилину 19.02.2014 задовольнив клопотання про обрання стосовно підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави, а щодо підозрюваного ОСОБА_8 - відмовив з одночасним обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, постановивши таким чином завідомо неправосудні ухвали за таких обставин.
		Так, отримавши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , 19.02.2014 з 16 години 14 хвилин до 17 години 39 хвилин, за участю старшого прокурора Дніпровської районної прокуратури України ОСОБА_47 , при секретарі ОСОБА_48 , підозрюваному ОСОБА_8 , його захисниках ОСОБА_49 та ОСОБА_50 , заслухавши доводи сторони обвинувачення та захисту, ОСОБА_5 , діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, усвідомлюючи те, що матеріали, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, не містять жодних доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, а також які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь, упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу.
		Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, з кар`єристських спонукань, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального і процесуального права, ОСОБА_5 виніс неправосудну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_8 з одночасним застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Цією ж ухвалою, оголошеною 19.02.2014 приблизно о 17 годині 39 хвилин було відмовлено в задоволенні клопотання народних депутатів України ОСОБА_51 , ОСОБА_52 та ОСОБА_53 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, тобто постановлено таким чином завідомо неправосудну ухвалу, яка не відповідає встановленим ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України вимогам до судового рішення щодо їх законності, обґрунтованості і вмотивованості, внаслідок чого ОСОБА_8 було протиправно обмежено в його конституційних правах.
		Крім цього, отримавши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , 19.02. 2014 з 18 години 16 хвилин до 19 години 54 хвилини, за участю старшого прокурора Дніпровської районної прокуратури України ОСОБА_47 , при секретарі ОСОБА_48 , підозрюваному ОСОБА_6 та його захисникові ОСОБА_54 , заслухавши сторони обвинувачення та захисту, ОСОБА_5 , діючи умисно, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, усвідомлюючи те, що матеріали, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, не містять жодних доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, а також доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь, упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.
		Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України порушуючи Присягу судді, з метою кар`єрного зростання, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального і процесуального права, виніс неправосудну ухвалу про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання вій вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_6 . Цією ж ухвалою, оголошеною того ж дня близько 19 години 54 хвилини, було відмовлено в задоволенні Клопотання народного депутата України ОСОБА_55 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, тобто постановлено таким чином завідомо неправосудну ухвалу, яка не відповідає встановленим ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України вимогам до судового рішення щодо їх законності, обгрунтованості і вмотивованості, внаслідок чого ОСОБА_6 було незаконно позбавлено волі.
		Крім цього, він того самого дня, будучи слідчим суддею Дніпровського районного суду, отримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України. 19.02.2014 з 20 години 15 хвилин до 22 години 21 хвилини відбувся розгляд клопотання за участю старшого прокурора Дніпровської районної прокуратури України ОСОБА_47 , при секретарі ОСОБА_48 , підозрюваному ОСОБА_56 та його захиснику ОСОБА_57 , у ході якого головуючий - слідчий суддя Дніпровського районного суду ОСОБА_5 , заслухавши доводи сторони обвинувачення та захисту, діючи умисно, з метою кар`єрного зростання, тобто в особистих інтересах, упереджено, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України, незважаючи на те, що матеріали, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, не містять жодних доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 294 Кримінального кодексу України, а також доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь, упереджено прийняв рішення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.
		Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, з метою кар`єрного зростання, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального і процесуального права, виніс неправосудну ухвалу про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_7 . Цією ж ухвалою, оголошеною того ж дня близько 22 години 21 хвилини» було відмовлено в задоволенні клопотання народного депутата України ОСОБА_51 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, тобто постановлено таким чином завідомо неправосудну ухвалу, яка не відповідає встановленим ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України вимогам до судового рішення щодо їх законності, обґрунтованості і вмотивованості, внаслідок чого ОСОБА_7 було незаконно позбавлено волі.
		На виконання вищевказаних ухвал слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 про обрання підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ці особи були поміщені до місця попереднього ув`язнення, де незаконно утримувались під вартою з 19.02.2014 по 22.02.2014.
		При цьому ОСОБА_5 також грубо проігноровано вимогу ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
		У подальшому за наслідками досудового розслідування кримінального провадження № 12014100000000370 від 19.02.2014 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України, Генеральною прокуратурою України вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України за відсутністю в діянні осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України.
		Таким чином, органом досудового розслідування було достовірно встановлено непричетність вказаних осіб до інкримінованого їм злочину.
		Зазначеними протиправними діями указаним особам завдано істотної шкоди нематеріального характеру, яка полягає в порушенні конституційних прав, гарантованих ст. 29 Конституції України, а саме на свободу та особисту Недоторканність, а також заподіяно істотної шкоди державі шляхом підриву авторитету судових органів
		Крім цього вказані протиправні дії за наведених обставин підозрюваним ОСОБА_5 вчинено з метою незаконного переслідування учасників мирних акцій протесту та перешкоджання організації і проведенню громадянами зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у м. Києві.
		Так, стороною обвинувачення як докази обґрунтованості підозри висунутої ОСОБА_5 слідчому судді надані наступні докази: копію протоколу огляду документів від 09.01.2019, копії протоколів огляду документів від 10.01.2019, копію висновку експерта криміналістичної судово  почеркознавчої експертизи дослідження підписів за № 4258 від 12.10.2018; копію висновку експерта за результатами проведення комп`ютерно  технічної судової експертизи від 03.02.2019 за № 23468/18-35; копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_6 від 05.06.2018, копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.06.2018.
		Між тим, змістом протоколу огляду документів від 09.01.2019 встановлено, що органом досудового розслідування оглянуто матеріали судового провадження № 1-кс-755/594/14, справа № 755/5445/14-к щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 (а.м. 69-78). Як вбачається з даних, які містяться в зазначеному протоколі огляду документів, дійсно слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 19.02.2014 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_58 , про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до останнього застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
		Вказана ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , як слідує з даних протоколу огляду документів від 09.01.2019 в апеляційному порядку не оскаржувалась.
		Зі змісту копій протоколів огляду документів від 10.01.2019 (а.м.48 -58, 59- 68) вбачається, що органом досудового розслідування оглянуто матеріали судового провадження № 1-кс-755/598/14, справа № 755/5454/14-к щодо брання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та матеріали судового провадження № № 1-кс-755/597/14, справа № 755/5453 /14-к щодо брання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , даними яких підтверджується, що дійсно слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 19.02.2014 постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_59 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвалу, якою задоволено слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_60 про застосування відносно ОСОБА_61 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Як слідує з даних протоколів огляду документів від 10.01.2019 в апеляційному порядку зазначені ухвали слідчого судді слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 не оскаржувались .
		Разом з цим, неправосудним може бути судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке свідомо постановлено з грубим порушенням норм процесуального права.
		Для визнання судового рішення неправосудним необхідно, щоб його хоча б незаконність була підтверджена вищестоящою судовою інстанцією, адже судове рішення може бути скасоване виключно в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		Разом з цим, навіть скасування судового рішення судом вищої інстанції не вказує на його неправосудність оскільки про неправосудність судового рішення можна говорити у тому випадку, коли таке рішення прийняте суддею, який не мав на це права в силу положень процесуального законодавства.
		Такими випадками, зокрема можуть бути: розгляд суддею справи, яка не підсудна суду, в якому він працює;
		отримання суддею справи у спосіб, який є іншим ніж передбачено приписами процесуальних законів та положенням про автоматизовану систему документообігу суду;
		розгляд суддею справи, у якій беруть участь родичі;
		розгляд суддею цієї ж справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, вироку, прийнятого або за його участю;
		прийняття суддею рішення у справі без участі сторони, яка не повідомлялась про час, дату та місце проведення судового засідання;
		прийняття судом рішення про права та обов`язки осіб, що не залучені до участі у справі, 
		прийняття рішення не тими суддями, що входили до складу колегії чи розглядали справу.
		Вказане виключає можливість притягнення судді до відповідальності навіть внаслідок суддівської помилки, для виправлення якої в системі судів України передбачено наявність апеляційної та касаційної інстанції.
		Конституційний суд України у мотивувальній частині Рішення від 11 березня 2011р. № 2-рп/2011 визначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної чи касаційної інстанції, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і органами прокуратури.
		Додатком до Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам  членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098му засіданні заступників міністрів, зазначено (встановлено), що рішення судів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених в законодавстві (§16); коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру до неї (§18).
		Відповідні ухвали слідчого судді ОСОБА_5 не оскаржені в апеляційному порядку, стали остаточним рішенням та не могли бути піддані сумніву, що гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також правом на справедливий розгляд в суді. Оскільки останнє має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (див. рішення Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії» п.61, «Салов проти України» п.93).
		Що стосується даних, які містяться в копію висновку експерта криміналістичної судово  почеркознавчої експертизи дослідження підписів за № 4258 від 12.10.2018 (а.м. 81-84), слід зазначити, що вони містять виключно докази підписання слідчим суддею ОСОБА_5 постановленим під його головуванням ухвал, які останньому інкримінуються стороною обвинувачення як завідомо неправосудні, що в повній мірі відповідає вимогам КПК України. Між тим, будь -яких даних, які могли чи самостійно, чи в сукупності з іншими, долученими до матеріалів клопотання доказами, переконати б неупередженого спостерігача, в тому, що згадувані ухвали слідчого судді є завідомо неправосудними, висновок експерта криміналістичної судово  почеркознавчої експертизи дослідження підписів за № 4258 від 12.10.2018 не містить.
		З приводу даних, які містяться висновку експерта за результатами проведення комп`ютерно  технічної судової експертизи від 03.02.2019 за № 23468/18-35 (а.м. 83-93) слід зазначити, що такі не містять жодних відомостей, які б могли підтвердити версію сторони обвинувачення з приводу висунутої підозри ОСОБА_5 за всіма статтями КК України. 
		Щодо даних, які містяться в протоколах допитів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.м.94-97, 98-102) вбачається, що останні надають власну суб`єктивну оцінку, постановленим відносно ним судовим рішенням. При цьому звертає на себе увагу й те, що останні в своїх протоколах допитів не зазначають про завдання їм будь  якої матеріальної чи моральної шкоди кримінальними правопорушеннями, які інкримінуються ОСОБА_5 , відомості в ЄРДР внесені не на підставі їх заяви, а як наслідок самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, що ставить під сумнів їх такий процесуальний статус як потерпілий в даному кримінальному провадженні.
		Будь- яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, висунутої ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не надано, клопотань про надання таких, в судовому засіданні прокурором не заявлялось.
		Таким чином слідчий суддя, окрім викладеного в мотивувальній частині ухвали вище вважає за необхідне з приводу обґрунтованості підозри в частині дій ОСОБА_5 з метою кар`єрного зростання, зазначити, що ні матеріалами, долученими до клопотання, ні прокурором в судовому засіданні не наведено жодних даних з приводу будь  якого можливого звернення ОСОБА_5 до органів суддівського самоврядування з відповідними заявами щодо просування по службі. Не встановлено жодних даних стосовно його спілкування із будь  ким із членів органів суддівського самоврядування. В частині оцінювання обґрунтованості підозри щодо умисності постановлення під головуванням ОСОБА_5 судових рішень , які інкримінуються йому як завідомо неправосудні, слід зазначити, що з усіх документів, долучених до матеріалів, якими обґрунтовується клопотання слідує відсутність з його боку будь - яких дій, які б вказували на відсутню особисту безсторонність.
		Правова позиція ЄСПЛ в рішеннях «Олюджіч проти Хорватії» , «Білуха проти України» вказує на те, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettsteinv. Switzerland), пункт 43). 
		Жодним чином про наявність доказів відсутності особистої безсторонності, органом прокуратури в даному випадку не встановлено та до матеріалів клопотання таких доказів не надано, як і не надано їх в судовому засіданні та не повідомлено про їх наявність.
		Не встановлено чи демонстрував суддя ворожість або злу волю, чи домагався передачі йому справи до провадження з особистих підстав, тощо (рішення від 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії", заява N 9186/80, п. 25). 
		Крім того, на спростування версії сторони обвинувачення з приводу умисності постановлення завідомо неправосудних судових рішень та відсутності безсторонності, звертає на себе увагу й той факт, що слідчим суддею ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_58 , про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до останнього застосовано найменш обтяжливий запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. При цьому твердження сторони обвинувачення з приводу незастосування слідчим суддею ОСОБА_5 запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у виді особистої поруки народного депутата, а відтак і грубого порушення прав ОСОБА_8 є неспроможним, адже особисте зобов`язання є найменш обтяжливим запобіжним заходом, оскільки є обмежувальним заходом виключно відносно підозрюваного, натомість як застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки тягне за собою покладення певних обов`язків і на особу  поручителя.
		З приводу твердження сторони обвинувачення у висунутій підозрі ОСОБА_5 щодо вчинення ним незаконного перешкоджання або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій за попередньою змовою групою осіб, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
		Так, насамперед, ні матеріалами, які долучені о клопотання, ні прокурором в судовому засіданні не зазначено яким чином, де, коли і в який спосіб, підозрюваний вчинив незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. В письмовому повідомленні про підозру не вказано, в чому саме підозрюється ОСОБА_5 тобто, чи в незаконному перешкоджанні організації зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій чи у їх проведенні, а також не конкретизовано вид мирного зібрання, в незаконному перешкоджанні організації, чи-то проведенні якого він обвинувачується, оскільки кожен із таких видів мирного зібрання має свої особливості проведення та ознаки.
		Поряд з вказаним, навіть незважаючи на неконкретність висунутої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що жодних даних, які б хоч якось вказували на можливу подію самого правопорушення, передбаченого ч. 28. ст. 28, ст. 340 КК України, яке інкримінується ОСОБА_5 , матеріали клопотання не містять, а відтак вважає зазначене твердження сторони обвинувачення таким, що за своєю суттю є виключно безпідставним припущенням.
		Положення ст. 340, ст. 375 КК України, дані матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, які проаналізовані в мотивувальній частині ухвали вище, вказують на недоведеність прокурором обґрунтованості підозри об`єктивної сторони злочинів, передбачених ст. 340 та ст. 375 КК України в діях підозрюваного.
		З приводу зазначених прокурором в своєму клопотання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
		Досудове розслідування з приводу можливого постановлення слідчим суддею ОСОБА_5 завідомо неправосудних ухвал триває з лютого 2014 року (а.м. 16-18), тобто майже повних 4 роки. Протягом зазначеного періоду будь - яких даних, що могли б вказувати на ймовірність перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню, органом досудового розслідування не здобуто та слідчому судді не надано.
		Долучені протоколи допиту потерпілих щодо здійснення на них будь - якого безпосереднього чи опосередкованого впливу з боку підозрюваного, не містять 
		Доводи прокурора про те, що підозрюваний особисто та через інших осіб як наслідок сформованих в нього неформальних відносин з працівниками Дніпровського районного суду м. Києва, а також впливати на свідків, очевидно, не є індивідуальним обґрунтуванням законності застосування тримання під вартою відповідно до конкретних фактів справи, чого вимагає Європейський суд з прав людини. (див. рішення «Луценко проти України»). 
		Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність обґрунтованості підозри висунутої ОСОБА_5 та про відсутність будь - яких ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а відтак не знаходить підстав для задоволення клопотання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29 Конституції України, ст. ст. 7, 177, 182,183, 193, 309 КПК України, ст. 5, 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, слідчий суддя , -
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволені клопотання прокурора - відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...