Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/943/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; спори про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/814/3074/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 541/943/19  Номер провадження 22-ц/814/3074/19Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2019 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		Головуючого судді: Бутенко С.Б.
		Суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В.
		розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Куцина В.М.
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
		в с т а н о в и в:
		В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним наказу № 789-СГ від 04.02.2019 р. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
		Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 789-СГ від 04.02.2019 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» він отримав у приватну власність земельну ділянку, площею 2,000 га пасовищ, кадастровий номер 5323289600:00:006:0209 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.
		11 березня 2019 року державним реєстратором зареєстровано право власності позивача на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		На початку квітня 2019 року позивач оглянув земельну ділянку в натурі і виявив, що вона майже повністю покрита болотом та очеретом, і взагалі не придатна для використання відповідно до цільового призначення - особисте селянське господарство, що підтверджується актом обстеження в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 18 квітня 2019 року.
		За результатами проведеного обстеження комісія встановила, що надана йому земельна ділянка частково заболочена, вкрита очеретом, підтоплена паводковими водами та не придатна для подальшої використання відповідно до цільового призначення, зокрема, для ведення особистої селянського господарства.
		Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати недійсним наказ № 789-СГ Головного управління Держгеокадастру Полтавській області та повторно розглянути його заяву про надання йому у власність іншої земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,000 га пасовищ, кадастровий номер 5323289600:00:006:0209.
		Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2019 року замінено відповідача Відділ реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області на належного відповідача Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області.
		Рішенням Миргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від30вересня 2019року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду мотивовано відсутністю правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу №789-СГ від 04.02.2019 р. та решти похідних позовних вимог з мотивів, наведених у позові.
		Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. 
		Доводи скарги ґрунтуються на тому, що місцевим судом не враховано, що він звернувся до Держгеокадастру з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки для сільськогосподарського використання. Факт неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначення визнається відповідачами у справі, за їхньої участі складений акт, в якому встановлено, що ділянка заболочена, для використання не придатна.
		Вказує, що фактично його право на отримання земельної ділянки не було реалізовано належним чином, чим порушено його права, гарантовані статею 14 Конституції України, статтями 116 та 121 Земельного кодексу України.
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
		Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
		Частина третя статті 3ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. 
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
		Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). 
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). 
		Згідно частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		По справі встановлено, що позивач  ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку, площею 2,000 га пасовищ, кадастровий номер 5323289600:00:006:0209 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 789-СГ від 04.02.2019 р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
		На підставі вказаного наказу державним реєстратором Ставицькою В.П. здійснено реєстрацію права власності позивача на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.03.2019 року, номер запису про право власності 30629556.
		В акті обстеження в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 18 квітня 2019 року, складеного за участі в.о. начальника відділу у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Сороколєт Л.Г., сільського голови Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області Носенко С.І., начальника відділу ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» сертифікованого інженера-землевпорядника Негребецького О.В. та уповноваженої особи від учасників АТО за дорученням  ОСОБА_2 , на який посилається позивач, зазначено, що земельні ділянки, надані п`яти учасникам АТО, у тому числі й ОСОБА_1 , частково заболочені, орієнтовно на площі 2.7482 га, земельна ділянка, яка входить до вказаних земельних ділянок, вкрита очеретом та підтоплена паводковими водами, тому земельні ділянки не придатні для подальшого використання відповідно до цільового призначення, зокрема, для ведення особистої селянського господарства.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено підстав для визнання недійсним наказу Держгеокадастру. Суд не вважав за можливе визнати акт від 18 квітня 2019 року, як беззаперечний доказ непридатності земельної ділянки, яка виділена позивачу, для подальшого використання відповідно до цільового призначення, оскільки відсутні докази які б свідчили про підстави складання акту та те, що цей акт складали повноважні особи. 
		Суд також зазначив, що у заяві від 01.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради за межами населеного пункту та заяві про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323289600:00:006:0209 позивач висловив своє волевиявлення на отримання саме цієї земельної ділянки, додавши графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.
		Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права й доводами апеляційної скарги не спростовуються.
		Підстави та порядок передачі у власність громадян земельних ділянок із земель державної або комунальної власності встановлено статтями 116, 118, 122 ЗК України. 
		Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Громадяни,зацікавлені водержанні безоплатноу власністьземельної ділянкиіз земельдержавної абокомунальної власностідля веденняособистого селянськогогосподарства, у межахнорм безоплатноїприватизації,подають клопотаннядо відповідногооргану виконавчоївлади абооргану місцевогосамоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (частина шоста статті 118 ЗК України).
		Згідно ізчастиною сьомоювказаної статтівідповідний органвиконавчої владиабо органмісцевого самоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу, розглядає клопотанняу місячнийстрок ідає дозвілна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиабо надаємотивовану відмовуу йогонаданні. Підставою відмовиу наданнітакого дозволуможе бутилише невідповідністьмісця розташуванняоб`єктавимогам законів,прийнятих відповіднодо нихнормативно-правовихактів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік, закріплений в частині сьомій статті 118 ЗК України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		Передача земельних ділянок у власність громадян передбачає проходження процедури з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за замовленням громадян, його погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом, на підставі чого у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. 
		Встановлено, що 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту, за результатами розгляду якої наказом від 19.11.2018 № 7980-СГ надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		29 січня 2019 року позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту, на підставі якого прийнято відповідне рішення про передачу земельної ділянки кадастровий номер 5323289600:00:006:0209 у власність позивачу - наказ від 04.02.2019 року № 789-СГ, що є предметом оскарження по справі.
		Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.
		За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Отже, для вжиття заходів судового захисту має бути встановлено факт порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача з боку особи, до якої пред`явлено позов, що є предметом доказування по справі.
		Згідно вимог статей 12, 13, 77-81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або зарепечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, 
		Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Оцінюючи надані докази, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтовано не взяв до уваги акт від 18квітня 2019року,складений комісією,підстави створенняякої таїї правомочностіпо справіне доведено,а висновкине єналежним чиноммотивованими. 
		Додана до апеляційної скарги відповідь з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за підписом начальника В. Чувпило від 22.04.2019 року № 260/6-19 до суду першої інстанції позивачем не подавалась та вона не доводить підстави створення робочої групи для проведення обстеження земельних ділянок для підтвердження факту непридатності їх використання за цільовим призначенням та повноваження робочої групи робити такі висновки відповідно до закону. Інших доказів для з`ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, позивачем по справі надано не було.
		Крім того, твердження позивача ОСОБА_1 , що він доводить актом від 18 квітня 2019 року, про порушення його прав на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням є безпідставними, оскільки за своєю класифікацією надана позивачеві земельна ділянка відноситься до пасовищ  земель, покритих багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби, не придатні для сінокосів і які не є перелогами. Пасовища підрозділяються на суходільні і заболочені. Суходільними називаються пасовища, розташовані в сухих улоговинах, на рівнинах, вододілах або схилах в усіх зонах і гірських районах країни, які зволожуються головним чином атмосферними опадати, а також в долинах рік, коротко і несистематично затоплюваних. До заболочених належать ділянки пасовищ, розташовані в умовах надмірного зволоження на понижених елементах рельєфу або на слабодренованих, вирівняних, плоских територіях, а також краї боліт з вологолюбною низькоякісною трав`янистою рослинністю. 
		Отже, сам факт заболоченості частини земельної ділянки позивача у період паводків не свідчить про її непридатність для випасання худоби та відповідно використання за цільовим призначенням.
		Судом встановлено, що видаючи наказ від 04 лютого 2019 року № 789-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діяло у відповідності до наданих повноважень, згідно вимог статей 116, 118, 122 ЗК України, та підстав для визнання даного наказу недійсним по справі не вбачається.
		У відповідності до статей 125, 126 ЗК України, статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на земельні ділянки після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі підлягає обов`язковій державній реєстрації відповідними органами та суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, до яких належать й уповноважені виконавчі органи сільських, селищних та міських рад та державні реєстратори прав на нерухоме майно, тому вимоги позивача про скасування державної реєстрації його права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5323289600:00:006:0209 за відсутності будь-яких порушень з боку державного реєстратора є безпідставними. 
		Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі позивача, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
		Рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                            С.Б. Бутенко
		 
		Судді:                                    О.Ю. Кузнєцова
		 
		        О.В. Прядкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...