Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 492/1547/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/6579/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.12.2019 року                                                                         м. Одеса
		справа № 492/1547/14-ц
		провадження № 22-ц/813/6579/19 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), 
		суддів - Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,
		за участю секретаря Сороколет Ю.С., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року у складі судді Гусєвої Н.Д.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
		 
		У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що за кредитним договором №б/н від 19 липня 2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Розмір кредитного ліміту збільшено за згодою сторін. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
		ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 30 червня 2014 року має заборгованість у розмірі 35 706,15 грн., з яких: 
		- заборгованість за кредитом - 26 545,07 грн.;
		- заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 434,60 грн.;
		- заборгованість за пенею та комісією - 550 грн.;
		- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;
		- штраф (процентна складова) - 1 676,48 грн.
		Посилаючись на викладене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2013 року (а.с.2-4).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року позовна заява банку задоволена.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитом в розмірі 35 706,15 грн., з яких:
		- заборгованість за кредитом - 26 545,07 грн.;
		- заборгованість за процентами - 6 434,60 грн.;
		- заборгованість з комісії - 550 грн.;
		- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;
		- штраф (процентна складова) - 1 676,48 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.59-60). 
		Задовольняючи позов банку, суд виходив з того, що відповідачка допустила порушення зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка не сплачується відповідачкою у добровільному порядку. 
		Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду (а.с.108-109).
		Доводи апеляційної скарги
		       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року, відмовити у задоволені позову банку (а.с.111-115).
		       Апеляційна скарга мотивована тим, що судом під час винесення рішення не враховано, що позивачем:
		-пропущено строк позовної давності щодо вимоги неустойки;
		-не вказано у зв`язку з чим зросла сума тіла кредиту з 15 000 грн. до 26 545,07 грн. та не доведено зазначене;
		-не доведено позовні вимоги щодо нарахування відсотків, комісії, пені, штрафів та наявності загальної заборгованості відповідача у сумі 35 706,15 грн.; факт надання грошових коштів не підтверджений відповідним платіжним документом, тому вимоги позивача не обґрунтовані належними та допустимими доказами;
		-порушено вимоги ст.61 Конституції України, у зв`язку з одночасним нарахуванням пені і штрафів, що є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення;
		-нараховано відсотки та пеню за кредитним договором, розмір яких значно перевищує суму тіла кредиту;
		-незаконно нарахована комісія у сумі 550 грн.;
		-не доведено, що наявні в матеріалах справи Умови та Довідка про умови кредитування та приклади використання кредитних коштів, які не містять підпису відповідача, є складовою частиною кредитного договору;
		-подана позовна заява до суду, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, є необґрунтованою та передчасною.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 
		 
		Позиція апеляційного суду
		 
		Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи представник банку в судове засідання не з`явився, клопотання про поважність причин неявки в суд апеляційної інстанції не подав, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у його відсутність (а.с.143,144).
		Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість станом на 30 червня 2014 року у загальній сумі 35 706,15 грн.
		Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій погодилась з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.7).
		На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім підписаної відповідачем анкети-заяви, позивач також додав Тарифи банку, Витяг з Умов та Правил, затверджених наказом від 06 березня 2010 року та розрахунок заборгованості (а.с.6,7,8-9,10-33).
		Проте вони не є належними і допустимими доказами укладення з відповідачкою 19 липня 2013 року кредитного договору у розумінні ст.ст.58,59 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції). Аналогічна норма міститься і в ст.ст.77,78 ЦПК України, в редакції, що діє на час розгляду справи в апеляційній інстанції.
		Згідно з наданим банком розрахунком станом на 30 червня 2014 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 706,15 грн., з яких:
		- заборгованість за кредитом - 26 545,07 грн.;
		- заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 434,60 грн.;
		- заборгованість за комісією - 550 грн.;
		- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;
		- штраф (процентна складова) - 1 676,48 грн. (а.с.6).
		       Банком до позову долучені Тарифи по престижним картках Visa, витяг з Умов та Правил, затверджених 06 березня 2010 року, які відповідачкою не підписані.
		       Пам`ятка клієнта, яка є складовою договору про надання банківських послуг, позивачем не надана та в матеріалах справи відсутня.
		В анкеті-заяві  ОСОБА_1  від 19 липня 2013 року не зазначено вид платіжної картки, яку заявник бажає оформити, бажаний розмір кредитного ліміту, умови отримання кредиту (зокрема процента ставка, комісія), номер виданої кредитної картки.Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Доказів того, що відповідачці відповідно до поданої анкети-заяви від 19 липня 2013 року була видана кредитна картка із встановленням кредитного ліміту на неї у розмірі 15 000 грн. із зазначенням строку дії картки, позивачем не надано. Так само як і не надано доказів на підтвердження збільшення кредитного ліміту та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 .
		Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не містять підпису відповідача.
		В матеріалах справи відсутні докази вчинення між сторонами правочину та домовленості щодо встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн. на платіжну картку, про розмір сплати процентів в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, про строки та умови його погашення.
		Внаслідок недотримання сторонами при укладенні договору б/н від 19 липня 2013 року вимог ч.ч.1,2 ст.207, ч.1 ст.638, ст.1055, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, між ними не виникли кредитні правовідносини, а факт засвідчення підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, не може бути визнано належними та допустимими доказами укладення кредитного договору.
		Надані банком Умови та Правила, Тарифи ні є складовою частиною кредитного договору із відповідачкою, оскільки не містять підпису відповідачки, а анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору в розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
		Згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна норма міститься у ч.6 ст.81 ЦПК України, в редакції, що діє на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені.
		Аргументи позовної заяви про необхідність застосування до спірних правовідносин правил ч.1 ст.634 ЦК України є неспроможними, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «Приватбанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення між сторонами правочину та домовленості щодо встановлення відповідачці кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн. на платіжну картку, про розмір сплати процентів в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, про строки та умови його погашення.
		Колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2013 року є необґрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими. Інші доводи, з урахуванням встановленого, не мають правового значення.
		Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржене рішення підлягає скасуванню.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Ураховуючи наведене та вимоги ст.141 ЦПК України, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.
		Оскільки у задоволенні позову банку відмовлено, то розмір сплаченого судового збору при зверненні відповідачки до суду з апеляційною скаргою у розмірі 535,60 грн. підлягає стягненню з банку на користь ОСОБА_1 (а.с.129).
		Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		Заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року скасувати.
		У задоволенні позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 535,60 грн. (п`ятсот тридцять п`ять гривень шістдесят копійок).
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.
		 
		Головуючий:
		   
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...