Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/485/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 27.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" листопада 2019 р.           Справа№ 910/485/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Кропивної Л.В.
		суддів:            Дідиченко  М.А. 
		          Смірнової Л.Г. 
		 
		секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
		розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Національні інформаційні системи"
		на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 р. (повний текст складено 23.08.2019 р.)
		у справі № 910/485/19 (суддя - Бондаренко Г.П.)
		за позовом державного підприємства "Національні інформаційні системи"
		до Антимонопольного комітету України        
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -    Міністерство юстиції України        
		про визнання недійсним рішення,-
		В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:
		Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "НАІС"; підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - комітет; АМКУ) про визнання недійсним рішення № 601-р від 01.11.2018 р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/96-17.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішення № 601-р від 01.11.2018 р. прийнято комітетом за неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які відповідач визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; при неправильному застосуванні норм матеріального права.        
		Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2019 р.  у справі № 910/485/19 відмовлено у задоволенні позову.
		Перевіривши юридичну оцінку обставин справи комітету та повноту їх встановлення в рішенні № 601-р від 01.11.2018 р., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" при встановленні   складу правопорушення   на ринку товарів, у зв`язку з чим прийнято законне та обґрунтоване рішення.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, державне підприємство "Національні інформаційні системи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказував на неправильне визначення відповідачем товарних меж ринку та помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірного застосування комітетом Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 р. (Методика), оскільки у розділі рішення відповідача "визначення товарних меж ринку" не зазначена така послуга як технічна підтримка роботи з реєстрами одного ідентифікованого співробітника користувача, яка надавалась підприємством, однак у розділі "зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку" та підрозділі "аналіз дій ДП "НАІС"" та у пунктах 173-176 рішення здійснюється дослідження цієї послуги. 
		Також, судом не було надано оцінки доводам позивача про порушення комітетом положень Методики в частині визначення товарних меж ринку шляхом проведення дослідження послуг підприємства виключно на прикладі 4 Єдиних та Державних реєстрів. На думку скаржника, об`єктивно виправданою причиною неможливості встановлення однакового переліку послуг та цін у рівнозначних угодах була наявність нормативного урегулювання Міністерства юстиції України певного переліку та вартості послуг підприємства, що, зокрема, підтверджується висновками судів зробленими за результатами розгляду справи № 918/344/17. 
		Вказуючи на ненадання правової оцінки доказам підприємства та помилковий висновок про невжиття заходів виконання рекомендацій комітету за № 17-рк від 04.10.2016 р., позивач вважав, що відповідачем здійснено невірний висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 143-26.13/96-17.
		За твердження апелянта, відповідач самостійно здійснив тлумачення наказів  Міністерства юстиції України № 473/5 від 09.07.2007 р. та № 285 від 03.10.2017 р., договору про надання послуг з підключення, і помилково визнав дії позивача порушенням Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначав, що у день прийняття судом рішення у даній справі у судовому засіданні не були проведені дебати.  
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р.  відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 24.10.2019 р.  
		15.10.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 р. оголошено перерву до 21.11.2019 р.
		20.11.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.
		У судовому засіданні 21.11.2019 р. представники позивачів та третьої особи просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 
		Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Антимонопольного комітету України № 601-р від 01.11.2018 р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", прийнятого за результатами розгляду справи № 143-26.13/96-17, визнано, що державне підприємство "Національні інформаційні системи" у 2016 і 2017 роках займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку надання послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством (п. 1). Встановлено, що у 2016 і 2017 роках державне підприємство "Національні інформаційні системи" застосовувало без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різні умови, що стосуються оплати за надані послуги, та різні переліки послуг. Визнано дії державного підприємства "Національні інформаційні системи" щодо встановлення у 2017 році умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 4);
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що:
		- комітетом невірно визначено та вказано межі товарного ринку у оскаржуваному рішенні, оскільки було досліджено порядок надання послуг підприємством у межах чотирьох реєстрів, які самостійно обрані відповідачем, а не у всіх 22-х, держателем яких визначено Міністерство юстиції України та які були визначені товарними межами ринку; 
		-   комітет  дійшов  необґрунтованого висновку про визнання ДП "НАІС" протягом 2016 і 2017 років таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, із часткою 100 % (пункт 128 оскаржуваного рішення); 
		- тарифікація послуг ДП "НАІС" була встановлена нормативно, а саме - наказом Міністерства юстиції України "Про встановлення тарифів за надання послуг Державним підприємством "Національні інформаційні системи" № 473/5 від 09.07.2007 р., зареєстрованим в Мін`юсті 09.07.2017 р. за № 778/14045, який втратив чинність у відповідності до наказу Міністерства юстиції України № 2908/5 від 18.09.2017 р., при цьому відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2586/5 від 15.12.2015 р. доступ до реєстрів надається користувачам на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства. У справі № 918/344/17, на думку позивача, розглядалося питання правомірності надання підприємством послуг з технічної підтримки роботи з системами (та її оновлення) ідентифікованих співробітників акредитованих суб`єктів державної реєстрації та встановлення їх вартості, що не підлягає повторному доказуванню. Так, суди дійшли висновку, що умови пунктів 3.3, 3.4 договору про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації № 02-05/16/6 від 17.06.2016 р., які є аналогічними для усіх акредитованих суб`єктів державної реєстрації, не суперечать актам цивільного законодавства, не порушують публічний порядок, відтак є дійсними. Таким чином, позивач стверджував, що впродовж 2016 - 2017 років він як адміністратор Єдиних та Державних реєстрів нормативно був зобов`язаний надавати послуги, пов`язані з організацією доступу до Єдиних та Державних реєстрів, передбачені наказом № 473/5, а також як самостійний суб`єкт господарювання та як адміністратор реєстрів, був зобов`язаний надавати фізичним і юридичних особам послуги, які передбачені законом, а також мав право, на договірних засадах, надавати зазначеним особам інші послуги та визначати їх вартість; 
		- з 01.01.2016 р. до 03.10.2017 р. перелік послуг підприємства, які надаються реєстраторами і користувачами Єдиних та Державних реєстрів, їх вартість та порядок оплати були врегульовані Міністерством юстиції України, що є об`єктивно виправданою причиною не виконання ним рекомендацій комітету. 
		- враховуючи, що ДП "НАІС" не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства та не уповноважено владно керувати поведінкою Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України протягом вказаного періоду у діях підприємства був відсутній склад правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		- при винесенні рішення комітетом не було розглянуте по суті клопотання ДП "НАІС" про закриття провадження у справі № 143-26.13/96-17, у зв`язку з фактичним виконанням підприємством рекомендацій відповідача, і рішення не містить мотивів відхилення вказаного клопотання, внаслідок чого було прийняте неправильне рішення; 
		- комітетом не досліджувалося питання чи завдано діями підприємства значних збитків окремим особам чи суспільству, чи ним вжито відповідних заходів для усунення таких наслідків порушення, та в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки для користувачів послуг; 
		- умовами договору (з приватними нотаріусами) чітко передбачалося, що предметом договору є надання послуг з підключення саме до тих Єдиних та Державних реєстрів, право доступу до яких нотаріуса передбачено чинним законодавством України, а не до всіх Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України; 
		- право доступу до конкретного реєстру визначається нормативно та виникає безпосередньо з прямої вказівки нормативно-правового акту, а тому право на підключення до кожного окремого реєстру невіддільно пов`язано із прямою вказівкою нормативно-правого акту про це, тому при здійсненні підключення нотаріусів до Єдиних та Державних реєстрів має безпосереднє значення, до яких саме реєстрів законодавство надає право доступу нотаріусам. Недослідивши належним чином нормативно-правові акти, що безпосередньо регулюють функціонування Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких визначено Міністерство юстиції України, та які визначають умови доступу користувачів до вказаних реєстрів, не зібравши докази щодо фактичної наявності/відсутності підключення нотаріусів до всіх діючих, відповідно до чинного законодавства України реєстрів, комітет безпідставно відхилив наведені твердження позивача;
		- не може бути покладено в основу рішення висновок відповідача про безпідставність оплати послуг підприємства на підставі самостійного тлумачення умов укладених договорів та наказів, що встановлюють тарифи, оскільки це істотне порушення ст. 213 Цивільного кодексу України та свідчить про незаконність прийнятого рішення.
		- позивач вказував, що підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян є окремою послугою, яка підлягає оплаті, а отже у діях підприємства щодо встановлення умов надання доступу нотаріусів до вказаного реєстру та тільки у разі оплати послуги за підключення відсутній склад правопорушення передбачений п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		- комітетом порушено принцип рівності суб`єктів господарювання перед законом, оскільки не було розглянуто листи користувачів послуг, які надавали позитивні відгуки, а прийнято до уваги докази учасників справи за результатами розгляду рішення; 
		- у діях позивача щодо застосування у рівнозначних угодах із користувачами послуг підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються різних переліків послуг і розмірів оплати за них відсутній склад правопорушення передбачений п. 2 ст. 50 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції.
		Предметом даного спору є наявність підстав для визнання рішення № 601-р від 01.11.2018 р. комітету недійсним.
		За умовами частини 1    статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції"    законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених    Конституцією України, і складається із цього    Закону,    законів України "Про Антимонопольний комітет України"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"  передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
		Оскаржуване рішення № 601-р від 01.11.2018 р. отримане позивачем 20.11.2018 р., позов надіслано до господарського суду 15.01.2019 р., тобто в межах зазначеного строку на його оскарження.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
		Приписами частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
		Відповідно статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
		Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
		Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
		Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядження Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 р. (далі - Методика).
		Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.2 Методики), а в пункті 2.1 Методики визначені дії, які може включати в себе визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання.
		Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо (п. 2.2 Методики).
		Тобто, пункт 2.1 Методики містить перелік можливих дій для визначенім монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, та є диспозитивною нормою. Означений перелік дії застосовується в залежності від конкретних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також в залежності від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.
		Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 Методики об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкт господарювання; група суб`єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання. Перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).
		Згідно з пунктом п. 5.1 Методики, для визначення товарних меж ринку, з переліку товарів, які мають ознаки одного (подібного, аналогічного), визначаються товари, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Показниками взаємозамінності, зокрема, є подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки  зору їх виробництва. При цьому, згідно з пунктами 5.2-5.4 Методики необхідно враховувати, що взаємозамінні товари можуть бути стандартизованими або диференційованими.
		Відповідач в оскаржуваному рішенні визначив існування загальнодержавного ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, а позивача єдиним суб`єктом господарювання, який надає послуги на такому ринку.
		Єдині та Державні реєстри - це автоматизовані системи обліку інформації про осіб, майно, документи, які створюються та ведуться державою з метою реалізації своїх функцій. Водночас, законодавчо передбачено обов`язковість для юридичних та фізичних осіб відповідно до повноважень, визначених чинними нормативно-правовими актами, внесення або отримання певних даних з Єдиних та Державних реєстрів. 
		Пунктом 11 рішення комітету визначено, що державне підприємство "Національні інформаційні системи", як суб`єкт господарювання, надає комплекс послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України, які створені та функціонують відповідно до законодавства України. 
		За результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному сайті підприємства у рубриці "Форми договорів", комітетом встановлено, що кожна із послуг, яку надає ДП "НАІС" користувачам Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, включає певні організаційно-технічні та інші заходи, а саме визначені у пункті 84 рішення.
		Так, враховуючи програмні та технічні можливості доступу до реєстрів, підприємство пропонує для укладання договорів для кожної окремої категорії користувачів реєстрів, у межах яких останнім надаються послуги щодо організації доступу до одного або декількох реєстрів одночасно, і право доступу користувача до них визначається законодавчо.
		Таким чином, товарними межами є комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких визначено законодавством, тобто сукупність організаційно-технічних, інформаційно-консультативних та інших заходів, спрямованих на створення технічної можливості для реєстраторів/користувачів реалізувати своє право доступу і користування системами. 
		Водночас перелік послуг, зазначений у пункті 84 рішення, не є вичерпним, оскільки підприємство вправі надавати будь-які інші послуги, пов`язані із забезпеченням доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, та які можуть додатково визначатися ним у договорах або додаткових угодах до договорів, а посилання апелянта на те, що у вказаному пункті відсутня послуга технічної підтримки роботи з реєстрами одного ідентифікованого співробітника користувача, не спростовує висновків комітету, що межами ринку визначено саме комплекс послуг і підприємство надає комплекс послуг до якого входить така послуга. 
		Одними з показників взаємозамінності товару є: подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників та відсутність суттєвої різниці в цінах.
		Надання послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України чітко регламентовано державою, тому застосування взаємозамінних товарів в даному випадку неможливо.
		ДП "НАІС", як технічний адміністратор Єдиних та Державних реєстрів, надає послуги із забезпечення доступу та користування реєстрами, держателем яких є Мін`юст, фізичним та юридичним особам, які є реєстраторами та користувачами систем, відповідно до їх функціональних обов`язків та прав користування відомостями із цих реєстрів, визначених чинними нормативно-правовими актами.
		Відхиляючи твердження апелянта про порушення комітетом положень Методики в частині визначення товарних меж ринку шляхом проведення дослідження послуг підприємства виключно на прикладі чотирьох Єдиних та Державних реєстрів, суд апеляційної інстанції враховує, що саме у цих реєстрах мають право і повноваження здійснювати реєстраційні дії користувачі, зокрема, акредитовані суб`єкти державної реєстрацій, нотаріуси, приватні виконавці щодо яких були встановлені різні умови оплати послуг із забезпечення доступу і користування реєстрами. Водночас, товарними межами у рішенні визначено комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких визначено законодавством, тобто усіх Єдиних та Державних реєстрів, а не лише Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проаналізованих у рішенні.
		Враховуючи наведене, відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо комплектності послуг ДП "НАІС" із забезпечення доступу і користування реєстрами та правильно визначив товарними межами ринку комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.
		Абз. 2 ч. 1 та ч. 2 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначають, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазначає значної конкуренції.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1272 від 14.07.1999 р. "Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції", розпорядження Кабінету Міністрів України № 628-р від 05.06.2015 р. "Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів" та пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 р., з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Міністерством юстиції України видано наказ № 1059/5 від 25.06.2015 р. "Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.06.2015 за № 754/27199 (набрав чинності з 03.07.2015 р.), яким ДП "НАІС" визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.
		Отже, на законодавчому рівні єдиним надавачем послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, визначено ДП "НАІС". Водночас, законодавством не визначено іншого суб`єкта господарювання, який мав би здійснювати повноваження адміністратора вказаних реєстрів.
		За таких обставин, у позивача на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, немає жодного конкурента, і частка позивача на вказаному ринку становить 100 %.
		Стосовно посилання апелянта на Порядок ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 2053/5 від 04.11.2009 р., яким регулюється функціонування Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (далі - Єдиний реєстр бланків), та на Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 111/5 від 28.12.2006 р. (далі - Положення), яким регулюється функціонування Єдиного реєстру довіреностей, а саме передбачену законодавством можливість отримання доступу нотаріусам (реєстраторам) до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та Єдиного реєстру довіреностей альтернативним способом без обов`язкового використання послуг підприємства, слід зазначити наступне.
		З аналізу вказаних актів (п.п. 2.4, 2.5, 2.11 Порядку та 2.9, 2.13 Положення) випливає, що нотаріуси які не мають власних систем доступу (або у яких тимчасово відсутній доступ), мають можливість отримати доступ до Єдиного реєстру бланків опосередковано через реєстраторів (інших нотаріусів) на підставі відповідного договору, але обсяги повноважень реєстраторів, які надають послуги з організації доступу до Єдиного реєстру бланків і Єдиного реєстру довіреностей, обмежені відповідними нормативно-правовими актами, які регламентують порядок функціонування цих реєстрів, і обмежується правом (можливістю) вносити відомості про витрачання бланків та відомості про довіреність до відповідних реєстрів. У свою чергу, нотаріуси, які не мають власних систем доступу (або у яких тимчасово відсутній доступ) без отримання комплексу послуг позивача позбавлені можливості виконувати професійні обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, у повному обсязі. При цьому, нотаріуси, які здійснюють повноваження реєстраторів, отримують таку можливість лише за умови укладення в установленому порядку з позивачем договору шляхом подання заяви про приєднання до договору.
		Таким чином, нотаріуси, які мають повноваження на виконання реєстраційних дій у відповідних реєстрах, є споживачами послуг підприємства, а тому не можуть бути його конкурентами на ринку комплексу послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України.
		З огляду на встановлене, комітетом доведено факт зайняття ДП "НАІС" монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, і при визначенні факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на відповідному ринку комітетом правильно застосовані відповідні правові норми, зокрема, ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики.
		Заняття учасником ринку монопольного (домінуючого) становища хоча й може несприятливо впливати на конкуренцію на певному ринку, однак не є протиправною поведінкою. Для застосування санкцій регулятор має не лише встановити, що учасник ринку займає монопольне (домінуюче) становище на певному ринку товарів чи послуг, але й довести, що вона зловживає таким становищем. Особливістю цього виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції є здійснення господарювання учасником ринку таких дій, які були б неможливі в умовах значної конкуренції на ринку. Зокрема, отримання прибутку не завдяки ефективній діяльності або високій продуктивності, а завдяки неправомірному використанню свого домінуючого становища, утриманню чи посиленню такого становища шляхом усунення конкурентів або обмеження доступу на ринок.
		За змістом статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання монопольним становищем за будь-яким пунктом частини 2 статті 13 Закону немає необхідності з`ясовувати настання наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших споживачів. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених у відповідному пункті частини другої статті 13 Закону як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
		Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" судам роз`яснено, що застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин згідно з пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Відповідна норма не ставить висновок про наявність/відсутність таких рівнозначних угод у залежність від оформлення відносин письмовим договором (договорами). Зазначений висновок (за відсутності договорів) може бути зроблено й за результатами аналізу поведінки учасників відповідних правовідносин. При цьому обов`язок обґрунтувати існування об`єктивно виправданих причин такого застосування покладається на особу, яка застосовує згадані ціни чи інші умови.
		Відділенням вибірковим методом проаналізовано договори, укладені між підприємством та суб`єктами господарювання - споживачами послуг. За результатами проведеного аналізу встановлено, що положення договорів, які запропоновані ДП "НАІС" користувачам для укладання, та відповіді, отримані, зокрема, від акредитованих суб`єктів державної реєстрації і приватних нотаріусів на вимоги державного уповноваженого комітету, свідчать про те, що користувачі не мають можливості надавати зауваження до змісту і форми договорів. У випадку незгоди зі змістом та формою договору користувач може відмовитися від його укладення. Але, як наслідок, користувач буде позбавлений можливості виконувати свої повноваження, зокрема державного реєстратора, визначені чинними нормативно-правовими актами, оскільки не має можливості вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для нього умовами, зокрема, щодо переліку та вартості послуг із забезпечення доступу та користування системами.
		До суб`єктів державної реєстрації (акредитованих суб`єктів державної реєстрації) ДП "НАІС" встановлено інші умови підключення до Єдиних реєстрів, ніж іншим суб`єктам надання адміністративних послуг, при тому, що всі вони наділені рівними правами та обов`язками.
		Аналіз умов договорів, на підставі яких ДП "НАІС" надає комплекс послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, свідчить про те, що підприємством установлені різні умови отримання послуг для осіб, які здійснюють однакові реєстраційні дії у відповідних реєстрах.
		Оплату за послугу з технічної підтримки роботи із системою у розмірі 1 350,00 грн. за одного ідентифікованого робітника щомісячно здійснюють лише акредитовані суб`єкти державної реєстрації та приватні виконавці.
		Витрати акредитованих суб`єктів державної реєстрації під час оплати послуг з технічної підтримки із системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача, як наслідок, впливають на вартість адміністративних послуг, які вони надають, і перекладаються на кінцевих споживачів цих послуг.
		Фактично умови договорів про надання послуг користувачам реєстрів, які не підлягають обговоренню, внесенню змін тощо, спростовують твердження Міністерства юстиції України і ДП "НАІС" щодо добровільності і свободи у виборі контрагента та визначенні умов договору. Користувачі вимушені погоджуватися з умовами договору в цілому, зокрема, і з його істотними умовами, а саме із ціною договору, оскільки такий договір є договором приєднання. 
		У випадку незгоди з умовами договорів, зокрема істотною умовою - ціною, користувачі реєстрів вимушені відмовитися від укладення відповідного договору, що повністю унеможливлює виконання ними повноважень суб`єктів державної реєстрації, визначених чинними нормативно-правовими актами.
		У випадку незгоди з умовами договорів, або їх невиконання, користувач має ризик бути відключеним від системи, доступ до якої забезпечується технічним адміністратором реєстрів, і, як наслідок, бути позбавлений акредитації як суб`єкт державної реєстрації з подальшою неможливістю здійснювати діяльність, передбачену статутом.
		Послуга з технічної підтримки роботи з Єдиними та Державними реєстрами (та їх оновлення) у розмірі 1350,00 грн. за одного ідентифікованого співробітника користувача щомісячно визначена ДП "НАІС" самостійно, без погодження калькуляції тарифу за цю послугу з Міністерством юстиції України, яке до 03.10.2017 р. виконувало повноваження органу, який встановлює тарифи за надання послуг ДП "НАІС".
		Протягом 2016 року комітетом проведено дослідження питання відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції дій ДП "НАІС", які полягають, зокрема, у стягненні з акредитованих суб`єктів державної реєстрації, згідно з договором про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації щомісячної плати за надання послуги з технічної підтримки роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (та їх оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача. 
		З метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", усунення причин виникнення порушення і умов, що йому сприяють, керуючись пунктом 14 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та на підставі статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", комітетом були надані обов`язкові для розгляду ДП "НАІС" рекомендації № 17-рк від 04.10.2016 р.
		ДП "НАІС" не були виконані рекомендації Антимонопольного комітету України від 04.10.2017 № 17-рк, оскільки ним були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг підприємства, проте не було забезпечено єдиних умов оплати послуг.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України № 386 від 24.05.2017 р., Міністерством юстиції України 18.09.2017 р. прийнято наказ № 2908/5 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України № 473/5 від 09.07.2007 р.", який зареєстрований у Мін`юсті 18.09.2017 р. за № 1151/31019 і набрав чинності 03.10.2017 р.
		У зв`язку із внесенням змін до зазначених нормативно-правових актів, підприємство наказом № 285 від 03.10.2017 р. визначено перелік і вартість запропонованих ним послуг, який є аналогічним переліку послуг і їх вартості, що були встановлені наказом Міністерства юстиції України № 473/5 від 09.07.2007 р.
		Отже, підприємством були вжиті заходи щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині визначення суб`єкта, який установлює тарифи за надання послуг підприємства, проте не було забезпечено єдиних умов оплати послуг, які надає підприємство усім суб`єктам, що входять до організаційної системи державної реєстрації, та суб`єктам державної реєстрацій під час доступу та роботи з Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, а саме: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром обтяжень рухомого майна та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім того, інформація розміщена на офіційному веб-сайті підприємства, свідчить про те, що протягом 2018 року були внесені зміни в окремі договори, змінені тарифи на певні послуги, але збережено застосування різних умов до рівнозначних угод, тобто не було змінено підхід щодо застосування різних цін і різних умов до рівнозначних угод.
		Відхиляючи твердження апелянта, що об`єктивна виправдана причина неможливості оперативного фактичного виконання рекомендацій та застосування однакових умов договорів була наявність нормативного врегулювання питання визначення тарифів за послуги, які надаються підприємством користувачам Єдиних та Державних реєстрів, колегія суддів враховує, що підприємство діяло самостійно під час визначення переліку послуг та їх вартості протягом усього періоду дослідження, а саме: з 01.01.2016 р. по 02.10.2017 р. і з 03.10.2017 р. по 31.12.2017 р. Внесені зміни до нормативно-правових документів, надавали (надали) право ДП "НАІС" самостійно визначати перелік послуг щодо доступу до реєстрів та їх вартість. Так, додатком 3 до договору про надання послуг акредитованим суб`єктам державної реєстрації і договору про надання послуг приватним виконавцям визначено послугу з технічної підтримки роботи із системою (та її оновленні) одного ідентифікованого співробітника користувача в розмірі 1  350,00 грн. за один календарний місяць одного ідентифікованого співробітника користувача. Водночас, така послуга з технічної підтримки не була затверджена наказом Міністерства юстиції України № 473/5 від 09.07.2007 р. і наказом № 285 від 03.10.2017 р., а отже підприємство самостійно визначило додатковий вид послуги з технічної підтримки роботи із системою (та її оновлення) одного ідентифікованого співробітника користувача, яка сплачується щомісячно як абонентська плата за користування системою.
		Щодо посилань позивача на встановлені у справі № 918/344/17 обставини слід зазначити, що судами у вказаній справі не оцінювались дії підприємства стосовно встановлення різних умов користування системою для споживачів на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
		Враховуючи наведене, дії ДП "НАІС" у 2016 і 2017 роках щодо застосування без об`єктивно виправданих на те причин у рівнозначних договорах із користувачами послуг підприємства із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, різних умов, що стосуються оплати за надані послуги, а саме: різних переліків послуг та різних розмірів оплати за послуги були кваліфіковані відповідачем, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується з відповідачем щодо здійсненої ним кваліфікації дій позивача.
		Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним домінуючим становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.
		Під час розгляду справи комітетом проаналізовано основні положення та умови договорів, на підставі яких ДП "НАІС" надає нотаріусам послуги з підключення та користування Єдиними та Державними реєстрами. За результатами проведеного аналізу встановлено, що договором про надання послуг державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам не передбачено оплату послуг ДП "НАІС" за послуги з підключення до системи.
		Так, приватні нотаріуси, які розпочали діяльність до набрання чинності Законом України № 1666-VIII від 06.10.2016 р., яким були внесені зміни до статті 46-1 Закону України "Про нотаріат", і наказом Міністерства юстиції України № 3773/5 від 26.12.2016 р., вчиняли нотаріальні дії з використанням відомостей Єдиних та Державних реєстрів, не припиняли свою нотаріальну діяльність і не були відключені від системи, вимушені були сплачувати послуги ДП "НАІС" за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у розмірі вартості як за підключення до всієї системи в сумі 1 500,00 грн. У той же час ті нотаріуси, які були зареєстровані і подали заяви на підключення до Єдиних та Державних реєстрів після 06.02.2017 р., сплатили послугу за підключення до системи, зокрема й до Державного реєстру актів цивільного стану громадян одноразово в розмірі 1 500,00 грн.
		У випадку відмови від оплати послуги ДП "НАІС" за підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у сумі 1 500,00 грн., приватні нотаріуси не мали б можливості повноцінно працювати і виконувати свої професійні обов`язки, передбачені чинним законодавством. Нотаріуси, які протягом 2015 і 2016 років вже були підключені до системи і сплатили за цю послугу ДП "НАІС" кошти за тарифом 1 500,00 грн., проте таку ж саму суму вимушені були сплатити у 2017 році за підключення до одного реєстру - Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
		ДП "НАІС" у 2017 році отримало кошти за тарифом 1 500,00 грн. за окреме підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів та приватних нотаріусів, при тому, що багато з них вже були підключені до системи. Такі дії ДП "НАІС" були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством. Оскільки у випадку, якби аналогічні послуги надавали інші суб`єкти господарювання (хоча б ще один), споживачі таких послуг мали б можливість вибору адміністратора реєстрів із прийнятними для них умовами, зокрема, щодо цін за послуги із забезпечення доступу та користування системою.
		Доводи позивача, що підключення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян є окремою послугою, яка підлягає оплаті, відхиляються судом з тих підстав, що підприємство як адміністратор Єдиних та Державних реєстрів був обізнаний про зміни, що відбулися в порядку доступу і користування Державним реєстром актів цивільного стану громадян, мав можливість та обов`язок розробити новий договір та запропонувати його для укладання приватним нотаріусам за заявочним принципом. Натомість ДП "НАІС" не були вжиті в повному обсязі організаційні заходи для надання разової послуги з підключення приватних нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримання коштів.
		Таким чином, у зв`язку зі змінами, внесеними до Закону України "Про нотаріат" нотаріуси набули право доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі вже укладеного договору, а підприємство було зобов`язане надати доступ до зазначеного реєстру.
		Враховуючи наведене, дії ДП "НАІС" у 2017 році щодо встановлення умов надання доступу нотаріусів до Державного реєстру актів цивільного стану громадян тільки у разі оплати послуги за підключення до цього реєстру, яка вже була сплачена за підключення до систем, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції, були кваліфіковані комітетом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг із забезпечення доступу та користування Єдиними та Державними реєстрами, держателем яких є Міністерство юстиції України, право доступу до яких користувачів визначено законодавством, шляхом встановлення таких умов надання послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Твердження апелянта, що в оскаржуваному рішенні відповідача не було наведено мотивів відхилення його клопотання про закриття провадження у справі № 143-26.13/96-17, до уваги не приймаються, оскільки Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90299, не містять вимог щодо опису та детального зазначенні в рішенні процесуальних дій вчинених комітетом під час розгляду справи. Окрім того, враховуючи сукупність усіх обставин справи № 143-26.13/96-17 та встановлені судом обставини даної справи, у комітету були відсутні підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Твердження позивача щодо припинення суб`єктом господарювання відповідного правопорушення не є підставою для звільнення його від відповідальності за фактичне вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		За порушення, передбачене, зокрема пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до 10 % доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір штрафу, накладеного комітетом в рішенні відповідає вимогам законодавства про захист економічної конкуренції і рішення про накладення штрафу прийнято в межах повноважень органів комітету, тож АМКУ діяв у межах наданих йому повноважень (які за своєю природою належать до дискреційних, які реалізовуються органами АМКУ з певною свободою розсуду) та без порушення положень чинного законодавства України. 
		Перевіривши юридичну оцінку обставин справи комітету та повноту їх встановлення в рішенні № 601-р від 01.11.2018 р., колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правила розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 р., а відтак відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення.
		Обов`язкових підстав для скасування або зміни рішення, у відповідності до приписів частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не наведено.
		Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду міста Києва, отже підстав для скасування або зміни рішення від 13.08.2019 р. у справі № 910/485/19 не вбачається.
		Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
		П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:
		Апеляційну скаргу державного підприємства "Національні інформаційні системи" на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 р. у справі № 910/485/19 залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2019 р. у справі № 910/485/19 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 910/485/19 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 24.12.2019 р.
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.В. Кропивна 
		 
		Судді                                                                                М.А.  Дідиченко
		 
		                                                                                Л.Г. Смірнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...