Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21108/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 27.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		26 грудня 2019 року                               м. Київ                              № 640/21108/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ФІНАНС"
		до                  Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської 
		                      міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Київський завод світлочутливих 
		                     матеріалів "ФОТОН"
		про                визнання протиправними та скасувати містобудівних умов та обмежень для 
		                     проектування об`єкта будівництва від 02.03.2018р. № 175 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСТІОН ФІНАНС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2019р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на позивач є власником квартир №№ АДРЕСА_1 АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 . При придбанні квартир позивачу було повідомлено, шо Будинок, в якому він придбав квартири, є І пусковим комплексом Об`єкту: «Будівництво житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по АДРЕСА_5». Нещодавно, у зв`язку з початком виконання робіт з будівництва II пускового комплексу, що знаходиться поруч з Будинком, позивач звернувся до ТОВ КЗСМ «ФОТОН» з проханням надати копії містобудівних умов та обмежень, експертного звіту та дозволу на виконання будівельних робіт. 27.08.2019 року ТОВ КЗСМ «ФОТОН» у відповідь на запит позивача надав копію Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 02.03.2018 року № 175, з яких позивачу стало відомо, що вказані Містобудівні умови та обмеження надані відповідачем з порушенням встановлених законодавством України вимог і порядку, порушують права та не враховують інтереси позивача.
		Зокрема, в Містобудівних умовах та обмеженнях гранично допустима висотність об`єкта в метрах чітко не встановлена, а зазначені лише її умовні показники. Надані відповідачем Містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні. Також, у разі здійснення будівництва на підставі вказаних вище Містобудівних умов та обмежень збільшиться розмір житлової забудови, а отже, збільшиться численність мешканців Об`єкта, що негативно вплине на комфортне проживання в Будинку.
		Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був відмовити у наданні Містобудівних умов та обмежень, а Містобудівні умови та обмеження, надані всупереч  та з порушенням приписів ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підлягають скасуванню.
		Відповідач у визначений судом строк відзивів на позовну заяву або будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав, хоча ухвала про відкриття провадження у справі ним була отримана ним 18.11.2019р., що підтверджується інформацією сайту Укрпошти за № 0315067623615.
		Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		При цьому, судом враховується, що ухвала розміщена в Єдиному державної реєстрі судових рішень.
		Таким чином суд приймає рішення про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2019р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Київський завод світлочутливих матеріалів "ФОТОН".
		Третя особа у наданих поясненнях проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в його задоволенні.
		Також 09.12.2019р. та 17.12.2019р. ТОВ "БАСТІОН ФІНАНС" були подані клопотання про прискорення розгляду справи.
		Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договорів купівлі-продажу квартир від 12.07.2017р. № 103, № 1115, № 1104, № 1101, укладених між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та  ТОВ "БАСТІОН ФІНАНС", останній є власником квартир № АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 (надалі - Будинок).
		Як зазначив сам позивач в позовній заяві, при придбанні квартир йому було повідомлено, що Будинок, в якому він придбав квартири, є І пусковим комплексом Об`єкта: «Будівництво житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом по просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва». 
		В майбутньому забудовник Об`єкта будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД СВІТЛОЧУТЛИВИХ МАТЕРІАЛІВ «ФОТОН» (надалі - ТОВ КЗСМ «ФОТОН», третя особа) планував збудувати II пусковий комплекс, яким за проектною документацією була офісна будівля (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 10.09.2013 року № 15904/0/12/009-13, Експертний звіт від 27.12.2013 року № 3-133-13-ЕП/КО), будівництво якого на дату придбання квартир ще не було розпочато.
		При придбанні квартир позивач мав намір також придбати нежилі приміщення в офісній будівлі для розміщення там свого офісу. Але, у зв`язку з будівництвом житлового будинку, позивач вважає, що втратив таку можливість, внаслідок чого порушено його охоронювані інтереси.
		27.08.2019р. ТОВ "БАСТІОН ФІНАНС" (позивач) звернувся до забудовника Об`єкта -ТОВ КЗСМ «ФОТОН» з листом № 27-08/19 з проханням надати копії містобудівних умов та обмежень, експертного звіту та дозволу на виконання будівельних робіт.
		27.08.2019 року ТОВ КЗСМ «ФОТОН» у відповідь на запит Позивача надало копію Містобудівних умов та обмежень від 02.03.2018 року № 175 для проектування об`єкта будівництва (надалі - Містобудівні умови та обмеження).
		Вказані Містобудівні умови та обмеження надані ТОВ КЗСМ «ФОТОН» Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для будівництва житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом (коригування II пускового комплексу) по просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі.
		Не погоджуючись з таким Містобудівними умовами позивач і звернувся з даним позовом.
		Визначаючись щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження містять:
		назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
		інформацію про замовника;
		відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
		гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;
		максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
		максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
		мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
		планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонд}', прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);
		охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Судом проаналізовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та встановлено їх відповідність за складом та змістом Закону № 3038-VI.
		Щодо посилань позивача на відсутність в Містобудівних умовах та обмеженнях гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд у метрах, максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), суд зазначає наступне.
		Як вбачається з Містобудівних умов та обмежень, в пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» вказана умовна висота 73,5>h>26,5 за наданим містобудівним розрахунком. Остаточно граничнодопустиму висоту визначити проектною документацією з урахуванням оточуючої забудови. В разі проектування об`єкту вище 50 метрів, узгодити проектні рішення в частині визначення максимальної відмітки висоти об`єкта з КП МА Київ (Жуляни), Украерорухом та Державіаслужбою України (Державним органом із регулювання діяльності цивільної авіації України).
		В пункті 2 розділу «Містобудівні умови та обмеження» вказано, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови. Передбачити організацію майданчиків: місць відпочинку дорослих та дітей, господарського, спортивного та інших, відповідно до табл.. 3.2. п. 3.16 ДБН 360-92**. При розрахунку відсотку забудови врахувати розміщення майданчиків паркування (згідно розрахунку необхідності кількості машино-місць). Проектування вести з урахуванням вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів.».
		В пункті 3 розділу «Містобудівні умови та обмеження» є посилання чинні нормативно-правових актів, зокрема п. 3.7. ДБН 360-92**.
		При цьому, як вбачається з положень статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (поряд з технічними умовами та завданням на проектування). Тобто, містобудівні умови та обмеження призначені виключно для встановлення вимог, які мають бути враховані при подальшому проектуванні об`єктів містобудування.
		Крім того, положеннями ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» визначається, що при здійсненні містобудівної діяльності повинна бути забезпечена, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.
		Аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що дотримання державних будівельних норм, є обов`язковим незалежно від того, чи зазначені відповідні вимоги/показники в Містобудівних умовах та обмеженнях взагалі, або зазначено загальне посилання на такі державні будівельні норми чи їх окремі положення.
		З огляду на вказане, суд зазначає, що посилання в Містобудівних умовах та обмеженнях щодо необхідності дотримання певних вимог містобудівного законодавства без конкретизації змісту не суперечить завданню вказаних Містобудівних умов та обмежень, не свідчить про порушення чинного законодавства України та не може бути підставою для скасування Містобудівних умов та обмежень.
		Також, суд вважає за необхідне зазначити щодо змісту інших розділів Містобудівних умов та обмежень, зокрема, розділу 5 планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони).
		В розділі 5 наданих ТОВ КЗСМ «ФОТОН» Містобудівних умовах та обмеженнях зазначені всі обов`язкові обмеження щодо зон охорони, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
		Щодо зазначення в Містобудівних умовах та обмеженнях охоронних зон пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, слід зазначити наступне.
		Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року за № 370/1804 (надалі - Генеральний план м. Києва) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:88:061:0301), на якій здійснюється будівництво II пускового комплексу Об`єкту (надалі - Земельна ділянка), знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.
		Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (редакція якого діяла на дату надання Містобудівних умов та обмежень) з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
		Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878.
		Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (надалі - Постанова № 318).
		Відповідно до п.4 Постанови № 318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
		Відповідно до п.п. 5, 10 та 12 Постанови № 318 межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
		Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико- культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.
		Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		Таким чином, правове регулювання визначення меж історичного ареалу населених місць перебуває у віданні Мінкультури.
		За даними офіційного сайту Мінкультури станом на дату надання ТОВ КЗСМ «ФОТОН» Містобудівних умовах та обмеженнях межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені
		Враховуючи відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, відсутні правові підстави вказувати в Містобудівних умовах та обмеженнях про розташування Земельної ділянки в межах історичного ареалу м. Києва.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у Постанові Верховного суду від 27.02.2019 року у справі № 826/5755/17.
		Крім того, у відповідності до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» Земельна ділянка знаходиться поза межами охоронних зон.
		Таким чином, з огляду на зазначене вище та у зв`язку з тим, що межі історичних ареалів м. Києва не затверджені уповноваженим законодавством органом, а Земельна ділянка розташована поза межами охоронних зон, у Відповідача відсутні підставі вказувати в Містобудівних умовах та обмеженнях вказані зони та планувальні обмеження щодо їх використання.
		Щодо посилань Позивача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема Генеральному плану м. Києва, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		ТОВ КЗСМ «ФОТОН» (правонаступник ПрАТ КЗСМ «ФОТОН» та ЗАТ КЗСМ «ФОТОН») є забудовником Об`єкта.
		Відповідно до Експертного звіту від 27.12.2013 року № 3-133-13-ЕП/КО будівництво Об`єкта було розподіллено на два пускових комплекси: І пусковий комплекс: житловий будинок, РП-ТП; II пусковий комплекс: офісна будівля.
		02.12.2014 року І пусковий комплекс (житловий будинок, РП-ТП) було збудовано та прийнято в експлуатацію (сертифікат серії ІУ № 165143360021, виданий ДАБІ).
		В подальшому, для проектування та будівництва II пускового комплексу ТОВ КЗСМ «ФОТОН» були одержані нові Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) від 02.03.2018 р. № 175, та відповідно скоригована проектна документація.
		Згідно із експертним звітом від 02.04.2018 № 3-304-17-ЕП/КО, затвердженим ТОВ «УКРБУДЕКСІІЕРТИЗА», замість будівництва офісної будівлі проектом передбачено будівництво житлового будинку з вбудованими нежилими приміщеннями та підземним паркінгом, ТП-РП,ТП.
		Будівництво II пускового комплексу Об`єкту здійснюється на Земельній ділянці, яка була передана ТОВ КЗСМ «ФОТОН» в оренду на 10 років за договором про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого ОСОБА_1 , приватним нотаріусом КМНО, 23.03.2017 року № 922 (надалі - Договір оренди).
		Відповідно до вказаного Договору оренди Земельна ділянка має наступні характеристики: категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
		цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови;
		вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель.
		Відповідно до Генерального плану м. Києва функціональне призначення Земельної ділянки - територія громадських будівель та споруд.
		Підставою для скасування містобудівних умов та обмежень є посилання Позивача на те, що відповідно до Генерального плану м. Києва функціональним призначення орендованої Земельної ділянки визначено - територія громадських будівель та споруд. А отже, на думку Позивача містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.
		Відповідно до ч. 1. ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Пунктом 4.1. ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		Згідно зі ст. 17 та п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
		Відповідно до п. 4.3. ДБН Б.1.1.-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» генеральний план визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації вулично-дорожньої та транспортної мережі, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території, крім іншого, визначає функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок.
		Таким чином, Генеральним планом м. Києва визначаються напрямки функціонального призначення території, але не визначається саме її функціональне призначення, тобто Генеральний план передбачає розвиток напрямків використання територій міста, а не її стале використання (Постанова Верховного Суду від 26.04.2019 по справі № 826/11046/16).
		Функціональне призначення території встановлюється планом зонування території та/або детальним планом території, які на дату видачі Містобудівних умов та обмежень Земельної ділянки були відсутні.
		Відповідно до п. 3.3.4. ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» функціональне використання (призначення) території - це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.
		Визначення ж цільового призначення земельної ділянки наведено в Законі України «Про землеустрій», відповідно до ст. 1 якого цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) за основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, серед яких є землі житлової та громадської забудови.
		Ст. 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
		Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувач зобов`язаний забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
		Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		Так в п. 2. Рішення Київської ради від 15.11.2016р. № 427/1431, відповідно до якого Товариству була передана Земельна ділянка, зазначена категорія землі - землі житлової та громадської забудови.
		Згідно вимог ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Таким чином, термін «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року по справа № 826/3495/18).
		Крім того, вони мають різне законодавче визначення та нормативне регулювання (функціональне призначення території визначається містобудівною документацією, в той час як віднесення землі до тієї чи іншої категорії здійснюється за рішеннями органів місцевого самоврядування, цільове призначення встановлюється на підставі документації із землеустрою та фіксується в правовстановлюючих документах на землю).
		Крім цього, ч. 1 ст. 193 ЗКУ визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		За ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» до державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
		Відповідно до ч. 1. ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація на місцевому рівні, до якої відноситься Генеральний план м. Києва, розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
		Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображуються у Державному земельному кадастрі, а не генеральному плані населеного пункту, який, в силу приписів ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розробляється з урахуванням його даних.
		Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру Земельна ділянка (кадастровий номером 8000000000:88:061:0301) відноситься до земель житлової та громадської забудови.
		Встановлене в Генеральному плані м. Києва функціональне призначення - територія громадських будівель та споруд не є цільовим призначенням земельної ділянки. Відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до законодавства відображуються у Державному земельному кадастрі, а не Генеральному плані м. Києва, який, в силу приписів ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розробляється з урахуванням його даних. 
		Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства..
		Згідно із ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		За ч.ч. 3, 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Підсумовуючи наведені положення Закону в поєднанні із встановленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що будівництво житлово-офісного комплексу з торговими приміщеннями, приміщеннями соціальної інфраструктури та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель по просп. Перемоги, 42 у Шевченківському районі м. Києва, відповідає цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0301, оскільки в такому випадку земельна ділянка використовуватиметься відповідно до виду її використання та в межах однієї категорії (землі житлової та громадської забудови), а будівництво здійснюється відповідно до містобудівного законодавства.
		Отже, надані Відповідачем ТОВ КЗСМ «ФОТОН» Містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема Генеральному плану м. Києва.
		Щодо посилання позивача на порушення відповідачем його охоронюваних законом інтересів суд вважає зазначити наступне.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
		При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Разом з тим, саме по собі порушення вимог закону рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та/або охоронюваних законом інтересів, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.
		Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих у розумінні ст. 73, 74 КАС України доказів порушення його прав або законних інтересів внаслідок надання відповідачем ТОВ КЗСМ «ФОТОН» Містобудівних умов та обмежень. 
		При цьому, доводи позивача про те, що здійснення будівництва на підставі Містобудівних умов та обмежень, створює загрозу для життя та здоров`я співвласників та мешканців Будинку (погіршення освітлення (інсоляції) будинку, збільшення рівня шуму, навантаження на проїжджу частину прибудинкової території, що унеможливить виїзд/заїзд машин швидкої допомоги, поліції, пожежних машин тощо у випадку надзвичайних ситуацій або стихійних лих тощо), збільшення розміру житлової забудови та численності мешканців Об`єкта, неможливості придбання нежилих приміщень, суд до уваги не приймає, оскільки вони засновуються на припущеннях, є абстрактними та не підтверджуються жодними доказами.
		Водночас, відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а не засновуватися на припущеннях.
		Таким чином, проаналізувавши доводи позивача щодо підстав звернення до суду, суд вважає, що наведені ним обставини не вказують на порушення оскаржуваними Містобудівними умовами та обмеженнями його конкретних індивідуальних прав та охоронюваних законом інтересів.
		Разом з тим, суд також приймає до уваги правову позицію Конституційного Суд України, викладену в рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004, в якому КСУ розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
		Крім того, згідно з висновками КСУ, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
		Однак, як встановлено вище, позивачем не доведено, що оскаржувані ним Містобудівні умови та обмеження порушують саме його відповідне право або охоронюваний законом інтерес внаслідок їх видання ТОВ КЗСМ «ФОТОН».
		Позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних висновків.
		Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		          
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		 
		 
		          Суддя                                                                            О.В. Патратій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...