Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/3349/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 26.12.2019
Номер судового провадження: 14656/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 грудня 2019 р.Справа № 440/3349/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: П`янової Я.В.,
		Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 21.10.19 року по справі № 440/3349/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної фіскальної служби України 
		про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Полтавській області), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУДФС у Полтавській області від 12.06.2019 №Ф-1744-50 та рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 21.08.2019 №40230/6/99-99-11-05-02-25. 
		Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року замінено відповідача у даній справі з ГУ ДФС у Полтавській області на ГУ ДПС у Полтавській області.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-1744-50.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок). 
		Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 12 ст. 9,ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-УІ (далі - Закон № 2464), п.п. 1, 4, 5 р. VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), п. 18, 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (далі - Порядок № 435), ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам та наявним у справі доказам, що мають значення для вирішення справи. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, враховуючи наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску, на виконання вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями, згідно з п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, та на підставі даних ITC контролюючих органів станом на 31.05.2019, по вказаному ФОП сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 12.06.2019 № Ф-1744-50. Вказана вимога направлена платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштою та отримана платником 12.07.2019.
		Окремо, щодо висновків суду першої інстанції стосовно подвійного нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 суми єдиного внеску, відповідач звертає увагу на таке.
		Судом першої інстанції взято до уваги ті обставини, що вимога від 13.11.2018 № Ф-1744-50 на суму 15706,26 грн., яка оскаржується в Другому апеляційному адміністративному суді по справі 440/397/19, є неузгодженою, та зроблено висновок, що, відповідно, не узгодженою є і сума, зазначена в даній вимозі.
		Проте, відповідно до Порядку № 422 первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті.
		Виходячи з аналізу положень зазначеного Порядку, відповідач зауважує, що коригування даних проводиться лише на підставі перевірки, в даному випадку перевірка не проводилася, а вимога була сформована автоматично на центральному рівні, внаслідок не сплати єдиного соціального внеску.
		Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. - без змін.
		Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. в частині задоволених позовних вимог.
		Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 13.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1744-50 на суму 15706,26 грн. (а.с. 17).
		Не погодившись з вказаною вимогою, ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 у справі №440/397/19, що внесено до Єдиного реєстру судових рішень, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50 відмовлено.
		За змістом судового рішення у справі №440/397/19, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою  підприємцем з 15.01.1998 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25880170000001864) та взятий на облік як платник податків. 
		ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи та здійснює підприємницьку діяльність за такими зареєстрованими видами діяльності: 55.10 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення"; 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна"; 69.10 "Діяльність у сфері права", що підтверджується даними податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2016 рік, поданими ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Полтавській області.
		Також, ОСОБА_1 є арбітражним керуючим (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до свідоцтва №1358 від 22.07.2013 та за поданою ним заявою взятий на облік як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, 25.07.2013 та здійснює діяльність за зареєстрованим видом: 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування", що підтверджується даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік, за 2017 рік, поданими ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області. 
		Нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 здійснював як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування (за 2016 рік  у сумі 3797,64 грн.; за 2017 рік  у сумі 8448,00 грн.; за січень-жовтень 2018 року - у сумі 8190,60 грн.).
		Нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, ОСОБА_1 не здійснював, у зв`язку з чим йому направлено Головним управлінням ДФС у Полтавській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №440/397/19 виходив з того, що взяття на облік фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не позбавляє особу статусу платника єдиного внеску як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, та як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. 
		Відтак, взяття на облік особи, яка одночасно здійснює і незалежну професійну діяльність і підприємницьку діяльність, не звільняє особу від обов`язку сплачувати обов`язкові платежі (податки, збори, внески), які встановлені законом для платників  фізичних осіб-підприємців, та платників  осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_1 нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, не здійснював, контролюючий орган обґрунтовано направив йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50.
		Не погодившись із судовим рішенням у справі №440/397/19, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
		З наявної в матеріалах справи ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №440/397/19 вбачається, що за клопотанням представника ГУ ДФС у Полтавській області провадження у справі №440/397/19 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз9901/10/19 (№520/3939/19) (а.с. 18).
		З огляду на облікування в інтегрованій картці платника по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.05.2019 заборгованості у розмірі 16327,32 грн., ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-1744-50 на суму 16327,32 грн. (а.с. 51).
		Не погоджуючись з правомірністю формування вказаної вимоги, позивач оскаржив останню до ДФС України (скарга на вимогу від 19.07.2019, а.с. 12-14).
		Рішенням про результати розгляду скарги від 21.08.2019 №40230/6/99-99-11-05-02-25 ДФС України вирішила вимогу від 12.06.2019 №Ф-1744-50 залишити без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця, арбітражного керуючого Макового О.В. від 19.07.201 №б/н  без задоволення (а.с. 15-16).
		Вважаючи вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-1744-50 та рішення ДФС України від 21.08.2019 №40230/6/99-99-11-05-02-25 такими, що винесені необґрунтовано та підлягають визнанню протиправними і скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-1744-50, суд першої інстанції виходив з того, що формування Головним управлінням відносно позивача даної вимоги про сплату боргу (недоїмки), до якої увійшла сума заборгованості за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50, яка є неузгодженою та оскаржується на даний час позивачем у судовому порядку, є безпідставним та таким, що суперечить Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і, як наслідок, призводить до подвійного нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 суми єдиного внеску.
		В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 21.08.2019 №40230/6/99-99-11-05-02-25, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
		Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачами рішення суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржено не було.
		Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діятилише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Аналогічно пп. 2 п. 6 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, визначає, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платники, визначені підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.
		Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Пунктом 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
		Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
		Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.
		Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-1744-50 слугувала наявність в інтегрованій картці ОСОБА_1 , як платника по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.05.2019 заборгованості в сумі 16327,32 грн.
		При цьому, контролюючим органом не заперечується та обставина, що на частину із вказаної заборгованості у розмірі 15706,26 грн. позивачу вже виставлялася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50, яка на даний час оскаржується в судовому порядку.
		Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до розділу 4 "Відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП" Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
		Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
		Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті. 
		Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема:
		- інформація з ухвали суду про відкриття провадження.
		На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Оскаржується в судовому порядку").;
		- інформація з рішення про результати розгляду скарги (заяви).
		У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси "Скасовується в адміністративному порядку", або "Вручено, адміністративний розгляд", або "Анульовано" при частковому скасуванні.
		При частковому скасуванні сум формується нове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.
		При збільшенні зазначених у повідомленні-рішенні / рішенні / вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску сум формується повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у главі 3 цього розділу).
		При цьому, за змістом розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, первинними документами є - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
		З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що у разі якщо заборгованість, зазначена у вимозі щодо єдиного внеску, збільшується, контролюючим формується вимога щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа. 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно вважає формування Головним управлінням відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-1744-50, до якої увійшла сума заборгованості за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-1744-50, яка є неузгодженою та оскаржується на даний час позивачем у судовому порядку, безпідставним та таким, що суперечить Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і, як наслідок, призводить до подвійного нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 суми єдиного внеску. 
		Сума збільшення єдиного внеску в розмірі 621,06 грн. (як різниця між сумою недоїмки зі сплати єдиного внеску згідно вимоги від 12.06.2019 (16327,32 грн.) та вимоги від 13.11.2018 (15706,26 грн.)), як вказано Головним управлінням, виникла за рахунок віднесення контролюючим органом поточних платежів зі сплати єдиного внеску позивачем на погашення боргу з єдиного внеску, який безпідставно обліковується в інтегрованій картці платника по єдиному внеску ОСОБА_1 на підставі нарахування єдиного внеску за неузгодженою вимогою від 13.11.2018. 
		Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-1744-50 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
		В апеляційній скарзі відповідач не заперечував той факт, що позивачу єдиний внесок нараховувався в автоматичному режимі, що підтверджує і витяг з інтегрованої картки, який міститься в матеріалах справи.
		В свою чергу, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Таким чином, дії відповідача суперечать ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що 04.12.2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі №Пз9901/10/19 (№520/3939/19), до набрання законної сили якої ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №440/397/19 зупинено провадження.
		Так, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.
		При цьому, застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України» (цитовані у пункті 65 цієї постанови), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
		Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ГУ ДФС у Харківській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
		Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В даному випадку відповідачем 1, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність його вимоги, що оскаржується.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнанння її протиправною та скасування.
		Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 440/3349/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді   І.С. Чалий   В.В. Зеленський   Повний текст постанови складено 27.12.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...