Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/653/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"24" грудня 2019 р.           Справа№ 920/653/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської Ю.Б.
		суддів:            Тищенко А.І. 
		          Скрипки  І.М. 
		 
		 
		секретар судового засідання: Білоус О.О.
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 24.12.2019,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі»
		на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 (повний текст складено 18.09.2019) та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 (повний текст складено 10.10.2019)
		у справі №920/653/19 (суддя Резніченко О.Ю.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» 
		про стягнення 780 584 грн 64 коп.
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (далі, позивач або АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш») звернулось до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» (далі, відповідач або ТОВ «Сенсі») про стягнення з останнього 629 103 грн 89 коп. основного боргу, 84 245 грн 67 коп. пені, 9 012 грн 11 коп. 3% річних, 26 767 грн 78 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 29.08.2018 Договору №290818 на виконання робіт (підряду). 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати за виконані позивачем роботи.
		Також у позовній заяві було наведено попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, у загальній сумі 31  708,77 грн, що складається із суми судового збору у розмірі 11  708,77 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20  000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» про стягнення 780584 грн 64 коп. - задоволено частково.
		Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» 629103 грн 89 коп. боргу, 84245 грн 67 коп. пені, 9012 грн 11 коп. 3% річних, 17769 грн 65 коп. інфляційних збитків, 11102 грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
		В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» 8998 грн 13 коп. інфляційних збитків - відмовлено.
		Рішення суду мотивоване тим, що позивачем на виконання умов договору підряду були виконані роботи на загальну суму 738 142 грн 50 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт за 06.10.2018 - 29.01.2019, проте, ТОВ «Сенсі» на виконання умов договору сплатило позивачу за виконані роботи лише 109 038 грн 61 коп. Відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з оплати за виконані роботи у розмірі 629 103 грн 89 коп. Враховуючи встановлене судом порушення відповідачем  умов пунктів 3.1.-3.2. Договору щодо здійснення оплати, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати за порушення виконання зобов`язань. Суд встановив, що розрахунок пені та 3% річних є арифметично вірним, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 84 245 грн 67 коп. пені та 9 012 грн 11 коп. 3% річних. Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 26 767 грн 78 коп., то суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 17 769 грн 65 коп. інфляційних збитків (період з вересня 2018 року по лютий 2019 року), оскільки позивачем при розрахунку інфляційних збитків було зазначено початок нарахування, не починаючи з шостого дня від дати підписання відповідного акту виконаних робіт, а строк рахувався з жовтня 2018 року, який не входить в період прострочення по жодному з актів. Тому, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8998 грн 13 коп. інфляційних збитків суд відмовив у зв`язку з необґрунтованістю вказаної вимоги.
		Після прийняття 12.09.2019 у даній справі судового рішення позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання від 17.09.2019 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20  000,00 грн.
		За результатами розгляду вказаного клопотання Господарським судом Сумської області було прийняте додаткове рішення від 30.09.2019, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 963 грн 51 коп.
		В обґрунтування прийнятого додаткового рішення суд зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений,  обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Водночас, оскільки судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно у розмірі 18 963 грн 51 коп. 
		 
		          Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись із прийнятим рішенням, 07.10.19 (про що свідчить відбиток вхідного штемпелю Господарського суду Сумської області) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенсі» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» задовольнити частково, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» 25 560,58 грн пені, 2171,70 грн 3% річних, 6  291,04 грн інфляційних збитків. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
		- суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу відсутності боргу у відповідача перед позивачем заяву ТОВ «Сенсі» про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 від 11.07.2019. Скаржник стверджує, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено відповідачем, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Таким чином, надіслання відповідачем вказаної заяви є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов`язань сторін. На сьогоднішній день заява ТОВ «Сенсі» про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 від 11.07.2019 позивачем не оскаржена, з цього приводу відсутні будь-які судові рішення, які б довели те, що вказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є незаконною;
		- разом із відзивом на позовну заяву та запереченнями на відповідь на відзив відповідачем було надано копію договору №130818 від 13.08.2018. Згідно даного договору позивач зобов`язаний був здійснити оплати у відповідності до графіків, які були узгоджені сторонами у Специфікаціях № 1-4 до даного Договору. Сума в розмірі 14 340 880,00 грн мала бути оплачена позивачем в строк до 05.09.2018 та 20.10.2018, про що сторони домовилися у Специфікаціях. Однак, свого обов`язку щодо здійснення оплат позивач не виконав, чим порушив узгоджений сторонами у відповідних графіках порядок здійснення розрахунків. Так, позивачем було здійснено частковий розрахунок за товар по Договору №130818. А саме, було здійснено попередню оплату на суму 5 135 000,00 грн. У свою чергу, відповідач виконав частину своїх обов`язків по вказаному Договору - виготовив товар, про що було сповіщено позивача в письмовому вигляді листом №204 від 24.05.2019 та запропоновано представникам позивача прибути для проведення інспекції комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією №3 до Договору №130818. Представники позивача з`явилися на інспекцію, по завершенню якої сторонами було підписано Акт від 28.05.2019;
		- під час прийняття оскаржуваного рішення (в частині стягнення з відповідача на користь позивача 84 245,67 грн пені, 9 012,11 грн 3% річних, 17 769,65 грн інфляційних збитків, 11 102,19 грн - витрат по сплаті судового збору) судом першої інстанції не були враховані доводи відповідача з приводу того, що обидві сторони договору №290818 від 29.08.2018 не виконали умов про попередню оплату, і жодна зі сторін проти цього не заперечувала, а тому мала місце зміна істотних умов за обопільною згодою сторін. У результаті такої зміни обставин, термін виконання відповідачем обов`язку по оплаті виявляється невизначеним, а відтак, згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, але боржник повинен виконати такий обов`язок у 7- денний строк з дня пред`явлення вимоги. Так як вимога від позивача щодо сплати заборгованості в сумі 629 103,89 грн (лист № 04/09-003044 від 29.03.2019) була отримана відповідачем 05 квітня 2018 року, то строк для оплати вартості виконаних робіт припадав на 12.04.2019 (включно). Із 13.04.2019 розпочалася прострочка з їх оплати, саме тому розрахунки штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних збитків) мали бути здійснені за період: з 13.04.2019 по 24.05.2019 (включно).
		У прохальній частині апеляційної скарги (пункт 2) апелянтом викладено клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа №204 від 24.05.2019 та копії Акту від 28.05.2019, на які містяться посилання в апеляційній скарзі. При цьому, у тексті апеляційної скарги зазначено, що вказані документи не подавалися відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції у зв`язку з тим, що предметом судового дослідження були правовідносини сторін, які виникли із Договору № 290818 від 29.08.2018, а акт від 28.05.2019 та лист ТОВ «Сенсі» №204 від 24.05.2019 мають відношення до Договору №130818 від 13.08.2018. Дані докази, на думку скаржника, мають істотне значення для справи й ставлять під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції під час дослідження доказу, а саме заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 від 11.07.2019.
		01.11.2019 представник апелянта через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав доповнення до апеляційної скарги, у яких просив суд поновити строк на їх подання та скасувати, окрім первісного судового рішення, додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/653/19.
		В обґрунтування поданих доповнень скаржник зазначив, що проаналізувавши документи, надані позивачем разом із клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 17.09.2019, можна зробити висновок, що останні не містять інформації про участь представника позивача саме у справі №920/653/19. Водночас вартість послуг адвоката Жеби Д.М. саме під час представництва інтересів АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» саме під час розгляду справи №920/653/19, як того вимагає пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, наданими документами також не підтверджується. Відповідно до акту надання послуг №168 від 16.09.2019 АО «АДВОС», в особі заступника керуючого партнера Жеби Д.М., надав правову допомогу АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» щодо представництва інтересів в питанні примусового стягнення заборгованості ТОВ «Сенсі» згідно з додатком 10 від 01.06.2019 до договору №18-2018 від 01.08.2018. Жодного посилання на господарську справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, акт про надання послуг не містить. Отже, документами, наданими представником позивача, а саме: договором про надання правової професійної правничої допомоги №18-2018 від 01.08.2018 та додатком №10 від 01.06.2019 до нього, Актом надання послуг №168 від 16.09.2019, звітом про обсяг наданих послуг до Акту №168 від 16.09.2019, витрати на правничу допомогу у конкретній господарській справі, а саме у справі №920/653/19, представником позивача не підтверджено, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно було бути задоволене Господарським судом Сумської області.
		На думку скаржника суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача, що наведені ним у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (лист №393 від 30.09.2019), а саме те, що підготовка цієї справи до розгляду в Господарському суді Сумської області не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Так, скаржник стверджує, що судячи зі звіту про обсяг наданих послуг до акту наданих послуг №168 від 16.09.2019, попереднє обговорення правової позиції у позивача коштує набагато більше, аніж збирання доказів, копіювання документів відповідно до обраної позиції, що по суті є більш об`ємним. Крім того, на переконання скаржника, Жебою Д .М. затрачено незначний час на надання таких послуг, адже адвокат був обізнаним щодо позиції позивача. Вивчення нормативно-правових актів та судової практики не зайняло багато часу у представника позивача, адже в позовній заяві позивач посилався лише на статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України. Посилання на інші нормативно-правові акти, а також на судову практику як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив (лист №04/09-005835) відсутні. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося за період розгляду справи. Виправлення та доповнення до позовної заяви були відсутні, проте в звіті про обсяг наданих послуг до акту наданих послуг №168 від 16.09.2019 такий вид послуги був зазначений позивачем. Позиція позивача за весь час розгляду справи не змінювалася, сторонами процесу були лише позивач та відповідач, предмет спору не змінювався позивачем, із чотирьох судових засідань справа по суті вирішувалася лише в одному. Все зазначене свідчить про неспівмірність витрат у сумі 18  963,51 грн зі складністю справи, наданим адвокатом позивача обсягом послуг.
		Клопотання про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги мотивоване тим, що повний текст додаткового рішення було складено 10.10.2019 та отримано скаржником 15.10.2019, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення суду у справі, який сплив 08.10.2019.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		 
		11.11.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без змін.
		У відзиві позивач наголосив на наступному:
		- станом на дату направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 від 11.07.2019 не існувало жодних зустрічних однорідних вимог ТОВ «Сенсі» до АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», оскільки Договір №130818 на підставі пункту 12.2. був розірваний позивачем в односторонньому порядку  05.06.2019;
		- безпідставними є твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо припинення зобов`язань з оплати боргу позивачу із посиланням на те, що його заява про зарахування №281 від 11.07.2019 не була оскаржена позивачем до суду та з цього приводу відсутні будь-які судові рішення, оскільки законодавство не містить такої підстави для припинення зобов`язань з оплати боргу, як направлення листа про зарахування в разі відсутності зустрічних зобов`язань, та не ставить право позивача вимагати в судовому порядку стягнення заборгованості в залежність від визнання окремими судовими рішеннями недійсними всіх направлених йому контрагентами листів;
		- позивач заперечує проти долучення до матеріалів справи копії листа №204 від 24.05.2019 та копії акту від 28.05.2019, оскільки, по-перше, обставини стосовно виконання Договору №130818 від 13.08.2018 не стосуються цієї справи (не входять в предмет доказування), а по-друге, відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, чого скаржником доведено не було;
		- необґрунтованим і безпідставним є твердження відповідача стосовно зміни умов Договору №290818 від 29.08.2019 щодо строку розрахунку за виконані роботи, як на підставу для зменшення розміру пені, інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідач безпідставно та на власний розсуд зазначає про зміну умов та порядку розрахунків за договором №290818 від 29.08.2018, і, відповідно, помилково вказує про порушення судом першої інстанції норм матеріального права стосовно здійснених (перевірених) судом розрахунків штрафних санкцій.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги 
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №920/653/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19; запропоновано позивачу у справі надати відзив на апеляційну скаргу, свої доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про долучення доказів; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 на 03.12.2019.
		25.11.2019 представник апелянта подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у Приватного Акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» докази виявлення готового товару (Машинокомплект блоку компресорної установки 1-го ступеня (БКУ-1) без системи автоматичного керування та силових шаф; Машинокомплект блоку компресорної установки 2-го ступеня (БКУ-2) з машинокомплектом блоку підготовлення газу (БПГ) без системи автоматичного керування та силових шаф; Машинокомплект блоку завантаження газу (БЗГ) без системи автоматичного керування та силових шаф; Машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) без системи автоматичного керування та силових шаф за ціною 18  000  000,00 грн, тобто товар, ідентичний тому, що передбачений Договором №130818 від 13.09.2018 та Технічними характеристиками товару (Додаток № 6 до Договору). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що витребувані ним докази є важливими для вирішення спору, оскільки можуть підтвердити або спростувати законність підстав одностороннього розірвання позивачем договору №130818 від 13.09.2018.
		25.11.2019 представник апелянта через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/915/19, мотивоване тим, що у межах справи №920/915/19 вирішується питання чинності договору №130818 від 13.09.2018. Визнання у межах справи №920/915/19 діючим договору №130818 від 13.09.2018 свідчитиме, як наголошує скаржник, про відсутність у відповідача заборгованості у розмірі 629 103 грн 89 коп., стягнення якої є предметом спору в даній справі. Тобто, на думку скаржника, результати розгляду справи №920/915/19 безпосередньо пов`язані зі справою №920/653/19 та впливають на її розгляд, так як рішення у справі №920/915/19 встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі №920/653/19, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.
		25.11.2019 представник апелянта через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому зазначив, що найближчий суд, до якого може прибути представник відповідача - це Господарський суд Сумської області.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №920/653/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 03.12.2019 о 10 год. 40 хв.; доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 03.12.2019 о 10 год. 40 хв. у приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: проспект ім. Т.Шевченка, 18/1, м. Суми, 40011.
		29.11.2019 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі, у яких позивач просив суд відмовити у їх задоволенні.  
		Стосовно клопотання відповідача про витребування доказів позивач зазначив, що останнє не відповідає вимогам статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить інформації, який саме доказ витребовується, подане із пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, а докази, надання яких вимагає відповідач, не стосуються предмету спору в даній справі.
		Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі позивач зазначив, що відповідачем не доведено об`єктивну неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. Предметом розгляду в справі №920/915/19 є взаємовідносини сторін за договором №130818 від 13.09.2018, в той же час предметом розгляду справи №920/653/19 є стягнення заборгованості за договором №290818 від 29.08.2019, які жодним чином не пов`язані.
		У судове засідання 03.12.2019, яке проводилося у режимі відеоконференції, до приміщення Господарського суду Сумської області з`явився представник ТОВ «Сенсі».
		Представник позивача у судове засідання 03.12.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача, технічні проблеми, що виникли при проведенні відеоконференції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 відкладено на 24.12.2019.
		23.12.2019 позивач через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про відкликання заперечень та згоду на задоволення клопотання відповідача про витребування доказів. У поданій заяві позивач зазначив, що враховуючи те, що відповідач неодноразово звертався та продовжує звертатись до суду з такими клопотаннями, з метою уникнення затягування розгляду справи та сприяючи всебічному встановленню її обставин, відкликає свої заперечення щодо задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, не заперечує проти його задоволення та надає та просить долучити до матеріалів справи докази виявлення позивачем товару, який повинен був бути поставлений відповідачем згідно договору  №130818 від 13.09.2018 за ціною меншою, ніж ціна, зазначена в цьому договорі, а саме: копії листів іншого постачальника з пропозицією поставити аналогічний товар за ціною 18  000  000 грн. (копії листів ТОВ «ВИП Газ Тех» №1724/18 від 20.12.2018 та №578/19 від 15.05.2019).
		У судовому засіданні 24.12.2019 суд перейшов до розгляду клопотань відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, яке викладене у пункті 2 прохальної частини апеляційної скарги, про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги, про витребування доказів та про зупинення провадження у справі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2019 підтримав заявлені ним клопотання.
		Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2019 зазначив, що не заперечує проти долучення на стадії апеляційного провадження до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги та наголосив на тому, що ним були відкликані заперечення проти клопотання відповідача про витребування доказів та на його виконання надано суду копії листів ТОВ «ВИП Газ Тех» №1724/18 від 20.12.2018 та №578/19 від 15.05.2019. Проти задоволення клопотань про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги та про зупинення провадження у справі позивач заперечив.
		Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла наступних висновків.
		Із приводу викладеного відповідачем в апеляційній скарзі клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме копії листа №204 від 24.05.2019 та копії Акту від 28.05.2019, колегія суддів зазначає наступне.
		У відповідності до вимог частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивач не заперечував проти долучення до матеріалів справи наданих відповідачем доказів, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
		Поруч із цим, враховуючи те, що позивачем у відповідь на клопотання відповідача про витребування доказів були надані суду докази, якими він підтверджує факт виявлення позивачем товару, який повинен був бути поставлений відповідачем згідно договору №130818 від 13.08.2018 за ціною меншою, ніж ціна, зазначена в цьому договорі, а саме копії листів ТОВ «ВИП Газ Тех» « 1724/18 від 20.12.2018 та №578/19 від 15.05.2019, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про витребування доказів було фактично задоволене позивачем та зазначає, що надані позивачем листи також будуть оцінені судом у сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
		Із приводу заявленого відповідачем клопотання про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
		Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
		За змістом статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Так, оскаржуване у даній справі рішення було прийняте судом 12.09.2019, повний текст складено 18.09.2019, відтак, строк на апеляційне оскарження даного рішення і подання доповнень до апеляційної скарги - до 08.10.2019 (включно).
		Згідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		За змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Подаючи доповнення до апеляційної скарги, які стосуються оскарження додаткового рішення в даній справі, відповідач зазначає, що строк на подання таких доповнень пропущений у зв`язку з тим, що відповідне додаткове рішення було прийняте 30.09.2019, а повний текст складено 10.10.2019, тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження основного рішення. Водночас, копія додаткового рішення була отримана відповідачем 15.10.2019, що підтверджується витягом із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, який доданий відповідачем до доповнень.
		Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийняте додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід`ємна складова.
		З урахуванням наведеного, оскільки доповнення до апеляційної скарги були подані відповідачем 30.10.2019 (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті), тобто у двадцятиденний строк з дати отримання копії додаткового рішення, а додаткове рішення в даному випадку підлягає перегляду в сукупності із первісним судовим рішенням, колегія суддів вважає за необхідне поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання таких доповнень до апеляційної скарги та здійснити розгляд апеляційної скарги із їх урахуванням, переглянувши в апеляційному порядку поряд із первісним рішенням суду і додаткове рішення.
		Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
		Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. 
		Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
		Заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач зазначає, що об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №920/50/19 полягає у тому, що рішенням суду у справі №920/50/19 буде встановлено обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення, а саме те, чи є Договір №130818 від 13.09.2018 діючим.
		Однак, колегія суддів зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №920/50/19, апеляційний господарський суд має наразі достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи, предметом якої є стягнення заборгованості за Договором №290818 від 29.08.2019.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, колегією суддів також враховано ту обставину, що провадження у справі №920/50/19 відкрито згідно ухвали Господарського суду Сумської області від 09.09.2019, тобто вже після прийняття оскарженого рішення суду у справі №920/653/19.
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення зі справи, тоді як можливе подальше встановлення обставин чинності Договору №130818 від 13.09.2018 та можливе набрання цим рішенням суду законної сили (у разі настання такої обставини) може бути підставою лише для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
		З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №920/653/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/50/19.
		Судом при цьому взято до уваги, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		У судовому засіданні 24.12.2019 суд, за результатами заслуховування пояснень представників сторін по суті спору, оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		Явка представників сторін
		 
		У судове засідання 24.12.2019 з`явились представники позивача та відповідача.
		Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги та доповнень до неї, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
		Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2019 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та доповнень до неї, просив її задовольнити, оскаржене рішення змінити, а додаткове рішення суду скасувати.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		29.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенсі» (замовник) було укладено Договір №290818 на виконання робіт (підряду) (далі, Договір №290818) (том 1, а.с. 11-14). 
		Згідно пункту 1.1. Договору №290818 позивач, за завданням відповідача, зобов`язується на свій ризик  виконати роботи - механічну та термічну обробку деталей (сировини, матеріалів) замовника, а також інше оброблення металів та нанесення покриття на метали згідно замовлень та креслень замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи. 
		Перелік робіт зазначається у Специфікаціях, виставлених виконавцем та оплачених замовником рахунках на оплату та в підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт (пункт 1.2. Договору №290818).
		Відповідно до пункту 5.1. Договору №290818 передача виконаних робіт від позивача відповідачу здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. 
		У період з жовтня 2018 року по січень 2019 року позивач виконав роботи на загальну суму 738 142 грн 50 коп., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актами приймання-передачі робіт, а саме: актом №45 від 06.10.2018 на суму 27  854,71 грн, актом №53 від 01.11.2018 на суму 76  935,84 грн, актом №54 від 01.11.2018 на суму 4  829,76 грн, актом №55 від 01.11.2018 на суму 69  659,35 грн, актом №56 від 01.11.2018 на суму 15  840,00 грн, актом №57 від 08.11.2018 на суму 1  980,00 грн, актом №58 від 08.11.2018 на суму 5  279,98 грн, актом №599 від 08.11.2018 на суму 49  321,38 грн, актом №60 від 08.11.2018 на суму 112  651,07 грн, актом №66 від 20.11.2018 на суму 33  856, 51 грн, актом №69 від 20.11.2018 на суму 88  469,76 грн, актом №70 від 20.11.2018 на суму 846,72 грн, актом №72 від 20.11.2018 на суму 28  439,52 грн, актом №73 від 20.11.2018 на суму 16  995,62 грн, актом №3 від 03.01.2019 на суму 11  447,99 грн, актом №4 від 03.01.2019 на суму 8  081,02 грн, актом №6 від 25.01.2019 на суму 16  853,96 грн, актом №7 від 25.01.2019 на суму 38  460,83 грн, актом №8 від 25.01.2019 на суму 11  954,20 грн, актом №8 від 25.01.2019 на суму 9  235,34 грн, актом №13 від 29.01.2019 на суму 8  223,04 грн, актом №14 від 29.01.2019 на суму 8  802,26 грн.
		Відповідно до пункту 3.1. Договору №290818 загальна вартість за виконання робіт за цим договором становить суму вартості робіт згідно всіх оплачених рахунків та підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт в період строку дії даного договору.
		Згідно з пунктом 3.3. Договору №290818 відповідач здійснює оплату робіт позивача в наступному порядку: 50% попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
		Відповідно до пункту 7.6. Договору №290818 у випадку, коли відповідач з власної вини не виконав свій обов`язок щодо строків оплати вартості робіт, виконавець має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 0,5 % від вартості простроченого зобов`язання.
		Відповідач сплатив за виконані позивачем роботи 109 038 грн 61 коп. Відтак, несплаченою залишилась сума у розмірі 629 103 грн 89 коп. Даний факт сторонами не заперечувався.
		Позивач звертався до відповідача з претензіями від 25.03.2019 №04/09-002857 та від 29.03.2019 №04/09-003044 (том 1, а.с.37-39) про сплату заборгованості, однак вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
		У відповіді від 19.04.2019 №159 на претензію позивача від 29.03.2019 №04/09-003044 відповідач зазначив, що робить все можливе для того, щоб здійснити оплату за надані позивачем послуги, але нажаль затримка у здійсненні розрахунків значною мірою зумовлена тим, що більша частина коштів підприємства відповідача була направлена на виробництво обладнання за замовленням позивача по Договору №130818 від 13.08.2018. У зв`язку з тим, що фінансування за вищевказаним договором зі сторони позивача припинено, а нових замовлень на виготовлення продукції ТОВ «Сенсі» ще не отримувало, відповідач зазначив, що у підприємства виникли серйозні фінансові труднощі із здійсненням розрахунків із контрагентами за отриману продукцію, яка була використана, в тому числі, і для виконання замовлення позивача, а саме: виробництва обладнання для компримування природного газу (Лютнянського ГР).
		Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено позивачу 629 103 грн 89 коп. за виконані згідно Договору №290818 роботи, останній звернувся до суду із позовом у даній справі. Позивачем у позові надано розрахунок суми боргу, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання.
		Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначав, що станом на 11.07.2019 борг у розмірі 629 103 грн 89 коп. існував (том 1, а.с.65), однак станом на 11.07.2019 у позивача перед відповідачем також існувала заборгованість в розмірі 14  340 880 грн. за Договором поставки №130818 від 13.08.2018 (а.с.79-92). 
		Як стверджує відповідач, вказані зобов`язання за Договором №290818 від 29.08.2018 та Договором поставки №130818 від 13.08.2018 є зустрічними, однорідними, по ним настав строк виконання, а тому, керуючись статтями 202, 203 Господарського кодексу України, відповідач заявив про застосування механізму, передбаченого статтею 601 Цивільного кодексу України, а саме про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, за заявою однієї із сторін. 
		Так, 11.07.2019 відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 (том 1, а.с. 111-113), у якій зазначив, що станом на 11.07.2019 у ТОВ «Сенсі» перед АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» існує заборгованість у сумі 965  225,23 грн, у тому числі, по Договору №290818 від 29.08.2018 у сумі 629  103,89 грн. У свою чергу, у АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» перед ТОВ «Сенсі» існує заборгованість в сумі 14  340 880 грн. за Договором №130818 від 13.08.2018. Відтак, з дати направлення даної заяви, зобов`язання ТОВ «Сенсі», на думку останнього, щодо сплати основного боргу позивачу за Договором №290818 у розмірі 629 103 грн 89 коп. припинились.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, доповнень до неї та відзиву на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягають зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
		За приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
		Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
		Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. 
		Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.    
		Так, пунктом Договору №290818 передбачено, що передача виконаних робіт від позивача відповідачу здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. 
		У свою чергу, згідно з пунктом 3.3. Договору №290818 відповідач здійснює оплату робіт позивача в наступному порядку: 50% попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
		Відповідачем всупереч умов пункту 3.3. Договору №290818 попередню оплату здійснено не було.
		Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи згідно Договору №290818 на загальну суму 738 142 грн 50 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі робіт за період з 06 жовтня 2018 року по 29 січня 2019 року (том 1, а.с. 15-36).
		Вказані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень.
		Відповідач сплатив за виконані позивачем роботи 109 038 грн 61 коп., що сторонами не заперечувалось.
		Водночас, доказів оплати за виконані позивачем роботи у розмірі 629  103 грн 89 коп. (738 142 грн 50 коп. - 109 038 грн 61 коп.) відповідач станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі не надав.
		У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати основного боргу у розмірі 62 9103 грн 89 коп. за Договором №290818 від 29.08.2018 припинилися 11.07.2019 у зв`язку із проведеним ТОВ «Сенсі» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
		Так, відповідачем до матеріалів справи долучено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №281 від 11.07.2019 (том 1, а.с. 111-112), яку відповідач направив скаржнику 11.07.2019 та у якій зазначив, що станом на 11.07.2019 у ТОВ «Сенсі» перед АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» існує заборгованість у сумі 965  225,23 грн, у тому числі, по Договору №290818 від 29.08.2018 у сумі 629  103,89 грн. У свою чергу, у АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» перед ТОВ «Сенсі» існує заборгованість в сумі 14  340 880 грн. за Договором №130818 від 13.08.2018. Відтак, з дати направлення даної заяви, зобов`язання ТОВ «Сенсі», на думку останнього, щодо сплати основного боргу позивачу за Договором №290818 у розмірі 629 103 грн 89 коп. припинились.
		Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:     1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Як підтверджується матеріалами справи, 13.08.2018 між сторонами було укладено Договір поставки обладнання №130818 (далі, Договір №130818), згідно пунктів 1.1.1. та 1.1.2. якого ТОВ «Сенсі» (постачальник) зобов`язалось поставити АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» (покупцеві) машинокомплект блоку компресорної установки 1-го ступеня (БКУ-1); машинокомплект блоку підготовлення газу (БПГ); машинокомплект блоку компресорної установки 2-го ступеня (БКУ-2); машинокомплект блоку завантаження газу (БЗГ); машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) з комплектом спеціального інструменту і приналежностей, комплектом витратних матеріалів (для першої заправки на 1 рік) та комплектом ЗІП, без системи автоматичного керування та силових шкафів у відповідності до переліку, що визначений технічними характеристиками товару в Додатку №6 до Договору (Товар), в порядку, у строк, на умовах та в комплектації, що зазначена в специфікаціях №1-4, що додається до Договору і є його невід`ємними частинами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар; виконати шеф-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та консультації персоналу з експлуатації обладнання згідно Специфікації №5 до даного Договору (Додаток №5).
		За змістом пункту 6.2. Договору №130818 датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної в місці поставки товару відповідно до умов поставки, узгоджених в Специфікаціях №1-4 до даного договору.
		Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).
		Згідно пункту 12.1. Договору №130818 договір може бути змінений чи розірваний лише за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством України.
		Пунктом 12.2. Договору №130818 сторонами погоджено, що у випадку, якщо в період строку дії Договір не виконаний або виконаний постачальником не у повному обсязі та покупець виявив товар/и за ціною, меншою, ніж ціна, зазначена в Договорі, покупець направляє постачальнику лист з пропозицією внесення до договору змін щодо зменшення ціни товару/ів в частині непоставленого постачальником товару до ціни, виявленої покупцем, та проект додаткової угоди про внесення таких змін до Договору, підписаний покупцем. Постачальник протягом трьох робочих днів з дня отримання листа покупця та проекту додаткової угоди про внесення змін до договору щодо зменшення ціни товару/ів, зобов`язаний підписати та повернути покупцю додаткову угоду про внесення змін до Договору. У випадку якщо постачальник не повернув покупцю підписану постачальником додаткову угоду у строк, зазначений в цьому пункті, покупець має право розірвати Договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків постачальнику. У разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних у даному пункті, Договір припиняє свою дію з дати відправлення покупцем рекомендованого повідомлення про розірвання договору, якою вважається дата поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається таке повідомлення.
		За змістом пункту 12.4. Договору №130818 у випадку прийняття покупцем рішення про відмову від Договору з підстав, вказаних у пункті 12.2. даного договору, покупець має право, зокрема, письмово повідомити постачальника про відмову від договору в односторонньому порядку з зазначенням підстав прийняття такого рішення. В даному випадку Договір припиняє дію з дати відправлення рекомендованого повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його постачальнику.
		Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 12.2. вказаного Договору передбачена можливість внесення змін до договору в частині вартості непоставленого товару, а в разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, позивачу надається право одностороннього розірвання договору.
		Матеріалами справи підтверджується, що 22.05.2019 позивачем відповідачу був направлений лист №04/09-004456 (том 1, а.с. 150) щодо підписання угоди до договору №130818 від 13.08.2018 з проханням повернути підписаний примірник додаткової угоди на адресу позивача. У даному листі позивач, враховуючи, що зобов`язання сторін за договором №130818 невиконані - товар за договором не поставлений, а ним було отримано пропозицію щодо поставки комплекту товару в обсязі, передбаченому договором, за ціною 18  000  000,00 грн з урахуванням ПДВ, тобто було виявлено товар за ціною меншою, ніж ціна, зазначена в Договорі, запропонував відповідачу на підставі пункту 12.2. внести зміни до договору щодо зменшення ціни товару до ціни, виявленої АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», та підписати відповідну додаткову угоду до Договору. Також позивач даним листом повідомив відповідача про те, що у випадку неотримання підписаного з боку ТОВ «Сенсі» примірника додаткової угоди до Договору у вказаний в договорі термін АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» має право розірвати договір в односторонньому порядку.
		На вказаний лист позивача надійшла відповідь відповідача №216 від 03.06.2019, в якій, зокрема, повідомлялось про відмову задовольнити прохання у підписанні додаткової угоди (том 1, а.с. 157-158). У даній відповіді ТОВ «Сенсі» зазначило, що викладена позивачем у листі підстава невиконання договору є некоректною, адже саме АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» своєю бездією (несплатою грошових коштів відповідно до порядку, визначеному у Специфікаціях до Договору) є стороною Договору, яка порушує його умови.
		05.06.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №04/09-004828 про розірвання договору в односторонньому порядку із посиланнями на положення пункту 12.2. Договору №130818 (том 1, а.с. 152-153). Даний лист був отриманий відповідачем 12.06.2019.
		Отже, враховуючи умови пункту 12.2. Договору №130818, неотримання від відповідача у відповідь на лист позивача №04/09-004456 від 22.05.2019 підписаного зі сторони ТОВ «Сенсі» примірника додаткової угоди до Договору, Договір №130818 слід вважати розірваним з 05.06.2019 (дати відправлення покупцем рекомендованого повідомлення про розірвання договору).
		У відповідності до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. 
		Таким чином, станом на дату направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (11.07.2019) не існувало зустрічних однорідних вимог між сторонами у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки Договір №130818 був розірваний, внаслідок чого зобов`язання сторін за ним припинилися, а за відсутності таких вимог їх зарахування є неможливим. 
		У даному контексті судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що відповідачем ні у відповіді від 19.04.2019 №159 на претензію позивача від 29.03.2019 №04/09-003044, ні у відповіді на лист позивача від 22.05.2019 №04/09-004456 (щодо підписання додаткової угоди до договору №130818), ні у відповіді на лист від 05.06.2019 №04/09-004828 про розірвання договору №130818 (лист відповідача від 21.06.2019 №257; том 1, а.с. 118) не заявлялось про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами №290818 та №130818, а така заява була зроблена відповідачем 11.07.2019, тобто вже після подання позивачем позову до суду в даній справі.
		Доводи апеляційної скарги відповідача про неоскарження позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.07.2019 в окремому судовому провадженні є безпідставними, оскільки, як зазначив позивач та встановлено судом вище, за відсутності зустрічних однорідних вимог є неможливим їх зарахування, а відтак і необхідність вимагати недійсною такої заяви шляхом подання окремого позову.
		Посилання скаржника на безпідставність повідомлення позивача №04/09-004828 від 05.06.2019 про розірвання Договору №130818 у зв`язку з тим, що позивачем не було надано відповідачу доказів, які б підтверджували законність підстав для розірвання договору №130818 за пунктом 12.2. Договору оцінюються судом критично, оскільки, по-перше, умови пункту 12.2. Договору не зобов`язують АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» долучати до листа про розірвання договору докази виявлення ним обладнання за ціною нижчою, ніж передбачена договором №130818, а по-друге, позивачем на виконання клопотання відповідача про витребування доказів, поданого до суду апеляційної інстанції 25.11.2019, було надано суду листи ТОВ «ВИП Газ Тех» №1724/18 від 20.12.2018 та №578/19 від 15.05.2019, якими підтверджується готовність останнього поставити позивачу обладнання за ціною 18  000  000,00 грн, яке, як стверджує позивач, є аналогічним замовленому у відповідача згідно Договору №130818. Дана обставина відповідачем не спростована.
		Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач виконав частину своїх обов`язків по вказаному Договору - виготовив товар, про що було сповіщено позивача в письмовому вигляді листом №204 від 24.05.2019 та інспекцію якого проведено сторонами 28.05.2019, про що складено відповідний Акт, не позбавляли позивача права на одностороннє розірвання договору з огляду на вищевстановлені обставини справи. Поруч із цим, за результатами проведеної інспекції сторонами було складено Акт від 28.05.2019 про виявлені невідповідності в процесі проведення інспекції машинокомплекту блоку загрузки газу (БЗГ) без системи автоматичного управління та силових шкафів у кількості 1 шт, виготовленого на ТОВ «Сенсі» згідно договору №130818 від 13.08.2018, що свідчить про те, що такий договір не був виконаний належним чином.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за своїм змістом та наслідками лист позивача від 05.06.2019 №04/09-004828 є у відповідності до положень статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином про розірвання Договору, який відповідачем з підстав його недійсності та/або невідповідності умовам договору та чинному законодавству в судовому порядку не оскаржувався.
		Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач обов`язки по Договору №290818 виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами, а відповідач обов`язку з оплати в повному обсязі не виконав - кошти позивачу не перерахував, чим порушив умови пунктів 3.1. - 3.2. Договору, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 629 103 грн 89 коп. основного боргу є такою, що була правомірно задоволена судом першої інстанції.
		Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Так, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач також просив суд стягнути з відповідача 84 245 грн 67 коп. пені, 9 012 грн 11 коп. 3% річних та 26 767 грн 78 коп. інфляційних втрат.
		Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
		Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.
		Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Як було вказано вище, у пункті 7.6. Договору сторони погодили, що у випадку коли відповідач з власної вини не виконав свій обов`язок щодо строків оплати вартості робіт, виконавець має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 0,5 % від вартості простроченого зобов`язання.
		Враховуючи встановлений судом факт порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, пеня розрахована з урахуванням статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимога позивача про стягнення з відповідача 84 245 грн 67 коп. пені (період з 12.10.2018 по 12.04.2019) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Суд не погоджується з доводами відповідача щодо визначення початку прострочення відповідача з оплати робіт з 13.04.2019. 
		Як зазначає відповідач, він заперечує щодо строків (періоду) нарахування пені та штрафних санкцій, так як за умовами Договору №290818 відповідач був зобов`язаний здійснити попередню оплату, однак таку оплату не здійснив, а тому, на його думку, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, розрахунок повинен проводитись з урахуванням претензії позивача, яка була отримана відповідачем 05.04.2019.
		Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення     статті 538  цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
		Пунктом 3.3. Договору №290818 передбачено, що відповідач здійснює оплату робіт позивача в наступному порядку: 50% попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
		Тобто, за відсутності здійснення відповідачем попередньої оплати, остаточний розрахунок за виконані роботи у будь-якому випадку мав бути здійснений протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
		Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. 
		Договір №290818 між сторонами було вчинено в письмовій формі. Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду факту внесення сторонами будь-яких інших змін чи доповнень до вказаного договору. 
		Таким чином, з огляду на зміст положень пункту 3.3. Договору, посилання відповідача на зміну умов та порядку розрахунків за Договором є необґрунтованим. Оплата повинна була відбуватись у порядку, встановленому Договором. 
		Відтак, розрахунок позивачем пені у позовній заяві здійснено у повній відповідності з умовами укладеного Договору, а початок перебігу періоду нарахування пені починається з шостого дня від дати підписання акту виконаних робіт (пункт 3.3. Договору).
		          Положеннями  статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого  висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 9012 грн 11 коп. (період з 12.10.2018 по 24.05.2019) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 26 767 грн 78 коп., колегія суддів  погоджується із висновками суду першої інстанції, який здійснивши їх перерахунок, дійшов висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 17 769 грн 65 коп. інфляційних збитків (період з вересня 2018 року по лютий 2019 року), оскільки позивачем при розрахунку інфляційних збитків було зазначено початок нарахування, не починаючи з шостого дня від дати підписання відповідного акту виконаних робіт, а строк рахувався з жовтня 2018 року, який не входить в період прострочення по жодному з актів. Відтак, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 998 грн 13 коп. інфляційних збитків судом правомірно відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про  часткове задоволення позовних вимог позивача у даній справі.
		Стосовно додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у даній справі та доводів відповідача, викладених у доповненнях до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
		Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
		Як уже вказувалось, додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 було присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 963 грн 51 коп.
		Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;  пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);  часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;  ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення     таких витрат.
		Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.          
		За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Колегією суддів встановлено, що у позовній заяві директор Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» зазначив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 11 708 грн 77 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.
		Як зазначено в описовій частині основного рішення у справі №920/653/19, у судовому засіданні 12.09.2019 представник позивача усно зазначив, що докази про витрати на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів.
		17.09.2019 до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 17.09.2019 б/н АТ «ВНДІкомпресормаш», в якому позивач просив прийняти додаткове рішення про стягнення з ТОВ «Сенсі» на свою користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп, понесених у зв`язку з розглядом справи №920/653/19.
		На підтвердження понесених витрат у сумі 20 000 грн 00 коп позивач надав суду копію Договору №18-2018 від 01.08.2018 про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АДВОС» (том 1, а.с. 225-228), додаток №10 від 01.06.2019 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (том 1, а.с. 229), Акт надання послуг №168 від 16.09.2019 (том 1, а.с. 230), Звіт про обсяг наданих послуг до акту наданих послуг №168 від 16.09.2019 (том 1, а.с. 231), рахунок на оплату №165 від 16.09.2019 (том 1, а.с. 232), платіжне доручення №6881 від 17.09.2019 (том 1, а.с. 236), ордер серії ВМ №1000732 на підтвердження повноважень адвоката Жеби Д.М. (свід-во про право на зайняття адвокатською діяльністю №000513 від 01.03.2018) на представництво інтересів АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» у Господарському суді Сумської області.
		Відповідно до пункту 1.1. Договору №18-2018 від 01.08.2018 Адвокатське об`єднання за завданням АТ «ВНДІкомпресормаш» зобов`язується здійснювати захист, представництво та надавати АТ «ВНДІкомпресормаш» (його представникам та/або посадовим особам) інші види правової (професійної правничої) допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а АТ «ВНДІкомпресормаш» зобов`язується оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
		Згідно з пунктом 2.2. Договору №18-2018 від 01.08.2018 перелік, кількість та вартість замовлених АТ «ВНДІкомпресормаш» послуг за цим Договором визначаються додатками, які з моменту підписання уповноваженими представниками сторін стають невід`ємною частиною Договору.
		01.06.2019 АТ «ВНДІкомпресормаш» та Адвокатське об`єднання уклали Додаток №10 до Договору (далі - Додаток), відповідно до пункту 1 якого АТ «ВНДІкомпресормаш» доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги щодо представництва інтересів АТ «ВНДІкомпресормаш» в питанні примусового стягнення заборгованості TOB «Сенсі» за договором від 29.08.2018 №290818, а також фінансових санкцій до боржника під час розгляду справи в Господарському суді Сумської області.
		Згідно з пунктом 2 Додатку розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги з питання, вказаного в пункті 1 даного Додатку, становить 20  000 грн 00 коп. Розрахунок здійснюється протягом 5-ти календарних днів від дня прийняття рішення Господарським судом Сумської області рішення у справі.
		На підставі вказаного Додатку, у зв`язку з прийняттям 12.09.2019 Господарським судом Сумської області рішення у справі №920/653/19, 16.09.2019 між АТ «ВНДІкомпресормаш» та Адвокатським об`єднанням був підписаний акт про надання правової допомоги за Додатком до Договору, в додатку до якого (Звіт про обсяг наданих послуг) Адвокатське об`єднання навело детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №920/653/19, а АТ «ВНДІкомпресормаш», підписавши акт без зауважень, погодило та підтвердило обсяг наданих послуг та їх вартість.
		Згідно Звіту про обсяг наданих послуг в рамках виконання договору №18-2018 від 01.08.2018 згідно додатку №10 від 01.06.2019 АО «АДВОС» надало наступні послуги: визначення та уточнення завдання об`єднання, переговори з позивачем, попереднє обговорення правової позиції (2500 грн); збирання доказів, копіювання документів відповідно до обраної правової позиції (1000 грн); вивчення нормативно-правових актів та судової практики, підготовка проекту позовної заяви та додатків, внесення виправлень та доповнень за бажанням Клієнта, оформлення позовної заяви та подання до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (5000 грн); вивчення відзиву відповідача, уточнення правової позиції, підготовка відповіді на відзив, подання до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (3000 грн), збирання додаткових доказів, підготовка та подання клопотання про залучення додаткових доказів (1500 грн), забезпечення представництва інтересів клієнта у судових засіданнях (4 судових засідання) (6000 грн), підготовка клопотання про відшкодування судових витрат позивачу, подання до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (1000 грн).
		16.09.2019 Адвокатське об`єднання виставило АТ «ВНДІкомпресормаш» рахунок №165 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 20 000 грн 00 коп, який був оплачений АТ «ВНДІкомпресормаш» 17.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2019 №6881.
		Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази є достатніми та підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму.
		Із наведеного, зокрема, зі змісту пункту 1 Додатку №10 до Договору, вбачається, що адвокатом надавались послуги позивачу (клієнту) саме по даній справі, предметом позову у якій було стягнення основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені на підставі договору від 29.08.2018 №290818, що спростовує доводи апелянта стосовно того, що позивачем не доведено понесення вказаних ним витрат на правничу допомогу в розмірі 20  000,00 грн саме по даній справі.
		При цьому, незазначення в Додатку №10 до Договору конкретного номеру справи є логічним, оскільки між позивачем та АО «АДВОС» спочатку було підписано Додаток №10 до Договору, а вже потім подано позовну заяву до суду, де справі було присвоєно єдиний унікальний номер.
		Колегією суддів встановлено, що відповідачем до суду першої інстанції було подане клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, мотивоване тим, що витрати у сумі 20  000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, у задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено. У доповненнях до апеляційної скарги відповідачем викладені аналогічні доводи щодо підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу (адвокатом позивача затрачено незначний час на надання послуг, адже адвокат був обізнаний щодо позиції позивача; вчинення нормативно-правових актів не зайняло багато часу; виправлення та доповнення до позовної заяви були відсутні; сторони процесу були лише позивач та відповідач; предмет спору не змінювався; по суті справа вирішувалася лише в одному судового засіданні).
		Колегія суддів, дослідивши доводи скаржника щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу зі складністю справи, дійшла висновку, що останні ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, у той час, як позивачем доведено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість. 
		Судом встановлено, що дії позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений,  обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано факт виконання адвокатом позивача усього обсягу послуг, перелічених у звіті до акту наданих послуг №168 від 16.09.2019.
		За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 20 000,00 грн., що є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката у даній справі.
		Водночас, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних судових витрат на професійну правничу допомогу також мають бути задоволені частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 18 963 грн 51 коп., висновки суду із приводу чого, викладені у додатковому рішенні, є обґрунтованими.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.     
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
		При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
		За таких обставин решту аргументів учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Доводи апеляційної скарги та доповнень до неї відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення та додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права та такими, що відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
		Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись статтями 129, 244, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/653/19 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 у справі №920/653/19 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/653/19 залишити без змін.
		Матеріали справи №920/653/19 повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 27.12.2019.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                І.М.  Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...