Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/11252/19 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 27.12.2019
Номер судового провадження: 33/804/579/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    Єдиний унікальний номер 234/11252/19    Номер провадження 33/804/579/19 
		 
		                                               
		 
		ПОСТАНОВА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		27.12.2019р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Залізняк Р.М., за участю прокурора Чередніченка О.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Рябошапки А.М., розглянувши в режимі відеокеонференції з Краматорським міським судом Донецької області апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19.07.2019р. якою, 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 -
		визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто)грн.
		 
		 в с т а н о в и л а: 
		 
		Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19.07.2019р. (далі-суду) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн.
		 
		Постанову суду першої інстанції (далі  суд) оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який:
		- вважає постанову суду незаконною, однобічною, поверховою та належним чином не обґрунтованою; суд безпідставно провів розгляд справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності;
		- зазначає, що протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язані з корупцією відносно нього від 19.06.2019р. складені з порушенням ст.ст. 254, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (наказ МВС 06.11.2015р. № 1376 із змінами від 17.03.2017р., № 690 від 04.08.2017р.) в протоколах не вказано, чи завдана матеріальна шкода адміністративними правопорушеннями;
		- наголошує, що у протоколах про адміністративне правопорушення від 19.06.2019р. інформація про місце його проживання не відповідає дійсності, протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретного місця складання протоколу, юридичної адреси, протокол повністю друкований;
		- наголошує, що у протоколах про адміністративне правопорушення, складених 19.06.2019р., зазначено, що часом вчинення ним адміністративних правопорушень за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП є 26.07.2017р., є день підписання наказу про преміювання, моментом виявлення правопорушення у протоколах зазначений день складання протоколів про адміністративне правопорушення - 19.06.2019р., проте з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 01.04.2019р. свідок ОСОБА_2 у своїх поясненнях т.в.о. начальника Управління захисту економіки в Донецькій області (далі - УЗЕ) зазначила, що протягом усього часу роботи його дружини ОСОБА_3 у філії їй незаконно виплачувалися премії згідно наказів про преміювання, підписаних ним особисто, що є порушенням ЗУ «Про протидію корупції»;
		- вказує, що у запиті № 1630кр/39/104/01-2019 від 03.04.2019р. УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України зазначено, що вжитими заходами встановлено, що він, в порушення вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про протидію корупції» з 01.05.2017р. до теперішнього часу преміював працівників Донецького обласного відділення (філії) Комітету фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (далі - ДОВ КФВС МОНУ), до складу якого входила його дружина, тим самим можливо вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, що прямо вказує, що моментом виявлення правопорушення є 03.04.2019р.; 
		- прохає оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_3 ), його захисника Рябошапки А.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, позицію прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , прохав постанову суд першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи про адміністративно правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав. 
		 
		Постановою суду особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винуватим у тому що він, обіймаючи посаду начальника ДОВ КФВС МОН України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, прийняв рішення про преміювання своєї дружини ОСОБА_3 , а саме: власноручно підписав про це накази №№ 7/Пр. від 26.07.2017р., № 8/Пр. від 23.08.2017р., № 9/Пр. від 25.09.2017р., № 10/Пр. від 25.10.2017р., № 11/Пр. від 27.11.2017р., № 12/Пр. від 25.12.2017р., № 1/Пр. від 26.01.2018р., № 2/Пр. від 24.02.2018р.; № 3/Пр. від 27.03.2018р., № 4/Пр. від 25.04.2018р., № 46-с(п) від 27.09.2018р., № 48- с(п) від 29.10.2018р. 
		Таким чином, особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права  начальником ДОВ КФВС МОН України, згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, усвідомлюючи про наявну суперечність між його приватними інтересами та службовими повноваженнями начальника Донецького обласного відділення (філії) КФВС Міністерства освіти і науки України, не повідомив у встановленому законом випадку та порядку Національне агентство з питань запобігання корупції та безпосереднього керівника, а саме Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України або іншу уповноважену особу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, про наявність у нього реального конфлікту інтересів. 
		Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.172-7 КУпАП.
		 
		Крім того, особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права  начальником ДОВ КФВС МОН України, згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, усвідомлюючи про наявну суперечність між його приватними інтересами та службовими повноваженнями начальника ДОВ КФВС МОН України, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписав накази про преміювання своєї дружини ОСОБА_3 . №№ 7/Пр. від 26.07.2017р., № 8/Пр. від 23.08.2017р., № 9/Пр. від 25.09.2017р., № 10/Пр. від 25.10.2017р., № 11/Пр. від 27.11.2017р., № 12/Пр. від 25.12.2017р., № 1/Пр. від 26.01.2018р., № 2/Пр. від 24.02.2018р.; № 3/Пр. від 27.03.2018р., № 4/Пр. від 25.04.2018р., № 46-с(п) від 27.09.2018р., № 48-с(п) від 29.10.2018р. 
		Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що в обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ОСОБА_1 працюючи начальником Донецького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, в порушення вимог ст. 1, п.п. 1,2, ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», неодноразово приймав рішення про преміювання працівників Донецького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, до складу яких входила його дружина  ОСОБА_3 та не повідомляв про це належним чином НАЗК та безпосереднього керівника, а саме Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України. При цьому судом зазначено, що зазначені факти, згідно протоколів про адміністративні правопорушення підтвердила свідок ОСОБА_4 , яка з 02.12.2015р. по 17.09.2018р. працювала спочатку головним бухгалтером, а потім головним спеціалістом ДОВ КФВС МОН України під керуванням ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_5 , яка з 01.02.2016р. по 01.08.2018р. працювала провідним спеціалістом ДОВ КФВС МОН України під керуванням ОСОБА_1 також судом зазначено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень підтверджується численними протоколами за ч. 1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, що містяться в матеріалах провадження, актовим записом про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_3 № 1232 від 19.08.1978 р.н., листом Міністерства освіти і науки України від 24.04.2019р., що від ОСОБА_1 не надходило повідомлень про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів під час виконання посадових обов`язків, листом Голови комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України № 04-18/408 від 23.05.2019р. з аналогічного питання. На підставі цих доказів, суд дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. 
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд в порушення вимог ст.ст. 245, 251, 252 не забезпечив всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точні відповідності з законом, а також поверхово дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. 
		Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. 
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з в червні 2019р. старшим оперуповноваженим УЗЕ в Донецької області Биковською Г.В. було складено щодо ОСОБА_1 двадцять чотири протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, при цьому фактичним моментом виявлення правопорушення зазначено 19.06.2019р., а саме дата з`ясування всіх необхідних даних, у тому числі щодо наявності (відсутності) повідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі ознаки адміністративного правопорушення за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та складання протоколу про це. Свідками правопорушення у всіх протоколах зазначені ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . 
		Суд першої інстанції в порушення принципу безпосередності дослідження доказів по справі не допитав в судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , проте в оскаржуваному рішенні обґрунтував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень саме показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
		 
		Судом апеляційної інстанції був досліджений запит т.в.о. начальника управління захисту економіки в Донецькій області Левітова М.О. від 03.04.2019р. надісланий на ім`я ОСОБА_7 України ОСОБА_1 про надання певних копій документів щодо нарахування ним премій працівникам ДОВ КФВС МОН України, до складу яких входила також і його дружина ОСОБА_3 .
		Таким чином саме 03.04.2019р. Управлінням захисту економіки в Донецькій області розпочато перевірку порушення корупційного законодавства начальником ДОВ КФВС МОН України Нестеренком І. ОСОБА_8 ., за результатами якої щодо нього 19.06.2019р. було складені двадцять чотири протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП України.
		 
		Відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП.
		Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вказаних вище вимог всі двадцять чотири протоколи щодо ОСОБА_1 були складені з суттєвим порушенням строків їх складання.
		Крім того судом апеляційної інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , оперуповноважених УЗЕ в Донецькій області, які мали безпосереднє відношення до проведення перевірки та складання вказаних вище протоколів щодо ОСОБА_1 та пояснили, що вказану перевірку вони проводили за отриманою ними оперативною інформацією за особистою ініціативою, про зазначене вони не повідомляли НАЗК, оскільки не вважали це необхідним. Також зазначені свідки пояснили, що вони за власною ініціативою допитали в якості свідків колишніх працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які були звільнені за різними підставами. 
		Також судом апеляційної інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які надали однакові пояснення, при цьому пояснивши, що вони є матір`ю та дочкою відповідно, та разом працювали в ДОВ КФВС МОН України під керівництвом Нестеренка ОСОБА_10 ., при цьому ОСОБА_2 була звільнена за прогули без поважних причин за ініціативою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звільнена за власним бажанням. Зазначені свідки показали, що у квітні 2019р. їх викликали ОСОБА_6 та ОСОБА_9  до правоохоронних органів з питання нарахування ОСОБА_1 премії своїй дружині та неповідомлення про це відповідних органів, про що вони надали змістовні пояснення. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтвердили, що між ними та ОСОБА_1 існують неприязні відносини. 
		Судом апеляційної інстанції була досліджена інформація з управління правового забезпечення НАЗК від 24.12.2019р., в якій послідовно наведені положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 11, п. 3 ч. 1 ст. 23, 65 ЗУ «Про запобігання корупції», ст. 172-7, 251, 254, 255 КУпАП, ст. 1 ЗУ «Про національну поліцію», та зазначено що Національна поліція наділена повноваженнями на складання протоколів, передбачених зокрема ст. 172-7 КУпАП, а також на встановлення відповідних складів адміністративних правопорушень. Разом з тим відповідно до практики ВС здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації належить до виключної компетенції НАЗК (постанова ВС у справі № 814/886/17) від 11.04.2018р. При цьому НАЗК зазначено, що викладена інформація має загальний інформаційний характер та не встановлює нових правових норм. 
		Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
		Відповідно до ст. 255 КУпАП органи внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 172-4 - 172-9, 172-9-2 КУпАП, які віднесені корупційних адміністративних правопорушень.
		Згідно з п. 3 ч. 2 р. ІV Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України № 81 від 07.11.2015р., працівники Департаменту мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до суду.
		 
		Проте, з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що всі двадцять чотири протоколи складені з порушенням строку, визначеним ч. 2 ст. 254 КУпАП, а тому є недопустимими доказами по справі. 
		 
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
		 
		Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання запобігання корупції, право проводити перевірки дотримання законодавства про запобігання корупції належить виключно НАЗК, а не іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.
		З наведеного вбачається, що правом проводити перевірки дотримання антикорупційного законодавства Департамент захисту економіки Національної поліції України не наділений.
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 8, п. 8-1 ч. 1 ст. 11, п.п. 5, 6 та 7 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», з метою реалізації Національним агентством з питань запобігання корупції своїх повноважень щодо проведення перевірок додержання вимог Законів України «Про запобігання корупції» та «Про політичні партії в Україні» Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення № 2 від 11.08.2016р., яким затверджено Порядок проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Порядок проведення перевірок).
		Відповідно до п. 1 розділу V Порядку проведення перевірок, за результатами проведеної перевірки складається акт планової (позапланової) перевірки дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції».
		 
		Згідно п. 1, 2 розділу VІ Порядку проведення перевірок, акт перевірки з проектом рішення, передбаченого п. 9 розділу V цього Порядку, та матеріали, що підтверджують факти вчинення правопорушень, подаються на найближче засідання Національного агентства. За результатами розгляду Національне агентство може прийняти рішення про:
		- внесення припису;
		- направлення висновку щодо наявності ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції;
		- направлення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих матеріалів до суду;
		- звернення до суду із позовом (заявою) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення;
		- звернення до суду з позовом про встановлення відповідних фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичної партії, використані політичною партією на фінансування її участі у відповідних виборах або на цілі, не пов`язані із здійсненням її статутної діяльності відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні».
		Тобто, виключно після проведення перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, в тому числі і Національній поліції, виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення.
		 
		Такий же висновок також міститься і у листі Міністерства юстиції України від 04.05.2017р. на звернення Української асоціації районних та обласних рад від 21.04.2017р. де зокрема зазначено, що органи національної поліції не наділені правом проведення перевірки антикорупційного законодавства та у випадку виявлення корупційного правопорушення діють за обґрунтованим висновком, який надсилається Національним агентством іншому спеціальному уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції. 
		 
		Крім наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на правові висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:
		«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства" 
		При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».
		Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всієї сукупності доказів, що утворюються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У даному випадку Європейський суд з прав людини виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиній сукупності доказів, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Приклад такого рішення викладено у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України (№2)».
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1  була проведена виключно працівниками Управління захисту економіки в Донецькій області ДЗЕ Національної поліції України, які відбирали пояснення у свідків, робили запити до відповідних органів, збирали докази, та склали всі двадцять чотири протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
		При цьому, в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління та інше.
		Аналізом законодавства України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України»; «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» встановлено, що органи Національної поліції, органи прокуратури та СБУ не мають повноважень та механізмів для проведення самостійного контролю порушень антикорупційного законодавства.
		Слід зазначити, що згідно Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015р. № 81 покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.
		З огляду на викладене, на підставі аналізу зазначених вище нормативно правових актів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевірка по справі щодо ОСОБА_1 проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, -
		 
		 п о с т а н о в и л а : 
		 
		Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19.07.2019р. якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто)грн., задовольнити. 
		Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19.07.2019р. якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто)грн. скасувати. 
		 
		Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити. 
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...