Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/1325/18-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.

Номер судового провадження: 2-6000/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 359/1325/18-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва 
		в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
		при секретарі судових засідань  Рябцовій Ю.О.,
		за участі:
		представника  відповідача № 1   - Орленка А.О.
		представник відповідача №2  - Ясінської Ю.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		  Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів, в якій просить суд, стягнути з відповідача з Генеральної прокуратура України, Служби безпеки України на його користь 1 (один) Bitcoin (Біткоїн) в якості компенсації за моральну (немайнову) шкоду, яка вчинена внаслідок незаконного пр. оведення обшуку в ході кримінального провадження співробітниками органів досудового розслідування, прокуратури.
		В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначено, що 21 вересня 2017 року в період з 16 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., в порядку ч. 3 ст. 233 КІІК України було проведено обшук житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Обшук проводився слідчим слідчої групи слідчим з ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України разом із оперативними співробітниками УСБ України в рамках проведения досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017000000002947 від 15.09.2017 року.
		За вищевказаною адресою, позивач проживає разом зі своєю сім`єю з 10.09.2016 року на підставі договору оренди житла. Обшук з боку правоохоронців проводився в присутності дружини позивача - ОСОБА_2 , яка на момент його проведення перебувала на ранньому етапі вагітності, а також в присутності малолітньої дитини. 
		В якості понятих залучено сусідів позивача, які перебували у приміщенні весь час його проведення, та підписали відповідний протокол. Процесуальний статус по вищевказаному кримінальному провадженню позивачу не відомий, як наслідок, необхідність та підстави проведення обшуку у приміщенні де проживає позивач також досі не відомі.
		Перед початком проведення обшуку, особи подзвонили до квартири та представились дружині співробітниками поліції, та що необхідно якнайшвидше відчинити двері для проведення обшуку у житловому приміщенні. На її питання щодо правових підстав проведення обшуку особами було надано відповідь, що всі документи вони покажуть пізніше. 
		Після зазначених дій та слів,  дружиною позивача через перебування у сильному стресовому стані було відчинено двері у квартиру для співробітників, які представилися працівниками слідчого управління Генеральної прокуратури України та УСБУ для проведення обшуку. Як пояснив слідчий, обшук в житловому приміщенні проводиться по кримінальному провадженні  №42017000000002947 від 15.09.2017 року в порядку ч.3 ст.233 КПК України, тобто до постановлення ухвали слідчого судді.
		  В подальшому, позивачу стало відомо,  29.12.2017 року на підставі 11.2. ч. 1 ст. 284 К1ІК України кримінальне провадження № 42017000000002947 від 15.09.2017 року закрито у за відсутність  складу злочину в діях підозрюваних осіб. Будь які кримінальні провадження щодо незаконного проведення обшуку у моєму житлі - не розпочинались.
		13.02.2018, позивач звернувся із заявою до Печерського районного суду м. Києва, для отримання інформації відносно звернення співробітників Генеральної прокуратури України, із клопотанням щодо отримання ухвали на дозвіл проведення обшук житлового приміщення в рамках кримінального провадження № 42017000000002047 від 15 вересня 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично було проведено 21.09.2017 року. 
		Судом, надано відповідь про невідповідність заяви вимогам чинного кримінального процесуального законодавства та відсутності можливості у її задоволенні. Також судом наголошено, що згідно ст. 222 КПК України, запитувану ним інформацію можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнаються можливим. Як наслідок, судом наголошено про можливість звернення до органу досудового розслідування, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження для отримання запитуваної інформації.
		Крім того, 12.02.2018 мною до канцелярії Генеральної прокуратури України вручено запит на ім`я прокурора другого відділу УПКуКПС Департаменту ПКуКПС центрального апарату Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Асанова У.С., стосовно надання копії ухвали слідчого судді, про проведення обшуку житлового приміщення та копію протоколу обшуку, який було проведено 21.09.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час будь якої відповіді з даного приводу немає.
		Враховуючи умисні незаконні дії співробітників Генеральної прокуратури України разом із оперативними співробітниками УСБ України в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017000000002947 від 15.09.2017 року, позивач вважає, що найбільш адекватною компенсацією в інший спосіб, яка рівнозначна стражданням  позивача є 1 (один) Bitcoin (Біткоїн). Вказана компенсація в інший спосіб визначена із кількості незаконних дій (незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку), якими порушено мої гарантовані державою права, складається з наступного  розрахунку: 1 (один) Bitcoin (Біткоїн) за один незаконний обшук.
		07.03.2019 ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження.
		03.05.2018 представником Генеральної прокуратури України було подано відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що Слідчими четвертого відділу з розслідування кримінальний проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002947 від 15.09.2017 за підозрою Генерального директора ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, провідного аудитора відділу внутрішнього аудиту вказаного державного підприємства ОСОБА_4 . у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 508 КК України. 
		У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження № 42017000000002947  на підставі ч. З ст. 233 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком, № 42017000000002947 із врятуванням майна, слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Бережним Б.О. до постановлення ухвали слідчого судді проведено обшук у квартирі АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_1 .
		За результатами обшуку речі, документи, які б мали доказове значення у кримінальному провадженні не відшукано, нічого не вилучено. Складено відповідний протокол  обшуку, копію якого вручено ОСОБА_2 .
		Під час обшуку зауваження від присутніх осіб, у тому числі ОСОБА_2 , не надійшли. Скарги з приводу проведеного обшуку до органу досудового лідування не надходили.
		Невідкладний обшук вказаної квартири, в якій мешкає свідок ОСОБА_1 , проведений з метою виявлення та фіксації відомостей і обставин вчинення кримінального правопорушення у скоєнні якого підозрюються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також у зв`язку з можливим врятуванням майна, яке має ознаки речових доказів: документів щодо діяльності ДП «Центр сертифікації експертизи насіння і садивного матеріалу», документів щодо можливих порушень з діяльності Волинської філії вказаного підприємства, засобів зв`язку, які використовували  особи, причетні до вчинення злочинів, тощо.
		У подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2017 у справі № 757/55713/17-к, надано дозвіл на проведення обшуку вказаного житла.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 15.09.2017, триває.
		Так, у відзиві зазначено, що до Генеральної прокуратури України надійшло клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2018 про надання копії ухвали слідчого судді про проведення обшуку та копії протоколу обшуку, яке розглянуто з наданням відповіді від 03.03.2018 № 15/1/2-28886- 1ц.
		Так, щодо позовних вимог до Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди, представник зазначив.
		Позивачем не надано жодного належного доказу незаконності даного обшуку у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 2017, а також завдання моральної шкоди саме Генеральною прокуратурою України, причинного зв`язку між завданням шкоди та діями Генеральної прокуратури України.
		Дії слідчих Генеральної прокуратури України щодо проведення 21.09.2017 року, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002947 від 15.09.2017, незаконними не визнавались.
		Натомість, законність проведеного обшуку встановлено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2017 у справі № 757/55713/17-к, яка набрала законної сили.
		Також звертається увага, що право на відшкодування шкоди саме за рахунок держави незалежно від вини судово-слідчих органів закріплено ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України, Законом, ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».
		Таким чином, суб`єктом відповідальності є держава, а не конкретний орган прокуратури.
		Відповідно до ст. 51 ЦПК України відповідачем є особа, яка має відповідати за законом  Генеральна прокуратура України є неналежним відповідачем у справі.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в інший спосіб в різмірі  1 Bitcoin  (Біткоїн) слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч.3  ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується гіршими, і майном або в інший спосіб.
		Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. п. 6, 37 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національни банк регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в України, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської мації.
		Згідно із ч. 2 ст. 32 цього Закону випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів, як засобу платежу забронюються.
		Відповідно до Роз`яснення Національного банку України від 10.11.2014 щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin» : Національний  банк України розглядає «віртуальну валюту/криптовалюту» Bitcoin, як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватись  фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства.
		У листі від 08.12.2014 № 29-208/72889 Національний банк України повідомляє, випуск віртуальної валюти Bitcoin не має будь-якого забезпечення та юридично в`язаних за нею осіб, не контролюється державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом, який не має забезпечення реальності. Вважає, що діяльність з купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих «фінансових пірамід» та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно  до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, держаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.
		Отже, вимоги позову про відшкодування моральної шкоди в інший спосіб, шляхом стягнення з Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України моральної шкоди в розмірі 1 Bitcoin (Біткоїн), суперечать положенням Конституції країни, законодавству України, засадам грошово-кредитної політики.
		З врахуванням зазначених обставин, представник Генеральної прокуратури України просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, у зв`язку з безпідставністю вимог.
		08.05.2019 представником Служби безпеки України  було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що слідчим ГСУ Генеральної прокуратури України, в рамках кримінального провадження №42017000000002947 (відомості внесено до ЄРДР 15.09.2017) на підставі відповідного слідчого доручення залучено співробітників ГУ БКОЗ Служби безпеки України.
		21.09.2017 співробітники ГУ БКОЗ СБУ були залучені до проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення, про проведення вказаних слідчих (розшукових) дій прийнято на підставі частини 3 статті 233 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком.
		У подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення обшуку вказаного житла, тобто проведення даного обшуку та його результати визнано законними.
		Проведення обшуку незаконним не визнавалось, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва є чинною і не скасовувалася.
		Таким чином, слідчий та інші особи, що залучалися до проведення цього обшуку, діяли на законних підставах та в межах наданих повноважень.
		Крім того, представник звертає увагу суду, що відповідно до статті 12 ЦПК країни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для правил і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 5 статті 4 Закону відшкодування моральної оди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і уду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для рганізації свого життя.
		Однак, позивачем не надано належних доказів незаконності проведення обшуку у кримінальному провадженні № 42017000000002947, а також заподіяння моральної шкоди співробітниками правоохоронних органів.
		Право на відшкодування шкоди (у порядку статті і 176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») дає встановлена незаконність дій посадових осіб, у той час, як незаконності їх дій не встановлено.
		Окрім того, відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Заявлена позивачем сума у біткоїнах чинним законодавством не передбачена. У відповідачів відсутні таки одиниці, як біткоїни і жодного курсу обміну гривні на біткоїни не існує.
		З огляду на викладене, представник вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому прошу у задоволенні позову відмовити.
		18.06.2018 позивачем було подано відповідь  на відзиви в якому позивач, зазначив.
		Щодо відзиву Генеральної прокуратури України, вказав, що він підписаний не уповноваженою особою, оскільки до відзиву не додано документів на підтвердження повноважень представника.
		Щодо відзиву Служби безпеки України також вказано, що він підписаний не уповноваженою особою, оскільки до відзиву не додано документів на підтвердження повноважень представника.
		Окрім цього, зазначає, що правоохоронцями будь-які речі та документи не вилучались, і зазначене знайшло своє підтвердження у копії протоколу обшуку від 21.09.2017 року.
		Позивач зазначає, що до теперішнього часу йому не відомо відношення до вищевказаного кримінального провадження, перебування у процесуальному статусі свідка про який  стверджується у відзиві та в ухвалі Печерського районного суду м. Києва по справі №757/55713/17-к, а також як наслідок - необхідність проведення правоохоронцями «невідкладного» обшуку, пов`язаного із врятуванням майна. Крім того не відомо, яким чином видавалась ухвала на проведення обшуку вищевказаного приміщення де нібито він проживає (про що стверджується у відзиві ГПУ та ухвалі), якщо на момент проведення обшуку його там  не було взагалі, а була присутня ОСОБА_2 . Також не зрозумілі твердження про врятування майна, яке містить ознаки речових доказів, оскільки будь-яке майно не знищувалося дружиною, а також таке майно по просту відсутнє в квартирі, тому що ні позивач ні його дружина не відноситься до кримінального провадження.
		Позивач, вказує, що твердження відповідача про вручення копії складеного протоколу обшуку ОСОБА_2 є хибним та не відповідають дійсності, оскільки даний факт взагалі не відбувався, чим на думку порушено вимоги п. 9 ст. 236 КПК України. Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та понятих які були присутні під час вказаної слідчої дії - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Також відповідачем стверджується про те, що до органу досудового зслідування ненадходили скарги з приводу проведеного обшуку. Однак, як зазначає позивач в останнього,  не було жодних документів для з`ясування обставин та підстав ведення обшуку, відношення мене до цього, а також відношення приміщення де водилася слідча дія по кримінальному провадженню.
		На даний час підтвердженням моральних страждань, обставин і дій якими завданні підтверджуються поясненнями дружини, а також понятих, які були присутні під час проведення обшуку 21.09.2017 року. У зазначених поясненнях підтверджується той факт, що після проведення слідчої дії не було залишено будь яких документів та протоколів, факти схвильованого та стресового відношення дружини до ситуацій при проведенні слідчої дії, які було помітно з боку присутніми особами.
		Окрім цього, вказує, що відповідачі помилково стверджують щодо валюти стягнення, а саме: Bitcoin, тому з врахуванням зазначених обставин, вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими. 
		19.06.2018 ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу було спрямованого до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
		09.07.2019 позивачем було подано аналогічну відповідь на відзив.
		23.08.2018 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. було відкрито провадження у справі.
		14.12.2018 у зв`язку з тимчасовим відстороненням від посади судді Цокол Л.І. вказаний позов було передано повторно на автоматичний розподіл справ у відповідності до ст.. 14 ЦПК України.
		17.12.2018 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. позовну заяву було залишено без руху.
		07.02.2019 позовну заяву ухвалою суду було повернуто позивачеві, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 17.12.2018.
		17.04.2019 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019 було скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		25.04.2019 ухвалою  судді Печерського районного суду м. Києва Литвиновою І.В., було заявлено самовідвід від розгляду зазначеної справи.
		09.07.2019 ухвалою  судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., було заявлено самовідвід від розгляду зазначеної справи.
		29.08.2019 ухвалою  судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. було розглянуто відвід позивача судді Матійчук Г.О. в якому суд відмовив в його задоволенні та окрім цього суддею 25.04.2019 Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., було заявлено самовідвід від розгляду зазначеної справи.
		22.10.2019 ухвалою  судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г., вказану справу  було прийнято до провадження судді та з врахуванням поданих документів учасниками процесу, перебування справи у провадженні суддів, справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін  з метою не затягування розгляду вказаної справи.
		В судове засідання позивач не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, спрямував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримав.
		В судовому засіданні представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що позов є  необґрунтованим та безпідставним.
		Таким чином, суд вислухавши учасників процесу, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного висновку.
		За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами.
		Так, встановлено, що Слідчими четвертого відділу з розслідування кримінальний проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000002947 від 15.09.2017 за підозрою Генерального директора ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, провідного аудитора відділу внутрішнього аудиту вказаного державного підприємства ОСОБА_4 . у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 508 КК України. 
		21.09.2017, органом досудового розслідування було проведено невідкладний обшук на підставі ч. 2 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому мешкає ОСОБА_1 , під час якого нічого не було вилучено.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.092017, у справі 757/55713/17-к було надана дозвіл на проведення обшуку.
		Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Положеннями частин другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
		Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону передбачено, що у випадках незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, незаконного накладення арешту на майно громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
		Відповідно до ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Частинами 1 - 3статті 23 ЦК Українита роз`ясненнями, які містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Європейська конвенція з прав людини) гарантовано право кожного на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. При цьому, частина 2 цієї статті містить випадки, в яких втручання у право на повагу до житла є виправданим і не становитиме порушення. Так, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення зазначеного права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
		Отже, за загальним правилом право на повагу до житла є непорушним, і держава повинна виконувати взяті на себе негативні зобов`язання.
		За практикою Європейського суду з прав людини аналіз втручання у право на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції здійснюється через застосування трискладового тесту (пункти 69-72 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України», заява №17318/06; пункти 46-55 Рішення від 28 квітня 2016 року у справі «Багієва проти України», заява № 41085/05).
		Так, з метою перевірки обшуку на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції необхідним є визначення таких обставин: чи мало місце втручання, чи було втручання відповідно до закону, чи переслідувало легітимну мету, чи було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним.
		Аналізуючи встановлені факти за наведеними критеріями, суд виходить з того, що обшук у житлі позивача безперечно становив втручання у його право на повагу до житла, а тому необхідно визначити, чи було це втручання здійснено відповідно до закону та чи переслідувало законну мету.
		Так, ч. 3 ст. 233 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
		У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням (частина 3 статті 234 КПК України).
		Вимоги до ухвали слідчого судді визначені статтею 235 КПК України.
		Так, вбачається, що обшук було проведено 21.09.2017 з метою фіксації та виявлення відомостей та обставин вчинення кримінального правопорушення, а також, у зв`язку з врятуванням речових доказів, невідкладно до постановлення ухвали слідчого судді, однак ухвалою суду від 22.09.2017 слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання позивача, тим самим встановивши законність проведенних заходів.
		Окрім цього, суд також вважає, що втручання переслідувало легітимну мету - запобігання вчиненню злочинів.
		Аналізуючи наявність такої складової як «необхідність у демократичному суспільстві», суд звертається до практики Європейського суду з прав людини (надалі - Суд), в якій останнє тлумачиться як «нагальна суспільна потреба» такого втручання.
		В пункті 71 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» (заява №17318/06) Суд зазначає, що обшук, про який йдеться, був призначений в рамках кримінального розслідування крадіжки. Таким чином, обшук слугував легітимній меті, а саме запобіганню злочину. Залишається розглянути, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
		Суд нагадав, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (пункт 72 Рішення).
		За ст..79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оскільки, для наявності зобовязання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1176ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою - підлягають доказуванню на загальних підставах та є обовязком позивача (ст. 12, 81 ЦПК України).
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що спричинення йому моральної шкоди, завдано внаслідок проведення незаконного обшуку.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відмовляючи у позові, суд також враховує, що позивачем  не заявлялось вимог про визнання неправомірної дій органу слідства. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.
		З врахуванням зазначених обставин, суд вважає, за необхідне відмовити в задовленні вимог позивача..
		З огляду на зазначене суд вважає, що позов підлягає відмові за безпідставністю.
		Керуючись ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 25 БК України, ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		  Позовні вимоги ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів - залишити без задоволення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється  з дня складення повного  судового рішення. 
		Повний текст судового рішення виготовлено 12.12.2019.
		 
		Суддя                                                                                                           Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...