Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/12070/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 29.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: 11-кп/803/3357/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013080000000202

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/3357/19 Справа № 335/12070/14-к   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2019 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		       головуючої судді: ОСОБА_2 
		       суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		       за участю секретаря:  ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі кримінальне провадження №12013080000000202, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 03.10.2013 року, за апеляційними скаргами: адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 в інтересах ТОВ ВКФ ГЮСС, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2019 року щодо:
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Нерюнгри Якутія (РФ), громадянина України, освіта вища, не одруженого, працював приватним підприємцем, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.7 ч.2 ст.115, п.п.7,13 ч.2 ст.115, ч.2, 4 ст.189, ч.1 ст. 307 КК України,
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Запоріжжі, українки, громадянки України, освіта вища, заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає в АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
		 
		- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -
		 
		за участю учасників провадження:
		прокурора: ОСОБА_12 
		обвинуваченої ОСОБА_14 та її захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 
		обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника- ОСОБА_18 
		 
		потерпілих:  ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . 
		 
		Представника потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 -  ОСОБА_6 . 
		 
		Представник потерпілого Ревчука - Кравченко
		 
		Представника ТОВ ВКФ « ГЮСС»- ОСОБА_11 
		 
		               В С Т А Н О В И Л А:
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 в інтересахТОВ ВКФГЮСС просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок.
		В обґрунтування вимог адвокат вказує на незаконність вироку, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Апелянт зазначає, що 31 травня 2018 року ухвалою було постановлено проводити судове засідання щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у закритому судовому засіданні, впродовж його окремої частини, а саме, під час допиту потерпілих обвинувачених, дослідження доказів, які містять таємницю, що охороняється законом. Однак, у порушення вимог закону, у судовому засіданні, яке відбувалось 09 вересня 2019 року, під час допиту обвинуваченого прокурором, в залі судового засідання перебувала стороння особа ОСОБА_19 . Стороння особа знаходилася у залі і під час допиту обвинуваченого представником ТОВ ВКФ ГЮСС, що позбавило можливості задати останньому питання, які включали в себе інформацію, що охороняється законом, по фактичним обставинам обвинувачення та отримати відповіді на них.
		Як на порушення вимог кримінального процесуального закону, адвокат зазначає, що в разі постановлення виправдувального вироку відносно обвинуваченого з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.373 КПК України, кримінальне провадження в цілому не може бути закрито, оскільки сама по собі подія та наявність такого кримінального правопорушення не перестали існувати. 
		Зазначені вимоги закону судом були порушені, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Адвокат ОСОБА_11 також у своїй апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст. 368 КПК України, якщо обвинувачуються декілька осіб, суд вирішу питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених, тоді як вирок суд відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не відповідає зазначеним вимогам. 
		В апеляційнійскарзі потерпілий ОСОБА_10 , зазначив вимоги та доводи, аналогічні, викладеним у апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_11 . Просив скасувати вирок суду та ухвалити свій вирок.
		Крім того, потерпілий ОСОБА_20 зазначає, що суд у вироку на сторінці 42 вироку зазначив, що відповідні грошові перерахування відбулися у процесі господарської діяльності ТОВ ВКФ « ГЮСС» на чолі з потерпілим ОСОБА_10 , до якої обвинувачена ОСОБА_14 не мала відношення, однак суд не посилається на докази, які надали можливість суду дійти такого висновку, оскільки суд дійшов до помилкового висновку, що ТОВ ВКФ « ГЮСС», начебто співпрацювало з ТОВ» Компанія ІС-2007. ТОВ « ТК Адженікс», ТОВ « ТД « ЕКОТОП», ТОВ « Старт Альянс» для реалізації власної статутної мети. Однак, потерпілий доводив суду, що про існування вказаних підприємств йому стало відомо від ОСОБА_14 і яка виказувала вимоги перерахувати кошти на банківські реквізити цих товариств за вказівкою ОСОБА_21 .
		В апеляційній скарзі потерпілий  ОСОБА_9 , просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування апеляційних вимог потерпілий вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що розгляд справи у суді тривав більше року, але він, як потерпілий, жодного разу не отримував повідомлень про дату та час проведення судових засідань, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості дати особисто свідчення суду, висловлюватися з приводу заявлених клопотань, брати участь у дослідженні доказів та інше, а тому вважає, що вирок суду підлягає безумовному скасуванню з направлення на новий судовий розгляд у суді першої інстанції. 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким: визнати винним ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_8 та призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі; визнати винним ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за двома епізодами злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_8 у серпні 2011 року, потерпілого ОСОБА_7 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна; за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України призначити ОСОБА_13 покарання у виді довічного позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання покарань остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
		Визнати винною ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна. 
		Включити до мотивувальної частини вироку суду за епізодами вимагання обвинуваченими кваліфікуючу ознаку за частиною третьою статті 28 КК України  вчинення злочину організованою групою.
		В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. 
		У судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
		Так, суд не надав належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_22 , які мають ознаки залякування, та явно не узгоджуються з обставинами, встановленими під час досудового розслідування.
		Суд не надав жодної оцінки тому, що усі потерпілі від вимагання вказують на одну й ту ж схему вимагання. Причин будь-яких неприязних стосунків потеплілих до обвинувачених не виявлено. Потерпілі вказують на чітку ієрархічну структуру. 
		Окрім того, текст вироку на акрушах 9 та 10 містить посилання на особу-1 та особу-2, яка не дає змогу встановити мотиви прийняття рішення судом в цій частині вироку, так як неможливо встановити зміст цих абзаців.
		Суд проігнорував одного з потерпілих - ОСОБА_9 жодного разу не викликавши у судове засідання.
		На думку апелянта, суд дійшов хибного висновку щодо відмови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від будь-яких претензій до обвинувачених, оскільки під час їх допиту у якості потерпілих у судовому засіданні, докладно повідомили про обставини скоєного відносно них вимагання злочинною організацією, до якої входили ОСОБА_21 у якості організатора, ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші особи, та вважають саме ОСОБА_21 та ОСОБА_23 тими особами, які мають бути відповідачами у позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Також,суд,детально описуючиу своємувироку обставини скоєння злочинів організованою групою у складі ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших осіб, з невідомих причин, виключає кваліфікуючу ознаку  вчинення злочину у складі організованої групи.
		Твердження суду щодо раптовості виникнення підстав для вчинення злочинів обвинуваченими та того, що мотиви у кожного з обвинувачених були особистими, є необґрунтованими, оскільки не було взято до уваги, що як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 підпорядковувались безпосередньо ОСОБА_21 .
		Адвокат зазначає, що очолювана ОСОБА_21 злочинна група характеризувалась:    попередньою зорганізованістю в спільне об`єднання для вчинення злочинів; стабільністю учасників групи, яка виразилась у тривалості їх дій, з серпня 2010 року по жовтень 2013 року, до часу затримання учасників організованою групи; вчинення злочинів за єдиним планом з розподілом функцій кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети;    обізнаністю всіх учасників злочинної групи з планом злочинних дій; визначеністю у способі психологічного впливу на осіб під час готування та безпосередньо в ході вчинення злочину.
		Судом безпідставно відкинуто частину доказів, наданих стороною обвинувачення з мотивів відсутності будь-якого доказового значення, оскільки речі і документи, описані у вироку суду, вказують на наявність злочинної групи під керівництвом ОСОБА_21 та участь в ній ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		Крім іншого, зазначає, що призначене обвинуваченим покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачених, є явно несправедливим через м`якість.
		В апеляційнійскарзі прокурор Вапеляційній скарзіпрокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_13 визнати винним та призначити покарання: за ч.3 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі; за п.п.7, 13 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі; за ч.1 ст.307 КК України у виді 3 років позбавлення волі (у редакції закону від 03.02.2007 року); за ч.2 ст.189 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч.4 ст.189 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.
		ОСОБА_14 визнати винною та призначити покарання за ч.4 ст.189 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. 
		Цивільні позови задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог прокурор вказує на незаконність вироку, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, посилаючись, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
		Доручення суду щодо приводу свідків у судове засідання, для допиту, виконано не було та судом не вжито дій щодо витребування результатів його виконання. 
		Суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони обвинувачення щодо дослідження результатів негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_14 , хоча під час судових засідань наголошувалось про те, що вирішується питання щодо зняття з них грифів секретності для їх відкриття стороні захисту. Однак суд не прийняв вказані доводи прокурора та передчасно, до завершення судового розгляду виніс ухвалу, якою визнав матеріали НСРД відносно ОСОБА_14 явно недопустимими.
		Суд при ухваленні вироку взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_14 , які не було оголошено та досліджено у судовому засіданні. 
		Долучені судом, за письмовим клопотанням прокурора, до матеріалів провадження протокол допиту потерпілого ОСОБА_22 від 26.11.2006, протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_22 від 27.11.2006, які оголошено у судовому засіданні та пред`явлено ОСОБА_22 , суд не взяв до уваги. Данні протоколи відсутні у матеріалах суду та у вироку посилання на них немає.
		Суд здійснив розгляд справи без належного виклику потерпілих ОСОБА_24 та ОСОБА_9 . Питання щодо можливості проведення судового розгляду без їх участі не вирішувалось.
		Судом не встановлювалась думка обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо можливості розгляду кримінального провадження за відсутності їх захисників, хоча участь захисника є обов`язковою щодо особливо тяжких злочинів.
		Після скасування апеляційним судом вироку, судом у порушення ст. 290 КПК України, не повернуто прокурору всі матеріали кримінального провадження, які були долучені під час судового розгляду у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя, чим порушено принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципів безпосередності та безсторонності.
		Прокурор вказує на порушення судом таємниці нарадчої кімнати.
		Суд у мотивувальній частині виправдувального вироку не зазначив у якій редакції формулювання обвинувачення визнане судом недоведеним, оскільки у матеріалах судового провадження міститься первинне та змінене обвинувачення. 
		Виправдовуючи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд також постановив рішення про закриття кримінального провадження щодо них за вказаними статтями, застосувавши дві взаємовиключні форми завершення розгляду справи.
		Судом, у порушення принципу змагальності, задоволено клопотання сторони захисту та допитано у якості свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які не були допитані під час досудового розслідування.
		Змінюючи кваліфікацію за епізодом обвинувачення щодо ОСОБА_13 стосовно замаху на вбивство ОСОБА_22 , а також виправдовуючи обох обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст.189, ч. 4 ст. 189 КК України, суд надав суперечливу оцінку доказам, які досліджено під час судового розгляду та невірно виклав інформацію отриману під час допиту потерпілих, свідків, експертів, а також досліджених матеріалів експертиз та документів.
		Судом для здійснення зарахування часу тримання під вартою ОСОБА_13 у строк покарання, не здійснено запит з місць попереднього ув`язнення щодо отримання даних про кількість днів утримання під вартою. У зв`язку з чим не можливо встановити яким чином суд здійснював зазначений перерахунок    та    прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_13 відбув призначене йому покарання.
		Подано до апеляційного суду зауваження захисників ОСОБА_14 - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 на апеляційні скарги прокурора, потерпілих та представників потерпілих. Сторона захисту вважає, що вирок суду законний та обґрунтований та процесуальні порушення на які посилаються в апеляційних скаргах потерпілі, представники потерпілих та прокурор не мали місце при розгляді кримінального провадження.
		Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2019 року ОСОБА_13 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст.115 та ч.1 ст.296 КК України та йому призначено покарання: 
		 
		- за ч.1 ст.296 КК Україниу виді обмеження волі на строк 3 (три) роки;
		- за п.7 ч.2ст.115 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років.
		 
		На підставі ч.1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, остаточно призначено ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років. 
		 
		Зараховано ОСОБА_13 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 26 листопада 2006 року до 04 липня 2007 року включно, та з 21 жовтня 2013 року до 16 вересня 2019 року включно у порядку, передбаченому ч.5 ст. 72 КК України.
		 
		Звільнено ОСОБА_13 з-під варти в залі суду, як особу що повністю відбула призначене покарання. 
		 
		На підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України ОСОБА_13 визнаний невинуватим, у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, закрито.
		 
		На підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України ОСОБА_13 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 189 КК України та виправдано його. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 189 КК України, закрито.
		 
		На підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України ОСОБА_13 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та виправдано його. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, закрито.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати в загальному розмірі 13 695 гривень 59 копійок (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок).
		 
		ОСОБА_14 , напідставі п.2ч.1ст.373КПК Українивизнано невинуватою  у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 189 КК України, та виправдано її. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 189 КК України, закрито.
		Окрім того, судом вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Згідно вирокусуду першоїінстанції, 26 листопада 2006 року приблизно о 02.00 годині ОСОБА_13 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився в приміщенні нічного клубу «Кроубар», розташованого в готелі «Інтурист» по проспекту Леніна, 135 в м. Запоріжжі. Проходячи повз танцювальний майданчик клубу, ОСОБА_13 , діючи умисно, з хуліганських мотивів, на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи малозначний привід (поштовх його невідомою особою), побачив ОСОБА_22 , що проходив поруч, та, помилково вважаючи його винним у поштовху, спричинив бійку з останнім, під час якої ОСОБА_13 наніс потерпілому ОСОБА_22 один удар кулаком руку в обличчя та декілька ударів по тулубу.
		Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_13 щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_22 були кваліфіковані як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій особі, з хуліганських мотивів за ч.3 ст.15, п.7 ч.2 ст. 115 КК України, однак, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_13 за даним епізодом на ч.1 ст. 296 КК України.
		З висновку суду першої інстанції убачається, що у ході судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_13 затіяв сутичку із потерпілим ОСОБА_22 , використовуючи незначний привід (поштовх останнього), при цьому початок бійки обидва її учасники здійснювали виключно кулаками, що виключає наявність у ОСОБА_13 умислу на позбавлення життя потерпілого. Крім того, потерпілий ОСОБА_22 як у судовому засіданні, так і під час досудового слідства зазначав про те, що коли конфлікт з ОСОБА_13 закінчився, то останній втратив до потерпілого цікавість, активних дій відносно нього не продовжував, його увагу відволік хтось інший із відвідувачів клубу, тому потерпілий спокійно вийшов із приміщення танцювальної зали до холу «Кроубару». 
		Суд послався у вироку на покази потерпілого, які були надані ним безпосередньо під час судового розгляду, з яких слідує, що в ОСОБА_22 з ОСОБА_13 був конфлікт, який вони вирішували через бійку, знаходячись один перед одним на відстані приблизно півтора метри, обоє з витягнутими уперед руками, у стійках, при цьому наносячи один одному удари руками та ухиляючись від ударів противника. Ножа в руках у ОСОБА_13 потерпілий ОСОБА_22 не бачив. Якби він був, то потерпілий би його побачив. Так само потерпілий би помітив, якби ОСОБА_13 тягнувся за ножем, наприклад в кишеню. Але цього не було, оскільки руки ОСОБА_13 весь час були в полі зору потерпілого і вони були пусті. Ножа в руках ОСОБА_13 під час чи одразу після бійки з ОСОБА_22 не бачив жоден з опитаних свідків.
		Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надані докази на підтвердження того, що обвинувачений мав умисел, який виник раптово, на вбивство потерпілого ОСОБА_22 , але не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, не встановлено, що саме ОСОБА_13 під час бійки із потерпілим ОСОБА_22 наніс йому один удар ножем у грудну клітину.
		Дії ОСОБА_13 за епізодом бійки з ОСОБА_22 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 296 КК України, як вчинення умисних дій, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
		Вироком суду ОСОБА_13 визнано винним за те, що 26 листопада 2006 року приблизно о 02.00 годині він, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на танцювальному майданчику нічного клубу «Кроубар», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 135, під час розмови із арт-директором нічного клубу «Кроубар» ОСОБА_27 , який робив йому зауваження з приводу вчиненої бійки з ОСОБА_22 , діючи умисно, з хуліганських мотивів, на ґрунті нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з метою демонстрації своєї явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання смерті потерпілого, наніс ОСОБА_27 один удар ножем в область грудної клітини, чим спричинив одиночне проникаюче колото-різане поранення лівої бокової поверхні грудної клітини з пораненням серця, яке ускладнилось тампонадою серця кров`ю, що вилилась, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, внаслідок якого настала смерть потерпілого о 02.30 годині у приміщенні нічного клубу «Кроубар».
		Дії обвинуваченого ОСОБА_13 за епізодом злочинних дій щодо ОСОБА_27 суд кваліфікував за п.7 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вчинене з хуліганських мотивів.
		При цьому суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_13 за цим епізодом виключив з пред`явленого йому обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		Крім того,відповідно дообвинувального акту,  ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України за наступних обставин.
		 
		Не пізніше 01.10.2011 року, при невстановлених обставинах та місці ОСОБА_13 у порушення порядку обігу наркотичних засобів, з метою збуту, придбав наркотичний засіб кокаїн, вагою 0,1384 г, який він умисно, незаконно, зберігав за місцем проживання у будинку АДРЕСА_4 . 01.10.2011 року, приблизно у вечірній час, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_13 , діючи умисно, у порушення порядку обігу наркотичних засобів, збув ОСОБА_28 наркотичний засіб кокаїн, вагою 0,1384 г., що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
		 
		Суд визнав неналежними доказами протоколи впізнання ОСОБА_13 свідками ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , оскільки вони підтверджують лише факт його проживання у зазначеному будинку.
		 
		Щодо висновків судово-хімічної експертизи №1772 від 24.10.2011 року суд першої інстанції у вироку зазначив, що вказаний доказ не підтверджує факту збуту наркотичної речовини ОСОБА_13 , оскільки зазначений наркотичний засіб було вилучено під час особистого огляду ОСОБА_28 , а не у самого обвинуваченого.
		 
		Інших доказів, на думку суду першої інстанції, які б безпосередньо підтвердили факт збуту ОСОБА_13 наркотичних засобів (показання очевидців, речові докази, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій тощо), суду не надано.
		Вироком суду ОСОБА_13 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України було виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, ч.1 ст.307 КК України у зв`язку із не доведенням того, що вказане кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_13 . 
		Відповідно до обвинувального акту,  ОСОБА_13 та ОСОБА_14  обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України - вимога передачі чужого майна чи права на майно, вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене повторно, організованою групою, щодо потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , вчинених ними за наступних обставин.
		 
		На початку 2010 року мешканець м. Запоріжжя ОСОБА_21 , будучи з 2005 року співвласником Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2005», яке здійснює свою діяльність у сфері посередництва у торгівлі паливом, рудами, металами тощо, маючи навики у здійсненні господарської діяльності, особисто познайомився з приватними підприємцями, власниками та директорами найбільш прибуткових господарських товариств Запорізької області, вивчив їх фінансові можливості, вирішив з метою незаконного збагачення, шляхом вимагання, отримувати їх майно та права на майно, а саме частини від їх доходів у виді грошових коштів та частки уставних фондів підприємств.
		 
		Під час підготовки до вчинення злочинів ОСОБА_21 , маючий відповідну освіту, достатній рівень знань в галузі господарської діяльності підприємств та досвід роботи у цій сфері, маючи злочинний намір на незаконне збагачення шляхом вимагання, розробив злочинну схему отримання майна прибуткових господарських товариств Запорізької області, а саме частин від доходів у виді грошових коштів, а також прав на майно у вигляді часток їх уставних фондів, шляхом вимагання їх у приватних підприємців, власників та директорів господарських товариств.
		 
		Маючи відповідні знання та досвід роботи у сфері господарської діяльності, підтримуючи дружні стосунки з керівництвом органів державної влади та місцевого самоврядування Запорізької області, ОСОБА_21 завдяки власному авторитету, як неформального «керівника» Запорізької області, що склався та підтримувався у суспільстві завдяки засобам масової інформації, а також розраховуючи на участь у вчиненні злочинів інших осіб та їх підтримку, вирішив під час особистих зустрічей погрожувати насильством над потерпілими чи їх близькими родичами, обмеженням прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодженням чи знищенням належного їм майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, вчиняти дії щодо дискредитації ділової репутації підприємців, їх господарських товариств, при цьому виказував усні вимоги приватним підприємцям, власникам та директорам господарських товариств Запорізької області передавати визначену ОСОБА_21 суму грошових коштів від доходів прибуткових підприємств особисто йому та іншим залученим до злочинної діяльності особам, а також частки їх уставних фондів шляхом укладання удаваних угод з господарськими товариствами, діяльність яких організована або контролювалась ОСОБА_21 та особами, які сприяли його злочинній діяльності.
		 
		Розуміючи, що для досягнення відповідних цілей, самостійно не зможе реалізувати злочинний план у життя, ОСОБА_21 організував та очолив стійку злочинну групу, до якої залучив своїх знайомих, пов`язаних з ним підприємницькою діяльністю, попередньо зорганізувавшись у стійке об`єднання для вчинення злочинів, пов`язаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого учасникам групи, до якої увійшли: ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 , які розділяли його погляди на незаконне збагачення, та разом з ним могли б скоювати злочини.
		 
		Так, приблизно на початку лютого 2010 року, ОСОБА_21 повідомив про свої злочинні плани своєму знайомому та відомому у кримінальній середі м. Запоріжжя ОСОБА_13 , який мав добру фізичну підготовку, володів прийомами рукопашного бою, підтримував відносини із представниками злочинного середовища м. Запоріжжя, а також, здійснюючи господарську діяльність, обізнаний у принципах її ведення.
		 
		При цьому, згідно розробленого ОСОБА_21 плану, ОСОБА_13 повинен був організувати та забезпечити безпеку діяльності організованої групи та її членів, а у разі необхідності, виконати інші доручення ОСОБА_21 щодо висловлювання погроз насильства над потерпілими, близькими родичами останніх, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною.
		 
		Як планував ОСОБА_21 , присутність ОСОБА_13 при зустрічах із підприємцями повинна слугувати засобом залякування останніх та надати переконливості у виказаних ОСОБА_21 погрозах під час вимагання.
		 
		Маючи достатній досвід підприємницької діяльності, відповідну освіту, ОСОБА_21 та ОСОБА_13 розуміли, що безпосереднє отримання ними грошових коштів від підприємців Запорізької області призведе до викриття їх злочинної діяльності та схеми незаконного отримання грошових коштів. Тому, з метою маскування злочинної діяльності, надання їй виду легальної, вирішили епізодично отримувати грошові кошти, ставши власниками часток у статутному капіталі прибуткових господарських товариств Запорізької області, шляхом вимагання прав на майно, яке оформлювалось під час укладання удаваних господарських угод з підприємствами, фінансово-господарська діяльність яких контролювалась ОСОБА_21 .
		 
		У свої злочинні наміри ОСОБА_21 та ОСОБА_13 посвятили раніше їм знайому ОСОБА_14 , яка поділяла та підтримала їх наміри щодо злочинного збагачення, мала відповідну освіту, досвід роботи в управлінні господарськими товариствами та обізнана в фінансовій діяльності комунальних підприємств міста Запоріжжя.
		 
		За фінансової підтримки ОСОБА_21 , з метою реалізації спільних злочинних намірів, 03 грудня 2010 року ОСОБА_14 обрано депутатом Запорізької міської ради шостого скликання, у наступному стала членом постійної комісії з питань соціального та економічного розвитку, бюджету та фінансів цієї ради. Перебуваючи на виборній посаді та використовуючи статус депутата міської ради, ОСОБА_14 , згідно з розподілом ролей, повинна була встановлювати результати фінансово-господарської діяльності комунальних підприємств м. Запоріжжя, розробляти та впроваджувати схеми прихованого, незаконного заволодіння частинами грошових коштів цих підприємств, а також проводити за дорученням ОСОБА_21 дискредитацію суб`єктів господарювання та їх керівників і засновників, з метою усунення їх з ринку надання відповідних послуг на території м. Запоріжжя, з яких планувалось, шляхом вимагання, отримати майно, а саме грошові кошти з частини прибутку підприємств та прав на майно підприємств.
		 
		Також, ОСОБА_21 з метою моніторингу та виявлення прибуткових господарських товариств, стосовно власників яких він планував здійснювати вимагання, залучив до реалізації спільних злочинних дій свого знайомого ОСОБА_23 , який маючи економічну освіту та стаж роботи у сфері реєстрації та перереєстрації, злиття та об`єднання господарських товариств, а також аудиторської діяльності, погодився брати участь у злочинній діяльності з метою отримання грошових коштів від вчинення злочинів.
		 
		Згідно розробленого плану злочинної діяльності, ОСОБА_23 повинен був за вказівкою ОСОБА_21 на суб`єктах господарювання, з яких планувалось шляхом вимагання отримати майно, грошові кошти з частини прибутку підприємств, або прав на майно підприємств, здійснювати перевірку та аналіз стану фінансово-господарської діяльності, повідомляти власників підприємств про необхідність та суму сплати грошових коштів з частини їх прибутку, а також їх отримання для ОСОБА_21 .
		 
		Заручившись підтримкою ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_23 , які були об`єднані єдиним злочинним умислом, направленим на незаконне збагачення шляхом вимагання майна, грошових коштів із частини прибутку та прав на майно господарських товариств Запорізької області, ОСОБА_21 організував стійку злочинну групу для досягнення спільної злочинної мети.
		 
		Таким чином, вищевказані особи умисно, попередньо та добровільно зорганізувались у стійке об`єднання для вимагання з власників та директорів найбільш прибуткових господарських товариств Запорізької області їх майна та прав на майно у вигляді грошових коштів від їх доходів та часток уставних фондів їх підприємств, маючи єдиний план злочинних дій з розподілом функцій кожного з учасників злочинної групи, який відомий всім учасникам групи, підкоряючись під час злочинної діяльності організатору злочинної групи ОСОБА_21 , що виразилось у свідомому виконанні всіх його вказівок.
		 
		Очолювана ОСОБА_21 злочинна група характеризувалась:
		- попередньою зорганізованістю в спільне об`єднання для вчинення злочинів;
		- стабільністю учасників групи, яка виразилась у тривалості їх дій, з серпня 2010 року по жовтень 2013 року, до часу затримання учасників організованої групи;
		- вчинення злочинів за єдиним планом із розподілом функції кожного з учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети;
		- обізнаністю всіх учасників злочинної групи з планом злочинних дій;
		- визначеністю у способі психологічного впливу на осіб під час готування та безпосередньо в ході вчинення злочину.
		 
		Відповідно до розробленого плану злочинної діяльності, ОСОБА_21 розподілив функції кожного з учасників організованої групи наступним чином.
		 
		ОСОБА_31 , будучи організатором злочинної групи, планував злочинну діяльність, розподіляв ролі кожного з членів групи та брав участь у вчиненні злочинів, розподіляв між співучасниками здобуті злочинним шляхом грошові кошти.
		 
		ОСОБА_13 , будучи активним учасником організованої групи, згідно розробленого ОСОБА_21 плану, повинен був безпосередньо супроводжувати ОСОБА_21 під час висловлення ним незаконних вимог, організовувати його охорону та забезпечити безпеку діяльності організованої групи та її членів; при необхідності виконував доручення ОСОБА_21 щодо завдання фізичного насилля стосовно потерпілих від злочинних дій організованої групи; бути присутнім при зустрічах ОСОБА_21 з підприємцями та власниками господарських товариств під час висунення незаконних вимог останнього щодо передачі йому або членам організованої ним групи майна, грошових коштів від доходів та прав на майно у вигляді часток у статутному капіталі прибуткових підприємств Запорізької області, з метою реального сприйняття останніми висунутих вимог та погроз; чинити на потерпілих постійний психічний вплив з метою їх схиляння до виконання незаконних майнових вимог, а у разі протидії з їх боку, висловлювати погрози застосування насильства.
		 
		ОСОБА_23 , будучи активним членом організованої групи, повинен був за вказівкою ОСОБА_21 здійснювати на суб`єктах господарювання, з яких планувалося шляхом вимагання отримати майно, грошові кошти з частини прибутку підприємств, або прав на майно підприємств, перевірку та аналіз стану їх фінансово-господарської діяльності та, за дорученням ОСОБА_21 , повідомляти власників підприємств про необхідність та суму сплати грошових коштів з частини їх прибутку, а також їх отримання для ОСОБА_21 
		 
		ОСОБА_14 , будучи активним членом організованої групи, за вказівкою ОСОБА_21 , повинна була встановлювати результати фінансово-господарської діяльності комунальних підприємств м. Запоріжжя, розробляти та впроваджувати схеми прихованого, незаконного заволодіння частиною грошових коштів цих підприємств, а також за дорученням організатора, використовуючи статус депутата міської ради, проводити дискредитацію суб`єктів господарювання та їх керівників, з метою усунення їх з ринку надання відповідних послуг на території м. Запоріжжя, з яких планувалось шляхом вимагання отримати майно, грошові кошти з частини прибутку підприємств, або прав на їх майно у вигляді часток статутного фонду.
		 
		Крім того, ОСОБА_21 з метою здійснення незаконного впливу на потерпілих, пов`язаного з вимаганням, через невстановлені джерела, здійснював пошук особистих даних про осіб потерпілих та їх родичів, їхні зв`язки, місця проживання та реєстрації, а також місця, де потерпілі могли переховуватись від членів організованої групи.
		 
		Також, у свою чергу, кожен із співучасників, як особисто, з відома інших співучасників групи, так і діючи спільно, планували здійснювати постійний психологічний тиск на потерпілих з метою схилити до виконання незаконних майнових вимог, а в разі протидії з їхнього боку, шляхом психічного залякування з висловлюванням погроз застосування насильства, фізичної розправи стосовно потерпілих та їхніх близьких родичів, обмеження їх законних прав та інтересів, схилити проти їх волі, до передачі грошових коштів та прав на майно.
		 
		Місцем для висунення незаконних вимог та отримання грошових коштів від підприємців ОСОБА_32 обрав офісне приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит», розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд.27/29, а в подальшому - офісне приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудформат», розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Патріотична, буд.7-А, в яких він та ОСОБА_14 мали власні кабінети.
		 
		Для мобільності членів організованої групи при скоєнні злочинів, можливості швидкого пересування до місця знаходження потерпілих, учасники групи використовували транспортні засоби, які були зареєстровані на ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , членів їх родин та підприємства, співвласниками яких є учасники групи.
		 
		Приступаючи до реалізації спільного злочинного плану, ОСОБА_21 на початку 2010 року отримав відомості про те, що група господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар», до якої входять: Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібокомбінат № 1», Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод № 3», Публічне акціонерне товариство «Запорізький Хлібозавод № 5», Публічне акціонерне товариство «Бердянський хлібокомбінат» та Відкрите акціонерне товариство «Оріховський хлібокомбінат», співзасновниками яких є також ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та Приватне акціонерне товариство «Запоріжзв`язоксервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС», співзасновником яких є ОСОБА_10 , отримують значні прибутки від виготовлення та реалізації хлібобулочної продукції, а також надання послуг в сфері обслуговування житлово-комунального господарства м. Запоріжжя відповідно.
		 
		Після повідомлення членам організованої групи про суб`єктів господарської діяльності та їх керівництва, про можливу кількість незаконного отримання з них грошових коштів, а також принципової їх згоди на вчинення злочинів, ОСОБА_21 , діючи умисно, у складі організованої ним групи, з відома та погодження її учасників, вирішив вчинити вимагання грошових коштів та прав на майно у зазначених ним підприємців.
		 
		У подальшому, в період часу з серпня 2010 року по жовтень 2013 року, ОСОБА_21 , діючи умисно, з метою отримання незаконної вигоди, в складі організованої ним групи, до якої увійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_23 , вчинив ряд вимагань на території України, за наступних обставин.
		 
		На початку серпня 2010 року у денний час ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, в складі організованої групи, перебуваючи в одному з кабінетів у будинку АДРЕСА_5 , який належить приватному підприємству «Торгово- виробнича компанія «Фаворит», з метою незаконного одержання чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, погрожуючи насильством ОСОБА_8 та його близьким родичам, а також обмеженням його прав, свобод або законних інтересів, а саме: влаштувати дорожньо-транспортну подію, у якій постраждає ОСОБА_8 та його близькі родичі, або ж йому підкинуть зброю чи наркотичні засоби, за що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, а також обмеженням його прав під час здійснення господарської діяльності, оскільки буде порушено технологію виробництва хлібобулочних виробів, у результаті чого господарське товариство буде дискредитоване на ринку відповідного товару, пред`явив незаконну майнову вимогу ОСОБА_8 - співзасновнику групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар» про щомісячну передачу йому, або за його вказівкою членам організованої ним групи, майна, а саме грошових коштів в сумі 500 000 грн. від одержуваних ОСОБА_8 доходів з ведення господарської діяльності вказаною групою компаній.
		 
		Будучи проінформованим із засобів масової інформації про те, що ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нібито є лідером «кримінального угрупування», яке діє на території Запорізького регіону та у своїй злочинній діяльності використовує «корупційні зв`язки» у органах державної влади та місцевого самоврядування, а також присутність під час висунення незаконної вимоги ОСОБА_13 , який будучи членом організованої групи виказував погрози на адресу ОСОБА_8 та причетний до вчинення злочинів щодо нанесення тілесних ушкоджень приватним підприємцям, а також до вбивства у нічному клубі «КроуБар», який розташований у готелі «Інтурист» м. Запоріжжя.
		 
		Оцінивши висунуту ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження погрозу, як об`єктивну, а також усвідомлюючи реальність небезпеки заподіяння йому шкоди у разі ігнорування вказаних вимог, ОСОБА_8 погодився передавати частину прибутку підприємств у вигляді грошових коштів. При цьому, ОСОБА_8 пояснив особі-1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, що у зв`язку з невеликою рентабельністю очолюваного ним підприємства, сплачувати щомісячно грошові кошти в розмірі 500 тис. грн. він об`єктивно не зможе.
		 
		ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи у складі організованої групи, з відома інших її учасників, з метою визначення розміру коштів, які щомісячно повинен буде сплачувати ОСОБА_8 , вказав останньому надати особі-2, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, документи первинної фінансово-господарської діяльності групи компаній «Хлібодар» для проведення аналізу такої діяльності підприємств.
		 
		У серпні 2010 року ОСОБА_23 ,, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в офісному приміщенні ВАТ «Запорізький хлібзавод №1», діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, за вказівкою ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, із залученням професійного аудитора ОСОБА_33 , не посвідченого у злочинні наміри, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, буд. 1, провів аналіз фінансового стану групи компаній «Хлібодар» та встановив неможливість сплати ОСОБА_8 визначеної суми грошових коштів, про що повідомив організатору. У подальшому Особа-1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, пред`явив протиправну вимогу ОСОБА_8 про передачу йому щомісячно грошових коштів в розмірі 160 тис. грн.
		 
		У період із вересня 2010 року по вересень 2011 року, виконуючи незаконні вимоги особи-1,матеріали щодоякої виділенів окремепровадження, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та особа-2, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження про передачу їм коштів, ОСОБА_8 самостійно та через генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УК «Агросервіс 2000» ОСОБА_34 щомісячно передав частинами зазначеним особам особисте майно, а саме грошові кошти на загальну суму 2 080 000 грн.
		 
		Також у серпні 2011 року ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі та з відома членів організованої групи, діючи повторно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи в офісному приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворіт», розташованому за адресою м. Запоріжжя вул. Горького, 27/29, під час розмови погрожуючи ОСОБА_8 повідомив про можливі насильницькі дії щодо останнього та його близьких родичів, обмеженням прав та його законних інтересів та пред`явив незаконну майнову вимогу передати йому права на майно, а саме 50% від належних йому акцій групи компаній торгової марки «Хлібодар», сума якої у відповідності до висновку експерта №76 від 20.11.2013 становить 10 740 262, 53 грн.
		 
		Не бажаючи виконувати незаконні вимоги ОСОБА_21 та інших членів організованої групи, сприймаючи реальну можливість втілення погроз, ОСОБА_8 відмовився від передачі вказаних прав на майно.
		 
		Крім того, приблизно у другій половині серпня 2010 року, ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, у складі та з відома членів організованої групи, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи в приміщенні готелю «Інтерконтиненталь» за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2а, повторно, особисто погрожуючи ОСОБА_7 насильством щодо нього та його близьких родичів, а також обмеженням прав, свобод або законних інтересів під час здійснення ним господарської діяльності у м. Запоріжжі, пред`явив незаконну майнову вимогу ОСОБА_7 , співзасновнику групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар», про передачу ОСОБА_21 прав на майно зазначених підприємств, а саме 50% належних ОСОБА_7 акцій, вартість яких відповідно до висновку експерта №76 від 20.11.2013 становить 9 799 973,10 грн., а у разі відмови виконати їх незаконні вимоги Особа-1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, пригрозив, що ОСОБА_7 може стати жертвою дорожньо-транспортної події, у якій також можуть постраждати його близькі родичі, або на нього може відбутись напад невідомих осіб, які завдадуть йому тілесні ушкодження.
		 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 жовтня 2010 року, ОСОБА_21 , матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою доведення свого злочинного умислу по вимаганню майна у ОСОБА_7 до кінця, діючи узгоджено з іншими членами організованої групи, перебуваючи в одному з терміналів аеропорту «Внуково» м. Москва, Російської Федерації, додатково погрожуючи насильством щодо близьких родичів, пред`явив незаконну майнову вимогу ОСОБА_7 про передачу йому права на майно групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар», а саме 50 % належних йому акцій, зазначених підприємств, вартість яких у відповідності до висновку експерта №76 від 20.11.2013 становить 9 799 973,10 грн.
		 
		Крім того, 16 червня 2011 року, ОСОБА_23 , діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль у складі організованої особою-1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження групи, виконуючи вказівки останнього, перебуваючи в Ізраїлі, у м. Тель-Авів, повторно, погрожуючи насильством щодо близьких родичів, повторно, пред`явив незаконну майнову вимогу ОСОБА_7 про передачу злочинній групі 100% належних йому акцій, групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар», вартість яких у відповідності до висновку експерта №76 від 20.11.2013, становить 19 599 946,20 грн.
		 
		Не бажаючи виконувати незаконні вимоги ОСОБА_21 та ОСОБА_23 ,, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, ОСОБА_13 , сприймаючи реальну можливість втілення їх погроз, ОСОБА_7 залишився за межами України.
		 
		16 червня 2011 року, ОСОБА_23 , діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль у складі організованої ОСОБА_21 групи, виконуючи вказівки останнього, перебуваючи в Ізраїлі м. Тель-Авів, повторно, погрожуючи насильством щодо близьких родичів, пред`явив незаконну майнову вимогу ОСОБА_7 про передачу злочинній групі 100 % належних йому акцій групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар», вартість яких у відповідності до висновку експерта № 76 від 20.11.2013 р., становить 19 599 946,20 гривень.
		 
		Не бажаючи виконувати незаконні вимоги ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_13 , сприймаючи реальну можливість втілення їх погроз, ОСОБА_7 залишився за межами України.
		 
		Крім того, у вересні 2010 року, ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, до якої увійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 , з метою незаконного збагачення, знаходячись в офісному приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд.27/29, повторно, пред`явив засновнику Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» ОСОБА_10 незаконну вимогу щодо передачі їм права на майно, а саме 75% акцій вказаного підприємства, сума яких у відповідності до висновку експерта № 75 від 20.11.2013 р. становить 5 250 750,0 гривень.
		 
		У разі невиконання ОСОБА_10 вищевказаних вимог, ОСОБА_14 , виконуючи відведену їй роль, діючи умисно, повторно, з відома інших учасників організованої групи, за дорученням ОСОБА_21 , приблизно у жовтні 2010 року виказала погрози на адресу ОСОБА_10 , повідомивши про можливі насильницькі дії щодо нього та його близьких родичів, обмеження його прав та законних інтересів, що у разі невиконання вимог ОСОБА_21 , вони вчинять дії, якими позбавлять ОСОБА_10 можливості здійснювати на території м. Запоріжжя господарську діяльність, шляхом витіснення Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» зі сфери з приймання та переводу грошових коштів від населення за житлово-комунальні послуги.
		 
		Таким чином, ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_35 , діючи у складі організованої злочинної групи, з погрозою обмеженням прав та законних інтересів вимагали у співвласника Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» ОСОБА_10 вчинити дії щодо передачі їм права на майно, а саме 75 % акцій товариства, що становило 5 250 750,0 гривень.
		 
		Крім того, у лютому 2011 року, ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, у складі організованої злочинної групи, до якої ввійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 , знаходячись в приміщенні офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд.27/29, з відома інших учасників групи, в присутності ОСОБА_13 , який виконував відведену йому роль, погрожуючи обмеженням прав ОСОБА_10 шляхом припинення господарської діяльності, пред`явив співвласнику Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_10 протиправну вимогу передавати щомісячно ОСОБА_21 майно, а саме грошові кошти в розмірі 12% від суми грошових коштів, отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС» від грошових надходжень за договорами між товариством та комунальними підприємствами м. Запоріжжя.
		 
		ОСОБА_10 , сприймаючи можливість втілення погроз щодо обмеження ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_36 його прав та законних інтересів реально, разом із співзасновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_37 та ОСОБА_38 погодились задовольнити вказані незаконні вимоги та, у період часу з 09 березня 2011 року по 04 липня 2012 року, за дорученням ОСОБА_10 , було перераховано з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС» на рахунки чотирьох суб`єктів підприємницької діяльності, відомості про які ОСОБА_14 передала ОСОБА_10 , а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Адженікс», Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «ЕКОТОП», Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія ІС-2007», Товариству з обмеженою відповідальністю «Старт Альянс», грошові кошти на загальну суму 369 812 гривень. Вказаним банківським операціям надано виду легальних шляхом укладання удаваних договорів щодо надання робіт (послуг) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС».
		 
		В результаті вчинення вимагання, поєднаного із погрозою обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_10 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_35 , діючи у складі організованої групи, в період з 09 березня 2011 року по 04 липня 2012 року, заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ГЮСС» на загальну суму 369 812 гривень, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
		 
		Крім того, у серпні 2011 року, ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, до складу якої ввійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 , діючи повторно, пред`явив незаконну вимогу засновнику сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (код ЄДРПОУ 30896168) ОСОБА_8 передати їм право на майно вказаного товариства, а саме право власності на: автогараж за адресою: АДРЕСА_6 ; автозаправочну станцію за адресою: с. Піскошине, вул. Яковенко, буд.32; вагову за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.12; склад запасних частин за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.12-а; склад за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.14; комори з підвалом с. Піскошине, вул. Леніна, буд.14-аа; механізований тік за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.16; склад за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.16-д; контору за адресою: с. Піскошине, вул. Леніна, буд.17; свинарник № 1 за адресою: с. Піскошине, вул. Зарічна, буд.28; свинарник № 2 за адресою: с. Піскошине, вул. Зарічна, буд.30; будівлі вагової за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с. Гоголівка, вул. Гагаріна, буд.2; насіннєвий склад за адресою: с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд.65; мехмайстерню за адресою: с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд.76; кузню-склад за адресою: с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд.76-б; ангар за адресою: с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд.76- в; автотранспорт і сільськогосподарський транспорт загальною вартістю 1 837 460,00 гривен, погрожуючи у разі відмови виконати їх протиправні вимоги, спричиненням йому та його родичам тілесних ушкоджень та обмеженням прав через припинення господарської діяльності його підприємств.
		 
		З метою реалізації злочинного умислу, у серпні 2011 року, ОСОБА_23 , виконуючи відведену йому роль, за вказівкою ОСОБА_21 , з метою заволодіння майном СГ ТОВ «Дружба», доручив ведучому юрисконсульту Товариства з обмеженою відповідальністю «УК «Агросервіс-2000» ОСОБА_41 , не посвідченому в їх злочинні наміри, підготувати проект статутних документів для реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-плюс», статутний капітал якого всупереч волі засновників утворюватиме майно сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба».
		 
		Таким чином, у серпні2011 р., ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_35 , діючи у складі організованої злочинної групи, діючи повторно, з погрозою обмеженням прав та його законних інтересів, вимагали у ОСОБА_8 передати їм право на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» в особливо великих розмірах, загальною вартістю 1 837 460,00 гривень, з серпня2010р.по жовтень2013 р., ОСОБА_21 , діючи у складі організованої ним групи, до якої ввійшли ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_14 , повторно вимагали та отримали від ОСОБА_8 та ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 2 449 812 гривень.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені у суді докази не підтверджують вчинення обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 діянь, передбачених ч.4 ст. 189 КК, які інкриміновані їм, а саме вимоги передачі чужого майна чи права на майно, вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене повторно, організованою групою, щодо потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .
		Посилаючись на покази потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_7 , суд виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_13 зазначив, що потерпілий ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не був обізнаний про будь - які факти про вимагання з боку ОСОБА_13 , водночас факт присутності його під час бесід з ОСОБА_21 , який зі слів потерпілого висував потерпілому незаконні вимоги щодо передачі майна, на думку суду не утворює об`єктивну сторону вимагання,а покази потерпілого ОСОБА_7 не свідчать про те,що особисто ОСОБА_13 щось вимагав у потерпілого.
		Покази свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 суд першої інстанції визнав як покази з чужих слів та відповідно до вимог ст. 86, 87 КПК недопустими доказами.
		Суд першої інстанції щодо обвинувачення ОСОБА_14 зазначив про відсутність доказів про її участь у злочині та відкинув як доказ покази потерпілого ОСОБА_10 , які , на думку суду першої інстанції, не узгоджуються з позицією потерпілого щодо податкової справи, де потерпілий зазначає про реальність та законність правочинів ТОВ ВКФ « ГЮСС» та ПрАТ « Запоріжзв,язоксервіс».
		Вироком суду ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на підставіп.2ч.1ст.373КПК України було виправданоу вчиненнікримінального правопорушення,ч.4ст.189КК Україниу зв`язкуіз недоведенням,що вказанікримінальні правопорушеннявчинені обвинуваченими. 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України - вимога передачі чужого майна чи права на майно, вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав та законних інтересів потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
		 
		Так, у період часу з вересня 2010 року по березень 2012 року ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що ОСОБА_50 , який є головою наглядової Ради Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат», співвласником ряду підприємств, яким належить контрольний пакет акцій ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», та володіє майновими правами на вказане підприємство, через спільних знайомих, а саме ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , повторно, виказав ОСОБА_55 вимогу передати йому та ОСОБА_13 всі майнові права на ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» та на Національний клуб - Ресторан «Запорізька Січ», що належить підприємству ТОВ «Твердиня», співвласником якого також є ОСОБА_56 .
		 
		У разі відмови ОСОБА_57 виконувати їх незаконні вимоги, ОСОБА_21 через спільних знайомих, а саме ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 висловлював погрози вчинити насильницькі дії та дії, що загрожували обмеженням прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_57 та його близьких родичів, шляхом кримінального переслідування, проведення перевірок контролюючими органами та перешкоджання у його підприємницькій діяльності.
		 
		ОСОБА_50 , сприймаючи можливість втілення у реальність погроз ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , уникав особистої зустрічі з ними.
		 
		03 березня 2012 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , знаходячись у приміщенні Національного клубу - Ресторану «Запорізька Січ», за адресою: м. Запоріжжя,вул. Будинок відпочинку, 42, повторно, особисто висунув ОСОБА_55 незаконну вимогу передати всі майнові права на Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат», статутний капітал якого відповідно до висновку експерта № 86 від 24.12.2013 р. складав 29 610 000 гривень, та всі майнові права на «Національний клуб - Ресторан «Запорізька Січ», вартість якого відповідно до звіту Запорізької торгово-промислової палати ОЦ-89 від 20.12.2013 р. складала 20 396 061 гривень, а всього на загальну суму 50 006 061,00 гривень.
		 
		У разі невиконання вказаних вимог, ОСОБА_21 та ОСОБА_13 почали висловлювати ОСОБА_55 погрози вчинити насильницькі дії та дії, що загрожували обмеженням прав, свобод та його законних інтересів та його близьких родичів.
		 
		Не бажаючи виконувати незаконні вимоги ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , сприймаючи реальну можливість втілення їх погроз, ОСОБА_50 прийняв заходи щодо особистої охорони себе та своїх близьких родичів.
		 
		Суд дійшов висновку, що вимогу про передачу чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав та законних інтересів потерпілого, від ОСОБА_57 вимагала інша особа, а стороною обвинувачення не надано інших достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_13 вчинював дії, що складають об`єктивну сторону вимагання, суб`єктивну сторону, зокрема й те, яким мотивом він при цьому керувався та яку мету переслідував.
		 
		Крім того,оцінивши,як доказиу даномукримінальному провадженні,надані документита висновокексперта №86від 24.12.2013року стосовнооцінки статутногокапіталу ПАТ«Мелітопольський м`ясокомбінат»та звіт№ 89«Про незалежнуоцінку майна»-Ресторану національнийклуб «ЗапорізькаСіч»,суд дійшоввисновку,що неміститься жодноїінформації зприводу вказаноївище діяльності ОСОБА_13 ,як іінформації,яка бирозцінювалася,як доказвинуватості ОСОБА_13 в інкримінованомуйому злочині,передбаченому ч.2ст.189КК України,вчиненому повідношенню до ОСОБА_58 .Всі цідокументи єінформативними щодовартості суб`єктівгосподарювання,але жоднимчином непідтверджують участь ОСОБА_13 у вчиненніінкримінованого йомузлочину. 
		Вироком судуза данимепізодом  ОСОБА_13  було виправданоу зв`язкуз недоведеністюйого виниу вчиненнівказаного кримінальногоправопорушення,на підставіп.2ч.1ст.373КПК України.  
		Крім того, згідно обвинувального акту, ОСОБА_13 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України (вимагання), а саме вимога передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав та законних інтересів потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.
		 
		Так, 21 жовтня 2013 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_21 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою із ОСОБА_13 , знаходячись біля приміщення аптеки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченко, 16, повторно, погрожуючи насильством ОСОБА_8 та його близьким родичам, вимагав щоб останній відмовився від своїх свідчень на досудовому слідстві, наданих ним у кримінальному провадженні щодо факту вимагання ОСОБА_21 майна та права на майно та передав йому через ОСОБА_13 100 тисяч доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 21.10.2013 року становило 799300,00 грн.
		 
		Суд зазначив, що в обвинувальному акті та в показах потерпілого ОСОБА_8 містяться розбіжності щодо часу вчинення події, про яку йдеться в обвинувальному акті, адже в ньому вказано на 21 жовтня 2013 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин, між тим як сам потерпілий в показаннях вказує на осінь 2012 року. Стороною обвинувачення не надано жодних інших доказів (показання свідків, речові докази, документи, висновки експертів), які би свідчили про подію кримінального правопорушення, зокрема його час, та винуватість у ній ОСОБА_13 . Таким чином, пред`явлене ОСОБА_13 обвинувачення у вчиненні вимагання передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав та законних інтересів потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб визнано судом недоведеним.
		Вироком судуза данимепізодом  ОСОБА_13  було виправданоу зв`язкуз недоведеністюйого виниу вчиненнівказаного кримінальногоправопорушення,на підставіп.2ч.1ст.373КПК України. 
		Вислухавши суддю - доповідача, доводи потерпілих та їх представників, які просили задовольнити їх апеляційні скарги та апеляційні вимоги прокурора, крім представника потерпілого ОСОБА_22 - ОСОБА_59 яка не підтримала доводів наданих апеляційних скарг, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та апеляційні скарги потерпілих та їх представників та просив скасувати вирок суду та направити на новий розгляд, доводи обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та апеляційних вимог потерпілих та представників потерпілих та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_9 підлягає задоволенню з наступних підстав.
		   Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє вирок в межах апеляційних скарг та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд ( ст. 6 КЗПЛ).
		Відповіднодо п.5ч.2 ст.412КПК Україниістотним порушенням порушення вимог цього Кодексу визнається, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілих ОСОБА_9 суд першої інстанції не повідомив про дату судового засідання, в матеріалах провадження відсутні будь- які поштові повідомлення про належне сповіщення потерпілих про дату та час судового засідання, також відсутні заяви потерпілих про бажання розглядати справу без їх участі. В матеріалах справи наявна заява потерпілого ОСОБА_9 про розгляд провадження 31.05. 2018 року без його участі ( а.п. 151 т.46), що не свідчить про відмову потерпілого від участі у судовому засіданні на протязі всього розгляду провадження по суті, бо потерпілий просив розглядати за його відсутністю тільки 31 травня 2018 року( підготовче судове засідання). Водночас потерпілий ОСОБА_9 в своїх апеляційних вимогах просить скасувати вирок суду саме з цих підстав, зазначаючи про порушення його прав як потерпілого. 
		Колегія суддівпогоджується здоводами потерпілого ОСОБА_9 та зазначає,що потерпілого булопозбавлено можливостівисловити думкустосовно відшкодуванняматеріальної шкоди,оскільки потерпілий немав можливості братиучасть усудовому засіданні,томунаявне порушенняправ потерпілогопри судовомурозгляді кримінальногопровадження , що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 412 КПК України, що є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України, а тому апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_9 та в даній частині апеляційні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
		Частинами 1, 6 ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулюванню обвинувачення, визнаного судом, доведеним.
		Суд не дотримався вказаних вимог закону, не сформулював обвинувачення, визнаного судом доведеним,наслідки встановленого судом злочину. 
		   Так, формулюючи обвинувачення, яке встановлено судом та яке суд вважав доведеним щодо потерпілого ОСОБА_22 суд зазначив, що ОСОБА_13 , діючи умисно, з хуліганських мотивів, на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи малозначний привід, побачив ОСОБА_22 , що проходив поруч, та помилково, вважаючи його винним у поштовху, спричинив бійку з останнім, під час якої завдав потерпілому ОСОБА_22 один удар кулаком в обличчя та декілька ударів по тулубу, однак в такому випадку судом не визначено наслідки спричинені в результаті противоправних дій ОСОБА_13 ( фізична біль або тяжкість спричинених тілесних ушкоджень),тоді як далі у вироку зазначається про наявні ушкодження у потерпілого.
		   Колегія суддів зазначає, що основним критерієм відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, між іншим, є об`єкт злочину і така ознака суб`єктивної сторони, як його мотив. 
		   Об`єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм , моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв ( відображається) у безпечності громадського спокою, охорони здоров`я, честі гідності людини, її прав та свобод, у нормальному функціонуванні органів державної влади, різних установ, громадських об`єднань.
		   Посягання на ці відносини здійснюється в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною , нецензурною ) лексикою та/ або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей предметів.
		   За зовнішнім виявом хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно.
		   Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. У контексті роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 « Про судову практику у справах про хуліганство», в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від іншихзлочинів залежновід спрямованостіумислу,мотивів,цілей винногота обставинвчинення нимкримінально каранихдій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, вчинені винним і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочині проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікуються лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		   Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції не встановив мотив злочину, який було інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_13 щодо потерпілого ОСОБА_22 , а при формулюванні обвинувачення, яке, на думку суду першої інстанції, знайшло своє підтвердження у суді, крім того, зовсім не зазначив кваліфікуючих ознак хуліганства та не визначив, у чому полягали особлива зухвалість чи винятковий цинізм.
		   Потерпілий ОСОБА_22 неодноразово давав пояснення у суді про події 26 листопада 2006 року та зазначав, що отримав удар від ОСОБА_13 рукою в щелепу, в наслідок чого у нього була розбита губа. Оскільки у залі кафе світло мерехтіло, він не може точно зазначити, чи було щось в руках у ОСОБА_13 чи ні. Під час бійки з ОСОБА_13 , потерпілий відчув зліва в районі ребер щось мокре та тепле та зрозумів,що це кров. Оскільки хтось відволік ОСОБА_13 , потерпілий вийшов з зали та була викликана швидка допомога.
		   У вироку суд зазначив про те, що ОСОБА_22 категорично зазначав що руки ОСОБА_13 були пусті, однак судом не усунуті розбіжності між заявою потерпілого, його показами, які він надавав раніш, суд не упевнився, чи не має сумнівів щодо добровільності позиції потерпілого у судовому засіданні, тоді як зазначені покази потерпілого не узгоджуються з іншими доказами по вказаному епізоду злочинної діяльності обвинуваченого.
		   Так, свідок ОСОБА_60 , який був очевидцем події, у судовому засіданні вказав на те, що саме ОСОБА_22 йому показав на ОСОБА_13 , як на людину,з якою був конфлікт та яка нанесла потерпілому ножове поранення. Дані покази співпадають з подіями на які посилаються свідки: ОСОБА_61 , ОСОБА_62 .
		   Не надав суд також належної оцінки іншим доказам у провадженні, а саме:
		-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.11.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_22 , впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження ( удар у щелепу та удар ножем в живіт) 26.11.2006 року(а.п. 9-12 т.6),
		 
		-протоколу огляду та вилучення від 26.11. 2006 року щодо одягу ОСОБА_13 ( а.п. 50.т.6),
		 
		-висновку судово- імунологічної експертизи № 2 від 16.01. 2007 року, відповідно до висновку якого, на кофті із капюшоном та правій туфлі ОСОБА_13 виявлена кров людини та антигени ОСОБА_63 , що не виключає походження крові,у тому числі від потерпілого ОСОБА_22 ( а.п. 56-59 т. 6)
		 
		-висновку дактилоскопічної експертизи № 356 від 30.11. 2006 року, відповідно до якого, відбиток пальця руки № 1, вилучений 26.11. 2006 року під час огляду ножа, залишений пальцем правої руки ОСОБА_13 ( а.п. 131-135 т.6),
		 
		- висновку судово- медичної експертизи №38 від 29.01. 2007 року, з якого убачається, що не виключається можливість спричинення пошкодження на джемпері та майці ОСОБА_22 клинком наданого на експертизу ножа ( а.п. 156- 158 т.6),
		 
		-відеозапису з приміщення» Кроубару» з 25 на 26 листопада2006 року, на якому зображено потерпілого ОСОБА_22 , який о 01 год. 49 хв. 52 сек., вийшов з приміщення нічного клубу, виявляє на собі поранення, після чого повз нього проходить ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_22 вказує на нього рукою.( а.п. 84-88 т.7)
		   Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції детально не досліджені об`єктивні дані та не дана належна оцінка наявним в матеріалах провадження доказам, хоча судом у вироку перелічені як докази винуватості обвинуваченого вищенаведені докази та не зазначено про визначення будь - яких з цих доказів недопустимими або неналежними, не зазначено чому докази обвинувачення відкидаються судом ( а.п. 93-95 т.52), що само по собі суперечливо, а тому висновки суду є передчасними відносно вказаного епізоду щодо потерпілого ОСОБА_22 .
		   Крім того, у вироку зазначено про перекваліфікацію дій ОСОБА_13 за ч.3 ст. 15, п.7 ч.2 ст. 115 КК України, однак суд всупереч зазначеного у вироку на а.п. 89 т.52 вказав про те, що не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, п 7 ч.2 ст. 115 та п.п. 7.13 ч.2 ст. 115, його вина за вказаними епізодами злочинних дій підтверджується доказами та посилання на докази, які були надані стороною обвинувачення та за текстом вироку були визнані судом належними та допустимими, оскільки судом не зазначено, які докази за даним обвинуваченням судом відкидаються (а.п.89-95 т. 52)
		Вказані суперечності ставлять під сумнів вирок суду в частині перекваліфікації противоправних дій ОСОБА_13 . 
		Крім того, колегія суддів не може не звернути уваги на те, що висновки суду про виправдання у зв`язку з тим, що не доведено щодо ОСОБА_13 його вини у вчинені злочину за ч.2 ст. 189 КК та за ч.4 ст. 189 КК у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , не відповідають закону, оскільки судом не зазначена підстава, передбачена ч. 1 ст. 373 КПК, а зазначена підстава не передбачена законом, оскільки як убачається з вищезгаданої норми закону виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
		1.вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа
		2.кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим
		3.в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		   Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про застосування судом двох взаємовиключних форм завершення розгляду справи, що є неправильним тлумаченням закону, оскільки в даному випадку суд першої інстанції посилаючись на ст. 373 КПК при наявності підстав, передбачених вказаною нормою закону, повинен ухвалити виправдувальний вирок та суд в даному випадку не мав підстав закривати кримінальне провадження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Водночас в резолютивній частині вироку щодо виправдання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суд не зазначив підстави для виправдання, чим допустив суперечності між мотивувальною та резолютивної частинами вироку.
		    Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду за епізодами , які інкриміновані ОСОБА_13 за ч.2, 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_14 за ч. 4 ст. 189 КК України не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки замість наведення детального аналізу наявним доказам у кримінальному провадженні, суд навів детальний перелік наданих сторонами кримінального провадження доказів.
		Чинне законодавство цілком визначено говорить про сукупність доказів як про найбільш важливу умову ухвалення обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. При цьому досить важливе значення мають виклад і мотивування оцінки кожного доказу у поєднанні з іншими доказами.
		Також у мотивувальній частині вироку суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін. Таким чином, кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь. 
		Висновки у судовому рішенні повинні прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. Також важливо враховувати такі рекомендації: «Недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидним порушенням права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини».
		Суд першої інстанції навів у вироку показання потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_64 , ОСОБА_57 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , однак не вказав, чому вказані показання суд відкидає.
		Крім того,суд навів показаннясвідків щодовказаного обвинувачення,але ненавів обґрунтованоговисновку щодопідстав зяких відкидаєвказані покази. 
		Покази свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 суд першої інстанції визнав як покази з чужих слів та відповідно до вимог ст. 86, 87 КПК недопустими доказами, однак суд не врахував вимоги ст. 97 КПК України,а саме, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо такі покази є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів та якщо вказані показання підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими, а тому висновки суду щодо показів свідків є передчасними.
		Перелік досліджених у суді доказів, який має великий об`єм та займає значну частину вироку, не може бути визнано судом як оцінку кожного доказу сторони обвинувачення та колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не врахував що жоден доказ не має переваги та всі докази повинні оцінюватися в сукупності, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження ( ст.411 КПК), що є підставою для скасування вироку суду.
		   Судом першої інстанції також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції передчасно вирішено питання щодо допустимості доказів за результатами НСРД . 
		В даному випадку слід враховувати, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
		 
		Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		 
		Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
		 
		Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.
		 
		Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
		 
		У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
		    Колегія суддів не може не погодитися з доводами апеляційних скарг щодо неповноти судового розгляду, оскільки під час допиту свідка ОСОБА_65 29.01. 2019 року було порушено право сторін на допит свідка, не створено судом необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав. 
		   Крім того, у ході судового розгляду було надано судом доручення на адресу Головного управління Національної поліції в Запорізької області щодо проведення слідчих( розшукових) дій та суд, не отримавши результатів свого судового доручення щодо встановлення місця знаходження свідків, закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, що є відповідно до вимог ст. 410 КПК неповнотою судового розгляду.
		Враховуючи наведене,суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що перешкоджало суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому висновки суду є передчасними.
		   Крім того,колегія суддівзвертає особливуувагу нате,що  вирок має особливий статус, оскільки він є актом правосуддя, який ухвалює суд іменем України, а тому вказаний акт правосуддя повинен бути викладений так, що кожна людина мала можливість сприйняти вказаний документ. 
		   Суд же першої інстанції викладаючи у вироку, як докази показання підсудних, потерпілих, свідків, навів усі показання цих осіб, а не тільки ті, що мають значення у справі, перерахував якими доказами обвинувачення доводиться, а потім перелічив що надано прокурором, у зв`язку з чим вирок є складним для сприйняття, що погіршує якість судового документа. 
		   Допитавши свідків, суд виклав їх показання дослівно, 
		як у протоколі судового засідання, хоча доцільно викладати їх 
		узагальнюючий зміст, що підтверджує ту чи іншу обставину, яка має 
		значення у справі, сформулювати діловою, юридичною мовою та 
		зазначати,що"обставина підтверджується" , або «не підтверджується», що не враховано судом при складанні оспорюванного вироку.
		   Крім того, відповідно до вимог ст. 376 КПК України, судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
		    Суд має право обмежитися складанням та оголошенням резолютивної частини, стосовно тільки ухвали ( постанови), яку підписують всі судді. Повний текст ухвали ( постанови) повинен бути складений не пізніше 5 діб з дня оголошення резолютивної частини.
		   Вказана норма не передбачає виготовлення та проголошення резолютивної частини вироку, оскільки ч. 6 ст. 376 КПК передбачено негайне вручення вироку обвинуваченому та прокурору після проголошення, що не було дотримано судом першої інстанції, оскільки прокурору було вручено резолютивну частину вироку від 16.09. 2019 року.
		   Як убачається з журналу судового засідання від 09.09.2019 року видалення колегії суддів до нарадчої кімнати сталося саме 09.09. 2019 року, вирок суду проголошувався 16.09.2019 року до 19.32.12., тобто суд не мав ніяких перешкод вручити копію вироку прокурору.
		   Колегія суддів вважає вказаний факт порушенням вимог кримінального процесуального закону, однак вказаний факт не є підставою для скасування вироку, а тому в даній частині суд не погоджується с доводами прокурора про наявність істотних порушень вимог закону, яке б були підставою для скасування вироку.
		   Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки судове засідання по даному провадженню розпочалося 09.09. 2019 року о 10.49 та видалення колегії суддів до нарадчої кімнати сталося о 19.25 поза межами робочого часу, тоді як прокурором не надано об`єктивних даних про час розгляду 09.09. 2019 року зазначених прокурором в апеляційній скарзі справ з порушенням таємниці нарадчої кімнати, а тому колегія суддів не може вважати наявними порушення ст. 367 КПК .
		    Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов`язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати.     Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення та які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
		    При новому судового розгляді суду першої інстанції з дотриманням вимог ст. 22 КПК належить створити необхідні умови сторонам для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи інші доводи сторони обвинувачення, потерпілих та представників потерпілих, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, виходячи з сукупності належних та допустимих доказів, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		   
		   Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
		 
		               П о с т а н о в и л а :
		 
		   Апеляційні скарги: адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 в інтересах ТОВ ВКФ ГЮСС, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 задовольнити частково.
		 
		   Апеляційну скаргу     потерпілого ОСОБА_9 задовольнити.
		   
		   Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2019 року щодо: ОСОБА_13 , обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.15,п.7ч.2ст.115,п.п.7,13ч.2ст.115,ч.2,4ст.189,ч.1ст.307КК України,  ОСОБА_14 ,обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, скасувати.
		 
		Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		 
		Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		---------------------- --------------------- --------------------------
		ОСОБА_2      ОСОБА_4      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...