Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/180/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 27.12.2019
Номер судового провадження: 61-41804ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 359/180/17
		провадження № 61-41804св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М., 
		учасники справи:
		позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», 
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зелений гай Плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент», товариство з обмеженою відповідальність «Шанні», ОСОБА_2 ,  
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця Ігоря Несторовича на постанову апеляційного суду Київської області в складі суддів:               Лівінського С. В., Олійника В. І., Суханової Є. М., від 03 липня 2018 року,  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і державного підприємства (далі - ДП) «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Зелений гай Плюс», ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент», ТОВ «Ермес-Менеджмент», ТОВ «Шанні», ОСОБА_2 , з вимогами визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 7,9999 га, розташовану в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 226 253 грн з кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 (індексний номер 14173639 від 03.07.2014) і витребувати її на користь держави в особі ДП «Бориспільське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області судовий збір. 
		 
		Позов обґрунтовано тим, що право власності на спірну земельну ділянку належить відповідачу ОСОБА_1 , який набув його на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Дарницького районного суду м. Києва                  від 06 червня 2014 року, укладеної між останнім, як стягувачем, та  боржником - ОСОБА_2 , за змістом якої сторони прийшли згоди укласти мирову угоду за умови, що боржником визнається у повному обсязі сума боргу, яка підлягає поверненню на користь стягувача та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, яка належала боржнику на підставі договору дарування від 03 березня 2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 165, цільове призначення для ведення садівництва. 
		 
		Зазначено, що прокуратурою встановлено, що документи на підтвердження права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку до суду не надавались та судом у вищевказаній справі не досліджувались, ДП «Бориспільське лісове господарство» учасником вищезазначеного судового розгляду і стороною вищезазначеного правочину не було, тому має право на витребування цього майна в порядку передбаченому  статтями 388, 396 ЦК України. 
		 
		З 27 червня 2008 року спірна земельна ділянка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 249899, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2008 року, належала             ТОВ «Зелений гай Плюс». В подальшому це товариство на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, відчужило її ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент», а те в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу           від 25 листопада 2008 року, відчужило її ТОВ «Ермес-Менеджмент», яке              20 липня 2009 року за договором купівлі-продажу № 821 відчужило її на користь ТОВ «Шанні». Вказане товариство того ж дня отримало на спірну земельну ділянку державний акт серії ЯБ № 032988. 
		 
		Прокуратурою виявлені під час набуття спірної земельної ділянки у приватну власність порушення вимог земельного та лісового законодавства. Так, в силу положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України, вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України, і повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» в кварталі                            27 Київського лісництва, а погодження на вилучення вказаної земельної ділянки із державного лісового фонду державне підприємство не надавало. 
		 
		Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не надавало. За змістом частини дев`ятої статті 149 ЗК України, пункту 5 частини першої статті 27 ЛК України вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
		 
		Зміна цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства і в подальшому на землі для ведення садівництва відбулась з порушенням частин 1, 4 статті 20 та статті 207 ЗК України.
		 
		Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області бланки державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 249899, ЯЖ № 678158 були передані до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі (на даний час Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі) за накладними № 376 від 24 червня 2008 року,                   № 481 від 08 серпня 2008 року, бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Головне управління земельних ресурсів у Київській області не отримувало і в управлінні інформація щодо видачі бланка державного акту на право власності на земельну ділянку серії                     ЯБ № 032988 відсутня. Державні акти на право власності на земельні ділянки ПЛ № 233420 та ЯБ № 032988 на території Київської області у встановленому законом порядку не видавались та не реєструвались. Крім того, бланки державних актів на право власності на земельні ділянки серії ПЛ № 233420 і ЯБ № 032988 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано, відповідно, Полтавському і Житомирському обласним управлінням земельних ресурсів. 
		 
		Посилаючись на зазначене, позивач просив суд задовольнити позов. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                  від 01 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 (індексний номер 14173639 від 03 липня 2014 року). Витребувано на користь держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:0017, яка розташована в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 226 253 грн. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набуття права власності на спірну земельну ділянку третіми особами та в подальшому відповідачем ОСОБА_1 , є незаконним та порушує інтереси держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та права ДП «Бориспільський лісове господарство» на користування земельними ділянками лісового фонду, що знаходяться в його постійному користуванні, тому порушене прокурором питання про витребування незаконно вибувшої з володіння держави земельної ділянки, становить суспільний інтерес, оскільки сприятиме відновленню законності і збереженню земель лісового фонду.  
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                     від 01 грудня 2017 року скасовано.
		Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки районного суду. Станом на момент пред`явлення позову           ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки на підставі мирової угоди, затвердженої ухваленим іменем України судовим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 червня 2014 року, яке набрало законної сили, є чинним та не було скасовано, у зв`язку із чим підстави для визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку та її витребування на користь держави в особі ДП «Бориспільське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 відсутні. При цьому, обставин, за яких спірна земельна ділянка первинно вибула поза волею держави в особі уповноважених органів з її власності, іншим шляхом, позивачем не наведено взагалі. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Київської області Грабець І. Н., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у позові. Земля та ліси є основним багатством , що перебуває під особливою охороною держави. Згідно вимог чинного законодавства ліси, які не відокремлені природніми розривами, які перебувають у державній власності, зокрема і спірна земельна ділянка, площею 7,9999 га, не підлягали передачі у приватну власність та могли передаватися у користування лише спеціалізованим підприємствам, установам та організаціям. Спірна ділянка безпідставно вибула із земель державного лісового фонду. Право постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» не було припинено. Апеляційний суд безпідставно не застосував у справі положення статей 388, 396 ЦК України. Апеляційний суд не установив, чи був боржник відповідача - ОСОБА_2 , власником спірної ділянки та чи мав він право передавати її ОСОБА_1 в рахунок боргу, шляхом укладення мирової угоди, яка затверджена відповідним судовим рішенням. Під час ухвалення оскарженого рішення апеляційний суд належним чином не оцінив доводів прокурора. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Я. О., подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Усі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Скаржник не спростував висновків апеляційного суду відносно того, що право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло на підставі судового рішення у справі № 753/9793/14-ц, яке набрало законної сили, а також відносно того, що позивачем не доведено незаконність первинного формування спірної ділянки. Позивач не довів ті обставини, на які посилався при зверненні до суду. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. 
		 
		Обставини справи, встановлені судами 
		 
		Судами встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 934373 від 08 лютого 2007 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2006 року № 734, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 8,05091 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, 
		 
		За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 червня        2008 року, реєстровий № 3405, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В., ОСОБА_3 продала, а ТОВ «Зелений гай Плюс» прийняв у власність частину земельної ділянки площею 7,9999 га, яка виділена з земельної ділянки площею 8,5091 га кадастровий номер 3220886000:03:004:0060, що належить продавцю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯБ                     № 934373.
		 
		Відмітка про відчуження земельної ділянки площею 7,9999 га на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2008 року, реєстровий № 3405, виконана приватним нотаріусом, проставлена на вищевказаному державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 934373. Копії державного акту та договору купівлі-продажу земельної ділянки зберігаються в матеріалах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марчук К. В.
		 
		27 червня 2008 року ТОВ «Зелений гай Плюс» було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 249899 площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, цільове призначення якої зазначено - для ведення підсобного сільського господарства.
		 
		10 липня 2008 року ТОВ «Зелений гай Плюс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 4871, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О. В., відчужило належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 249899 земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017 на користь ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент».
		 
		Право власності ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, посвідчує державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 678158   від 18 серпня 2008 року, який видано га підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2008 року № 4871. Органом, що видав акт зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.
		 
		Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ № 233420 від 27 квітня 2009, посвідчено право власності ТОВ «Ермес-Менеджмент» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, підставою видачі якого зазначено - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 листопада 2008 року № 1898. Органом, що видав акт зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.
		 
		Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 032988 від 20 липня 2009, посвідчено право власності ТОВ «ШАННІ» на земельну ділянку площею 7,9999 га з кадастровим номером 322088600:04:001:0017, підставою видачі якого зазначено - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 липня 2009 року № 821. Органом, що видав акт зазначено Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.
		 
		Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області                  № 10-10-7777.47-23503/2-16 від 22 серпня 2016 року бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Головне управління земельних ресурсів у Київській області, не отримувало, крім того в управлінні відсутні інформація щодо видачі бланка державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988.
		 
		Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22 серпня 2016 року № 10-28-0.13-13505/2-16 бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233420 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Полтавському обласному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 12 листопада          2002 року № 9, бланк державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032988 Державним комітетом України по земельних ресурсах передано Житомирському обласному головному управлінню земельних ресурсів згідно з накладною від 10 серпня 2004 року № 5.
		 
		Згідно інформації, наданої ДП «Бориспільське лісове господарство»                   від 31 серпня 2016 року № 313 спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» в кварталі 27 Кийлівського лісництва; погодження на вилучення вказаної земельної ділянки із державного лісового фонду державне підприємство не надавало.
		 
		Право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220886000:04:001:0017 площею 7,9999 га зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 .
		 
		Підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності була ухвала Дарницького районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником                   ОСОБА_2 , що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна              № 65864184 від 15 серпня 2016 року. 
		 
		Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення садівництва.
		 
		За змістом вищезазначеної ухвали Дарницького районного суду м. Києва              від 06 червня 2014 року у справі № 753/9793/14, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , зазначено, що сторони домовились про те, що в рахунок погашення заборгованості в розмірі 332 215 грн 98 коп.        ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на час підписання даної мирової угоди належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 03 березня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу            Гавриловою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 165. Державна реєстрація права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 03 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В., номер запису про право власності: 4857812. Земельна ділянка має наступні характеристики: площа - 7,9999 га, кадастровий номер 322088600:04:001:0017. Земельна ділянка знаходиться на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення - для ведення садівництва. Вартість земельної ділянки 332 800 грн. 
		 
		Апеляційним судом установлено, що ухвала Дарницького районного суду                м. Києва від 06 червня 2014 року у справі № 753/9793/14, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , набрала законної сили та є чинною станом на момент розгляду даної справи. 
		 
		Апеляційним судом також установлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, за яких спірна земельна ділянка первинно вибула поза волею держави в особі уповноважених органів з її власності, іншим шляхом.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (тут і далі - в редакції, яка була чинною на час вибуття земельної ділянки з державної власності) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
		 
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України).
		 
		Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		 
		Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		 
		Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		 
		До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі  лісогосподарського  призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).
		 
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (стаття 56 ЗК України).
		 
		Відповідно до вимог стаття 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		 
		Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
		 
		Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
		 
		Передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у відповідній редакції).
		 
		Відповідно до вимог частини сьомої цієї статті Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		 
		Так, згідно з вимогами частини шостої статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої 9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		 
		Так, за змістом частин першої-другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		 
		Відповідно до частини першої статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		 
		Разом з тим, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		У даній справі судами установлено, що підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , стала  ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2014 року в справі № 753/9793/14. 
		 
		Указане судове рішення набрало законної сили та є чинним станом на момент розгляду даної справи.
		 
		Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, за яких спірна земельна ділянка первинно вибула з власності держави в особі уповноважених органів поза її волею іншим шляхом. 
		 
		Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		Позивач особисто не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилався під час звернення до суду із даним позовом. 
		 
		Питання щодо необхідності витребування від компетентних органів відомостей щодо первинного вибуття спірних земельних ділянок з власності держави, позивачем не порушувалось. 
		 
		Згідно вимог ЦПК України, як в редакції станом на момент розгляду справи судом першої інстанцій, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. 
		 
		Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
		 
		Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. 
		 
		У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.
		 
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , стала  ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2014 року в справі № 753/9793/14, яка набрала законної сили та є чинною станом на момент розгляду даного спору, та врахувавши, що позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, за яких спірна земельна ділянка первинно вибула з власності держави в особі уповноважених органів поза її волею іншим шляхом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в даній справі. 
		Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються змістом ухвали Дарницького районного суду м. Києва                  від 06 червня 2014 року в справі № 753/9793/14, яка набула законної сили, іншими матеріалами справи, які не містять доказів того, за яких обставин спірна земельна ділянка первинно вибула з власності держави, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не установив, чи був боржник відповідача - ОСОБА_2 , власником спірної ділянки та чи мав він право передавати її ОСОБА_1 в рахунок боргу, шляхом укладення мирової угоди, яка затверджена відповідним судовим рішенням, не містять підстав для скасування оскарженого рішення, оскільки обов`язком суду є належна, повна та всебічна оцінка тих доказів, які подані учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень. Обов`язок із доведеності відповідних обставин, на які посилається скаржник, лежав на позивачу, який не виконав належним чином свій відповідний процесуальний обов`язок.    
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі  № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня                    2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.  
		 
		Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		 
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 
		2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. 
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Рішення суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця Ігоря Несторовича залишити без задоволення.  
		 
		Постанову апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року залишити без змін.   
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.       
		 
		Судді:                                                                                 С. П. Штелик 
		 
		                                                                                          А. А. Калараш     
		 
		                                                                                          В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...