Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/7744/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2020.
Дата набрання законної сили: 26.12.2019
Номер судового провадження: 61-26455ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України       
		 
		26 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 646/7744/17
		провадження № 61-26455св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державна казначейська служба України, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року у складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Маміної О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України(далі - Держказначейство України), Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) про відшкодування моральної шкоди.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВторметХарків» (далі - ТОВ «ВторметХарків») на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 128,10 грн. Станом на 06 листопада 2017 року зазначене судове рішення не виконано. Він неодноразово звертався до державної виконавчої служби з вимогами виконати рішення суду, проте державним виконавцем необхідні виконавчі дії вчинені не були. 
		 
		Посилаючись на те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання судового рішення йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин з оточуючими та загального добробуту сім`ї, просив стягнути з Держказначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, та винести окрему ухвалу щодо Головного управління Національної поліції у Харківській області стосовно притягнення до відповідальності винних посадових осіб МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності державного виконавця підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, зокрема стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України. Відповідно до статті 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної бездіяльності державного виконавця, скарга на ім`я начальника Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби м. Харків на дії державного виконавця не є достатнім підтвердженням бездіяльності державного виконавця, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про результати її розгляду, в судовому засіданні позивач повідомив, що він не звертався зі скаргами на бездіяльність державного виконавця до суду. Сам факт невиконання рішення суду не свідчить про бездіяльність державного виконавця, тоді як з наданих суду доказів убачається, що державним виконавцем були здійснені необхідні заходи в рамках виконавчого провадження, направлені на виявлення майна боржника з метою виконання рішення суду. Суд вважав необґрунтованими посилання позивача на те, що державний виконавець позбавив його гарантованого Конституцією України права на отримання плати за свою працю та можливості утримувати свою сім`ю, оскільки заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова 
		від 15 липня 2014 року у справі № 641/3361/14-ц з ТОВ «ВторметХарків» на користь позивача стягнуто не заробітну плату, а середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні. Судом встановлено, що позивач працював у зазначеному товаристві лише два місяці, остаточний розрахунок з ним проведено 
		01 квітня 2014 року, на теперішній час позивач працевлаштований. Позивач не обґрунтував розмір заявленої ним до відшкодування моральної шкоди, який у декілька разів перевищує розмір стягнутої з ТОВ «ВторметХарків» заборгованості. 
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року залишено без змін. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Належним доказом бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб виконавчої служби. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо не доведення позивачем факту протиправної поведінки державного виконавця, яка полягає у невиконанні судового рішення, наявності причинного зв`язку між такою бездіяльністю та шкодою, вини державного виконавця, не доведення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у витребуванні у державної виконавчої служби відомостей про виконання судових рішень щодо ТОВ «ВторметХарків» з посиланням на те, що відомості про виконання інших судових рішень щодо ТОВ «ВторметХарків» не можуть слугувати підтвердженням бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 45100346, тоді як наявні у матеріалах письмові докази, свідчать про здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання судового рішення у вказаному виконавчому провадженні.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Червонозаводського районного суду 
		м. Харкова від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про не доведення протиправної бездіяльності державного виконавця щодо не виконання заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року, оскільки не надали належної оцінки його доводам про те, що державний виконавець виконував судові рішення щодо ТОВ «ВторметХарків» не у порядку черговості, визначеній статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», а на власний розсуд. З огляду на наведене вважав, що суди необґрунтовано відмовили у витребуванні доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема відомостей про виконання судових рішень щодо ТОВ «ВторметХарків». 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року у справі 
		№ 641/3361/14-ц стягнуто з ТОВ «ВторметХарків» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 
		24 128,10 грн. На виконання зазначеного судового рішення 01 жовтня 2014 року видано виконавчий лист.
		 
		15 жовтня 2014 року державним виконавцем Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Комінтернівський відділ ДВС Харківського МУЮ) відкрито виконавче провадження №45100346 про стягнення з ТОВ «ВторметХарків» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 24 128,10 грн. На час розгляду справи рішення суду не виконано.
		 
		16 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Комінтернівського відділу ДВС Харківського МУЮ зі скаргою на невиконання заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року, результатів розгляду зазначеної скарги матеріали справи не містять.
		 
		Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазнечені положення кореспондуються з частиною першою статті 4 ЦПК України.
		 
		Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
		 
		Згідно з частиною другою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
		 
		За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		 
		При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, суди повинні ураховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Зазначені обставини підлягають доказуванню на загальних підставах, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, перевіривши доводи заявника, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 45100346, за недоведеністю заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій державного виконавця та причинного зв`язку між ними.
		 
		Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, не є безумовною підставою для висновку про бездіяльність державного виконавця щодо вчинення необхідних дій задля виконання судового рішення, оскільки необхідними умовами також є доведення наявності самої шкоди та причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю та шкодою. 
		 
		Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, що були предметом перевірки та оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, і не дають підстав вважати, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необгрунтованими. Фактично наведені заявником доводи зводяться до переоцінки доказів наданих судами попередніх інстанцій, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                                    Г. І. Усик
		С. О. Погрібний
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...