Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-239/2008 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: 02.01.2020. Зареєстровано: 03.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1353/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-239/2008 
		Провадження № 22-ц/4808/1353/19 
		Головуючий у 1 інстанції Стефурак Є.М. 
		Суддя-доповідач Максюта 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
		головуючого  (суддя-доповідач) Максюти І.О., 
		суддів:    Горейко М.Д., Матківського Р.Й.,
		секретаря    Петріва Д.Б.,
		з участю: апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Стрільченської сільської ради Городенківського району про визнання права на спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення  Городенківського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Стефураком Є.М. 08 травня 2008 року в м. Городенка Івано-Франківської області, 
		в с т а н о в и в :
		У 2008 році ОСОБА_2 звернулася з позовом до Стрільченської сільської ради Городенківського району про визнання права власності на спадкування за законом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 1990 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності. Шлюб не зареєстрували, однак 17 років прожили разом, вели спільне господарство. За час спільного проживання ОСОБА_4 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) за № РН 2228470. З метою переоформлення сертифікату на земельний пай на своє ім`я вона звернулась в Городенківську нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено по тій причині, що не перебувала з спадкодавцем в зареєстрованому шлюбі. За законом вона являється спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 з 1990 року по 2007 рік, що підтверджується довідкою Стрільченської сільської ради від 05.02.2008 року, тому має право на спадкування земельного паю, належного ОСОБА_4 . Просила  визнати за нею право на спадкування за законом на майно після смерті ОСОБА_4 (а.с.55, 61).
		Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2008 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с.38-39, 123-124, 139).
		04 жовтня 2019 року до Івано-Франківського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , яка не є учасником справи та не приймала участі у справі, на рішення  Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2008 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до Стрільченської сільської ради Городенківського району про визнання права на спадкування за законом, вважаючи, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення вирішив питання про її права та інтереси (а.с.102-105).
		Апелянт вказує, що в рішенні суду зазначено про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 . Однак, ОСОБА_2 було добре відомо, що у померлого ОСОБА_4 є дочка ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги за законом, тобто спадкоємцем вищої черги та вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини померлий був зареєстрований у будинку, в якому проживала сім`я дочки спадкодавця. Оскільки ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця була зареєстрована в тому ж будинку, що й спадкодавець на момент смерті і продовжувала проживати у даному будинку, тому вона вважається такою, що прийняла спадщину. Однак після звернення до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини нотаріус повідомила про іншого спадкоємця ОСОБА_2 , яка оформила право на спадкове майно на земельну ділянку. 
		Апелянт зазначає, що судом не було витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , не було зобов`язано позивача надати суду довідку про те, хто на момент смерті спадкодавця проживав з ним, що потягло за собою прийняття незаконного судового рішення, без з`ясування всіх обставин.
		Апелянт  не заперечує, що ОСОБА_2 певний період проживала з ОСОБА_4 ,  не заперечує її права на спадкування у четверту чергу, а тому в цій частині судове рішення не оскаржується.  Оскаржується судове рішення в частині порушення судом першої інстанції процесуальних норм, оскільки якщо б суд встановив, що спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_1 , суд мав би беззаперечні підстави для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
		Звертає увагу суду на те, що апелянт ОСОБА_1 є рідною дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження апелянта, а також рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12.06.2019 року у справі № 342/421/19, яким встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як дочкою та батьком. Також просить звернути увагу на довідку про реєстрацію місця проживання апелянта на момент смерті ОСОБА_4 , з якої слідує, що ОСОБА_1 не була зобов`язана протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_4 подавати нотаріусу заяву про її прийняття, що відповідає припису ч.3 ст.1268 ЦК України та не суперечить вимозі ч.1 ст.1269 ЦК України. 
		З наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути судові витрати з ОСОБА_2 (а.с.102-105).
		ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що не заперечує того, що суд допустив процесуальне порушення закону, не залучивши ОСОБА_1 до участі у справі і ухвалив рішення без її відома. Однак не згідна із вимогою апелянта щодо відмови у задоволенні позову. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона прийняла спадщину після смерті свого батька не відповідає дійсності. ОСОБА_4 після смерті дружини з 1990 року постійно проживав та вів спільне господарство з нею, в її будинку по АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу та до дня смерті. Вона займалася його похованням, про що свідчить довідка Стрільченської сільської ради №718 від 20.08.2007 року. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, де батьком дитини записаний ОСОБА_4 , а вона матір`ю. Син помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_1 проживала із сім`єю в своїй частині будинку по АДРЕСА_2 . Це свідчить про те, що спадкодавець на момент смерті і відкриття спадщини проживав спільно з нею. Реєстрація спадкодавця і апелянта в одному будинку не дає підстави вважати, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом з батьком та прийняла спадщину. Згідно довідок Стрільченської сільської ради на запит адвоката, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані в одному житловому будинку по АДРЕСА_2 , але у них були два окремі господарства з двома особовими рахунками - 560 та 54 та окремими реєстраціями проживання. При таких обставинах і доказах є підстави вважати, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини спільно з батьком не проживала і не може вважатись такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подавала заяви про прийняття спадщини. Тому просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с.144-145).
		У судове засідання не з`явився представник Стрільченської сільської ради Городенківського району, про причини неявки не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
		Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,  тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.
		Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
		Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №16167558, 03.09.2008 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи державним нотаріусом Городенківськогорайонного нотаріального округу Івано-Франківської області Паньківим Д.М. після смерті ОСОБА_4 (а.с.27, 161).
		З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21-30; 155-165), про що свідчить свідоцтво про смерть та довідка про смерть, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану (а.с.23, 59).
		03 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Городенківської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій зазначила, що постійно проживала із спадкодавцем та являється спадкоємцем ІV черги за законом. Після його смерті залишилось спадкове майно земельна частка (пай) (а.с.22, 156).
		Державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Паньків Д.М.  03 вересня 2008 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) розміром 3,1695 в кадастрових гектарах, без визначення меж земельної частки в натурі, що належала померлому згідно сертифікату на право земельної частки (паю) серії РН №228470, згідно рішення Городенківської райдержадміністрації від 16.02.2006 року за №65-р, в тому, що йому належить право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності в ДСП «Стрільче» в селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області. Зареєстрованого в книзі реєстрації від 04.02.2008 року за №6. (а.с.29, 164).
		Із довідки виконавчого комітету Стрільченської сільської ради Городенківського районного суду Івано-Франківської області №94 від 05.02.2008 року встановлено, що ОСОБА_2 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пробабин (а.с.26, 71, 160).
		Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 16181106, 03.09.2008 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємцем ОСОБА_4 ,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 Інших спадкоємців не встановлено. Спадкове майно складається із земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1695 га, розташованого в с. Стрільче Городенківського району. Загальна вартість майна становить 46047,76 грн (а.с.30, 165).
		Згідно довідки, виданої Управлінням земельних ресурсів у Городенківському районі Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області від 04.02.2008 року №07-08/0130, складеної на підставі заяви ОСОБА_2 , встановлено, що сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серія РН №228470, зареєстрований за №6 від 04.02.2008р. за ОСОБА_4 , місце розташування земельної ділянки с. Пробабин Городенківського району Івано-Франківської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки 3,1695 умовних кадастрових гектарів. На час видачі сертифіката грошова оцінка земельної ділянки складала 46047,76 грн (а.с.163).
		Виконавчим комітетом Стрільченської сільської ради Городенківського районного суду Івано-Франківської області 20.11.2019 року надано Городенківському районному суду Івано-Франківської області копію сторінки журналу реєстрації виданих довідок за 2008 рік, в якому зареєстрована довідка №94 від 05.02.2008 року, видана ОСОБА_2 про факт проживання її з ОСОБА_4 (а.с.49), а згідно довідки виконавчого комітету Стрільченської сільської ради Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20.08.2007 року №718 встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала поховання спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.58).
		В матеріалах справи наявні копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.60, 66) та копія свідоцтва про смерть дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52, 67).
		Із повідомлення виконавчого комітету Стрільченської сільської ради Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2019 року №271 встановлено, що згідно по господарської книги №7 на 2006-2010 роки відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він був зареєстрований один за адресою АДРЕСА_2 (а.с.44).
		Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 (апелянт) народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.75, 109).
		Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_10 (мати апелянта) померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.84, 118).
		Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (апелянт) одружилися 14.01.1992 року. Прізвище апелянта після державної реєстрації шлюбу -  ОСОБА_1 (а.с.76, 110).
		Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2019 року, яке набрало законної сили 15 липня 2019 року, у справі №342/421/19 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дочкою та батьком (а.с.79-82, 113-116).
		Постановою  державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори від 06 серпня 2019 року №1413/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, належне її батькові ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами (а.с.119).
		Із довідок виконкому Стрільченської сільської ради Городенківського району від 20.08.2019 року №657 та №658 встановлено, що згідно погосподарської книги №2 на 1983-1985 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 , суспільна група господарства - робітнича, в даному господарстві за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова сім`ї, ОСОБА_9 - дружина (померла в 1985 році), ОСОБА_1 (дочка, вибула в с. Стрільче на проживання), ОСОБА_14 (син, вибув в армію 04.12.1982р., повернувся в листопаді 1984р.).  Згідно погосподарської книги №4 на 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_6 , суспільна група господарства - робітнича, в даному господарстві були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова сім`ї, ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_14 (син, вибув в с. Стрільче), ОСОБА_15 (онука, 1986 року народження). Згідно погосподарської книги №8 на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 , суспільна група господарства - робітнича,в даному господарстві були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова сім`ї, ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_14 (син, вибув в 1991 році), ОСОБА_15 (онука, 1986 року народження), ОСОБА_11 (зять), ОСОБА_12 (онук, 1992 року народження) (а.с.130, 131).
		У довідках, виданих виконавчим комітетом Стрільченської сільської ради Городенківського району від 03.04.2019 року №221, від 07.08.2019 року №638, від 15.10.2019 року №792 міститься інформація про те, що згідно погосподарської книги №7 на 2006-2010 роки,  особовий рахунок № НОМЕР_1 , на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 25 від 16.08.2007р.), останній був зареєстрований в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 . В даному житловому будинку, але під іншим особовим рахунком № НОМЕР_8 в погосподарській книзі №7 на 2006-2010 роки були зареєстровані його: зять ОСОБА_11 , дочка ОСОБА_1 (апелянт), онука ОСОБА_15 (1986 року народження), онук ОСОБА_12 (1992 року народження), онука ОСОБА_17 (1993 року народження)  (а.с.127, 129, 149).
		Із змісту довідок виконкому Стрільченської сільської ради Городенківського району суду Івано-Франківської області від 03.04.2019 року №226 та від 20.08.2019 року №659 виходить, що у погосподарській книзі №1 на 2015-2020 роки, номер об`єкта погосподарського обліку НОМЕР_11, житловий будинок 1938 року побудови, знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.128), розташований на земельній ділянці площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, також виділена земельна ділянка площею 0,44 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.132).
		Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст.2, 10, 49 Закону України «Про власність», ст.ст.316-319, 381, 328, 331, 381, 1264 ЦК України встановивши, що позивачка ОСОБА_2   фактично володіє та користується майном протягом тривалого часу, стала її власником, інших осіб, які б оспорювали вказане право, не встановлено, дійшов висновку про визнання за позивачкою права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
		З таким висновком суду не погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
		 
		У ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
		Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
		В той же час ЦК України не дає визначення постійного, переважного або тимчасового проживання.
		Натомість ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» оперує визначеннями місце перебування та місце проживання: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
		Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього ж Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
		За загальним правилом до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Отже, прийняття спадщини або відмова у прийнятті спадщини - це дія спадкоємця, яка засвідчує про його згоду або незгоду вступити в спадкові права.  
		При цьому, за відсутності реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, обставини, передбачені частиною 3 статті 1268 ЦК України можуть підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів у справі.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Згідно ст. 1261 та 1264 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
		Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		ОСОБА_1 , обґрунтовуючи порушення своїх спадкових прав, посилається на те, що після смерті батька ОСОБА_4 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкове майно складається із права на земельну частку (пай) розміром 3,1695 га, виданий на ім`я батька. Оскільки вона була зареєстрована на час смерті разом із батьком в одному будинку, вважає, що прийняла спадщину. З цих підстав вважає порушеним її право як спадкоємця.
		Із матеріалів справи встановлено і сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 на день смерті проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 . 
		Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги, прийняла спадщину шляхом подання 03 вересня 2008 року відповідної заяви, у якій зазначила про відсутність інших спадкоємців, 03.09.2008 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із права на земельну частку (пай) площею 3,1695 га.
		Отже, між спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 існує реальний спір. Так, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, яка до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті спадкодавця не зверталася, вважаючи себе такою, що прийняла спадщину відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, проживаючи у будинку, який належав спадкодавцю і у якому спадкодавець був зареєстрований. Натомість ОСОБА_2 , яка відноситься до спадкоємців четвертої черги, успадкувала майно спадкодавця, як спадкоємець за законом і отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна - земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай).
		Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.
		Статтею 119 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення та подання позовної заяви) встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
		Проте суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення), згідно з яким суд повинен при проведенні попереднього судового засідання вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення).
		За змістом ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто, особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішено судом. При цьому ініціатором процесу являється позивач, який і вказує відповідача, як особу, до якої ним заявляються вимоги. Залучення до участі у справі іншої особи співвідповідача, відповідно до положень ч.1 ст.33 ЦПК України , може здійснюватися лише за клопотанням позивача.
		Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_2 зазначала, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Однак, визнавши за позивачем право власності на спадкове майно, суд першої інстанції  не встановив за якою адресою був зареєстрований ОСОБА_4 на день смерті і хто разом із ним був зареєстрований і фактично проживав в одному житлі, не роз`яснив належним чином позивачу її права, зокрема, щодо залучення до участі у якості співвідповідача ОСОБА_1 ,  не залучив до участі у справі ОСОБА_1 , яка є дочкою спадкодавця, права якої порушуються оскаржуваним рішенням суду. 
		Отже, суд не звернувши належної уваги на предмет і підстави поданого позову, не з`ясувавши  як коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 ,  так і обсяг спадкового майна,  неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами, ухвалив незаконне рішення.
		Таким чином, суд першої інстанції неправильно вирішив питання про суб`єктний склад даного спору і не залучив до участі у справі усіх осіб, вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		Оскільки вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку залучення співвідповідача цивільним процесуальним законодавством України  не передбачено і апеляційний суд не наділений такими повноваженнями, тому рішення суду підлягає скасуванню в цілому з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.
		А позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до усіх відповідачів, які мають відповідати за позовом і прав та інтересів яких стосуватиметься рішення суду у спорі.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь апелянта судові витрати за подання апеляційної скарги, сплачені у вигляді судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити.
		Рішення  Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2008 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Стрільченської сільської ради Городенківського району про визнання права на спадкування за законом відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_9 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_10 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 судові витрати в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст постанови складено 02 січня 2020 року.   
		          
		Судді:        І.О. Максюта
		                  М.Д. Горейко
		                  Р.Й. Матківський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...