Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/8544/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.01.2020. Зареєстровано: 03.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2020.
Дата набрання законної сили: 26.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/3466/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 644/8544/17                                        Головуючий суддя І інстанції Савченко Д. М.
		Провадження № 22-ц/818/3466/19                                Суддя доповідач Яцина В.Б.
		Категорія:сімейна 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 грудня 2019 року                             м. Харків.
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		 
		головуючого судді - Яцини В.Б.
		суддів:                 - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,
		за участю секретаря : Колосовської А.Р.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційній скарги  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Савченка Д.М., по цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
		 
		встановив:
		 
		29 грудня 2017 року ОСОБА_2  звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1  про поділ спільного майна подружжя.
		       Позовна заява мотивована тим, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2003 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року шлюб між ними розірвано. В період шлюбу у сторін народилися дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Доньки проживають з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . 
		У шлюбі за спільні сумісні кошти сторонами нажито наступне майно, яке є спільною сумісною власністю: 1) автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 211 CDI 2148, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, вартість якого під час його продажу 26.01.2017 року склала: 55140 гривень 50 копійок, кошти від продажу автомобілю знаходиться у відповідача. 2) автомобіль OPEL COMBO 1368, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6, вартість якого під час продажу 26.01.2017 року склала 183934 гривень, кошти від продажу якого знаходяться у відповідача. 3) Земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,054 гектарів, що розташована на території Пісочинської селищної ради у садовому товаристві "Сонячна поляна", кадастровий код земельної ділянки 6325157900:03:008:0161, що згідно експертної грошової оцінки земельної ділянки 2316 гривень 60 копійок. 4) Садовий будинок з цегли, загальною площею 134,70 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами - вбиральня «У», літній душ «Д», огорожа «№1», та земельна ділянка для ведення садівництва площею 0,0600 га, кадастровий номер якої 6325157900:03:012:0088, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 Пісочинської АДРЕСА_3 та вищевказана земельна ділянка, що придбалась за 80 000 гривень. 5) Спортивне обладнання - бігова доріжка НТ-9067Е, придбана в 2008 році, котру позивач оцінює в 3000 гривень. 
		Вказала, що у шлюбі сторонами було нажито спільного сумісного майна на загальну суму: 324391 грн. 10 коп. Добровільної згоди з відповідачем що до розподілу спільного майна досягти позивачу не вдалося. В якості спроби досудового врегулювання спору про поділ майна відповідачу направлявся позивачем лист з вимогою повернути частину коштів із спільного майна, які він привласнив, продавши автомобілі, які відповідач проігнорував.
		Тому позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дочок, однак відповідач не виконує належним рішення про стягнення аліментів, розмір яких недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, внаслідок чого вона була змушена звертатися до суд з вимогами про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. З огляду на це просила суд відступити від рівності часток подружжя при поділі спільного майна та збільшити її частку до 7/10 
		       Уточнивши позовні вимоги 23 січня 2018 року ОСОБА_2 просила суд провести такий поділ спільно нажитого майна подружжя: 
		- позивачу ОСОБА_2 виділити в особисту власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,054 гектарів, що розташована на території Пісочинської селищної ради у садовому товаристві "Сонячна поляна", кадастровий код земельної ділянки 6325157900:03:008:0161, садовий будинок з цегли, загальною площею 134,70 кв.м, з господарчими будівлями та спорудами - вбиральня «У», літній душ «Д», огорожа «№1» на земельній ділянці для ведення садівництва, площею 0,0600 га, кадастровий номер 6325157900:03:012:0088, що розташовані за адресою: садівниче товариство «Майський», № 27 Пісочинської селищної АДРЕСА_3 , бігову доріжку НТ-9067Е вартістю 3000 гривень, забезпечивши її передачу відповідачем позивачу, тобто, зобов`язавши відповідача повернути бігову доріжку, яка перебуває у відповідача, до міста проживання дітей, загалом виділивши майна на суму 85316 грн. 60 коп.; 
		- відповідачу  ОСОБА_1  виділити у власність вартість спільно нажитих і в подальшому проданих без відома позивача автомобілів MERCEDES-BENZ SPRINTER 211 CDI 2148 2005 року випуску  ДНЗ НОМЕР_5 вартістю 55140,5 грн та OPEL COMBO 1368, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6 вартістю 183934,00, загалом виділивши відповідачу майна на суму 239074 грн. 50 коп.;
		- стягнути з відповідача на користь позивача у якості компенсації різниці вартості залишку частки позивача у спільному майні грошові кошти в розмірі 141757 грн. 67 коп., а також судові витрати. 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2019 року позов задоволено частково. 
		Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за кожним, право власності на 60/100 частин земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0540 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області у садовому товаристві «Сонячна поляна», кадастровий номер 6325157900:03:008:0161.
		Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за кожним, право власності на 60/100 частин садового будинку з цегли, загальною площею 134,70 кв. м, літ. «А-1» з господарчими будівлями і спорудами: вбиральня «У», літній душ «Д», огорожа «№ 1», та 60/100 частин земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0600 га, кадастровий номер 6325157900:03:012:0088, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , Пісочинської АДРЕСА_3 . 
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 60/100 частин автомобілів Mercedes-Benz Sprinter 211 CDI 2148, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, та Opel Combo 1368, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6, у сумі 143 444,70 грн. (сто сорок три тисячі чотириста сорок чотири грн. 70 коп.)
		У задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на бігову доріжку НТ-9067Е - відмовлено. 
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 928,35 грн. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
		Вказав, що суд безпідставно відступив від рівності часток подружжя при поділі спільного сумісного майна, в чому вбачає свою дискримінаціюза гендерною ознакою, що відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути. Суд не врахував, що позивач теж зобов`язана утримувати дітей та про матеріальне забезпечення сім`ї. Позивачка у шлюбі не приймала участі у матеріальному забезпеченні родини. 
		Суд не врахував, що відповідач добровільно сплачує аліменти та не врахував надані з цього приводу пояснення відповідача про те, що грошові кошти надавались відповідачці особисто в руки. З приводу доводів позивача щодо додаткових на витрат зазначив, що позивачка до відповідача не зверталась, доказів звернення до суду не надавала
		Зазначив, що суд безпідставно, за відсутності належних доказів стосовно тяжкості хвороби малолітньої дитини, за відсутності доказів фактичного понесення витрат на лікування дитини дійшов до висновку про необхідність відійти від рівності часток подружжя за користь позивача.
		Вказав, що судом допущено порушення норми ст. 90 ЦПК України щодо компенсації за продані ним два автомобілі, загалом виділивши відповідачу майна на суму 239074 грн. 50 коп. В наданих ним до суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 , діючи за письмовою згодою від позивачки продав автомобілі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який передав грошові кошти позивачці та відповідачу.
		Наполягає на тому, що  при винесені судового рішення суд не врахував, що спірний садовий будинок має інші техніко - фізичні данні, на день розгляду справи він був самочинно перебудований зі збільшенням загальної площі, був прибудований замість галереї гараж, викопаний колодязь для питної води та зливна яма, що виключає можливість його поділу. 
		Також апелянт надав до суду апеляційної інстанції нові докази - документи, які до суду не надавались, стосовно суті спору, які розглядались у суді першої інстанції, тому апелянт наполягає на прийнятті документів та їх розгляді разом з апеляційною скаргою. Також просить викликати для допиту по обставинам передачі грошових коштів свідка ОСОБА_5 , який був стороною договору купівлі-продажу автомобіля.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2019 р. змінити та повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства в частині остаточного визначення часток у праві власності на майно, суд не у повній мірі врахував всі обставини по справі. 
		Вказала, що суд не надав належної оцінки її доводам про необхідність додаткових витрат на лікування доньки - ОСОБА_4 та її додаткових потреб у зв`язку з затримкою росту, що підтверджується медичною документацією, долученою до матеріалів справи.
		Визнала, що вона не заперечувала в цілому проти продажу автомобілів із обов`язковим розподілом грошових коштів між подружжям, та написала про свою згоду, яка була проектом, який за завірянням відповідача був потрібен для узгодження її тексту із нотаріусом, що мав би засвідчити підпис позивача у нотаріальному порядку. Порадившись із юристами, позивач погодилась надати відповідачу такий проект, розуміючи, що вчинення дій із відчуження автомобілів без її присутності або без нотаріально засвідченого підпису на згоді буде порушенням порядку, передбаченому у п. 6 Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», де вказується, що у разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально.
		Вказала, що відповідач протягом тривалого часу після розлучення ухиляється від належного виконання своїх обов`язків з утримання двох неповнолітніх дітей, одна з яких страждає на серйозне захворювання, що потребує значних додаткових фінансових витрат, організації особливих умов розвитку дитини та складних реабілітаційних заходів. При цьому відповідач допускає утворення заборгованості, навіть щодо сплати визначених судом аліментних сум, не кажучи про добровільну участь у додаткових витратах.
		Посилається на правовий висновок, який було висловлений у постанові Верховного суду від 05 грудня 2018 року по справі № 456/828/17, згідно якому при застосуванні вказаних норм матеріального права касаційний суд залишив у силі рішення апеляційної інстанції, яка визначила за доцільне визнати за матір`ю, на утриманні якої перебуває двоє дітей, частку у розмірі 3/4 від спільного майна подружжя.
		Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві на скаргу позивача ОСОБА_2 заперечив проти її задоволення та наполягав на доводах своєї скарги.
		Вказав, що право позивача цим рішенням не тільки не порушене, але й без об`єктивних підстав було збільшено її частку у майні у праві спільної сумісної власності, оскільки позивач у шлюбі не приймала участі у матеріальному забезпеченні родини. 
		Зазначив, що відповідач виконує свій обов`язок по утриманню дітей, а матір дітей, отримуючи аліменти, знаходиться в іншій країні на протязі близько 4-х місяців, під час яких батько у повному обсязі забезпечував дітей усім необхідним, що підтверджується свідком, але його показання судом не були взяті до уваги.
		Також вказав, що заборгованість по аліментам була тимчасовою, пов`язаною з відсутністю у нього коштів, нині триває стягнення з заробітної плати відповідача у межах певних сум (середньої заробітної плати по регіону), як це передбачено законом і внаслідок систематичного утримання із заробітної плати відповідача ця заборгованість погашена.
		З приводу додаткових витрат позивач до відповідача не зверталася, доказів звернення до суду не надавала. З аналізу медичного висновку відповідач не вбачає необхідності проведення лікування, висновки лікарів не свідчать про безумовно тяжке захворювання. У даному випадку суд помилково застосував норму ст. 70 СК України та не врахував права дітей та чоловіка, а врахував інтереси лише дружини. Підстав для відхилення від рівності часток у праві спільної сумісної власності відповідач не вбачає.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні його скарги, за її необґрунтованістю доказами. 
		На обґрунтування послалася на те, що висновки суду ґрунтуються на суд на підставі наявних у справі належних і допустимих доказах - медичних висновках, зокрема клініки з дитячих ендокринологічних захворювань «Державна установа - Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків НАМН України». У відповідача була процесуальна можливість вчасно подати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, що він за відсутності поважних причин не зробив, тому у даному випадку відсутні передбачені у ст. 367 ЦПК України підстави для прийняття від нього нових доказів в суді апеляційної інстанції, відступ від цих правил порушив би принцип змагальності та рівності сторін перед судом. 
		Вказала на те, що доводи скарги відповідача про його дискримінацію є необґрунтованими, суд врахував права дітей відповідно до закону виходячи з наявних у суду матеріалів справи. Заперечила проти того, що вона не опікується дітьми з огляду на свої виїзди за кордон, та вказала, що таких випадків було лише декілька, і вони пов`язані з її роботою та необхідністю матеріально забезпечувати дітей. Суд врахував усі заперечення Відповідача проти позову, порушень матеріального і процесуального права з боку суду не вбачається.
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. 
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання без поважних причин, чия неявка відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. При цьому колегія суддів не вважає поважною причиною відсутності відповідача та його представника той факт, що представник відповідача після того, як у судовому засіданні 05.12.2019 була узгоджена дата наступного судового засідання 26.12.2019, 07.12.2019 взяла відпустку. Відповідач мав процесуальну можливість завчасно замінити свого представника. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції за клопотанням сторін надавав можливість досягти мирової угоди та провести процедуру позасудової медіації, що не було успішним, процесуальну поведінку сторони відповідача, пов`язану з неявкою у судове засідання 26.12.2019 колегія суддів розцінює як зловживання процесуальним правом, спрямовану на затягування апеляційного розгляду справи поза межі розумних строків, що відповідно до ст. 44 ЦПК України неприпустимим, внаслідок чого апеляційний розгляд справи був закінчений за їх відсутності. 
		 
		У відповідності до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Вказаним вимогам рішення суду відповідає у повній мірі.
		Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, згідно із частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України.
		Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, відповідно до частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України.
		За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Доказів наявності між сторонами домовленості щодо поділу спільного майна подружжя або щодо укладення шлюбного договору сторонами суду не надано.
		Згідно з частиною 2 статті 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. 
		Відповідно до частини 3 статті 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Судовим розглядом встановлено, що з 11.10.2003 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року розірвано.
		У шлюбі народились діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Відповідно до листа від 15.03.2017 Регіонального сервісного центру в Харківській області транспортний засіб з номером кузову НОМЕР_3 05.07.2011 року був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 26.01.2017 року відбулася перереєстрація транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		З листа Регіонального сервісного центру в Харківській області від 15.03.2017 року встановлено, що транспортний засіб з номером кузову НОМЕР_7 02.10.2015 року був перереєстрований на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за довідкою-рахунком. 26.01.2017 року відбулася перереєстрація транспортного засобу на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за договором купівлі-продажу.
		Згідно листа Регіонального сервісного центру в Харківській області від 07.12.2017 року встановлено, що 26.01.2017 року відбулась перереєстрація транспортних засобів за ідентифікаційним номером НОМЕР_3 , вартість якого складала 55140,5 гривень без ПДВ, та НОМЕР_7, вартість якого складала 183934 гривень без ПДВ. Також в листі повідомлялось, що відомостей щодо обмежень на проведення реєстраційних дій з вищевказаними транспортними засобами, відсутні.
		ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0, 054 гектарів, яка розташована на території Пісочинської селищної ради у садовому товаристві «Сонячна поляна», що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є., витягом з державного реєстру правочинів від 01.07.2015 року та державним актом на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користуванні землею, договорів оренди землі за № 010870300164, витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2018 року за № НВ-6305520772018.
		Відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку з земельною ділянкою від 15 жовтня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Полторацькою Л.М., ОСОБА_2 прийняла у власність нерухоме майно, а саме: Садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 134,70 кв.м.; земельну ділянку, для ведення садівництва, площею 0, 0600 га, що розташовані за адресою: садівниче товариство АДРЕСА_2 , Пісочинської АДРЕСА_3 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 15.10.2010 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2018 року за №111379948 об`єктом нерухомого майна якого є садовий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 134,7 кв. м., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2018 року, за № 111403174, об`єктом нерухомого майна якого є земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 0,06 га.
		ОСОБА_2 зареєстрована і постійно проживає за адресою АДРЕСА_4 , яка складається з 2 кімнат жилою площею 25,60/33,50, у житловому приміщенні зареєстровано 4 члени сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 07.11.2017 року за № 8007.
		ОСОБА_4 має затримку темпу росту конституційного ґенеза, що підтверджується висновком Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр - центр рідкісних (органних) захворювань» від 30.06.2017 року.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.08.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, однак не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2017 року і до повноліття. Апеляційним судом Харківської області від 18 жовтня 2017 року рішення Орджонікідзевського суду м. Харкова від 30 серпня 2017 року було змінено. У резолютивній частині замінено слово «з усіх видів заробітку» на слова «з усіх видів доходів». В іншій частині залишено без змін. 
		З розрахунку заборгованості по аліментам, виданим старшим державним виконавцем Гусевою Н.Г. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області станом на 01.12.2017 року, вбачається, що за ОСОБА_1 числиться заборгованість по сплаті аліментів у сумі 19699, 38 гривень на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		У судовому засіданні 04.12.2018 року представник відповідача ОСОБА_6 долучила копію згоди, відповідно до якої ОСОБА_2 дала згоду на продаж автомобілів з ідентифікаційним номером НОМЕР_3 та НОМЕР_7 на визначених ОСОБА_1 умовах та ціною.
		Станом на 01.12.2018 року, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, виданим старшим державним виконавцем Гусевою Н.Г. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04.01.2019 року, за ОСОБА_1 числиться заборгованість по сплаті аліментів у сумі 5198,48 гривень на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Рішенням Орджонікідзевського районну суду м. Харкова від 30.11.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 стягнуто 5883 гривні 14 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в період з січня 2018 року по 01 липня 2018 року (а.с.105 т.№2).
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2017 року на користь позивача стягнуто з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно (т. 1, а.с. 56).
		Як убачається з розрахунку заборгованості по аліментам від 04.01.2019, відповідачеві щомісячно нараховуються аліменти у розмірі 1/3 частини середньомісячної заробітної плати, у сумі від 1964,33 грн. за березень 2017 року до 2668,090 грн. за листопад 2018 року.
		Станом на листопад 2018 року прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становив 1944 грн., у зв`язку з чим відповідачем сплачувались аліменти на утримання дітей у розмірі близько 70 % прожиткового мінімуму на кожну дитину.
		З наданих позивачем медичних документів (т. 2, а.с. 109-116) вбачається, що донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у лікаря-ендокринолога у зв`язку із затримкою росту, аутоімунним тиреодитом, зобом 2 ст., має затримку темпів росту конституційного генезу, у віці 7 років мала кістковий вік 5 років.
		Лікарями дитині призначались ЛФК, повноцінне харчування, курс мультивітамінів та інших медичних препаратів.
		З метою обстеження дитини проводились лабораторні дослідження, зокрема, 17.12.2018 у лікувально-діагностичному центрі ЦМЕІ на суму 415 грн. (т. 2, а.с. 117), 15.08.2017 у МЦ «Екомед» на суму 1205 грн. (т. 2, а.с. 118).
		Наданими позивачем доказами підтверджується наявність у доньки - ОСОБА_4 захворювань та істотні фінансові витрати на лікування та обстеження дитини, які не покриваються аліментами, які сплачує відповідач.
		Як правильно встановлено судом, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались аліменти на користь позивача на утримання двох спільних неповнолітніх дітей, які проживають разом з позивачем.
		Так, з розрахунку заборгованості по аліментам від 04.01.2019 (т. 2, а.с. 104) вбачається, що відповідачем не сплачувались аліменти на користь позивача у період з травня 2017 року по грудень 2017 року, а також у січні та у квітні 2018 року; заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.12.2018 становила 5198,48 грн.
		Доказів оскарження та скасування у встановленому законом порядку вказаного розрахунку відповідачем суду не надано. 
		Унаслідок несвоєчасної сплати аліментів відповідачем рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.11.2018 (т. 2, а.с. 105) з відповідача на користь позивача стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів за період з січня 2018 року по 01 липня 2018 року у сумі 5883,14 грн.
		 
		Задовольняючи позов частково, рішення суду першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів виходив з того, що відповідач не у повній мірі сплачує аліменти на користь дітей. При цьому малолітня донька - ОСОБА_4 має захворювання, яке потребує істотних фінансових витрат на лікування та обстеження дитини, які не покриваються аліментами, які сплачує відповідач. 
		Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами не спростував надані позивачем докази про те, що присуджених судом аліментів у розмірі 1/3 частині доходів відповідача, які відповідач сплачує нерегулярно, внаслідок чого виникла заборгованість, та за мінімальною ставкою виходячи із середньої заробітної плати, - не вистачає для їх належного утримання, що не відповідає мінімальним стандартам забезпечення дитини у малолітньому віці. Відповідач також не довів свої заперечення з приводу того, що позивач ухиляється від свого батьківського обов`язку по утриманню дітей. Припущення стосовно тривалого відпочинку позивача за кордоном та перекладення нею свого обов`язку по утриманню дітей на відповідача - належним чином не доведені і тому колегія суддів їх відхиляє. Відомості про один день, коли під час відсутності позивачки відповідач опікувався дітьми не доводить негідної поведінки позивача.
		Відповідно до рішення Орджонікідзевського районну суду м. Харкова від 30.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 5883 гривні 14 коп. неустойки (пені) суд правильно та згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановив прострочення відповідачем сплату аліментів в період з січня 2018 року по 01 липня 2018 року.
		З огляду на те, що позивач утримує двох малолітніх дітей, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, виконання нею одноособово цього обов`язку, як матір`ю, що ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. суд відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України правильно відступив від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та збільшив частку майна дружини - позивача по цій справі.
		По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Крім цього, згідно частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
		Позивачем доведено факт усунення відповідача від виконання своїх обов`язків з утримання, догляду двох малолітніх дітей, одна з яких страждає на захворювання, яке потребує тривалого лікування та медичного догляду, та від обов`язку належного матеріального забезпечення дітей; виконання нею одноособово цього обов`язку, як матір`ю, що ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. Ці обставини у сукупності з необхідністю забезпечити у першу чергу інтереси дітей, які мешкають разом з позивачем, вказують на наявність правових підстав для застосування положень частини другої та третьої статті 70 СК України.
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції стосовно застосування ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, яка була висловлена у постанові Верховного суду від 05 грудня 2018 року по аналогічній за обставинами справі № 456/828/17, яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує в цій справі.
		Що стосується розміру відступлення від рівності часток, то колегія суддів погоджується з тим, що у даному випадку виходячи з принципу розумності, добросовісності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) немає підстав для збільшення частки позивача з 6/10 до 7/10 частки, що пов`язано з присудженим судом розміром аліментів, які нерегулярно сплачуються відповідачем та додаткових витрат, яких потребує лише одна дитина, на відміну від вищевказаної справи № 456/828/17, де судом було збільшено частку позивача до ѕ в ситуації, коли у матері після розлучення залишилися на утриманні двоє хворих дітей, одна із затримкою росту, а друга - зі сколіозом.
		Посилання представника відповідача на те, що позивач не зверталась до суду із вимогою про збільшення розміру аліментів або про стягнення додаткових витрат на дітей, що він почав сплачувати заборгованість не спростовує висновків суду про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток, оскільки частиною 3 статті 70 СК України не ставиться можливість такого відступлення у залежність від цих обставин.
		 
		Вирішуючи питання щодо поділу спірних автомобілів, суд правильно зазначив, що відповідачем не доведено отримання позивачем частини коштів від продажу цих автомобілів. 
		Посилання на письмову згоду позивача на відчуження цих автомобілів суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки в цій згоді відсутнє підтвердження факту одержання коштів від реалізації автомобілів. Показання свідків чи розписка про те, що кошти передавалися, а не були отримані, - також не є належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами того факту, що позивач отримала свою частку від продажу спільного сумісного майна подружжя у вигляді двох автомобілів.
		Оскільки відповідачем не доведено отримання позивачем коштів від реалізації автомобілів, колегія суддів погоджується з тим, що позивач має право на 60/100 часток вартості спірних автомобілів на час їх відчуження.
		Автомобіль Мерседес продано відповідачем за 55 140,50 грн., 60/100 з яких становить 33 084,30 грн., автомобіль Опель продано за 183 934 грн., 60/100 з яких становить 110 360,4 грн.
		Таким чином, суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 60/100 часток вартості проданих відповідачем автомобілів у сумі 33 084,3 + 110 360,40 = 143 444,7 грн.
		Позовні вимоги щодо поділу бігової доріжки задоволенню не підлягають у зв`язку з не доведенням позивачем факту придбання та вартості цієї бігової доріжки. 
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
		1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Згідно статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
		1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України: 
		1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частинами 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Виходячи з наведених норм ст.ст. 83, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані до апеляційного суду сторонам документи, за недоведеності поважних причин їх надати до суду першої інстанції. 
		       Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо збільшення площі садового будиночку у садівничому товаристві «Майський», №27, Пісочинської селищної ради, Харківського району, Харківської області, оскільки з 2011 року по 2016 рік старий садовий дім реконструювався зі збільшенням загальної площі з 134,70 кв.м. на 189,6 кв.м., перебудована будівля має інші техніко-фізичні дані, а судом не було звернуто увагу, що не може бути поділений в натурі між співвласниками за домовленістю між ними у зв`язку з наявністю самочинного будівництва - не мають правового значення, оскільки судом був здійснений поділ спільного майна подружжя у стані, в якому перебувало це майно до зазначених змін - у формі визначення ідеальних часток, а не в натурі. 
		Інші доводи апеляційних скарг сторони позивача та відповідача не доведені і не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для збільшенні частки позивача у зазначеному в рішенні розмірі.
		Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, оскільки висновки суду відповідають вимогам ст. 89 ЦПК України і доводами скарг не спростовані, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
		Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		постановив:
		 
		Апеляційні скарги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2019 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2019 року.
		 
		               
		Головуючий                                                                                        В.Б. Яцина.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                                      П.В.Кісь.
		 
		 
		 
		 
		 
		О.М.Хорошевський.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...