Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/10860/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2019. Зареєстровано: 03.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                                ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		 
		10 грудня 2019 року  Справа № 160/10860/19             Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Турлакової Н.В.   розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 28.10.2019 року про накладення штрафу, - 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до   Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул. Надії Алексєєнко, 100, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 34984488), в якій просить:
		- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Волошин Ольги Володимирівни у виконавчому провадженні № 58654717 від 28.10.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення суду позивач виконує добровільно в порядку, визначеному рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає, однак ОСОБА_2 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов`язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою; постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до відома, а саме провадження було відкрито незаконно тому, що на території Чечелівського району м. Дніпра ОСОБА_1 ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувачу ОСОБА_2 так і відділу ДВС. Дана обставина підтверджується копією паспорту позивачки. Таким, чином були відсутні правові підстави для накладення штрафу визначені ст. ст. 64-1, 75 ЗУ "Про виконавче провадження" на які посилався державний виконавець, а сама постанова не мотивована і оформлена із порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, Положення про автоматизовано систему виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції  України №2432/5 від 05.08.2016, Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 в тому числі оскільки не містить мотивів, за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій. Єдиним обґрунтуванням винесення постанови є інформація стягувача. Крім того, в обґрунтування правової позиції представник позивача посилається на численні постанови Верховного Суду, які просить врахувати при прийнятті рішення у цій справі.
		Відповідач подав письмовий відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись на те, що підставою для винесення оспорюваної постанови про накладення штрафу є акт державного виконавця від 29.10.2019р., згідно якого було встановлено, що на території квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , боржник ОСОБА_4 разом із дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явилась; дитину стягувачу не надано; жодних підтверджуючих документів про неможливість виконання рішення суду в зв`язку із втратою паспорту громадянина України для виїзду за кордон та оригіналу свідоцтва про народження ОСОБА_5 не надано. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що адреса ОСОБА_1 (АДРЕСА_8 ) викликає сумнів щодо проживання останньої за вказаною адресою, оскільки, аліменти відправлені на вказану адресу в рамках виконавчою провадження №58180195 повернулись 10.05.2019 та 17.05.2019 на депозитний рахунок Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, та поштові конверти, які направляються на відомі адреси ОСОБА_4 також повертаються. Також, представник відповідача вказує на те, що сума витрат на правничу допомогу зазначена в позові представником позивача неспівмірна зі складністю цієї справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значення справи для сторони, так як дана справа не є складною, оскільки в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають понад 20 позовів від представника позивача щодо скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу, які є однорідними та однотипними, в них нічого не змінюється окрім дати подання та дати постанови про накладення штрафу, а тому твердження представника позивача про те, що він витратив багато часу на дану справу є безпідставними.
		Ухвалою суду від 05.11.2019 року прийнято до провадження по справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Вказаною ухвалою суду, витребувано від відповідача належним чином звірені копії матеріалів виконавчого провадження № 58654717 щодо підстав прийняття оскаржуваної постанови від 28.10.2019 року, а також встановлено відповідачу строк протягом двох днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на адміністративний позов у порядку передбаченому ст. 162 КАС України, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
		Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана ухвала суду отримана відповідачем 04.12.2019р.
		На виконання вимог вказаної ухвали суду, 10 грудня 2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та витребувані докази, у зв`язку з чим, датою прийняття рішення є 10.12.2019р.
		Представник позивача подав до канцелярії суду заяву про виклик свідків, у якій останній просив викликати і допитати у якості свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про яких зазначені у акті державного виконавця від 26.10.2019р., на підставі якого державним виконавцем було прийнято оспорювану постанову.
		Розглянувши вищенаведену заяву представника позивача, суд не находить підстав для її задоволення, оскільки предметом спору у даній справі є прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, акта індивідуальної дії (постанови про накладення штрафу) та доказами протиправності такого рішення можуть були лише відповідні документи, а не показання свідків, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для допиту свідків у межах даного предмету спору.
		Також, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Розглянувши вищенаведене клопотання представника позивача, суд не находить підстав для його задоволення, так як, спір, який розглядається, не входить до переліку, наведеного в ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також відповідно до статей 47, 162 КАС України сторони наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, чим сторони і скористалися.
		Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
		Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 (серія АО НОМЕР_2 виданого 28.08.2012 року Дніпропетровським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області) до 05.02.2015 року позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та 05.02.2015 року відповідно до відмітки Самарського РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивача знято з реєстрації місця проживання (аркуш паспорту 12). 11.02.2015 року відповідно до відмітки Дарницького РВ ГУ ДМС України в м. Києві позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 , та  04.12.2015 року знято з реєстрації місця проживання (а. с. паспорту 13). 29.12.2015 року ОСОБА_1 зареєстровано як за місцем проживання АДРЕСА_6 , та 21.03.2019 року виконавчим комітетом Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області останню знято з реєстрації місця проживання (аркуш паспорту 14).
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.06.2018р. тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію тимчасового проживання.
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 у справі № 175/5360/13-ц, провадження №22-ц/774/1579/18 http://reestr.court.gov.ua/Review/74583269):
		- апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 Сергійовича - задоволено частково;
		- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017  в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_8 : в задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволених частково позовних вимог ОСОБА_9 , в частині задоволених частково позовних вимог ОСОБА_11 скасоване;
		- у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_8 відмовлено; 
		- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління - служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини відмовлено; 
		- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним відмовлено; 
		- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_11 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_9 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядку спілкування з ним відмовлено;
		- в іншій частині рішення залишено без змін.
		02.07.2018р. Дніпропетровський районним судом Дніпропетровської області, на підставі постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018р., було видано виконавчий лист у справі №175/5360/13-ц, за яким:
		1) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		2) встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
		- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
		- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;
		- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
		- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;
		- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;
		- день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
		- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
		- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
		За результатами розгляду означеної справи, постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709св18, касаційні скарги ОСОБА_1 , подані її представниками ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , і касаційну скаргу ОСОБА_9   залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 залишено без змін. Поновлено виконання рішення    Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018.
		18.03.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою від 14.03.2019 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа та здійснення виконавчих дій за місцем проживання стягувача.
		18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною відкрито виконавче провадження ВП № 58654717 з примусового виконання виконавчого листа № 175/5360/17, який видано Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 02.07.2018 року по цивільній справі № 175/5360/17, де стягувачем виступає ОСОБА_2 . Так, в означеному виконавчому провадженні зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином: батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року; кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків; щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами; день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ; день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини; під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду; вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
		Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження на адреси вказані у виконавчому документі, рекомендованим листом із повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор № відправлення - 4900808830650).
		21.03.2019 року позивач зверталась до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила повідомляти її письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: АДРЕСА_3 .
		16.04.2019 ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у задоволенні подання старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа боржника відмовлено. Подання подано у виконавчому провадженні № 58654717 з виконання виконавчого листа по справі №  175/5360/13-ц виданого 02.07.2018. При цьому судом встановлено, що матеріали подання не містять доказів про обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та доказів про те, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника необґрунтованим та передчасним (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81178623).
		Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 оскаржена у судовому порядку 17.04.2019р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81275321), однак, на час розгляду цієї справа вказана Постанова не скасована.
		У виконавчому провадженні № 58654717 на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято ряд постанов про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 , зокрема, 28.10.2019р. державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження ВП №58654717 було винесено оскаржувану постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважної причини у сумі 3400,00 грн. на підставі п.4 ст.64-1, п.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується копією відповідної постанови.
		При цьому, підставою для винесення вищенаведеної постанови про накладення штрафу від 28.10.2019р. стало те, що «виходом державного виконавця, за адресою місцезнаходження та реєстрації стягувача та за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , боржник ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_8 не з`явилась. Жодних поважних причин не повідомила. Рішення суду не виконується (акт державного виконавця від 26 жовтня 2019 року)», що підтверджується змістом копії оспорюваної постанови від 28.10.2019р. та актом від 26.10.2019р.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
		Відповідно до ст.1 Закону 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Частиною 1 ст.13 Закону №1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно із статтею 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
		Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
		За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		Статтею 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. 
		Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
		Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII. 
		За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
		Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).
		У відповідності до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом (ч.4 вказаної статті).
		У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
		Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
		Відповідно до ст.75 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно пункту 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 05.02.2019 року № 209/20.4.2/32-19 "Щодо виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 3 ст. 64-1 Закону, а саме: складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 Закону (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Також у листі звернуто увагу на те, що при кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець повинен винести постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі (200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
		Згідно з листом Міністерства юстиції України від 04.01.2019 року № 20/20.4.2/32-19 звернуто увагу на те, що стягувачі за виконавчими документами про встановлення побачень з дитиною звільняються від сплати авансового внеску.
		Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність після чого виконавець повинен повторно перевірити виконання рішення та у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження. 
		Таким чином, відповідач наділений правом накладення штрафу за невиконання судового рішення, та в разі повторного невиконання того ж рішення суду виносить постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, не пов`язаних із накладенням на боржника штрафу. 
		За обставинами справи, на позивача накладені штрафи відповідно до постанов від 23.03.2019 року, від 25.03.2019 року, від 08.04.2019 року, від 11.04.2019 року, від 13.04.2019 року, від 17.04.2019 року, від 23.04.2019 року, від 27.04.2019 року, від 11.05.2019 року, від 14.05.2019 року, від 23.05.2019 року, від 25.05.2019 року, від 27.05.2019 року, від 30.05.2019 року, від 04.06.2019 року, від 05.06.2019 року, від 10.06.2019 року, від 12.06.2019 року, від 13.06.2019 року, від 21.06.2019 року, від 22.06.2019 року, від 25.06.2019 року, від 22.07.2019 року, від 25.07.2019 року; від 29.07.2019 року, від 12.08.2019 року, від 23.08.2019 року та від 26.08.2019 року, від 15.10.2019 року, від 04.11.2019 року, від 11.11.2019 року за невиконання судового рішення від 01.06.2018 у справі № 175/5360/13-ц.
		Слід зазначити, що норми статті 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 передбачають накладення штрафів за кожен раз невиконання судового рішення.   
		Так, у п.9 розділу 9 вказаної Інструкції зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.
		При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.
		Отже, Інструкція № 512/5 фактично змінює положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, у даному випадку слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5.
		Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.
		При цьому, накладення на боржника штрафу можливе лише у разі невиконання рішення боржником без поважних причин, тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення та обов`язок встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладено саме на державного виконавця.
		Окрім того, поважними причинами не виконання судового рішення боржником за нормами Закону №1404 можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
		Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем направлялась заява до начальника Чечелівського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з приводу того, що номери телефонів, які вказані у оскаржуваній постанові державного виконавця та інших постановах державного виконавця про накладення штрафу не належать позивачу, що підтверджується заявою позивача від 13.06.2019 року, яка міститься у матеріалах справи.
		Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_8 з 01.06.2018р. (дата закінчення реєстрації 08.08.2020 року) тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію тимчасового проживання.
		Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка початкової школи №158 Гімназія №25 м.Краків, про те, що ОСОБА_15 проживає у м.Краків та відвідує початкову школу №158 у м.Краків з 01.09.2016р.
		При цьому, відомості щодо того, що ОСОБА_1 проживає разом із сином за межами України у м. Краків, Польща, були відомі державному виконавцю, що підтверджується копіями заяв про примусове виконання рішення від 25.01.2019р., заяви від 20.03.2019р. (вх. від 21.03.19р.), скарги від 17.04.2019р. з відміткою про її отримання відповідачем 18.04.19р.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець та відповідач у справі був обізнаний про факт проживання з 01.06.2018р. ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні ВП №58654717, та її сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  у АДРЕСА_3 , оскільки позивач неодноразово зверталася з скаргами відповідача, в яких наголошувала, що проживає з своїм сином саме за адресою - АДРЕСА_7 , та просила виправити помилку у виконавчих листах по справі № 175/5360/13-ц та вірно зазначити адресу місця проживання її з сином, а також повідомляла відповідача та державного виконавця про те, що номери телефонів, які вказані у оскаржуваній постанові державного виконавця та інших постановах державного виконавця про накладення штрафу не належать позивачу, що підтверджується заявами позивача від 07.05.2019р. та 10.05.2019 р., копії яких містяться у матеріалах справи.
		З наданої суду ксерокопії постанови від 28.10.2019р. (виконавче провадження №58654717) вбачається, що підставою для накладення на позивача штрафу є те, що виходом державного виконавця, за адресою місцезнаходження та реєстрації стягувача та за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , боржник ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_8 не з`явилась. Жодних поважних причин не повідомила. Рішення суду не виконується (акт державного виконавця від 26 жовтня 2019 року), але виконавчим документом за яким відкрито виконавче провадження №58654717 ОСОБА_1 не зобов`язано відповідати на телефонні дзвінки, а предметом виконання є вчинення дій зобов`язального характеру які стосуються зобов`язання ОСОБА_1  не чинити перешкод ОСОБА_2 брати участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_8 08.11.2009р., у порядку та спосіб, який визначено рішенням суду, що набрало законної сили, на виконання якого видано 02.07.2018 р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виконавчий лист №175/5360/13-ц, який перебуває на примусовому виконанні у відповідача. 
		Таким чином, фактично на позивача накладено штраф за те, що ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_8 не з`явились за адресою місцезнаходження та реєстрації стягувача та за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .
		Разом з тим, аналіз змісту виконавчого листа Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.07.2018р. не містить зобов`язання позивача з`являтися разом із дитиною за адресою проживання ОСОБА_2 , а лише зобов`язано не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_8 .
		На підставі викладеного, судом не встановлено факту накладення державним виконавцем штрафу постановою від 28.10.2019 на позивача саме за невиконання вимог виконавчого документу, оскільки державним виконавцем у оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином позивач не виконав виконавчий документ.
		Отже враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийняття  ним постанови від 28.10.2019р. (виконавче провадження №58654717), яка є предметом оскарження у цій адміністративній справі, в частині наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання рішення суду на підставі п.4 ст.64-1, п.2 ст.75 Закону, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття такого рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних  повноважень. 
		Окрім того, суд бере до уваги та враховує практику Верховного Суду, а саме постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року, в якій зазначено, зокрема, про те, що: "відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника.
		Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
		Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
		У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк".
		Таким чином, посилання відповідача на статтю 28 Закону 1404-VIII, згідно з якою боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, в розглянутому спорі не може ототожнюватись із обізнаністю позивача про наявність вказаної постанови.
		Як зазначає відповідач у відзиві на позов, в даній справі 28.10.2019 штраф у розмірі 3400 грн. застосовано за повторне невиконання рішення суду, проте ні Акт від 26.10.2019р. на підставі якого складена оскаржувана постанова, ні сама оскаржувана постанова будь-яких посилань та доказів на повторність не виконання рішення суду не містить.
		Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини справи та норми законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови того, що виконавчим документом не зобов`язано позивача самостійно забезпечувати доставлення дитини - ОСОБА_8 за адресою проживання його батька - ОСОБА_2 , а також і те, що з 01.06.2018р. позивач разом із сином проживають за межами України у м. Краків, Польща, відповідач безпідставно вказує на не виконання судового рішення позивачем без поважної причини, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного відповідачем суду не надано.  
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів того, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду без поважної причини, у відповідача були відсутні будь-які обґрунтовані підстави для прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу 28.10.2019р. у виконавчому провадженні №58654717.
		Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частина  2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проте, відповідачем не було надано суду належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваної постанови від 28.10.2019р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 3400,00 грн. за повторне невиконання судового рішення без поважних причин, оскільки з урахуванням наведених встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених норм Закону №1404 та вимог ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами факт невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
		Разом з тим, судом відхиляються посилання представника позивача як на підставу для скасування оскаржуваної постанови на те, що виконавче провадження №58654717 було відкрито незаконно, оскільки спірною у цій справі є саме постанова державного виконавця від 28.10.2019р. у ВП №58654717 про накладення позивача штрафу, а не постанова про відкриття виконавчого зазначеного виконавчого провадження.
		Також і, при прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
		Окрім того, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн., понесені позивачем згідно квитанції №19161 від 13.11.19р. виходячи із вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, наданих ордеру серії ДП №39/021 від 10.06.2019р., копії договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №738 від 24.12.2011р., акту виконаних робіт від 04.11.2019р. із детальним розрахунком наданих послуг адвокатом, що стосуються саме надання професійної правничої допомоги адвокатом з приводу оскарження постанови Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 28.10.2019р. у виконавчому провадженні №58654717 та яка є предметом даного адміністративного позову.
		За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн.
		При цьому, судом відхиляються посилання відповідача у відзиві на те, що сума витрат на правничу допомогу зазначена в позові представником позивача неспівмірна зі складністю цієї справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значення справи для сторони, так як дана справа не є складною, оскільки в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають понад 20 позовів від представника позивача щодо скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу, які є однорідними та однотипними, в них нічого не змінюється окрім дати подання та дати постанови про накладення штрафу, оскільки постанови державного виконавця про накладення штрафу підлягають оскарженню у скорочені строки (десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів), а тому, надаючи правову допомогу щодо оскарження таких постанов, адвокат обмежений у часі для складання позовної заяви та збирання доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, що потребує значних зусиль та скороченого терміну з урахуванням строків розгляду зазначеної категорії спорів, встановлених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №342 від 01.11.2019р. у розмірі 768,40 грн. 
		Керуючись  ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул. Надії Алексєєнко, 100, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 34984488) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 28.10.2019 року про накладення штрафу - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №58654717 від 28.10.2019р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі грн. 00 коп.).
		Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну  частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.  
		 
		Суддя                                                     Н.В. Турлакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...