Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/5771/15-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2020. Зареєстровано: 05.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2020.
Дата набрання законної сили: 03.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/812/44/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		03.01.20
		22-ц/812/44/20
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 487/5771/15 Категорія 
		Провадження № 22-ц/812/44/20 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 січня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : 
		головуючого - Темнікової В.І.,
		суддів - Самчишиної Н.В., Крамаренко Т.В., 
		із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
		за участю державного виконавця - Опята Ю.Ю.,
		скаржника - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_4.
		представника АТ «Альфа-Банк»-Степаненко О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2019 року, постановлену під головуванням судді Сухаревич З.М. в приміщенні того ж суду, за поданням старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опята Ю.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням суду,-
		В С Т А Н О В И В :
		23 вересня 2019 року старший державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опята Ю.Ю. звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, а також перетині кордону тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями. 
		Свої вимоги державний виконавець мотивував тим, що у Заводському відділі державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №44607303 з примусового виконання рішень про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості, що з урахуванням виконавчого збору та виконавчих витрат складає 2 255 218,48 грн. 
		Державний виконавець зазначає, що ним вчинено необхідні заходи спрямовані на примусове виконання рішення, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Проте боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність виконавчих проваджень (усі необхідні документи виконавчого провадження боржнику направлені, через свого адвоката боржник неодноразово знайомився з матеріалами виконавчого провадження), не вчиняє дій, спрямованих на виконання рішень судів, хоча у боржника є реальна можливість виконати рішення суду, що підтверджується його майновим станом, зокрема, наявністю грошових коштів, які останнім задекларовано згідно поданих щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Також державний виконавець посилається на те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.09.2019 року задоволено подання державного виконавця про примусове проникнення на територію ТОВ «Торговий комплекс «Меркурій». Під час огляду описано та вилучено автомобіль марки Toyota Camry 2.4, 2008 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 . Таким чином у державного виконавця є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань. 
		На запит державного виконавця, йому повідомлено, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та про багаторазовий перетин державного кордону України. 
		Державний виконавець вважає, що боржник має безперешкодну можливість виїзду за межі України, а у зв`язку з невиконанням ним своїх зобов`язань виникає необхідність в обмеженні його у праві виїзду за межі України, що може сприяти виконанню судових рішень та відновленню порушених прав стягувачів.
		Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2019 року подання задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у перетині кордону тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 - до виконання зобов`язань покладених на нього судовими рішеннями, без вилучення паспортного документу. 
		Не погодившись з ухвалою суду,  ОСОБА_1  через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що державним виконавцем не було надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, навпаки, він є діючим депутатом міської ради декількох скликань і має безліч позитивних характеристик. Виїзди за кордон потрібні також для розвитку зовнішньоекономічних зв`язків між Миколаєвом та містом побратимом Бурса (Туреччина).
		Також вважає, що матеріали справи не містять достатньо відомостей про те, що державним виконавцем здійсненні всі можливі заходи необхідні для своєчасного і повного виконання рішень суду.
		Скаржник не змінював на протязі 8-ми років місто мешкання та проживає за місцем реєстрації з 2012 року. Згідно квитанції від 19.11.2019 року сплатив кошти на рахунок ДВС України в Миколаївській області.
		Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування, що підтверджується довідкою з медичного закладу, тому обмеження у праві виїзду за кордон не можливо, оскільки призведе до критичного захворювання.
		З огляду на вище викладене, апелянт просить ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України - скасувати.
		У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Опята Ю.Ю. зазначає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом встановлено обов`язкову умову, яка є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Крім того, довідки з медичного закладу про рекомендаційне санаторне-курортне лікування ОСОБА_1 , не є підставою для обов`язкового виїзду за кордон. Згідно квитанції від 19.11.2019 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок відділу лише 500 грн. починаючи з 16.11.2015 року при загальній сумі заборгованості 2255218,48 грн., що не є підтвердженням того, що боржник не ухиляється від виконання рішень суду. Судом першої інстанції констатовано, що боржник обізнаний про свій обов`язок надати транспортні засоби, проте вимоги державного виконавця не виконав, транспортні засоби не надав, причини не надання не повідомив. 
		Таким чином, державний виконавець вважає, що обмеження застосоване судом як один із заходів забезпечення виконання судових рішень та захисту прав і законних інтересів стягувачів і просив апеляційну скаргу ОСОБА_1   залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2019 року - без змін.  
		В судовому засіданні  ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.
		Старший державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опята Ю.Ю. не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
		Представник АТ «Альфа-Банк» Степаненко О.О. не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
		Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
		Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
		Ухвала суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
		Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
		Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що в Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №44607303 з примусового виконання: 
		- виконавчого листа по справі №2604/1476/2012, виданого 29.08.2012р. Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з  ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», заборгованості в сумі 1 527 496,92 грн. та 15674,97 грн. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом;
		-виконавчого листа по справі №2/487/2381/2015, виданого 22.10.2015р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми внесеної за договором інвестиції від 13.02.2006р. у розмірі 506 494,50 грн.
		-виконавчого листа по справі №2/487/2381/2015, виданого 22.10.2015 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.;
		-постанови №1124534, виданої 04.05.2019 УПП в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн.
		22 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51968656, яку 23 серпня 2016 року направлено сторонам виконавчого провадження. 
		16.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49341272, яку в той же день направлено сторонам виконавчого провадження. 
		16.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49341183, яку в той же день направлено сторонам виконавчого провадження. 
		23.08.2019 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59882138.
		Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № 51108165, всього по зведеному виконавчому провадженню заборгованість становить 2048380,44 грн.
		Державним виконавцем вжито наступні заходи примусового виконання рішень:
		21.03.2016 року винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено для виконання в ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «ОТП Банк», ПАТ «ВТБ Банк», АТ «Приват Банк». Проте, отримано відповіді з ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ВТБ Банк», АТ «Приват Банк» про відсутність залишку коштів на рахунках боржника.
		Згідно витягу користувача БД «Автомобіль» за боржником зареєстровано наступні транспортні засоби: автомобіль TOYOTA CAMRY 2.4, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль VOLVO S80, 1999 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль ВАЗ 2107, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .
		Згідно довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 27.06.2019р. за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не зареєстрована та на обліку не стоїть.
		Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.05.2019р. за ОСОБА_1 земельні ділянки не зареєстровані.
		Згідно довідок Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 пенсію не отримує, має дохід в ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н».
		Виходом державного виконавця за адресою ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н»: м. Миколаїв, вул. Скороходова, 192А, знайти ТОВ не вдалося, про що складено акт від 06.09.2019 р. 
		Згідно витягу з БД «Автомобіль» та інформації наданої самим боржником (декларації за 2016, 2017, 2018 роки з Єдиного державного реєстру декларацій) за останнім зареєстровані наступні транспортні засоби: 1) легковий автомобіль марки TOYOTA CAMRY 2.4, 2008 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_2, № двигуна 2 НОМЕР_5 ; 2) легковий автомобіль марки VOLVO S80, 1999 року випуску, червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_6 ; 3) легковий автомобіль марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_7.
		17.10.2016р., 13.06.2018р., 05.07.2019р. на адресу реєстрації боржника направлялися вимоги державного виконавця щодо надання транспортних засобів для опису. Зазначені вимоги, отримано ОСОБА_1 особисто, що підтверджується поясненням від 24.10.2016р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.07.2019р..
		04 липня 2019р., 15 липня 2019р. на адресу реєстрації боржника рекомендованим листом направлялися виклики державного виконавця щодо обов`язкової явки боржника ОСОБА_1 до відділу стосовно надання пояснень щодо невиконання рішень суду, майнового стану та отримання доходів. Виклики отримано боржником особисто 11.07.2019р. та 16.08.2019р. відповідно. На виклики державного виконавця боржник не з`явився, пояснень не надав, про що складено відповідні акти державного виконавця.
		04.07.2019р. на адресу боржника направлено повідомлення щодо обмеження останнього у праві виїзду за межі України (повідомлення отримано боржником 11.07.2019р.).
		05.07.2019р. на адресу боржника направлено вимогу про надання державному виконавцю 11.07.2019р. о 18.00 год. безперешкодного доступу за адресою АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану ОСОБА_1 за місцем проживання. В зазначений час доступ не надано, про що складено акт державного виконавця (згідно відстеження поштових відправлень вимогу державного виконавця боржник отримав особисто 11.07.2019р. о 14.15 год).
		10.07.2019 р. на адресу боржника повторно направлено вимогу про надання державному виконавцю безперешкодного доступу за адресою АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану ОСОБА_1 за місцем проживання. Доступ не надано, про що складено акт державного виконавця.
		Згідно поданих щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 2016 р., 2017 р., 2018 р. ОСОБА_1 задекларовано:
		за 2016 рік готівкові кошти в сумі 5000 доларів США, 200 000 грн. та 3000 Євро;
		за 2017 рік дохід в сумі 33 156 гри., готівкові кошти в сумі 5000 доларів США, 200 000грн. та 3000 Євро;
		за 2018 рік задекларовано дохід в сумі 36 553 грн., готівкові кошти в сумі 5000 доларів США, 3000 Євро та 770 000 грн., а також подарунок від ОСОБА_3 в сумі 580 000 грн.
		11.09.2019 р. з дозволу суду державним виконавцем проведено огляд території ТОВ «Торговий комплекс «Меркурій» за адресою м . Миколаїв, вул. Скороходов», 192 А. Внаслідок огляду знайдено майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме автомобіль марки TOYOTA CAMRY 2.4, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначене майно описано, вилучено та передано на зберігання представнику МФ ДП «Сетам». 
		Крім того, з інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, встановлено, що боржник ОСОБА_1 багаторазово перетинав державний кордон України.
		Проаналізувавши зазначені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що боржник є обізнаним про наявність виконавчих проваджень, усі необхідні документи виконавчого провадження боржнику направлені, державним виконавцем виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, а боржник ухиляється від виконання зобов`язань за судовими рішеннями, тому подання державного виконавця підлягає задоволенню.
		Однак, проаналізувавши встановлені судом обставини по справі та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
		Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. 
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для виїзду за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється  Законом України «Про порядок виїзду з УВкраїни і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-Х11 з наступними змінами (далі - Закон).
		Положеннями пункту 5 частини 1 статті 6 даного Закону  встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
		В той же час, відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 р. (скарга №28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, також зазначено, що співмірність обмежень у праві виїзду з країни у зв`язку з несплатою боргу виправдано лише остільки, оскільки це сприяє переслідуваної меті забезпечення повернення боргу.
		Застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ в Україні як джерела права врегульовано Главою 44 та статтями  17-18 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Згідно п.1 с.18 Закону України «Про виконавче провадження»,  виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених, зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
		Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеною цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. 
		Суд, хоч і послався на дані норми права, проте в повній мірі не врахував того, що із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. 
		Матеріали справи свідчать про те, що раніше, а саме в травні 2019р. заступник начальника Заводського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області вже звертався до суду з аналогічним поданням. В обґрунтування своїх вимог він посилався на виконавчі дії, які були вчинені виконавчою службою до травня 2019 року. Дані вимоги були розглянуті судом та ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2019р. у задоволенні подання було відмовлено через не надання доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання саме на час звернення до суду.
		Отже, предметом дослідження з метою надання їм оцінки у даній справі, мають бути виконавчі дії, вчинені державною виконавчою службою після травня 2019р.
		        Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Частиною 5 цієї статті визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги заявник, зокрема, посилався на те, що 04 та 15 липня 2019р. на адресу боржника направлялися виклики щодо обов`язкової явки боржника до відділу для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, майнового стану та отримання доходів, однак, боржник не з`явився, пояснень не надав, про що були складені відповідні акти.
		Проте, виклик від 04.07.2019р. про явку до відділу 11.07.2019р. (а. с. 60 т.3), представник боржника за довіреністю отримав тільки 11.07.2019р. о 14-15 год. (а. с.65-66 т.3), що не можна вважати завчасним повідомленням боржника про явку до відділу виконавчої служби.
		А виклик від 15.07.2019р. про явку до відділу 18.07.2019р. (а. с. 71 т.3) боржник отримав тільки 16.08.2019р. о 19-29 год. (а. с. 73 т.3).
		        Вимогу від 05 липня 2019р. надати державному виконавцю безперешкодний доступ для перевірки майнового стану за адресою -  АДРЕСА_1  11 липня 2019р. о 18-00год. (а. с. 62 т.3) представник боржника за довіреністю отримав тільки 11.07.2019р. о 14-15 год. (а. с.65-66 т.3), що також не можна вважати завчасним повідомленням боржника про надання безперешкодного доступу до квартири.
		        Повторну вимогу від 10 липня 2019р. надати державному виконавцю безперешкодний доступ для перевірки майнового стану за адресою - АДРЕСА_1 12 липня 2019р. о 18-00год. (а. с. 67 т.3) представник боржника за довіреністю отримав тільки 22.07.2019р. о 11-39 год. (а. с.69-70 т.3).
		За такого акти державного виконавця про неявку боржника за даними викликами до відділу та не надання безперешкодного доступу до квартири для перевірки майнового стану, не є належними доказами ухилення боржника від виконання зобов`язання щодо виконання рішення суду.
		Щодо посилання заявника на те, що 17.10.2016р., 13.06.2018р. та 05.07.2019р. на адресу боржника направлялися вимоги державного виконавця про надання транспортних засобів для опису, які були отримані Єнтіним особисто, що підтверджується поясненням від 24.10.2016 та повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.07.2019р., слід зазначити наступне. 
		        Вимоги від 17.10.2016р. та 13.06.2018р. направлялися до звернення з аналогічним поданням в травні 2019р. та були предметом розгляду судом під час постановлення ухвали Заводським районним судом м. Миколаєва від 02 травня 2019р., за результатами розгляду якого у задоволенні подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон було відмовлено.
		Що стосується вимоги державного виконавця щодо надання транспортних засобів для опису від 05.07.2019р., то боржник був зобов`язаний надати автомобілі для опису 12 липня 2019р. (а. с. 63 т.3). Дане поштове відправлення було вручено представнику боржника за довіреністю 11.07.2019р. о 14-15 год. (а. с.65-66 т.3), проте не було виконано боржником.
		         Однак, при цьому слід враховувати те, що про наявність у боржника транспортних засобів, а саме легкового автомобілю марки TOYOTA CAMRY 2.4, 2008 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_2, № двигуна 2 НОМЕР_5 ; легкового автомобілю марки VOLVO S80, 1999 року випуску, червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_2, № двигуна  НОМЕР_6  та легкового автомобілю марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, червоного кольору, ДНЗ НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_7, державній виконавчій службі відомо з 2015р., про що свідчать постанови про розшук майна боржника, зокрема, легкового автомобілю марки TOYOTA CAMRY 2.4 та легкового автомобілю марки VOLVO S80, від 29.12.2015р., від 15.07.2016р., від 12.08.2016р. 
		        Проте на даний час легковий автомобіль марки VOLVO S80 не перебуває в активному розшуку.
		Конкретні дії щодо з`ясування причин не здійснення розшуку автомобілів та поновлення цього розшуку державним виконавцем почали вчинятися тільки в липні 2019р., про що свідчить вимога Заводського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 15.07.2019р., листи Управління інформаційно - аналітичної підтримки ГУ НП в Миколаївській області від 09.07.2019р.23.07.2019р.
		Автомобіль марки TOYOTA CAMRY 2.4, 2008 року випуску на даний час в примусовому порядку вилучений, описаний та реалізований через електронні торги 31.10.2019р. за 200000 грн., про що свідчить протокол проведення електронних торгів № 441385 від 31.10.2019р. Дані кошти були спрямовані на погашення заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 127695,33грн., на користь ОСОБА_2 у сумі 38707,04грн. та на погашення витрат щодо здійснення виконавчих дій.
		Доказів здійснення будь-яких дій щодо розшуку автомобілю марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску взагалі надано не було.
		         Як пояснив в суді апеляційної інстанції  ОСОБА_1  автомобіль VOLVO S80 в 2016р. потрапив в ДТП та з 2016р. знаходиться на СТО в м. Одеса. Він не заперечує надати його державному виконавцю для огляду та опису за місцем знаходження. Автомобіль марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, також потрапив в ДТП, після чого був зданий на металобрухт. Проте належних доказів на підтвердження своїх пояснень не надав.
		Згідно довідок Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 . має дохід в ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н».
		        В акті від 06.09.2019р. зазначено, що  виходом державного виконавця за адресою ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н»: м. Миколаїв, вул. Скороходова, 192А, знайти ТОВ не вдалося, проте зі слів адміністратора територій було встановлено, що деякі приміщення належать ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н», які здаються в оренду, а саме підприємство та керівництво відсутнє. Однак, даний акт складено одноособово державним виконавцем, без участі понятих, без зазначення особи, з якою спілкувався державний виконавець. Подальших дій щодо встановлення місця знаходження даного ТОВ«БУД ЕКСПРЕС-Н» державним виконавцем не вчинялось.
		Згідно довідки ТОВ «БУД ЕКСПРЕС-Н» від 02.01.2020р. ОСОБА_1 працює в ТОВ на посаді директора комерційного з 22.03.2017р. з посадовим окладом 5500грн. на місяць.
		Отже, можливість виконання рішень шляхом встановлення місця перебування автомобілів, які належать на праві власності боржнику, та їх реалізації, встановлення наявності майна, яке підлягає арешту, за місцем проживання боржника та відрахувань із заробітної плати боржника, не втрачена.
		Дані щодо наявності у боржника грошових коштів, в тому числі в іноземній валюті, згідно поданих ним щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 2016 р., 2017 р., 2018 р., свідчать про наявність у боржника коштів за минулий час і не підтверджують їх наявність на час звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон у вересні 2019р., а за наявності таких державному виконавцю слід було згідно ч.3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» вчинити дії щодо вилучення даних коштів у боржника та зараховування на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби. 
		Проте доказів вчинення таких дій суду надано не було.
		Таким чином, державним виконавцем на час звернення до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання судових рішень. Суд же перевіряє достатність підстав для задоволення подання саме на час звернення до суду.
		В той же час, звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути крайнім заходом, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина.
		При прийнятті остаточного рішення у справі слід врахувати також те, що на даний час боржник сплатив 19.11.2019р. та 19.12.2019р. по 500 грн. в рахунок погашення заборгованості і як пояснив в суді апеляційної інстанції боржник, він має намір і в подальшому сплачувати регулярно кошти на погашення заборгованості.
		         В той же час інші доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодилася колегія суддів, не є підставою для скасування ухвали суду, в тому числі і необхідність лікування саме за межами України та необхідності  поїздок як депутата для розвитку зовнішньоекономічних зв`язків між Миколаєвом та містом-побратимом Бурса (Туреччина), так як це не вбачається з наданих до апеляційної скарги доказів.
		Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для висновку про необхідність задоволення подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опята Ю.Ю. про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України, а також перетині кордону тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, тому ухвалу суду слід скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України. 
		         Керуючись ст. 367, 368, 380, 381, 441 ЦПК України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2019 року скасувати.
		У задоволенні подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Опята Ю.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у перетині кордону тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 - до виконання зобов`язань покладених на нього судовими рішеннями, без вилучення паспортного документу відмовити.
		Постанова набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного її тесту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 03 січня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...