Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/20120/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2020. Зареєстровано: 05.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2020.
Дата набрання законної сили: 05.10.2020 (частково)
Результат оскарження 05.10.2020 Харківський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/638/1069/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/20120/16-ц
		        Провадження № 2/638/1069/19
		                                               
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                              
		20 грудня 2019  року   Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді                         Семіряд І.В.
		за участю секретарів                 Романової О.В., Комлєва Д.В., Тягунової Р.Ю., 
		                                                Тітової М.О.
		за участю :
		позивача                                         ОСОБА_1        
		представників відповідача Сисин Л.В. , Таран М.В. , Андрейківа О.В. , 
		                                                Климковича Ю.Б. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за об`єднаними в одне провадження: позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» «Про визнання недійсним кредитного договору, застосування наслідків недійсного правочину, визнання недійсним договору застави та реєстраційного запису про заставу рухомого майна, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави, зобов`язання вчинити певні дії», треті особи :Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна та позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.12.2016 ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського райсуду з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків недійсного правочину, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.07.2019 просила визнати порушеним право як споживача фінансових послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» при укладенні кредитного договору № 50002766 від 16.12.2011 у зв`язку з визначенням ціни договору неналежним чином; визнати Кредитний договір № 50002766 від 16 грудня 2011 року, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 ; визнати графік погашення кредиту, який не містить розрахунків у гривні, недійсним; тлумачити зміст положення, передбаченого п.1.3.1. Загальних умов кредитування таким, що розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником в повернення кредиту кредитного договору визначено у гривні на день укладення кредитного договору; визнати недійсним частину п.1.3.1. Загальних умов кредитування, за змістом якого позичальник має сплачувати платежі в розмірі, що розрахований на еквівалент долара США за обмінним курсом, чинним на день виставлення рахунку;визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис; стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 3376,80 (три тисячі триста сімдесят шість) грн 80 коп.; зобов`язати ТОВ «Порше Мобіліті» прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 58384,24 грн (у зв`язку з застосуванням двосторонньої реституції) як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 на виконання договору.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір № 50002766 від 16 грудня 2011 року. Згідно «Основних умов кредиту» Кредитного договору Сума кредиту надається в гривні в розмірі 469 575,01 грн, еквівалент суми кредиту 58 514,02 дол. США, курс для обчислення еквіваленту іноземної валюти 8,025 грн/дол. США, строк кредиту 60 місяців, процентна ставка 9,90%, змінна відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, цільове призначення кредиту: на купівлю автомобіля. В період виконання кредитного договору відповідач виставив їй рахунки для сплати, розмір яких не відповідав розміру платежів у гривні згідно Графіку погашення кредиту, але, будучі обізнаною, що процентна ставка за умовами договору є змінною, тривалий час виконувала обов`язки за договором, вважаючи, що збільшення розміру платежів зумовлено зміною процентної ставки. У 2014 році, коли розмір платежів через нарахованих процентів значно збільшився, позивач зврнулась до відповідача щодо пояснень такого збільшення, та відповідач тоді вперше їй повідомив, що еквіваленти платежів він розраховує за обмінним курсом, чинним на день, що передує дню виставлення рахунку. Позивач, яка точно розуміла, що укладала договір на інших умовах, перестала сплачуати платежі та звернулась до економічного експерта для дослідження умов договору. Отримавши висновок, згідно якого було встановлено збільшення реальної процентної ставки та реальної ціни договору, на які позивач не надавала згоди, вона звернулась до суду за відновленням свого порушеного права. 
		Вартість автомобіля, на придбання якого надавався кредит, за договором купівлі-продажу № 122/11 від 13 грудня 2011 року між нею та ІП «АІС Донецьк-Преміум» становить 679 574,98 грн, еквівалент вартості в іноземній валюті не встановлювався. 
		На вимогу відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» позивач ОСОБА_1 уклала Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-11-2649 від 16 грудня 2011 року, з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» строком на 12 місяців. Страховий внесок у розмірі 39959,01 грн сплачений позичальником на рахунок страховика 22.12.2011, що підтверджується відповідною квитанцією.
		В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 22 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладений договір застави транспортного засобу №50002766, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р.О., реєстровий № 11905, за яким ОСОБА_1 з метою забезпечення кредитного договору № 50002766 від 16 грудня 2011 року передала в заставу автомобіль з наступними характеристиками: модель Audi A6 3.0 TFSI Quattro S-tuonic (модель 4G206Y). об`єм двигуна 2995, номер кузова: НОМЕР_1 , сірого кольору, державний номер: НОМЕР_2 . В 2015 році державний номер змінено на НОМЕР_4.
		Додатковою угодою від 30.09.2014 позичальнику надана відстрочка зі сплати кредиту на період з 01.10.2014 по 30.12.2014, у зв`язку з цим строк дії договору продовжений до 63 місяців, кінцевим терміном 15.03.2017.
		У зв`язку зі зміною строку виконання зобов`язань за кредитним договором Графік погашення кредиту викладено в новій редакції, в якому відсутній розмір щомісячних платежів зі сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом у гривні, а лише в еквіваленті долара США, що, на думку позивача ОСОБА_1 , суперечить вимогам ч.1 ст. 524 ЦК України, згідно яких зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці - гривні.
		Позивач ОСОБА_1 зауважила, що текст договору повністю складений відповідачем із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої відповідачем (кредитором) для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. 
		Відповідно до договору еквівалент суми кредиту обчислюється за курсом 8,025 грн./дол.США і у такому розмірі у гривні зараховується в повернення суми кредиту, що підтверджується також і на стадії виконання договору. 
		Позивач ОСОБА_1 вважає, що зміст другого речення п.1.3.1. Загальних умов кредитування має заплутаний, двозначний зміст, а умова речень другого та третього цього пункту є несправедливою умовою. На думку позивача ОСОБА_1 чисельні умови договору є несправедливими, а умова, викладена в п.1.3.2. Загальних умов кредитування вводить в оману щодо обмінного курсу, який має застосовуватись. Позивач також вважає, що Кредитор навмисно не попередив її про нарахування процентів відповідно до п.1.3.1., так як будучі обізнаною щодо таких умов, позивач би не уклала договір. Розуміючи це, відповідач навмисно ввів її в оману щодо істотних умов кредиту, приховавши обставини, що мають суттєве значення, щодо обчислення еквівалентів платежів, виклавши умову п.1.3.1. Загальних умов кредитування у вигляді суперечливого, заплутаного, двозначного формулювання, яку довільно трактуючи на власний розсуд, виставляв їй рахунки на сплату суми процентів, які розраховувались відповідачем на еквівалент в іноземній валюті за обмінним курсом, що не відповідав обмінному курсу, обумовленому кредитним договором, та не відповідав жодному загальновідомому обмінному курсу на відповідний період.
		Разом з тим, позивач ОСОБА_1 зауважила, що алгоритм обчислення платежів з використаням шести формул зі змінними величинами представник відповідача «Порше Мобіліті» навів тільки при розгляді справи в письмовому запереченні на позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним. Тоді як на момент укладення договору кредиту ці формули і порядок їх застосування їй були невідомі.
		Дії відповідача ТОВ «Порше Мобіліті», який чітко і однозначно прописав сприйнятливі для неї умови договору спонукали позивача ОСОБА_1 дати згоду на вчинення правочину, на який позивач ОСОБА_1 ніколи не погодилася б у випадку її обізнання, що ціна кредиту не відповідатиме заявленій в договорі, та в умовах стабільної девальвації гривні, що є загальновідомим фактом, може зрости до неочікуваного розміру.
		Позивач вважає такі дії відповідача нечесною підприємницькою практикою, яка заборонена законодавством України, тому просила договір кредиту визнати недійсним. 
		Позивач зазначила, що перед укладенням кредитного договору відповідач не надав їй жодної інформації щодо умов кредиту. 
		Кредитний договір в порушення вимог чинного законодавства не містить усіх істотних умов договору, в тому числі визначення максимального розміру процентної ставки, умов зниження процентної ставки, відповідальності Кредитора, умов припинення договору тощо. Крім того, договір містить чисельні умови, які є несправедливими, та на підставі п.9.5 Загальних умов кредитування відчужується право позивача на відповідну інформацію згідно законодавства. Тому, посилаючись на ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», просила суд визнати недійсним кредитний договір, який протирічить чинному законодавству. 
		Позивач зазначила, що виконавчий напис, вчинений Семеновою Г.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 459 від 27 березня 2016 року про стягнення заборгованості вчинений в порушення ЗУ «Про нотаріат» щодо існуючої спірної заборгованості щодо штрафів та пені нарахованих відповідачем в період дії заборони на нарахування штрафів та пені особі, що в період з 14 квітня 2014 року проживала або переселилася з території, де проводиться АТО, а Графік погашення кредиту в редакції від 30.09.2014 не містить розрахунку у гривні, а лише в еквіваленті іноземної валюти, з якого неможливо встановити розмір заборгованості.
		Позивач ОСОБА_1 зазначила, що позовна давність нею не була пропущена, виходячи з положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої передбачено, що перебіг терміну позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права. Про невідповідність реальної ціни та реальної процентної ставки умовам договору позивач дізналася лише з висновку експертного дослідження № 21 від 12.12.2016, проведеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.
		В позовній заяві за зустрічним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості та збитків відповідно до Кредитного договору №50002766 від 16.12.2011, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, що надійшла з матеріалами справи з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області після скасування заочного рішення, яким позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Матеріали справи об`єднано в одне провадження. Відповідно до позовної заяви, з урахуванням збільшення позовних вимог, ТОВ «Порше Мобіліті» просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь основну суму боргу зі сплати Кредиту у розмірі 683001,24 грн, збитки у ромірі 112089,41 грн, 3% річних у розмірі 70820,79 грн, інфляційні врати у розмірі 353473,95 грн, на загальну суму 1219385,39 грн. 
		Посилається на те, що умовами договору встановлений еквівалент Кредиту, тому розмір платежів має розраховуватися на еквівалент в доларах США за обмінним курсом на момент виставлення рахунку, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України. На додаток, відповідно до п.1.3.1 Загальних умов кредитування позивач сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених відповідачем рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі. В Графіку погашення кредиту передбачено розмір платежів в еквіваленті доларів США, який при сплаті відповідного щомісячного платежу відповідатиме певній сумі у гривні. Стверджує, що розмір процентної ставки 9,9% річних відповідає встановленому у Кредитному договорі та жодного разу не змінюється відповідачем в односторонньому порядку. Керуючись положеннями п.1.3.1 Загальних умов кредитування з метою наведення наглядного прикладу здійснює розрахунок розміру щомісячного платежу в гривнях, наводячи алгоритм з застосуванням шести формул зі змінними величинами. Коригування суми процентів внаслідок зміни обмінного курсу здійснюється в інтересах як позивача, так і відповідача і не підпадають під додаткові витрати. 
		Судове засідання проводилось у приміщені Дзержинського районного суду м.Харкова та в режимі відеоконференції з пристутністю представника ТОВ «Порше Мобіліті» в Київському апеляційному суді. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, неодноразово їх уточнювала та просила задовольнити позов з урахуванням первісних та уточнюваних вимог, посилаючись на те, що вони ґрунтуються на викладених у позові обставинах та просила позов задовольнити у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до неї за зустрічним позовом просила відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.
		Позивач зазначила, що позовна давність нею не була пропущена, виходячи з положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої передбачено, що перебіг терміну позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права. Про вищезгадані обставини позивач дізнався за наслідками проведеного експертного дослідження, яке відбулось лише в грудні 2016 року.
		Представники відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» Сисин Л.В., Таран М.В., Климкович, Бордун О.І ., Андрейків О .В., позовні вимоги уточнювали, збільшивши їх розмір, підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити у зв`язку з їх необгрунотованістю. 
		Третя особа приватний нотаріус Семенова Г.В. в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістила. 
		Представник ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив. 
		Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
		Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази  подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів  змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
		Судом встановлено, що 16 грудня 2011 року укладено кредитний договір № 50002766 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 . Згідно «Основних умов кредиту» Кредитного договору сума кредиту надається в гривні в розмірі 469 575,01 грн, еквівалент суми кредиту 58 514,02 дол. США, строк кредиту 60 місяців, курс для обчислення - курс КІБ Креді Агріколь, ПАТ, що дорівнює 8,025 грн/дол. США, процентна ставка 9,90%, змінна відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, цільове призначення кредиту: за придбання автомобіля. 
		 
		Графік погашення кредиту містить грошове зобов`язання як у гривні, так і в доларах США.
		Додатковою угодою від 30.09.2014 позичальнику надана відстрочка зі сплати кредиту на період з 01.10.2014 по 30.12.2014, у зв`язку з цим строк дії договору продовжений до 63 місяців, кінцевим терміном 15.03.2017 року.
		У зв`язку зі зміною строку виконання зобов`язань за кредитним договором Графік погашення кредиту викладено в новій редакції, в якому відсутній розмір щомісячних платежів зі сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом у гривні, а лише в еквіваленті долара США.
		Вартірть автомобіля, на придбання якого надавався кредит, за договором купівлі-продажу № 122/11 від 13 грудня 2011 року між нею та ІП «АІС Донецьк-Преміум» становить 679 574,98 грн, еквівалент вартості в іноземній валюті не встановлювався. Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу 30,90% вартості автомобіля у сумі 210000,00 грн позивач сплатила на рахунок продавця 13-го грудня та 14-го на його рахунок 30,90% вартості автомобіля у розмірі 210 000,00 грн, що підтверджується квитанціями №13460.178.1 від 13.12.2011 та № 13460.191.1 від 14.12.2011. Донецьке РУПАТ КБ ПРИВАТБАНК, м.Донецьк. 
		Актом прийому-передачі від 23.12.2011 до договору купівлі-продажу від 13 грудня 2011 року вартість автомобіля становила 669 574,98 грн.  
		В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 з ТОВ «Порше Мобіліті» укладений договір застави транспортного засобу №50002766, посвідчений Швець Р.О., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу реєстровий № 11905, за яким ОСОБА_1 з метою забезпечення кредитного договору № 50002766 від 16 грудня 2011 року передала в заставу автомобіль з наступними характеристиками: модель Audi A6 3.0 TFSI Quattro S-tuonic (модель 4G206Y). об`єм двигуна 2995, номер кузова: НОМЕР_1 , сірого кольору, державний номер: НОМЕР_2 . В 2015 році державний номер змінено на НОМЕР_4.
		Представник відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» надав суду незавірену копію «анкети-заява фізичної особи-підприємця» ОСОБА_1 перед наданням їй кредиту. Проте, відповідно до зазначеної в цій анкеті-заяві інформації вбачається, що позивач ОСОБА_1 не була суб`єктом підприємницької діяльності, так як працювала приватним нотаріусом і мала статус самозайнятої особи. Крім того, позивач ОСОБА_1 заперечує заповнення анкети-заяви з такою назвою і стверджує, що заповнювала бланк з назвою «анкета-заява фізичної особи». Представник Відповідача не заперечив проти сказаного позивачем ОСОБА_1 , а лише підтвердив наявність відмітки щодо статусу самозайнятої особи. 
		Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		Згідно ст.95 ЦПК України передбачено надання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому законодавством. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Будь-які докази придбання автомобіля для потреб, пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника у справі відсутні.
		В той же час, враховуючи викладену в анкеті інформацію, само заповнення анкети (в назві якої міститься вказання на особу-підприємця) на бланку, який містить реквізити і оригінальну емблему Кредитора ТОВ «Порше Мобіліті» і наданий Позичальнику для заповнення, не спростовує факт надання кредиту на споживчі цілі. 
		Пунктами 22 та 23 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; а споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
		 
		Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Таким чином, кредит надавався позичальнику як фізичній особі для купівлі автомобіля для задоволення особистих потреб. Даний висновок підтверджується визнанням самих сторін; інформацією з договорів кредиту, купівлі-продажу, застави автомобіля, в реквізитах яких вказані прізвище, ім`я, по-батькові позичальника як фізичної особи, без вказання на статус суб`єкта підприємницької діяльності; змістом пункту 9.5. Загальних умов кредитування, щодо якого Кредитор ТОВ «Порше Мобіліті» ознайомив Позичальника з інформацією статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». 
		Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору, а умови договору кредиту, в свою чергу, не можуть суперечити положенням цього Закону.
		Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено регулювання особливостей відносин за договором про надання споживчого кредиту законом, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Така ж вимога визначена і у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. 
		За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Відповідно до ч.3. ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046 - 1053 ЦК України. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа № 1-26/2011) зазначено, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оціники договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина ерша статті 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризикт помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.
		Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи договори. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за їх змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п.3.2. Рішення).
		ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає і механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Частиною другою статті 11 Закону передбачено обов`язок Кредитодавця перед укладенням кредитного договору повідомити Споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса,страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;строк, на який кредит може бути одежаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
		В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» підтвердив твердження позивача ОСОБА_1 про ненадання їй у будь-якому вигляді перед укладенням договору інформації, передбаченою ч.2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема про умови кредиту тощо. У відповідь представник Відповідача послався на те, що ненадання такої інформації перед укладенням кредитного договору передбачає відповідальність Кредитора за статтями 15 та 23 Закону та право споживача відмовитися від договору. Представник відповідача зазначив, що інформація щодо умов кредиту вичерпно надана позивачу в умовах кредитного договору, графіку погашення кредиту, загальних умов кредитування при підписанні кредитного договору на момент його укладення, про що свідчить підпис позивача на цих документах. 
		Частиною першою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
		Доказів письмового повідомлення Позивача перед укладенням кредитного договору Відповідачем не надано.
		Посилання представника відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» у «Запереченні на позовну заяву» на підписання позивачем ОСОБА_1 п. 9.5 Загальних умов кредитування щодо надання Позичальнику інформації, передбаченою ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", стосується інформації щодо заборони надання споживчих кредитів в іноземній валюті, форми укладення договору споживчого кредиту; відповідальності кредитодавця у випадку ненадання споживачу необхідної інформації та інші, та виконання кредитором вимог ч. 2 ст. 11 Закону, яка передбачає обов`язок та порядок надання інформації споживачу до укладення кредитного договору, а тому не спростовує сам факт ненадання інформації у письмовій формі про умови кредиту. 
		Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачу на момент укладення кредитного договору об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з Відповідачем щодо придбання у нього послуги фінансового кредиту, який мав стандартну форму.
		Отже, відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч.2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
		Відповідно до пункту «Договір» Кредитного договору Договір між Сторонами та за участю Поручителя складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами та Поручителем у відношенні Кредиту, згідно умов Кредитного договору 
		Положення чітко відокремлює складові частини Договору, під назвами «Кредитний договір», «Загальні умови кредитування», «Графік погашення кредиту», «Додаткові угоди» та інші документи.
		Згідно «Основних умов кредиту» «Кредитного договору» Сума кредиту надана в гривні в розмірі 469 575,01 грн, еквівалент суми кредиту 58 514,02 дол. США, строк кредиту 60 місяців, курс для обчислення - курс КІБ Креді Агріколь, ПАТ, що дорівнює 8,025 грн/дол. США, процентна ставка 9,90%, змінна відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, цільове призначення кредиту: на купівлю автомобіля. 
		У «Кредитному договорі» встановлений курс ПАТ «КІБ Креді Агріколь» для обчислення еквіваленту Суми кредиту, що дорівнює 8,025 мгрн./дол.США.
		Відповідно до п.1.1. Загальних умов кредитування Компанія зобов`язується надати Позичальнику кредит (надалі за текстом - Кредит) у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях (далі- Сума кредиту). В Кредитному договорі Сторони встановлюють еквівалент Суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для Сторін.
		У «Кредитному договорі» встановлений еквівалент Суми кредиту у розмірі 58514,02 дол.США 
		Сторони погоджуються, що кошти у повернення Кредиту Позичальником відображають справедливу вартість Кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання Компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено Сторонами у Кредитному договорі, згідно п.1.3. Загальних умов кредитування. 
		Згідно положення, сторони погодили, що у повернення Кредиту Компанія очікує на дату сплати коштів суми, яка розраховується на еквівалент іноземної валюти за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, який погоджений сторонами у «Кредитному договорі».
		Усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в дол.США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування, згідно абз. 9 Основних умов кредиту Кредитного договору.
		З тексту положення вбачається застосування для обчислення еквівалентів платежів на стадії виконання договору (в майбутньому) обмінного курсу 8,025 грн/дол.США, який визначений вище за текстом, тобто передує цьому положенню, яке викладено в абзаці 9 «Основних умов кредиту» «Кредитного договору». Адже саме абзацем два «Основних умов кредиту» визначений курс для обчислення 8,025 грн./дол.США. Крім того, це положення відсилає також до ст.1.3. Загальних умов кредитування і підтверджує, що саме обмінний курс 8,025 грн./дол.США має застосовуватись для обчислення всіх платежів.
		Застосування курсу 8,025 грн./дол.США при обчисленні еквівалентів платежів неодноразово чітко і однозначно прописано в договорі. Таким чином, договором встановлений порядок визначення суми платежів обчисленням еквівалентів платежів в іноземній валюті за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що саме так вона і розуміла умови договору на момент його укладення.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача ТОВ «Порше Мобіліті», який, посилаючись на п.1.3.1. Загальних умов кредитування, стверджує, що умовами договору передбачено обчислення всіх платежів за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, банку Креді Агріколь, з огляду на наступне.
		Стаття 1.3. Загальних умов кредитування, яка при поверненні Кредиту передбачає застосування для обчислення еквівалентів платежів в доларах США обмінного курсу 8,025 грн/дол.США, складається також з пункту 1.3.1., відповідно до якого:
		Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту, визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.  
		Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Позичальником, згідно п.1.3.1. Загальних умов кредитування. 
		Зміст п.1.3.1. Умов має двозначний зміст, оскільки за змістом першого речення пункту передбачається обчислення платежів за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, що підтверджується і узгоджується з вищевикладеними іншими умовами договору, Графіком погашення кредиту. 
		Зміст наступної частини п.1.3.1. «В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі» має двозначний зміст, з якого неможливо однозначно зрозуміти, чи мається на увазі: обмінний курс, зазначений в кредитному договорі (8,025), що діє на момент виставлення рахунку, що узгоджується з іншими умовами договору, або як: обмінний курс, що діє на момент виставлення рахунку, банку КредіАгріколь, що зазначений в кредитному договорі, що не узгоджується зі змістом першого речення та іншими умовами договору. Крім того, відповідач, застосувавши висловлення «В подальшому» відійшов від чіткого і конкретного визначення дати або подіі, коли та/або у зв`язку з чим має настати це «Подальше». 
		Відповідно до ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		В той же час, ознайомившись з текстом договору, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом пунктів «Основні умови кредиту», «Договір» Кредитного договору, п.п. 1.1, 1.3, 1.3.1, 1.3.2., 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4, 2.4, 3.1, 3.3, 8.1, 8.2, 8.3 Загальних умов кредитування, Графіком погашення кредиту під «Кредитом» розуміється Сума кредиту та проценти за її використання, тоді як за змістом п.п. 1.2, 2.1, 2.6, 3.2.1, 3.2.2, 5.1 Загальних умов кредитування під «Кредитом» розуміється тільки Сума кредиту.
		 
		Суд погоджується з твердженням позивача ОСОБА_1 , що вона, враховуючи, що договір кредиту складається з Кредитного договору, Загальних умов кредитування, Графіку погашення, які є складовими одного договору, а тому мають бути пов`язані одним змістом і не можуть суперечити один одному, з урахуванням умов однозначного змісту, Кредитом вона вважала сукупність всіх складових Кредиту - Суми кредиту, нарахованих процентів, інших платежів, а всі платежі мають розраховуватися за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, що узгоджується також зі змістом абзаців другого, дев`ятого Основних умов кредиту Кредиту, першого речення п.1.3.1. ст.1.3. Загальних умов кредитування, Графіком погашення кредиту.
		Текст договору повністю складений Відповідачем із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої відповідачем (кредитором) для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. 
		Згідно вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. 
		Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
		Дане положення Закону збігається з позицією касаційного Верховного суду, згідно якої, якщо правила, встановлені ст. 213 ЦКУ не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору, слід застосовувати тлумачення contra proferentem, а саме - слова договору повинні тлумачитися проти тих, хто їх написав. Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін» (ВС/КЦС, справа № 753/11000/14-ц від 18.04.2018).
		Згідно ст. 213 ЦКУ при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.  Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
		Таким чином, на користь споживача тлумачиться зміст п.1.3.1 Загальних умов кредитування, за яким розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту - Суми кредиту та процентів за її використання - визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору. Тому сплаті підлягають щомісячні платежі у загальній сумі 9953,97 грн. 
		З цим висновком узгоджується і нарахування розміру процентів, що встановлено правилами п. 2.4 Загальних умов кредитування, відповідно до якого проценти нараховуються на еквівалент Суми кредиту в іноземній валюті, що залишається неповернутою. 
		Оскільки договором встановлений порядок обчислення еквівалентів платежів в іноземній валюті за обмінним курсом 8,025 грн/дол.США, розмір процентів у гривні відповідатиме Графіку погашення, умовам абзацу 2 Основних умов Кредитного договору, ст.1.3., п.1.3.1. ст. 1.3., Загальних умов кредитування. 
		Зарахування розміру Суми кредиту у гривні при обчисленні її еквіваленту за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США підтверджується і на стадіі виконання договору, відповідно до виставлених Кредитором рахунків, поясненнями і визнанням сторін.
		Щодо реальної відсоткової ставки та ціни договору.
		Підставою заявленого позову є той факт, що Відповідач, який не надав Позивачу перед укладенням договору інформацію щодо умов кредиту, а укладений кредитний договор містить неповну, недостовірну інформацію щодо істотних умов кредиту, положення нечіткого, двозначного змісту щодо обставин, які мають суттєве значення, у зв`язку з чим на протязі 2012-2014 років Відповідач виставляв Позивачу рахунки у більшому розмірі, ніж передбачений Графіком погашення кредиту і тривалий час домагався сплати таких платежів, користуючись обізнаністю Позичальника про обумовлену договором змінну процентну ставку, відповідно до п.2.3. Загальних умов кредитування.
		Так, всі щомісячні рахунки-фактури Відповідача (що надійшли з матеріалами справи з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області після скасування заочного рішення) містять розбивку на суму кредиту, розмір який завжди відповідав Графіку, та на суму процентів, розмір яких не відповідав, як розміру у гривні у Графіку, так і розміру еквіваленту суми процентів в доларах США, обчисленому за обмінним курсом ПАТ «КІБ Креді Агріколь» на момент виставлення рахунку, так і розміру еквіваленту суми процентів, обчисленому за будь-яким загальновідомим обмінним курсом національної валюти до іноземної валюти на відповідний період часу, що, дійсно, сприймалося Позичальником як коригування розміру процентів у зв`язку зі змінною процентною ставкою, відповідно до основних умов кредиту.
		Суд не погоджується з твердженнями представника Відповідача ТОВ «Порше Мобіліті», який, посилаючись на п.1.3.1. Загальних умов кредитування зазначає, що реальна відсоткова ставка та ціна договору не змінювались і відповідають договірним, а розмір платежів в еквіваленті долара США залишається незмінним протягом дії договору з огляду на наступне.
		Матеріалами справи встановлено, що договором передбачено обчислення еквівалентів всіх платежів в доларах США за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, та відповідний розмір Суми кредиту у гривні надавався для сплати Позичальнику. 
		Сума заборгованості відповідно до зустрічної позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором становить: 1 231853,39 грн, з яких 683001,24 грн- сума основної заборгованості за кредитом, 107889,41 грн - відшкодування страхових платежів, 4200 грн - збитки, 70820,79 грн - 3% річних, 353473,95 грн - інфляційні втрати, 12000,00 грн витрати на правову допомогу. 
		Судом встановлено, що на момент розгляду справи позивачем (Позичальником за договором кредиту) сплачено на рахунок відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» загальну суму у розмірі 419872,28 грн, з яких сума у розмірі 391285,37 грн підтверджена наданою представником відповідача зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ОСОБА_1 , та сума у розмірі 28586,91 грн, що не надійшла відображення у зведеній обліковій виписці, але сплачена на виконання зобов`язання ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті», що підтверджується квитанцією № 337091000927161368790989 від 17 травня 2013 року відділення №950 категорії А м.Донецьк АТ «Укрсиббанк», м.Харків. 
		В рахунок виконання основного зобов`язання позивачем сплачена сума у розмірі 393169,92 грн, з яких сума 364583,01 грн відображена у виписці, та сума 28586,91 грн підтверджена квитанцією № 337091000927161368790989 від 17 травня 2013 року відділення №950 категорії А м. Донецьк АТ «Укрсиббанк», м.Харків, але не відображена у виписці. 
		Відповідно до позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» загальна сума основного боргу зі сплати Кредиту - Сума кредиту, що залишилась неповернутою, та заборгованість за щомісячними платежами за період з січня по жовтень 2015 року - становить 683001,24 грн.
		Таким чином, за підрахунками відповідача розмір Кредиту - ціна договору на період листопада 2015 року складає 1 076 171,16 грн, без урахування суми процентів за період з листопада 2015 року, замість 597238,16 грн, що у Графіку погашення кредиту. 
		Відповідно, розмір суми процентів за 43 місяці погашення кредиту, без врахування суми процентів за останні 17 місяців, становить 606 596,15 грн, що на 137021,14 грн більше розміру самої суми кредиту, відповідно, процентна ставка становить 129,17 % що не відповідає процентній ставці 9,9% річних, що передбачено умовами договору, Графіком погашення кредиту. 
		Пунктом 2.1. Загальних умов кредитування встановлено, що за використання Кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінюваною), визначеною у кредитному договорі.
		У кредитному договорі визначено, що процентна ставка за договором становить 9,9 %, є змінна, відповідно до п.2.3. загальних умов кредитування.
		Пунктом 2.3. загальних умов кредитування зазначено, якщо сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила: графік погашення кредиту розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки EVRIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжностей пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним агентством Рейтерс (Reuters) - якщо еквівалент суми кредиту у кредитному договорі виражено у євро, та трьохмісячної ставки LIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжностей пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним агентством Рейтерс (Reuters) - у всіх інших випадках. Тому, якщо трьохмісячна ставка EVRIBOR\ LIBOR збільшиться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою надання Кредиту більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку. При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки визначається кон`юнктурою ринку, принципом формування ставки EVRIBOR\ LIBOR та залежить від коливань вказаних ставок. Та якщо така зміна відбулася, то, відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору, компанія готує новий графік погашення кредиту та направляє його Позичальнику та Поручителю. Новий розмір платежів вступає в силу на 16 календарний день з дня надіслання повідомлення та нового графіку погашення кредиту на адресу позичальника та Поручителя і не потребують підписання або іншого узгодження Позичальником і Поручителем. З моменту набрання чинності, умови щодо розміру платежів, визначені у новому графіку погашення кредиту, застосовуватимуться на заміну відповідних умов, визначених Сторонами при укладенні Кредитного договору. 
		Інших випадків, коли б Кредитор в односторонньому порядку мав би право збільшувати процентну ставку не передбачено ні договором, ні будь-яким нормативно-правовим актом України. 
		Матеріалами справи встановлено, що розмір платежів, що надавася Кредитором для оплати Позичальником на підставі рахунків-фактури в період виконання зобов`язань за Кредитним договором, не відповідають встановленим у договорі, і є значно вищими. 
		Кредитор не надав доказів, що в період дії договору процентна ставка змінювалась за правилами п. 2.3. Загальних умов кредитування. Судом встановлено, що Відповідачем нараховувались платежі для сплати Позивачем у розмірах, що не відповідають Графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною договору. Відповідач жодного разу не повідомляв Позивачу, за яким обмінним курсом нараховувались платежі. 
		Відповідачем не надано інформаці на вимогу суду з надання інформації щодо розрахунків щомісячних платежів з зазначеними окремо розміру Суми кредиту та розміру процентів, оскільки в матеріалах справи містились щомісячні розрахунки з загальним розміром платежів, з яких неможливо було встановити суму сплачених процентів. Замість надання зазначеної інформації Відповідач надав суду заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 за позовною заявою ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та збитків, яким позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено, та просило Дзержинський районний суд м.Харкова відмовити в позові ОСОБА_1 
		Ухвалою від 29.08.2017 по справі призначено судово-економічну експертизу Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, провадження у справі до проведення експертизи призупинено, та відновлено ухвалою від 30.07.2018, у зв`язку з отриманням висновків експертизи. 
		Експертизу проведено на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» не надав відомостей по рахунку бухгалтерського обліку: суми основного боргу, суми простроченого основного боргу, суми нарахованих відсотків, суми нарахованих прострочених відсотків, нарахованих штрафів, нарахованих комісій; первинні бухгалтерські документи про нарахування та погашення зобов`язань за кредитним договором відповідно до облікової політики товариства; методику нарахування пені та детальний розрахунок пені за несвоєчасну слату кредитних коштів за кредитним договором тощо, затребуваними за клопотанням експерта.
		В розрахунках реальної відсоткової ставки та абсолютного подорожчання кредиту бралися до уваги виключно курсові різниці за період, в якому документально підтверджується оплата за наявними квитанціями (а. с. 102-119, т.1.). В межах наданих документів встановлено, що річна реальна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 58514,02 дол.США становить 24,70% замість 9,9 %. Зміна реальної відсоткової ставки призвела до абсолютного здорожчання кредиту, яке становить 49729,84 дол.США або 399081,97 грн. Сукупна вартість кредиту складає еквівалент 108221,31 дол.США або 868476,01 грн. (додаток 1 до експертного висновку). 
		Судом встановлено, що еквівалент Суми кредиту, який згідно умовам договору має розраховуватися за курсом 8,025 грн/дол.США, відповідає Графіку погашення кредиту. На здорожчання кредиту для Позичальника мали вплив операції з нарахування процентів за збільшеним валютним курсом, який не відповідав ні курсу 8,025 грн/дол.США, ні курсу, що діяв на момент виставлення рахунку обмінного курсу КІБ Креді Агріколь, ні жодному загальновідомому курсу національної валюти на відповідний період.
		Так розмір суми процентів лише за 43 місяці виконання договору становить 606596,15 грн, та є еквівалентом 14420,14 дол.США, згідно графіку погашення кредиту. Відповідно еквівалент суми процентів обчислювався Відповідачем за середнім обмінним курсом 42,07 грн./дол.США з січня 2012 по жовтень 2015 року, що не відповідає жодному загальновідомому курсу національної валюти за цей період, а згідно інформації ПАТ «КредіАгрікольбанк» найбільше значення обмінного курсу банку за період нарахування платежів становить 29,00 грн./дол.США на 06.03.2015.
		Таким чином, висновок суду співпадає з висновком експерта, що реальна процентна ставка та ціна договору є значно більшими за договірних, та «на збільшення реальної річної процентної ставки, та як наслідок, на збільшену ціну договору, мали вплив нарахування процентів за збільшеним обмінним курсом, ніж обмінний курс ПАТ КІБ Креді Агріколь, що існував на момент виставлення рахунку». 
		У зв`язку з наведеним, треба зазначити, що при встановленні абсолютного здорожчання кредиту та реальної річної відсоткової ставки експертом не враховані проценти за користування наданим кредитом за 17 останніх місяців дії договору, суми страхових платежів, вартість всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту. Узагальнюючи вищенаведене, є очевидним, що при врахуванні всіх складових кредиту реальна процентна ставка виявилася б ще більшою.
		Крім того, при проведенні досліджень умов договору експертом сприйнято умови договору, за якими розмір процентів за користування кредитом має розраховуватись за обмінним курсом, чинним на день виставлення рахунку, що в умовах знецінення гривні по відношенню до долара США період дослідження, є значно більшим, ніж обумовлений договором обмінний курс 8,025 грн./дол.США, за яким мали обчислюватися всі платежі за договором, в тому числі проценти за користування кредитом. Тому, очевидно, що при розрахунку еквіваленту суми процентів за курсом 8,025 грн/дол.США, процентна ставка виявилася б значно більшою. 
		Тому, неправильність розрахунку процентної ставки за умовами застосування для розрахунку еквіваленту суми процентів за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, ніяк не спростовує висновок експертизи щодо збільшення процентної ставки та абсолютного здорожчання кредиту, а, навпаки, доводить, що ця процентна ставка та абсолютне здорожчання кредиту є ще значно більшими, та за підрахунками суду становить 129,17 %.
		При обрахуванні здорожчання кредиту та реальної процентної ставки враховано як здорожчання в національній валюті гривні, так і в еквіваленті іноземної валюти - доларах США.
		 
		Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, що еквіваленти платежів, розраховані за курсом, чинним на момент виставлення рахунку і відповідатимуть розміру у графіку погашення кредиту.
		Так, важаючи на курс долара США до національної валюти в період з січня 2012 року по жовтень 2015 рік Відповідачем Позивачу виставлялись рахунки на сплату за курсом, що суттєво відрізнився у бік збільшення від того, про який проінформував ПАТ «КІБ Креді Агріколь» у листі № 12407/3338 від 02.10.2019.
		З урахуванням обмінного курсу гривні до долара США банку Креді Агріколь на дати виставлення Відповідачем рахунків на сплату платежів Позичальником, еквіваленти суми процентів в доларах США за виставленими Відповідачем рахунками не відповідають еквівалентам суми процентів в доларах США за Графіком погашення кредиту і, на період січня 2012 - вересня 2014 року становлять на: 
		05.01.2012 - 489,08 дол.США за рахунком, замість 482,74 дол.США за Графіком (курс 8,03 ), 01.02.2012 - 478,51 дол.США за рахунком, замість 476,49 дол.США за Графіком (курс 8,03), 03.04.2012 - 466,01 дол.США за рахунком, замість 463,83 дол.США за Графіком (курс 8,03), 03.05.2012 - 459,46 дол.США за рахунком, замість 457,43 дол.США за Графіком (курс 8,03), 05.06.2012 - 461,96 дол.США за рахунком, замість 450,97 дол.США за Графіком (курс 8,03) , 04.07.2012 - 454,22 дол.США за рахунком, замість 444,46 дол.США за Графіком (курс 8,03), 03.08.2012 - 450,78 дол.США за рахунком, замість 437,89 дол.США за Графіком (курс 8,05), 05.09.2012 - 447,64дол.США за рахунком, замість 431,27 дол.США за Графіком (курс 8,10), 03.10.2012 - 440,12 дол.США за рахунком, замість 424,59 дол.США за Графіком (курс 8,10), 05.11.2012 - 440,48 дол.США за рахунком, замість 417,86 дол.США за Графіком (курс 8,10), 04.12.2012 - 433,31 дол.США за рахунком, замість 411, 08 дол.США за Графіком (курс 8,10), 02.01.2013 - 411,22 дол.США за рахунком, замість 404,24 дол.США за Графіком (курс 8,10), 04.02.2013 - 409,26 дол.США за рахунком, замість 397,34 дол.США за Графіком (курс 8,17), 02.04.2013 - 393,33 дол.США за рахунком, замість 383,37 дол.США за Графіком (курс 8,20), 02.07.2013 - 375,13 дол.США за рахунком, замість 361,98 дол.США за Графіком (курс 8,19), 02.08.2013 - 365,92 дол.США за рахунком, замість 354,74 дол.США за Графіком (курс 8,19), 02.10.2013 - 357,96 дол.США за рахунком, замість 340,06 дол.США за Графіком (курс 8,23), 04.11.2013 - 350,48 дол.США за рахунком, замість 332,64 дол.США за Графіком (курс 8,22), 03.12.2013 - 349,56 дол.США за рахунком, замість 325,15 дол.США за Графіком (курс 8,27), 02.01.2014 - 351,79 дол.США за рахунком, замість 317,60 дол.США за Графіком (курс 8,25), 03.02.2014 - 388,88 дол.США за рахунком, замість 309,99 дол.США за Графіком (курс 8,55), 11.03.2014 - 444,23 дол.США за рахунком, замість 302, 31 дол.США за Графіком (курс 9,3), 01.04.2014 - 575,69 дол.США за рахунком, замість 294,48 дол.США за Графіком (курс 11,50), 05.05.2014 - 576,45 дол.США за рахунком, замість 285,68 дол.США за Графіком (курс 12,00), 03.06.2014 - 587,99 дол.США за рахунком, замість 278,82 дол.США за Графіком (курс 12,10), 02.07.2014 - 576,77 дол.США за рахунком, замість 270,89 дол.США за Графіком (курс 12,10), 04.08.2014 - 604,58 дол.США за рахунком, замість 262,89 дол.США за Графіком (курс 12,50), 12.01.2015 - 737,60 дол.США за рахунком, замість 246,70 дол.США за Графіком (курс 19,50), 02.02.2015 - 823,93 дол.США за рахунком, замість 238,51 дол.США за Графіком (курс 20,40), 06.03.2015 - 782,49 дол.США за рахунком, замість 230,25 дол.США за Графіком (курс 29,00), 06.04.2015 - 783,54 дол.США за рахунком, замість 221,92 дол.США за Графіком (курс 26,50), 06.05.2015 - 737,55 дол.США за рахунком, замість 213,52 дол.США за Графіком (курс 24,00), 04.06.2015 - 797,88 дол.США за рахунком, замість 205,05 дол.США за Графіком (курс 22,00), 03.07.2015 - 744,07 дол.США за рахунком, замість 196,51 дол.США за Графіком (курс 23,50 ), 03.08.2015 - 744,85 дол.США за рахунком, замість 187,90 дол.США за Графіком (курс 23,50).
		Таким чином, розмір процентів як у гривні, так і в еквіваленті долара США, є більшими і не відповідають Графіку погашення кредиту.
		Суд погоджується з твердженнями позивача, що вона не надавала згоду на такі умови правочину, так як в договорі визначені інші розміри ціни та процентної ставки, реальні ціна та процентна ставка є значно більшими, а тому відповідачем порушено право позивача як споживача фінансових послуг у зв`язку з визначенням ціни неналежним чином.
		Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином тощо.
		Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		Відповідно до частини 2 статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» забороняється фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.
		Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Щодо строку позовної давності:
		Суд встановив, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки про порушення свого права дізнався в грудні 2016 року за результатами експертного дослідження оспорюваного Кредитного договору. 
		Суд не погоджується з думкою представника відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, оскільки для розуміння невідповідності реальної процентної ставки та ціни договору за іншими, ніж передбачено п.2.3. Загальних умов кредитування правилами, знадобилось не тільки довготривале виконання зобов`язань за договором, а й офіційно підтверджений Висновок експертного дослідження, який Позивач отримала лише в грудні 2016 року. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Графік погашення кредиту в редакції від 30.09.2014 не містить розмір платежів у гривні, а лише у еквіваленті долара США, що є порушенням вимог ч.1 ст. 524 ЦК України. 
		З оглядуваного договору кредиту вбачається, що договір не містить такі істотні умови договору як: 1) умова зменшення процентної ставки, зазначення якої в договорі є обов`язком Кредитора, чим порушено вимоги ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до положень якої, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди Позичальника;2) максимальний розмір збільшення процентної ставки, що є порушенням вимоги тієї ж статті 1056-1 ЦК України, відповідно до положень якої у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки;3) відповідальність Кредитора та 4) умови припинення договору, чим порушено вимоги ч.1. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 
		Ці умови є істотними для такого роду договорів, без яких договір не може бути укладений. І це є ще однією з підстав визнання такого договору недійсним.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Відповідно до ч.3. ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Крім того, договір кредиту містить чисельні умови, що є несправедливими.
		Положеннями ч.1 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавця зобов`язано не включати у договори із споживачами умов, які є несправедливими. Як зазначено у п.п.3,4 ч. 3 цієї норми Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про:1) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) збільшувати або зменшувати кредитні платежі або інші платежі в одностороньому порядку (п.1.3.2.); 2) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Кредитор наділив себе правом розірвати договір на власний розсуд, визначивши на власний розсуд критерії погіршення майного стану Позичальника, тоді як Позичальнику такого права не надається, що порушує принцип рівності (3.2.6.); 3) установлення обов`язкових для Позичальника умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору: Судом встановлений факт ненадання інформації Позичальнику щодо умов кредиту перед укладенням кредитного договору.
		Розглядуваним договором Позичальника фактично позбавлено права дострокового розірвання Договору, яке дозволяється після виконання певних умов та розглядається виключно за умови виконання всіх зобов`язань перед Кредитором, які встановлюються і змінюються самим Кредитором, навіть у випадку порушення Кредитором права Позичальника шляхом виставлення необґрунтованого рахунку, оскільки у випадку не оплати одного платежу, навіть частково, протягом 30-ти днів Кредитодавець може розірвати договір і витребувати об`єкт застави, 30,90% вартості якого Позичальник сплатив власними коштами. 
		Кредитор має право вимагати від Позичальника сплати таких платежів, а у разі несплати застосувати санкціі та розірвати договір. 
		Такі умови договору, зміст якого повністю складений Відповідачем на основі стандартної форми для всіх клієнтів - фізичних осіб, є несправедливими умовами договору.
		Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача ОСОБА_1 в тому, що і умова п.1.3.1 Загальних умов кредитування в частині: «В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі».  
		«Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору» є несправедливою з огляду на наступне.
		Зміст речення другого у сукупності з реченням третім пункту 1.3.1. Умов містить несправедливу умову договору, наслідком якої всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду Позивача, бо цією умовою Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» за будь-якого коливання курсу валют, будь-то у випадку девальвації або ревальвації гривні по відношенню до долара США, не тільки убезпечив себе від шкоди (збитків) від недоотримання повної суми наданого кредиту, тому що отримує в повернення кредиту суму наданого кредиту у повному розмірі, оскільки для обчислення і зарахування в повернення Суми кредиту встановив обмінний курс 8,025 грн./дол.США - той, що існував на момент видачі кредиту, і в будь-якому випадку отримує те, що надав, але й отримує надприбуток у вигляді суми, що складається з нарахованих за умовами п.2.4. Загальних умов кредитування процентів за користування кредитом, та додаткового платежу за п.1.3.1., який виникає як різниця між сумами при обчисленні еквівалентів платежів за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, та обмінним курсом на момент укладення договору - при девальвації гривні.
		При ревальвації гривні, Відповідач знову отримує у повному розмірі суму наданого кредиту в гривні, а в еквіваленті долара США від отримання цієї суми у гривні має ще прибутки від різниці, яка виникла від сплати суми, що розрахована за більшим обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, ніж менший обмінний курс, чинний на момент виставлення рахунку. Позивачу ж знову завдається шкода, але в еквіваленті долара США. Таким чином, всі фінансові ризики Відповідач, відповідно до умов, викладених в реченнях першому та другому п.1.3.1. Загальних умов кредитування, поклав на Позивача, при цьому жодним чином не попередивши його про це. 
		Відповідно до ст.14 Податкового кодексу України проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. У випадку ревальвації гривні Відповідач не отримує лише дохід у гривні, але шкода йому цим не завдається, оскільки проценти не можуть мати відємного значення, а повернення наданої Суми кредиту він завжди отримує, розраховуючи еквівалент за курсом 8,025 грн./дол.США. 
		У випадку ревальвації гривні до долара США Відповідач отримує в еквіваленті долара США прибуток, який виникає як різниця між сумою отриманого кредиту, нарахованого на еквівалент долара США за більшим курсом 8,025 та сумою, що відповідає еквіваленту долара США за меншим, чинним на день платежу, обмінним курсом. 
		Суд вважає хибним твердження Відповідача, що дана умова договору є справедливою, істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків відсутній, фінансові ризики несуть обидві сторони, а проценти коригуються в інтересах обох сторін. 
		Матеріалами справи встановлено, що в умовах зростання курсу гривні до долара США (девальвації гривні) відносно значення курсу 8,025 грн./дол.США Позивачу завдано збитків у зв`язку зі сплатою платежів у більшому, ніж передбачено умовами договору, розміру. 
		Тому суд наводить приклад розрахунку щомісячного платежу за умови ревальвації гривні (у випадку зменшення курсу гривні до долара США відносно значення курсу 8,025 грн/дол.США), аналогічного до наведеного Відповідачем у «Запереченні на позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору №50002766 від 16.12.2011 р.» наглядного прикладу розрахунку щомісячного платежу у випадку девальвації гривні візьмемо суму платежу в погашення Суми кредиту за період лютого 2014 року (рядок 26 Графіку погашення кредиту), де розмір Суми кредиту становить 7466,30 грн., або 930,38 доларів США, а розмір процентів 309,99 дол.США.
		Відповідно до умов договору сторони визначили в договорі грошовий еквівалент зобов`язання в доларах США, а нарахування процентів на еквівалент Суми кредиту в еквіваленті долара США, що залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення кредиту. 
		 
		Відповідно до пояснень відповідача щодо розрахунків платежів за п.1.3.1., платежі мають розраховуватися за обмінним курсом на день виставлення рахунку. Та, у випадку ревальвації гривні, за обмінним курсом, наприклад 2,025 грн./дол.США відповідно до еквіваленту платежу в іноземній валюті Позичальник мав би сплатити Кредитодавцю 1884,01 грн, що становило б 930,38 дол.США. Це доводило б твердження відповідача, що при зменшенні курсу долара США до гривні (ревальвації гривні) відносно значення курсу 8,025 грн/дол.США, відповідач мав би нести фінансові ризики в рівній мірі з позивачем, який несе фінансові ризики при зворотній ситуації у випадку збільшення курсу гривні (девальвації) по відношенню до долара США відносно значення курсу 8,025 грн/дол.США. 
		Однак, саме тому, що відповідач встановив умову, що в повернення суми кредиту еквівалент іноземної валюти розраховується за фіксованим курсом 8,025 грн/дол.США, чинним на момент укладення кредитного договору, позичальник замість 1884,01 грн., що становить 930,38 дол.США на момент виставлення рахунку, сплачує 7466,30 грн, що на момент виставлення рахунку є еквівалентом 3687,06 дол.США, замість 930,38 дол.США, що має бути сплачено згідно графіку погашення кредиту. 
		Очевидно, що в умовах не тільки збільшення, але і зменшення курсу гривні до долара США відносно значення курсу 8,025 грн./дол.США, відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» не несе збитків. Напроти, в еквіваленті долара США відповідач ще отримує надприбуток у розмірі 2756,68 доларів США, який утворився як різниця між загальною сумою прибутку у розмірі 3687,06 дол.США та процентів за користування кредитом у розмірі 309,99 дол.США. Сума цього надприбутку в декілька разів перевищує суму кредиту та процентів, а реальна процентна ставка за такий період становить 88,04% річних. 
		При знеціненні долара США, навіть, якщо 1 долар буде коштуватиме 1 копійку національної валюти, Відповідач, окрім повернення повної Суми наданого кредиту у гривні, в еквіваленті долара США отримує Суму наданого кредиту та надприбутки ще більшого розміру.
		Таким чином, умова договору створює фінансові ризики лише для позичальника, якому в умовах девальвації гривні завдається шкода від сплати надлишкових сум у гривні, що підтверджено матеріалами справи, а в умовах девальвації долара США відносно гривні, коли обчислення еквіваленту дол.США мало б обчислюватися за меншим, ніж 8,025 грн./дол.США, Позичальнику знову завдається шкода в еквіваленті долара США, оскільки він зобов`язаний сплачувати платежі за курсом 8,025 грн./дол.США, що є більшим, ніж той, що існує на день виставлення рахунку. Кредитору шкода не завдається жодним чином, оскільки він отримує повну суму наданого кредиту і прибутки від різниці курсових коливань.
		Наслідком умови, викладеною в реченнях другому та третьому п.1.3.1. Загальних умов кредитування є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, що спричиняють шкоду споживачеві. 
		Декларуючи сприятливі для позивача істотні умови договору щодо розрахунку еквівалентів платежів за обмінним курсом 8,025 грн/дол.США, які неодноразово однозначно викладені в тексті договору, Відповідач в порушення принципу добросовісності включив до кредитного договору умови розрахунку щомісячного платежу за допомогою 6-ти формул зі змінними величинами у вигляді незрозумілих та двозначних формулювань. Такі формули Відповідач не виклав в тексті договору, укривши від Позивача ці обставини, які мають суттєве значення, та які на стадіі виконання договору застосовувались Відповідачем, який, посилаючись на ці істотні обставини, зловживав правом, стверджуючи, що нараховував платежі правильно та відповідно до цієї умови, повністю ігноруючи інші істотні умови договору. 
		Враховуючи ті обставини, що щоби дійти до вищевикладеного висновку про кінцевий результат при виконанні зобов`язання, знадобилось не тільки довготривале виконання зобов`язань за договором, а й визначену Кредитором раніше строку виконання Суму заборгованості, суд приходить до висновку, що з інформації, що подана в тексті договору у вигляді складного речення п.1.3.1. з нечітким, двозначним змістом щодо обчислення платежів, Позичальник при підписанні кредитного договору не мав повної, достовірної та своєчасної інформації про фінансову послугу і не міг реально оцінити результат такої послуги, тому про порушення свого права дізнався з проведеного експертного Висновку, яким встановлено невідповідність реальної ціни договору та реальної процентної ставки умовам договору. 
		Крім того, умова, викладена в реченнях другому та третьому п.1.3.1. Загальних умов кредитування та передбачає нарахування додаткового платежу, який додається до суми процентів, збільшуючи його розмір, фактично змінючи процентну ставку, є дискримінаційними стосовно споживача, бо завдають йому майнової шкоди, та передбачають зміни у витратах для Позивача протягом всього терміну дії договору, що є несправедливою умовою. Однак, договором встановлено, що процентна ставка може змінюватись лише за правилами п.2.3. Договору, тому умова п.1.3.1. не є порядком нарахування процентів за користування кредитом.
		Відповідно до п.17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори відсотки комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
		Кредитор не довів, що умова речень другого та третього п.1.3.1. Загальних умов кредитування передбачає нарахування цього додаткового платежу за послуги в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до ч.4 ст. 11 цього Закону є нікчемною.
		Розрахунками підтверджується наявність у Кредитора можливості стягувати з Позичальника надмірні грошові суми, що суперечить принципам законності, справедливості та добросовісності, тому пункт 1.3.1. кредитного договору суперечить вказаним принципам, що закріплені у ст. 3, ст. 627 ЦК України, отже є підстави для визнання його недійсним. 
		Щодо введення в оману.
		Пунктом 1.3.2. Загальних умов кредитування передбачено, що у часткову зміну зазначених вище положень цього пункту Компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення Кредиту були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунку іншого банку (Національного Банку України або іншого українського комерційного банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд Компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог на протязі дії Кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода Позичальника. Компанія повинна повідомити Позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений Позичальником. Новий обмінний курс, про який повідомить Компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, що підлягають сплаті Позичальником до того моменту, коли Компанія повідомить про інше у такому ж порядку. У випадку зміни обмінного курсу згідно з цим пунктом, усі інші умови кредитування повинні у рівній мірі застосовуватись до нового обмінного курсу.
		Зазначена формула визначення грошового еквіваленту ціни договору та кредитних платежів в доларах США є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб позбавляє Споживача можливості знати, який саме обмінний курс - 1) за готівковими операціями для фізичних осіб або за безготівковими операціями для юридичних осіб, 2) купівлі або продажу, 3) на момент виставлення рахунку або на день, що передує дню виставлення рахунку - банку має застосовуватись для обчислення платежів. При цьому це може бути обмінний курс будь-якого українського банку, який необмеженою кількістю разів Кредитор може міняти на інший на власний розсуд і без згоди Позичальника. За таких умов у Позичальника відсутня можливость перевірити правильність нарахування платежів у зв`язку з ненаданням йому в умовах кредиту своєчасної, повної, достовірної, недвозначної інформації. 
		Коли та при яких обставинах визначення грошового еквіваленту кредитних платежів в доларах США мало відбуватися відповідно до пункту 1.3.2. Загальних умов кредитування у договорі та в додатках до нього взагалі не визначено.
		В той же час, матеріалами справи також встановлено, що в повернення Суми кредиту Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» при виконанні договору не обчислював, як то передбачено умовами договору, а тільки зараховував суму у гривні, яку мав розраховувати на еквівалент Суми кредиту у доларах США за курсом 8,025 грн./дол.США, але фактично розраховував еквіваленти всіх платежів, в тому числі Суми кредиту за обмінним курсом, що передував дню виставлення рахунку. 
		Абзацем другим пункту «Основні умови кредиту» Кредитного договору встановлено, що «курс для обчислення еквівалентів платежів - курс КІБ Креді Агріколь, ПАТ 8,025 грн./долСША. Суд звертає увагу, що умовами встановлено застосування курсу 8,025 саме для обчислення, а не тільки для зарахування, що повністю замовчано Відповідачем в тексті договору. 
		Натомість, відповідач фактично, всупереч умовам договору, «обчислював» еквівалент Суми кредиту за обмінним курсом, що передував дню виставлення рахунку, а розмір суми у гривні, що розрахована на еквівалент Суми кредиту за курсом 8,025 грн/дол.США лише «зараховував» в повернення Суми кредиту. При цьому різниця, що виникала від обчислення еквівалентів платежів за різними обмінними курсами враховував в суму процентів. Проте такий алгоритм розрахунку з застосуванням шести формул зі змінними величинами Позивачу був невідомий, оскільки Відповідач не виклав його в тексті договору, а укрив під суперечливим, заплутаним, нечітким, двозначним формулюванням змісту п.1.3.1. Загальних умов кредитування, при цьому декларуючи в чисельних пунктах договору застосування для обчислення еквівалентів платежів при виконанні договору обмінного курсу 8,025 грн/дол.США, та, розуміючи, що цей обмінний курс не застосовуватиме для обчислення платежів при виконанні договору. Адже матеріалами справи встановлено, що згідно умови частини п.1.3.1. договору Відповідач обчислював всі еквіваленти платежів в іноземній валюті, в тому числі Суми кредиту, обмінний курс, що був чинним на день, що передував дню виставлення рахунку. Через ненадання достовірної та повної інформації Позичальнику для свідомого вибору при укладенні кредитного договору Позичальник як слабка сторона договору, не міг самостійно вивести такий алгоритм з застосуванням шести формул, та передбачити наслідки такого порядку розрахунку. Тому, внутрішня воля Позивача сформувалась невірно, під впливом хибних прийнятних для нього умов.
		Такий алгоритм розрахунку враховує тільки інтереси кредитора, а наслідки його застосування є бажаними і відомі тільки Кредитору, але спричиняє шкоду Позичальнику, що підтверджується вищенаведеним прикладом суду, і доводить, що, встановивши в повернення Суми кредиту розміру суми у гривні, що обчислюється на еквівалент Суми кредиту за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, що існував на день укладення договору, Кредитор повністю убезпечив себе від будь-яких збитків, та отримує надприбутки від різниці сум, що виникли при обчисленні платежів за різними обмінними курсами, які дораховував до суми процентів, тоді як Позичальнику від таких умов завдається шкода у зв`язку зі сплатою платежів у більшому розмірі, що доводиться матеріалами справи. 
		Умовами цього пункту також не визначено, який саме обмінний курс - за готівковими або безготівковими операціями, курс купівлі або продажу має застосовуватись, що дало можливість Кредитору маніпулювати і з цього питання і розраховувати платежі за невідомим Позивачу обмінним курсом, який Позивач не мав можливості перевірити. 
		Кредитору, на відміну від Позичальника, достовірно було відомо, що застосовуючи умови речень другого та третього п.1.3.1., Позичальнику в умовах девальвації гривні до долара США, що є загальновідомим фактом на протязі довготривалого періоду часу, невідворотно спричинятиметься шкода у зв`язку зі сплатою платежів у більшому розмірі, а, враховуючи, що збільшення розміру платежу буде враховуватися як сума процентів, і тому ця обставина має суттєве значення, бо безпосередньо впливає на розмір суми процентів, та відповідно на процетну ставку та ціну договору, що є істотними умовами договору, зобов`язаний був зазначити в договорі, що процентна ставка змінюватиметься не тільки за правилами п.2.3., але й за правилами частини пункту 1.3.1.Загальних умов кредитування. Відповідно, і проценти будуть нараховуватися не тільки за правилами п.2.4., але й за правилами частини пункту 1.3.1.Загальних умов кредитування. Але такі застереження і правила відсутні в тексті договору. Розуміючи, що будучі обізнаним про ці обставини, що мають суттєве значення, Позичальник, який знаходиться при здоровому глузді, розуміючи, що в умовах нестабільності ринку та знецінення гривні до долара США, ризикуючи при несплаті навіть одного платежу, позбавитися заставного майна, 30,90% вартості якого сплатив самостійно, ніколи б не уклав би такий договір. Тому Кредитор навмисно не зазначив ці умови в тексті договору чітко, повно і однозначно, а приховав їх, виклавши в нечітких, двозначних формулюваннях, та, трактуючи умови цих формулювань на власний розсуд і на власну користь почав застосовувати їх з першого місяця виконання договору. 
		Сплачуючи за встановленим Відповідачем алгоритмом суму у більшому розмірі, розмір Суми кредиту, що залишається неповернутим, не зменшується, коли мав би зменшуватися, та, відповідно від меншого розміру Суми неповернутого кредиту розмір процентів також мав би зменшуватися, відповідно до п.2.4. договору. Але, діючи на шкоду Позивача, Відповідач не перераховує розмір процентів від Суми кредиту, яка фактично зменшується на різницю між розрахунком еквіваленту Суми кредиту за обмінним курсом на момент виставлення рахунку та на момент укладення Кредитного договору за курсом 8,025 грн./дол.США, та цю різницю доєднує до суми процентів. Тому, незважаючи на повернення Позивачем Суми кредиту фактично в більшому розмірі, Відповідач не зменшує для Позивача розмір процентів, чим і викликано збільшення процентної ставки, що підтверджено і висновком судово-економічної експертизи, і іншими матеріалами справи, в тому числі квитанціями з погашення кредиту, щомісячними рахунками-фактурами Відповідача, в яких окремо зазначені розмір суми Кредиту та розмір суми процентів, який по багатьом рахункам може в декілька разів перевищувати розмір Суми кредиту, а також це підтверджено поясненнями представника Відповідача, який сам надав алгоритм такого розрахунку в судове засідання .
		За клопотанням Позивача ОСОБА_1 судом у ТОВ «Порше Мобіліті» витребувано з матеріалів кредитної справи довідки з місця роботи про заробітну плату Позивача та її чоловіка - Поручителя за договором, які Позивач до укладення договору кредиту надала на вимогу Кредитора і є необхідними для прийняття рішення його уповноваженим органом на видачу їй кредиту. Представник Відповідача не надав суду довідку про розмір заробітної плати/розмір доходів Позивача. Натомість надав незавірену копію декларації про доходи, одержані Позивачем ОСОБА_1 за період 2010 року від здійснення нотаріальної діяльності. Позивач підтвердила достовірність даних, викладених в цій копії, однак зауважила, що не надавала Відповідачу ТОВ «Порше Мобіліті» такий документ або його копію, і не змогла пояснити, звідки ця копія декларації з`явилась у Відповідача. На підтвердження своїх слів пояснила, що на будь-яких копіях, що надавалися Кредитору, останній завжди вимагав завіряння цих копій з проставлянням на них відмітки «Згідно з оригіналом» та особистого підпису Позичальника. Але на цій копії такі відмітки взагалі відсутні. Представник Відповідача не заперечив проти сказаного Позивачем і не надав будь-яких пояснень з джерел отримання копії декларації Позивача.
		В той же час Позивач зауважила, що надавала Кредитору довідку про свої доходи за останні шість місяців перед укладенням кредитного договору, та розмір щомісячного платежу 9953,97 грн. становив близько 70% сукупного доходу її та чоловіка. 
		Зі змісту поданих представником Відповідача копій документів вбачається, що лише сума доходів Позичальника (Позивача) та Поручителя за договором, дозволяють надати Позивачу кредит в сумі 469 575,01 грн, що становить 69,10 % вартості автомобіля, та розмір цих доходів вистачить для сплати щомісячних платежів, сума яких буде близько 9953,97 грн. Так, відповідно до копії декларації Позивача сума чистого доходу за рік становить 14577,08 грн., а середньомісячний дохід відповідно складає 1214,76 грн. Середня заробітна плата Поручителя, який є чоловіком Позивача ОСОБА_1 складає 10166,01 грн. Сума середнього місячного загального доходу становить 11380,77 грн. Копії документів не містять будь-якої інформації щодо коригування розміру заробітної плати у зв`язку з коливанням курсу валют національної валюти гривні по відношенню до будь-якої іншої валюти. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що інших доходів, ніж її та чоловіка заробітна плата у неї не було. В матеріалах справи відсутні докази про отримання Позивачем та/або її чоловіком інших доходів, ніж заробітна плата у гривні.
		Суд погоджується з доводами позивача, що вона та її чоловік, отримуючи заробітну плату у гривні без перерахування її розміру у зв`язку з коливанням курсу валют, не могла погодитися на умови щодо сплати кредиту, який мав обчислюватися в еквіваленті іноземної валюти за обмінним курсом, що скоріше за все міг збільшуватися, бо девальвація гривні по відношенню до долара США з моменту введення в обіг національної валюти гривні є загальновідомим фактом. Розуміючи, що за умов, коли є ризик неспроможності сплати будь-якого щомісячного платежу в погашення кредиту у зв`язку зі збільшенням розміру платежів та у зв`язку з цим можливою втратою заставного майна, 30,90 % вартості якого сплатив самостійно, Позивач ОСОБА_1 ніколи б не уклала кредитний договір на умовах перерахування розміру платежів в еквіваленті іноземної валюти за обмінним курсом на день виставлення рахунку. 
		Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» не надав суду жодного доказу, який підтверджував би усвідомлення і згоду Позивача (Позичальника) на момент укладення договору, що в період виконання зобов`язань за договором вона має сплачувати платежі, що розраховуватимуться за обмінним курсом, чинним на день, що передує дню виставлення рахунку, а кредит потрібно буде повертати у розмірі, що буде відрізнятися від розміру близько 9953,97 грн. Напроти, розмір заробітної плати, умови договору з визначеним курсом для обчислення еквівалентів платежів в іноземній валюті на день укладення кредитного договору, розміром платежів у гривні у Графіку погашення кредиту, сплата яких у такому розмірі підтверджується реченням першим пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування, зміна процентної ставки виключно за правилами п.2.3. Загальних умов кредитування, нарахування процентів за користування кредитом виключно за правилами п.2.4. Загальних умов кредитування свідчать про те, що саме на такі умови надавала свою згоду Позивач, про що достовірно було відомо Відповідачу. Суд не погоджується з твердженням Відповідача щодо обізнаності Позичальника щодо розрахунку платежів в період виконання договору за обмінним курсом на день виставлення рахунку. Суд вважає, що якщо б Позивач достовірно була обізнана щодо таких умов і надала згоду на укладення договору на таких умовах, про які стверджує Відповідач, то не було б сенсу Відповідачу демонструвати інше в умовах договору. 
		Таким чином, всі однозначно викладені пункти договору вказують на застосування в період виконання договору курсу 8,025 грн/дол.США, що був чинний на момент укладення договору, проте в період виконання Відповідач всупереч принципу добросовісності, розраховує платежі на власний розсуд за іншим обмінним курсом, посилаючись на частину пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування, що має нечіткий, двозначний зміст. 
		Так, візьмемо для порівняння формулювання Відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» однієї і тієї ж умови п.1.3.1. Загальних умов кредитування, викладеною в тексті договору кредиту та Вимозі (повідомленні) про дострокове повернення заборгованості за кредитом, надісланою Відповідачем (Кредитором за договором) Позивачу (Позичальнику за договором).
		Так, формулювання умови пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування в договорі кредиту виглядає наступним чином: «Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі».  
		«Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору», тоді як у Вимозі ця ж умова пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування має зовсім інше формулювання: «Позичальник сплачує платежі згідно з Договором відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний становм на робочий день, що передує дню виставлення рахунку». 
		Як стало очевидним, то якщо б Кредитор не хотів вводити і не вводив в оману Позивача щодо умов договору, то не прописував би в Договорі істотні умови, яким не відповідають реальні ціна, процентна ставка, обмінний курс тощо, а п.1.3.1. Договору він виклав би такого ж змісту - повно, чітко і однозначно, як зробив це у Вимозі. 
		Різниця в цих формулюваннях є очевидною. Та у Вимозі умова пункту 1.3.1. викладена чітко і однозначно, тоді як у договорі має суперечливий, нечіткий, заплутаний, двозначний зміст.
		Таким чином, суд дійшов остаточного висновку, що Відповідач: навмисно приховав умову речень другого та третього пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування, надавши йому нечітке, двозначне формулювання, яке в сукупності з іншими умовами договору, мало створити у Позивача (Позичальника за договором) враження щодо сприйнятливих умов кредиту, спонукаючи Позивача до укладення договор, та у звязку з цим; дійсне усвідомлення Позивачем інших, сприйнятливих для нього умов, чітко і однозначно викладених в договорі; поведінка Відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» у правовідносинах з Позивачем ОСОБА_1 є недобросовісною.
		Таким чином, суд вважає логічними і доведеними доводи позивача, що вона брала на себе зобов`язання сплачувати щомісячні платежі в розмірі близько 9953,97 грн у зв`язку із змінною процентною ставкою 9,9% річних протягом 60 місяців, але ніяк не брала на себе зобов`язань з прийняття на себе додаткових витрат, пов`язаних із знеціненням гривні до долара США.
		Відповідач не надав суду жодного доказу, який підтверджував би, що повідомляв ОСОБА_1 , перед укладенням або на момент укладення договору, що розмір процентів розраховуватиметься не тільки за правилами п.2.4., але й за правилами другого та третього речень п.1.3.1., а процентна ставка буде збільшуватись не тільки за правилами п.2.3., а внаслідок застосування тих же речень п.1.3.1. Напроти, в судовому засіданні представник Відповідача підтвердив, що ніякої інформації з приводу кредиту, в тому числі передбаченою ч.2. ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» Позивачу (Позичальнику) перед укладенням договору не надавав, зазначаючи, що в такому випадку Позичальник мав право відмовитись від договору; а всі складові Договору - Кредитний договір, Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту Позивачу були надані лише в момент укладення Договору для підписання. 
		Таким чином, судом встановлено, що позичальнику перед укладенням договору не надано інформації ні в письмовій, ні в усній формі щодо умов кредиту. А на момент укладення договору Позивачу (Позичальнику) надана неповна, недостовірна інформація щодо істотних умов кредиту. 
		Суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» ціну договору визначив неналежним чином та навмисно ввів його в оману щодо реальної процентної ставки та реальної ціни договору, з огляду на таке.
		Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті», надаючи кредитні кошти в користування позивачу, розуміючи, що здійснює свою діяльність в умовах ринкової нестабільності, що супроводжується коливанням курсу валют в бік зменшення або в бік збільшення, найшов алгоритм, за яким в умовах коливання курсу валют як в бік зменшення так і в бік зростання, повністю забезпечивши себе від будь-яких ризиків з понесення збитків, поклав всі фінансові ризики на Позичальника, укривши це від нього. 
		Алгоритм розрахунку з застосуванням шести конкретних формул для визначення розміру платежів в тексті договору відсутній, і на момент укладення договору позивачу був невідомий. Суд погоджується з висновками позивача, що відповідачу, який розробив цей алгоритм, точно було відомо, що при його застосуванні в умовах знецінення гривні, розмір процентів та відповідно реальна процентна ставка та ціна договору буде зростати. Але розуміючи, що Позивач, будучі обізнаним про ці обставини, та те, що на стадіі виконання договору розмір еквівалентів платежів розраховуватиметься за обмінним курсом на день виставлення рахунку, а розмір платежів у гривні стане непередбачуваним для нього, відмовився б від укладення такого договору, бо розумів, що в умовах нестабільності та знецінення гривні по відношенню до долара США, що є загальновідомим фактом на протязі всього часу з моменту введення в обіг національної валюти гривні, при несплаті чи неповної сплати навіть одного щомісячного платежу (п.3.2. Загальних умов кредитування) у зв`язку з підвищенням його розміру, отримав би санкції Відповідача і міг втратити заставне майно, 30,90% вартості якого сплатив самостійно. 
		 
		Відповідач, розуміючи, що позивач не укладатиме правочин, який ставить його у вкрай невигідне становище в умовах знецінення гривні до долара США, бо у виконання умов договору покладається лише на розмір своєї і чоловіка заробітної плати, навмисно укрив і не прописав в договорі умову про сплату платежів в повернення кредиту відповідно до еквіваленту в іноземній валюті, який розраховуватиметься за обмінним курсом, чинним на день, що передує дню виставлення рахунку; навмисно укрив і не прописав алгоритм з шістьома формулами, але який мав викласти чітко і однозначно для чіткого усвідомлення Позивачем; навмисно не попередив Позивача про валютні ризики, про збільшення розміру процентів та процентної ставки, ціни договору, які неминуче мали відбутися при застосуванні такого алгоритму в умовах стабільного знецінення гривні до долара США. Напроти, у всіх пунктах договору, навіть у тексті другого речення п.1.3.1., що містить нечітке і двозначне застосування обмінного курсу, які визначають умови і порядок обчислення еквівалентів платежів в іноземній валюті, Відповідач кожного разу звертає увагу на застосування встановленого Кредитним договором обмінного курсу 8,025 грн/дол США, створюючи при цьому у Позивача хибне уявлення щодо істотних умов договору. 
		Виходячи із суті договірних відносин суд позитивно оцінює доводи позивача про абсурдність припущення, що вона на момент укладення договору мала вільне волевиявлення на постановку себе в край невигідне становище.
		Відповідач, маючи на момент укладення договору достовірну, офіційно підтверджену інформацію про фінансовий стан Позивача (Позичальника), не міг розраховувати на усвідомлене і добровільне прийняття нею умов договору, за яких поточні доходи Позивача в значній мірі будуть недостатніми для виконання нею зобов`язань, а тому не повинен був включати в договір положення, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором позивачем в умовах знецінення національної валюти, оскільки ці положення мають істотне значення, бо впливають на істотні умови договору - розмір ціни та розмір процентної ставки.
		Якщо ж Кредитодавець вважав умови речень другого та третього п.1.3.1., що мають істотне значення, обов`язковими для нього, то повинен був чітко, ясно і однозначно викласти їх в договорі, акцентувати увагу Позичальника на її обов`язок сплачувати в повернення кредиту платежі, що розраховуватимуться на еквівалент в іноземній валюті за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, попередити про збільшення розміру ціни та процентної ставки, та нести всі негативні наслідки і збитки у випадку знецінення гривні по відношенню до долара США, при цьому в повернення Суми кредиту зараховуватиме платіж, розрахований за курсом 8,025 грн/дол.США, саме як на істотних умовах правочину, без включення в договір яких і без усвідомлення наслідків яких позичальником, правочин не мав бути укладеним. А тому, якщо б кредитодавець діяв добросовісно, без наміру введення Позивача в оману щодо умов кредиту, то не зазначав би в чисельних умовах договору застосування сприйнятливого для Позивача обмінного курсу 8,025 грн./дол.США, який фактично не застосовував.
		Однак, з огляду на об`єктивну несприйнятність таких умов для позивача ОСОБА_1 , відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» зіткнувся би з відмовою Позивача на укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки за відсутності можливості сплати навіть одного періодичного платежу (п.3.2.1.Загальних умов кредитування) в повернення кредиту позивач ризикував зіткнутися би з край невигідними для себе наслідками, обумовлені накладенням санкцій з боку відповідача (п.п. 8.1-8.3 Загальних умов кредитування) та вилучення заставного майна, 30,90 % вартості якого у загальній сумі 210 000,00 грн. Позивач сплатив самостійно, що підтверджено договором купівлі-продажу № 122/11 від 13.12.2011 р., укладеним між позивачем та ІП «АІС «Донецьк-Преміум» (п. 2.1.договору) та квитанціями про сплату №№ 13460.178.1 від 13.12.2011 та 13460.191.1 від 14.12.2011 Донецьке РУПАТ КБ Приватбанк, м.Донецьк.
		Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що він не вводив в оману Позивача щодо умов кредиту. Так, відповідно до вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено, що реальна ціна, реальна процентна ставка, порядок обчислення еквівалентів платежів за обмінним курсом 8,025 грн./дол.США, не відповідають договору. 
		Крім того, відповідач замовчав від позивача обставини, що мають суттєве значення: 1) реальна процентна ставка та розмір процентів розраховуватимуться не тільки за правилами п.2.3. та п. 2.4. Договору відповідно, а й за правилами речень другого та третього п.1.3.1. Договору, що мав чітко і однозначно прописати в тексті договору; 2) розмір платежів розраховуватиметься шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку з продажу іноземної валюти; 3) для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку, що встановлено судом при розгляді справи, відповідно до наданих письмових «Заперечень на позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору № 50002766 від 16.12.2011, а із всіх істотних умов Кредитором братиметься до уваги лише еквівалент Суми кредиту, тоді як всі інші будут ігноруватися.
		Суд позитивно оцінює доводи позивача ОСОБА_1 відносно того, що обман з боку відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» найбільш повно підтверджується письмовими документами, текст яких складався Відповідачем. Аналіз змісту окремих частин Договору між сторонами дозволяє зробити наступні висновки: 1. Договір є цілим документом, який складається з ряду документів, об`єднаних однією логікою правочину. 2. Відповідач, маючи своєю ціллю забезпечення себе від фінансових ризиків і збитків, укладаючи Договір між сторонами в різних його частинах виклав різні, не узгоджені між собою суперечливі основні умови кредитної угоди. При цьому, за логікою відповідача ТОВ «Порше Мобіліті», складові частини договору «Кредитний договір» та «Графік погашення кредиту», які містять в собі зрозумілі, прозорі, узгоджені між собою, логічні у своєму зв`язку, відображені у числовому виразі умови кредиту, повинні спонукати і спонукають Позичальника (Позивача) до укладення правочину, створивши у нього хибне уявлення вигідності угоди, тоді як складова частина договору «Загальні умови кредитування» містять, по суті, кабальні умови для Позичальника, які, за логікою Кредитодавця (Відповідача), він має намір і можливість застосовувати і фактично застосовує у взаємовідносинах з Позичальником (Позивачем).
		Зазначений висновок підтверджується тим, що упродовж всього часу виконання Договору Відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» при виставленні рахунків зі сплати кредиту жодним чином не були застосовані основні умови, визначені в Кредитному договорі та Графіку погашення кредиту.
		Натомість, кожного разу Відповідачем застосовувались основні умови, визначені в частині пункту 1.3.1. Загальних умов кредитування, що, у свою чергу, вказує на те, що Відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, замовчуючи приховані в нечітких, незрозумілих, двозначних формулюваннях існування інших обставин, що мають істотне значення, які, безумовно, перешкодили б вчиненню правочину, оскільки будучі усвідомлені Позивачем (Позичальником), не могли бути позитивно ним сприйняті. 
		Уклавши договір, текст якого повністю складений Відповідачем із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Відповідачем (кредитором) для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, який містить в собі взаємовиключні основні умови кредитування, Відповідач, хибно декларуючи в Кредитному договорі, Графіку погашення кредиту, реченні першому ст. 1.3. Загальних умов кредитування сприйнятливі для Позивача (Позичальника) істотні умови, не мав наміру їх додержуватися на момент укладення договору і не додержувався в період виконання умов договору при розрахунку платежів для сплати Позивачем. 
		Ігноруючи умови щодо порядку розрахунку щомісячних платежів за курсом 8,025 грн./дол.США, як то передбачено вищезазначеними пунктами угоди, Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» розраховував платежі на умовах і з застосуванням алгоритму шести формул, які не навів в договорі, та який суперечить істотним умовам договору. Дана обставина підтверджена доводами самого Відповідача, який виклав їх в своїх письмових Запереченнях на позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору , та з яких випливає, що з урахуванням речень другого та третього п.1.3.1 Загальних умов кредитування щомісячні платежі розраховувались ним з застосуванням шести формул зі змінними величинами у визначеній послідовності. Однак, в тексті договору такий алгоритм розрахунку з застосуванням шести формул відповідачем не наведений, на момент укладення правочину Позивачу був невідомий, а Відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» посилається на нього лише в ході судового розгляду справи як на підтвердження правомірності нарахування платежів, надаючи такий алгоритм в своїх поясненнях, тоді як застосовував його в період виконання договору, укривши цей факт від Позивача (Позичальника). 
		Відповідач, якому достовірно відомо усвідомлюючи, що його дії за своїм характером є протиправними по відношенню до Позивача (позичальника), такими, що є для нього (Позивача) небажаними і можуть принести Позивачу шкоду у звязку зі сплатою платежів у більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору та Графіком погашення кредиту, у вигляді додаткових сум, що утворилися внаслідок різниці з обчислення еквівалентів платежів за курсами, чинними на день, що передує дню виставлення рахунку та 8,025 грн./дол.США, що не враховуються в суму повернення кредиту, а додаються до суми процентів, збільшуючи при цьому їх розмір, відповідно і процентну ставку та ціну кредиту, мотивуючи свої дії бажанням повністю уникнути та забезпечити себе від наслідків курсових коливань між гривнею і доларом США, діючи умисно, ігноруючи інтереси Позивача як сторони за договором, з ціллю повного покладання фінансових ризиків у вигляді додаткових витрат, пов`язаних із знеціненням гривні до долара США на Позичальника (Позивача), не повідомляючи Позичальника (Позивача) про ці обставини, які мають суттєве значення, бо прямо впливають на істотні умови договору, а навпаки, приховуючи їх, укрив свої дійсні наміри під декларацією вигідних для Позичальника (Позивача) істотних умов кредитування, прописавши їх (вигідні умови) в тексті «Основних умов кредиту» Кредитного договору, п.п.1.3., речення перше п.1.3.1., 2.4. Загальних умов кредитування, Графіку погашення кредиту, покликаних створити у Позичальника (Позивача) хибне позитивне для нього уявлення про умови правочину, включивши в текст п.1.3.1.Загальних умов кредитування, що є додатком до Кредитного договору не чітке, двозначне формулювання, застосовуючи яке в період виконання договору, вимагав виконання не зазначених в Кредитному договорі істотних умов, та, виставляючи до сплати Позичальником (Позивачем) рахунки-фактури з більшим розміром щомісячних платежів, домагався поставленої мети, покладаючи додаткові витрати, пов`язані з коливанням курсу гривні по відношенню до долара США на Позичальника (Позивача), ігноруючи при цьому істотні умови договору та інші умови, що мають істотне значення (ціна, порядок обчислення еквіваленту ціни в іноземній валюті, процентна ставка за договором, порядок зміни і нарахування процентів за договором тощо).
		З огляду на вищезазначене, суд вважає доведеним з боку Позивача факт введення його в оману Відповідачем щодо істотних умов договору та обставин, що мають суттєве значення.
		Крім того, в пунктах 1.3.1.(речення 2,3), 1.3.2. Загальних умов кредитування Відповідач замовчує, який саме обмінний курс має застосовувати до розрахування платежів відповідно до еквівалента в доларах США. Адже відповідно до Листа Банку Креді Агріколь від 18.05.2015 року еквівалент платежів Відповідачем розраховувався за безготівковими картковими операціями, тоді як такий обмінний курс у договорі не зазначений. Маючи право за умовами договору нараховувати усі без винятку платежі за обмінним курсом або 8,0250 грн./дол.США, або таким, що встановлений для фізичних осіб за готівковими операціями, або за безготівковми операціями для юридичних осіб, купівлі або продажу, при цьому це може бути обмінний курс будь-якого українського банку, який необмеженою кількістю разів Кредитор може міняти на інший на власний розсуд без згоди Позичальника, це, звісно, є обманом Позивача, який за таких обставин позбавлений можливості знати, за яким обмінним курсом нараховуватимуться платежі, що і підтверджено матеріалами справи, коли платежі розраховувались за обмінним курсом, який не відповідав жодному загальновідомому курсу національної валюти на відповідний період розрахунку. 
		Ураховуючи викладене, суд визнає, що положення Загальних умов кредитування, які приховують інформацію щодо відповідного обмінного курсу валют, який має застосовуватись; які містять двозначні поняття визначення термінів; приховання повної та достовірної інформації щодо чисельних формул та порядку їх застосування для розрахунку кредитних платежів у еквіваленті долара США; та з урахуванням положень п.п.1.3.2. Загальних умов кредитування є такими, що вводять в оману щодо реальної ціни договору та реальної відсоткової ставки, обставин, що мають суттєве значення, оскільки у такий спосіб Позичальник, як слабка сторона у цих правовідносинах, не може реально оцінити результат таких умов. Недостовірна занижена ціна, зафіксована в умовах договору на момент його укладення, спонукає Позичальника укласти такий договір, але при виконанні якого ціна договору виявиться вищою, що не відповідає дійсному волевиявленню Позичальника. Укладаючи такий договір, Позичальник добросовісно покладається на умови щодо заниженої ціни, та в результаті діє собі на шкоду, сплачуючи надмірні платежі. 
		Згідно ст. 638 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, 
		розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто.
		Відповідно до ч.3. ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Статтею 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Положеннями ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів.
		Резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності га виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.
		Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Європейського союзу у 1973 році за № 543. передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору. 
		Рішенням Конституційного суду України від 10.11.2011 №15 зазначається, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
		Таким чином, умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
		За визначенням Конституційного Суду України у постановлених ним рішеннях, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності, тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, включаючи інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством та відповідають ідеології справедливості .
		 Відповідно до ст.15, абз. 5 ч.4.ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). 
		Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.
		Згідно ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Відповідно до ч.1. ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
		Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін. 
		Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
		Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Забороняються як такі, що вводять в оману пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.
		Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
		Суд погоджується з позицією позивача і вважає, що така поведінка відповідача є проявом нечесної підприємницької практики, оскільки заявлена в договорі ціна та спосіб розрахунку ціни під 9,9% річних сприймається споживачем як вигідна і спрйнятна для нього, спонукає споживача дати згоду на здійснення такого правочину, на який в іншому випадку, при попередженні його відповідачем, що фактична ціна договору є не прогнозованою, не відповідатиме заявленій, та це є наслідком нарахуванням додаткових платежів для отримання надприбутків відповідачем, а собі на шкоду, позивач не уклав би такий кредитний договір. 
		Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
		Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
		На підставі вищевикладеного, суд визнає кредитний договір недійсним.
		Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		За правилами ч. 1 ст. 236 ЦК України визнаний судом недійсним правочин є недійсним з моменту його вчинення.        
		В той же час щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.
		Суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо його добросовісності при виконанні умов договору з огляду на наступне.
		Згідно виписки в повернення кредиту сплачено суму у розмірі 364583,21 грн, 23975,41 грн - відшкодування страхового платежу, 1272,14 грн - штраф та пеня, 1454,81 грн- інші витрати відповідно до договору. Проте, сплачений позивачем кредитний платіж у розмірі 28586,91 грн, згідно квитанції № 337091000927161368790989 від 17.05.2013 відділення № 950 АТ «УкрСиббанк» не врахований відповідачем та взагалі не відображена у виписці. Представник відповідача не пояснив, за які правопорушення штраф і пеня на відповідні дати та у такому розмірі нараховані позивачу, згідно до рахунків №№ НОМЕР_5 від 18.03.2013, НОМЕР_6 від 03.04.2013, НОМЕР_7 від 17.04.2013, НОМЕР_14 від 03.05.2013; в чому полягають інші витрати відповідно до рахунку НОМЕР_8 від 10.05.2013, та на підставі чого, за відсутності укладення та/або продовження строку дії договору страхування, строк якого, відповідно до п.п. 7.3, 6.5.3 Договору страхування закінчився 23.12.2013, відповідач вимагав від позичальника відшкодування страхових платежів у розмірі 3995,90 грн, починаючи з 30.01.2013, відповідно до рахунків №№ НОМЕР_9 від 30.01.2013, НОМЕР_10 від 28.02.2013, НОМЕР_11 від 27.03.2013, НОМЕР_12 від 17.04.2013, та НОМЕР_13 від 05.07.2013 у розмірі 7991,81 грн. 
		Щодо нарахованих штрафів та пені за порушення зобов`язання зі сплати чергового платежу ОСОБА_1 за період березня 2013 р., суд вбачає наступне. 
		Матеріалами справи встановлено, що з моменту укладення договору по жовтень 2014 року позивач (позичальник за договором) вчасно сплачував платежі, за винятком платежу за березень 2013 року. Згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта відповідач в повернення платежу за березень отримав кошти на рахунок 12.04.2013 у розмірі 2111,01 грн та 15.05.2013 у розмірі 8005,45 грн. 
		Однак, відповідно до рахунків №№ НОМЕР_5 від 18.03.2013, НОМЕР_6 від 03.04.2013, НОМЕР_7 від 17.04.2013, НОМЕР_14 від 03.05.2013 позивачу ОСОБА_1 нараховано штраф і пеня у розмірі 1272,14 грн. 
		Відповідно до п.8.1. Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. 
		Таким, чином пеня за порушення зобов`язання за березень 2013 р. становить: період прострочення суми у розмірі 10116,46 грн (платіж за березень 2013) з 16.03.2013 по 11.04.2013 становить 27 днів. Частина платежу у розмірі 2111,01 грн надійшла на рахунок відповідача 12.04.2013 , згідно Виписки. 10116,46 х 10% : 365 х 27 = 74,83 грн. - пеня 
		Період прострочення частини платежу за березень 8005,45 грн з 12.04.2013 по 14.05.2013 становить 33 дні. 8005,45 грн надійшло на рахунок 15.05.2013. 8005,45 х 10% : 365 х 33 = 72,38 грн. - пеня
		Пеня за прострочення сплати платежу за березень у сумі 10116,46 грн становить 147,21 грн. замість 1272,14 грн.
		Щодо відшкодування страхових платежів.
		Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-11-2649 від 16 грудня 2011 року укладений ОСОБА_1 з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» строком на 12 місяців. Страховий внесок у розмірі 39959,01 грн сплачений Позичальником на рахунок страховика 22.12.2011, що підтверджується відповідною квитанцією № 14953.410.1 від 17.12.2011 Донецьке РУПАТ КБ ПРИВАТБАНК, м. Донецьк.
		Відповідно до ч. І договору строк договору поділений на 5 періодів страхування строком до 12 місяців, страхова премія за кожний період сплачується Страхувальником у повному розмірі у сумі 39959,01 грн кінцевим терміном 21.12.2011, 21.12.2012, 21.12.2013, 21.12.2014, 21.12.2015 відповідно, що є підставою набрання чинності договором, відповідно до п.7.3. Договору.
		Пунктом 7.3 Договору страхування передбачено, що «В будь-якому випадку Договір не набирає чинності раніше моменту сплати Страхувальником 100% страхової премії або її першої частини (якщо договором передбачена сплата страхової премії частинами), якщо інше не зазначено в частині І договору». 
		Пунктами 6.3, 6.5 Договору страхування передбачено, що сплата страхової премії здійснюється відповідно до визначених частиною І Договору умов та строків. У разі, якщо оплата страхової премії не буде здійснена Страхувальником до вказаного у Договорі терміну, страховик надає пільговий період терміном 30 календарних днів, впродовж якого страховий захист продовжує діяти за умови сплати страхової премії за черговий період страхування протягом цього пільгового періоду. У разі несплати страхової премії протягом пільгового періоду, Договір припиняє свою дію з 24 години 00 хвилин дати, що зазначена у Договорі як дата закінчення терміну дії відповідного періоду страхування.
		Таким чином, договір добровільного страхування припинив дію 21.12.2012 у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 100 % страхової премії на наступний період страхування.
		Відповідач не надав суду доказів укладення/продовження позивачем (позичальником) або відповідачем (кредитором) від імені позивача (позичальника) договору зі страховою компанією, що є підставою для сплати страхових платежів. 
		Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України.
		Крім того, за умовами договору страхування в будь-якому випадку договір не набирає чинності раніше моменту сплати страхувальником 100% страхової премії у розмірі 39959,01 грн за відповідний період, кінцевим терміном сплати 22.12.2011, 22.12.2012, 22.12.2013, 22.12.2014, 22.12.2015, відповідно. 
		Відовідно до Полісу № АС/8355435, підписаного позивачем ОСОБА_1 їз ПАТ «СК «Українська страхова група» 26.12.2013, строк договору страхування продовжений між ОСОБА_1 та ПАТ «СК» Українська страхова група» з 27.12.2013 до 26.12.2014. Сплата ОСОБА_1 100% розміру страхової премії у розмірі 39959,01 грн, що є умовою набрання чинності договором страхування, підтверджується квитанцією № 91529 від 18 грудня 2013.
		Відповідно до Додаткового договору № 3 від 30.09.2014 строк договору страхування встановлений з 22.12.2016 по 21.03.2017, страхова премія за цей період страхування становить 9989,75 грн, кінцевий термін сплати якої 22.12.2016. Інші умови договору страхування залишилися без змін. Таким чином, договір страхування набуває чинності у випадку сплати Страхувальником 100% вартості страхової премії у розмірі 9989,75 грн кінцевим терміном сплати 22.12.2016, з урахуванням п.6.5.3. договору страхування. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що договір страхування на цей період не набув чинності, відповідно до п.п. 7.3., 6.3, 6.5. договору страхування. В матеріалах справи відсутні докази набрання чинності договору страхування в період з 22.12.2016 по 21.03.2017. 
		 
		Доказів укладення/продовження Договору страхування ТОВ «Порше Мобіліті» від імені ОСОБА_1 їз страховою компанією в період 2015, 2016, 2017 р.р. відповідачем не надано.
		Таким чином, суд вважає недоведеними заявлені вимоги відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» щодо відшкодування на його користь з позивача страхових платежів. 
		Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
		На підставі наявних в матеріалах справи доказів, показаннями сторін суд встановив, що за період з січня 2012 року по вересень 2014 року позивачем ОСОБА_1 на рахунок відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» за виставленими ним рахунками сплачено суму у розмірі 419872,28 гривень, що на 1763,60 гривень (170,47 дол.США) більше, ніж передбачено Графіком погашення кредиту, коли на період жовтня 2015 року позивач мав сплатити суму у розмірі 418108,68 грн.
		Таким чином, у позивача ОСОБА_1 на період жовтня 2015 року заборгованість перед відповідачем зі сплати кредиту (Суми кредиту + проценти за користування кредитом) відсутня, відповідно до умов договору, графіку погашення кредиту. 
		Відповідно до п. 1.4.3. загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу позичальник не пізніше ніж за 3 три робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату. 
		Кінцевою датою платежу за графіком погашення кредиту є 15 число місяця.
		Матеріалами справи встановлено, що рахунок на сплату чергового платежу за жовтень 2015 року відповідач позивачу не направляв, оскільки 5 жовтня 2015 року на адресу в м.Донецьк направив їй вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту за відсутності на цей час заборгованості за кредитним договором. 
		Доказів направлення рахунків-фактури позивачу на сплату кредиту за період січня-жовтня 2015 року відповідачем не надано.
		Згідно вимог ч.10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення Споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом,забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
		Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. 
		Якщо протягом цього періоду Споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
		Відповідно до змісту вимоги (повідомлення) про достроковое повернення кредиту вона направлена позивачу ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням нею терміну сплати чергового платежу та плати за користування кредитом. 
		Матеріалами справи встановлено, що з квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою в м.Харкові. 
		 
		Суд вважає обґрунтованим і доведеним твердження позивача, що вона не отримувала від відповідача рахунків на сплату чергових платежів, принаймі за травень - жовтень 2015 року, та не отримувала надіслану відповідачем вимогу, оскільки, по-перше: 5 жовтня 2015 року відповідач направив вимогу позивачу на адресу в місті Донецьку, де вона вже не проживала, принаймі, з квітня 2015 року; по-друге, відповідно до відповіді ТОВ «Мото Експрес Україна», послугами якого скористався відповідач для направлення вимоги, вимога була доставлена за адресою в місті Донецьку. Докази про отримання вимоги позивачем або будь-ким за цією адресою відсутні. Тому суд відхиляє твердження відповідача про отримання вимоги позивачем ОСОБА_1 . 
		У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що: 1) на момент направлення відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» вимоги позивачу ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором була відсутня; 2) несплата чергових платежів в погашення кредиту разом як і несплата частини суми кредиту, що залишалася неповернутою, викликана простроченням самого Кредитора, який не розраховував і не надсилав рахунки Позичальнику, починаючи з жовтня 2015 року, коли спрямував Вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту; 3) Вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту дійсно не отримана позивачем ОСОБА_1 (Позичальником за кредитним договором); 4) про існування Вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту, як і про існування виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з позивача на користь відповідача заставного автомобіля для задоволення вимог відповідача, як і про існування виконавчого провадження, що відкрито відділом державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у смт. Літин Вінницької області, як і про існування заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яким задоволено позовні вимоги відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором - позивач ОСОБА_1 дізналася в ході розгляду цивільної справи за її позовом про визнання кредитного договору недійсним.
		Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). 
		Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування безпідставно утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. 
		Боржник не несе відповідальності за ст. 625 ЦК України у разі прострочення кредитора.
		За статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо Кредитор не вчинив діі, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення Кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення Кредитора. 
		У постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №554/2542/16-ц зроблено висновок щодо застосування ч.1 ст.613 ЦК України та сказано, що прострочення Кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення Боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення Кредитора - це прострочення в прийнятті виконання зобов`язання.
		Беручи до уваги те, що на період жовтня 2015 року заборгованість за основним зобов`язанням у Позивача ОСОБА_1 відсутня, бо суму у більшому розмірі, ніж передбачено Графіком погашення, вона сплатила раніше, відповідно до виставлених Відповідачем рахунків, то відсутні підстави вважати, що відбулося прострочення Позивачем грошового зобов`язання за період з січня по вересень 2015 року, а грошові кошти, що підлягали сплаті за цей період згідно Графіку погашення кредиту є безпідставно утримуваними. Таким чином відсутні підстави для інфляційних нарахувань та 3 % річних, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат Кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування безпідставно утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		У зв`язку з вищевикладеним, суд відхиляє вимогу Відповідача щодо стягнення з Позивача ОСОБА_1 3% річних та інфляційні втрати.
		Щодо витрат на правову допомогу.
		Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
		Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
		Захист порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом. За правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті. Відтак, витрати ТОВ «Порше Мобіліті»  на юридичну допомогу ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» не є збитками і не  підлягають відшкодуванню на підставі ст. 22 ЦК України.
		Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК 2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК 2004 року до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
		Відповідно до ст.1 закону №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Суд також не може погодитися у відшкодуванні ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 12000 грн.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		 
		При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору (стст.12, 46, 56 ЦПК 2004 року).
		Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом №4191-VI.
		Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» було укладено договір про надання юридичних послуг. 
		10 серпня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер» уклали додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15 жовтня 2010 р. 
		Матеріали справи не містять даних, що ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» та ТОВ «Юридична фірма Вернер» є юридичними особами, які займаються діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали участь у судовому засіданні - Таран М.В. , Сисин Л.В. , Янів Х.І. , Виговська А.К. , Бордун О.І. є адвокатами або іншими фахівцями у галузі права. 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Таран М.В. , Сисин Л.В. , Янів Х.І. , Виговська А.К. , Бордун О.І. Андрейків О.В. , Климкович Б. приймали участь у справі як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої ним же довіреності, а не на підставі довіреності ТОВ «Юридична фірма Вернер». 
		Адвокати Андрейків О.В. та Климкович Б . не надали суду склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		До матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вони є працівниками ТОВ «Юридична фірма Вернер». 
		ТОВ «Порше Мобіліті» не було надано суду розрахунку витрат на правову допомогу. 
		За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 4200 грн. та 12000 грн.
		Крім того, відповідно до рахунку-фактури № 685 від 18 травня 2016 року вартість юридичних послуг ТОВ «Юридична фірма Вернер», які полягають за розгляд справи у суді першої інстанції за позовом до ОСОБА_1 , в тому числі надання консультацій, підготовка документів тощо становить 10000,00 грн, замість заявлених 12000,00 грн. відповідачем.
		Не заслуговують уваги суду і численні посилання сторін на судову практику апеляційних судів та практику ВСС України, оскільки вказані рішення судів не повинні прийматися судами, згідно ст. 263 ЦПК України.
		Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт планової виїзної перевірки ТОВ "Порше мобіліті" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, оскільки вказаною перевіркою не надавалася оцінка оспорюваному кредитному договору, в тому числі щодо відповідності його умовам Закону України «Про захист прав споживачів».
		Щодо вчиненого виконавчого напису
		З матеріалів справи, що надійшли з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, вбачається, що Семеновою Г.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 451 від 24 березня 2016 року, за яким з позивача звернено стягнення «для задоволення вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 16 грудня 2011 року по 05 жовтня 2015 року, сума поточної заборгованості станом на 05 жовтня 2015 року: - несплачені чергові платежі (несплачені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 265 498,54 грн; - штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 16723,49 грн.; - компенсація страхових платежів - 39959,01 грн.; - сума кредиту до повернення - 522 163,58 грн.; - штраф в розмірі 20% від суми кредиту - 93 915,00 грн; всього сума до стягнення - 938 259,62 грн., а також відшкодування витрат заставодержателя, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису. На підставі цього виконавчого напису за зверненням ТОВ «Порше Мобіліті» відкрито виконавче провадження у Літинському ВДВС та заставний автомобіль оголошено у розшук.
		Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо заборгованість є безспірною. 
		Судом встановлено, що заборгованість за підрахунками ТОВ «Порше Мобіліті» не підтвердилась в результаті розгляду справи.
		Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, місто Донецьк, де було зареєстровано місце проживання Позивача ОСОБА_1 , входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. 
		При цьому виконавчий напис містить суми штрафів та пені, нараховані Відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» в період дії заборони на нарахування штрафів та пені особі, що в період з 14 квітня 2014 проживала або переселилася з території, де проводиться АТО, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної організації».
		Графік погашення кредиту в редакції від 30.09.2014 року не містить розрахунку у гривні, а лише в еквіваленті іноземної валюти, з якого неможливо встановити розмір заборгованості. 
		Докази отримання Позичальником Вимоги (повідомлення) щодо дострокового погашення кредиту відсутні, що встановлено судом при розгляді справи.
		Таким чином, виконавчий напис вчинений нотаріусом в порушення вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», а тому має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. 
		В той же час, відповідно до ч.1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України суд стягує на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 3376,80 (три тисячі триста сімдесят шість) гривень 80 коп.
		       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 79, 80-82, 84, 95, 133 ЦПК України, ст.ст. 8,42,92 Конституції України, ст.ст. 3,6, 11, 13, 16, 203, 213, 215, 216, 230, 236, 251, 252, 261, 509, 524, 533, 548, 627, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11, 18,19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 88 ЗУ Про нотаріат, Рішенням Конституційного суду України від 10.11.2011 р. №15, Постанови Верховного Суду від 18.04.2018 (ВС/КЦС, справа № 753/11000/14-ц), суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті » « Про визнання недійсним кредитного договору, застосування наслідків недійсного правочину, визнання недійсним договору застави та реєстраційного запису про заставу рухомого майна, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави, зобов`язання вчинити певні дії », треті особи : Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна - задовольнити частково.
		Визнати порушеним право як споживача фінансових послуг ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» при укладенні кредитного договору № 50002766 від 16 грудня 2011 року у зв`язку з визначенням неналежної чином ціни договору. 
		Визнати недійсним Кредитний договір № 50002766 від 16 грудня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 .
		Визнати недійсним договір застави № 50002766 від 22 грудня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 11905.
		Визнати недійсним реєстраційний запис про заставу рухомого майна, внесеним Куценко І.С. , реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, згідно Витягу № 34482030 від 28.12.2011 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
		Зобов`язати реєстратора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження - заставу автомобіля марки «Audi A6 3.0 TFSI», колір - сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна -2995 куб.см., номер кузова НОМЕР_1 .
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим № 451 від 24 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. , щодо звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки «AUDI A6», тип транспортного засобу - легковий сєдан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2011.
		Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті » прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49702 гривен 73 копійки (у зв`язку з застосуванням двосторонньої реституції) як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 на виконання кредитного договору.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті » ( ідентифікаційний код 36422974, місце знаходження : м. Київ, пр-т Павла Тичини будинок № 1-в, офіс «В» ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце мешкання : АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 3376 гривень 80 копійок.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті » в іншій частині, - відмовити.
		В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті » до ОСОБА_1 « Про стягнення заборгованості за кредитним договором », - відмовити.
		У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської  області через Дзержинський районний суд  міста Харкова   протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
		       Повний текст рішення складено 30.12.2019.
		 
		               Суддя:                                                       І.В. Семіряд

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...