Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/6926/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 08.01.2020. Зареєстровано: 09.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2020.
Дата набрання законної сили: 21.09.2020 (частково)
Результат оскарження 21.09.2020 Вінницький апеляційний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/127/504/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/6926/13-ц 
		Провадження № 2/127/504/17 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 грудня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі головуючого судді Ан О.В.,
		за участю секретарів: Бородіча О.О., Мельника А.В., Власюк І.А.,
		позивача (відповідача) - ОСОБА_1 ,
		представників позивача (відповідача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		відповідача (позивача) - ОСОБА_5 ,
		представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною власністю, визнання майна особистою власністю, поділ майна, визнання не дійсним договорів купівлі-продажу, передавальних розпоряджень, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про визнання не дійсним договорів купівлі-продажу і дарування іменних акцій,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розподіл майна подружжя, мотивуючи тим, що майно придбано в період спільного проживання та шлюбу. Так 30.04.1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_5 Шлюб розірвано рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці 28.10.2010 року. ОСОБА_1 просив поділити рухоме і нерухоме майно подружжя в тому числі 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , побудований але не зданий в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_2 , акції ВАТ «Вінницька друкарня» в кількості 1 136 746 шт., придбану земельну ділянку по АДРЕСА_2 . В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання не дійсним договорів купівлі-продажу простих акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» та передавальних розпоряджень. ОСОБА_1 просив визнати не дійсним договір купівлі-продажу акцій від 05.08.2010 року із застосуванням наслідків недійсності правочину та повернути йому прості акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 968 954 шт., оскільки договір вчинений під впливом тяжких для нього обставин. 
		В травні 2011 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, згідно якої просив визнати договір купівлі-продажу 968954 шт. простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» від 15.01.2002 року між ним і ОСОБА_5 як формальний, вчинений під впливом тяжких обставин, без реального отримання коштів. ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу іменних акцій № 1Б111/2-10 від 05.08.2010 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 простих іменних акцій, як розпорядження спільним майном подружжя без його згоди.
		В жовтні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом, просила поновити їй строк позовної давності для визнання не дійсним договору купівлі-продажу іменних акцій, та просила визнати не дійсним договір купівлі-продажу 25% простих іменних акцій, укладений в 2002 році, договір дарування 25 % простих іменних акцій укладений в 2010 році між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , ці акції є спільною сумісною власністю. 
		В клопотанні від 01.05.2012 року ОСОБА_10 висунув вимогу про зобов`язання ОСОБА_5 повернути спільні кошти, приховані відповідачкою 6500 доларів США та 48000 грн, про те позовну заяву з цього приводу не подавав. Суд не відкривав провадження з цих позовних вимог.
		Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.05.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області позови задоволені частково: розділено майно подружжя, визвано недійсними договори купівлі-продажу простих акцій та дарування простих акцій, які визнано спільною сумісною власністю подружжя. Вказане рішення скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.02.2013 року і справа направлена на новий розгляд.
		17.02.2014 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічну позовну заяву (зі збільшеними позовними вимогами) до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та просила визнати не дійсним договір № 432 купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 2 372 659 шт., який був укладений 15.02.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 без її згоди, просила визнати прості іменні акції ВАТ «Вінницька обласна друкарня» в кількості 6 886 143 шт. спільною сумісною власністю подружжя і виділити їй у власність при поділі 3 443 071 шт. акцій. Уточнена зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2014 року.
		Відповідач ОСОБА_8 20.04.2015 року подав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_5 до нього і ОСОБА_1 в частині визнання не дійсним договору купівлі-продажу 2372659 шт. іменних акцій ВАТ « Вінницька обласна друкарня» № 432 від 15.01.2002 року та просив розглядати справу у його відсутності.
		17.05.2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя придбану 13.07.1995 року (в період спільного проживання до реєстрації шлюбу) квартиру АДРЕСА_3 , при цьому посилався на Закон України «Про власність», вказував, що майно придане в наслідок спільної праці членів сім`ї або спільної діяльності, за укладеною між ними письмовою угодою є спільною власністю. ОСОБА_1 посилався на отримання ним в січні 1996 року 183 665 шт. простих іменних акцій в результаті розподілу прибутку підприємства, тому вони є його особистою власністю. Станом на 27.12.2001 року 3 257 723 шт. простих іменних акції він отримав в дарунок, а 2 374 009 шт. - за договором купівлі-продажу, - всього 5 815 397 шт. 2 372 659 шт. акцій він під тиском рейдерів переоформив на іншу людину. 15.01.2002 року він уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу 2 372 659 шт. акцій. Не заперечував проти визнання цього договору не дійсним, як нікчемного договору, (він не отримував кошти за договором купівлі-продажу). 968 954 шт. акції він за договором купівлі-продажу переоформив на ОСОБА_5 (кошти не отримував). Залишок акцій 2 473 784 шт. На 27.02.2007 року він придбав ще 838 809 шт. акцій за власні кошти, хоча і в період шлюбу з ОСОБА_5 , при цьому позичив гроші згідно розписки від 22.10.1999 року. Станом на 15.01.2010 року він за договором дарування отримав ще 8 489 шт. акцій станом на 01.06.2010 року він подарував 3 276 082 шт. акції, що були його власністю. Просить визнати 838 809 шт. акцій та 8 489 шт. акцій його особистою власністю. ОСОБА_1 посилається на те, що не давав своєї згоди на укладення ОСОБА_5 договору купівлі продажу ОСОБА_9 . 1 061 746 шт. простих іменних акцій та просив визнати цей договір недійсним. Квартиру АДРЕСА_1 він придбав в період шлюбу з ОСОБА_5 про те за свої власні кошти, що підтверджується договором позики, розпискою, його нотаріально засвідченою заявою. Тому просить визнати вказану квартиру його особистою власністю. ОСОБА_1 стверджує, що за період з 1999 року по 2008 рік на вул АДРЕСА_2 хутори було побудовано житловий будинок з по господарчими будівлями на земельній ділянці 01011 га, що належить ОСОБА_5 ; за його кошти і він є їх спільною сумісною власністю. Вважав, що вказаний будинок не можливо поділити та не заперечував проти виділу його ОСОБА_5 , а йому грошової компенсації. 11.05.2006 року вони придбали земельну ділянку розміром 0,096 га на АДРЕСА_2 на ній гараж. Вказані об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя. Не заперечував, щоб при поділі вони залишились ОСОБА_5 , а йому була б виплачена грошова компенсація. Тимчасову залізобетонну конструкцію гаражу біля будинку АДРЕСА_4 вважав своєю власністю як придану за рахунок дошлюбного майна (продав акції ЗАТ БТК «Світязь» 640 шт.). ОСОБА_1 посилався, що автомобіль «Фольксваген-поло» був відчужений ним в жовтні 2010 року за усною згодою ОСОБА_5 і грошові кошти від продажу були використані в інтересах сім`ї - (погашено банківський кредит сина ОСОБА_5 від першого шлюбу). Тому вважав, що поділу кошти не підлягають. 
		21.06.2016 року, 29.12.2019 року ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подали: заяву про залишення позовних вимог про поділ рухомого майна, заяву про залишення позовних вимог про витребування майна з чужого не законного володіння без розгляду. Обидві заяви ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області були задоволені.
		В заяві про збільшення позовних вимог від 12.02.2014 року ОСОБА_5 просила виділити їй у власність 3 443 071 шт. простих іменних акцій в порядку поділу майна подружжя.
		11.07.2017 року ОСОБА_5 подала уточнену позовну заяву, в якій просила визнати недійсним договір купівлі-продажу 2 372 659 шт. іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», укладений 15.01.2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 ; визнати недійсним договір дарування 3 276 082 шт. іменних акцій «Вінницька обласна друкарня», укладений 01.06.2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 як вчинені без її згоди; визнати 5 648 741 шт. іменних акцій «Вінницька обласна друкарня» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 в останній редакції та заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_5 .
		ОСОБА_1 , допитаний як свідок вказав, що до укладення шлюбу сторони проживали та вели спільне господарство. Він надав кошти для купівлі квартири на АДРЕСА_5 , але зареєстрована була квартира на ОСОБА_5 , тому вважає, що квартира є їх спільною власністю. Ніяких договорів з ОСОБА_5 не укладав. 28.02.1996 року він розірвав шлюб з попередньою дружиною і ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився на ОСОБА_5 . В цей період він працював в ВАТ «Вінницька обласна друкарня» і йому дарували акції вказаного товариства (договори дарування не оформлялися). Тому йому належить 45000 шт. акцій, а ОСОБА_5 10000 шт. Вважає, що йому належить повернути 3421000 шт. акцій так як він працював директором вказаного підприємства і зараз працює головою правління акціонерів. 27.10.1999 року він придбав за власні кошти, отримані до одруження - повернуто борг 75000 доларів США) квартиру на АДРЕСА_4 і тому вказана квартира є його особистою власністю та розподілу не підлягає. В 1996 році на земельній ділянці на АДРЕСА_2 був лише котлован і будівельні матеріали. Так ОСОБА_5 уклала договір з ОСОБА_14 на виконання будівельних робіт, які не були виконані. Разом з ОСОБА_5 вони побудували будинок і господарські споруди на земельній ділянці, яка була придбана ОСОБА_5 - 0,1011 га, потім разом за його гроші (долари були у нього вдома) купили ще одну земельну ділянку розміром 0,096 га, побудували на ній гараж і сарай, які також не введені в експлуатацію. Вважає, що має право на 1/2 частку вартості вказаних будівель, хоча не заперечує проти виділення вказаного майна ОСОБА_5 , а йому - грошової компенсації 1/2 частки його вартості. Автомобіль «Фольксваген - Поло» він придбав для обслуговування приватного підприємства і продав його 01.10.2010 року в інтересах сім`ї - коштами від продажу було погашено кредит сина ОСОБА_5 від першого шлюбу. Вважає, що акції підприємства це його власність оскільки він купував їх за власні гроші. Йому було подаровано близько 3757 шт. акцій. Купив він 2 374 009 шт. акцій - відчужив 2 372 659 шт. В 1996 році він отримав дозвіл на облаштування гаражу біля будинку на АДРЕСА_4 і шляхом передачі належних йому акцій АТ « Світязь» (близько 640 шт.) придбав будівельні матеріали і побудував гараж. Вважає, що гараж є його особистою власністю та розподілу не підлягає. Він згоден, що угоди з приводу відчуження акцій були вчинені без згоди ОСОБА_5 , тому акції необхідно повернути попередньому власнику - йому. Вважає, що договір дарування квартири на АДРЕСА_5 належить визнати недійсним, оскільки він не давав своєї згоди на відчуження майна. Позивач вважає, будівельний паспорт не є належним документом для визначення часу виконання будівельних робіт по АДРЕСА_2 , так як заповнюється без відповідних документів, а зі слів.
		ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, вказала, що шлюб з ОСОБА_1 зареєструвала 30.04.1996 року. В 1995 році вона придбала квартиру на АДРЕСА_5 і ця квартира є її дошлюбним майном і поділу не підлягає. В подальшому вона подарувала цю квартиру дочці. Дачний будинок на АДРЕСА_2 вона почала будувати в 1991 році з моменту отримання земельної ділянки. Земельну ділянку розміром 0,1011 га вона приватизувала в 1995 році. З ОСОБА_14 вона укладала договір на будівництво в 1993 році вона отримала технічний паспортна будівництво. До цього будівництво здійснювалося без погоджувальних документів. Будинок та господарчі будівля на належній їй земельній ділянці були виконані до шлюбу з ОСОБА_1 В 2006 - 2008 роках разом з ОСОБА_1 вона купила сусідню земельну ділянку, яка була вже приватизована, на якій вони з ОСОБА_1 в подальшому побудувати сарай і гараж. В період шлюбу на ім`я ОСОБА_1 був придбаний автомобіль «Фольсваген». Цей автомобіль позивач продав в жовтні 2010 році без її згоди. Тому вона має право на 1/2 частину вартості проданого транспортного засобу. В 1999 році вони купили квартиру АДРЕСА_1 , в цей же рік купили та встановили гараж біля вказаного будинку. Вони також стали власниками акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня», скуповуючи їх у працівників. Без її згоди в січні 2002 року в ОСОБА_1 продав частину простих іменних акцій (2373659 шт.) сину ОСОБА_8 , в 2010 році ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, а також подарував сину 25% іменних акцій ВАТ «Вінницька обласна друкарня». Своєї згоди на укладення вказаних договорів вона не надавала. Про укладення вказаних угод вона дізналась в кінці 2010 року під час розгляду справи про розподіл майна.
		Представники позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримала позицію ОСОБА_5 та наполягала на задоволенні її вимог, посилалась на відсутність доказів спільного придбання квартири на АДРЕСА_5 отримання ОСОБА_1 майна у особисту власність (документів про наявність дошлюбного майна, договорів дарування, тощо). 
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив, що при проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 в висновку експерта для порівняння були взяті об`єкти, які не відповідали показниками по квартирі, зокрема, такі, в яких не було встановлено автономного опалення. В додатку до висновку ці недоліки було усунуто, тому належним визначенням вартості спірної квартири є 985 322 грн. В його діяльності по оцінці об`єктів на нього ніхто не впливав. Керівник перевіряв його роботі та зазначив на помилки, які в подальшому були усунуті.
		Вивчивши та оцінивши докази, суд критично відноситься до висновків експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 29.09.2015 року, 2017 років не приймає їх до уваги т.я. суттєво змінились ціни на ринку нерухомого майна. 
		Суд критично оцінює копію договору б/н від 04.12.1996 року (на а.с. 246 т. 8) про зведення фундаменту та установки залізобетонного блоку-гаражу за рахунок передачі ОСОБА_1 акцій АТ ЗЕК «Свитязь» голові правління Демешкан В.М., - як неналежний доказ, вчинений з порушенням вимог законодавства щодо обігу цінних паперів, переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами ( п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»).
		Суд критично відноситься до висновку комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи п. 1 в частині визначення вартості квартири АДРЕСА_1 (не належні порівняльні зразки - без врахування автономного опалення, встановленого в квартирі) та вважає належним доказом додаток до висновку експерта № 052/17 (на а.с. 178-185 т. 11).
		Решту доказів суд вважає належними, допустимими та приймає їх. 
		Суд приймає до уваги, що факти які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Оскільки КпШС України не передбачав створення спільної сумісної власності спільним проживанням, не передбачав виникнення, зміну чи припинення особистих чи майнових прав сторін - встановлення фату спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не мають жодного юридичного значення (нікчемний правочин). Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання належить відмовити. 
		Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив: сторони перебували у шлюбі з 30.04.1996 року по 28.10.2010 року, при цьому з жовтня 2009 року сторони не підтримували шлюбні відносини.
		ОСОБА_1 в 2002 році відчужив ОСОБА_8 частину акцій, які були спільною сумісною власністю подружжя без згоди ОСОБА_5 
		ОСОБА_5 в 2010 році відчужила ОСОБА_9 частину акцій, які були спільною сумісною власністю подружжя без згоди ОСОБА_1 . 
		Дошлюбним майном ОСОБА_5 є квартира АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0.1011 га розташована в на АДРЕСА_2 і використані для будівництва на вказаній земельній ділянці будівельні матеріали, обладнання, будівельні роботи (заробітної плати) цокольної частини житлового будинку розміром 9.23х6.31 (фундамент та стіни з бетонних блоків) вартістю 42076 грн. Так в порушення вимог 43, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів укладення договорів придбання майна у спільну власність до реєстрації шлюбу.
		Особистою власністю ОСОБА_1 є 3 449 877 шт. простих іменних акцій ВАТ «ВОД» (придбаних до реєстрації шлюбу і в дарунок).
		На 27.12.2001 року у ОСОБА_12 було 5 815 397 шт. простих іменних акції.
		Згідно ст. 22 КпШС України (на момент укладення шлюбу і до 2004 року) - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. 
		Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Тому спільним майном подружжя є квартира АДРЕСА_1 вартістю 985322 грн; тимчасова конструкція (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , вартістю: будівельних матеріалів складає 84070 грн, заробітної плати 9321 грн, експлуатації машин і механізмів - 1613 грн, а всього 95004 грн; вартість будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 на ділянці розміром 0,1011 га в цінах на момент проведення експертизи складає 1473564 грн, вартість будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га може становити 257670 грн, вартість земельної ділянки площею 0,0960 га, розташованої по АДРЕСА_2 без номера в с. Вінницькі Хутори може становити 277411 грн; грошові кошти, отримані від продажу автомобіля Volksvagen polo 2006 року випуску - 80812,25 грн;, що на день винесення рішення (згідно висновку експертного дослідження № 3791/19-21 від 30.05.2019 року урахуванням індексу інфляції) складає 231 607,19 грн (висновок на а.с. 141-142 т. 12).
		Всього майна на суму 3320578,19 грн, 1/2 складає - 1 660 289,09 грн.
		Згідно ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
		В порушення вимог ст. 43, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів придбання нерухомого майна та автомобіля за особисті, отримані до вступу у шлюб кошти. Тому суд відхиляє такі посилання позивача при вирішенні спору. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Виходячи зі змісту частин третьої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав і власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), що діяв до 01.01.2013 року, - право власності виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання і свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
		Отже, до розірвання шлюбу між сторонами, прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна в експлуатації та його державної реєстрації не відбулося, право власності на цей об`єкт не виникло. Тому суд відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на поділ майна як будинку і посилання представника ОСОБА_5 про врахування зносу будівлі (будівельних матеріалів) при визначенні їх вартості.
		До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України). 
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», роз`яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. За позовом дружини чи членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємці - суд має право провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо з ураховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, та технічно можливо довести до кінця будівництв зазначеними особами. В іншому випадку за цими особами може бути визнай право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин справи залишити його одній і сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
		ОСОБА_5 не бажала внести кошти в вартості грошової компенсації будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку в с. Вінницькі Хутори. Будівельні матеріали використані для будівництва розташовані на земельній ділянці, яка придбана ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Отже, зазначені будівельні матеріали (крім тих, що були придбані ОСОБА_5 до шлюбу з ОСОБА_1 ) належить виділити ОСОБА_5 . 
		ОСОБА_1 та його представники не надали доказів придбання іншого нерухомого майна та автомобіля за кошти, які було дошлюбним майном позивача. 
		ОСОБА_1 та його представники не надали доказів продажу автомобіля Volksvagen polo 2006 року випуску за згоди ОСОБА_5 або в інтересах сім`ї. Тому грошові кошти - 80812,25 грн, що на день винесення рішення (згідно висновку експертного дослідження № 3791/19-21 від 30.05.2019 року урахуванням індексу інфляції) складає 231 607,19 грн (висновок на а.а. 141-142 т. 12) слід віднести до спільної власності подружжя і при розподілі виділити ОСОБА_1 . 
		Як пояснив ОСОБА_1 тимчасова конструкція (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 до цього часу існує, хоч на неї немає відповідних документів. Тому вартість вказаного майна (будівельних матеріалів складає 84070 грн, заробітної плати 9321 грн, експлуатації машин і механізмів - 1613 грн) - 95004 грн є спільним майном подружжя і підлягає розподілу - виділу в частку ОСОБА_1 . 
		Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», обіг цінних паперів це - вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються в процесі емісії при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів.
		згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» - права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
		Згідно ч. 1-2 ст. 6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», - акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
		Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Отже при вирішенні спору при укладенні договорів про перехід прав власності на прості іменні акції належить керуватися ЦК України. 
		Судом встановлено, що особистим майном ОСОБА_1 в січні 1996 року було 183 665 шт. простих іменних акцій ВАТ «ВОД» .
		На 27.12.2001 року у ОСОБА_1 було 5 815 397 шт. простих іменних акції, з яких 3 257 723 шт. за договором дарування. Отже особистою власністю ОСОБА_1 було 3441388 шт. простих іменних акції спільною 2 374 009 шт. 
		На 15.01.2002 року ОСОБА_1 відчужив 3341613 шт. простих іменних акцій (2 372 659 ОСОБА_8 , 968 954 шт. ОСОБА_5 ) з яких 739034 шт. простих іменних акції були його особистою власністю. Суд вважає, що по кожній з операцій відчуження ОСОБА_1 відчужив 369517 шт. простих іменних акцій, які належали йому особисто (739034:2= 369517). Отже залишок 2 473 784 шт. простих іменних акції були особистою власністю ОСОБА_1 . 
		При укладенні договору купівлі-продажу 15.01.2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 були відчужені 2003142 шт. простих іменних акції були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 .
		Згідно ст. 23 КпШС України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі. 
		ОСОБА_1 не надав доказів отримання згоди ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу 2003142 шт. ОСОБА_8 . Тому суд вбачає підстав визнання частково недійсною цієї угоди. 
		Суд приймає до уваги те, що про укладення вказаної угоди ОСОБА_5 дізналась після про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 і у відповідний строку подала позов, тому вважає, що строк позовної давності не пропущений і не потребує поновлення.
		В порушення вимог ст. 43, 81 ЦПК України ОСОБА_1 та його представники не надали доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій в 2002 році ОСОБА_8 , ОСОБА_5 лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода) (ст. 58 ЦК України в редакції 1963 р). Так, за вказаними угодами були внесені відомості в реєстр власників іменних цінних паперів. 
		Згідно законодавства, що діяло на момент укладення договорів купівлі-продажу (2002 рік) удаваною угодою визначалась угода укладена з метою приховати іншу угоду і застосовувались правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. На момент вчинення угод термін «нікчемного правочину» законодавством не застосовувався. Тому посилання ОСОБА_1 та його представників про укладення нікчемних угод купівлі-продажу суд не приймає. 
		ОСОБА_1 і його представники не надали доказів укладення договорів купівлі-продажу простих іменних акцій в 2002 році в наслідок тяжких умов (тиску рейдерів) для продавця та й законодавством, що діяло на момент укладення угод не було передбачено зазначених підстав визнання недійсності угод. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу простих іменних акцій недійсними належить відмовити.
		В 2007 році ОСОБА_1 купив 838809 шт. простих іменних акцій (1/2 яких складає 419405 шт.) і йому було подаровано 8489 шт. (особиста власність). Отже ОСОБА_1 був титульним володільцем лише 838 809 шт. простих іменних акції ВАТ «ВОД», які були спільною власністю подружжя. В його особистій власності перебувало 2 479 273 шт. простих іменних акції. 
		В супереч вимог ст. 43, 81 ЦПК України ОСОБА_5 та її представники не надали доказів укладення в 2010 році договору дарування ОСОБА_1 саме з ОСОБА_8 , не вказали кількість акцій переданих за вказаним договором, обмежившись вказівкою 25%. Тому суд не може вважати ОСОБА_8 належним відповідачем за висунутими ОСОБА_5 позовними вимогами в цій частині. 
		На липень 2010 року ОСОБА_5 була власником 1 071 745 шт. простих іменних акції, з яких 9 438 шт. були її особистою власністю (отримані за договором дарування). Отже ОСОБА_5 була титульним володільцем 1062307 шт. простих іменних акцій ВАТ «ВОД», які були спільною власністю подружжя. 
		Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно ст. 203 ЦК України є те, що 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Суд вважає, що ОСОБА_5 не мала обсягу цивільної дієздатності розпоряджатися спільним майном подружжя - 1064446 шт. (1/2 532 223 шт.). Тому вказаний договір належить визнати недійсним.
		Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Отже в наслідок 2-х сторонньої реституції ОСОБА_5 отримає від ОСОБА_9 1064446 шт. простих іменних акції. Тому частка ОСОБА_5 зі спільно залишених після укладення угод в 2010 році повинна становити 887683 (1952129-1064446=887683) шт. простих іменних акції номінальна вартість яких становить 177536,60 грн. 
		Всього у спільній власності подружжя перебувало 3904258 шт. простих іменних акції, 1/2 частина яких складає 1952129 шт.
		Ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 не бажали внести на депозитний рахунок суду кошти - різницю вартості при поділі майна подружжя 
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
		Оскільки ніхто зі сторін не бажав внести грошову компенсацію нерівності часток при розподілі майна, суд вважав за необхідне земельну ділянку площею 0,0960 га, розташованої по АДРЕСА_2 без номера в с. Вінницькі Хутори , вартістю 277411 грн; будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га вартістю 257670 грн; залишити у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнавши за кожним право власності на Ѕ вказаного майна за кожним.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймав до уваги , що ОСОБА_1 поніс судові витрати - 17643.6 грн (квитанції на а.с. 1, 2, 198-199 т. 1, 1-2, 21 т. 2, 12, 45, 89 т. 5, 79, 115 т. 7, 210 т. 8) . ОСОБА_5 - 19999,93 грн (а.с. 75 т. 2, 150, 214 т. 3; 14 т. 4; 54 т. 5; 1 т. 6; 228 т. 10; 143, 166 т. 12). Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, відмову в задоволенні та часткове задоволення позовних вимог, суд вважав за можливе з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнути - 13000 грн. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 - 18000 грн. Крім того оскільки в матеріалах справи відсутні квитанції про сплату судового збору за вимоги, які були предметом судового розгляду Замостянського районного суду м. Вінниці, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 1649,30 грн та з ОСОБА_1 1133 грн судового збору в дохід держави.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України 177, 216, 267, 331, 365, 368, 369 ЦК України, 4, 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» 22,23 КпШС України, 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про поділ майна, визнання не дійсним договорів купівлі-продажу та дарування, передавальних розпоряджень, задовольнити частково.
		Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про визнання не дійсним договорів купівлі-продажу і дарування іменних акцій - задовольнити частково.
		Поділити майно подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , виділивши ОСОБА_5 будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_7 на ділянці розміром 0,1011 га вартістю 1473564 грн, прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня» в кількості 1064446 шт. номінальною вартістю 212889,20 грн всього на суму 1686453,20 грн.
		Виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 985322 грн; грошові кошти, витрачені на облаштування тимчасової конструкції (гаражу залізобетонного), розташованої біля будинку АДРЕСА_4 , вартістю: будівельних матеріалів яка складає 84070 грн, заробітної плати 9321 грн, експлуатації машин і механізмів - 1613 грн, а всього 95004 грн; грошові кошти, отримані від продажу автомобіля Volksvagen Polo 2006 року випуску - 231607,19 грн, 2839812 штук прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня» номінальною вартістю 567962,20 грн всього на суму 1679 885,30 грн.
		Земельну ділянку площею 0,0960 га, розташовану по АДРЕСА_2 без номера в с. Вінницькі Хутори , вартістю 277411 грн; будівельні матеріали і обладнання, використані в процесі будівництва споруд на земельній ділянці площею 0,0960 га вартістю 257670 грн; залишити у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнавши за кожним право власності на Ѕ вказаного майна за кожним.
		Визнати не дійсними договір купівлі-продажу іменних акцій № 1Б111/2-10 від 05.08.2010 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 1064446 шт. простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня» номінальною вартістю 212889,20 грн.
		Визнати частково не дійсним договір купівлі-продажу № 432 укладений 15.01.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в частині продажу 2003142 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною власністю, визнання майна особистою власністю, позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про визнання договору дарування простих іменних акцій недійсним - відмовити.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про визнання не дійсним договору купівлі-продажу 369517 простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня», договору дарування простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Вінницька обласна друкарня» - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_5 1649,30 грн судового збору в дохід держави.
		Стягнути з ОСОБА_1 1133 грн судового збору в дохід держави.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 18000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 13000 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 08.01.2020 року.
		Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 (позивач за зустрічним позовом), адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач за первісним позовом ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 . 
		Відповідач за зустрічним та первісним позовом ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...