Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/13120/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 08.01.2020. Зареєстровано: 09.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2020.

Результат оскарження 21.04.2020 Перший апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    
		     03 січня 2020 р.                                                             Справа№200/13120/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1
		          
		Донецький окружний адміністративний суд у складі: 
		 
		головуючого судді Зінченка О.В., 
		при секретарі судового засідання: Реви О.Ю. 
		за участю: 
		представника позивача: не з`явився 
		представника відповідача та третьої особи ДМС України -Полякової В.В.;
		представника третьої особи ГУ Національної поліції в Донецькій області:   не з`явились, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державній Міграційній службі України про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну від 31 травня 2019 року, - 
		 
		                                                        В С Т А Н О В И В:
		 
		          12 листопада 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бірюч О.В., яка діє на підставі ордера серії ДН № 049415 від 07 листопада 2019 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної  міграційної служби України в Донецькій області, третіх осіб, які не заявляю самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної Міграційної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення від 31 травня 2019 року про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підписом начальника відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області В. Курочкіна, затвердженого начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Є. Микитенко.
		          В обґрунтування позову, представник позивача зазначила, що 25 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 у строк дії посвідчення на повернення в Україну, звернуся до Покровського МВ ГУДМС України в Донецькій області із заявою - анкетою № 3236346 про внесення інформації  до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України, при цьому разом із іншими документами, ним був зданий оригінал посвідчення на повернення в Україну. 22 травня 2019 року Покровським міським відділом ГУ в Донецькій області ДМС України, листом № 51-2803 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення про відмову у документуванні паспортом громадянина України у зв`язку із неможливістю встановити особу позивача. Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся із позовною заявою до суду, де на сьогоднішній день у Донецькому окружному адміністративному суді розглядається справа щодо визнання протиправною відмову в оформленні та видачі паспорта України позивачу. Зазначає, що позивач є громадянином України, оскільки будь-які підстави для виходу або втрати громадянства України, передбачені статтями 17-19 Закону України «Про громадянство  України» відсутні. Вважає, що факт належності позивача до громадянства України вже встановлений компетентними органами, відповідно до статті 25 Закону України  «Про громадянство України» - Консульською установою Посольства України в РФ, отже спірне рішення порушує право позивача як громадянина України. Також в позові звертає увагу, що рішення від 31 травня 2019 року про заборону в`їзду в Україну ґрунтується на поданні ГУНП в Донецькій області, яке фактично винесене поза межами повноважень, наданих законодавством  органам Національної поліції у сфері звернення із поданням до органів ДМС про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства. Зазначає, що винесеним рішенням від 31 травня 2019 року про заборону в`їзду в України, грубо порушуються права позивача - громадянина України, у зв`язку з відсутністю правових підстав для такого обмеження конституційних прав і свобод особи. 
		Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року позовна заява залишена без руху (арк. справи 67). 
		29 листопада 2019 року представником позивача Бірюч О.В. усунуті недоліки позовної заяви шляхом подачі позовної заяви з долученими до неї належним чином засвідчених копій додатків, у відповідній кількості до учасників, що беруть участь у справі (арк. справи 69-132).
		Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 1).
		Ухвалою суду від 13 грудня 2019 року за клопотанням представника позивача Бірюч О.В.адміністративна справа призначена у судове засідання з викликом (повідомленням сторін) на 03 січня 2020 року на 12 год. 45 хвилин (арк. справи 136).  
		Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року представнику позивача відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з технічною неможливістю його проведення у суді визначеному представником позивача.
		Ухвалою суду від 02 січня 2020 року представнику позивача відмовлено у проведенні судового засідання за участю позивача особисто в режимі відеоконференції, у зв`язку із заявленням даного клопотання всупереч статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України не за п`ять днів до судового засідання, а за один день до судового засідання. 
		21 грудня 2019 року третя особа - Головне управління  Національної поліції в Донецькій області надала відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 22.05.2019 року ГУНП в Донецькій області з метою встановлення особи,з`ясування обставин знаходження в Україні та обставин скоєння правопорушення щодо в`їзду в Україну, під час діючої заборони виїзду в Україну до Покровського МВ ГУДМС України в Донецькій області було
		доставлено громадянина, який назвався громадянином РФ 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Іваново, РФ. Також 
		ОСОБА_1 повідомив, що прибув в Україну на початку 2019 року, як громадянин
		України, раніше перебував у громадянстві РФ та відвідував Україну по паспорту громадянина Росії. Вихід з громадянства РФ не оформлював. Перевіркою та встановлення особи позивача ДМС України за поданням ГУБОЗ МВС України приймалось рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років. У зв`язку з чим, 22 травня 2019 року ОСОБА_1 затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України для встановлення особи, обставин перебування та належності до громадянства Росії. 24 травня 2019 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області прийнято рішення по справі № 263/7663/19 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про ремісію осіб. Відповідно до отриманої інформації - ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності на території РФ та інших держав за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, має значний авторитет у кримінальному середовищі та може впливати на криміногенну обстановку в Україні, а саме: вчинення тяжких злочинів майнового характеру, підтримання кримінальних традицій та вчинення дій на шкоду державній безпеці України, відноситься до категорії «злодій у законі». Таким чином, прийшли до висновку, що перебування на території України громадянина РФ ОСОБА_1 може створювати загрозу національній безпеці України та охороні громадського порядку, а також, порушувати права та інтереси громадян України, які гарантовані Конституцією та законами України і є необхідними для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
		Відповідно та керуючись частиною 3 статті 13  Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» до ДМС було спрямовано подання щодо заборони в`їзду ОСОБА_1 в Україну стоком на 10 років, як особі, що не виконала попереднє рішення про заборону в`їзду в Україну. Вказує, що діяли на підставі чинного законодавства, у зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (арк. справи 141-142).
		          21 грудня 2019 року від третьої особи - Державної міграційної служби України надійшли письмові пояснення на позов, в яких вказано, що згідно інформації отриманої за допомогою системи «Аркан» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації та у період з 2014 по 2015 рік чотири рази в`їжджав на територію України та виїжджав з неї на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 . 
		          Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на підставі подання ГУБОЗ МВС України 09.04.2015 Державною міграційною службою України було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на п`ять років.Термін дії заборони встановлено до 09 квітня 2020року.Рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 виконується Адміністрацією Державної прикордонної служби України відповідно до доручення ДМСУкраїни. Тобто, всупереч рішення про заборону в`їзду в України, ОСОБА_1 , 17 квітня 2019 року з метою незаконної легалізації в`їхав на території України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації.  Зазначає, що рішення від 31 травня 2019 року про заборону в`їзду в України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 на 10 років прийнято ГУ ДМС України в Донецькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 146-151). 
		          23 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - Головного управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та зазначив наступне.  
		          Згідно інформації отриманої за допомогою системи «Аркан» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації та у період з 2014 по 2015 рік чотири рази в`їжджав на територію України та виїжджав з неї на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 .           
		На підтвердження зазначеного факту, відповідач вказує на наяіність у позивача паспортівгромадянина Російської Федерації НОМЕР_2 (у зв`язку з досягненням 16-річного віку) та 07.08.2006 року паспорт НОМЕР_2 , який було видано на підставі попереднього паспорта.
		24.04.2018 року позивач на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 намагався в`їхати на території України через КПП «Гоптівка», де йому було відмовлено у в`їзді через наявну заборону в`їзду в Україну.
		Всупереч рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 17.04.2019 року з метою незаконної легалізації в`їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну НОМЕР_4.
		Відповідач зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на підставі подання ГУБОЗ МВС України 09.04.2015 Державною міграційною службою України було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на п`ять років.Термін дії заборони встановлено до 09.04.2020 року,Рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 виконується Адміністрацією Державної прикордонної служби України відповідно до доручення ДМС України вих. № 8-2234/2-15 від 14.04.2015.
		          З приводу посилань у позовній заяві на те, що позивач є громадянином України на підставі посвідчення особи на повернення в Україну НОМЕР_4, відповідач зазначає, що документи, які було отримано ТУ ДМС України у Донецькій області від Консульського відділу Посольства України в Російській Федерації (вих. № 6111/17-528-2987 від 22.05.2019, копії додаються), на підставі яких ОСОБА_1 було документовано вищевказаним посвідченням, свідчать про те, що посвідчення особи на повернення в Україну ОСОБА_1 було видано без дотримання вимог пункту 5 статті 27 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Це вбачається в тому, що зазначені документи не містять даних, які дають змогу у встановленому законом порядку ідентифікувати особу заявника, Висновок позивача, що він є громадянином України на підставі довідки виданої Сектором реєстрації місця проживання фізичних осбі ЦНАП м. Покровська про те, щоОСОБА_1. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24.07.1990 року по 11.06.1999 рокує безпідставним у зв`язку з тим, що реєстрація місця проживання здійснюється органами місцевого самоврядування лише з 01.04.2017 року. Відсутність нормативно врегульованого порядку зберігання, використання та доступу до архівних матеріалів з питань реєстрації місця проживання (прописки), які були передані підрозділами ДМС України до органів реєстрації унеможливлює законне посилання на них, як беззаперечні докази факту постійного проживання особи на території України в певний період. У зв`язку з цим довідка видана Сектором реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП м. Покровська ОСОБА_1 не є доказом, достатнім для встановлення його належності до громадянства України. 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.05.2019 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі № 263/7633/19 громадянина Російської Федерації було затримано та поміщено до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України незаконно, для забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
		Таким чином, відповідач зазначає, що рішеннями адміністративних судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили, а також підтверджується письмовими доказами, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, який в`їхав на територію України всупереч чинного рішення про заборону в`їзду в Україну, чим порушив вимоги законодавства України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
		          У зв`язку з чим, вважає, що рішення від 31 травня 2019 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 на 10 років прийнято ГУ ДМС України в Донецькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, на підставі чого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 160-167).
		          23 грудня 2019 року до суду від третьої особи - Головного упраління Національної полдіції в Долнецькій області надійшла зава про розгляд справи за відсутності її представника з урахуванням відзиву, направленого на адресу суду (арк. справи 202-204). 
		          У судововезасіданні представник позивача - Бірюч О.В. не з`явилась, на адресу суду 02 січня 2020 року направила клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи, яке обгрунтоване тим, що вона здійснює свою діяльність у складі адвокатського об`єднанняу місті Києві та не може прибути у судове засідання у зв`язку із тим, що відсутні квитки на потяг. 
		Судом з метою підготовки до судового засідання та вирішення заявленого клопотання про відкладення розгляду справи представника позивача, 02 січня 2020 року, тобто в момент отримання клопотання, за допомогою веб-сайту Укрзалізниці встановлено, що на 03 січня 2020 року із міста Києва до міста Слов`янська у продажу є квитки в достатній кількості, з відправленням потягу о 06 годині 12 хвилин та прибуттям о 12 годині 10 хвилин 03 січня 2020 року, що з огляду на призначений час розгляду справи в суді - 12 година 45 хвилин, є достатнім для прибуття до суду із залізничного вокзалу. Роздруківка наявності квитків судом долучено до матеріалів адміністративної справи.
		З огляду на зазначене, 03 січня 2020 року судом визнана неявка представника позивача усудове засідання неповажною та з огляду на позицію представника відповідача, який наполягав на розгляді адміністративної справи та приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто адміністративну справу за відсутності представника позивача.
		Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій областіта третьої особи - Державної міграційної служби України,позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладених у відзивах на позовну заяву. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд становив наступне.     
		          Судом встановлено, що 17 квітня 2019 року позивач - ОСОБА_1прибув в України через КПП «Гоптівка» на підставі свідоцтва про повернення в Україну серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2019 року. 
		          22 травня 2019 року ОСОБА_1 затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України для встановлення особи, обставин перебування та належності до громадянства Росії. 
		          При перевірці  особи та обставин перебування ОСОБА_1 , було встановлено, що 09 квітня 2015 року Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України було прийнято рішення по заборону в`їзду в України громадянинe Російської Федерації - ОСОБА_1 терміном на 5 років (арк. справи 182-183).
		          29 травня 2019 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області на підставі частини 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», звернулось до Головного управління ДМС України в Донецькій області із поданням щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 строком на 10 років, як особі,що не виконала попереднє рішення про заборону в`їзду в Україну. В поданні зазначене про те, що перевіркою встановлено, що відносно ОСОБА_1 за поданням ГУБОЗ МВС України приймалось рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років і згідно відомостей системи «АРКАН» вона є діючою. Окрім того, в поданні зазначено про те,  що відповідно отриманої інформації, громадянин ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності та території Російської Федерації та інших держав за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, має значний авторитет в кримінальному середовищі та може впливати на криміногенну обстановку в Україні, а саме: вчинення тяжких злочинів майнового характеру, підтримання кримінальних традицій та вчинення дій на шкоду державній безпеці України, відноситься до категорії «злодій у законі», таким чином, перебування на території України ОСОБА_1 може створювати загрозу національній безпеці України та охороні громадського порядку, а також порушувати права та інтереси громадян України (арк. справи 191-191).   
		          Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 263/7633/19, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було затримано та поміщено до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України незаконно, для забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію (арк. справи 179-181).
		          На підставі вищезазначеного, відповідно до абзацу 2,3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус  іноземців та осіб без громадянства» та пункту 3 п.п. «б» п.4, п. 6 Інструкції про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцями та особами без громадянства, затвердженої Наказом МВС № 1235 від 17 грудня 2013 року, відповідачем прийнято постанову про заборону в`їзду в Україну від 31 травня 2019 року, якою заборонено громадянину Російської федерації ОСОБА_1 , який поміщений та утримується у ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні»,в`їзд в Україну строком на 10 (десять)  років (арк. справи 193-194).  
		          Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		          Згідно з частиною 3 статті 3 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		          Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.
		          Частина 3 згаданої статті визначає, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.
		          Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, регулюється Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом МВС України № 1235 від 17.12.2013.
		          За приписами пункту 3 зазначеної Інструкції, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто, окрім іншого в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.
		          Підпунктом б пункту 4 Інструкції встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою підрозділів кримінальної поліції у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
		          Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:а) громадянство (підданство);б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);в) дата народження (день, місяць, рік);г) стать;ґ) місце проживання;д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну;є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
		          На підставі зазначеного звернення (довідки, рапорту), приймається рішення про заборону особі в`їзду в Україну, за визначеною формою (пункти 5, 6 Інструкції).
		          З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, органи ДМС мають право прийняти рішення про заборону іноземцям або особам без громадянства в`їзду в Україну, та за необхідності продовжувати до десяти років строк заборони на в`їзд в Україну. Таке рішення може бути прийняте, зокрема, на підставі звернення підрозділів кримінальної поліції, які, виконуючи свої повноваження, встановили наявність обґрунтованих припущень щодо створення певною особою загрози національній безпеці або порушенню громадського порядку, у разі перебування цієї особи на території України. 
		          При цьому, необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку, визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.
		          Враховуючи мету запровадження норм, які встановлюють обмеження іноземцям або особам без громадянства в`їзду в Україну, розширене тлумачення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у поєднанні з пунктами 3, 4, 5, 6 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом МВС України № 1235 від 17.12.2013, дає підстави для висновків, що рішення про заборону в`їзду в Україну може бути прийняте органами ДМС, окрім іншого, на підставі інформації органів поліції, отриманої під час здійснення ними своїх повноважень, яка вказує на наявність обґрунтованих припущень, що певна особа може порушувати законодавство України (громадський порядок). При цьому, така інформація має бути доведена до органів ДМС у будь-який спосіб (лист, довідка, клопотання, заява та ін.) та містити дані, достатні для належної ідентифікації особи, про заборону в`їзду якої йде мова.
		Направлення подання Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області про наявність підстав для заборони особі в`їзду в Україну, встановлених не під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, а у будь-який інший передбачений законом спосіб, яке не містить всіх відомостей, визначених підпунктами «а» - «є» пункту 5 згаданої Інструкції, але дає змогу належним чином ідентифікувати особу, не може бути підставою для відмови у прийнятті органом ДМС рішення про заборону особі в`їзду в Україну за умови, що є достатньо обґрунтованих даних, які свідчать про можливі порушення громадського порядку цією особою.
		Разом з тим, за повідомленням Національної поліції України до ДМС України від 1452/15/12/4-19 від 22.05.2019 року, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 перебуває в обліках Генерального секретаріату Інтерполу» де наявні два «синіх» сповіщення Національного центрального бюро Інтерполу Російської Федерації від 02,09.2014 № 2014/49437-1 та від 05.06.2015 Kg 2015/38879-Г відповідно до яких він має статус «злодій у законі», засуджений у 1999 році за статтею 105 КК РФ (вбивство) та затримувався у м. Москві за незаконне зберігання наркотичних засобів. Також вказана особа проходить за. відомостями Проекту «Millennium «List of «thieves-in-law» генерального секретаріату Інтерполу. 
		Водночас, Національна поліція України інформувала про наявність заборон на в`їзд в Україну ОСОБА_1 , ініціатором є Державна міграційна служба України до 09.09.2020 року  та Служба безпеки України до 08.11.2021 року. 
		Отже, судом не приймаються доводи представника позивача, що Головне управління Національної поліції в Донецькій області не мало підстав для звернення із поданням, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про заборону в`їзду в Україну.
		          Щодо доводів представника позивача стосовно того, що позивач є громадянином України, суд виходить із наступного.
		          25 квітня 2019 року, у строк дії посвідчення на повернення в України, ОСОБА_1 звернувся до Покровського МВ ГУДМС України в Донецькій області із заявою-анкетою № 3236346 про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку із оформленням паспорта України (арк. справи 199 - зворотній бік ).  Листом від 22 травня 2019 року Покровським міським відділом ГУ в Донецькій області ДМС України, повідомлено про прийняте рішення про відмову у документуванні паспортом громадянина України ОСОБА_1 (арк. справи 46).
		          Водночас, в матеріалах адміністративної справи міститься копія наданого відповідачем паспорту громадянина Російської Федерації, виданого 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк дії паспорта до 04 жовтня 2022 року (арк. справи 172). 
		          Згідно форми Ф-1, представленої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 175).
		Отже, з пред`явлених матеріалів вбачається, щоОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації. Будь-які належні та допустимі докази, що позивач є громадянином України в матеріалах адміністративної справи відсутні.
		Водночас, доводи представника представника позивача стосовно того, що посвідчення на повернення в Україну серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2019 року, яке видано позивачеві консульською установою, підтверджує його громадянство України, судом оцінюються критично з огляду на те, що виходячі зі змісту статті 27 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», посвідчення особи на повернення в Україну може бутивидано крім громадянам України також особам без громадянства та іноземцям. Разом із цим, як встановлено судом із пояснень представника відповідача та підтверджується матеріалами справи видане посвідчення позивачеві визнано недійсним та знищено. 
		Крім цього, як свідчать матеріали адміністративної справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації та у період з 2014 по 2015 рік чотири рази в`їжджав на територію України та виїжджав з неї на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1. 
		Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Управління ДМС в Донецькій області про заборону в`їзду в Україну відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є правомірним, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Згідно зістаттею 139 КАС України судовій збір поверненню не підлягає. 
		Керуючись статями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд, - 
		 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (тимчасове місцезнаходження: державна установа «Миколаївський  пункт тимчасового перебування  іноземців та осіб  без громадянства, які незаконно перебувають в Україні  ДМС України» за адресою: 56525, Миколаївська обл.., Вознесенський район, с. Мартинівське, вул. Європейська, буд. 1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 20, код ЄДРПОУ 37841728), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, код ЄДРПОУ 40109058), Державної Міграційної служби України (01001, м.Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, код ЄДРПОУ 37508470) про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну від 31 травня 2019 року, - відмовити у повному обсязі.
		Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 03 січня 2020 року.
		Рішення складено у повному обсязі 08 січня 2020 року.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.     
		Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).     
		    
		 
		Суддя                                                                                   О.В. Зінченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...