Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 568/784/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 09.01.2020. Зареєстровано: 10.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Результат оскарження 26.02.2024 Рівненський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/565/38/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017180210000303

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 568/784/17
		Провадження № 1-кп/565/38/20
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09 січня 2020 року                                 м.Вараш
		 
		Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		прокурора                             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_4 ,
		захисника                             ОСОБА_5 ,
		потерпілого                             ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2017 року за №12017180210000303 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Крупець Радивилівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою професійною освітою, одруженого, непрацюючого, на утриманні троє малолітніх дітей, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -  
		 
		                   В С Т А Н О В И В: 
		 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 14 серпня 2017 року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , умисно, застосовуючи при цьому фізичну силу, наніс кулаком правої руки один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_6 , після чого заподіяв ще один удар кулаком правої руки в бік грудної клітки ОСОБА_6 з правої сторони, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді гематоми на обличчі зліва, крововиливу і саден на обличчі, крововиливу на правій боковій поверхні грудної клітки, які згідно з висновком експерта мають ознаки легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав повністю, заперечив обставини обвинувачення та додав, що він є зятем потерпілого ОСОБА_6 , з яким разом проживають в одній хаті, тілесних ушкоджень не наносив ОСОБА_6 , потерпілий часто випивав спиртні напої та починаючи з початку 2017 року постійно шукав конфлікти з ним, оскільки мав намір виселити його із сім`єю з будинку і шукав будь-які приводи притягнути його до відповідальності. 
		Так, 02.07.2017 року ОСОБА_6 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння викликав працівників поліції нібито за те, що він чинив протиправні дії щодо нього. Проте, коли приїхали працівники поліції, встановили усі обставини та забрали до відділку ОСОБА_6 , де на нього склали постанову у справі про адміністративне правопорушення за фактом завідомо неправдивого виклику спецслужб та наклали адміністративний штраф у сумі 51 грн. 
		У своїх показаннях додав, що 14 серпня 2017 року близько 13 год. біля магазину в центрі с. Крупець по вул. Шевченка, випив склянку пива та пішов додому, де були дружина і теща. Приблизно о 20 годині вечора прийшов додому ОСОБА_6 , і на обличчі в нього вже була кров, почав кричати щоб викликали поліцію. В цей час він ( ОСОБА_4 ) був з дружиною були на кухні. Потерпілий вийшов знову на вулицю. Приблизно через одну хвилину він вийшов за потерпілим на вулицю та бачив, що ОСОБА_6 знаходиться за межами господарства і біля нього вже були люди та поліція. 
		Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 14.08.2017 року був на ставку разом із ОСОБА_7 , там бійок не виникало. Близько 19 години поїхав на велосипеді додому та в центрі села під`їхав до жінок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які чекали коли прийдуть корови з пасовища. Побачив, що обвинувачений ОСОБА_4 стоїть біля кафе з кумом. Потім потерпілий поїхав додому та зайшов у кімнату до своєї дружини.
		Приблизно за 15 хв. до 20 години у будинок прийшов ОСОБА_4 та мав намір зайти до нього у кімнату. Потерпілий вирішив не пускати його до кімнати, а тому коли ОСОБА_4 взявся за ручку дверей, потерпілий ОСОБА_6 взявся за іншу ручку дверей зі своєї сторони і тримав двері. Потім потерпілий пустив ручку дверей, обвинувачений різко потягнув двері на себе, в результаті чого із кружки, яка була в руці обвинуваченого розлилась кава. Після цього ОСОБА_4 пішов на кухню. Приблизно через 5-10 хв. ОСОБА_6 вирішив піти на вулицю. Проте дорогу у дверях між коридором і прихожою йому перегородив ОСОБА_4 . Потерпілий підійшов на ОСОБА_4 на відстань 20-30 см та попросив пропустити його. Останній не відреагував. Тоді потерпілий ОСОБА_6 вперся долонями рук в груди ОСОБА_4 але не штовхав. В цей час ОСОБА_4 вдарив його кулаком правої руки в ліву сторону обличчя, від чого утворилось розсічення довжиною близько 3 см та пішла кров, а потім кулаком в нижню частину спини з права. Кров з рани йшла на сорочку і штани. Після цього ОСОБА_4 відійшов у сторону, а ОСОБА_6 вийшов на вулицю, де були свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які бачили його після нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_4 . 
		Відповідаючи на запитання додав, що у нього із зятем ОСОБА_4 часто виникають конфлікти. Вважає, що останній постійно його провокує на сварку. Вказав, що такі відносини у них із зятем склались приблизно за рік до події нанесення йому тілесних ушкоджень на основі того, що його син тимчасово поселив свою сім`ю у будинку, де мав проживати ОСОБА_4 із своєю сім`єю. 
		Показання ОСОБА_6 щодо нанесення ОСОБА_4 йому одного удару кулаком правої руки в голову та одного удару правою рукою в правий бік грудної клітки, які мали місце 14.08.2017 року підтверджуються дослідженим у судовому засіданні протоколом проведення слідчого експерименту від 12.09.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_6 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що в той день 14.08.17 року перебував на рибалці на ставку в с. Крупець. У післяобідній час, приблизно о 16-17 годині до нього підійшов ОСОБА_6 , спілкувались близько 2 годин. Зі ставка виїхали разом і роз`їхались по домам. По дорозі ОСОБА_4 не бачив. Коли зустрівся і коли розійшлися з ОСОБА_6 , той не мав ознак алкогольного сп`яніння. Розійшлися близько 19 години, ОСОБА_6 поїхав в своєму напрямку до будинку, який знаходився на відстані близько 1 км. Коли розходились у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не було і він не скаржився на наявність болі. Показав, що чув від ОСОБА_6 , що того дня ОСОБА_4 його побив. 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що літом 2017 року, вийшов на вулицю приблизно о 20 годині подивитись чи ведуть корови з пасовища. У цей час до нього підбіг ОСОБА_6 , який біг зі сторони свого господарства. Обличчя та рука у ОСОБА_6 були в крові та останній пояснив, що його побив зять ОСОБА_4 та сказав, що зараз приїде поліція. Після цього приблизно через дві хвилини приїхали працівники поліції. До приїзду працівників поліції дочка потерпілого виходила з будинку і кричала, щоб він йшов до хати, проте ОСОБА_6 нічого не сказав. Зятя потерпілого ОСОБА_4 знає, але того дня його не бачив. 
		ОСОБА_8 як свідок у судовому засіданні показала, що літом 2017 року близько 20 години, точної дати не пам`ятає, вона чекала разом з ОСОБА_12 на повернення корів з пасовища. У цей час до них під`їхав на велосипеді ОСОБА_6 та поговорив з ним близько 5-10 хв. Тілесних ушкоджень на ньому не бачила. Після цього потерпілий сам поїхав велосипедом у напрямку свого будинку, який знаходиться на відстані близько 0,5 км від місця зустрічі. Приблизно через 10-15 хв. підійшли корови і вона погнала корову в напрямку місця проживання ОСОБА_6 . Коли проходила поблизу господарства потерпілого, яке знаходиться на відстані близько 500 м. від місця де вони чекали корів, бачила ОСОБА_6 із закоченим рукавом сорочки, а на руці було щось червоне. Інших тілесних ушкоджень не бачила. Він підходив до працівників поліції, які були поблизу його господарства. 
		Свідок ОСОБА_12 не змогла вказати навіть приблизно дату та рік подій, проте показала, що увечері літом із сусідкою ОСОБА_8 гнали корів додому. До них під`їхали працівники поліції та запитали де проживає ОСОБА_4 . Вони вказали і працівники поліції поїхали у вказаному напрямі. Вони також ішли в тому ж напрямку. На відстані близько 50 м. бачила як ОСОБА_6 підходив до працівників поліції, які були біля хвіртки його господарства. Будь-яких тілесних ушкоджень на потерпілому не бачила. 
		Допитаний як свідок ОСОБА_13 , у судовому засіданні показав, що літом приблизно 2017 року у вечірню пору він їхав велосипедом додому. По дорозі, у центрі села наздогнав ОСОБА_6 , який рухався на велосипеді у попутному напрямку, з ним привітався і вони поїхали вже разом. Проїхавши близько 300 м, приблизно за 1 хв., ОСОБА_6 , повернув до свого господарства, а він поїхав далі. Свідок через деякий час обернувся назад і помітив, що ОСОБА_6 вже зайшов на подвір`я свого господарства. Після цього, приблизно через пів години, знову проїжджав тією самою дорогою біля господарства ОСОБА_6 і бачив, що він стояв біля паркану свого господарства зі сторони вулиці і з кимсь говорив по телефону. У цей час на відстані близько 30 м. бачив на обличчі та руці ОСОБА_6 кров, проте описати більш детально сліди крові та місце їх розташування не зміг. Йому не відомо хто наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 . 
		Відповідно до висновку експерта №229 від 17 серпня 2017 року, у потерпілого ОСОБА_6 виявлено такі тілесні ушкодження: гематому на обличчі зліва, крововиливи і садна на обличчі, крововилив на правій боковій поверхні грудної клітки. Вказані ушкодження є результатом дії тупих предметів, могли утворитись від ударів кулаком 14 серпня 2017 року. І мають ознаки легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я. Для самовільного падіння на плоску поверхню, виступаючі предмети ушкодження не характерні.
		За змістом висновку експерта № 285 від 14.09.2017 року тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли бути нанесені за обставин, на які він вказав при проведенні із ним слідчих дій  допиту 15.08.2017 року та слідчого експерименту 12.09.2017 року. Малоймовірно у виникнення усіх тілесних ушкоджень за обставин, на які вказав ОСОБА_4 у поясненні від 14.08.2017 року. Для удару до тупого предмета (дверей) при самовільному падінні, падінні після отриманого прискорення (удару в обличчя) ні одне із виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не характерне. 
		Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 , підтвердив надані ним висновки, проте вказав, що тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 не характерні для виникнення від своєї руки, тобто заподіяння самим ОСОБА_6 , проте їх виникнення від власної руки не виключається. 
		Згідно з висновком № 400 від 14.08.2017 року, станом на 22 год. 10 хв. 14.08.2017 року ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння. За результатом тесту рівень алкоголю в крові становить 0,92 проміле.
		Також висновком № 401 від 14.08.2017 року підтверджується, що станом на 22 год. 40 хв. ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, з рівнем алкоголю в крові 1,02 проміле. 
		Заслухавши показання обвинуваченого та потерпілого, допитавши свідків, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_4 у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. До такого висновку суд прийшов враховуючи наступні обставини. 
		Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, що визначено ч.1ст. 2 КК України.
		Згідно ч.ч. 2, 4ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Так з аналізу досліджених у судовому засіданні доказів випливає, що обвинувачення про те, що ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_3 , наніс кулаком правої руки один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_6 , після чого заподіяв ще один удар кулаком правої руки в бік грудної клітки ОСОБА_6 з правої сторони, підтверджується лише показаннями потерпілого ОСОБА_6 , які він надав у судовому засіданні та під час слідчого експерименту від 12.09.2017 року. 
		В той же час обвинувачений ОСОБА_4 стверджує, що не наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , останній зайшов до будинку і на ньому вже була кров. 
		Суд не може віддати перевагу показанням потерпілого ОСОБА_6 чи показанням ОСОБА_4 , оскільки вони жодними іншими доказами не підтверджуються. 
		Так, потерпілий стверджував, що у будинку після удару обвинуваченого у нього утворилась рана і з неї пішла кров. Проте, у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду на підтвердження того, що у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 виявлені сліди крові. Таким чином, місце нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, тобто місце вчинення злочину, крім його показань, які суперечать показанням обвинуваченого, іншими належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджується. Огляд місця події органами досудового розслідування не проводився, будь-які речові докази, які зі слів потерпілого повинні були б були (сліди крові внаслідок кровотечі від отриманих ним тілесних ушкоджень) з місця події не вилучались.
		В судовому засіданні потерпілий стверджував, що кров, яка текла з рани потрапила на сорочку та штани. Проте, вказані речі до матеріалів кримінального провадження не приєднувались і у судовому засіданні не досліджувались. Отже, вказані обставини також не підтверджені іншими доказами. 
		Допитані у судовому засіданні свідки не були очевидцями заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, лише бачили його до та після отримання ним тілесних ушкоджень. При цьому, найменший проміжок встановлений під час судового розгляду, протягом якого свідки не бачили потерпілого склав близько 30 хв.
		Таким чином, у суду виник сумнів щодо правдивості показань потерпілого ОСОБА_6 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за місцем проживання.
		Такий сумнів також посилюється наявністю особистих неприязних відносин на побутовому рівні між потерпілим та обвинуваченим, які мають стійкий та тривалий характер. Суд неодноразово пропонував потерпілому примиритись з обвинуваченим, проте ОСОБА_6 відмовлявся з тих підстав, що ОСОБА_4 надто довго робив йому на зло. 
		Також суд бере до уваги те, що постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 15.08.2018 року ОСОБА_6 притягнутий до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за фактом того, що о 22 год. 20 хв. 02.07.2018 року в АДРЕСА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив сварку зі своїм зятем ОСОБА_4 , під час якої виражався нецензурними словами, чинячи при цьому психологічний тиск, чим вчинив насильство в сім`ї. 
		В той же час, постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 15.08.2018 року справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_4 , яка відкрита на підставі заяви ОСОБА_6 , за фактом вчинення цього ж дня і о цій же годині насильства в сім`ї щодо ОСОБА_6 , закрита за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. 
		Витягом з бази АРМОР підтверджується, що потерпілий ОСОБА_6 02.07.2017 року притягнутий до відповідальності за ст. 183 КУпАП за фактом завідомо неправдивого виклику спецслужб та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 51 грн. Ці ж обставини підтвердив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 .
		Викладені обставини свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_6 схильний до надання неправдивої інформації, у тому числі щодо наговорювання на ОСОБА_4 .
		Щодо слідчого експерименту, проведеного 12.09.2017 року з участю потерпілого ОСОБА_6 у приміщенні службового кабінету слідчого, то суд звертає увагу, що при його проведені умови, в яких проводився слідчий експеримент, не були максимально наближені до тих, в яких відбувалася подія, що перевірялася. Крім того у протоколі зафіксовані лише показання потерпілого ОСОБА_6 , а самі експериментальні дії, які були проведені з метою встановлення механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, не зафіксовані, лише вказано, що потерпілий показав як ОСОБА_4 наносив йому тілесні ушкодження. Проте сам механізм нанесення тілесних ушкоджень не описаний. У зв`язку з цим, суд вважає, що в результаті проведеного слідчого експерименту з потерпілим від 12.09.2017 року мета такої слідчої дії досягнута не була, і фактично проведеною слідчою дією зафіксовані лише показання потерпілого на стадії досудового розслідування, які не можуть судом братись до уваги на підставі ч.1 ст.23 КПК України, за змістом якої суд показання учасників кримінального провадження суд отримує лише усно. 
		Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 62 Конституції України,ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України, суд не бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_6 , які він дав у судовому засіданні та під час слідчого експерименту 12.09.2017 року. 
		Відповідно дост. 85 КПК України, яка врегульовує питання щодо належності доказів, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження.
		Згідно п.п. 1, 2 ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).
		Обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексуза винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого, що передбачено ч.1ст. 92 КПК України.
		У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» з наступними змінами зазначено: вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності його обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до п.п. 18, 19Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,суд має суворо додержуватися принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
		Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини обвинуваченого в скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
		Жоден з допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення не підтвердив коли, в який час, в якому саме місці та в який спосіб ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , у результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
		Надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого висновок експертизи наданий в ході судового розгляду, щодо наявності легких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 , який досліджений в судовому засіданні, підтверджує лише факт вчинення злочину, але жодних фактичних даних про вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим не містить, тому його не можна визнати належним для доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи докази з точки зору достатності належності та допустимості, приходить до висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення недостатньо для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.125КК України та викликає розумний сумнів у винуватості ОСОБА_4 . 
		Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно із ч.1ст. 373 КПК України,виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, вчинене ОСОБА_4 , тому суд на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку та визнання ОСОБА_4 невинуватим у інкримінованому йому злочині. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2ст.125КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...