Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/930/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2020. Зареєстровано: 10.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 2-859/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 372/930/17 
		Провадження № 2-859/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 грудня 2019 року         Обухівський районний суд Київської області у складі: 
		головуючого судді Кравченка М.В.
		при секретарі Бондаренко Є.І.,
		за участю прокурора Воробйова В.В.,
		представника позивача Подлящук О.П. ,
		представників відповідачів ОСОБА_19, ОСОБА_37 , 
		ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_18, 
		розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , товариства з обмеженою відповідальністю «Аллора консалт», третя особа - державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2017 року керівник Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся з позовною заявою до  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, інших осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки
		На обґрунтування позову прокурор зазначав, що Київською місцевою прокуратурою №10 встановлено порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні майном та земельними ділянками Національної академії наук України. Відповідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.07.1985 року № 422-р Академії наук УРСР що в подальшому перейменована на Національну академію наук України надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний». На виконання вказаного розпорядження Київським відділенням Республіканського проектного інституту по землеустрою Укрземпроект 15.08.1985 року здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування Академії наук УРСР під будівництво піонерського табору «Ясний» площею 6.5 га. Виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних Депутатів у 1985 році видано Державний акт серії Б № 086094 на право користування землею, яким за Академією наук УРСР закріплено безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 6,5 га. для розширення та реконструкції піонерського табору в межах згідно з планом землекористування. Державний акт серії Б № 086094 на право користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67. Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28.03.1990 року №368 «Про створення Лікувально-профілактичного комплексу» реорганізовано піонерський табір «Ясний» АН УРСР і передано його з балансу Житлово- комунальної контори № 2 АН УРСР на баланс Лікувально-профілактичного об`єднання «Феофанія» АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір «Ясний» Лікувально-профілактичного комплексу «Феофанія» АН УРСР. Акціонерне товариство закритого типу «ЛК Феофанія» у 1994 році незаконно заволоділо цілісним майновим комплексом ЛПК «Феофанія» НАН України звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. 29.11.2000 року Арбітражним судом м. Києва прийнято рішення про виселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень Державного підприємства ЛПК «Феофанія» НАН України та зобов`язано повернути державне майно Національній академії наук України. Відділом виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва цілісний майновий комплекс ЛПК «Феофанія» у 2012 році повернуто до сфери управління НАН України. При здійсненні заходів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу ЛПК «Феофанія» та всіх його будівель і споруд виявилось, що нерухоме майно піонерського табору «Ясний» та земельна ділянка площею 6,5 га державної форми власності, користувачем якої є Національна академія наук України, на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського р-ну Київської області від 27.12.2008 року №5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» перебуває у користуванні останнього. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2014 року по справі №911/4590/13 визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27.12.2001 року «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» Виконавчого комітету Козинської селищної ради. Визнано недійсним Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 року Козинською селищною радою (ідентифікаційний код 04362697) Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за  № 416. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року по справі №2-916 право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний» було визнано за ОСОБА_4 , проте рішенням Апеляційного суду міста Києва вказане рішення скасоване. Окрім того з листа Служби безпеки України від 25.02.2016 року № 8/2/5-3075 вбачається, що 09.11.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу дитячого оздоровчого табору «Ясний», що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним. Отже законом встановлено, що розпоряджатись майном може тільки власник. На момент укладення договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вбачається, що  ОСОБА_4 не мала необхідного обсягу прав та повноважень, передбачених діючим законодавством, вона не була власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», оскільки рішення суду, на підставі якого за нею визнавалось право власності на вказане майно, скасоване Апеляційним судом міста Києва. Більш того, нерухоме майно піонерського табору «Ясний» є державним майном, а отже при його відчуженні ОСОБА_4 порушені вимоги Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про приватизацію державного майна» та порядку відчуження об`єктів державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803, що є прямим порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 658 ЦК України. Внаслідок того, що право власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» незаконно перейшли до ОСОБА_5 , останнім в подальшому протиправно набуто право власності на земельну ділянку, на якій розташовувалось зазначене майно. Відповідно листа Служби безпеки України від 25.02.2016 року № 8/2/5- 3075 з якого вбачається, що НАН України повідомила, що між Козинською селищною радою та  ОСОБА_5 , як власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006), на якій були розмішені будівлі та споруди ДОТ «Ясний» та надала копії рішень Козинської селищної ради (засідання двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 16 грудня 2009 року № 12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ «ЛК Феофанія» та надання дозволу гр.  ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди»;  копію рішення Козинської селищної ради (засідання тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 31 серпня 2010 року №22/68 «Про надання дозволу гр.  ОСОБА_5 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу»; копію рішення Козинської селищної ради (засідання сьомої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 26 жовтня 2010 року № 10/25 «Про викуп земельної ділянки гр.  ОСОБА_5 »; копію рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 01 серпня 2012 року № 5 «Про розгляд заяви гр.  ОСОБА_5 »; копію рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27 вересня 2012 року № 17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що вказані рішення є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку. Оскільки на момент прийняття Козинською селищною радою Обухівського району Київської області спірних рішень, земельна ділянка площею 6,5 га. в смт. Козин Обухівського району Київської області належала до земель державної власності, переданих НАН України в безстрокове використання і без права зміни форми її власності, то відповідно до пункту «ґ» ч. 3 та пункту «е» ч.4 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) така земельна ділянка не могла передаватись ні в комунальну, ні у приватну власність. Оскаржувані рішення прийняті Козинською селищною радою Обухівського району Київської області з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до приписів ст. 12 ЗК України селищні ради наділені повноваженнями щодо розпорядження лише землями територіальних громад (землями комунальної власності) і з правом прийняття рішення виключно з питань, зазначених в даній статті. Повноваженнями розпоряджатись землями державної власності згідно ст.17 ЗК України наділені місцеві державні адміністрації. Так, спірними рішеннями Козинська селищна рада з порушенням компетенції надала дозвіл на відчуження у приватну власність громадянину ОСОБА_5 земельну ділянку державної форми власності, яка фактично на час прийняття рішень перебувала в постійному користуванні НАН України. Тобто, факт того, що рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 5/3 від 27.12.2001 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» та виданий 08.02.2002 року на його підставі державний акт І-КВ № 001313 на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, незаконний, є преюдиційним фактом при вирішенні даної справи. Таким чином, Козинська селищна рада Обухівського району Київської області незаконно, з порушенням вимог Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України без припинення права державної власності та постійного користування НАН України земельною ділянкою загальною площею 6,5 га, розпоряджалась нею не будучи її власником. Козинська селищна рада Обухівського району Київської області на момент укладання з ОСОБА_5 05.11.2010 року договору купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006), на якій були розмішені будівлі та споруди ДОТ «Ясний», не тільки не мала права власності на спірну земельну ділянку, а взагалі не мала права розпоряджатись нею. Таким чином, укладення договору купівлі-продажу від 05.11.2010  року та подальше відчуження земельної ділянки, свідчить про протиправність та умисність дій відповідачів, спрямованих на незаконне отримання права власності на земельну ділянку державної форми власності, яка на праві постійного користування належить Національній академії наук України. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону та не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Таким чином, подальше укладання  ОСОБА_5  договорів купівлі - продажу не свідчить про припинення права державної власності та постійного користування НАН України спірною земельною ділянкою та не свідчить про виникнення права власності на неї у інших осіб. Одночасно ОСОБА_5 у подальшому на підставі рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27 вересня 2012 року № 17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим №3223155400:05:019:0006 та розділено її на декілька земельних ділянок, які наразі згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебувають у власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ТОВ «Аллора консалт». До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки Національної академії наук України. Стаття 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначає, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Верховний Суд України, розглядаючи спір про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, у постанові від 29.06.2016 року в справі №6-1376цс16 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, зазначив, що за змістом статей 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Верховний Суд прийшов до висновку, що статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Національна академія наук України, яка відповідно до ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, в свою чергу, спірна земельна ділянка, перебуває в постійному користуванні Національної академії наук України. Таким чином, право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від незаконного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника лоза його волею. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також ; скасування попередньої реєстрації. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави та постійного користування Національної академії наук України за відсутності її волевиявлення, а нормативно правові акти, на підставі яких ділянка відчужена, скасовані судами то позивач вважає, що спірна ділянка підлягає витребуванню від відповідачів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України на користь Національної академії наук України, як суб`єкта здійснюючого повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечуючого реалізацію прав держави. Право Держави в особі Національної академії наук України підлягає захисту шляхом витребуванню від відповідачів земельних ділянок, утворених в результаті поділу земельної ділянки НАН України. Вважає, що строк позовної давності щодо визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради, а також визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» від 09.11.2009 та договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05.11.2010 року пропущено з поважних причин, а отже він підлягає відновленню. З огляду на викладене керівник Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України просив визнати недійсним договір купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», укладений 09.11.2009 року між ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ); визнати        незаконним        та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 16.12.2009 року № 12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ «ЛК Феофанія» та надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди»; визнати незаконним та скасувати рішення Козинської        селищної ради (засідання тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 31.08.2010 року №22/68 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу»; визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання сьомої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 26.10.2010 року № 10/25 «Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_5 »; визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 01.08.2012 року № 5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_5 »; визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради (засідання двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VI скликання) від 27.09.2012 року №17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо- лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим № 3223155400:05:019:0006 площею 6,1500 га, розташованої в АДРЕСА_1 , укладений 05.11.2010 між Козинської селищною радою Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362697) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ); витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0109, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:010, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0112, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0113, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_4 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0114, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , адреса АДРЕСА_5 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0115, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_6 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0116, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_7 ) на користь Національної академії наук України (01601,        м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0117, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0121, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_8 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0123, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0124, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54,ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0125, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_14 (ідентифікаційний код НОМЕР_11 , адреса АДРЕСА_10 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0126, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , адреса АДРЕСА_9 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0128, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_15 (ідентифікаційний код НОМЕР_12 , адреса АДРЕСА_11 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0129, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ТОВ «Аллора консалт» (ЄДРПОУ 40186771, адреса 01104, м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), буд. 13) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0130, розташовану в АДРЕСА_1 та судові витрати стягнути пропорційно з відповідачів на користь прокуратури міста Києва. 
		Керівником Київської місцевої прокуратури №10 уточнено позовні вимоги та зазначено, що на момент касаційного оскарження рішень у справі №372/930/17 відповідачем ОСОБА_6 поділено земельні ділянки з кадастровими номерами № №3223155400:05:019:0109, 3223155400:05:019:0110, 3223155400:05:019:0112, та утворено нові земельні ділянки з номерами №№3223155400:05:019:0136, 3223155400:05:019:0137, 3223155400:05:019:0138, які в подальшому 21.09.2018 року відповідачем ОСОБА_6 відчужено земельну ділянку з кадастровим №3223155400:05:019:0137 ОСОБА_17 відповідно договору купівлі-продажу. В той час земельні ділянки з кадастровими номерами №№3223155400:05:019:0136, 3223155400:05:019:0138, що утворені внаслідок поділу ділянок за кадастровими номерами №3223155400:05:019:0109, 3223155400:05:019:0110, 3223155400:05:019:0112 продовжують перебувати у власності ОСОБА_6 . У зв`язку з цим, просив витребувати від ОСОБА_17 (ідентифікаційний код НОМЕР_13 , адреса АДРЕСА_12 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0137, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:019:0138, розташовану в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ЄДРПОУ 00019270) земельну ділянку кадастровий №3223155400:05:019:0136, розташовану в АДРЕСА_1 .
		20 лютого 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. прийнято до розгляду позовну заяву, призначено у справі підготовче судове засідання.
		18 березня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_18 про зупинення провадження у даній справі відмовлено.
		18 березня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_18 про повернення позивачу вказаного позову відмовлено.
		18 березня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. в задоволенні клопотання адвоката Положишника Віталія Володимировича про залучення до розгляду у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс «Феофінія» Національної Академії Наук України відмовлено. 
		18 березня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. в задоволенні клопотання представника відповідача  ОСОБА_19 про залишення без розгляду позову відмовлено.
		10 квітня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В. прийнято справу до свого провадження. 
		11 травня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято і залучено до матеріалів справи письмові пояснення прокурора, відмовивши у визнанні їх уточненням позовних вимог; в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено; клопотання прокурора про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача ОСОБА_17 у частині позовних вимог щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 32233155400:05:019:0109, залучивши до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_17 ; в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_19 про виклик та допит свідків відмовлено; клопотання представника відповідача ОСОБА_19 про залучення третьої особи задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України; клопотання представника відповідача ОСОБА_19 про витребування доказів задоволено частково; витребувано від державного підприємства лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України належним чином завірену копію листа ДП «ЛПК «Феофанія» до НАН України від 02 липня 2013 року за вих. № 51; витребувано від Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області належним чином завірену копію відповіді на звернення т.в.о. Президента НАН України Загороднього А.Г. від 12.08.2014 року, постанови слідчого (іншого рішення органу досудового розслідування) про результати досудового розслідування кримінального провадження № 42015110230000081 від 15.10.2015 року; в задоволенні інших вимог клопотань представника відповідача ОСОБА_19 про витребування доказів відмовлено; в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_19 про витребування у прокурора оригіналів письмових доказів відмовлено; прийнято і залучено до матеріалів справи подані представником відповідача ОСОБА_19 письмові докази; в задоволенні клопотань представників відповідачів ОСОБА_18 , ОСОБА_20 про залишення позову без розгляду відмовлено. 
		18 червня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області в задоволенні клопотання прокурора про уточнення позовних вимог відмовлено, прийнято і залучено до матеріалів справи письмові пояснення і заяву про застосування строків позовної давності представника відповідача ОСОБА_21 ; заяву представника відповідача ОСОБА_20 про поновлення строків на подання відзиву на позовну заяву задоволено; прийнято і залучено до матеріалів справи відзив на позов представника відповідача ОСОБА_20 прийняти і залучити до матеріалів справи письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_22 ; клопотання представника відповідача ОСОБА_19 про виклик та допит свідків задоволено; викликано для допиту в якості свідків по цій справі ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 
		12 серпня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
		19 липня 2019 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог із зміною предмету позову, прийнято і залучено до матеріалів справи письмові пояснення представника позивача, прийнято і залучено до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності представника відповідача ОСОБА_19 .
		В судовому засіданні прокурор Воробйов В.В. уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, оскільки розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17.07.1985 року № 422-р Академії наук УРСР надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний». Виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних Депутатів у 1985 році видано Державний акт серії Ради народних Депутатів у 1985 році видано державний акт на право користування землею, яким за Академією наук УРСР закріплено безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 6,5 га. Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28.03.1990 року реорганізовано піонерський табір «Ясний» АН УРСР і передано його на баланс Лікувально-профілактичного об`єднання «Феофанія» АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір «Ясний» лікувально-профілактичного комплексу «Феофанія» АН УРСР. У 1994 році Акціонерне товариство закритого типу «ЛК Феофанія» незаконно заволоділа цілісним майновим комплексом ЛПК «Феофанія» НАН України, однак в судовому порядку повернуто майно НАН України, яке в подальшому звернулось до Господарського суду Київської області, 05.05.2014 року за наслідками судового розгляду визнано незаконним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського районну Київської області від 27.12.2008 року №5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний», а також визнано недійсним виданий Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» Державний акт на право постійного користування землею. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний» було визнано за ОСОБА_4 , проте скасоване Апеляційним судом м. Києва. Однак незважаючи на це ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу дитячий оздоровчий табір «Ясний», що суперечить вимогам законодавства, тому підлягає визнанню його недійсним. Рішенням Козинської сільської ради Обухівського району Київської області змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_5 із земель для розміщення та обслуговування дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку. На момент прийняття Козинською селищною радою Обухівського району Київської області спірних рішень земельна ділянка площею 6,5 га в смт. Козин, Обухівського району Київської області належала до земель державної власності переданих НАН України в безстрокове використання і без права зміни форми її власності, але не було приватизаційної процедури. В подальшому ОСОБА_5 змінено цільове призначення земельної ділянки та розділено її на декілька земельних ділянок та продано різним фізичним особам. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину та в подальшому витребувана від недобросовісного набувача. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Вважає, що строк позовної давності пропущено з поважним причин, оскільки позивачу та прокурору стало відомо про порушене право з листа Служби Безпеки України від 25.02.2016 року. З рішення Святошинського районного суду Київської області від 27.12.2008 року було відомо про вибуття будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний», що було визнано за ОСОБА_4 , яке в подальшому було скасоване апеляційним судом м. Києва. Земельна ділянка площею 6,5 га державної форми власності, користувачем якої є НАН України вибула з користування останнього та відповідно рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 року було відновлено право шляхом визнання незаконним та скасованоня рішення Козинської селищної ради Обухівського р-ну Київської обл. від 27.12.2008 №5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний», а також визнання недійсним виданий Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» Державний акт на право постійного користування землею. В зв`язку з цим просив поновити строк позовної давності. Вважає, що відповідачі є добросовісними набувачами. Київською місцевою прокуратурою №10 подано позов самостійно в інтересах держави в особі Національної академії Наук України, оскільки останній бездіяв, тому прокуратурою було вирішено звернутись з даним позовом з метою задоволення державних та суспільних потреб. Кримінальне провадження порушене за фактом незаконного вибуття земельної ділянки з НАН України, однак обвинувальний акт було повернуто прокурору наразі подано до Шевченківського районного суду м. Києва. НАН України не бажає захищати інтереси держави, проявляють бездіяльність, тому прокуратурою було посвідчено копії поданих до суду документів. Відповідно до витягу РДМУ будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді належали НАН України, але не відомо коли останній раз відпочивали там діти. З метою задоволення державних та суспільних потреб просив повернути незаконно відчужену земельну ділянку рекреаційного призначення. Відомо, що деякі ділянки були огороджені, а деякі зруйновані будівлі та споруди. Не відомо про зовнішні прояви належності будівель та споруд НАН України, а також не було обтяжень та заборон щодо споруд в реєстрах. У кримінальному провадження містить експертиза, з якої вбачається, що існує накладка земельної ділянки частково, а пляж відноситься до табору. В 2013 році стало відомо про знесення будівництва, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, державою зареєстровано право власності, але це було незаконно, оскільки державний реєстратор не знав що земельна ділянка є державною власністю. В 2015 році рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 року набрало законної сили, але про нього прокурор дізнався тільки в лютому 2016 року, тому просить поновити строк позовної давності, крім того через те, що йшли судові процеси, тому НАН України не знало про порушене право, а загалом порушено право держави з 2008 року, коли Козинська селищна рада передала земельну ділянку. 16.12.2009 року припинено право користування земельною ділянкою майнового комплексу ЛПК «Феофанія» та як виконувалось рішення суду про виселення майнового комплексу та переходу майна йому не відомо. НАН України є уповноваженим органом, але не є суб`єктом владних повноважень. В справі, що розглядалась в 2008 році Святошинським районним судом м. Києва є заява на представництво прокуратурою представляти інтереси НАН України. По будівлям стало відомо 25.01.2009 року, крім того в рішенні суду є дата коли дізнались про порушене право, але тоді НАН України обрала інший спосіб захисту. В запереченнях керівник Київської місцевої прокуратури №10 вказав, що при зверненні із даним позовом ставилось питання про поновлення строку позовної давності порушено з поважних причин, що обґрунтовувалось тим, що про порушення своїх інтересів НАН України та органи прокуратури України дізнались з листа СБУ від 25.02.2016 року, який 29.02.2016 року надійшов на адресу НАН України із копіями відповідних рішень Козинської селищної ради від 16.12.2009 року, 31.08.2010 року, 26.10.2010 року, 01.08.2012 року, 27.09.2012 року, жодне з яких НАН України не отримувала і не погоджувала, а тому остання не знала та не могла знати про їх існування, про першопродаж спірних земельних ділянок їх теперішнім набувачем. Крім того позов прокурора мотивоване наявністю рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 року, однак воно оскаржувалось, останнє рішення прийняте 21.02.2019 року Верховним судом, тому вважає, що строк звернення із позовом до суду взагалі не пропущено. 
		Представник позивача Подлящук О.П. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та вказала, що державний акт виданий в 1985 році Академії Наук УССР в безоплатне користування 6,5 га. землі для розширення і реконструкції піонерського лагеря «Ясний», а не АТЗТ «Феофанія». Так, НАН України поновила свої права в судовому порядку, про розподіл та продаж земельної ділянки між фізичними особами позивачу не було відомо, дану інформацію було відомо з листа СБУ. Вважає, що Козинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпоряджалась землями державної власності. Рішення суду про виселення не було виконано державним виконавцем. НАН України могла звернутись із позовом, однак керівництво вважала за можливе звернення через прокуратуру, оскільки не було коштів на сплату судового збору при подачі позову до суду. НАН України захищало свої інтереси як вважали за потрібно. ДОЛТ «Ясний» такої юридичної особи не має. Будівлі були знесені відповідачами. НАН України зверталась до багатьох органів з приводу відчуження майнового комплексу. Вважає, що земельна ділянка не повинна була б бути на балансі ДП «Феофанія», бо вона належить НАН України. Відповідно експертизи існують розбіжності в площі земельної ділянки, хто є власником 35 соток та як вони вилучались позивачу не відомо, в 2014 році було відомо НАН України з листа ГП України. В 2009 році не відновили фізично володіння комплексом по рішенню Господарського суду Київської області, оскільки чекали рішень державного виконавця, на той час не було відомо, що земельна ділянка є поділеною. Козинська селищна рада перевищила свої повноваження по розпорядженню землями державної власності.
		Представник відповідача ОСОБА_19 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у позові у зв`язку з пропущенням строку позовної давності вказавши, що прокурором не було підтверджено своїх повноважень на представництво оскільки НАН України може захищати самостійно свої інтереси в судовому засіданні, у своєму зверненні до прокурора не було зазначено підстави представництва. В 2001, 2002 році були видані три накази Господарського суду по примусовому виконанню рішення суду, у ДВС не було виконавчого провадження по табору «Ясний», а у 2012 році закінчилось виконавче провадження по трьом іншим об`єктам, але по табору «Ясний» ні у Києві в державній виконавчій службі, ні в Обухові не було, хоча стягувачем у виконавчому провадженні був НАН України, самостійно. Недобросовісна поведінка НАН України вбачається в тому, що, законом передбачено обов`язок ефективного управління і контролю за державною власністю, однак здійснено з її боку не було. Порушено принцип належного врегулювання. Станом на теперішній час на земельній ділянці знаходяться будинки, що побудовані належними набувачами, покупцями. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки 26.09.2013 року НАН України дізналось про порушене право. ОСОБА_5 зареєстрував право власності. У кримінальному провадженні існують допити працівників НАН України, не було здійснено контролю та не було документів на табір, оскільки було дозволено сфотографувати матеріали кримінальної справи, тому дозволено оприлюднювати допит свідків.
		Представник відповідача ОСОБА_18 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що фізичні особи продали земельну ділянку законно, ОСОБА_4 набула право власності на підставі рішення суду, яке зареєстроване державою, вона здійснювала продаж земельної ділянки в той час коли рішення суду було чинне. 11 млн. грн. сплатив за будівлі, а 1 млн. грн. було сплачено в Козинську сільську раду за землю. Площа земельної ділянки відрізняється, існує непропорційне втручання в права добросовісних набувачів земельної ділянки. У рішенні суду є майновий комплекс, але виконання по табору «Ясний», НАН України не ініціював. В 2009 році держава визнала права власності ОСОБА_5 З 2013 року НАН України мав можливість самостійно захищати свої права, але не заявляв вимогу про витребування майна. Вважає, що позивачем порушено строк позовної давності, відповідачі є добросовісними набувачами. Бездіяльність державних органів тривало понад 10 років. 
		Представник відповідача ОСОБА_28 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що не порушено інститут держави, визнання договору недійсним є неефективним способом та посилався на пропущення строків позовної давності, що сплинув з дати 11.11.2012 року коли держава дізналась про порушення права. Відповідачі є добросовісними набувачами земельної ділянки, право власності було зареєстроване за первісним власником та за продавцями, покупцями, земельні ділянки забудовані. 
		Представник відповідача ОСОБА_20 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав надав відзив та вказав, що відповідачі є добросовісними набувачами земельної ділянки, строк позовної давності пропущено. Крім того відсутні повноваження прокурора, про що вказує, що позивач є неналежним. Держгеокадастр не повідомлено про позов, хоч він уповноважений контролювати землю. Вважає, що прокурором здійснене непропорційне втручання у мирне володіння майном, відповідачі не допускали про неправомірні дії. 
		Представник відповідача ОСОБА_29 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у зв`язку з пропущеним строком позовної давності просив відмовити та зазначив, що НАН України не утримувало майно, не сплачувало за житло-комунальні послуги, земельний податок, не контролювало використання майна, не було інвентаризоване. В 2012 році вже не було майнового комплексу, крім того прокурор є неуповноваженим на представництво інтересів в суді. 
		Інші відповідачі у справі та їх представники в судове засідання не з`явивлись, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
		Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні зазначила, що працювала в НАН України в 2011 році на посаді першого заступника керуючого справами по 2015 рік, до посадових обов`язків входило управління майном, ЛПК «Феофанія», а табор «Ясний» структурний підрозділ. Питаннями майна ДП «Феофанія» займались директори ОСОБА_30 , ОСОБА_31 . Відомо, що були судові спори, якими займались юристи, було багато об`єктів, тому все не пам`ятає. ДП «Феофанія» мала власний бюджет, була окремою юридичною особою, зареєстрованою у державному реєстрі підприємств. В табір «Ясний» їздила особисто, бачила табличку, але по території не ходила, оскільки була огороджена. Директору табору говорила відремонтувати його, по закону існує щорічна інвентаризація. Незаконні дії були по ОСОБА_4 , які саме не пам`ятає, займались юристи, та по результатам доповідали.
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засідання вказав, що працював керуючим справами Президії НАН України, навесні 2013 року слідчими двічі був допитаний, свої покази погано пам`ятає, про порушене право коли дізнався вперше не пам`ятає, а також не знав про продаж земельної ділянки фізичним особам та про знесення. Об`єкт був на балансі ДП «Феофанія», чи була зареєстрована право власності не було йому відомо. Затверджував акт перевірки, що в ньому було вказане вже не пам`ятає, але про знесення йому було відомо. Директор ДП «Феофанія» приходив до нам, в управління справами, юридичний відділ. З листа СБУ в 2016 році дізнався про власність. 
		Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що з 2009 року по 2011 року був в.о. директора ДП «Феофанія», в 2010 році дізнались про аферу ОСОБА_4 В 2011 році всередині будівель не бачив, але будівлі були в нормальному стані, без вказівки ОСОБА_23 не міг нічого зробити. На той час, ДОТ «Ясний» не була першочергова проблема. Знав ОСОБА_5 , було відомо, що це покупець спірної земельної ділянки та будівель. Про злочин з боку дій ОСОБА_4 ним було повідомлено, були судові засідання. В 2010 році бачив договір про купівлю ОСОБА_5 спірної земельної ділянки. В 2013 році давав накази про те, що табір належить ОСОБА_5 . Чи було майно на балансі не пам`ятає, коли він приїхав будівлі були на місці, але в занедбаному стані, безгосподарні, але на територію охорона АТЗТ «Феофанія» не допускала. ОСОБА_4 займалась документами та було відомо, що вона стала власником. В 2010 році табір закрився. 
		Вислухавши прокурора, представника позивача, представників відповідачів, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 29.12.1984 року Бюро президії Академії наук Української РСР прийнято постанову № 602-Б «Про затвердження проекту реконструкції піонерського табору - бази відпочинку АН УРСР «Ясний».
		Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.07.1985 року № 422-р Академії наук УРСР у подальшому перейменована на Національну  академію наук України надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний».
		На виконання розпорядження Київським відділенням республіканського проектного інституту по землеустрою Укрземпроект 15 серпня 1985 року здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування  Академії Наук УРСР під будівництво піонерського табору «Ясний» площею 6,5 га, що підтверджується   копією акту  про  відведення та технічним звітом по перенесенню в натуру проекту відведення земель Академії наук УРСР під  розширення та реконструкцію піонерського табору «Ясний» в межах згідно з планом землекористування, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №67. 
		Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28.03.1990 року №368 «Про створення Лікувально-профілактичного комплексу» піонерський табір «Ясний» АН УРСР реорганізовано і передано з балансу житлово - комунальної контори № 2 АН УРСР на баланс лікувально-профілактичного об`єднання «Феофанія» АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір «Ясний» лікувально-профілактичного комплексу «Феофанія» АН УРСР.
		Рішенням Арбітражного суду м. Києва 29.11.2000 року позов   НАН України  до АТЗТ «ЛК Феофанія» м. Київ про виселення та повернення нерухомого майна задоволено виселено АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень Державного підприємства АПК «Феофанія»  НАН України та зобов`язано  повернути  спірне майно Національній академії України.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2000 року у справі № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ «ЛК Феофанія» про виселення та повернення нерухомого майна відновлено строк пред`явлення наказів по справі № 6/130 до виконання; внесено зміни в ухвалу та наказу суду № 6/130 від 29.01.2001 року не змінюючи рішення та ухвали та видано нові накази про «Веселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства АПК «Феофанія» НАН України та передано спірне майно НАН України, а саме: санаторій «Феофанія» з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір «Ясний» з земельною ділянкою площею 6, 2 га з усіма забудовами на ній.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний» було визнано за ОСОБА_4 та не маючи необхідного обсягу повноважень 09.11.2009 року відчужила майно за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 . Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2009 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2008 року скасовано.
		Постановою Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 17.04.2012 року про закінчення виконавчого провадження постановлено примусове виконання наказу № 6/130 від 14.02.2002 року Господарського суду міста Києва з виселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства АПК «Феофанія» НАН України та передано спірне майно НАН України, а саме: санаторій «Феофанія» з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами закінчено, у зв`язку із фактичним його виконанням.
		Рішенням № 5/3 від 27.12.2001 року «Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» виконавчого комітету Козинської селищної ради, надано в постійне користування ДОЛК «Ясний» земельну ділянку загальною площею 6,40 га, в тому числі під існуючим дитячим оздоровчо-лікувальним комплексом - 6,15 га, та під розміщення існуючого пляжу - 0,25 га.
		На підставі рішення №5/3 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Козинської селищної ради 08.02.2002 року Козинською селищною радою видано Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею площею 6,40 га для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт. Козин Обухівського району Київської області, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, яке в подальшому 05.03.2014 року  рішенням Господарського суду Київської області  визнано незаконним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.12.2001  року № 5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний», та визнано недійсним виданий Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» державний акт на право постійного користування землею.
		09.11.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», відповідно до якого, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 н, загальною площею 5330,20 кв.м. 
		16.12.2009 року на засіданні двадцять дев`ятої сесії Козинської селищної ради V скликання прийнято рішення № 12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ «ЛК Феофанія» та надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди».
		31.08.2010 року на засіданні тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання прийнято рішення № 22/68 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу», яким надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 6,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006) для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу.
		26.10.2010 року на засіданні сьомої сесії Козинської селищної ради V скликання прийнято рішення № 10/25 «Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_5 ».
		05.11.2010 року між Козинською селищною радою та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно якого селищна рада на підставі рішення Козинської селищної ради 37 сесії V скликання № 10/25 від 26.10.2010 року продала, а ОСОБА_5 купив земельну ділянку площею 6,1500 га, розташовану в АДРЕСА_1 , надану для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу).  
		01.08.2012 року на засіданні двадцять третьої сесії Козинської селищної ради VІ скликання прийнято рішення № 5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_5 », яким надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального косплексу» на «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» в межах передбачених законодавством України обмежень. 
		27.09.2012 року на засіданні двадцять п`ятої сесії Козинської селищної ради VІ скликання прийнято рішення № 17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яким затверджено ОСОБА_5 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:019:0006 цільове призначення якої змінюється із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за умови оформлення Акта обстеження земельних насаджень даної земельної ділянки. 
		Відповідно оцінки висновку експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16-41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні, згідно з якою земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:05:019:0006, розташованої в АДРЕСА_1 , відчужена у приватну власність громадянину ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.10.2010 частково накладається на земельну ділянку площею 6,5 га, розташовану в смт. Козин, яка перебуває у постійному користуванні НАН України, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №086094, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування за №67. Площа накладення земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:05:019:0006 на земельну ділянку площею 6,5 га, яка перебуває в постійному користуванні НАНУ, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №086094, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування за №67 становить 6,0496 га. 
		Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У частині четвертій статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Відповідно рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13 визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27 грудня 2001 року «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» Виконавчого комітету Козинської селищної ради; визнано недійсним державний акт серії І-КВ №001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 року Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №416.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року, відмовлено Козинській селищній раді Обухівського району Київської області у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з доданими до неї документами на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року повернуто.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року клопотання НАН України про закриття апеляційного провадження задоволено, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року закрито, справу № 911/4590/13 повернуто до Господарського суду Київської області.
		Таким чином, преюдиційним рішенням Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року встановлено, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області перевищила свої повноваження, розпорядившись спірною земельною ділянкою державної форми власності, рішення суду набрало законної сили, тому в іншому процесі оспорювати такі факти нормами ЦПК України не передбачено (частина четверта статті 82 ЦПК України).
		Дійсно у частині четвертій статті 82 ЦПК України передбачено, що преюдиційні обставини не доводяться, якщо склад учасників справ однаковий. Відповідачі у цій справі не брали участі у розгляді справи в господарському суді. Проте наведені норми процесуального права надають право цим особам спростовувати преюдиційні обставини. Такі обставини відповідачами не спростовані, а їх посилання лише на те, що вони у господарській справі участі не брали, не змінює правову оцінку доведеності відповідних фактів у цій цивільній справі.
		Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частинами четвертою та п`ятою зазначеної статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу є, зокрема, товар, який є у продавця на момент укладення договору.
		Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару належить власникові товару.
		Таким чином, розпоряджатись майном може тільки власник.
		Проте на момент укладення 09 листопада 2009 року договору купівлі - продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не мала необхідного обсягу прав та повноважень передбачених діючим законодавством, тому що не була власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року, на підставі якого за ОСОБА_4 визнано право власності на вказане майно, скасовано апеляційним судом.
		Внаслідок того, що право власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» незаконно перейшли до ОСОБА_5 , останнім у подальшому у порушення вимог статті 16 ЗК УРСР, статей 141, 143 ЗК України набуто право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2009 року, укладеного з Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, яка не мала права розпоряджатись нею.
		Державні акти на право користування землею видаються землекористувачам після відводу земельних ділянок в натурі, відповідно ст. 20 ЗУ Української РСР (1970р.), відповідно до  Основ  земельного  законодавства  Союзу  РСР і союзних республік право землекористування колгоспів,  радгоспів та інших  землекористувачів  засвідчується державними актами на право користування землею.  Форми актів встановлюються  Радою  Міністрів СРСР. Право короткострокового   тимчасового   користування   землею засвідчується рішенням  органу,  який  надав  земельну  ділянку  в користування. Право довгострокового    тимчасового    користування   землею засвідчується актами,  форма яких встановлюється  Радою  Міністрів Української РСР.
		Звернення з позовом у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Національної академії наук України, обґрунтовано порушенням інтересів держави, що полягає у незаконному вибутті з користування НАН України та передачі у приватну власність, без відповідних правових підстав, з численними порушеннями норм земельного законодавства і без згоди Президії Національної академії наук України, земельної ділянки рекреаційного призначення, державної форми власності, призначеної для розміщення та функціонування дитячого табору.
		Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Прийняття незаконного рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
		Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки Національної академії наук України (п. 7 ч. 4 ст. 84 ЗК України).
		Стаття 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначає, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.
		Спірна земельна ділянка площею 6,5 га надана в постійне користування НАН України для розширення піонерського табору «Ясний» розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року № 422-р.
		Право постійного користування НАН України вказаною земельною ділянкою у встановленому статтею 141 ЗК України порядку не припинялося, земельна ділянка відповідно до статті 143 ЗК України не вилучалася. 
		Таким чином, спірні земельні ділянки не тільки не могли передаватись у приватну власність органом місцевого самоврядування, як земля державної форми власності, тим паче без згоди Президії Національної академії наук України, як постійного користувача з особливим статусом, а і взагалі належать до земель рекреаційного призначення в силу вимог п. Ґ ч. 1 ст. 19, ст.50-52 ЗК України, якими визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, земельні ділянки зайняті територіями дитячих таборів, та інших аналогічних об`єктів.
		Факт накладення спірних земельних ділянок із земельною ділянкою, яка відповідно до державного акту була виділена у постійне користування позивачеві підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів та фактично не оспорюється відповідачами, оскільки їх заперечення стосуються окремих невідповідностей сукупної загальної площі всіх ділянок після їх поділу та перепродажів, однак не спростовуються докази місцезнаходження ділянок в згідно технічної документації та даних державного земельного кадастру. При цьому ніким не оспорено, що останні набувачі спірних земельних ділянок набували право власності саме на ті ділянки, які утворювались в результаті декількох відчуджень, поділів саме тієї ділянки, яка первинно незаконно була набута у власність ОСОБА_4 за рахунок земель державної власності. 
		Крім того, відповідачами не спростовано наданий прокурором і залучений до матеріалів справи висновок експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16-41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні, згідно з якою наявне накладання відчуженої у приватну власність   ОСОБА_5 земельної ділянки та земельної ділянки площею 6,5 га, що перебуває у постійному користуванні НАН України. Будь-яких доказів, які б спростовували відомості і факти, зафіксовані у цьому належному і допустимому доказі відповідачами не подавалось. 
		Згідно ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
		Відповідачами не подавалось суду висновок експерта, у позасудовому порядку на замовлення позивача земельно-технічна чи інша експертиза не проводилась, при цьому суду не повідомлено відомостей про наявність об`єктивних перешкод для цього або вжиття позивачем будь-яких заходів для отримання такого доказу.
		Згідно ч.1 ст.108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
		Розгляд цивільних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства. Доводи представників відповідачів щодо сумнівності факту накладки відповідних земельних ділянок не підтверджені жодним належним і допустимим доказом, тому є непереконливими і недоведеними.
		За таких обставин, суд вважає встановленим факт накладання відчуженої ОСОБА_4 у приватну власність   ОСОБА_5 земельної ділянки, і як наслідок належних іншим відповідачам спірних земельних ділянок, та земельної ділянки площею 6,5 га, що перебуває у постійному користуванні позивача НАН України.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предметом безпосереднього регулювання якого є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - протиправного відчуження у приватну власність із державної (тобто порушенням права власності Держави, як суб`єкта цивільних відносин) земельної ділянки Національної академії наук України, землі рекреаційного призначення, виданої для розміщення та функціонування дитячого табору, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі рекреації - для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на рекреаційну землю та прав дітей України на відпочинок визначених статтею 31 Конвенція ООН «Про права дитини», захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.
		Крім того, згідно з п.п. 2, 3 статуту Національної академії наук України, метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів. 
		НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України незалежно від форм власності. 
		Таким чином належне функціонування цієї установи, насамперед шляхом збереження її активів (зокрема земельних ділянок), є беззаперечним суспільним інтересом та однією із складових суверенітету України.
		Тому в даному випадку втручання держави у приватну власність є повністю виправданим та необхідним, оскільки втрата майна НАН України позбавляє її можливості належним чином виконувати покладені на неї важливі для держави і суспільства завдання.
		Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
		«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
		У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користування «значно свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може виключити інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. 
		Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів загалом відповідає критерію законності, здійснюється на підставі норми ст.388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України», національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ЦК України, ЗК України та Конвенції ООН «Про права дитини», які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви у відповідачів у правильності тлумаченні та застосування вищевказаних норм не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності. 
		Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.
		Заперечення відповідачів по суті позовних вимог суд відхиляє та вважає їх непереконливими і необґрунтованими, оскільки вони не спростовують факту первинного незаконного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, а стосуються обставин розпорядження ними наступними власниками, які відповідну власність набули незаконно. Так, з визнаних сторонами обставин, показів свідків та матеріалів справи вбачається, що первинний набувач - фізична особа ОСОБА_4 була достовірно обізнана із явною незаконністю набуття у свою приватну власність спірних земельних ділянок на підставі скасованого як незаконного судового рішення, оскільки перебувала у трудових відносинах із позивачем та була достовірно обізнана із віднесенням спірних земельних ділянок до земель державної власності в зв`язку із розміщеннях на них ДОТ «Ясний», який входив до сфери її службових повноважень. Наступний набувач ОСОБА_5 був також достовірно обізнаний із незаконністю вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, із наявністю судових спорів щодо цих ділянок, із сумнівністю прав ОСОБА_4 на ці ділянки, однак погодився укласти із нею договір купівлі-продажу та продовжити вирішувати проблемні питання та судові спори щодо ділянок, що він підтвердив, зокрема, при допиті в межах кримінального провадження. Наступні набувачі, на думку суду, укладаючи договори щодо придбання спірних земельних ділянок, що перебувають на території ДОТ «Ясний», мали можливість бути обізнаними про наявність судових спорів та розслідувань кримінальних правопорушень щодо спірних земельних ділянок, про незаконність набуття спірних земельних ділянок відповідними продавцями, але не проявили належної обачливості та сумлінності при набутті права власності на спірні ділянки, тому їх поведінка теж не була достатньо правомірною. 
		З огляду на зазначене, той факт, що в межах провадження в цій справі не вирішуються питання про компенсацію відповідачам витрат, пов`язаних із втратою чинності правовстановлюючих документів на спірні об`єкти нерухомого майна, не свідчить про порушення принципу «пропорційності», оскільки у випадку виникнення потреби вони не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків, шкоди чи понесених витрат.
		Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах позивача, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».
		Крім того, порушене право держави переважає індивідуальне право відповідачів, які, переважно, набули його із порушенням закону та всупереч волі власника - держави. 
		Зважаючи на такі посилання, суд зазначає, що обставини цього спору суттєво відрізняються від обставин, які оцінювались у межах зазначених представниками відповідачів справ Європейським судом з прав людини, тому доводи представників відповідачів не можуть вважатись належними і слугувати достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по їх суті. Так, на відміну від обставин зазначеної справи будь-хто із відповідачів будь-якого договору із органом публічної влади не укладав, відтак не мав законних та обґрунтованих очікувань набути майно або майнове право за договором. Також в даному випадку, на відміну від зазначених представниками відповідачів справ, відсутні «законні очікування» («легітимні сподівання»), а мова йде про «існуюче майно» - земельні ділянки. Крім того, порушення в діях органу державної влади, яким в даному випадку є уповноважений на той час орган державної реєстрації прав на нерухоме майно об`єктивно не могли бути допущені за відсутності недобросовісної поведінки відповідних відповідачів. 
		Необхідність захисту порушеного права держави в даному випадку переслідує легітимну мету та є достатньо важливою для виправдання обмеження прав відповідачів, а також забезпечує розумне співвідношення пропорційності між запровадженими заходами та переслідуваною правомірною метою.
		За таких обставин, заявлені позовні вимоги не виходять за межі реалізації права держави здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Оскільки захист, передбачений у статті 1 Першого протоколу не є безмежним (абсолютним), тому за встановлених у цій справі обставин і умов позбавлення майна або контролю над ним не становитиме порушення Конвенції. 
		Таким чином, позовні вимоги керівника Київської місцевої прокуратури №10 загалом ґрунтуються на законі, обставини, покладені в основу позову знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, дослідженими судом доказами підтверджується про те, що спірна земельна ділянка не тільки незаконно вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а й всупереч інтересів народу України, при цьому втратила статус землі рекреаційного призначення для оздоровлення і відпочинку дітей, тому позовні вимоги по їх суті доведені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на законі.
		Однак, під час судового розгляду справи представники відповідачів подали заяви про застосування строків позовної давності.
		Суд дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності з таких підстав.
		Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).
		Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній  чи  іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів  держави, необхідність їх захисту, визначені  законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень  передбачених ст. 185 цього  Кодексу.
		Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 57 ЦПК України.
		Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		В постанові Верховного суду України від 01.07.2015 року сказано, що: прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.
		Відповідно п. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки  щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного суду.
		Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
		В Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року по справі 6-152цс14 говориться про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган, дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки. Суд вважає необґрунтованими посилання прокурора в заяві про те, що трьохрічний строк позовної давності щодо  вимог  про  визнання недійсним вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування пропущено з поважних причин,  оскільки Київська місцева прокуратура №10 на  захист порушених прав держави до суду не зверталось, у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю НАН України, оскільки у вказаних правовідносинах строк позовної давності починається, коли державний орган дізнався про порушення свого права, тобто з моменту, коли 29.02.2016 року Служба безпеки України листом від 25.02.2016 року №8/2/5-3075 повідомила НАН України, що коли спірна земельна ділянка вибула з державної власності. 
		Відповідно до частини третьої, четвертої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 р. у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51).
		Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов`язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 р. в справі № 362/44/17 зробила такий правовий висновок:
		47.  У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
		48. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: 
		- позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77). 
		На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі №362/44/17.
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2008 року за позовом ОСОБА_4 до компанії «Real Time Consultans Limited» та Національної академії наук України про визнання права власності, позов ОСОБА_4 задоволено повністю, визнано право власності на всі будівлі оздоровчого табору «Ясний».
		Відповідно до змісту рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року під час розгляду цивільної справи №2-916/2008 представником відповідача ОСОБА_4 було заявлено клопотання про залучення в якості відповідача Національну академію наук України, з підстав того, що ця установа не визнає права власності ОСОБА_4 на спірне майно. Представник Національної академії наук України приймав участь у даній справі, надавав письмові пояснення, а також висловлював свою правову позицію.
		В 2009 році на це рішення, яке набрало законної сили, прокурором Святошинського району міста Києва подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строків, яка розглянута апеляційним судом міста Києва 22.12.2009 р.
		З ухвали ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва вбачається, що в суді прокурор пояснив, що на виконання контрольного завдання прокуратури міста Києва з приводу наявності судових рішень щодо майна державного підприємства ЛПК «Феофанія» було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що Святошинським районним судом міста Києва було постановлено вказане рішення.
		У судовому засіданні також брала участь представник НАН України Фесюн Т. В., яка пояснила, що про існування вказаного рішення дізналася 25 вересня 2009 року при ознайомленні в апеляційному суді. 
		Таким чином, у вересні 2009 року, що підтверджено ухвалою суду, прокурору та НАН України стало відомо про визнання на підставі рішення суду права власності на будівлі і споруди оздоровчого табору «Ясний», що є порушенням прав держави на ці об`єкти. За таких обставин, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з 25.09.2009 року.
		При цьому 9 листопада 2009 року, до завершення апеляційного розгляду справи, між ОСОБА_4 в особі представника та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в КП «Обухівське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
		Тобто, прокурор і НАН України, які були обізнані, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, зобов`язані були та мали об`єктивну можливості дізнатися про те, чи не відбулося відчуження цих об`єктів нерухомості іншим особам, чи були ці об`єкти зареєстровані за ними в органах БТІ, адже відповідно до законодавства України набуття права власності на будівлі і споруди є підставою для набуття прав на земельні ділянки, на яких вони розташовані.
		Отже, з цього часу прокурор та позичав знаючи, що ДОТ «Ясний» є цілісним майновим комплексом, що складається із земельної ділянки і розташованих на ній будівель, дізналися про порушені права та особу, яка їх порушила - ОСОБА_4 , та відповідно мали об`єктивну можливість дізнатися про таке порушення іншими особами - ОСОБА_5 , набувачем майна, якби вживали заходів для реального захисту інтересів держави.
		Крім цього, відповідно до рішення Арбітражного суду міста Києва від 29 листопада 2000 р. № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ «Феофанія» виселено АТЗТ «Феофанія» з приміщень ДП АПК «Феофанія НАН України». Рішення ухвалено у зв`язку з тим, що сторони 5 квітня 1994 року уклали договір оренди на 5 років державного майна в тому числі оздоровчого табору «Ясний» із земельною ділянкою, по закінченні якого АТЗТ «Феофанія» відмовилося повертати майно.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14 лютого 2002 року у цій справі внесено зміни до ухвали суду та наказу такого змісту: «Виселити АТЗТ ЛК «Феофанія» з приміщень ДП ЛПК «Феофанія» та передати спірне майно НАН України , а саме: санаторій «Феофанія» з земельною ділянкою 3,8 га з усіма будівлями і спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір «Ясний», с. Пятихатки, Обухівського району, Київської області, з земельною ділянкою площею 6,2 га з усіма забудовами на ній».
		На виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.02.2002 р. у справі № 6/130 про виселення АТЗТ «ЛК «Феофанія» ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження, яке постановою державного виконавця від 17 квітня 2012 року закінчено у зв`язку із виконанням.
		Тобто, вбачається, що майно та земельна ділянка мали бути повернуті НАН України.
		Однак, з листа НАН України Генеральному прокурору України від 12.08.2014 р. № 40/1521-12 вбачається, що земельна ділянка площею 6,5 га, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів України від 17.07.1985 р. № 422-р буда відведена у постійне користування НАН України для будівництва піонерського табору «Ясний» в смт. Козин не повернута.
		Таким чином, НАН України, яка була стягувачем у виконавчому провадженні і якій мали бути повернути будівлі, споруди та земельна ділянка оздоровчого табору «Ясний», не отримала під час здійснення виконання рішення суду від АТЗТ «Феофанія» ( боржника) земельної ділянки площею 6,5 га. 
		Відповідна постанова державного виконавця та акт приймання-передачі майна позивачем навмисно не додано до позову, оскільки цією постановою однозначно встановлюється дата, з якої НАН України дізналася про порушення своїх прав, оскільки як розпорядник державного майна мала знати про стан майна та земельної ділянки , причини її не повернення на підставі рішення суду, яке є обов`язковим для виконання, та відповідно причини, з яких це майно не повернуто.
		При цьому у вказаній постанові державного виконавця, яка була вручена НАН України та міститься у справі, відсутні відомості про повернення НАНУ країни ДОТ «Ясний».
		Відповідачем до суду подана копія постанови ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 17 квітня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 6/130 від 14.02.2002 р., з якої вбачається, що виконано рішення суду в частині виселення АТЗТ «Феофанія» з приміщення ДП ЛПК «Феофанія» НАН України та передано спірне майно НАНУ країни, а саме санаторій Феофанія» з земельною ділянкою 3,8 га зі всіма будівлями і спорудами. Інформація про повернення ДОТ «Ясний» в цій постанові відсутня.
		У позовній заяві прокурора вказано: «В 2012 році відділом виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва цілісний майновий комплекс ЛПК «Феофанія» повернуто до сфери управління НАН України. При здійсненні заходів щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу ЛПК «Феофанія» та всіх його будівель і споруд, виявилося, що нерухоме майно піонерського табору «Ясний» та земельна ділянка площею 6,5 га державної форми власності, користувачем якої є НАН України, на підставі рішення Козинської селищної ради від 27.12.2001 р. № 5/3 перебуває у користуванні дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу «Ясний».
		Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , які у відповідний період перебували на керівних посадах у структурі НАН України, підтвердили факт обізнаності керівництва позивача про незаконне відчудження земельної ділянки ДОТ «Ясний» на користь ОСОБА_4 та подальше її відчудження ОСОБА_5 протягом 2010-2011 року. 
		НАН України про порушення прав стосовно земельної ділянки також дізналася 17 квітня 2012 року з часу винесення вказаної постанови ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва про закінчення виконавчого провадження та в листопаді 2012 року при реєстрації об`єктів в органах БТІ.
		Крім того, про порушення своїх прав на землю НАН України могло дізнатися з 1 січня 2013 року, оскільки з цього часу розпочала функціонувати Публічна кадастрова карта, яка надавала можливість отримувати інформацію про земельні ділянки та отримувати витяги з Державного земельного кадастру. 
		Позивачем надано суду засвідчену копію листа т.в.о. президента НАН України А.Г.Наумовця від 24 липня 2014 року № 21/1404-12 Генеральному прокурору України, в якому зазначається таке: «Так, при здійсненні заходів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу ДП ЛПК «Феофанія» та при огляді Публічної кадастрової карти в он-лайн режимі на офіційному веб-сайті Держземагентства України виявилося, що земельна ділянка, яка була надана в постійне користування Національній академії наук України в АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні інших осіб. З метою перевірки стану використання майнового комплексу ДОТ «Ясний» комісією, утвореною відповідно до розпорядження Президії НАН України від 05.07.2013 р. № 471, 10.07.2013 р. було здійснено виїзд на територію табору та встановлено факт знесення невідомими особами всіх будівель та споруд, окрім водонапірної башти та трансформаторної підстанції, про що складено відповідний акт».
		Також в листі директора ДП «ЛПК «Феофанія» ОСОБА_41 від 31.08.2015 р. № 56 керуючому справами НАН України ОСОБА_40 зазначається: «Разом з тим згідно листа Управління держземагенства в Обухівському районі Київської області (від 04.09.13№ 03-15/6343), земельна ділянка НАН України загальною площею 6,5 га передана у приватну власність та розподілена відповідно до рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.09.2012 р. між п`ятнадцятьма фізичними особами, за якими закріплені земельні ділянки з присвоєними їм кадастровими номерами».
		Тобто, зі змісту названого листа 4 вересня 2013 року НАН України також додатково стало відомо про порушення свого права іншими особами, так як земельна ділянка була розподілена та передана у приватну власність іншим особам. Водночас з цього листа НАН України дізналася про осіб, які порушили її права.
		Крім цього, в рішенні Господарського суду Київської області від 5 березня 2014 р. № 911/4590/13, яке набрало законної сили, зазначається, що: «Як вбачається із матеріалів справи, листом № 983 від 27.09.2013 р. Козинська селищна рада повідомила позивача про видачу Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Державного акту на право постійного користування землею І-КВ  № 001313 від 08.02.2002 р.».
		Таким чином, з цього часу НАН України додатково від Козинської селищної ради дізналася про порушення свого права, оскільки земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні НАН України в смт. Козин, селищна рада надала у постійне користування дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» з оформленням відповідного державного акта.
		Отже, наявні докази вказують про те, що в період 2013 року та в конкретно вказані дати, НАН України та прокурор були обзнані про порушення своїх прав та особу (осіб), які їх порушили.
		Постановою від 02.03.2010 р. Голосіївського РУ ГУМВС про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 підтверджується те, що до Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві звертався директор ДП «ЛПК Феофанія» щодо заволодіння шахрайським шляхом майном посадовими особами ДПК «Феофанія», а саме ОСОБА_34 . З постанови вбачається, що 26 серпня 2009 року за результатами дослідчої перевірки стосовно вказаного факту була винесена постанова про відмову у порушені кримінальної справи (відмовний матеріал №Е-120 від 26.08.2009). Відтак про набуття ОСОБА_35 права власності на будівлі і споруди ДОТ «Ясний» представникам держави (директору державного підприємства та органу міліції) було відомо в серпні 2009 року. Водночас нагляд за діяльністю органів міліції у відповідності до вимог КПК України 1961 року здійснювала відповідна прокуратура, яка під час виконання своїх повноважень була обізнана про дії ОСОБА_4 та рішення органу міліції.
		Заявою директора ДП «ЛПК Феофанія» Ігнатенка В.І. до ГУБОЗ МВС України від 17.12.2009 р. підтверджується факт його обізнаності стосовно заволодіння ОСОБА_4 майном НАН України, в тому числі ДОТ «Ясний».
		Апеляційною скаргою прокуратури Святошинського району м.Києва від 15.09.2009 р., довідкою НАН України до апеляційного суду від 06.10.2009 р., поясненням НАН України до апеляційної скарги від 20.10.2009 р. підтверджуються відомості про участь НАН України та прокурора у справі стосовно майна ДОТ «Ясний» та обізнаність у вересні-жовтні 2010 року про порушення прав держави та особу яка їх порушила - ОСОБА_4 .
		Відтак, НАН України в особі представника брала участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та будучи обізнаною про вимоги законодавства, що всі об`єкти нерухомості мають бути зареєстровані в установленому порядку, а також враховуючи зміст листа ОСОБА_36 , тому НАН України мала можливість отримати в установленому порядку відомості стосовно реєстрації права власності на будівлі і споруди ДОТ «Ясний» за ОСОБА_4 . 
		Отже, НАН України була обізнана про перехід права власності на ДОТ «Ясний» від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , тому дізналося про особу ОСОБА_5 , який порушив права держави набувши права приватної власності на ДОТ «Ясний», що зобов`язувало вжиття заходів для їх захисту.
		При цьому протягом 4 років після ухвали апеляційного суду міста Києва від 22.12.2009 р., якою скасовано рішення суду про набуття ОСОБА_4 права власності на ДОТ «Ясний», НАН України не вжило жодних дій для повернення майна до державної власності.
		Запит до ГСУ УМВС, лист ГСУ УМВС, ухвала Подільського районного суду міста Києва про тимчасовий доступ до даних БТІ, протокол тимчасового доступу до реєстраційної справи БТІ, реєстраційна справа БТІ стосовно реєстраціє ДОТ «Ясний» підтверджують те, що 4 квітня 2013 року органи слідства на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 4 березня 2013 року отримали доступ до реєстраційної справи об`єкту нерухомого майна - будівель і споруд ДОТ «Ясний» в смт. Козин Обухівського району Київської області та вилучено такі документи: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2009 р.. за змістом якого власником будівель і споруд ДОТ «Ясний» є ОСОБА_5 , підстава - договір купівлі-продажу від 09.11.2009 р., договір купівлі-продажу від 09.11.2009 р. будівель і споруд ДОТ «Ясний», посвідчений нотаріусом Копійка В.В., заява про реєстрацію права власності від імені ОСОБА_5 , копія паспорта ОСОБА_5 , витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, висновок експерта про вартість майна та інші.
		Таким чином, держава в особі прокурора дізналася про особу ОСОБА_5 маючи копію його паспорта та всі необхідні рішення, які підтверджують права останнього на майно ДОТ «Ясний».
		Лист прокуратури міста Києва, лист слідчого прокурору з довідкою по справі, повідомлення про призначення прокурорів, супровідний лист про повернення прокурором після вивчення матеріалів справи слідчому, вказівки прокурора, запит слідчого СВ СУ ГУ МВС України в м. Києві В.В.Вижги в Обухівське БТІ, лист відповідь Обухівського БТІ підтверджують здійснення процесуального керівництва прокуратурою міста Києва у вказаному кримінальному провадженні, відтак прокурор вивчаючи провадженні, отримані від слідчого довідку, надаючи вказівки був обізнаний про стан слідства, про допит свідка ОСОБА_5 та вилучені у ході слідства реєстраційна справа БТІ на ДОТ «Ясний», тому був обізнаний про особу, яка порушила права НАН України. Відповідно до вказаних документів, на запит слідчого поліції КП КОР «Західне бюро технічної інвентаризації» листом від 18.11.2013 р. надало відповідь, що станом на 29.12.2013 р. будівлі та споруди ДОТ «Ясний» зареєстровано за ОСОБА_5 згідно з договору купівлі-продажу від 09.11.2009 р.
		Крім того, прокуратурою Обухівського району Київської області здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015110230000081 від 15.10.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України за фактом службової недбалості при передачі у постійне користування ДОТ «Ясний» земельної ділянки, яке було розпочате на підставі звернення Президента НАН України від 14 вересня 2015 року стосовно знесення майна ДОТ «Ясний» та заволодіння земельною ділянкою, яка перебувала у постійному користуванні НАН України.
		Інші наявні у справі письмові докази переконливо доводять факт обізнаності прокурора та позивача НАН України про обставини вибуття спірних земельних ділянок із державної власності у період після 2015 року, в тому числі у зв`язку із наявністю статусу потерпілого у позивача та процесуального керівництва прокурорами у кримінальному провадженні.
		Таким чином, прокурором та позивачем не доведено обставини, через які вони не знали про порушення свого права, водночас відповідачами доведено, що прокурор та НАН України ще в період 2008-2012 років знали про порушення права держави і мали об`єктивну можливість дізнатися раніше. 
		Крім того, суд погоджується із доводами представників позивачів про те, що державі стало відомо про вибуття спірних земельних ділянок із державної власності щонайменше з 06 листопада 2010 року після державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2010 р., оскільки в листопаді 2010 року після укладення вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку, серія ВП № 634826, з планом земельної ділянки. Вказаний акт був підписаний посадовою особою Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, скріплені печаткою цього органу, та до цього органу було передано один примірник вказаного державного акта з додатком. Водночас Державний акт був зареєстрований 24 листопада 2010 року в Книзі реєстрації державних актів на право власності, що засвідчує факт обізнаності держави про зміну власника спірної земельної діялнки
		У позові та поясненнях прокурор визнає пропущення строку звернення до суду та ставить питання про його поновлення.
		Позов пред`явлено 29 березня 2017 року, тобто із значним пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Органи прокуратури та позивач в особі штатних працівників у спірних правовідносинах представлені фахівцями у галузі права, які в силу посадових обов`язків були обізнані та мали достатній рівень фахової підготовки для своєчасного вжиття передбачених законом заходів для захисту інтересів держави в особі НАН України, перешкод для цього суду не повідомлено. Більш того, допитані свідки вказали в суді на факт своєчасної обізнаності керівництва НАН України із покладеними в основу цього позову обставинами та невжиття організаційних заходів для захисту майнових інтересів установи. За таких обставин, підстав для поновлення строків позовної давності суд не вбачає.
		Інші незазначені вище, але подані сторонами і досліджені судом письмові докази, не мають суттєвого правового значення для вирішення спору, оскільки частково підтверджують встановлені судом обставини спору та не спростовують висновків суду щодо правової оцінки позовних вимог, тому не покладаються в основу судового рішення.
		Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,  поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Враховуючи, що прокурором при зверненні до суду із позовною заявою пропущено строк позовної давності, а представники відповідачів по справі просять застосувати цей строк, суд вважає, що в позові слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		В зв`язку із завершенням судового розгляду вжиті в межах розгляду цієї цивільної справи ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року, постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року заходи забезпечення позову слід скасувати по вступу рішення у законну силу.
		Суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора про повернення прокуратурі міста Києва судового збору в розмірі 960 грн. 50 коп., що був надмірно сплачений при поданні до Обухівського районного суду Київської області заяви про забезпечення позову у цій цивільній справі платіжним дорученням № 344 від 26 березня 2019 року.
		Керуючись ст.ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 12, 13, 20-23, 52, 55, 84, 116, 118, 121, 122, 125, 126, 149, 152, 155, 198 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 31, 203, 204, 215, 216, 228, 251-253, 258, 261, 264, 267, 317, 319, 328, 387, 388, 392, 393, 396, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 7, 8, 11, 27, 31, 34, 46, 48, 51, 57, 63 Лісового кодексу України, ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 15 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , товариства з обмеженою відповідальністю «Аллора консалт», третя особа - державне підприємство лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки, відмовити повністю. 
		Вжиті в межах розгляду цієї цивільної справи ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року, постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року заходи забезпечення позову скасувати по вступу рішення у законну силу.
		Повернути прокуратурі міста Києва судовий збір в розмірі 960 грн. 50 коп., що був надмірно сплачений при поданні до Обухівського районного суду Київської області заяви про забезпечення позову у цій цивільній справі платіжним дорученням № 344 від 26 березня 2019 року.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя М.В.Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...