Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/24661/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2020. Зареєстровано: 11.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/34058/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 січня 2020 року 
		Київ
		справа №826/24661/15
		адміністративне провадження №К/9901/34058/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Білак М.В.,  Губської  О.А., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/24661/15
		 
		за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), третя особа - начальник Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 51 Коцюба Сергій Володимирович , про зобов`язання вчинити дій,
		 
		за касаційною скаргою  Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.)
		 
		І РУХ СПРАВИ
		1.          У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, яка в подальшому була замінена на  Міністерство юстиції України,   Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), третя особа - начальник Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 51 Коцюба Сергій Володимирович , в якому просив про:
		- визнання незаконним та скасування наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 щодо його звільнення з посади начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51); 
		- визнання протиправним та скасування наказу Державної пенітенціарної служби України №516/ОД-15 від 30.09.2015р.; 
		- поновлення його на займаній посаді;
		- зобов`язання відповідача 2 здійснити виплату позивачу грошового забезпечення, які належні начальнику установи - арештного дому полковнику внутрішньої служби, виплата яких не відбувалася у зв`язку із дією наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015р.; 
		- визнання протиправними дії відповідача 2 в частині надання частини відпустки та зобов`язання надати залишок чергової відпустки; 
		- зобов`язання відповідача 2 здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та розрахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2015р. по 30.09.2015р.
		2.          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
		3.          Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року суд вирішив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. 
		Визнати протиправними та скасувати наказ Голови Державної пенітенціарної служби від 30.09.2015 №167/ОС-15 про звільнення полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) та наказ Державної пенітенціарної служби України від 30.09.2015 №516/ОД-15. 
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51) з 01.10.2015 року.
		Зобов`язати Південну виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу (грошове забезпечення) за період з 01.10.2015 року по 21.12.2016 року у розмірі 95 186,56 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		4.           Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		5.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скарги       представника Міністерства юстиції України на судове рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року.
		6.          З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
		7.          За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Білоус О.В.(судді-доповідача), суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. про що складено протокол від 05 березня 2018 року.
		8.          У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоус О.В. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 826/24661/15 (провадження К/9901/34058/18)
		9.          Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 31 травня 2019 року касаційну скаргу у справі № 826/24661/15 (провадження К/9901/34058/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
		10.           Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини першої статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.
		11.            Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		12.           Голова комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області підтримав вимоги касаційної скарги Міністерства юстиції України та просив її задовольнити; скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.
		II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13.           ОСОБА_1 підполковник внутрішньої служби (Р-599897) займав з 21.05.2013р. посаду начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51), що підтверджено наказом державної пенітенціарної служби України № 32/ос-13 від 21.05.2013р. (т.1 а.с.67).
		14.          Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України №516/ОД-15 від 30.09.2015 «Про порушення фінансово - господарської діяльності підприємства Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб» (п.1) за незабезпечення контролю за оплатою підприємством Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) теплової енергії, що спричинило зайву сплату бюджетних коштів на суму 1,3 млн. грн., допущення фактів безлімітного використання засудженими електричних приладів, недостачі матеріальних цінностей на суму 1238,0 тис. грн., а також утвердження заборгованості комерційних структур та розбіжностей у документах щодо ввезення до установи матеріальних цінностей начальника Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з посади (т.1 а.с.137).
		15.          Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 звільнено полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-599897) з посади начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), залишивши його у розпорядженні цього управління (т.1 а.с. 10, 136).
		16.          Підставою для прийняття наказу було подання начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області від 15.09.2015, наказ Державної пенітенціарної служби України від 30.09.21015 №516/ОД-15.
		17.          Зокрема, у поданні начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області від 15.09.2015 вказано, що ОСОБА_1 за час перебування на займаній посаді неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, при виконанні посадових обов`язків має постійні прорахунки та недоліки у службовій діяльності, що негативно впливають на діяльність установи та підприємства, не забезпечує належні умови організації діяльності структурних підрозділів установи, має систематичний характер не виконання керівних вимог ДПтС України та управління ДПтС України в Одеській області, надає завідомо неправдиву інформацію, має два діючих дисциплінарних стягнення - догану оголошену наказом УДПтС України в Одеській області від 05.01.2015 року № 5 за слабкий контроль за діями підлеглих та станом оперативної обстановки в установі та сувору догану оголошену наказом Голови ДПтС України від 29.01.2015 року №43/ОД-15 за належну організацію роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених. Також, зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово заслуховувався на щотижневих оперативних нарадах та колегіях по підведенню підсумків роботи органів та установ управління, під час яких запевняв про негайне усунення виявлених недоліків та виправлення становища, але дієвих заходів щодо покращення обставин не вжив, в наслідок чого в установі значно погіршилась оперативна обстановка. Наказом Начальника Управління від 20.04.2015 року №165 за відсутності належного контролю за діями підлеглих полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але з метою профілактичних заходів, враховуючи, що наказом Голови ДПтС України від 29.01.2015 №43/ОД-15 йому було оголошено сувору догану, обмежилися цим, що також не дало позитивного результату. За період другого півріччя 2014 полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 неодноразово уникав від притягнення до дисциплінарної відповідальності за незабезпечення належного контролю за станом оперативно - службової та фінансово - господарської діяльності підпорядкованої установи шляхом перебування на лікарняних та відпустках за сімейними обставинами.
		 
		ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		18.            Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку, що станом на момент направлення подання 16.09.2015р. та звільнення позивача з посади 30.09.2015р., повідомлень та підтверджуючих матеріалів щодо його перебування на лікарняному до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області не надходили, внаслідок чого наказ про звільнення не підлягає скасуванню.
		19.           Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції дійшов висновку, що оскільки звільнення позивача було здійснене під час перебування його на лікарняному, то дана обставина свідчить про недотримання відповідачем вимог Кодексу законів про працю України, що є підставою для скасування наказу про звільнення і поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		20.          У касаційній скарзі касатор вказав, що за результатами перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності серії АГЧ №887835 з 25.08.2015 по 11.09.2015, серії АГЗ №624560 з 14.09.2015 по 02.10.2015 та серії АГФ №8521714 з 05.10.2015 по 27.10.2015 ОСОБА_1  встановлено, зокрема, що записи в первинній документації в ДЗ «Всеукраїнський клінічний медико - реабілітаційний кардіохірургічний центр» МОЗ України не обґрунтовують тимчасову непрацездатність позивача у період з 14.09.2015 по 02.10.2015.
		21.           Касатор також вказав, що Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлено порушення при видачі вищевказаних листків непрацездатності вимог п. 2.22. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2011 №455, яким передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового та начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.
		22.           Заявник наголошує, що станом на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади жодних підтверджуючих документів про його перебування на лікарняному до Управління ДПтСУ в Одеській області (№51) не надходило. В свою чергу, відповідачем вчинялися всі необхідні дії для ознайомлення позивача із висновками службової перевірки, текстами наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, проте, він систематично ухилявся від такого ознайомлення.
		23.           У касаційній скарзі касатор також наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно не залучив до участі у справі Голову комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, на права та інтереси якого впливає рішення у даній справі.
		 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24.           Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		25.           Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
		26.           Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, правовідносини, які виникли між сторонами (на день прийняття спірних наказів), регулювалися Законом України «Про міліцію» №565-ХП від 20.12.1990р., Положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.91р. (далі - Положення №114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІУ (надалі - Статут).
		27.          Так, згідно з п. 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, які передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
		У відповідності до п. 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
		28.          Відповідно до статті 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України,   передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
		При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
		Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
		29.           Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про звільнення позивача було прийнято під час перебування його на лікарняному. Вказане підтверджено листком непрацездатності серії АГЗ №624560, виданим Всеукраїнським клінічним медико-реабілітаційним кардіолохірургічним центром МОЗ України ім.Амосова, відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 14.09.2015р. по 02.10.2015р. (т.1 а.с.22). Оригінал листа непрацездатності досліджувався в судовому засіданні.
		30.           У касаційній скарзі відповідач, із посиланням на висновок суду першої інстанції, наполягав на тому, що вказаний лист непрацездатності не є доказом перебування позивача на лікарняному, оскільки відповідно до висновку Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.01.2016 №5.1-31-8 щодо проведеної перевірки листків непрацездатності позивача, зокрема листа непрацездатності серії АГЗ №624560, даний лист не обґрунтовує тимчасову непрацездатність позивача у період з 14.09.2015 по 02.10.2015. 
		31.           З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Відповідно до статті 3 даного Закону заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
		32.          Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності. Так, у пунктах 1.1 та 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 року N 455, зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених Інструкцією.
		33.           Апеляційний суд вказав, що відповідачем не надано доказів щодо необґрунтованої видачі позивачу листа непрацездатності чи щодо недійсності листа непрацездатності серії АГЗ №624560, виданого Всеукраїнським клінічним медико-реабілітаційним кардіолохірургічним центром МОЗ України ім.Амосова.
		34.           Колегія суддів Верховного Суду, в силу вимог статті 341 КАС України, не може самостійно досліджувати докази та встановлювати обставини у справі, надавати їм правову оцінку, а тому перевірка доводів касатора стосовно не підтвердження обставин перебування позивача на лікарняному виходить за межі касаційного розгляду справи.
		35.           Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав ставити під сумнів висновки апеляційного суду, що звільнення позивача було здійснено без дотримання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, оскільки наказ про його звільнення прийнято під час перебування на   лікарняному. Дана обставина свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		36.          Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не є підставою для його скасування.
		37.            Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		38.           З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		39.           Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		40.           Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
		2.          Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року по справі №826/24661/15 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		О.В. Калашнікова
		М.В. Білак 
		 О.А. Губська ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...