Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/10426/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		   
		Справа № 11-кп/824/601/2019 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ч.2 ст. 286 КК України Доповідач: ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		Головуючого судді ОСОБА_2  
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження по обвинуваченнюу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: 
		- вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 6 січня 2000 року за ч.1 ст.229-6, ст.45 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік; 
		- вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 жовтня 2001 року за ст.43, ч.2 ст.141 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 3 роки; 
		- вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2007 року за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки; 
		- вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 липня 2010 року за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; 
		- вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року за ч.4 ст.70, ч.2 ст.189 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, 
		 
		за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управляння спеціальних розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України  ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року,
		  за участю сторін кримінального провадження:
		   прокурора  ОСОБА_7 
		потерпілої  ОСОБА_9 
		   захисника  ОСОБА_8 
		   обвинуваченого  ОСОБА_6 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.135 КК України, та йому призначено покарання:
		- за ч.2 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;
		- за ч.1 ст.135 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
		Строк відбування покарання обраховано з 21 липня 2017 року.
		В строк остаточного покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 липня 2017 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень з метою її залякування та у завідомому залишенні без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілу у небезпечний для життя стан і мав змогу надати їй допомогу.
		 
		Так, в листопаді 2013 року невстановлені досудовим розслідуванням особи звернулись до іншої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, для організації нею нападу на потерпілу ОСОБА_9 з метою її залякування, як однієї з активних учасників акцій протесту, розпочатих в листопаді 2013 року.
		24 грудня 2013 року близько 22 год. 49 хв. швидкісним потягом №168П «Інтерсіті» сполученням «Запоріжжя-Київ» особа, вирок відносно якої набрав законної сили, та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, приїхали до м. Києва, де зустрілись з ОСОБА_6 , який у цей день теж дістався до столиці України, та з особою, яка керувала автомобілем марки «Porsche Cayenne», вирок щодо якої набрав законної сили, поблизу станції метро «Хрещатик», розташованої по вул. Інститутській у м. Києві.
		Отримавши інформацію про місце знаходження автомобіля марки «Chevrolet Aveo», на якому ОСОБА_9 поїхала в напрямку с. Гора Бориспільського району Київської області, обвинувачений із зазначеними особами на автомобілі марки «Porsche Cayenne» поїхали за нею і на автодорозі «Київ-Харків», імітуючи виникнення аварійної ситуації, почали створювати перешкоди для руху автомобіля потерпілої для того, щоб вона зупинилась. ОСОБА_10 неодноразово об`їжджала автомобіль «Porsche Cayenne» та вирішила рухатись у напрямку м. Борисполя. Під час чергової зупинки її автомобіля, з салону автомобіля «Porsche Cayenne» вийшов ОСОБА_6 та реалізуючи злочинний умисел, підійшов до автомобіля потерпілої «Chevrolet Aveo» і став намагатися відчинити передні ліві двері, однак не зміг цього зробити, оскільки потерпіла заблокувала їх. Тоді обвинувачений ОСОБА_6 за допомогою каменю розбив скло задніх лівих пасажирських дверей. В цей час потерпіла зрушила з місця і в черговий раз об`їхала автомобіль нападників та істотно збільшила швидкість свого руху. Зрозумівши, що у вказаний вище спосіб зупинити автомобіль потерпілої не вдасться, обвинувачений та інші особи на автомобілі «Porsche Cayenne» теж збільшили швидкість та почали здійснювати зіткнення з автомобілем потерпілої «Chevrolet Aveo». 
		Близько 23 год. 55 хв. 24.12.2013 на на 34-му кілометрі автодороги «Київ-Харків», використовуючи перевагу в габаритах та потужності автомобіля марки «Porsche Cayenne», спричинивши автомобілю марки «Chevrolet Aveo» механічні пошкодження, транспортний засіб потерпілої був зупинений. Після цього, рятуючись від нападу, ОСОБА_9 вискочила із салону свого автомобіля та побігла в напрямку будівельного магазину «Нова лінія», розташованого по вул. Горбатюка, 2 в м. Борисполі, а за нею побігли обвинувачений ОСОБА_6 та особа, вирок відносно якої набув законної сили, який наздогнавши потерпілу одразу ззаду завдав їй удар в потиличну ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_9 втратила свідомість та впала на землю. Після цього ОСОБА_6 підняв потерпілу і став її тримати, а особа, вирок відносно якої набув законної сили, став наносити потерпілій удари в голову (не менше п`яти). Від заподіяних ударів ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, перелому носової перетинки зі зміщенням уламків, перелому медіальної стінки правої орбіти, множинних забоїв та саден м`яких тканин обличчя та волосяної частини голови справа, забійної рани нижньої губи, контузії правого ока ІІ ступеня, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. 
		Після цього, знепритомлену потерпілу ОСОБА_9 було залишено на місці події.
		При цьому, в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм. Отже, ОСОБА_9 перебувала у небезпечному для життя стані, оскільки була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження і ОСОБА_6 усвідомлював це та мав змогу надати їй допомогу або викликати швидку допомогу, однак цього не зробив, а разом з іншою особою, вирок відносно якої набув законної сили, сів в автомобіль марки «Porsche Cayenne» та зник з місця вчинення кримінальних правопорушень.
		Таким чином, суд 1- інстанції дійшов до переконання, що дії ОСОБА_6 належить кваліфікувати за ч.2 ст.122 КК України, як заподіяння потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не були небезпечними для її життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таких, що спричинили тривалий розлад її здоров`я, та за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати ти ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі. 
		Вважає, що характер тілесних ушкоджень потерпілої, які спрямовувались в життєво важливий орган - голову, вчинені кількома особами чоловічої статі відносно жінки, яка об`єктивно не могла чинити їм опір та дії, які передували, а саме спроба створити ймовірність нещасного випадку шляхом влаштування ДТП та залишення потерпілої в безлюдному місці без можливості отримати допомогу від будь-кого та при погодних умовах, коли наявні у потерпілої тілесні ушкодження збільшували негативну дію низької температури на її організм, і в результаті призвели б до смерті від переохолодження, свідчать про бажання ОСОБА_6 позбавити ОСОБА_9 життя.
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати у зв`язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи в розумінні ст.ст. 411, 412 КПК Укрїани, та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю його причетності до злочину на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Вважає, що дані, які містяться в доказах на підтвердження причетності ОСОБА_6 до вчинених злочинів, не доводять його винуватість.
		Зазначає про недопустимість та недостовірність протоколу впізнання особи за відеозаписом від 15.04.2014 та вказує на те, що надаючи оцінку відомостям, які містить аналітична довідка № 7/5-1358 від 18.03.2014, суд не надав оцінки іншим наявним у справі та дослідженим в ході судових засідань доказів, які спростовують викривальний характер вказаної довідки .
		 
		 В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 звертає увагу на те, що апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які б вказували на помилковість висновків суду щодо зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого та вважає, що усупереч вимог КК України стосовно кваліфікації дій співучасників, сторона обвинувачення без наведення достатніх мотивів, по-різному кваліфікує діяння, вчинені по версії органу досудового розслідування, співвиконавцями одного й того ж самого злочину.
		 
		 В запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 прокурор ОСОБА_7  зазначає про вкрай сумнівну позицію сторони захисту, спрямовану на підтвердження факту постійного знаходження ОСОБА_6 у свого знайомого ОСОБА_11 , яким в подальшому виявився ОСОБА_12 , однак обвинувачений під час досудового слідства та в суді не зміг назвати адресу та прізвище свого товариша і який як свідок не був відкритий стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного. 
		 
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 122, ч.1 ст.135 КК України, колегія суддів вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, підтвердженим зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та належним чином дослідженими в судовому засіданні, і доводи апеляційних скарг захисника та прокурора цього не спростовують.
		Зокрема, вина ОСОБА_6 в заподіянні потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень та завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу, підтверджується: 
		- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , наданими суду 1-ї інстанції, які вона підтвердила в апеляційному суді про те, що 24 грудня 2013 року вона їхала по автодорозі «Київ-Харків» в напрямку с. Гора Бориспільського району на автомобілі «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , коли побачила, що за нею рухаються ще два автомобілі, і це її насторожило. Вона з`їхала з вказаної автодороги та перетнувши суцільну лінію в`їхала в с. Гора Бориспільського району. Один з автомобілів  джип темного кольору, таким же чином перетнув суцільну лінію і поїхав за її автомобілем, і тоді вона спробувала відірватись від переслідувачів, однак через ожеледицю цього не вдалось. Вона проїхала автозаправну станцію «Shell», на яку не завернула, оскільки думала, що її переслідують співробітники силових структур. Повернувгись на автодорогу «Київ-Харків», яка на той час вже була напівпустою, вона поїхала в напрямку м. Борисполя, і автомобіль, що її переслідував, «Porsche Cayenne», також поїхав у тому ж напрямку та почав створювати перешкоди для її руху. Вона декілька разів об`їжджала цей автомобіль і продовжувала рух в напрямку м. Борисполя. Під час чергової зупинки з салону автомобіля «Porsche Cayenne» вийшов ОСОБА_6 і підійшовши до її автомобіля, намагався відчинити передні ліві двері, однак вони були зачинені. Тоді він розбив скло задніх лівих пасажирських дверей, а вона в черговий раз об`їхала автомобіль нападників та поїхала, збільшивши швидкість руху. Автомобіль «Porsche Cayenne» теж збільшив швидкість руху і почав здійснювати зіткнення з її автомобілем. Внаслідок спричинених механічних пошкоджень її автомобіль зупинився на в`їзді до м. Бориспіль, а сама вона вискочила із салону автомобіля та побігла в напрямку будівельного магазину «Нова лінія». В цей час з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» вискочили двоє чоловіків і побігли за нею та, наздогнавши, вдарили ззаду в потиличну ділянку голови, від чого вона втратила свідомість і впала на землю, а коли частково отямилась, то відчула, що її підняли та утримують. Вона не бачила, але відчувала, що поруч з нею стоїть чоловік кремезної статури і вона впевнена, що цим чоловіком був ОСОБА_6 . Її останніми словами були: «Пам`ятайте, ви вбиваєте матір двох дітей». Після цього вона відчула ще декілька ударів в голову, від яких знову втратила свідомість та впала на землю. Врятували її міліціонери, які вчасно розшукали та викликали швидку допомогу;
		- показаннями свідків ОСОБА_13 , який в день події чергував у спеціальній роті супроводження по м. Борисполю та Бориспільському району, коли невідома особа під`їхала до чергової частини та повідомила про те, що на в`їзді у м. Бориспіль сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений легковий автомобіль, який розташований на автодорозі, однак у ньому немає людей, у зв`язку з чим він направив на місце події наряд у складі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які через деякий час зателефонували і повідомили, що то був автомобіль ОСОБА_9 , на яку був скоєний напад; 
		- показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які патрулюючи територію м. Бориспіль, під`їхали на місце події на виклик чергового та побачили пошкоджений автомобіль «Chevrolet Aveo», у якого було розбите скло задніх лівих пасажирських дверей, а також в декількох місцях був пошкоджений кузов. Через декілька хвилин потому на протилежній частині дороги вони почули слабкий голос людини, якою виявилась ОСОБА_9 , яка стояла на ногах. Обличчя потерпілої було в крові. Температура повітря була нижче 0?. Вони допомогли потерпілій дійти до службового автомобіля та викликали швидку допомогу. 
		- даними копії рапорту інспектора ДПС від 25 грудня 2013 року (а.с.64 т.1), з якого вбачається, що в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року на узбіччі автодороги «Київ-Харків» був помічений автомобіль марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 з пошкодженнями, властивими для дорожньо-транспортної пригоди та виявлена жінка з тілесними ушкодженнями;
		- даними копії протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 (а.с.133-138 т.3), який вказав точні місця виявлення пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Aveo» та самої потерпілої ОСОБА_9 ;
		- даними копії висновку судово-медичної експетризи №8/Е від 04.02.2014 (а.с.3-6 т.7), про те, що у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, перелому носової перетинки зі зміщенням уламків, перелому медіальної стінки правої орбіти, множинних забоїв та саден м`яких тканин обличчя та волосяної частини голови справа, забійної рани нижньої губи та контузії правого ока ІІ-го ступеня, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком більше 21 дня;
		- даними копії висновку експерта №9-1 від 03.02.2014 (а.с.81-97 т.7), з якого вбачається, що автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_2 , неодно-разово контактував з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 ; 
		- даними копій протоколів огляду місця події від 25.12.2013 (а.с.32-46, 47-57 т.3), з яких вбачається, що окрім механічних пошкоджень транспортного засобу «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , на задньому килимку пасажирського сидіння автомобіля виявлено камінь, яким, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_6 розбив скло задніх лівих пасажирських дверей;
		- даними копії протоколу огляду місця події від 25 грудня 2013 року (а.с.58-65 т.3), в ході проведення якого на прибудинковій території (дворі) між будинками по вул. Олімпійській, 2 та 2а в м. Бровари виявлено пошкоджений автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_2 ;
		- даними довідок з інформацією про погодні умови в м. Борисполі та Бориспільському районі, згідно яких в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм;
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за матеріалами відеозапису від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3), а також оптичним диском з відеозаписом цієї слідчої дії (а.с.119 т.3), з яким вбачається, що ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_6 як нападника, якого вона бачила на трасі «Київ-Харків»;
		- даними протоколу огляду відеозапису з відеореєстратора потерпілої ОСОБА_9 , та даними оптичниого дискому з цим відеозаписом (а.с.149 т.12), якими підтверджуються обставини переслідування автомобіля потерпілої автомобілем марки «Porsche Cayenne», створення цим транспортним засобом перешкод для руху автомобіля марки «Chevrolet Aveo», а також здійснення зіткнень з автомобілем потерпілої. Крім того, під час зупинок цих транспортних засобів з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» виходили особи чоловічої статі, які намагались дістатися до салону автомобіля потерпілої;
		- даними копії протоколу огляду місця події від 15 травня 2014 року (а.с.177-179 т.6). в ході якого встановлено, що ОСОБА_6 користувався мобільними телефонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;
		- даними листа начальника Департаменту карного розшуку МВС України №7/4-21 від 8 січня 2014 року (а.с.91-92 т.14),з а яким ОСОБА_6 користувався мобільними телефонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;
		- даними копії аналітичної довідки Департаменту карного розшуку МВС України №7/5-1358 від 18 березня 2014 року (а.с.140-162 т.9), відповідно до якої моніторинг абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_6 , та абонентських номерів інших фігурантів цього кримінального провадження свідчить про те, що обвинувачений був разом з ОСОБА_16 в момент зустрічі ОСОБА_17 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, в м. Києві приблизно о 23 годині 9 хвилин 24 грудня 2013 року. Крім того, 25 грудня 2013 року, одразу після вчинення нападу на потерпілу, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, направились до м. Бровари;
		- копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 грудня 2013 року (а.с.203 т.5) та копією заяви ОСОБА_17 (а.с.205 т.5), в яких він двічі зізнався у тому, що саме він наносив удари в потиличну частини голови потерпілої та в її обличчя;
		- даними вироку Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року, а також вироком Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2015 року, з яких вбачається, що під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_16 керував автомобілем марки «Porsche Cayenne», ОСОБА_18 завдавав удари рукою в потиличну ділянку голови потерпілої, а також в її обличчя. Інша особа, матеріали щодо якої на той час були виділені в окреме провадження, розбила скло задніх лівих пасажирських дверей, а також тримала ОСОБА_9 під час заподіяння ударів в область її голови. 
		При цьому, колегія суддів погоджується з судом 1-ї інстанції, який застосувавши спосіб логічного та послідовного виключення, що ґрунтується на ретельному аналізі наведених вище доказів, дійшов до переконання, що вказаною особою є саме ОСОБА_6 .
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, здобуті у справі докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, і сумніву у їх достовірності та достатності для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості не вбачається, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6 у заподіянні потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КК України, та завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 135 КК України, і доводи апеляційних скарг цього не спростовують.
		 
		При цьому, показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що 23 грудня 2013 року близько 23 години він приїхав у м. Київ в гості до свого друга ОСОБА_11 , який проживає по просп. Перемоги у м. Києві, і протягом чотирьох днів поспіль вживав алкогольні напої та відпочивав, після чого 27 грудня 2013 року поїхав у м. Кам`янське і про подію дізнався виключно з засобів масової інформації, а про свій розшук - з бази даних Інтерполу, суд 1-ї інстанції об`єктивно не взяв до уваги, як такі, що спростовуються сукупністю наведених у вироку фактів. Зокрема, ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження (до стадії визначення порядку та обсягу доказів, що підлягали дослідженню в ході судового розгляду) ОСОБА_6 не міг назвати ні адреси, ні прізвища свого товариша, у якого проживав. На суперечливість показань обвинуваченого вказує і той факт, що в ході досудового розслідування ОСОБА_6 вказував, що з «товаришем ОСОБА_11 » познайомився коли виступав посередником під час організації купівлі-продажу земельної ділянки під маркет. Разом з тим, ОСОБА_19 в судовому засіданні суду 1-ї інстанції категорично стверджував, що жодні ділові стосунки з ОСОБА_6 не підтримував, спільних проектів чи справ з ним ніколи не вів.
		Про вигаданість вказаного «алібі» свідчать і записи у вилученому в ході обшуку 23.08.2017 за місцем перебування ОСОБА_6 записникові, де на одному з аркушів зазначено: «Дима рыжий. Нужно что бы ОСОБА_20 подтвердил алиби» (т.12, а.с. 76). В суді 1-ї інстанції ОСОБА_6 стверджував, що зазначений запис він зробив для дружини, аби вона зв`язалася з ОСОБА_11 для підтвердження його невинуватості, однак такі показання об`єктивно викликають сумнів у правдивості, оскільки у запису йдеться про ОСОБА_21 , який мав би підтвердити алібі, а не ОСОБА_11 .
		 
		Що стосується доводу сторони захисту стосовно недопустимості протоколу впізнання за відеозаписом від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3) внаслідок того, що ОСОБА_6 на відміну від інших, не був одягнений у верхній одяг, спростовується самим відеозаписом, на якому усі особи одягнені по різному і ОСОБА_6 з поміж них нічим не виділяється, оскільки усі особи мають зовнішній вигляд та одяг без різких відмінностей один від одного.
		Крім того, ОСОБА_6 , як одного з нападників, потерпіла ОСОБА_22 впізнала за своєрідною ходою, яка відрізняла його від інших, і це підтверджується показаннями самого обвинуваченого по те, що в грудні 2013 року він переніс операцію на нозі, що вплинуло на його ходу.
		 
		Таким чином, досліджені та належно перевірені докази у своїй сукупності та взаємзв`язку свідчать про вчинення злочинів саме ОСОБА_6 , і висновок суду 1-ї інстанції про це доводами апеляційної скарги не спростовується.
		 
		Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про помилковість висновків суду першої інстанції щодо зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.122, ч.1 ст.135 КК України, то колегія суддів вважає недоречним при цьому посилання прокурора на постанову Верховного Суду України від 18.06.2015 №5-24к15 щодо справи, у якій знаряддям злочину був ніж з довжиною леза більше 146 мм та яким засуджений завдав потерпілій декілька ударів у область грудної клітини, у той час, як у даному випадку стосовно потерпілої ОСОБА_9 під час нанесення тілесних ушкоджень будь-які знаряддя, пристосовані для позбавлення її життя, не застосовувались, а каменем було розбите заднє праве скло автомобіля, найбільш віддалене від потерпілої.
		До того ж з об`єктивних обставин справи, за умови наявності умислу у ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 , жодних перешкод для доведення його до кінця не існувало. Як зазначила сама потерпіла в суді, після її слів: «Пам`ятайте, ви вбиваєте матір двох дітей», її бити перестали. 
		 
		Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що під час вчинення злочину в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була близько нуля градусів і потерпіла без свідомості могла замерзнути, з урахуванням даних, що характеризують обстановку вчинення злочину жодним чином не підтверджують умислу обвинуваченого на вбивство потерпілої.
		Зокрема, поза увагою прокурора залишилися дані про те, що автомобіль потерпілої, неподалік якого знаходилася і сама потерпіла, був залишений на проїжджій частині дороги «Київ-Харків» в межах міста Бориспіль, тобто у місці інтенсивного руху автомобілів навіть у нічний час доби і за свідченням працівників міліції свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , частота руху автомобілів на місці злочину складала приблизно один автомобіль за хвилину, а тому місцева міліція була повідомлена про автомобіль «Шевроле Авео», який знаходився в першій полосі руху траси «Київ-Харків» з ознаками зовнішніх ушкоджень, майже одразу після злочину. Сама ж потерпіла трималася на ногах.
		 
		Крім того, згідно обвинувального акту (стр. 5-6), стороною обвинувачення ставиться у вину ОСОБА_6 спільне з ОСОБА_17 співвиконання об`єктивної сторони злочину з метою залякування потерпілої ОСОБА_9 , обвинувальний вирок відносно якого від 06 квітня 2015 року ухвалений Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 135 КК України, набрав законної сили та досліджений в суді першої інстанції у даній справі. Однак, усупереч прямим вимогам КК України стосовно кваліфікації дій співучасників, сторона обвинувачення без наведення мотивів, по різному кваліфікує діяння співвиконавців одного й того самого злочину ОСОБА_6 і ОСОБА_17 .
		 
		За таких обставин, доводи апеляційних скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, без наведення переконливих доказів вини ОСОБА_6 , неправильну кваліфікацію його дій і вмотивовану оцінку показань потерпілої та письмових доказів по справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, і такими,що задоволенню не підлягають.
		 
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і є правильним. Підстав для пом`якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.
		 
		З урахуванням того, що при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни, а апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого управляння спеціальних розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_6  без зміни. 
		Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		Судді: _______________  ______________  _______________
		  ОСОБА_2    ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...