Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/2987/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2020.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 14-285цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2019 року
		м. Київ
		Справа № 761/2987/18
		Провадження № 14-285цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаСитнік О. М., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, постановлену суддею Осауловим А. А., 
		та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
		у справі за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ «КБ «Надра», банк відповідно),
		про стягнення залишку коштів гарантованого відшкодування за вкладом, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії. 
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1.  У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили: стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1: невиплачений залишок гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 41 049,05 грн; три проценти річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; завдані збитки (упущену вигоду) у розмірі 13 процентів річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди; зобов`язати Фонд акцептувати на користь ОСОБА_1 в четверту чергу кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 4 259,91 грн. Також просили стягнути з Фонду на користь ОСОБА_2 : невиплачений залишок гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 39 000,55 грн; три проценти річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; упущену вигоду у розмірі 13 процентів річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		2.  На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що 26 листопада 2013 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір про надання пакета послуг «ПУ Перший» № 2958239, за яким відкрито банківські рахунки, зокрема: поточний картковий рахунок у доларах США №  НОМЕР_1 , поточний накопичувальний рахунок у доларах США № НОМЕР_3. 27 листопада 2014 року ті ж сторони уклали договір строкового банківського вкладу № 2075012, за яким банк прийняв від ОСОБА_1 банківський вклад у розмірі 7 500 дол. США. 
		3.  На 06 лютого 2015 року на поточних рахунках ОСОБА_1 за договором від 26 листопада 2013 року № 2958239 залишок коштів становив 1 317,82 дол. США, а за договором від 27 листопада 2014 року № 2075012 - 7 512,91 дол. США. 
		4.  26 листопада 2014 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір про надання пакета послуг «ПУ Перший» № 3277783, за яким відкрито банківські рахунки, зокрема поточний картковий рахунок у доларах США № НОМЕР_2 . 27 листопада 2014 року ті ж сторони уклали договір строкового банківського вкладу з поповненням № 2075015, за яким банк прийняв від ОСОБА_2 банківський вклад у сумі 50 дол. США, який у подальшому неодноразово поповнювався на загальну суму 7 500 дол. США. 
		5.  На 06 лютого 2015 року на поточному рахунку ОСОБА_2 №  НОМЕР_2 за договором від 26 листопада 2014 року № 3277783 залишок коштів становив 89,32 дол. США, а за договором банківського вкладу від 27 листопада 2014 року № 2075015 - 7 512,91 дол. США. 
		6.  05 лютого 2015 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) прийняло постанову № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних». В цей же день виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
		7.  21 квітня 2015 року банк розпочав виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 06 лютого 2015 року, та за договорами банківського рахунку. З 29 квітня 2015 року банк розпочав виплати коштів за договорами, строк дії яких закінчився до 15 квітня 2015 року, а також продовжив виплати за договорами банківського рахунку. 
		8.  21 квітня 2015 року через банк-агент - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») ОСОБА_1 отримав відшкодування за договором банківського рахунку пакета послуг «ПУ Перший» від 26 листопада 2013 року № 2958239 у загальному розмірі 23 720,45 грн. 
		9.  18 травня 2015 року через банк-агент - АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 отримав відшкодування за договором банківського вкладу від 27 листопада 2014 року № 2075012, строк якого сплив 27 лютого 2015 року, у розмірі 135 230,60 грн. Відшкодування за вкладами виплачено за курсом 17,999763 грн за долар США. 
		10.  07 травня 2015 року через банк-агент - АБ «Укргазбанк» ОСОБА_2 також отримала відшкодування за вкладами у загальному розмірі 136 838,34 грн. Відшкодування за вкладами виплачено за курсом 17,999763 грн за долар США. 
		11.  Не погодившись з розміром виплаченого відшкодування, позивачі направили відповідачу претензійні заяви з вимогами про виплату недоплаченої курсової різниці, а також сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у відповідь на які отримали листи про відмову в задоволенні заяв.
		12.  Унаслідок порушення зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за вкладами у неплатоспроможному банку позивачам, за їх твердженнями, завдано моральної шкоди, розмір якої вони визначили з огляду на вимоги розумності та справедливості.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		13.  Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 10 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; роз`яснив позивачам, що із заявленими вимогами слід звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства. 
		14.  Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір щодо переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		15.  У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили зазначені судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу 
		16.  Скаржники посилаються на те, що позов не містив вимог щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та/або вимог щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат. З огляду на зміст позовних вимог позов не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства. Відповідач порушив права позивачів на отримання коштів гарантованого відшкодування за валютними вкладами в неплатоспроможному банку, і такі права є суто цивільними.
		17.  Крім того, скаржники зауважили, що під час розгляду справи вони подали заяву про зміну підстав позову, в якій уточнили юридичний характер спору як позову про відшкодування шкоди, при цьому не змінювали предмета позову. Зазначили, що оскаржувані судові рішення про закриття провадження у справі унеможливлюють захист порушених відповідачем цивільних прав позивачів.
		18.  Посилаючись на положення статей 11, 509 ЦК України, скаржники вважали, що обов`язок Фонду сплатити на користь вкладників кошти гарантованого відшкодування за вкладами в неплатоспроможному банку відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) є зобов`язанням, яке виникло безпосередньо з акта цивільного законодавства, а саме із Закону. Тобто спір є приватноправовим і має розглядатися в порядку цивільного судочинства. 
		19.  Скаржники послалися на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16, від 16 та 23 серпня 2017 року у справах № 6-782цс17  та № 6-1114цс17 відповідно, від 05, 10 та 12 липня 2017 року у справах № 6-1094цс17, № 6-1113цс17 та № 6-1096цс17 відповідно, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала. Також указали на постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17.
		20.  У додаткових поясненнях, надісланих до Великої Палати Верховного Суду, скаржники просили, зокрема, їхню касаційну скаргу задовольнити і за наслідками розгляду справи зробити висновок про те, що єдиним ефективним способом захисту прав вкладників на отримання коштів гарантованого відшкодування, порушених Фондом, його працівниками та (або) самими неплатоспроможними банками після початку процедури виведення їх з ринку, є стягнення коштів безпосередньо з Фонду в порядку цивільного судочинства за правилами ЦПК України.
		Доводи інших учасників справи
		21.  У відзиві на касаційну скаргу Фонд просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважав, що скарга є безпідставною, а висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі правильні. Спір стосовно права на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не пов`язаний з процесом ліквідації банку, а стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодування за вкладами.
		22.  Уповноважена особа Фонду також подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що скарга є безпідставною. Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду в сумі, що не перевищує 200 000 грн, є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати такого відшкодування. На її думку, позов має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Рух касаційної скарги
		23.  Колегія суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 22 травня 2019 року на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		24.  Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		25.  Суди попередніх інстанцій установили, що між позивачами та банком укладені договори банківського рахунку, за умовами яких банк прийняв від позивачів грошові кошти. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 05 червня 2015 року № 113 і постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року № 356 з 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду. Позивачі отримали гарантоване відшкодування за своїми договорами, однак не погоджуються з їхнім розміром.
		26.  Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про існування між сторонами публічно-правового спору та про його належність до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.
		27.  Спірні правовідносини регулюються Законом, яким установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		28.  Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону граничного розміру відшкодування за вкладами. Цей правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2505/18, від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.
		29.  Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування) є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.
		30.  Натомість спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц.
		31.  Позивачі визначили відповідачем саме Фонд, усі позовні вимоги вони заявили саме до Фонду, а не до банку як сторони відповідного договору. 
		32.  Позовні вимоги у справі, що розглядається, а саме: стягнення з Фонду невиплаченого залишку гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «КБ «Надра», трьох процентів річних з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі, завданих збитків (упущену вигоду) у розмірі 13 процентів річних відповідно до розрахунку станом на день ухвалення рішення у справі; відшкодування моральної шкоди, - випливають із дій Фонду з виплати гарантованого відшкодування. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19) та Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18).
		33.  Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про публічно-правовий характер спору, який належить до юрисдикції адміністративних судів. 
		34.  Вимоги ОСОБА_1 акцептувати на його користь у четверту чергу кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 4 259,91 грн тісно повязані з першою вимогою позивача. Якщо під час вирішення такого спору суд адміністративної юрисдикції дійде висновку про те, що Фонд як суб`єкт владних повноважень неправильно визначив суму гарантованого відшкодування, що підлягає виплаті, і позивач має право на грошові кошти (недоплачену курсову різницю) в сумі, що перевищує встановлений законом граничний розмір відшкодування, наведене буде підставою для включення банком відповідних вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів із залишком суми, що перевищує 200 тис. грн. Відповідно до Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 серпня 2017 року № 3711,підставою для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону),  за яким, зокрема, виникають кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено згідно з вимогами статті 26 Закону. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону. 
		35.  З огляду на вищевикладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16 та від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16, щодо визначення цивільної юрисдикції з розгляду подібних спорів. Крім того, у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 161/11401/17 (провадження № 14-41цс19) Велика Палата Верховного Суду вже відхилила як неприйнятні з огляду на усталену судову практику доводи позивача про те, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, та про необхідність застосування у ній висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.
		36.  Разом з тим Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо визначення цивільної юрисдикції, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у цивільній справі  № 6-1297цс17, оскільки відповідачем у цій справі був саме банк в особі Фонду, а не Фонд як суб`єкт владних повноважень, і суд присудив стягнення на користь позивача саме з банку в особі Фонду. Тому суб`єктний склад та характер спірних правовідносин у цій справі відрізняються від справи, що розглядається. Відтак посилання скаржників на правові висновки, викладені у зазначеній постанові, не заслуговують на увагу.
		37.  Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на різну, як вважають скаржники, судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України з огляду на відмінні обставини таких справ та характер спірних відносин.
		38.  Так, необґрунтованим є посилання скаржників на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Постанова містить висновок про те, що справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства. Разом з тим, у справі  № 14-68цс18 фізична особа зверталася до військової частини з позовом про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми й на момент звернення до суду між сторонами вже був вирішений адміністративний спір щодо стягнення з військової частини суми одноразової грошової допомоги. Натомість у справі, що розглядається, заявлені до Фонду позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних з урахуванням індексу інфляції тісно пов`язані з позовними вимогами до Фонду як до суб`єкта владних повноважень, які, як зазначалося раніше, підлягають вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства. 
		39.  У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року, ухваленій у справі № 813/2776/16 (провадження № 11-487апп18), спір стосувався дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення фізичної особи до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, за наявності у неї кредитного договору, забезпеченого договором застави, предметом якоїє банківський вклад (депозит) позивачки. Включення фізичної особи до реєстру вкладників залежало від виконання нею договірних зобов`язань, визначення стану такого виконання та відповідно наявності залишку грошових коштів на рахунку, що є предметом застави за кредитним договором. Цей спір стосувався виконання договірних зобов`язань між позивачем та банком, оскільки після виконання кредитних зобов`язань можна встановити залишкову суму за договором банківського вкладу (депозиту), яка буде підлягати відшкодуванню. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з наявністю у позивача зобов`язань за кредитним договором, а уповноважена особа Фонду в цьому випадку діяла як орган управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втраті майна та грошових коштів. Отже, враховуючи суть відповідних спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла у цій справі висновку, що вимоги про включення особи до реєстру вкладників для відшкодування коштів за рахунок Фонду прямо пов`язані з виконанням позивачем інших зобов`язань перед цим банком (умов кредитного договору), а тому цей спір не є публічно-правовим.
		40.  Скаржники також помилково вважають, що пред`явлений позов з урахуванням заяви про зміну його правових підстав є позовом про відшкодування шкоди, завданої позивачам протиправними діями відповідача, оскільки вказана заява не була прийнята судом першої інстанції до розгляду. Відтак на розгляді судів попередніх інстанцій перебували позовні вимоги в редакції позовної заяви відповідно до визначених у ній предмета і підстав позову. Тому посилання скаржників на те, що спірні правовідносини мають усі ознаки цивільно-правового делікту і з фактичних обставин справи вбачаються всі чотири компоненти, необхідні для задоволення позову про відшкодування шкоди, не спростовує висновків Великої Палати Верховного Суду про публічно-правовий характер спірних відносин і необхідність розгляду пред`явлених вимог у порядку адміністративного судочинства.
		41.  Також скаржники посилаються на інші правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які, на їх думку, стосуються спірних правовідносин та зберігають актуальність для поточної практики, оскільки остання від них не відступала.
		42.  У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виходячи із системного тлумачення положень статей 403, 404 ЦПК України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що відступ від висновку щодо застосування норми права може мати місце саме у подібних правовідносинах.
		43.  Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 640/7794/16-ц (провадження № 14-133цс18), на яку посилаються скаржники в контексті оскарження судових рішень про закриття провадження у цивільній справі, стосувалася розгляду позову фізичної особи до інших фізичних осіб та Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про виключення майна з-під арешту. Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого цивільного права, а саме права власності на майно, тому цей спір підвідомчий судам цивільної юрисдикції.
		44.  Інша наведена скаржниками постанова від 23 травня 2018 року, ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 802/233/16-а (провадження № 11-290апп18), стосувалася розгляду справи за позовом фізичної особи до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та свідоцтва про право власності. 
		45.  Необґрунтованим є також посилання скаржників на інші постанови Верховного Суду України у справах за позовом фізичних осіб до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області щодо відшкодування шкоди (від 05, 10 та 17 липня 2017 року у справах № 6-1094цс17,  № 6-1113цс17, № 6-1096цс17, від 16 та 23 серпня 2017 року у справах № 6-782цс17, № 6-1114цс17), оскільки в цих справах спірні правовідносини сторін також відрізняються від правовідносин у справі, що розглядається. 
		46.  Таким чином, спірні правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, є очевидно неподібними. 
		47.  Скаржники також посилаються на те, що у разі їх звернення до суду в порядку адміністративного судочинства у відкритті провадження буде відмовлено з мотивів пропущення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а в разі поновлення цього строку судом - у задоволенні цього позову буде відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. 
		48.  Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		49.  Таким чином, наведені питання, в тому числі поважність причин у випадку спливу позовної давності, підлягають з`ясуванню відповідним судом, що розглядає справу.
		50.  За відсутності судового рішення суду адміністративної юрисдикції, яке б перешкоджало зверненню до нього з відповідними позовом як до суду, встановленого законом, відсутні й правові підстави для висновку про унеможливлення захисту порушених прав позивачів. Тому посилання скаржників на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 461/519/17 (провадження № 14-264цс18), не заслуговують на увагу. 
		Щодо суті касаційної скарги
		51.  Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		52.  Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 цього ж Кодексу).
		53.  Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		54.  Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм законодавства.
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 761/2987/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                    О. М. Ситнік 
		Судді:                             Н. О. Антонюк                                   О. Р. Кібенко
		Т. О. Анцупова                                  В. С. Князєв 
		С. В. Бакуліна                                    Л. М. Лобойко 
		В. В. Британчук                                 Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                     О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                       В. В.   
		Пророк Д. А.   Гудима Л. І.     
		Рогач В. І.   Данішевська О. С.     
		Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю.     
		Уркевич О. С.   Золотніков О. Г.  Яновська
		 
		Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанову оформлено суддею Кібенко О. Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...