Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2655/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2020. Зареєстровано: 15.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: 22-ц/801/69/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 138/2655/19
		Провадження № 22-ц/801/69/2020
		Категорія: 114
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Лисенко  Т. Ю.
		Доповідач:Ковальчук О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2020 рокуСправа № 138/2655/19м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого                Ковальчука О.В.,
		суддів :                         Сала Т. Б., Якименко М. М.,
		за участю секретаря Кирилюк Л. М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, про видачу обмежувального припису,
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 21 жовтня 2019 року в м. Могилів-Подільському суддею цього суду Лисенко Т. Ю., дата складання його повного тексту не відома, 
		В С Т А Н О В И В:
		В жовтні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5 , заінтересовані особи:  ОСОБА_2 , Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із заявою про видачу обмежувального припису, мотивуючи її тим, що вона та ОСОБА_2 з 02 травня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 02 квітня 2015 року шлюб розірвано, а з червня 2017 року ОСОБА_2 вчиняє щодо неї та їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 фізичне та психологічне насильство. Так, ОСОБА_2 неодноразово спричиняв заявнику тілесні ушкодження, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, обзивав образливими словами та принижував, водночас, він спричиняв фізичний біль і їх сину, завдавав шкоди його психологічному, душевному та моральному здоров`ю.
		Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, а також зверталась до Могилів-Подільського міського голови із заявами про проведення із ОСОБА_2 профілактичних бесід та винесення попереджень щодо неприпустимості таких дій відносно неї та сина ОСОБА_5 . За результатами цих заяв, відносно ОСОБА_2 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України, а також проведені з ним профілактичні бесіди, на яких рекомендовано налагодити відносини із сином ОСОБА_5 та попереджено про відповідальність за протиправну поведінку відносно дитини та заявника.
		Разом з тим, неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів та органів місцевої влади не припиняють протиправних дій ОСОБА_2 , кримінальні провадження відносно нього не розслідуються належним чином, профілактичні бесіди позитивного результату не дають та він продовжує здійснювати насильство щодо заявника та малолітньої дитини.
		Пославшись на викладене і на те, що заявник та її син ОСОБА_5 постійно перебувають у стресовій ситуації, відчувають нервове напруження, небезпеку та незахищеність,  ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк 6 місяців та визначити останньому тимчасові обмеження його прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 та відносно неї, а саме: заборонити наближення на 100 метрів до місця їх проживання; до місця навчання малолітнього сина; до місця роботи ОСОБА_1 ; заборонити кривднику вести листування, телефонні переговори з малолітнім сином та заявником або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
		Не погодившись із ухваленим рішенням,  ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити.
		Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
		Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
		Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 02 травня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2015 року (а. с. 27).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 26).
		Листом № 82-4423 від 09 червня 2017 року Могилів-Подільська місцева прокуратура повідомила  ОСОБА_1 про те, що за її заявою від 09 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (а. с. 28).
		Згідно з повідомленням Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 11 жовтня 2017 року, до якого долучено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, кримінальне провадження за № 42017021220000037, внесене до ЄРДР від 09 червня 2017 року, закрите 10 липня 2017 року (а. с. 29-32). 
		Відповідно до витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 12017020220000469 01 липня 2017 року органом досудового розслідування внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за заявою ОСОБА_1 , яка вказала, що 27 червня 2017 року ОСОБА_2  спричинив їй тілесні ушкодження (а. с. 33).
		У висновку експерта № 190 від 01 липня 2017 року зазначено, що за результатами медичної експертизи, експерт дійшов підсумку, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження, які виникли, можливо, 27 червня 2017 року та належать до категорії легких тілесних ушкоджень (а. с. 34).
		У протоколі допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка від 15 вересня 2017 року, проведеного за участю психолога, зазначено, що під час допиту дитина ОСОБА_5 показав, що 01 липня 2017 року його батько ОСОБА_2  та мати ОСОБА_1  сперечалися, від чого йому, ОСОБА_5 , було страшно і він закрив вуха руками. Батько взяв його на руки та хотів з ним піти, але мати не пускала його і батько дверима притискав їй руку. Також дитина повідомила, що батько часто спричиняв матері тілесні ушкодження і йому, ОСОБА_5 , в цей час було страшно та він плакав. Крім цього, дитина зазначила, що боїться батька, їй неприємно з батьком спілкуватись, а коли вона помічає автомобіль батька, то хоче, щоб батько його не помітив та проїхав далі (а. с. 35-36).
		Відповідно до психологічної характеристики від 04 жовтня 2017 року № 01-11/570, виданої Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, з ОСОБА_5 проведено роботу у вигляді індивідуальних консультацій, під час яких дитина вказувала, що її батько є поганим, ображає мати та бабусю. У дитини спостерігається відчуття страху до батька, його поведінки. Хлопчик виявляє негативні емоції та страх щодо поведінки батька, яка негативно впливає на особистість дитини, викликає у останньої тривожність та стрес. Рекомендовано обмежити спілкування з батьком на певний період, батькам: приділяти належну увагу дитині, яка потребує турботи, емоційного тепла (а. с. 37).
		17 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до відділу поліції заяву з вимогою скласти відносно ОСОБА_2  протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім`ї (а. с. 59-60).
		Відповідно до витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 12018020220000064 від 18 січня 2018 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України, 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про те, що  ОСОБА_2  вчинив щодо неї та її малолітнього сина хуліганські дії (а. с. 39).
		12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про те, що  ОСОБА_2  вчинив щодо неї кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 126 КК України (а. с. 38).
		Згідно з витягом з ЄРДР з кримінального провадження № 12018020220000127 15 лютого 2018 року внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_1 про те, що  ОСОБА_2  12 лютого 2018 року здійснив щодо неї насильницькі дії, які завдали їй фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень (а. с. 41).
		У висновку експерта № 57 від 23 лютого 2018 року зазначено, що за результатами медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_1  мали місце тілесні ушкодження, які виникли, можливо, 12 лютого 2018 року та належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я більше 6 діб (а. с. 42).
		15 листопада 2017 року, 23 листопада 2017 року, 11 грудня 2017 року, 12 січня 2018 року, 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 зверталась з заявами до Могилів-Подільського міського голови, начальника Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області та керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури з проханням провести ОСОБА_2  бесіди щодо неправомірних дій останнього та винесення письмового застереження щодо його неналежного ставлення до дитини ОСОБА_5 (а. с. 46, 48, 51, 56-57, 68-69, 71-72, 74-75).
		13 лютого 2018 року, 13 березня 2018 року, 26 квітня 2018 року ОСОБА_1  на ім`я Могилів-Подільського міського голови подавала письмове пояснення та заяви, в яких просила орган опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради звернутись до суду із заявою про видачу відносно ОСОБА_2 обмежувального припису (а. с. 63-64, 65, 67).
		Відповідно до висновків про результати розгляду звернень від 07 серпня 2017 року, 11 грудня 2017 року, 19 грудня 2017 року та 21 грудня 2017 року, а також листів за вих. № 7890/223/04/2017, № 11019/223/02-2017, 11282/223/02-17, 11244/223/01-2017 Могилів-Подільським ВП ГУНП у Вінницькій області не виявлені ознаки кримінального правопорушення під час перевірок, здійснених за заявами ОСОБА_1 від 07 серпня 2017 року, 05 грудня 2017 року та 11 грудня 2017 року (а. с. 43-44, 49-50, 52-55).
		За результатами заяв ОСОБА_1  до Могилів-Подільської міської ради службою у справах дітей, сім`ї та молоді проведені профілактичні бесіди із ОСОБА_2 щодо виконання ним батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , про що повідомлено заявника листами № 11-07/508 від 01 грудня 2017 року, № 11-07/67 від 08 лютого 2018 року, № 11-07/469 від 14 лютого 2018 року (а. с. 47, 58, 70).
		За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про те, що у разі вчинення дій щодо неналежного виконання батьківських обов`язків її може бути притягнуто до адміністративної відповідальності (а. с. 91).
		Відповідно до довідки Дошкільного навчального закладу № 6 «Берізка» м. Могилів-Подільського ОСОБА_2 цікавиться вихованням та навчанням його сина ОСОБА_5 у навчальному закладі, хоча проживає окремо від родини. Мати дитини перешкоджає батькові бачитись з дитиною, хоча дитина при зустрічі вільно, не примусово йде на контакт з батьком, радіє зустрічі з ним (а. с. 90).
		Рішеннями виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 25 жовтня 2016 року та виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 25 жовтня 2016 року № 347, від 27 квітня 2017 року № 122 визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 (а. с. 99-102). 
		Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 12 жовтня 2017 року № 308 про участь батька у вихованні дитини від 12 жовтня 2017 року вирішено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 налагодити відносини, з метою нормалізації психологічного стану сина, його фізичного, духовного та морального розвитку (а. с. 98).
		З встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 до адміністративної або кримінальної відповідальності за насильство в сім`ї не притягався, термінового заборонного припису стосовно нього у встановленому Законом порядку винесено не було, висновки експерта за результатами медичних експертиз не містять жодного доказу, що саме він заподіював ОСОБА_1 тілесні ушкодження, процесуальні рішення про відмову у задоволенні заяв у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак протиправних діянь щодо заявника та сина ОСОБА_5 , у передбаченому законом порядку не оскаржувались, що свідчить про згоду заявника з ними, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявник не довела наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та їх малолітньої дитини і потребу у їх захисті в порядку, передбаченому Законом.
		Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що оскільки заявник самостійно виховує сина і останній обмежений в побаченнях з батьком, то саме вона формує світогляд дитини щодо сприйняття батька та не намагається налаштувати дитину на позитивне ставлення до батька, створити умови для їх спілкування, отже негативне ставлення дитини до ОСОБА_2 може бути наслідком як і певних конфліктів між батьками, так і наслідком пасивної поведінки матері у формуванні ставлення сина до свого батька, що, в свою чергу, підтверджує наявність конфліктних взаємовідносин між колишнім подружжям, проте не конкретних фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у будь-якій формі відносно заявника, та тим більше відносно дитини.
		Виходячи з аналізу зазначених вище норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не приймає долучену до апеляційної скарги довідку Дошкільного навчального закладу № 1 м. Могилів-Подільського Вінницької області № 1 від 22 січня 2018 року, оскільки вказану довідку заявник до місцевого суду не подавала, письмово не повідомляла про об`єктивні причини неможливості її надати, клопотання про встановлення додаткового строку для її подання не заявляла, та, долучивши таку довідку до апеляційної скарги, не заявила клопотання про її приєднання до матеріалів цивільної справи та не надала доказів неможливості її подання до місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від неї.
		Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року без змін.
		Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
		Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
		 
		Головуючий                                            О. В. Ковальчук
		Судді :                                                 Т. Б. Сало
		                                                                М. М. Якименко
		 
		Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...