Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/8775/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2020. Зареєстровано: 15.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: 850/14095/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		14 січня 2020 року           справа №200/8775/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/8775/19-а (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		                                                  УСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		В обґрунтування позову зазначила, що 09.04.2019 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) з тих підстав, що станом на 09.04.2019 позивач набула стаж за вислугою років, який становить 24 роки. Проте, в призначенні такої пенсії було відмовлено через недостатність стажу.
		ОСОБА_1 наголошувала, що до вислуги років, яка дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, у числі інших, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. При цьому, закон не пов`язує зарахування до стажу факт знаходження у такій відпустці з будь якими умовами або обмеженнями (як, наприклад роботу на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури). Відпустка по догляду за дитиною надавалася позивачу в період з 28.12.1993 по 10.07.1995 під час роботи в Димитровському міському суді, де позивач працювала на посаді помічника голови Димитровського міського суду, яка є посадою державного службовця, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
		На підставі вказаного просила суд:
		-          визнати протиправним і скасувати рішення Управління від 18 квітня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 86 Закону № 1697-VІІ;
		-          зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи прокурором, що дає право на пенсію за вислугою років, період находження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - період з 28.12.1993 по 10.07.1995, що становить 1 рік 6 місяців 10 днів;
		-          зобов`язати Управління вчинити певні дії - призначити позивачу пенсію за вислугою років на підставі ст. 86 Закону № 1697-VІІ.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що місцевий суд не навів жодного мотиву, чому він прийшов до висновку про доведеність суб`єктом владних повноважень законності прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування до стажу роботи на прокурорських посадах періоду знаходження у відпустці по догляду за дитиною. Апелянт наголошує, що положення ст. 86 Закону № 1697-VІІ, зокрема згадана в ній відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є самостійною складовою вислуги, що дає право на призначення пенсії, незалежно від місця роботи жінки в той період.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
		В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 09.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою № 1509 про призначення пенсії за вислугою років згідно ст. 86 Закону № 1697-VІІ.
		Відповідно рішення Управління від 18.04.2019,  згідно з даними трудової книжки в період з 01.09.1991 по 06.02.1997 позивач перебувала в трудових відносинах з Димитрівським міським народним судом та з Красноармійською міжрайонною прокуратурою і одночасно навчалася заочно у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. За таких обставин немає законних підстав щодо зарахування половини вищевказаного строку навчання у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого до вислуги років, що дає право па пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VІІ. Вищим адміністративним судом України по справі № 235/905/14-а  10.07.2014 було розглянуто питання по зарахуванню позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.  Відповідно до винесеної постанови у наведеній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов`язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливості продовжувати роботу чи службу па певних посадах або в певних умовах праці у зв`язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за вислугу років згідно ст. 86 Закону № 1697-VІІ, так як на момент звернення позивачка не має необхідного стажу за вислугу років - 24 роки.
		Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ,  з 10.03.1992 позивач переведений на посаду помічника голови Димитровського міського народного суду; 02.10.1996 позивач звільнена за переведенням на роботу до органів прокуратури.
		Відповідно довідки Димитровського міського суду Донецької області від 04.09.2014 № 2372, ОСОБА_1 з 12.01.1994 по 19.11.1996 надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також у цій довідці зазначено, що позивача слід вважати такою, що стала до роботи з 01.08.1995.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
		Перевіряючи відповідність закону, вчиненої суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах дії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2014 року по справі № 235/905/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання до вчинення певних дій, позивач з 10 березня 1992 року по 2 жовтня 1996 року працювала на посаді помічника голови Димитровського міського народного суду Донецької області. Закінчивши навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого, позивач отримала вищу освіту за спеціальністю «правознавство» та кваліфікаційний рівень спеціаліста, що підтверджується дипломом від 7 лютого 1997 року. ОСОБА_1 навчалася заочно, водночас працюючи помічником голови Димитровського міського народного суду Донецької області. У подальшому позивач згідно даних трудової книжки працювала в органах прокуратури. У цій справі колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов`язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв`язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду находження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів виходить з такого.
		Так, відповідно до преамбули Закону № 1697-VII, цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
		Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.
		Згідно ч. 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
		Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
		Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
		Отже, враховуючи, що на час звернення із заявою про призначення пенсії загальна вислуга років ОСОБА_1 , яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, є недостатньою для призначення спірної пенсії (22 роки 6 місяців 10 днів), оскільки період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не підлягає зарахуванню до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII у зв`язку з тим, що вказана відпустка не пов`язана роботою позивача на посадах, які дають право на призначення спірної пенсії, а саме: на посаді помічника судді, яка не відноситься до посад, передбачених ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII.  
		За таких обставин, позивач станом на час звернення до Управління права на призначення спірної пенсії не набула.
		Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 428/8222/17.
		Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 28.12.1993 по 10.07.1995) не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки позивач на час виходу у вказану відпустку не працювала на прокурорських посадах, тобто за спеціальністю.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків, в свою чергу, вона не містить інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  
		За встановлених в цій справі обставин та, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскарженого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і у задоволенні позову слід відмовити.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 250, 308, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
		 
		                                                          ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 200/8775/19-а - залишити без змін.
		Повне судове рішення - 14 січня 2020 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                 І. В. Сіваченко
		 
		 
		Судді                                                                                            А. А. Блохін 
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                 Т. Г. Гаврищук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...