Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/12702/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2020. Зареєстровано: 16.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2020.
Дата набрання законної сили: 08.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 грудня 2019 року Справа № 160/12702/19   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа 1 Акціонерне товариство «Банк Форвард», третя особа 2 Акціонерне товариство «Ощадбанк» про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні №60274048, -
		ВСТАНОВИВ:
		11.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа 1 Акціонерне товариство «Банк Форвард», третя особа 2 Акціонерне товариство «Ощадбанк», в якому позивач просить:
		- визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2019 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.11.2019 року у ВП №60274048.
		Позовна заява обґрунтована тим, що з 14.03.2016 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за конкрактом у військовій частині НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . З 17.03.2016 року місце проживання позивача офіційно зареєстроване за адресою місцезнаходження військової чстини НОМЕР_1 м. Нікополь, що підтверджується штампом у паспорті громадянина України позивача серії НОМЕР_2 . Зазначено, що для отримання грошового забезпечення за несення військової служби позивачем було відкрито на своє ім`я картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» за № НОМЕР_3 . Проте, 09.12.2019 року позивач не зміг зняти готівку з банківської карти та дізнався, що його картковий рахунок заблоковано. Позивачем зауважено, що на його картковий рахунок накладено арешт на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про стягнення з боржника, яким є позивач, на користь АТ «Банк Форвард». Зазначену постанову було винесено 01.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.В. в рамках ВП№ 60274048. При цьому, позивач наголошує, що не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження № 60274048 від 01.11.2019 року та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 60274048 від 01.11.2019 року, а також не володіє інфомацією, на підставі якого виконаного напису нотаріусу (номер, дата, розмір заборгованості) відбувається примусове стягнення грошових коштів з нього.
		Зазначено, що відповідачем не дотримано вимоги ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.
		Позивачем зауважено, що місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак, такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
		Також, вказано, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. не додержано норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та не направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження, у такому разі, на думку позивача, відповідач не вправі був вчиняти виконавчі дії.
		Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/12702/19. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №60274048, що було відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київської області Кондратюк В.С., до набрання рішенням суду законної сили.
		27.12.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зауважив, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_4 , відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Зазначив, що згідно з довідкою, наданою АТ «Банк Форвард», за позивачем обліковуються рахунок: НОМЕР_4 та наявні на цьому рахунку грошові кошті. На думку відповідача, в даному випадку, порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		З посиланням на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, відповідач вказав, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
		Також, зауважив, що правова позиція відповідача ґрунтується на постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15.
		Крім цього зазначив, що приватним виконавцем, відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», на адресу позивача було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження №60274048 від 10 жовтня 2019 року рекомендованим поштовим відправленням за №0210100134882 на адресу, що зазначена у виконавчому документі. 22 листопада 2019 року лист повернено у зв`язку з неврученням під час доставки. На думку відповідача, права позивача, визначені Законом України «Про виконавче провадження», не були порушені, оскільки приватним виконавцем було виконано вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження з моменту направлення відповідної постанови на адресу суду.
		Також, у відзиві відповідач звернув увагу на те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.11.2019 року приватним виконавцем не виносилася, отже, відповідач вважає, що дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№ 60274048 від 01.11.2019 року та її направлення відповідають нормам чинного законодавства. 
		Треті особи не скористались правом надання пояснень щодо позовної заяви.
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. при винесенні постанови про відкриття ВП №60274048 від 01.11.2019 року.
		При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем був вчинений виконавчий напис №3435 щодо стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14463,94 грн.
		Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця Виконавчого округу міста Київа із заявою (вх. №12660 від 09.10.2019 року) про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем за №3435 від 05.09.2019 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 14463,94 гривень.
		У заяві Акціонерне товариство «Банк Форвард» вказало, що місце знаходження майна (грошових коштів) боржника: рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований іа адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, індекс 01032 та просило у відповідності до вимог статей 3-5, 19, 24, 28, пункту першого частини першої статті 26 та частини другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника.
		01.11.2019 року на підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було відкрите виконавче провадження № 60274048 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14463,94 грн., про що складена оскаржувана постанова. 
		Не погоджуючись із винесенням такої постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
		Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закон №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
		Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII, про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
		Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
		Частиною 1 статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
		Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
		Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 916/1605/15-г від 07.05.2018 року.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте, відповідачем не надано до суду доказів направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження №60274048 від 01.11.2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, не доведено належне сповіщення позивача про відкриття виконавчого провадження.
		Відповідно до статтями 179, 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
		Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIIІ.
		Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		Отже, вищенаведеними нормами чітко встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
		Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що місцем проживання боржника, яким є ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
		Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.
		Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		За частинами 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
		Таким чином, Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника. При цьому, якщо законодавець у Законі №1404-VIII вживає термін «майно», поширюючи його значення на «кошти», то термін «кошти» відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні. Натомість у частині 2 статті 24 Закону №1404-VIII термін «майно» вжито без вказівки про кошти. Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна, в розумінні вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.
		На думку суду, положення частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного (приватного) виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного (приватного) виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку. Окрім цього, таке застосування відповідачем частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, взагалі нівелює принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, оскільки переважна більшість центральних відділень банківських установ зареєстровані в місті Києві. 
		Також, суд вважає за необхідне зазначити, що саме існування відкритих банківських рахунків не підтверджує факту перебування на цих рахунках грошових коштів, а відповідачем не надано до суду жодного доказу наявності таких коштів на вказаному розрахунку позивача  НОМЕР_4 на момент відкриття виконачого провадження. 
		До відзиву на позов відповідач подав довідку третьої особи, в якій зазначено, що АТ «Банк Форвард», підтверджує, що у клієнта, яким є: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській обл., дата видачі 18.07.2005, РНОКПП: НОМЕР_5 , є рахунок НОМЕР_6 від 05.01.2014 в валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105.
		Проте, суд вважає, що наявність в матеріалах справи копії довідки АТ «Банк Форвард» не є підтвердженням інформації про наявність коштів на відповідному рахунку. У довідці лише зазначається, що особа має рахунок НОМЕР_4 від 05.01.2014 в валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард». Тобто, документальне підтвердження того, що на такому рахунку обліковуються грошові кошти, належні боржнику, на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутні.
		Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.
		Суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням третьої особи  АТ «Банк Форвард», оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою, за якою зареєстровано і розташовано таке товариство, що суперечить принципу, який закладений у ст.24 Закону №1404-VIII, а саме, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16 (адміністративне провадження №К/9901/16029/18), яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у вищезазначеній постанові, дійшов висновку, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках". Таким чином, Верховним Судом звернута увага саме на момент звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунках у банках. Проте, як вже було зазначено, в цій справі відповідачем не доведено та судом не встановлено, що на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відомості про наявність у позивача коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Київ.
		Окрім цього, слід зазначити, що лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018, на який посилається відповідач, не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в ньому надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
		Враховуючи наведене, та те, що станом на час розгляду справи постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відповідачем винесена не була, суд приходить до висновку, що для належного відновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2019 року у ВП №60274048, відкритого на підставі виконавчого напису №3435 від 05.09.2019 року про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 14463,94 гривень.
		Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
		Відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		В матеріалах справи містяться докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
		Отже, відшкодуванню підлягають витрати, понесені позивачем у розмірі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л.
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа 1 Акціонерне товариство «Банк Форвард», третя особа 2 Акціонерне товариство «Ощадбанк» про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні №60274048  задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2019 року у ВП №60274048, відкритого на підставі виконавчого напису №3435 від 05.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 14463,94 гривень.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни судовий збір у розмірі 768,40 грн.
		Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.
		Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287КАС України.
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...