Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/3527/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2020. Зареєстровано: 16.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: 850/13782/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		14 січня 2020 року справа №360/3527/19 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Волкова М.М., представника відповідача Антонцевої І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 07 листопада 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3527/19 (суддя в І інстанції Басова Н.М.) за позовом Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» до Луганської обласної державної адміністрації - обласної віськової-цивільної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		В серпні 2019 року Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (далі  КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів») звернулось до суду з позовом до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (далі  ВЦА), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати розглянути клопотання КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про надання гірничого відводу площею 41,7 га для розробки Сєвєродонецького родовища піску згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами № 356 від 14 жовтня 1995 року, продовженого до 14 жовтня 2035 року (а.с.3-5).
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 жовтня 1995 року Державною службою геології та надр України (далі  Держгеонгадра) видано позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 356 на видобування піску в Сєвєродонецькому родовищі (Південно-Східна і Східна ділянки), місцезнаходження: Луганська область, Попаснянський район, 4,5 км на північний схід від м. Сєвєродонецька, площею 41,7 га, придатного в якості сировини для виготовлення силікатних каменів, цегли та інших пресованих виробів, для приготування штукатурних розчинів для опоряджувального шару, для приготування будівельних розчинів і бетонів, для дорожнього будівництва (далі - Спеціальний дозвіл).
		10 вересня 2004 року Луганська обласна рада засвідчила надання КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» гірничого відводу з метою розробки Сєвєродонецького родовища піску (акт № 7 від 10.09.2004 про надання гірничого відводу, внесений до реєстру 17.09.2004 за № 7).
		Оскільки термін дії акту № 7 від 10.09.2004 про надання гірничого відводу закінчився 14.10.2015, у позивача виникла необхідність в одержанні нового гірничого відводу на розробку Сєвєродонецького родовища піску.
		Держгеонадра на підставі Наказу від 01.09.2016 № 289 строк дії Спеціального дозволу подовжено на 20 років - до 14 жовтня 2035 року, яке, в свою чергу, погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) - лист від 21.09.2015 №5/3-6/11650-15.
		Листом від 28.12.2017 № 02-33/10333-17 Державне агентство лісових ресурсів України погодило надання КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» гірничого відводу на землях ДП «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство».
		Листом від 04.06.2018 № 238 Державне підприємство «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» погодило надання КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» гірничого відводу на землях, які перебувають у постійному користуванні Сєвєродонецького лісництва.
		Маючи в наявності діючий Спеціальний дозвіл, відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра та пункту 22 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 (далі  Положення № 59), позивач мав звернутися для одержання гірничого відводу для розробки родовища піску (корисної копалини місцевого значення) до Луганської обласної ради.
		Указом Президента України «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» від 05.03.2015 № 123/2015, який набрав чинності з дня його опублікування 16.03.2015, на виконання Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» (далі  Закон № 141-VIII) було утворено ВЦА.
		06.06.2019 позивач звернувся до ВЦА із письмовим клопотанням № 676 про надання гірничого відводу площею 41,7 га для розробки Сєвєродонецького родовища піску згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами №356 від 14 жовтня 1995 року, продовженого до 14 жовтня 2035 року.
		Листом в.о.голови ВЦА С.Філя від 27.06.2019 № 3/23-3168 повідомлено позивача про те, що гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються, зокрема, обласними радами. Порядок діяльності військово-цивільної адміністрації регулюється Законом № 141-VIII, статтею 4 якого визначено повноваження обласних військово-цивільних адміністрацій поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території, однак повноваження щодо надання гірничих відводів для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення відсутні.
		Однак позивач вважав, що ВЦА в цьому випадку допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у відмові в розгляді клопотання та прийнятті відповідного рішення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Рішенням Луганського окружного адміністартивного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування зазначив, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято за відсутності законодавчо визначених на те підстав, без урахування всіх обставин, що призвело до прийняття протиправного та необгрунтованого рішення. Зокрема місцевий суд не надав належну оцінку тому, що позивач звернувся з письмовою заявою (клопотанням) про надання гірничого відводу саме до належного суб`єкта  тимчасового державного органу  ВЦА, що здійснює на відповідній території повноваження обласної ради, у якого були всі підстави та необхідні повноваження для розгляду відповідного клопотання позивача. Також апелянт звертає увагу суду, що ним було вчинено всі необхідні дії, які передували зверненню для отримання права на користування надрами.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.
		КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» зареєстровано в якості юридичної особи 27.01.1995 за № 13811200000000643 виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 01235834 (а.с.6).
		Видом діяльності позивача по КВЕД-2010 є: 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва; 56.29 постачання інших готових страв; 23.69 виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 08.12 добування піску, гравію, глин і каоліну; 08.11 добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (а.с.7).
		КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100264614 (а.с.8).
		14 жовтня 1995 року Держгеонадра видала позивачу Спеціальний дозвіл (зв.б. а.с.17), яким надано право на видобування піску, придатного в якості сировини для виготовлення силікатних каменів, цегли та інших пресованих виробів для приготування штукатурних розчинів для опоряджувального шару, для приготування будівельних розчинів і бетонів для дорожнього будівництва.
		Дозвіл продовжено на 20 років до 14 жовтня 2035 року на підставі наказу від 01.09.2016 № 289 (а.с.17).
		Луганською обласною адміністрацією 10.09.2004 видано Акт № 7, відповідно до якого засвідчує надання гірничого відводу КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з метою розробки Сєвєродонецького родовища піску. Гірничий відвід знаходиться 4,5 км на північний схід від м.Сєвєродонецьк, у Попаснянському районі Луганської області. Термін дії чинності акта про надання гірничого відводу до 14.10.2015 (а.с.18).
		Для отримання наступного гірничого дозволу позивач отримав відповідні погодження від Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» (а.с.24,25).
		06.06.2019 позивач звернувся до ВЦА з клопотанням № 676, в якому з посиланням на статтю 17 Кодексу України про надра та пункт 22 Положення № 59 просив надати гірничий відвод площею 41,7 га для розробки Сєвєродонецького родовища піску згідно з Спеціальним дозволом. До клопотання долучив проект гірничого відводу; Експертизу проекту; копію Спеціального дозволу; копію погодження гірничого відводу з Держлісагенством України; погодження надання гірничого відводу з землекористувачем Сєвєродонецьким ЛМГ (а.с.26,27-41).
		24.06.2019 вказане клопотання було розглянуто комісією з питань користування надрами ВЦА (протокол засідання від 24.06.2019 № 1/19), утвореної згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації (далі - голова) від 09.12.2016 № 753 «Про створення комісії з питань користування надрами» зі змінами згідно із розпорядженням від 31.05.2019 № 482 «Про внесення змін до складу комісії з питань користування надрами та Положення про неї» (а.с.60-65,67,68-74). 
		Відповідно до пункту 3 вказаного Положення основними завданнями комісії є розгляд питань та надання пропозицій голові щодо надання надр у користування для розробки корисних копалин місцевого значення та погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. 
		Згідно із пунктом 4 протоколу засідання комісії від 24.06.2019 № 1/19 комісія вирішила доручити Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин облдержадміністрації підготувати проект листа на адресу позивача із роз`ясненнями про відсутність повноважень щодо надання гірничого відводу.
		Листом від 27.06.2019 за № 3/23-3168 ВЦА повідомлено позивача, що правові підстави для надання гірничих відводів обласною державною адміністрацією-обласною військово-цивільною адміністрацією на даний час відсутні, оскільки Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 утворено ВЦА, у зв`язку із чим повноваження Луганської обласної ради припинено (а.с.42).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, міцевий суд дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю повноважень для надання гірничих відводів, відповідач правомірно розглянув клопотання позивача № 676 від 06.06.2019 та надав йому з цього приводу відповідні роз`яснення листом від 27.06.2019 № 3/23-3168. Стаття 4 Закону № 141-VIII визначає перелік повноважень обласних військово-цивільних адміністрацій, який не підлягає розширеному тлумаченню.
		Суд апеляційної інстанції із наведеними висновками не погоджується та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, виходить з такого.
		Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надрами є частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
		В надрах містяться нагромадження мінеральних речовин - родовища корисних копалин (частина друга статті 5 Кодексу України про надра). 
		Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (стаття 6 Кодексу України про надра). 
		Пісок є корисною копалиною місцевого значення відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 (у редакції постанови від 28.12.2011 № 1370). 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 9-1 Кодексу України про надра, до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення. 
		Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. 
		Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частина третя статті 17 Кодексу України про надра). 
		Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 17 Кодексу України про надра). 
		Відповідно до пункту 22 Положення № 59 гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радами народних депутатів. 
		Для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає заявку територіальному органу державного гірничого нагляду або Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській чи Севастопольській міській Раді народних депутатів (пункт 23 цього ж Положення). 
		Отже, відповідно до вказаних вище норм надання гірничих відводів для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення належить до компетенції обласної ради. 
		Повноваження обласної ради щодо надання гірничих відводів закріплені в статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме частиною другою, яка передбачає, що районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
		Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» утворено Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію. 
		Верховною Радою України 3 лютого 2015 року прийнято Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII (далі  Закон № 141-VIII), який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.
		Відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону № 141-VIII військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
		Таким чином, конструкція цієї норми передбачає, що військово-цивільна адміністрація області здійснює на відповідній території всі повноваження обласної ради, а також інші повноваження, визначені Законом № 141-VIII. Цим спростовуються висновки місцевого суду про виключність переліку повноважень ВЦА, що передбачений в статті 4 вказаного закону.
		Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями (частина друга статті 1 Закону № 141-VIII).
		Відповідно до ч. 12 ст. 3 Закону № 141-VIII повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		Перелік повноважень обласних військово-цивільних адміністрацій визначено частиною третьою статті 4 Закону № 141-VIII. 
		Обласні військово-цивільні адміністрацій поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження із:
		1) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування; надання висновків Центральній виборчій комісії щодо можливості організації та підготовки відповідно до закону проведення відповідних виборів на окремих територіях;
		2) підготовки та затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
		3) складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;
		4) вирішення за дорученням відповідних рад (відповідних військово-цивільних адміністрацій населених пунктів) питань про передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів у встановленому законом порядку;
		5) здійснення управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів); призначення і звільнення їх керівників;
		6) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок);
		7) вирішення згідно із законом питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;
		8) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;
		9) прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками історії або культури, які охороняються законом;
		10) прийняття у межах, що визначаються законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;
		11) встановлення охорони важливих об`єктів національної економіки України, які забезпечують життєдіяльність населення;
		12) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
		13) надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про придбання об`єктів державної власності;
		14) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
		15) встановлення у порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на житлово-комунальні послуги;
		16) вносити пропозиції з питань зміни адміністративно-територіального устрою в порядку, визначеному законом;
		17) схвалення перспективного плану формування територій громад області відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».
		Також місцевий суд зазначив, що перелічені повноваження повністю співпадають з частиною повноважень, закріплених в статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому законодавець чітко визначив у наведеній нормі Закону № 141-VIII, якими саме повноваженнями обласних рад наділяються обласні військово-цивільної адміністрації.
		Однак, такий мотив суду першої інстанції для відмови у задоволенні позовних вимог, що вказаний перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, колегія суддів вважає помилковим, що обгрунтовано в нинішньому судовому рішенні вище.
		Як вже було зазначено судом вище, ВЦА розглянула клопотання позивача № 676 від 06.06.2019 та надала з цього приводу відповідні роз`яснення листом від 27.06.2019 № 3/23-3168, не приймаючи будь-якого рішення.
		Враховуючи наведені вище норми матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що відповідач мав підстави та передбачені законом повноваження для розгляду завяленого клопотання по суті заявлених вимог та прийняття відповідного рішення про надання або відмови у наданні гірничого відводу.
		Стаття2 та частина 4 статті 242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 1статті 5 КАС Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Згідно з частиною 2статті 5 КАС Українизахист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Так, позивач з 14 жовтня 1995 року має Спеціальний дозвіл, яким надано право на видобування піску, придатного в якості сировини для виготовлення силікатних каменів, цегли та інших пресованих виробів для приготування штукатурних розчинів для опоряджувального шару, для приготування будівельних розчинів і бетонів для дорожнього будівництва, дію якого було продовжено на 20 років до 14 жовтня 2035 року
		Крім того, Луганською обласною адміністрацією 10.09.2004 видано Акт № 7, відповідно до якого засвідчує надання гірничого відводу КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з метою розробки Сєвєродонецького родовища піску. Гірничий відвід знаходиться 4,5 км на північний схід від м.Сєвєродонецьк, у Попаснянському районі Луганської області. Термін дії чинності акта про надання гірничого відводу до 14.10.2015. Також для отримання наступного гірничого дозволу позивач отримав відповідні погодження від Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство».
		Тобто, за наявності наведених документів та необхідності отримання надання гірничих відводів для ведення належної господарської діяльності, отримання листа-роз`яснення від тимчасового державного органу  ВЦА, що здійснює на відповідній території повноваження обласної ради, без прийняття будь-якого рішення призвело до порушення прав та інтересів субєкта господарювання.
		Той факт, що законодавцем не урегульовано безпосередньо (додатково в статті 4 Закону № 141-VIII) питання надання гірничих відводів тимчасовим державним органом, який здійснює на відповідній території (Луганській області) повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені Законом, не повинен впливати на охоронюваний законом інтерес позивача та володіння належним йому майном (в цьому випадку право на видобування піску на гірничому відводі).
		Колегія суддів вважає, що відповідачем порушується принцип «належного урядування», а саме: за його трактуванням норм законодавства позивач фактично опинився в ситуації, коли він позбавляється можливості отримання в користування корисних копалин, хоча таке право передбачене чинним законом. При цьому реорганізація державою своїх органів не може сама по собі призводити до такої ситуації, коли становиться відсутнім орган, що займається реалізацією певної регуляторної політики, забезпеченням прав, свобод та законних інтересів громадян та юридичних осіб. З огляду на зазначене, в будь-якому випадку питання надання гірничого відводу позивачеві повинно бути вирішено державним органом (в даному випадку  відповідачем), створеним на тимчасову заміну обласної ради.
		Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необхідність задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративній суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимогстатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції присуджує позивачу відшкодування судових витрат зі сплати судового збору на загальну суму 4802,50 грн.: за подання позову до суду першої інстанції, яке підтверджено відповідною квитанцією на суму 1921,00 грн. (а.с.2); за подання апеляційної скарги на суму 2881,50 грн. (а.с.139). 
		Керуючись статями 23, 33,139, 291, 292, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»  задовольнити.
		Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 360/3527/19  скасувати.
		Прийняти нову постанову.
		Позовні вимоги Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»  задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації щодо відмови в розгляді клопотання Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» від 06.06.2019 про надання гірничого відводу та прийнятті відповідного рішення. 
		Зобов`язати Луганську обласну державну адміністрацію - обласну військово-цивільну адміністрацію розглянути клопотання Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про надання гірничого відводу площею 41,7 га для розробки Сєвєродонецького родовища піску згідно зі Спеціальним дозволом на користування надрами № 356 від 14 жовтня 1995 року, продовженого до 14 жовтня 2035 року, та прийняти відповідне рішення. 
		Стягнути на користь Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 01235834; 93111, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Ген. Потапенка, буд. 25 Б) за рахунок бюджетних асигнувань Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022450; 93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, пр. Центральний, 59) судові витрати у сумі 4802 (чотирьох тисяч вісімсот двох гривень) 50 копійок сплаченого судового збору. 
		Повне судове рішення  15 січня 2020 року. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Головуючий суддяІ. В. Сіваченко
		 
		 
		СуддіА. А. Блохін
		 
		 
		Т. Г. Гаврищук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...