Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4060/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2020. Зареєстровано: 16.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/58819/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 січня 2020 року 
		Київ
		справа №813/4060/17
		адміністративне провадження №К/9901/58819/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» про визнання протиправним і скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костецького Н.В., Кухар Н.А., Хоми О.П. від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І. від 11 липня 2018 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова (далі - відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (далі - ТОВ «Бальтазар», третя особа), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники»;
		- скасувати надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (код ЄДРПОУ 20804002) багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова б/н у м. Винники від 29 липня 2014 року № Н0-13-07-2014;
		- скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29 серпня 2014 року на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники (замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код в ЄДРПОУ 20804002) згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники № Н0-13-07-2014 від 29 липня 2014 року, які надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова згідно рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники».
		Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівництво блокованих житлових будинків без дотримання передбачених Водним кодексом України меж прибережної захисної смуги водойми - ставка, що належить позивачу та річки Маруньки. Тому позивач вважає, що відповідач 1 при наданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень зобов`язаний був врахувати передбачені Водним кодексом України межі прибережної захисної смуги водойми - ставка, що належить йому та річки Маруньки, щоб уникнути в майбутньому протиправної їх забудови.
		Позивач також вважає протиправною реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за від 29 серпня 2014 року № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б / н у м . Винники, оскільки така здійснена на підставі незаконних містобудівних умов та обмежень.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, що залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, у задоволені позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично, з врахуванням містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах), а тому при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем 1 не могли враховуватися інтереси позивача як користувача ставка - водойми, оскільки паспорт було видано після прийняття оскарженого рішення, і як наслідок покликання позивача на наявність прибережної захисної смуги, визначеної Законом, не знайшла свого підтвердження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано 08 серпня 2018 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/4060/17, витребувано матеріали справи та надано учасникам справи строк для подання відзив на касаційну скаргу.
		Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.
		Разом із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про забезпечення його участі під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 29 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники» надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники.
		Рішенням від 12 травня 2016 року № 349 ТОВ «Бальтазар» продовжено строком на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,3172 га за адресою: вул. Ломоносова, у м. Винники.
		29 серпня 2014 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова у м. Винники (замовник ТОВ «Бальтазар»).
		Згідно пояснень позивача та наявного в матеріалах справи припису Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області № 1296 від 01 грудня 2017 року про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил судом встановлено, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівельні роботи згідно проектної документації ПП «Імпровіз» будівництва зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова у м. Винники з порушенням будівельних норм, а саме будинки розміщені в водоохоронній зоні річки Марунька та водойми - ставка по вул. Забава, 106.
		Вважаючи, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівельні роботи на підставі виданих відповідачем 1 містобудівних умов та обмежень та зареєстрованої відповідачем 2 декларації про початок виконання будівельних робіт протиправно, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження видані з порушенням статей 88, 89 Водного кодексу України, оскільки у них не встановлено вимоги щодо водоохоронної прибережної смуги шириною 25 м.
		Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено застереження стосовно необхідності дотримання обмежень у зв`язку з наявністю прибережної захисної смуги річки Маруньки, що містяться, зокрема, у таких документах: попередньому висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-5216 від 26 жовтня 2005 року; листі Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-80 від 13 січня 2006 року; плані земельної ділянки, розробленому Львівським міським відділом центру державного земельного кадастру; графічному додатку № 1 до рішення № 537 від 20 серпня 2004 року Винниківської міської ради та ін. 
		З посиланням на правову позицію, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-162-цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - статтю 60 Земельного кодексу України, статтю 88 Водного кодексу України, оскільки відповідно до вищезазначеної правової позиції при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановленням прибережної захисної смуги слід виходити з нормативних розмірів встановлених статтею 88 Водного кодексу України, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.
		У серпні 2018 року від представника ТОВ «Бальтазар» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, просять залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		У жовтні 2018 року від представника ТОВ «Бальтазар» надійшли письмові пояснення, в яких він просить суд касаційної інстанції врахувати, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 813/814/18 адміністративний позов ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено та визнано протиправним та скасовано припис № 1296 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий 01 грудня 2017 року Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції Львівської області Державної архітектурно - будівельної інспекції України, оскільки суд дійшов до висновку про те, що проектна документація була розроблена на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники, у яких не зазначено інформації щодо прибережних захисних смуг річки Марунька та ставка по вул. Забава, 106 м. Винники.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова визначаються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». 
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Абзацом третім частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
		1) за заявою замовника;
		2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;
		3) за рішенням суду.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.
		Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
		Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15, від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, від 14 травня 2019 року у справі № 405/1090/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 335/2236/15-а(2-а/335/1/2016).
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 29 липня 2014 року № 126 ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи відповідають оскаржувані містобудівні умови та обмеження вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Винники. 
		Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановивши наведені вище обставини, дійшли до висновку про правомірність рішення відповідача 1 щодо надання містобудівних умов та обмежень з огляду на відсутність на час прийняття виконавчим комітетом Винниківської міської ради м. Львова оскаржуваного рішенням затвердження захисної зони річки Марунька, водогосподарського паспорта та правил експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 № 775/23307. 
		Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 87 Водного кодексу України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.
		Статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
		Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 Земельного кодексу України.
		Згідно з положеннями статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
		Так, наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92), які обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
		Згідно з підпунктом «а» пункту 10.4 ДБН 360-92 розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон.
		Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки: для річок довжиною понад 100 км - до 100 м.; для річок довжиною 50 - 100 км - до 50 м.; для річок довжиною до 50 км - не менше 20. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.
		У постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17 міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
		Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 806/11/16, від 26 червня 2019 року у справі № 814/2389/15.
		На цій підставі колегія суддів доходить до висновку щодо неправомірності неврахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з причини відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги річки Марунька, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми. 
		Отже, суди попередніх інстанцій мали встановити наявність прибережної захисної смуги вказаних водойм з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів, визначити їх статус на підставі перевірки, зокрема, містобудівної документації м. Винники, за необхідності витребувати відомості з управління водних ресурсів, та на цій підставі здійснити оцінку правомірності неврахування відповідної водойми у містобудівних умовах та обмеженнях. 
		Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема: попередньому висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-5216 від 26 жовтня 2005 року; листу Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-80 від 13 січня 2006 року; плану земельної ділянки, розробленому Львівським міським відділом центру державного земельного кадастру та ін., на підставі яких необхідно встановити наявність та розмір прибережної захисної смуги водойм, що розташовані поблизу земельної ділянки по вул. Ломоносова у м. Винники.
		Відтак, колегія суддів доходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з`ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: не перевірено відповідність намірів будівництва, визначених в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях; не надано належної оцінки оскаржуваним містобудівним умовам та обмеженням щодо неврахування у них прибережної захисної смуги.
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. 
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Колегія суддів критично оцінює посилання представника ТОВ «Бальтазар», викладені у письмових поясненнях, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 813/814/18, яким адміністративний позов ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено та визнано протиправним та скасовано припис № 1296 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий 01 грудня 2017 року, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні. 
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати відповідь на кожний аргумент позивача та відповідача. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		Оскільки суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                      С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...