Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/8144/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2020. Зареєстровано: 16.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.12.2019                                          м. Дніпро                        Справа №  904/8144/17
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
		суддів: Білецької Л.М., Коваль Л.А.
		секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
		за участю представників:
		від позивача: Храмов М.П., ордер серії ДП №1305/000033 від 17.12.2018, адвокат;
		від відповідача: Климась Ю.І., ордер серії ДП №1973/045 від 02.12.2019, адвокат;
		від Фонду державного майна України: Булаткіна Н.О., довіреність № 139 від 29.03.2019, представник;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі № 904/8144/17 (суддя Владимиренко І.В.) повне рішення складено 12.09.2019 
		за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»                    м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: розпорядник майна Дралін Андрій Володимирович, м. Харків
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, м. Київ
		про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, матеріальної допомоги при звільнені, компенсації за невикористану відпустку у загальній сумі 194003,77 грн, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
		 
		28.08.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача ОСОБА_1 надійшла позовна заява до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні у сумі 6656,54 грн, матеріальної допомоги при звільнені у сумі 148990,09 грн, компенсації за не використану відпустку у сумі 38357,14 грн,  а всього на загальну суму 194003,77 грн.
		Позовні вимоги мотивовані не здійсненням відповідачем розрахунку з заробітної плати та всіх компенсацій, що належать ОСОБА_1 при звільненні.
		На думку ОСОБА_1 , всі належні їй при звільненні грошові кошти відносяться до складу заробітної плати, а тому мали бути виплачені їй в день звільнення.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Криворізька Теплоцентраль» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, матеріальної допомоги при звільнені, компенсації за не використану відпустку у загальній сумі 194003,77 грн - відмовлено у повному обсязі.
		Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 була відсторонена від займаної посади в порядку статей 154, 157 КПК України, що підтверджується відповідними судовими рішеннями у цивільній справі № 212/7836/17, а тому не могла виконувати свої посадові обов`язки у період відсторонення, яке відбулося в межах КПК України. Збереження за працівником заробітної плати у зв`язку з відстороненням від посади кримінально-процесуальним законодавством не передбачено. Разом з тим, Законом України від 01.12.1994 № 266/94 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди, що завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади) але не передбачена можливість збереження заробітної плати за період відсторонення від посади.
		Щодо вимоги позивача про стягнення суми матеріальної допомоги, яка підлягає виплаті при звільненні у розмірі 148990,09 грн, господарським судом встановлено, що наказ від 20.06.2017 № 1019 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» скасований в судовому порядку, внаслідок чого ОСОБА_1 поновлено на роботі, тобто підстава, на яку посилається позивач у своєму позові відпала. При цьому, у разі виплати роботодавцем такої допомоги (компенсації) працівнику поверненню не підлягає з огляду на положення ст. 1215 ЦК України.
		Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині компенсації невикористаних днів відпустки, місцевий господарський суд враховував ту обставину, що позивача поновлено на роботі з 22.06.2017, а тому, згідно вказаних вище норм законодавства, у нього є альтернатива щодо реалізації свого права на відпочинок шляхом безпосереднього використання відпустки або отримання грошової компенсації за її частину, відповідно до ч. 4 ст. 83 КЗпП України.
		Дотримуючись викладеної вище позиції, місцевий господарський суд також відмовив ОСОБА_1 і в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості із заробітної плати у сумі 6656,54 грн.
		 
		2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
		 
		Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
		Апеляційна скарга мотивована ухваленням судом першої інстанції рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; допущеним порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Так, на думку апелянта, при розгляді цієї справи, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої але не виплаченої заробітної плати у сумі 6656,54 грн, оскільки врахував фактичні обставини, встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яке залишено без змін Дніпровським апеляційним судом, предметом розгляду яких було визнання незаконним наказу № 350 від 27.06.2017 «Про приведення у відповідність документів». Разом з тим, вказаний наказ прийнято відповідачем після звільнення позивача (22.06.2017), тобто на момент звільнення, позивачу нараховано але не виплачено заробітну плату. Вказані обставини апелянт доводить з посиланням на наявні в матеріалах справи докази, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а саме табель обліку робочого часу та довідку про нарахування і виплату заробітної плати. 
		Також, на думку апелянта, судом не надано оцінки тому факту, що за час відсторонення позивача від посади їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, позивач перебувала на робочому місці, а робочий час обліковувався.
		Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог про стягнення суми матеріальної допомоги, яка підлягає виплаті при звільненні у розмірі 148990,09 грн, а також вимог про стягнення суми компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 38357,14 грн, оскільки, на її думку, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видачі власником або уповноваженим ним органом про це наказу, який у даному випадку не видавався, а відповідно, місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про поновлення на роботі. 
		Апелянт вважає, що наявними в матеріалах справи доказами встановлено факт її звільнення, що повинно безпосередньо мати наслідком застосування    ст.ст. 47, 116 КЗпП України.
		З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		Не погодившись з доводами та вимогами апеляційної скарги АТ «Криворізька теплоцентраль» у своєму відзиві зазначила про те, що відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , на виконання судових рішень була відсторонена від посади у період з 13.02.2017 по 22.05.2017 та з 29.05.2017 по 21.06.2017, у зв`язку з чим остання не виконувала та не могла виконувати свої посадові обов`язки у цей період, а тому внесення змін до табелю обліку робочого часу, з урахуванням цих даних, не суперечить вимогам чинного трудового законодавства України.
		У даному випадку, судом правильно встановлено, що відсторонення позивача відбулося в межах КПК України та норм спеціального Закону України від 01.12.1994 № 266/94, яким передбачено відшкодування шкоди, що завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади) але не передбачена можливість збереження заробітної плати за період відсторонення від посади.
		Відповідач вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги, яка підлягає виплаті при звільненні у розмірі 148990,09 грн, а рішення суду першої інстанції в цій частині правильним, оскільки за наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав. Так, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї.
		Також, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 38357,14 грн, оскільки враховуючи ту обставину, що позивача поновлено на роботі з 22.06.2017, у нього, згідно вказаних вище норм законодавства, є альтернатива щодо реалізації свого права на відпочинок, шляхом безпосереднього використання відпустки або отримання грошової компенсації, лише за її частину. Оскільки позивач з відповідною заявою щодо заміни частини щорічної відпустки грошовою компенсацією до відповідача не звертався, останній не має права виплачувати працівникові таку компенсацію.
		Крім того, відповідач вважає безпідставною і вимогу позивача про стягнення суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 6656,54 грн, оскільки, як встановлено судовими рішеннями у цивільній справі № 212/7836/17 на період відсторонення працівника від посади нарахування та виплата заробітної плати не здійснюється.
		З урахуванням вищевикладеного, відповідач погоджується з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними.
		Фонд державного майна України своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався але в судовому засіданні висловив солідарну позицію з відповідачем у справі.
		 
		4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
		 
		08.06.2016 між Фондом державного майна України (далі - Фонд), який є суб`єктом управління Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» та громадянкою ОСОБА_1 укладено Контракт № 4-2016 (далі - Контракт), відповідно до якого ОСОБА_1 (далі - керівник або позивач) призначається на посаду генерального директора Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» на термін з 08.06.2016 по 08.06.2019     (а. с. 10-13 т. 1).
		Згідно п. 14 Контракту Фонд звільняє від займаної посади Керівника у разі закінчення Контракту, достроково за вимогою Керівника та/або достроково за рішенням Фонду, а також у випадку порушень законодавства та умов Контракту,   а також у будь-який час звільнити Керівника з займаної посади.
		У відповідності до п. 31 Контракту, у разі дострокового припинення Контракту з незалежних від Керівника причин, встановлюються виплата матеріальної допомоги у розмірі трьох середніх заробітних плат Керівника, обчислених за останні три місяці. Якщо розірвання Контракту здійснюється на підставах, установлених у Контракті але не передбачених чинним законодавством, то про це зазначається в трудовій книжці Керівника з посиланням на п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 
		Згідно розрахунку (здійснений у відповідності до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995), сума матеріальної допомоги, яка підлягає виплаті при звільненні, складає 148990,09 грн.
		Згідно з п. 34 умови цього Контракту можуть бути змінені за згодою сторін у письмовій формі.
		Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 35 Контракту).
		Відповідно до наказу Фонду від 20.02.2017 № 266 ОСОБА_1 була відсторонена від виконання обов`язків генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль» строком на два місяці (а. с. 212 т. 1). 
		Підставою для видачі наказів слугувала ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.02.2017 у справі                 № 210/5538/16-к (а. с. 180-182 т. 1), згідно якої ОСОБА_1 була відсторонена від виконання обов`язків генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль». 
		Наказом Фонду від 13.04.2017 № 611 продовжено строк відсторонення   ОСОБА_1 від посади до 22.05.2017 (а. с. 213 т. 1).
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 210/5538/16-к передбачено період відсторонення ОСОБА_1 від посади з 29.05.2017 по 21.06.2017.
		22.06.2017 на підставі наказу Фонду № 1019 від 20.06.2017 та наказу по підприємству № 184-к від 22.06.2017, ОСОБА_1 звільнена з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з припиненням дії Контракту, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 14-16 т. 1).
		Підставою для звільнення, згідно з наказом Фонду від 20.06.2017 № 1019 зазначено п. 29 Контракту.
		Відповідно до наказу ПАТ «Криворізька теплоцентраль» від 22.06.2017 № 336 обов`язки генерального директора з 23.06.2017 покладено на в.о. генерального директора Мироненко К.О. (а. с. 35 т. 1).
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що всі належні їй при звільненні грошові кошти відносяться до складу заробітної плати та мали бути виплачені їй в день звільнення, відповідно до ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
		Разом з тим, відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем,        а тому ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 194003,77 грн, яка складається з суми: матеріальної допомоги, яка підлягає виплаті при звільненні - 148990,09 грн, компенсація за не використані дні відпустки - 38357,14 грн, заборгованість із заробітної плати - 6656,54 грн.
		 
		5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду та відхиляє доводи апеляційної скарги.
		 
		Предметом спору по справі є незгода відповідача та третьої особи - Фонду з позовними вимогами позивача, так як в останнього, на їх переконання, відсутні правові підстави для стягнення виплат при звільненні у загальній сумі 194003,77 грн за період відсторонення в порядку КПК України від займаної посади.
		Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є відсторонення від посади.
		Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
		Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд правильно, на думку   колегії суддів, виходив з того, що судовими рішеннями у цивільній справі             № 212/7836/17, які є преюдиціальними для вирішення спору в цій справі, встановлено, що ухвалами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від лютого 2017 року, від 27 березня 2017 року та від 29 травня 2017 року у справі № 210/5538/16-к ОСОБА_1 була відсторонена від посади у період з 13 лютого 2017 року по 22 травня 2017 року та з 29 травня 2017 року по 21 червня 2017 року, а її відсторонення від займаної посади відбулося в порядку ст. ст. 154, 157 КПК України.
		Стаття 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп`яніння; при відмові або ухиленні від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
		При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. При цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається.
		Додаткові підстави для відсторонення працівника від роботи та умови оплати періоду відсторонення можуть бути передбачені також у контракті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України у контракті обов`язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність, сторін можуть встановлюватися угодою сторін. Правом відсторонення працівника від роботи наділено як власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, так і деякі органи, державної влади, відповідних посадових осіб. 
		Додаткові підстави для відсторонення окремих категорій працівників від роботи встановлені спеціальним законодавством.
		Так, ст. 154 КПК України передбачено, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 3 ст. 157 КПК України за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
		1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади;
		2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади;
		3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців;
		4) порядок виконання ухвали.
		У ст. 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.
		Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі ст. 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
		Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України № 266/94-ВР від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. 
		Частиною 2 ст. 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
		Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до ст. 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильними висновок місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 була відсторонена від посади на виконання судових рішень в межах КПК України,         а тому має право на відшкодування шкоди за рахунок держави в порядку процедури, визначеної нормами спеціального Закону України № 266/94 від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», яким передбачено відшкодування шкоди, що завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади) але не передбачена можливість збереження заробітної плати за період відсторонення від посади.
		Аналогічних висновків дійшла колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в постанові від 09.07.2019 по справі № 212/7836/17 за участю тих самих сторін.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним рішення суду й в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 6656,54 грн суми заборгованості із заробітної плати, оскільки в силу встановлених вище обставин (відсторонення від посади позивача), у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу зазначеної грошової суми.
		Також, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення суми матеріальної допомоги, яка підлягала виплаті їй при звільненні з посади у сумі 148990,09 грн.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано наказ Фонду від 20.06.2017 № 1019, яким її звільнено з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» та поновлено на посаді генерального директора АТ «Криворізька теплоцентраль» з 22.06.2017. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 рішення суду першої інстанції у справі № 904/1464/18 залишено без змін.
		Отже, наказ про звільнення ОСОБА_1 був скасований в судовому порядку, внаслідок чого позивача поновлено на роботі, тобто підстава, на яку посилається ОСОБА_1 у своєму позові відпала.
		Виходячи з вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, щодо відсутності правових підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 148990,09 грн суми матеріальної допомоги, яка на думку позивача, підлягає виплаті при звільненні.
		Крім того, колегія суддів вважає правильним рішення місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 38357,14 грн суми компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.  При цьому, тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Аналогічна за змістом норма закріплена і в ч. 4 ст. 24 Закону України № 504/96 від 15.11.1996 «Про відпустки».
		Оскільки позивача поновлено на роботі з 22.06.2017, у нього є альтернатива щодо реалізації свого права на відпочинок шляхом безпосереднього використання відпустки або отримання грошової компенсації, лише за її частину.
		Місцевим господарським судом встановлено, що позивач з заявою про заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією до підприємства відповідача не звертався, а чинне законодавство не зобов`язує роботодавця самостійно, без волевиявлення робітника виплачувати йому таку компенсацію.
		В судовому засіданні представник позивача не заперечував того факту, що на момент розгляду даної справи ОСОБА_1 , не зверталася до відповідача з заявою про грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, а лише надала відповідну заяву до позовної заяви.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, з огляду на безпідставність заявлених останньою позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої але не виплаченої заробітної плати у сумі 6656,54 грн, оскільки врахував фактичні обставини, встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яке залишено без змін Дніпровським апеляційним судом, предметом розгляду яких було визнання незаконним наказу № 350 від 27.06.2017 «Про приведення у відповідність документів», колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
		Апелянт посилається на той факт, що наказ № 350 від 27.06.2017 прийнято відповідачем після звільнення позивача з посади - 22.06.2017, а тому на момент звільнення, позивачу нараховано але не виплачено заробітну плату.
		Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи позивача, оскільки ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі № 210/5538/16-к, ОСОБА_1 була відсторонена від посади з 29.05.2017 по 21.06.2017, а відповідно не мала права на виплату їй заробітної плати на момент звільнення, про що зазначалося вище.
		Доводи апелянта про наявність в матеріалах справи доказів, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а саме табелю обліку робочого часу та довідці про нарахування і виплату заробітної плати, колегія суддів оцінює критично, оскільки ці докази були предметом службового розслідування, ініційованого Фондом, відповідно до наказу від 01.06.2017 № 301 (а. с. 208 т. 1), відповідно правильність нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 .
		Згідно наявного в матеріалах справи Акту № 1 про результати службового розслідування на підприємстві ПАТ «Криворізька теплоцентраль» від 27.06.2017 встановлено неправомірність дій ОСОБА_1 , яка перебувала на робочому місці, отримувала заробітну плату та відповідні виплати, у той час, як жодних обов`язків передбачених контрактом не виконувала.
		Крім того, комісією встановлено, що на підприємстві ПАТ «Криворізька теплоцентраль» допущено порушення вимог чинного законодавства, а саме: начальником відділу кадрів Сатушевою І.М., внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків, не був підготовлений та направлений до керівників відповідних підрозділів наказ по підприємству про відсторонення генерального директора ОСОБА_1., а також не здійснювався контроль за правильністю ведення табелю обліку робочого часу. Внаслідок цих порушень впродовж тривалого періоду працівники підприємства продовжували оформлювати з порушенням табелі обліку робочого часу, нараховувати та виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 . Сума неправомірної виплати становить 130215,69 грн              (а. с. 205-207 т. 1)
		Вказані обставини були предметом дослідження у цивільній справі                       № 212/7836/17, в якій ОСОБА_1 просила визнати незаконним наказ ПАТ «Криворізька теплоцентраль» № 350 від 27.06.2017 «Про приведення у відповідність документів».
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду (а.с. 153-155 т.2).
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, покладених в основу судового рішення у цій справі, а тому колегією суддів відхиляються.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
		Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		У зв`язку з відпусткою судді Білецької Л.М. - члена колегії суддів, повний текст постанови підписано 16.01.2020.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка   у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
		Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного позивачем рішення, колегією суддів не виявлено.
		Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 у справі № 904/8144/17 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 16.01.2020.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Ю.Б. Парусніков
		 
		Судді:                                                                                          Л.М. Білецька
		 
		                                                                                                    Л.А. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...