Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/33/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2020. Зареєстровано: 17.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: 1-кп/619/159/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220280001312

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №619/33/20 
		провадження №1-кп/619/159/20
		           
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		   16 січня 2020 року м. Дергачі
		 
		Дергачівський районний суд Харківської області  у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2       розглянув у відкритомусудовому засіданнікримінальне провадження №12019220280001312 від 29.09.2019 по обвинуваченню:    ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурафа Краснокутського району Харківської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;у вчиненнізлочину,передбаченого ч.4ст.296 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:  прокурораОСОБА_4   потерпілогоОСОБА_5   обвинуваченогоОСОБА_3 .
		   Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		28 вересня 2019 приблизно о 14 год 30 хв, ОСОБА_3 , знаходячись на вулиці Партизанській біля свого домоволодіння АДРЕСА_1 , побачивши, що на його кота наїхав невстановлений водій на мотоциклу, пішов до дому, взяв належний йому 4 мм Револьвер «Safari Super Magnum», модель «РФ 461» та вийшов знову на вулицю. Приблизно о 14.45 того ж дня, ОСОБА_3 , помітив, що на зустріч йому їде мотоцикл під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 вирішив його зупинити, щоб поспілкуватись з приводу наїзду на його кота, однак ОСОБА_5 не зупинився, та ОСОБА_3 використовуючи нікчемний привід, що ОСОБА_5 не зупинився на його вимогу, маючи прямий умисел на грубе порушення громадського порядку, а саме стану суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм, моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи з винятковим цинізмом, безпідставно дістав предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме 4 мм Револьвер «Safari Super Magnum», модель «РФ 461», зі спорядженим магазином кулями, демонструючи при цьому зневагу до загально прийнятих норм моралі та поведінки, та усвідомлюючи наслідки застосування вказаного спеціального засобу направив його у бік мотоциклу під керуванням ОСОБА_5 , який проїхав його на відстань до 50 метрів, розуміючи при цьому можливість спричинення водію тілесних ушкоджень, створюючи реальну загрозу для життя і здоров`я, використовуючи 4мм Револьвер «Safari Super Magnum», модель «РФ 461» для фізичного і психологічного впливу на вказаного водія, здійснив два прицільних постріли в бік водія, та одним з них влучив праворуч у спину ОСОБА_5 чим спричинив йому, згідно висновку судово-медичної експертизи №58/19Д від 14.11.2019 тілесне ушкодження тулубу - сліпе непроникаюче кульове поранення тулубу з утворенням ранового каналу, який бере початок рани на спині праворуч розташованій по задній паховій лінії в проекції VII ребра, проходить у м`яких тканинах у напрямку з заду на перед, з низу до гори та декілька з права на ліво з наявністю чужорідного тіла - кулі, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке вчинене із застосуванням спеціального предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 296 КК України.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особу.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так як це зазначено вище.
		Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,  на потерпілого.
		Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України»(заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
		Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Верховний Суду постановівід 30жовтня 2018року усправі №559/1037/16-к(провадження№ 51-3612км18)вказав,що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину визнається судом обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 .
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Мотиви призначення покарання.
		Вивченням данихпро особу ОСОБА_3 встановлено,що вінраніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. 
		Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 ст.65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення. 
		Також Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		За такихобставин справи,враховуючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,особу обвинуваченого,обставини,які пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,суд вважаєза необхіднепризначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенціюпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), такі у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим,якщо встановлено, що підчас відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд указав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи». 
		Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, відсутність претензій потерпілого, можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Питання долі речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Відповідно до ст.ст. 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
		З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строкув2(два)роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському НДЕКЦ МВС України експертизи № 11/364СЕ-19 від 20.11.2019 в розмірі 785,05 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		   
		        Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...