Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/1284/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2020. Зареєстровано: 17.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Результат оскарження 06.05.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		 
		      16 січня 2020 р.                                            м. Чернівці                  Справа № 824/1284/19-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження, 
		 
		                                                         В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 26 вересня 2019 року №1496-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 ".
		В обґрунтування позову зазначено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідач виходив виключно з припущень про порушення позивачем  посадових обов`язків, які виразилися в порушенні пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081, в частині продовження строків дії договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також не вжитті заходів щодо своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування, невиконанні рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16 червня 2017 року №324/12. Позивач вказував, що факт неналежного виконання посадових обов`язків  не конкретизований, має місце лише загальне посилання на нормативно-правові акти, що не дозволяє чітко визначити, яке саме порушення та коли вчинив він, які воно мало наслідки або яку шкоду для підприємства чи інших осіб спричинило, що в свою чергу позбавляє можливості належного захисту та свідчить про відсутність такого порушення. Разом із цим, оскаржуваним розпорядженням не встановлено, яку дію або бездіяльність, яка порушує вимогу закону чи підзаконних актів, ним вчинено, час, місце та спосіб вчинення, та в чому вона виразилася, не встановлено спосіб та мотив вчинення дисциплінарного проступку. На думку позивача, при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани міським головою не з`ясовано всіх обставин по суті, не проведено розслідування та не відібрано в нього пояснень з приводу можливого неналежного виконання ним посадових обов`язків, що призвело до грубого порушення його прав. 
		Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено, що  справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
		Чернівецький міський голова, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач зазначав, що з грудня 2018 року по вересень 2019 року позивачем  укладались Тимчасові договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях з одними і тими ж перевізниками, на одні і ті ж маршрути по декілька разів. Так, вказані обставини мали місце з ТОВ «Чернівці 2004», ТОВ «Денисівка-1», ПП «Багіра», ТОВ «Буковина Транс Екіпаж», ПП «Нов Транс Авто», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 . Однак, заходи  щодо проведення конкурсів на визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування на території м. Чернівців позивачем не  здійснювались. Відповідач вказував, що зазначені порушення законодавства про автомобільний транспорт стали приводом для початку розгляду справи у зв`язку із бездіяльністю виконавчого комітету Чернівецької міської ради, що полягає у не проведенні конкурсів на визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування, яка розглядається Адміністративною колегією Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначав, що неналежна організація транспортної інфраструктури у зв`язку з не проведенням конкурсів на визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування створює численні незручності жителям міста Чернівців та не сприяє розвитку належної інфраструктури територіальної громади, наданню якісної послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та як наслідок виключає справедливу конкуренцію на даному ринку послуг. Вказуючи про правомірність оскаржуваного рішення, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
		Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
		Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що розпорядженням Чернівецького міського голови від 26 вересня 2018 року №1358-к ОСОБА_1 з 26 вересня 2018 року прийнято на службу в Чернівецьку міську раду на посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства міської ради, за його згодою, як такого, що успішно пройшов конкурсне випробування та був зарахований до кадрового резерву міської ради, присвоївши йому 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії з урахуванням раніше присвоєного 9-рангу державного службовця.
		Розпорядженням Чернівецького міського голови від 26 вересня 2019 року №1496-к за неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про Департамент житлово-комунального господарства міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 20 грудня 2018 року №1586, а саме: пунктів 1.9,  2.2.2., 5.7.2, у зв`язку з: порушенням пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081, в частині продовження строків дії договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також не вжиття заходів щодо своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування; невиконанням рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16 червня 2017 року №324/12 зі змінами від 22 червня 2018 року №275/11; беручи до уваги розпорядження адміністративної колегії від 10 вересня 2019 року №26 (справа №02-27/25) та персональні пояснення ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_1 - директору Департаменту житлово-комунального господарства міської ради оголошено догану з позбавленням премії.
		Як вбачається з матеріалів справи, прийняттю указаного розпорядження, яке і є предметом даного спору, передувала низка обставин.
		Так, розпорядженням адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10 вересня 2019 року №26 відносно виконавчого комітету Чернівецької міської ради розпочато розгляд справи у зв`язку з наявністю в бездіяльності, яка полягає у не проведенні конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції. 
		19 вересня 2019 року Чернівецький міський голова звернувся до директора Департаменту житлово-комунального господарства міської ради Бешлея В.В. із дорученням №01/0210/2421, в якому просив у термін до 18:00 год. 19 вересня 2019 року надати персональні пояснення щодо причин та підстав не проведення конкурсу на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування.
		Листом від 19 вересня 2019 року №01/02-10-8336/0 директором Департаменту житлово-комунального господарства міської ради Бешлеєм В.В. надано Чернівецькому міському голові Каспруку О.П. пояснюючу записку.
		В ній вказано, що в березні 2018 року Виконавчий комітет Чернівецької міської ради оголосив конкурс з визначення перевізників пасажирів на окремих міських автобусних маршрутах. Однак, у зв`язку із змінами в законодавстві даний конкурс був відмінений. Також зазначено, що з червня по вересень 2018 року, в експериментальному режимі неодноразово змінювались схеми автобусних маршрутів. Дані зміни, мали б стати підставою для внесення відповідних змін в перелік міських автобусних маршрутів загального користування для перевезення пасажирів, затвердженого рішенням Виконавчого комітету №38/2 від 30 січня 2018 року. В рамках реалізації проекту «Інтегрованої концепції розвитку Чернівці 2030» за підтримки німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ, в травні 2019 року компанією Dornier Consulting спільно з A plus S було розроблено транспортну модель м. Чернівці. Відповідно до рішення робочої групи, створеної розпорядженням міського голови №231-р від 12 червня 2019 року, відділ комп`ютерно-технічного забезпечення міської ради зобов`язали подати бюджетний запит на купівлю ліцензії на використання програмного комплексу, а ДЖКГ спільно з відділом розвитку території, надати пропозиції щодо експлуатації даної системи та подальшої оптимізації маршрутної сітки. Крім того, розпорядженням міського голови від 23 червня 2018 року №279-р створено робочу групу з реформування мережі міських автобусних маршрутів. Одним з дискусійних питань, яке обговорювалось і по якому ще не було прийнято кінцеве рішення - це зміна переліку автобусних маршрутів на яких відшкодовуються втрати понесені перевізниками від перевезень пільгових категорій громадян. Враховуючи велику кількість створених робочих груп, робота яких на сьогоднішній день ще не завершена, а їх рішення можуть суттєво вплинути на проведення конкурсу з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування та враховуючи те, що договір з перевізником - переможцем конкурсу укладається терміном від 5 років, було прийнято рішення про проведення конкурсу, принаймні, після погодження переліку маршрутів на яких відшкодовуються втрати понесені перевізниками від перевезень пільгових категорій громадян. При цьому зазначено, що якщо буде відповідне доручення міського голови, про проведення конкурсу без рішень вищезазначених робочих груп, то виконавчі органи міської ради готові будуть його негайно виконати, оголосивши та провівши даний конкурс.
		Крім цього, згідно матеріалів справи, розпорядженнями Чернівецького міського голови від 04 січня 2017 року №1-р «Про робочу групу», від 20 вересня 2017 року №463-р «Про робочу групу», від 23 червня 2018 року №279-р «Про робочу групу з реформування мережі міських автобусних маршрутів», від 26 грудня 2018 року №616-р «Про створення робочої групи з впровадження проекту «Транспортна модель та нарощування потенціалу в місті Чернівці», від 23 січня 2019 року №18-р «Про робочу групу з впровадження порядку проведення компенсації за проїзд окремих категорій громадян, які мають право на пільги відповідно до законодавства, автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах за рахунок коштів міського бюджету», від 12 червня 2019 року №231-р «Про робочу групу», від 22 липня 2019 року №292-р «Про робочу групу» були створені робочі групи з вивчення питання реформування автобусної маршрутної мережі, з вивчення механізмів застосування штрафних санкцій до перевізників та підготовки технічного завдання для розробки транспортної моделі міста, з вивчення питання реформування мережі міських автобусних маршрутів, з впровадження проекту «Транспортна модель та нарощування потенціалу в місті Чернівці» в рамках інтегрованого розвитку міста, з впровадження порядку проведення компенсації за проїзд окремих категорій громадян, які мають право на пільги відповідно до законодавства, автомобільним транспортом загального користування на міських автобусних маршрутах за рахунок коштів міського бюджету, з визначення з використанням можливості транспортної моделі необхідних змін до маршрутної мережі громадського транспорту, для підготовки матеріалів конкурсу з визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях відповідно.
		Дослідженням наявних у справі матеріалів також встановлено, що протягом грудня 2018 року-квітня 2019 року та липня-вересня 2019 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, в особі директора Департаменту житлово-комунального господарства міської ради Бешлея В.В. (Замовник) та ТОВ «Чернівці 2004», ТОВ «Денисівка-1», ПП «Багіра», ТОВ «Буковина Транс Екіпаж», ПП «Нов Транс Авто», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 (Перевізники) було укладені Тимчасові договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях. 
		Предметом таких договорів є діяльність сторін щодо організації та виконання пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування (пункт 1.1 Договорів). Згідно пункту 1.2 Договорів  Замовник надає Перевізникові право на тимчасове перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування згідно з додатком 1 до цих Договорів. Пунктом 6.1 Договорів визначався термін його дії - з наступного дня після укладення та до проведення Замовником конкурсу на визначення автомобільного перевізника, але не більше як га три місяці з можливістю пролонгування шляхом укладення додаткових угод.
		Продовження строків дії указаних вище договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також не вжиття заходів щодо своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування і ставилось відповідачем в провину позивачу згідно оскаржуваного рішення про оголошення йому догани.
		Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За змістом частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах з приводу проходження громадян публічної служби, а згідно з положеннями пункту  17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України до публічної служби відноситься, зокрема,  служба в органах місцевого самоврядування.
		Як вбачається з обставин справи, даний спір виник у зв`язку із проходженням позивачем служби в органах місцевого самоврядування. 
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
		Відповідно до частини першої статі 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Згідно частини першої статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.          
		Пунктом  20 частини четвертої статті 42 Закону №280/97-ВР визначено, що міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III)  служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. 
		Згідно положень статті 4 Закону №2493-III одним із основних принципів, на яких здійснюється служба в органах місцевого самоврядування, є  підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність  за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.
		Статтею 7 Закону №2493-III передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до статі 19 Закону №2493-III організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
		Законом №2493-III не визначено дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків. Разом з цим, виходячи зі змісту статей 7 та 19 Закону №2493-III, на службові відносини в частині дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування поширюються загальні положення законодавства України про працю. 
		Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.
		Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України  законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. 
		Згідно статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. 
		Відповідно до статті 147  Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. 
		Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Згідно статті  147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
		Відповідно до статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. 
		Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень.
		Згідно названої статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Статтею 150 Кодексу законів про працю України передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Аналіз наведених норм дає підстави для таких висновків: посадова особа органу місцевого самоврядування зобов`язана дотримуватися правил трудової дисципліни (в тому числі належного виконання посадових обов`язків), за порушення якої вона несе персональну відповідальність. При вирішенні питання про притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни (в тому числі за неналежне виконання посадових обов`язків) органом, якому надано право прийняття на роботу такого працівника, має бути дотримано передбачений Кодексом законів про працю України строк застосування дисциплінарних стягнень, одним із видів яких є догана. Такий строк не може перевищувати  одного місяця з дня виявлення проступку та не може бути більше шести місяців з дня вчинення проступку. Також при вирішенні питання про притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності має бути дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема щодо відібрання у порушника письмових пояснень, врахування  при обранні виду стягнення ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. При цьому варто зазначити, що   пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. А невиконання роботодавцем обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та, відповідно, неодержання такого пояснення є порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення і, як наслідок, підставою для визнання незаконності такого стягнення.
		Зі встановлених судом обставин справи вбачається, що перед накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани розпорядженням від 26 вересня 2019 року №1496-к, письмові пояснення відносно неналежного виконання останнім посадових обов`язків, що мало місце на думку відповідача, не відбирались.
		Як свідчить зміст відзиву, не відібрання таких пояснень відповідачем фактично не заперечувалось.
		Варто зазначити, що пояснення позивача від 19 вересня 2019 року, на які міститься посилання в оскаржуваному розпорядженні, не є поясненнями особи, відносно якої роботодавцем вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Так, з їх змісту вбачається,  що вони були надані позивачем на виконання доручення міського голови від 19 вересня 2019 року №01/0210/2421 щодо причин та підстав не проведення конкурсу на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування.
		В пояснювальній записці від 19 вересня 2019 року, зміст якої наведено вище, не викладено пояснень щодо необхідності та доцільності продовження строків дії договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що також кваліфікувалось відповідачем як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, за що оголошено оскаржувану догану.
		Отже, пояснення позивача від 19 вересня 2019 року не містять пояснень по суті неналежного виконання ним посадових обов`язків, що мало місце  на думку відповідача,  та не є поясненнями в розумінні статті 149 Кодексу законів про працю України.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження порядку застосування дисциплінарного стягнення в частині обов`язку відібрання письмових пояснень у особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Зазначене дає підстави для висновку про незаконність оскаржуваного рішення.
		Поряд з цим, вирішуючи спір, суд звертає увагу і  на таке.
		З оскаржуваного рішення та відзиву на позов убачається, що на думку відповідача позивачем було допущено неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилось у продовженні строків дії договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та не вжитті заходів своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування.  При цьому відповідачем зазначено про недотримання позивачем пунктів 1.9,  2.2.2., 5.7.2. Положення про Департамент житлово-комунального господарства міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 20 грудня 2018 року №1586 (далі - Положення №1586), порушення пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок №1081) та невиконанні рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16 червня 2017 року №324/12 зі змінами від 22 червня 2018 року №275/11 (далі - Рішення №324/12).
		Так, згідно пункту 1.9 Положення №1586 Департамент в межах власних і делегованих повноважень забезпечує реалізацію державної політики в сфері житлово-комунального господарства міста, підприємств міського пасажирського транспорту, зв`язку та енергетики усіх форм власності.
		Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Положення №1586 передбачено, що в межах делегованих повноважень департамент здійснює відповідно до законодавства контроль за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами комунального господарства, міського пасажирського транспорту, зв`язку.
		Відповідно до підпункту 5.7.2 пункту 5.7 Положення №1586  директор Департаменту несе відповідальність за неналежне виконання покладених на Департамент завдань і неналежне здійснення ним повноважень відповідно до цього Положення.
		Згідно пункту 55 Порядку №1081 організатор зобов`язаний: 1) забезпечити за заявою автомобільного перевізника продовження строку дії договору (дозволу), але не більше одного разу і не більше ніж на п`ять років у разі виникнення підстав, визначених абзацом дев`ятим пункту 53 цього Порядку; 2) забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу). Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці; підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів; 3) укласти договір з автомобільним перевізником, який за результатами проведення конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, у разі: настання обставин, передбачених абзацами другим і третім підпункту 2 цього пункту на строк дії договору (дозволу), який було розірвано; відмови перевізника-претендента, який визнаний переможцем конкурсу, від укладення договору (одержання дозволу); 4) у разі зупинення судом рішення щодо результатів конкурсного комітету призначити на строк дії відповідної ухвали суду автомобільного перевізника для виконання перевезень, передбачених об`єктом конкурсу; 5) у разі скасування судом рішення щодо результатів конкурсного комітету провести новий конкурс за об`єктом (об`єктами), за яким (якими) було прийнято таке рішення суду.
		При цьому відповідно до пункту 2 вказаного Порядку організатор - орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс.
		Рішенням №324/12, зокрема, було доручено Департаменту житлово-комунального господарства міської ради організацію заходів з проведення конкурсів щодо визначення перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування та визначити відповідність транспортних засобів учасників конкурсу умовам перевезень.
		Водночас, суд зазначає, що необхідною умовою для накладення дисциплінарного стягнення, враховуючи наведені вище правові положення трудового законодавства,  є вина працівника (суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку), наявність якої має бути обов`язково доведена. Об`єктивну сторону дисциплінарного проступку складають протиправна поведінка суб`єкта, негативні (шкідливі) наслідки, причинний зв`язок між ними та поведінкою особи, що притягується до дисциплінарної відповідальності.
		Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення та оцінивши викладені у відзиві доводи, суд вважає, що відповідачем не вказано й, відповідно, не надано доказів, які б беззаперечно давали підстави для висновку про наявність вини саме позивача у вчиненні порушень, за які останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
		Належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв`язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивачем, відповідачем не надано.
		При цьому останнім не надано належних доказів протиправності договорів, які ним брались до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, та, відповідно, незаконності дій позивача щодо їх укладення. Такими, зокрема, але не виключено, могли бути судові рішення про скасування чи визнання нечинними вказаних вище тимчасових договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях.
		Водночас, суд звертає увагу і на те, що договори, які брались до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, укладались позивачем з перевізниками у грудні 2018 року, січні-квітні 2019 року, протягом липня-вересня 2019 року. А відтак, відповідач не міг не знати про наявність таких договорів до 26 вересня 2019 року - дати оголошення позивачу догани, і, вважаючи про безпідставність дій позивача щодо їх укладення, відповідач не був позбавлений можливості ініціювати з`ясування усіх обставин щодо можливого неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків, в тому числі шляхом проведення службового розслідування  відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 (далі - Порядок №950).
		Так, за змістом пункту 1 Порядку №950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування у разі неналежного виконання ними службових обов`язків.
		Відповідно до пункту 2 Порядку №950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
		Однак, з метою з`ясування дійсних  обставин  щодо неналежного виконання позивачем посадових обов`язків у вказаній вище частині, відповідачем не було використано своє право проведення службового розслідування.
		Таким чином, наведене в оскаржуваному розпорядженні твердження щодо безпідставного продовження строків дії договорів на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.
		До того ж, вказуючи про порушення позивачем пункту 55 Порядку №1081, відповідачем в оскаржуваному розпорядженні не конкретизовано який саме підпункт названого пункту було порушено позивачем.
		Крім цього, як уже зазначалось вище, при вирішенні питання накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідачем не відбирались у позивача пояснення  з приводу укладення ним як директором Департаменту житлово-комунального господарства міської ради та перевізниками тимчасових договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях.
		Отже, відповідачем як роботодавцем не було надано можливості працівнику  реалізувати одну із важливих форм гарантій, наданих йому, для захисту своїх прав та/чи інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення, й не з`ясовано в повній мірі необхідності та доцільності укладення позивачем з перевізниками вказаних договорів.
		Стверджуючи про не вжиття позивачем заходів своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження такого висновку, які б беззаперечно давали підстави стверджувати про наявність вини саме позивача у не вчиненні таких дій.
		При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем було взято до уваги пояснення позивача від 19 вересня 2019 року та розпорядження адміністративної колегії від 10 вересня 2019 року №26 (справа №02-27/25).
		Однак, у відзиві відповідачем не наведено обґрунтованих тверджень щодо правомірності відхилення доводів, викладених у поясненні від 19 вересня 2019 року, при вирішенні питання про притягнення позивача  до дисциплінарної відповідальності.
		Так, у відзиві відповідачем вказано лише про безпідставність посилань позивача, наданих в обґрунтування відсутності своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку, на наявність численних робочих груп, створених з метою розробки транспортної моделі міста, впровадження порядку проведення компенсації за пільговий проїзд громадян тощо з огляду на відсутність приписів міського голови що не проведення конкурсів на період діяльності таких робочих груп та зважаючи на рекомендаційний характер пропозицій таких робочих груп.
		Проте, відповідачем не спростовано інших тверджень позивача, наданих в обґрунтування відсутності своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку (зокрема,  про факт відміни призначеного у березні 2018 року конкурсу з визначення перевізників пасажирів на окремих міських автобусних маршрутах та інших, наданих у пояснюючій записці й наведених у позові).
		Поряд з цим відповідачем не було звернуто увагу та не спростовано у відзиві твердження позивача, викладене у пояснюючій записці  від 19 вересня 2019 року, про те, що якщо буде відповідне доручення міського голови про проведення конкурсу без рішень створених робочих груп, то виконавчі органи міської ради готові будуть його негайно виконати, оголосивши та провівши даний конкурс.
		Між тим, указаного доручення відповідачем не надано.
		Згідно ж розпорядження адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10 вересня 2019 року №26 відносно виконавчого комітету Чернівецької міської ради розпочато розгляд справи у зв`язку з наявністю в його бездіяльності, яка полягає у не проведенні конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції.  Доручено збирання та аналіз доказів у справі відділу досліджень та розслідувань.
		Тобто, вказаним рішенням лише розпочато розгляд справи відносно допущення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради бездіяльності щодо не проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів міськими автобусними маршрутами загального користування та можливого порушення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
		Зі змісту розпорядження від 10 вересня 2019 року №26 не вбачається встановлення адміністративною колегією Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обставин, які б давали підстави для висновку про допущення порушень законодавства безпосередньо позивачем та наявність в його діях/бездіяльності  вини (суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку).
		Службове розслідування відносно неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, що виразилось у не вжитті заходів своєчасного проведення конкурсів на визначення виконавців послуг з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування, відповідачем також не було проведено.
		Посилання відповідача у відзиві в обґрунтування своєї позиції на лист заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради від 25 квітня 2019 року №01/02-20/1098 та лист Департаменту від 22 липня 2019 року №03/01-29/2797 - безпідставні, оскільки згідно оскаржуваного розпорядження такі листи не були покладені в основу при його прийнятті.
		Відповідно до положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
		До того ж, як вбачається зі змісту названих вище листів, в них викладено обставини щодо оголошення конкурсу з визначення перевізників для обслуговування міських автобусних маршрутів 08 травня 2019 року та причин його не проведення, щодо не проведення таких конкурсів протягом 2018-2019 років, щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах загального користування.
		Вказані обставини, згідно матеріалів справи,  позивачем і не заперечувались.
		Водночас у листах  від 25 квітня 2019 року №01/02-20/1098 та від 22 липня 2019 року №03/01-29/2797 відсутні відомості про допущення саме позивачем тих порушень, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
		З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки відповідача про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків та про допущення ним порушень, зазначених в оскаржуваному розпорядженні.
		Відтак, перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить  до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений законом,  який регулює спірні відносини, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
		Таким чином, розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 26 вересня 2019 року №1496-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " є протиправним, а тому підлягає скасуванню. 
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище  доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість доводи відповідача, з огляду на вище викладене, є безпідставними та необґрунтованими. Відтак, позов підлягає задоволенню.
		Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Оскільки згідно наявних у справі квитанцій від 28 жовтня 2019 року позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1536 грн 80 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження задовольнити  повністю.
		Визнати протиправним та скасувати  розпорядження Чернівецького міського голови О. Каспрука від 26 вересня 2019 року №1496-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 "
		 
		Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536 грн 80 коп.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.
		 
		          Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Чернівецький міський голова (м. Чернівці, Площа Центральна, 1).          
		 
		 
		Суддя                                                                                                                               О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...