Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-148/12/2408 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2020. Зареєстровано: 17.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/12118/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 січня 2020 року 
		Київ
		справа №2а-148/12/2408
		касаційне провадження №К/9901/12118/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Чиркіна С.М.,
		суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.03.2016 (головуючий суддя: Піхало Н.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 (головуючий суддя: Курко О.П., судді: Совгира Д.І., Білоус О.В.) у справі №2а-148/12/2408 за позовом Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		В березні 2012 року Військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі  МОУ або відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач-2), в якому просив:
		визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби;
		стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на його користь одноразову грошову допомогу в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби, у сумі 5297,40 грн. 
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі  Закон №№2011-ХІІ) та постанови Уряду від 28.05.2008 №499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі  Порядок №499), оскільки у 2010 році йому встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок травми, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
		Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.04.2013 адміністративний позов задоволено частково: 
		визнано неправомірними дії МОУ (в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби) та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби; 
		зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки його травма пов`язана із проходженням військової служби, а відтак дії відповідачів щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу вказаної допомоги є протиправними.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 скасовано постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.04.2013 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову: 
		визнано неправомірними дії МОУ (в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби) та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби;
		зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-ХІІ.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги, проте виходив з того, що рішення ухвалене неповноважним судом, позаяк цей спір стосується виплати коштів під час проходження та звільнення позивача з публічної служби, а тому такий предметно підсудний окружному адміністративному суду.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2015 скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанцій погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням ним травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби. При цьому, суд касаційної інстанції констатував, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби, виникає з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності, а не з моменту отримання травми.
		Разом з тим, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність протиправної поведінки у діях двох відповідачів суд касаційної інстанції визнав передчасними. Касаційний суд вказав, що Порядок №499 чітко розмежовує повноваження уповноваженого органу (військового комісаріату) та головного розпорядника бюджетних коштів (МОУ), що безпідставно не враховано судами при прийнятті судових рішень. 
		Також суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про непідсудність вказаної справи місцевому загальному суду як адміністративному суду. 
		Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд:
		визнати протиправними дії МОУ щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби;
		зобов`язати відповідача-1 провести нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби;
		зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби.
		Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.03.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, адміністративний позов задоволено частково:
		визнано протиправними дії МОУ щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби;
		зобов`язано МОУ провести нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги на підставі та на умовах, визначених статтею 16 Закону №2011-ХІІ та Порядком №499. Суди попередніх інстанцій констатували, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби, виникає не інакше як з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності, а не з моменту отримання травми.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 провести ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що до повноважень відповідача-2 належить лише підготовка документів для направлення їх до розпорядника бюджетних коштів для прийняття компетентним органом рішення про призначення або про відмову у приученні одноразової грошової допомоги. У спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 не допущено протиправної поведінки у відношенні до ОСОБА_1 . 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МОУ подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент отримання позивачем травми, що призвела до часткової втрати працездатності не існувало норми, яка давала б право на отримання одноразової грошової допомоги. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
		15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі  Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 30.01.2018 визначений склад суду: головуючий суддя: Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
		За результатами повторного автоматизованого розподілу від 09.12.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Бевзенко В.М., судді: Данилевич Н.А., Уханенко С.А.
		Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2019 задоволено заяви суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Уханенка С.А. про самовідвід, а справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення нового складу суду.
		В порядку статті 31 КАС України, за результатами повторного автоматизованого розподілу від 16.12.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., Єзеров А.А., Саприкіна І.В.
		Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2009 ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Генерального штабу-Командувача Збройних Сил України №135 (по особовому складу) від 10.03.2009 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №86 (по стройовій частині) від 14.05.2009 звільнено з військової служби за станом здоров`я.
		Згідно із інформацією зазначеною у довідці серії БВМ-2008 №85/112 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої Обласною МСЕК м. Чернівці ОСОБА_1 06.12.2010 первинно встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках - 25%.
		Відповідно до інформації, зазначеної у протоколі засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв у колишнього військовослужбовця від 05.01.2011 №4 отримана ОСОБА_1 травма в січні 1989 року пов`язана з проходженням ним військової служби. 
		У зв`язку з цим, ОСОБА_1 через Чернівецький ОВК звернувся до МОУ із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №499.
		За результатами розгляду цієї заяви розпорядником бюджетних коштів (1-й відповідач) прийнято рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15.03.2011 №1, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення обґрунтовано тим, що довідка від 06.12.2010 серії БВМ-2008 №85/112 визначає ступень втрати працездатності не на день травми, а на час огляду, тобто через 21 рік після її отримання. Законодавство на час отримання травми не передбачало виплати одноразової грошової допомоги й відповідно положення статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №499 до позивача не застосовуються.
		Листом від 18.03.2011 №С/291 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ОСОБА_1 про прийняте Комісією рішення.
		Незгода з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом Законом №2011-XII. 
		Згідно із частиною другою статті 16 Закону №2011-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. 
		Зміст зазначеної норми свідчить, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли втрата працездатності настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок травми, одержаної в період її проходження. 
		Водночас законодавець пов`язує право на отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги не з моментом отримання ним травми, а з настанням підстав для її отримання, тобто з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності. 
		На виконання вимог статті 16 Закону №2011-XII Уряд затвердив Порядок №499, яким врегулював питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
		Відповідно до пункту 3 Порядку №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
		Згідно з пунктом 7 цього Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
		Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
		Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з травмою без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов`язків військової служби, приймає розпорядник бюджетних коштів (МОУ), при наявності відповідного висновку та підтверджуючих документів.
		Отже, компетентним органом на вирішення питань пов`язаних із призначенням та виплатою військовослужбовцям одноразової грошової допомоги є МОУ, а не військомат, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених до Чернівецького ОВК вимог про зобов`язання останнього виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.
		Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
		У спірному випадку, відмова МОУ у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав, що втрата працездатності настала не одночасно з травмою, заподіяною під час виконання обов`язків військової служби, а зі спливом понад 20 років не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки, як зазначалось вище, право на отримання грошової допомоги законодавець пов`язує не із моментом отримання травми, а з моментом настання наслідків отримання такої. 
		Окрім того, відповідно до вимог пункту 2 Постанови Уряду №499 призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
		Пунктом 3 цієї Постанови Уряд вимагав завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 N488 (далі - Умови).
		Так, відповідно до зазначених вище Умов державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» (далі  НАСК «ОРАНТА») за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та зв`язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.
		Згідно із підпунктом «б» пункту 6 вказаних Умов, НАСК «ОРАНТА» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв`язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
		Зміст зазначених норм права свідчить, що обов`язкове особисте державне страхування та одноразова грошова допомога є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі травмування під час виконання обов`язків військової служби та в інших випадках встановлених законом, а тому у разі встановлення права військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування.
		Так, на вимогу суду першої інстанції страховою компанією надано відповідь про те, що відомості щодо здійснених ОСОБА_1 будь-яких виплат, пов`язаних з настанням страхового випадку у зв`язку з отриманою ним у 1989 травмою під час виконання обов`язків військової служби  відсутні. ОСОБА_1 документів на отримання страхової виплати не подавав і страхової суми не отримував. Відомості щодо отримання (неотримання) страхової виплати у період з 1992 - 1995 роки не збереглися.
		За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання дій МОУ протиправними та зобов`язання останнього провести ОСОБА_1 нарахування одноразової грошової допомоги.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
		Обраний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача-1 здійснити нарахування одноразової грошової допомоги відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
		Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача-1 не містить. 
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій  відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №2а-148/12/2408 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
		 О. П. Стародуб 
		В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...