Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/274/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2020. Зареєстровано: 17.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2020.

Результат оскарження 14.04.2021 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2525

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		14.01.2020 Справа № 920/274/18 м. Суми
		 
		Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/274/18 в порядку загального позовного провадження
		за позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми 
		до відповідача: публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми
		 
		про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2    445 646,42 грн. та  пені в сумі 1 467,39 грн.,
		представники учасників справи:
		позивача - Микитенко О.О. (довіреність № 2 від 02.01.2020); 
		відповідача - адвокат Шевцов П.В. (ордер № 161466 від 08.01.2020)
		                       
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		До суду надійшла позовна заява № 101/873 від 17.04.2018, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.           
		Ухвалою суду від 15.10.2019 постановлено прийняти матеріали справи № 920/274/18 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача ПАТ "Сумихімпром" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром";         здійснювати розгляд справи № 920/274/18 у порядку загального позовного провадження;  призначено підготовче засідання.
		05.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача щодо непрацевлаштування інваліда відсутня, у зв`язку з чим немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені. Відповідно ст. 181 Закону України    «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) пошук підходящої роботи для інваліда здійснює Державна служба зайнятості, а тому обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Крім того відповідач у відзиві зазначив, що із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов`язання, так і зобов`язання щодо сплати податків і зборів, що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання. Боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, проте пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
		02.12.2019 до суду позивач подав відповідь на відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимог у повному обсязі, оскільки адміністративно-господарські санкції за незайняті з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Пеня згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, нарахована за період з 17.04.2018 по 17.04.2018 включно, є поточною заборгованістю і підлягає задоволенню.
		Ухвалою суду від 03.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2019.
		17.12.2019 позивач подав до суду пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки обов`язок надавати державній службі зайнятості інформацію в повному обсязі, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем не виконано. Вжиті заходи не могли забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю на даному підприємстві, відділення Фонду вважає, що посилання відповідача на листи та подання звітів про наявність вакантних посад, не є підставою звільнення його від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		У судовому засіданні 17.12.2019  було оголошено перерву до 14.01.2020.
		Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.  
		Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
		У травні 2018 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення 2447113,81 грн., в тому числі: 2445646,42 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році відповідно до статті 20 Закону, зокрема: за недотримання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу із зайняття інвалідами   31 робочого місця; 1467,39 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого ч. 1 ст. 19 Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2017 рік: 31 місце, призначене для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не зайнято інвалідами, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити передбачені ст. 20 цього Закону за таке порушення адміністративно-господарські санкції в розмірі 2445646,42 грн., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій в сумі 1467,39 грн. за період з 17.04.2018 по 17.04.2018.    
		Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2018, залишеним 29.01.2019 апеляційною інстанцією  без змін, у задоволенні позову відмовлено. 
		Постановою Верховного Суду від 24.07.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2018 скасовано, справу № 920/274/18 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		Як відомо, 24.10.2011 порушено провадження у справі №5021/2509/2011 за заявою ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» про банкрутство ПАТ «Сумихімпром». Ухвалою від 30.10.2012 введено процедуру санації боржника  ПАТ «Сумихімпром», яка триває до сьогодні.
		Законодавство про банкрутство передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. 
		Тому, як вже зазначено вище, ця справа прийнята до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" за правилами загального позовного провадження.
		Як з`ясовано, ПАТ «Сумихімпром»   є юридичною особою та відповідно до вимог Закону перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
		Відповідно до наданого відповідачем звіту форми 10 ІІІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ «Сумихімпром» у 2017 році становила 4046 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 131 особа. Разом з цим, кількість інвалідів    штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону становить 162 особи.
		Згідно зі ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
		У відповідності до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
		Частиною 2 статті 217 ГК України серед засобів відповідальності у сфері господарювання передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
		Згідно зі ст.238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
		Зважаючи на наведені норми, передбачені статтею 20 Закону, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), а є засобом відповідальності у сфері господарювання, що передбачає застосування заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням ним правопорушення та є поточними вимогами в розумінні законодавства про банкрутство, оскільки виникли після порушення відповідного провадження.
		Окрім того, відповідно до статей 1, 12 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
		Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
		З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.
		З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
		Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
		За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.
		Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.
		Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
		Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у цій справі. 
		Разом із тим відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Частиною другою    статті 20 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначено ч. 3 ст. 18 Закону, а саме: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Разом з тим, частиною  першою цієї статті передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
		Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
		Таким чином, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
		Поряд з цим згідно зі статтею 18-1   зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості, а тому обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
		Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20.06.2011 р. у справі № 21-60а11 та від 02.04.2013 р. у справі № 21-95а13, які прийняті за наслідками розгляду  заяв   про перегляд   судового рішення з мотивів   неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. 
		При цьому суд зазначає, що за результатом працевлаштування відповідно до    ст. 21 КЗпП України  є укладення трудового договору між працівником (у даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.
		Як встановлено судом, відповідач відповідно до покладених на нього законодавством обов`язків вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з вини відповідача, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність, що передбачена ст. 20 Закону, через відсутність у діях відповідача правопорушення.
		Так, відповідачем на виконання вимог Закону на 2017 рік створено 168 робочих місць для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ «Сумихімпром», тобто у кількості, що відповідає передбаченому законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. 
		Протягом 2017 року відповідач відповідно до положень абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» повідомляв органи державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, копії яких наявні у матеріалах справи. 
		Також відповідачем протягом 2017 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до Зарічної МСЕК, Сумської міжрайонної МСЕК, Обласної МСЕК, Ковпаківської МСЕК, Сумської обласної громадської організації інвалідів України «Поступ», Сумської обласної ради первинних організацій Українського фонду «реабілітація інвалідів».
		Відповідно до ст. 18 Закону підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю,  наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
		Підприємства, установи, організації, фізичні  особи, які використовують  найману  працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  осіб  з інвалідністю, у тому числі  спеціальні  робочі  місця, створювати для них умови праці з урахуванням  індивідуальних  програм  реабілітації і забезпечувати інші  соціально-економічні  гарантії,  передбачені законодавством, надавати  державній  службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації  працевлаштування  осіб  з  інвалідністю,  і звітувати Фонду    соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість   та працевлаштування  осіб  з  інвалідністю  у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.     Особам  з  інвалідністю,  які  не  мають  змоги  працювати на підприємствах,   в   установах,   організаціях,   державна  служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Особи   з   інвалідністю  можуть  залучатися  до  оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
		На підставі ст. 18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. 
		Сумським міським центром зайнятості на ПАТ «Сумихімпром» за 2017 рік було направлено 9 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		З них на підприємстві працевлаштовано 2 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), що підтверджується копіями направлень на працевлаштування, 7 осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) відмовились від працевлаштування, що підтверджується особистими підписами вказаних осіб на направленнях на працевлаштування.
		Таким чином, відповідач у 2017 році виконав покладені на нього Законом обов`язки стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування.
		Доводи позивача щодо того, що виконання відповідачем зазначених обов`язків не звільняє його від сплати передбачених статтею 20 Закону адміністративно-господарських санкцій суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.
		Отже, оскільки відсутні підстави для застосування до відповідача передбачених статтею 20 адміністративно-господарських санкцій, відповідно відсутні й підстави для застосування передбаченої цією статтею пені за прострочення сплати цих санкцій.
		Крім того, суд зауважує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов`язком підприємства займатися пошуком інвалідів для працевлаштування (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 №    815/4252/17) та не супроводжується обов`язком за власні кошти створювати спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
		Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши надані докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.
		На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні позовної заяви відмовити.
		 
		Повний текст рішення складено 17.01.2020.
		 
		Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій    статті 261 цього Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя                                В.В. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...