Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-690/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Номер судового провадження: 61-36310ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		14 січня 2020 року
		 
		м. Київ
		справа № 2-690/11
		провадження № 61-36310св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - Фонд державного майна України,
		заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
		представник суб`єкта оскарження -Шишкіна Інна Миколаївна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області, у складі судді Федорець С. В., від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: 
		Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С., від 18 травня 2017 року. 
		Короткий зміст скарги та її обґрунтування
		У лютому 2017 року Фонд державного майна України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
		Скарга мотивована тим, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 21/1000 частину комплексу філії закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт» санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», що складається із ракушнякового корпусу НОМЕР_1, зазначеного на плані літерою В9-1, житловою площею 210,7 кв. м, загальною площею 358,1 кв. м, по АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що 26 жовтня 2016 року прокурору видано виконавчий лист, який 04 листопада 2016 року було пред`явлено до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області для примусового виконання. Проте, стягувач отримав повідомлення державного виконавця від 26 січня 
		2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції на час вчинення виконавчих дій), оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
		Посилаючись на те, що дії органу державної виконавчої служби суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Фонд державного майна України просив суд визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, зобов`язати державного виконавця прийняти виконавчий лист до свого провадження.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2017 року скаргу задоволено. Рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Шишкіної І. М. 
		від 26 січня 2017 року № 420 визнано неправомірним. Зобов`язано державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області прийняти до виконання виконавчий лист № 2-690/11 (№ 2/330/4/2016), виданий Якимівським районним судом Запорізької області 19 грудня 
		2016 року, про витребування та повернення майна державі (в особі Фонду державного майна України).
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець дійшов помилкового висновку про те, що виконання рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року не передбачає застосування заходів примусового виконання. Районний суд дійшов висновку, що поняття «витребування» є тотожним «вилученню та передачі предметів», які зазначені у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області  відхилено. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області 
		від 03 квітня 2017 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що оскаржені дії державного виконавця є неправомірними, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції та намаганням у будь-який спосіб зволікати із виконанням судового рішення, направленого на захист інтересів держави.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України «Про виконавче провадження» та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Якимівським районним судом Запорізької області вже було ухвалено рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той саме предмет і з тих саме підстав, отже провадження у справі мало бути закрито. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року не встановлений спосіб і порядок його виконання, а саме - вилучення у боржника майна і передачі його стягувачу або зобов`язання боржника передати стягувачу присуджене майно. Заявник вказав, що виходячи із норм Закону України «Про виконавче провадження» та аналізуючи резолютивну частину рішення, викладену у виконавчому документів, державний виконавець позбавлений можливості застосувати той чи інший порядок виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про витребування майна, тому дії державного виконавця при виконанні такого рішення можуть призвести до порушень прав сторін виконавчого провадження.
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. 
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 
		(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10 квітня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Встановлено, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року у справі № 2-690/11 витребувано з володіння ОСОБА_1 21/100 частину комплексу філії закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт» та повернуто її у державну власність.
		26 жовтня 2016 року на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист (справа № 2-690/11, провадження № 2/330/4/2016), в якому боржником вказано ОСОБА_1 , а стягувачем - прокуратуру Запорізької області, яка діє в інтересах Фонду державного майна України (т.4, а.с. 15).
		27 грудня 2016 року за заявою заступника прокурора Запорізької області про виправлення описки видано виконавчий лист (справа № 2-690/11, провадження № 2/330/4/2016, № 6/330/132/2016), в якому боржником зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем - Фонд державного майна України 
		(т.4, а.с. 8).
		18 січня 2017 року зазначений виконавчий лист від 27 грудня 2016 року Фондом державного майна України пред`явлено до виконання до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (т.4, а.с. 9).
		Повідомленням державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавчий лист від 27 грудня 2016 року повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до статті 383 ЦПК України, 2004 року, частини першої 
		статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
		Перелік заходів примусового виконання судового рішення передбачено статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 3 якого до таких заходів віднесено вилучення у боржника і передача стягувачу предметів. Виконання рішень такої категорії, в свою чергу, регламентовано 
		статтею 60 Закону.
		Прокурор під час пред`явлення позову, а також суд під час ухвалення рішення, керувались статтею 388 ЦК України, якою визначено віндикаційний спосіб захисту цивільних прав - витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
		Відповідно до положень статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
		Статтею 388 ЦК України визначені підстави і порядок витребування майна із чужого незаконного володіння. 
		Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченим пунктом 3 частини першої 
		статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - вилучення та передача предметів стягувачу.
		Враховуючи те, що судом видано виконавчий лист, який відповідає резолютивній частині судового рішення, стягувачем зазначено відповідний державний орган, в інтересах якого прокурором заявлявся позов, судове рішення в силу статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі.
		Задовольняючи скаргу Фонду державного майна України, суди, застосувавши норми статей 383-387 ЦПК України, 2004 року, та Закон України «Про виконавче провадження», дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірними. Державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання судового рішення не передбачає застосування заходів примусового його виконання. Поняття «витребування» слід вважати тотожним поняттю «вилучення та передача предметів», що зазначене у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення. 
		Крім того, постановою державного виконавця від 02 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54427823 з виконання виконавчого листа № 2-690/11, виданого Якимівським районним судом Запорізької області 27 грудня 2016 року (т.7, а.с. 3). 
		Згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постановою головного державного виконавцяЯкимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областівід 22 квітня 2019 року у ВП № 54427823 виконавчий лист № 2-690/11, виданий 27 грудня 2016 року, повернуто стягувачу, оскільки майно - 21/1000 частина комплексу, філії 
		ЗАТ «Приазовкурорт» санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1», ракушняковий корпус НОМЕР_1, визначений на плані літерою В9-1, житловою площею 210,7 кв. м, загальною площею 358,1 кв. м, яке належить ОСОБА_1 , по 
		АДРЕСА_1 , відсутнє.
		З урахуванням вищенаведеного, на момент розгляду справи судом касаційної інстанції підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.
		Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                                  С. Ф. Хопта
		 
		                                                                                                                  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...