Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/3672/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 51-3587км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220000001016

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 639/3672/16-к
		провадження № 51-3587 км 19
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,  
		захисника  ОСОБА_6 ,  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої 
		ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 травня 
		2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року 
		у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270180001847, щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, 
		жительки 
		АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вищевказаним вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного їй майна.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 
		2015 року № 838-VIII) ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 березня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 18 травня 
		2017 року № 2046-VIII) з 21 червня 2017 року ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов ПФ «Каштан» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь 
		ПФ «Каштан» 1 336849, 05 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язненняз 22 березня 2016 року по 14 травня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона, обіймаючи посаду головного бухгалтера ПФ «Каштан», використовуючи доступ до рахунків ПФ «Каштан», наданий їй для виконання службових обов`язків, для виконання вихідних платежів за погодженням із директором підприємства, який передав ОСОБА_7 свій електронний підпис для здійснення контролю за відображенням на рахунках підприємства необхідних перерахувань у зв`язку з веденням фінансово-господарської діяльності ПФ «Каштан» та який не знав про злочинні наміри ОСОБА_7 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, розробила злочинний план заволодіння грошовими коштами ПФ «Каштан» із використанням її розрахункового та карткового рахунків, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Згідно із зазначеним злочинним планом для заволодіння грошовими коштами 
		ПФ «Каштан» ОСОБА_7 при формуванні в електронному вигляді платіжних доручень зазначала свій ідентифікаційний номер, номери своїх рахунків або номери рахунків та ідентифікаційні номери інших фізичних та юридичних осіб, на які мала намір перерахувати грошові кошти у своїх інтересах. При цьому з метою прикриття від адміністрації підприємства факту заволодіння коштами ПФ «Каштан» у графі «назва підприємства» платіжного доручення ОСОБА_7 зазначала назву контрагента, з яким у ПФ «Каштан» були договірні відносини. Після складання платіжних доручень, на підставі яких здійснювалось перерахування грошей із рахунків ПФ «Каштан», ОСОБА_7 передавала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банківських установ і тим самим здійснювала заволодіння грошовими коштами ПФ «Каштан».
		9 серпня 2013 року ОСОБА_7 з метою заволодіння грошима 
		ПФ «Каштан» зареєструвалась у Дергачівській районній державній адміністрації Харківській області як фізична особа  підприємець та 27 серпня 2013 року в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрила розрахунковий рахунок 
		№ НОМЕР_1 .
		У період із 29 серпня 2013 року по 10 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , діючи 
		умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на робочому місці (вул. Полтавський Шлях, 53/55 у м. Харкові), склала в електронному вигляді платіжні доручення про перерахування грошових коштів на загальну суму 269 200, 15 грн, до яких як рахунок отримувача внесла дані належного їй рахунка, відкритого в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» та свій ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій до графи «отримувач» платіжних доручень 
		ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  КП «Харківський метрополітен». Зазначені платіжні доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку 
		ПФ «Каштан» на належний ОСОБА_7 рахунок остання заволоділа грошима підприємства на суму 269 200,15 грн.
		Також у період із 10 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжні доручення про перерахування грошей на загальну суму 625 392 грн, до яких як рахунок отримувача внесла дані належного їй рахунку та свій ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій у графі «отримувач» платіжних доручень ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  ПФ «Підземне місто». Зазначені платіжні доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на належний ОСОБА_7 рахунок остання заволоділа грошовими коштами підприємства на суму 625 392 грн.
		Окрім того, у період із 25 серпня по 26 жовтня 2015 року ОСОБА_7 , діючи умисно з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжні доручення про перерахування грошей на загальну суму 193 966 грн, до яких як рахунок отримувача внесла дані належного їй рахунка та свій ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій в графі «отримувач» платіжних доручень ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова. Зазначені платіжні доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на належний 
		ОСОБА_7 рахунок остання заволоділа грошовими коштами підприємства на суму 193 966 грн.
		Заволодівши таким чином грошима ПФ «Каштан», ОСОБА_7 розпорядилась ними на власний розсуд, а саме частину коштів зняла готівкою зі свого рахунку в банкоматах ПАТ КБ «ПриватБанк» і витратила на власні нужди, а частину витратила на здійснення обов`язкових платежів, пов`язаних із діяльністю ФОП ОСОБА_7 .
		Окрім того, 22 березня 2013 року ОСОБА_7 з метою використання грошових коштів ПФ «Каштан» для придбання меблів в особисту власність, діючи умисно 
		з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжне доручення про перерахування грошових коштів на суму 10 200 грн, до якого як рахунок отримувача внесла дані розрахункового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ФОП 
		ОСОБА_9 , та його ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій до графи «отримувач» платіжних доручень ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  КП «Харківський метрополітен». Зазначене доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала його за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошей із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на розрахунковий рахунок, відкритий ФОП ОСОБА_9 , ОСОБА_7 заволоділа грошима підприємства на суму 
		10 200 грн.
		Також 28 серпня 2015 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжне доручення про перерахування грошових коштів на суму 17 000 грн, в яке в якості рахунку отримувача внесла дані розрахункового рахунку, відкритого ФОП ОСОБА_9 , його ідентифікаційний номер та назву. Зазначене платіжне доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 та передала його за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на розрахунковий рахунок відкритий ФОП ОСОБА_9 , ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами підприємства в сумі 17 000 грн.
		Надалі за кошти перераховані з рахунку ПФ «Каштан» на рахунок ФОП 
		ОСОБА_9 , якими ОСОБА_7 заволоділа, зловживаючи своїм службовим становищем, ФОП ОСОБА_9 були доставлені меблі за адресою: 
		в- АДРЕСА_2 , яка станом на сьогодні на праві власності належить сину ОСОБА_7  ОСОБА_10 . 
		Окрім того, у період із 10 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року ОСОБА_7 , діючи умисно з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжні доручення про перерахування грошових коштів на загальну суму 156 772, 90 грн, до яких як рахунок отримувача внесла дані рахунку № НОМЕР_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» та свій ідентифікаційний номер. Зазначені доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_11 та ОСОБА_8 та передала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на рахунок № НОМЕР_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» для поповнення кредитних карток № НОМЕР_4 та 
		№ НОМЕР_5 , виданих ОСОБА_7 , остання заволоділа грошима підприємства на суму 156 772,90 грн.
		Також 25 лютого 2015 року ОСОБА_7 з метою використання грошових коштів ПФ «Каштан» для придбання побутової техніки в особисту власність, діючи умисно з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжне доручення про перерахування грошових коштів на загальну суму 19 700 грн, до якого як рахунок отримувача внесла дані розрахункового рахунку № НОМЕР_6 , відкритого ФОП ОСОБА_12 у Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», та її ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій до графи «отримувач» платіжного доручення ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  Управління державного казначейства Жовтневого району м. Харкова. Зазначене платіжне доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала його за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на рахунок ФОП ОСОБА_12 . ОСОБА_7 заволоділа грошима підприємства на суму 
		19 700 грн.
		Надалі за перераховані з рахунку ПФ «Каштан» на рахунок ФОП ОСОБА_12 грошові кошти, якими ОСОБА_7 заволоділа, зловживаючи своїм службовим становищем, ФОП ОСОБА_12 відпустила ОСОБА_7 побутову техніку.
		Крім того, у період із 3-го по 4 серпня 2015 року ОСОБА_7 з метою використання грошових коштів ПФ «Каштан» для придбання побутової техніки в особисту власність, діючи умисно з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжні доручення про перерахування грошей на загальну суму 
		22 410 грн, до яких як рахунок отримувача внесла дані розрахункового рахунку 
		№ НОМЕР_7 , відкритого ФОП ОСОБА_13 , в Харківському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» та її ідентифікаційний номер. При цьому з метою прикриття своїх злочинних дій до графи «отримувач» платіжних доручень ОСОБА_7 внесла дані контрагента підприємства  Управління державного казначейства Жовтневого району м. Харкова. Зазначені платіжні доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 і передала їх за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошових коштів із розрахункового рахунку 
		ПФ «Каштан» на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_13 . ОСОБА_7 заволоділа грошима підприємства на суму 22 410 грн.
		Надалі за перераховані з рахунку ПФ «Каштан» на рахунок ФОП 
		ОСОБА_13 грошові кошти, якими ОСОБА_7 заволоділа, зловживаючи своїм службовим становищем, ФОП ОСОБА_13 відпустила ОСОБА_7 побутову техніку.
		Також 9 жовтня 2015 року ОСОБА_7 з метою використання грошових коштів ПФ «Каштан» для придбання побутової техніки в особисту власність, діючи умисно з корисливих мотивів, склала в електронному вигляді платіжне доручення про перерахування грошових коштів на суму 21 408 грн, до якого як рахунок отримувача внесла дані розрахункового рахунку № НОМЕР_8 , відкритого ФОП ОСОБА_14 , її ідентифікаційний номер та назву. Зазначене доручення ОСОБА_7 завірила своїм електронним підписом та електронним підписом директора ПФ «Каштан» ОСОБА_8 та передала його за допомогою системи «клієнт-банк» для виконання до банку. Після перерахування грошей із розрахункового рахунку ПФ «Каштан» на рахунок ФОП ОСОБА_14 . ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами підприємства на суму 21 408 грн.
		Таким чином, у період із 10 грудня 2012 року по 30 жовтня 2015 року ОСОБА_7 , будучи службовою особою  головним бухгалтером ПФ «Каштан», умисно з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошима ПФ «Каштан» в особливо великому розмірі на загальну суму 
		1 337 849,05 грн, розпорядившись останніми на власний розсуд, чим спричинила ПФ «Каштан» матеріальної шкоди на зазначену суму.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 просить скасувати постановлені щодо неї вирок та ухвалу і перекваліфікувати її дії з ч. 5 ст. 191 на ч. 3 ст. 191 КК, посилаючись на порушення вимог кримінального процесуального закону. Суть доводів засудженої зводиться до тверджень про те, що судові рішення ухвалено незаконно, без урахування всіх обставин справи, судове слідство проведено неповно та з обвинувальним ухилом, а висновки судів про доведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 
		ст. 191 КК, ґрунтуються на суперечливих і неправдивих показаннях свідків та документах, які не містили підписів і не були завірені належним чином. Зазначає, що суд безпідставно неодноразово відмовляв у задоволенні її клопотань про витребування з ПФ «Каштан» документів, які би підтверджували, яку діяльність вона здійснювала на підприємстві як його головний бухгалтер, а саме про поточну фінансову звітність, звітну, фінансову та податкову документацію. Вважає, що ці документи дали б можливість усунути протиріччя, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Крім того, посилається на порушення її права на захист у зв`язку з тим, що їй було призначено захисника, яка здійснювала її захист неналежним чином, у зв`язку з чим вона ( ОСОБА_7 ) в суді апеляційної інстанції заявляла клопотання про відмову від захисника, в задоволенні якого суд необґрунтовано відмовив. 
		Також вважає, що призначене їй покарання є явно несправедливим через суворість, посилається на те, що при винесенні вироку суд першої інстанції недостатньо врахував дані про її особу, а саме: притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивні характеристики, наявність на утриманні чоловіка з інвалідністю та інші обставини. Не погоджується з вирішеним у справі цивільним позовом. 
		Зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпних відповідей на доводи в її апеляційній скарзі та не вмотивував свого рішення належним чином.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник  адвокат ОСОБА_15 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 
		з ч. 5 на ч. 1 ст. 191 КК та призначити за цим законом мінімальне покарання. 
		Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженої та просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни. 
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннямист. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Як видно з матеріалів цього провадження, доводи в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_7 про необґрунтованість її засудження за ч. 5 ст. 191 КК були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, зроблено з дотриманням
		ст. 23 КПКна підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно дост. 94 вказаного Кодексу.
		Суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженої 
		у зловживанні з корисливих мотивів своїм службовим становищем та у заволодінні грошовими коштами ПФ «Каштан» в особливо великому розмірі на загальну суму 
		1 337 849,05 грн. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних упродовж судового слідства свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 ; копій карток рахунку 633 
		ПФ «Каштан» за період із грудня 2012 року по грудень 2014 року; матеріалів ревізії (перевірки) бухгалтерського обліку ПФ «Каштан» за період із грудня 2012 року 
		по жовтень 2015 року; даних, які містяться на диску DVD-R «Maximus» з інформацією щодо руху по рахунках ПФ «Каштан» в АТ «ОТП банку» та ПАТ «ВБР»; копії журналу реєстрації виплат по банку ПФ «Каштан» за період із 1 квітня 2014 року по 30 жовтня 2015 року; копії рахунків на оплату та видаткові накладні ФОП ОСОБА_12 
		та ОСОБА_13 на придбання товарів; копії рахунків-фактур, платіжних доручень та договорів поставок від ФОП ОСОБА_9 на «покупця» ПФ «Каштан» в особі директора ОСОБА_7 на поставку меблів за індивідуальним замовленням; даних протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 15 лютого 
		2016 року та 19 квітня 2016 року, а також обшуку від 21 березня 2016 року; даних розшифрованих відомостей про рух грошових коштів по поточних рахунках за період із 29 серпня 2013 року по 3 грудня 2015 року; виписки по карткових рахунках за період із 14 грудня 2012 року по 13 грудня 2015 року; даних висновку судово-економічної експертизи НДЕКЦ МВСУ №5 від 15 квітня 2016 року, зміст яких докладно відображено у вироку.
		Суд першої інстанції обґрунтовано визнав указані докази належними та допустимими,такими, що повною мірою спростовують позицію обвинуваченої щодо того, що вона діяла під тиском керівництва підприємства, перебуваючи у матеріальній та моральній залежності від них.
		Показання свідків не викликають жодних сумнівів у колегії суддів, оскільки вони за своїм змістом відтворюють обставини, а також повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК. 
		Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані, що містяться у досліджених судом документах, протоколах слідчих дій та в експертному висновку, в силуст. 84 КПКє процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.
		З матеріалів кримінального провадження не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказів, і на спростування цього у скарзі засудженої переконливих аргументів не міститься. 
		Суд дослідив усі надані сторонами провадження докази й наявності будь-яких перешкод у поданні сторонами доказів не встановив, а тому доводи засудженої про безпідставну відмову судом у задоволенні клопотань про витребування з 
		ПФ «Каштан» документів, які би підтверджували, яку діяльність вона здійснювала на підприємстві як його головний бухгалтер, а саме про поточну фінансову звітність, звітну, фінансову та податкову документацію, позбавлені підстав. 
		З огляду на вказану сукупність доказів колегія суддів вважає, що місцевий 
		суд установив усі обставини, які в силуст. 91 КПК підлягають доказуванню 
		у кримінальному провадженні, у тому числі і розмір майна яким заволоділа ОСОБА_7 зловживаючи своїм службовим становищем і відповідно 
		до цих обставин її діяння обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку 
		за ч. 5 ст. 191 КК.
		 
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності. 
		Призначене ОСОБА_7 покарання обрано згідно з вимогами статей 50, 65 КК,
		і, на переконання колегії суддів, воно є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Положеннями ст. 65 КК передбачено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зазначених вимог закону суд дотримався. 
		Зокрема, при призначенні ОСОБА_7  покарання суд першої інстанції згідно зі ст. 65 КК достатньою мірою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належать до особливо тяжкого злочину, дані про особу ОСОБА_7 , що до кримінальної відповідальності притягується вперше, має вищу освіту, працює головним бухгалтером на ТОВ «ВД «Пегас», за місцем цієї роботи характеризується позитивно, також виключно позитивно характеризується за попередніми місцями роботи на ТОВ «ДВ-Транстрейд» та ТОВ «Агроінвест», заміжня, проживає разом із чоловіком, інвалідом 3-ї групи, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на консультативних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав часткове визнання вини, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		З урахуванням усіх обставин справи суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції від суспільства та обґрунтовано призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк на 3 роки та з конфіскацією всього належного їй майна.
		З урахуванням викладеного доводи ОСОБА_7 про суворість призначеного їй покарання є необґрунтованими.
		Позбавлені підстав і доводи засудженої про порушення її права на захист у зв`язку з тим, що їй було призначено захисника, яка здійснювала її захист неналежним чином, у зв`язку з чим вона ( ОСОБА_7 ) в суді апеляційної інстанції заявляла клопотання про відмову від захисника, в задоволенні якого суд необґрунтовано відмовив. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд розглянув клопотання ОСОБА_7 про заміну захисника і відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, і захисника  адвоката ОСОБА_19 було залучено до участі у справі за призначенням. Крім того, захисник надала в суді пояснення щодо здійснення захисту засудженої в суді першої інстанції та підтримала її апеляційну скаргу. 
		Також до початку судового розгляду в суді апеляційної інстанції суд з`ясував у ОСОБА_7 , чи було їй вручено пам`ятку про його права та обов`язки. Інших клопотань ОСОБА_7 не заявляла (а.к.п. 137, 138, т. 3 та аудіозапис судового засідання).
		З огляду на наведене немає жодних підстав стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили право ОСОБА_7 на захист.
		Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі засудженої, аналогічні її доводам у касаційній скарзі, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, правову кваліфікацію її дій  правильною, а призначене покарання  таким, що відповідає вимогам кримінального закону. На усі доводи в апеляції суд надав обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, про які зазначено у скарзі, при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 травня 
		2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...