Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3705/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2020. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/32847/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		20 січня 2020 року 
		Київ
		справа №420/3705/19
		адміністративне провадження №К/9901/32847/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу.
		 
		І. Суть справи
		 
		Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 7 червня 2019 року про накладання штрафу у виконавчому провадженні №58396470.
		 
		Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 18 липня 2019 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.
		 
		Суди встановили, що у провадженні Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №58396470 за виконавчим листом у справі №1540/4612/18, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 травня 2010 року до 31 травня 2018 року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 16094,42 грн.
		 
		Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови від 7 червня 2019 року у виконавчому провадженні №58396470. Оскільки станом на 7 червня 2019 року боржник не виконав вимоги виконавчого листа у справі №1540/4612/18, то державний виконавець наклав на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн. 
		 
		Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернулось з позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі №1540/4612/18 виконано, про що повідомлено відділ примусового виконання рішень листом від 1 березня 2019 року. Так, позивач у позовній заяві зазначив, що 28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" і виплата розрахованої ОСОБА_1 суми компенсації буде здійснена згідно з Порядком, затвердженим Постановою №649.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана постанова від 7 червня 2019 року про накладання штрафу у виконавчому провадженні №58396470 є правомірною, оскільки відповідно до частини першої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		 
		Одночасно, частиною другою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		 
		Суди встановили, що у цій справі на примусове виконання до виконавчого органу передано судове рішення, яке набрало законної сили, яким зокрема, зобов`язано пенсійний орган нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 травня 2010 року до 31 травня 2018 року у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у сумі 16094,42 грн. Також встановлено і, в свою чергу, пенсійним органом не заперечувалось, що нарахована ОСОБА_1 сума фактично не виплачена. Одночасно, пенсійним органом повідомлено державного виконавця про те, що ним перераховано розмір пенсії стягувача, а також про те, що спірну суму буде виплачено у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі - "Порядок"), що передбачає вчинення пенсійним органом (боржником) певних дій, які спрямовані на погашення заборгованості. Крім того, відповідно до пункту 1 цього ж Порядку визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
		 
		Пунктом 6 Порядку встановлено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - "комісія").
		 
		Надалі, згідно пункту 8 Порядку комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
		 
		Крім того, у разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
		 
		Проте, суди попередніх інстанцій встановили, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин не надано доказів, якими можливо встановити факт подання до комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійного фонду України документів позивача, а також доказів прийняття комісією рішення про наявність підстав для виплати пенсіонеру коштів. Також суди визнали безпідставними посилання пенсійного органу на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої за судовим рішенням пенсії як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
		 
		Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не виконавши рішення Одеського окружного адіміністративного суду у повному обсязі з підстав того, що виплата пенсії буде здійснена у Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року, не вчинив відповідні дії на дотримання вказаного Порядку. Доказів іншого до суду надано не було, хоча в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року судом запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду докази щодо вжиття заходів звернення до комісії для прийняття рішення та виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України (Постанова №629 від 22 серпня 2018 року) стосовно ОСОБА_1 та включення останнього до реєстру. За таких обставин, фактично має місце недотримання вимог Порядку, яким встановлено алгоритм виконання рішення. Тобто, відповідач у даному випадку дійшов вірного висновку щодо невиконання рішення суду та застосування штрафу у сумі: 5100 грн у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.
		 
		У своїй касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
		 
		У встановлений строк скаржник усунув недоліки касаційної скарги, а тому вона відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
		 
		Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
		 
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		 
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		 
		Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Стаття 287 КАС України врегульовує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо особа вважає, що рішенням державного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси.
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті у справі, предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України. 
		 
		За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
		 
		Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
		 
		Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень за встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ. 
		 
		Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі №757/295441/14-а, від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а щодо перегляду постанов державних виконавців про накладення штрафу за невиконання судового рішення Суд відхиляє, оскільки обставини цієї справи не є подібними до справ, наведених скаржником у касаційній скарзі.
		 
		За таких обставин і правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити. 
		 
		Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
		 
		Керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу.
		 
		Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...