Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1309/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; управління об’єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об’єктів права державної та комунальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2020. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/25234/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 січня 2020 року 
		Київ
		справа №120/1309/19-а
		адміністративне провадження №К/9901/25234/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого Тацій Л.В., 
		суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30  травня 2019 року (прийняту судом у складі судді Воробйової І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Моніча Б.С., Охрімчук  І.Г.) у справі №  120/1309/19-а за позовом ОСОБА_1 до начальника управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної церкви України)", про визнання протиправним та скасування наказу,   -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив  визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02 квітня 2019 року «Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви в с.  Новоживотів Оратівського району (у новій редакції)» (далі - Спірний наказ).
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2019 року провадження у справі закрив, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснив позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір виник  саме між засновниками, членами Свято-Покровської парафії Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. А наданню оцінки Спірному наказу передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки стосуються прав і інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		02 вересня 2019 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
		У скарзі йдеться про те, що правовими підставами для звернення до суду з позовом позивач зазначив недотримання відповідачем в момент видачі ним оспорюваного наказу вимог статей 12, 13, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», внаслідок чого таке рішення відповідача порушило гарантоване статтею 35 Конституції України та статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» право позивача та очолюваної ним релігійної громади на участь в прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, тобто фактично порушило їх право на свободу віросповідання. Відповідач здійснив реєстрацію змін до Статуту релігійної громади, законність якої оспорює позивач.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02  вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		17 жовтня 2019 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження та цього ж дня на підставі частини шостої статті 346 КАС своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2019 року повернула дану справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
		У зв`язку з відпусткою судді Рибачука А.І. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року №   76/0/78-20 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко   С.Г., Стрелець Т.Г.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Як вказує позивач у позові, Спірним наказом проведено реєстрацію Статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви в с.  Новоживотів Оратівського району у новій редакції із зміною найменування на релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної церкви України)».
		Як слідує зі змісту Спірного наказу, підставою для його винесення є рішення від 02  березня 2019 року загальних зборів релігійної громади, оформлене протоколом №  1, згідно з яким релігійна громада Свято-Покровської парафії      змінила своє найменування та змінила юрисдикцію у підпорядкуванні в канонічних та організаційних питаннях.
		Позивач зазначає, що      рішення оформлене протоколом № 1 від 02 березня 2019 року під назвою «загальні збори релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви що в с.   Новоживотів Оратівського району, Вінницької області, що послугувало, в тому числі, підставою для видачі      Спірного наказу (№ 39 від 02 квітня 2019 року) про реєстрацію Статуту Свято-Покровської парафії Української      Православної Церкви в с. Новоживотів Оратівського району у новій редакції, не відповідає вимогам частин 2, 3, 4   статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», як таке, що було ухвалено її неповноважними зборами, тобто, за відсутності двох третин від загальної кількості чинних членів релігійної громади.
		Отже, як вказує позивач з посиланням на положення Статуту,      зібрання, рішення якого лягло в основу наказу № 39 від 02 квітня 2019 року, не були зборами релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, що, в свою чергу, в правовому розумінні, нівелює будь-яке рішення прийняте ними, а також, в тому числі, і ті, що були використані для реєстрації відповідачем статуту третьої особи у новій редакції та послугували підставою для видання Спірного наказу.
		На думку позивача, відповідач зобов`язаний був перевірити наданий йому протокол № 1 від 02 березня      2019 року на предмет його відповідності вимогам чинного      на момент реєстрації відповідних змін законодавства України, а саме, частини четвертої статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», проте не зробив цього, чим допустив порушення вимог Закону.
		Також, на думку позивача, відповідач прийняв документи на реєстрацію з неповним переліком, а заява від 07 березня 2019 року містить недостовірні відомості, підписана частиною осіб, що не є членами парафіяльних зборів, що виключає можливість її розгляду.
		Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Відповідно до   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений   законом»   включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в   законі   на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до положень   статті 19 Цивільного процесуального кодексу України   (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Як встановлено судами, позивач оспорює наказ про проведення реєстрації Статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української православної церкви в с.  Новоживотів Оратівського району у новій редакції за зміною найменування на релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної церкви України)».
		Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано      Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації»   (далі - Закон № 987-ХІІ).
		За змістом   статті 7 Закону № 987-ХІІ   релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому   статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого   статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
		За правилами, встановленими   статтею 12 Закону   № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому   статтею 14 вказаного Закону. Частина перша   статті 14 Закону   № 987-ХІІ   передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті   14, частина друга статті   15 Закону   № 987-ХІІ).
		Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
		Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
		За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних   прав позивача як учасника релігійної громади.
		За певним чином подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019   року у справі №  910/8132/19 зазначила, що, оскільки,   правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті   14, частини другої статті   15 Закону №  987-ХІІ.
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про те, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
		Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		постановив:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                           Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                           С.Г. Стеценко 
		                                                                                                                 Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...