Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/2795/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2020. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: К/9901/1565/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		20 січня 2020 року 
		 
		Київ
		 
		справа №804/2795/18
		 
		адміністративне провадження №К/9901/1565/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Губської О.А., Єресько Л.О., 
		перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №804/2795/18 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальника відділу фінансового забезпечення Дніпропетровського обласного комісаріату Малиша Олега В`ячеславовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
		 
		УСТАНОВИВ:
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом у якому просила визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату в особі начальника відділення фінансового забезпечення полковника ОСОБА_2 щодо порушення строків виплати їй заробітної плати за квітень 2015 року у розмірі 1114,76 грн та стягнути з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на свою користь заробітну плату за квітень 2015 року у розмірі 114,76 грн і моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
		Ухвалою Днапропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
		Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
		Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
		Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
		а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
		б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
		в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
		г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
		Посада публічної служби, яку обіймала позивачка та у зв`язку зі звільненням з якої виник цей спір (провідний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
		Разом з тим, у касаційній скарзі позивачка зазначає, що ця справа має виняткове значення для неї та становить значний суспільний інтерес.
		Проте, Суд звертає увагу, що вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
		Однак, скаржниця не навела конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи.
		Також з матеріалів касаційної скарги не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
		Отже, скаржниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
		Враховуючи аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи відсутні підстави для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
		Керуючись статтями 3, 333 КАС України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №804/2795/18 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальника відділу фінансового забезпечення Дніпропетровського обласного комісаріату Малиша Олега В`ячеславовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
		Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.М. Соколов
		О.А. Губська 
		Л.О. Єресько ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...