Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/12607/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 08.01.2020
Номер судового провадження: 61-2777ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/12607/18
		провадження № 61-2777 св 19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати                      Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),          Журавель В. І., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Інститут сцинтиляційних матеріалів НАН України, 
		третя особа - виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року в складі судді Хайкіна В. М. та на постанову Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в складі колегії суддів Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (далі - ІСМ НАН України), третя особа - виконуючий обов`язки директора ІСМ НАН України Гриньов Б. В., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
		 
		В обґрунтування позову зазначив, що з 1999 року працював в ІСМ НАН України, який неодноразово зазнавав реорганізації.
		 
		01 серпня 2017 року на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 202-К ОСОБА_1 переведено на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавних сцинтиляційних матеріалів за строковим договором. Дане переведення вважає примусовим та протиправним.
		 
		15 серпня 2018 року на підставі наказу від 13 серпня 2018 року № 180-К ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до частини другої статті 36 КЗпП України.
		 
		Наказ від 24 липня 2017 року № 202-К не містить посилань про строковість виконання обов`язків наукового співробітника, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 продовжив виконання своїх трудових обов`язків, його звільнення на підставі наказу від 13 серпня 2018 року № 180-К є незаконним.
		 
		Зважаючи на зазначене та на той факт, що між сторонами не було укладено трудовий договір в письмовій формі, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати наказ від 13 серпня 2018 року   № 180-К, поновити його на посаді, стягнути з ІСМ НАН України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 15 серпня 2018 року в розмірі 21 035,17 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, третя особа: виконуючий обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України Гриньов Б. В., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що трудовий договір позивача з відповідачем укладався за згодою позивача виключно на умовах його строковості, про що вказано і у заяві ОСОБА_1 , і у наказі про його переведення.
		 
		Трудовий договір вичерпав свою дію, трудові відносини з позивачем припинені у зв`язку із закінченням погодженого сторонами строку, на який він укладався, права позивача порушені не були ні під час прийняття його на роботу, ні під час звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду 
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. 
		 
		Позивач зазначає, що судами допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо строковості трудового договору.
		 
		Вважає, що його переведено на посаду працівника, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, тимчасово, а після виходу з такої відпустки працівника він підлягав переведенню на попередню посаду.
		 
		Заперечення/відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від виконуючого обов`язки директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України ОСОБА_4 , у якому представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Представник відповідача зазначає, що в Інституті сцинтиляційних матеріалів НАН України відбулася реорганізація, у ході якої було ліквідовано структурний підрозділ, де працював позивач. У зв`язку з цим позивач за власним бажанням написав заяву про переведення його на посаду, йому було відомо, що ця посада зберігається за ним до виходу з декретної відпустки іншого працівника, тому відсутні підстави для задоволення позову.
		 
		У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на касаційну скаргу, у якій позивач зазначає, що працював в умовах підвищеного ризику для здоров`я, тому укладення трудового договору у письмовій формі є обов`язковим, а такого договору укладено з ним не було. Також позивач просив долучити до справи копію ухвали Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року, якою скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12018220480004761 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, за фактом незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_1 обрано за конкурсом на посаду старшого наукового співробітника ІСМ НАН України.
		 
		19 квітня 2017 року на засіданні Вченої ради ІСМ НАН України ухвалено затвердити зміну структури ІСМ НАН України шляхом її реорганізації.
		 
		Наказом № 79 від 21 липня 2017 року проведено реорганізацію структури ІСМ НАН України, ліквідовано та реорганізовано визначений перелік структурних підрозділів. Зобов`язано керівників функціональних та структурних підрозділів, що підпадають під ліквідацію та реорганізацію, подати узгоджені пропозиції щодо переміщення та переведення працівників у зв`язку з реорганізацією структури інституту.
		 
		21 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення з 01 серпня 2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавних сцинтиляційних матеріалів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 до її фактичного виходу. Зазначив, що з умовами та оплатою праці ознайомлений.
		 
		Відповідно до наказу від 24 липня 2017 року № 202-к ОСОБА_1 переведено з 01 серпня 2017 року на посаду наукового співробітника лабораторії тугоплавних сцинтиляційних матеріалів по строковому договору на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 до досягнення нею трьох років.
		 
		З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 25 липня 2017 року.
		 
		Наказом від 03 серпня 2018 року № 166-к затверджено, що з 16 серпня 2018 року науковий співробітник лабораторії тугоплавних сцинтиляційних матеріалів ОСОБА_5 приступає до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку з повним робочим днем.
		 
		З наказом від 03 серпня 2018 року № 166-к ОСОБА_1 було ознайомлено, проте він відмовився від вчинення підпису про таке ознайомлення, у зв`язку з чим було складено відповідний акт.
		 
		Наказом від 13 серпня 2018 року № 180-к ОСОБА_1 звільнено з 15 серпня 2018 року з посади наукового співробітника лабораторії тугоплавних сцинтиляційних матеріалів у зв`язку з закінченням строку трудового договору.
		 
		З наказом від 13 серпня 2018 року № 180-к ОСОБА_1 було ознайомлено, проте він відмовився від вчинення підпису про таке ознайомлення, у зв`язку з чим було складено відповідний акт.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		 
		Суди встановили, що в ІСМ НАН України було ліквідовано підрозділ, в якому працював ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника, у зв`язку з чим за згодою останнього відбулася зміна істотних умов праці шляхом переведення ОСОБА_1 на іншу посаду до іншого підрозділу на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 до її фактичного виходу. ОСОБА_1 був обізнаний про вказані обставини.
		 
		Оскільки позивач займав дану посаду лише на час перебування іншого працівника у відпустці по догляду за дитиною, то суди дійшли обґрунтованого висновку, що при звільненні ОСОБА_1 не було порушено вимоги трудового законодавства.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо порушення форми укладення трудового договору спростовуються встановленими обставинами справи, відповідно до яких прийняття позивача на роботу було оформлене наказом.
		 
		Посилання позивача на скасування постанови про закриття кримінального провадження за фактом незаконного звільнення його з роботи з особистих мотивів не дають підстав для висновку про доведеність його позовних вимог. Постанова про закриття кримінального провадження не містить даних про обставини, на які позивач посилається.
		 
		Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким апеляційний суд уже надавав оцінку, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  
		Судді:                                                                                                    Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                                В. І. Журавель
		 
		                                                                                                            М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...