Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/21229/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 17.01.2020
Номер судового провадження: 61-180ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		      
		17 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/21229/19
		провадження № 61-180ск20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Надії Сергіївни,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Бондар Н. С.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства.
		Суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_1 вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року повернуто.
		Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, керувався положеннями статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), дійшовши висновку про безспірне допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, яке полягало у застосуванні ним образливих тверджень на адресу місцевого суду, судової та правоохоронної систем України, органів державної виконавчої служби.
		24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Заявник посилається на те, що при постановленні спірної ухвали суд апеляційної інстанції послався на норму статті, яка не має жодного відношення до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Зазначає, що апеляційний суд має спочатку перевірити апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 356 ЦПК України і у випадку, якщо вона не відповідає цим вимогам, застосувати положення статті 185 ЦПК України. Лише у разі невиконання вимог, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, така скарга може бути повернута. Вважає, що при поданні апеляційної скарги він не зловживав своїми процесуальними правами.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку. 
		За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). 
		Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
		У відповідності до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
		Статтею 356 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги. 
		Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 357 ЦПК України. 
		Наведеною нормою не встановлено такої підстави для повернення апеляційної скарги, як зловживання процесуальними правами.
		Водночас за правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19) виходила з того, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
		Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться лише до образливих тверджень на адресу місцевого суду, судової та правоохоронної систем України, органів державної виконавчої служби.
		Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Апеляційний суд правильно виходив з того, що використання вжитих ОСОБА_1 висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу ЄСПЛ вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01; «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00 і 18589/02; «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
		Звертаючись до суду з відповідними процесуальними документами, заявникові хоч і надано право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте це не дає йому права свавільно використовувати неоднозначні звертання до учасників процесу, що можуть слугувати виявом неповаги до честі, гідності цих осіб, а також власні судження, твердження, роздуми, які трактуються двозначно та образливо в цілому, що є неприпустимим та свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.
		Доводи ОСОБА_1 про те, що вказана судом апеляційної інстанції підстава для висновку про зловживання ним процесуальними правами не входить до наведеного частиною другою статті 44 ЦПК України переліку, є безпідставними, оскільки такий перелік не є вичерпним.
		Заявникові роз`яснено судом апеляційної інстанції, що викладена судова оцінка його апеляційної скарги не позбавляє його права за наявності для того підстав подати апеляційну скаргу, добросовісно користуючись цим правом, тобто керуючись завданням цивільного судочинства, не використовуючи образливі висловлювання, виявляючи повагу до учасників судового процесу та виконуючи інші вимоги чинного цивільного законодавства України.
		За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У відповідності до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення, ухваленого відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом.
		Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бондар Надії Сергіївни.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                                         В. О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                                   В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                                                    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...