Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/7702/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2020.
Дата набрання законної сили: 15.01.2020
Номер судового провадження: 61-42142ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 334/7702/16
		провадження № 61-42142св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,   Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 , 
		відповідач  - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у складі судді              Добрєва М. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про стягнення додаткових витрат та неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів.
		Позов мотивовано тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2005 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до його повноліття. Однак, відповідач нараховані державним виконавцем аліменти систематично не сплачував, заборгованість по аліментах була постійною, але змінювався її розмір. Станом на 27 жовтня 2016 року утворилася заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 1 822,11 грн. 
		Син має хронічні захворювання: бронхіальну астму 3 ступеню, астигматизм, логоневроз та перебуває на диспансерному обліку у алерголога, окуліста та невропатолога. На лікування сина позивач витрачала значні кошти, в той час як відповідач участі у цих витратах не приймав. 
		З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) у зв`язку з несплатою аліментів у розмірі 95 913,11 грн та 13 890,19 грн додаткових витрат на дитину. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 804,13 грн. пені за прострочення сплати аліментів, а також 427,57 грн витрат на придбання путівки в пансіонат.
		Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на стягнення пені, проте нею було невірно розраховано розмір. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено лише витрати на придбання путівки для дитини в пансіонат, половину вартості якої у сумі 427,57 грн. суд стягнув з відповідача.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду 
		Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у цій справі скасовано в частині відмови в позовних вимогах про додаткові витрати на лікування.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані з лікуванням неповнолітнього сина ОСОБА_3 , що виникли станом на 31 серпня 2017 року в сумі 6 253,50 грн.
		В іншій частині рішення залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  суд першої інстанції  зробив правильний висновок про застосування відповідальності до відповідача у вигляді нарахування пені за час прострочення сплати аліментів і обґрунтовано стягнув на користь позивача пеню у розмірі  3 804,13 грн. Позивачем фактично доведено придбання ліків на суму 835 грн для лікування сина ОСОБА_3 та путівок на оздоровлення сина на суму 11 672 грн, що загалом складає               12 507 грн. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року в частині розміру стягнутої неустойки (пені) та додаткових витрат на дитину, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустилися помилки при визначенні розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. 
		Позиція інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.  
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду  від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Дана справа є малозначною, однак, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
		11 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи  № 334/7702/16 надійшли до Верховного Суду. 
		03 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справа № 334/7702/16 призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів. 
		Позиція Верховного Суду
		Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з огляду на наступне. 
		Судами встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2005 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
		З лютого 2013 року по червень 2013 року відповідач не здійснював оплату аліментів, яка обчислювалася згідно з середньомісячною заробітною платою по місту в зв`язку з непрацевлаштованістю відповідача, а з червня 2013 року він працевлаштувався в ЗФ ТОВ «Охорона НГЗ м. Миколаїв», і аліменти відраховувалися на підставі його заяви.
		Виконавчий лист направлений до Жовтневого ВДВС Миколаївської області за місцезнаходженням підприємства, і з травня 2015 року аліменти відраховувалися на підставі виконавчого документа.
		З 04 вересня 2014 року по 10 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності і суверенітету та територіальної цілісності України у складі в/ч пп В6266. В цей період аліменти перераховувалися за місцем його постійної роботи ЗФ ТОВ «Охорона НГЗ м. Миколаїв», але не завжди у повному обсязі. 
		Згідно частини першої статті 196 СК України (в редакції на час постановлення судових рішень) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
		Суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, розрахував пеню за наступною формулою: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць  та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
		Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
		Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. 
		Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. 
		Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. 
		Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості         х 1 %.
		За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
		Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
		У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
		Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. 
		У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.»
		Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
		?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
		?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
		A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
		Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
		A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
		Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
		………………………………………………………………………………………………………………………
		An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
		Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
		Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти,  виникла заборгованість по аліментах, однак, провели невірний розрахунок. 
		Крім того, суди не з`ясували дійсний розмір заборгованості, оскільки в наданих розрахунках за один і той самий період містяться різні фактичні дані (розрахунок заборгованості від 27 жовтня 2016 року, розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2017 року, розрахунок  станом на 01 квітня 2015 року). При здійсненні розрахунку пені суд першої інстанції виходив з розрахунку № 23112 від 27 жовтня 2016 року, складеного державним виконавцем Заводського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області і розрахунку заборгованості станом на 01 лютого 2018 року, складеного державним виконавцем Дніпровського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області. Однак, суд не звернув уваги та не надав належної оцінки  суперечливим фактичним даним, які містяться у даних довідках.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Таким чином, постанова апеляційного суду в частині стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів підлягає скасуванню, з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо невірного розміру стягнутих додаткових витрат.
		Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. 
		Відповідно до частини першої статті 185 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). 
		У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі                    № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
		Тому колегія судів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що наявні підстави, передбачені статтею 185 СК України, для стягнення із відповідача на користь позивача Ѕ понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини, з урахуванням того, що батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину. 
		Розглядаючи спір, суд апеляційної  інстанції в частині стягнення додаткових витрат на дитину правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив в цій частині законне й обґрунтоване судове рішення. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів прийнята з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині стягнення додаткових витрат на дитину постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментівскасувати.
		Справу № 334/7702/16в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В іншій частині постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року  залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді: Н. О. Антоненко   І. О. Дундар   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...