Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11423/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 21.01.2020. Зареєстровано: 22.01.2020. Оприлюднено: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 14.02.2020
Номер судового провадження: 2-а/761/590/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 640/11423/19
		Провадження № 2-а/761/590/2019
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   14 січня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі: 
		головуючого судді:      Савицького О.А.,
		при секретарі:     Горюк В.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		12.09.2019 р. на адресу суду від Окружного адміністративного суду м.Києва за підсудністю надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДВС ГТУЮ у м.Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови.
		Свої вимоги з врахуванням їх уточнення позивач обґрунтовує тим, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві перебувало виконавче провадження № 58764649 з примусового виконання виконавчого листа № 761/5268/17, виданого 29.03.2019 р. Шевченківським районним судом м.Києва, за яким: зобов`язано ГУПФУ в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.08.2017 р., з урахуванням отриманих за останні 24 місяці служби видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації доходів на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 6 від 18.01.2018 р. та виплатити різницю між виплаченою та нарахованою на підставі рішення суду пенсією; зобов`язано ГУПФУ в м.Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії та виплатити таку компенсацію. 28.05.2019 р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження з підстави, передбаченої п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, оскільки ним не було вжито всіх вичерпних та достатніх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення примусового виконання боржником рішення суду, позивач вважає, що вказаними діями та рішенням державного виконавця були порушені його права, а тому звернувся до суду з даним позовом.
		Ухвалою від 21.11.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву на позов не подав.
		Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Перевіряючи обставини, справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 24.10.2018 р. в справі № 761/5268/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в м.Києві, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, вказаний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано ГУПФУ в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.08.2017 р., з урахуванням отриманих за останні 24 місяці служби видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації доходів на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 6 від 18.01.2018 р. та виплатити різницю між виплаченою та нарахованою на підставі рішення суду пенсією; зобов`язано ГУПФУ в м.Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії та виплатити таку компенсацію.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24.10.2018 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУПФУ в м.Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплатити заборгованість за весь період недоплат  скасовано, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Зобов`язано ГУПФУ в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.08.2017 р. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої нараховані та сплачені страхові внески, та виплатити різницю між виплаченою та нарахованою на підставі рішення суду пенсією. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24.10.2018 р. залишено без змін. 
		Вказане рішення набрало законної сили, за яким 29.03.2019 р. Шевченківським районним судом м.Києва стягувачу було видано виконавчий лист.
		З метою примусового виконання вказаного виконавчого листа за заявою стягувача головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження № 57764649. 
		28.05.2019 р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження з підстави, передбаченої п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, постанова є передчасною та підлягає скасуванню, оскільки ним не було вжито всіх вичерпних та достатніх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення примусового виконання боржником рішення суду, а тому вважає, що вказаними діями та рішенням державного виконавця було порушено його право на судовий захист.
		Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
		Пунктами 4,5 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначені принципи діяльності органів державної виконавчої служби і засади виконавчого провадження, а саме диспозитивності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та обов`язковості виконання рішень.
		За змістом положень п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
		Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,  протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		Згідно зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа з підстави, передбаченої п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є виконання вищезазначених вимог та вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
		В свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що воно не буде виконано та суперечитиме основним принципам національного законодавства України і практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень ст.ст. 8, 9 КАС України є його складовою.
		Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії»: по-перше, нагадав, що п.1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов`язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п.1 ст.6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».
		Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі «Васильєв проти України» зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави.
		Разом з тим, відповідно до положень ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження серед іншого має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 4) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 5) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 6) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ,  із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 7) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників  юридичних осіб або боржників  фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 8) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника  фізичної особи чи керівника боржника  юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 9) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 10) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
		Слід зазначити про те, що в рамках даного виконавчого провадження державний виконавець жодним із вищевказаних прав для виконання рішення не скористався, що свідчить про непроведення усього обсягу виконавчих дії, оскільки встановлено, що державний виконавець, зокрема, не звертався до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. В матеріалах справи також відсутні й будь-які відомості щодо внесення органом досудового розслідування відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, а так само щодо реалізації державним виконавцем його права, передбаченого п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, у випадку прояву бездіяльності органом досудового розслідування щодо вирішення вказаного питання.
		При цьому, відповідачем не було доведено, що ним вчинялись всі заходи відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду.
		Водночас, у матеріалах справи не міститься підтвердження повного виконання виконавчого листа, виданого в справі № 761/5268/17, а тому суд вважає, що рішення суду є невиконаним, у зв`язку з чим дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. щодо винесення постанови від 28.05.2019 р. про закінчення виконавчого провадження є передчасними. 
		Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно з ч.5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		При цьому, представником відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві, відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подано.
		За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, враховуючи, що під час вчинення оскаржуваних дій головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. не було вжито всіх вичерпних та достатніх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення примусового виконання боржником рішення суду, в тому числі не вчинено дій щодо звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві Григорян О.Г. щодо винесення постанови від 28.05.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 58764649, та скасувати вказану постанову. 
		Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1536,80 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови  задовольнити.
		Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян Олени Грайровни щодо винесення постанови від 28.05.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 58764649. 
		Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян Олени Грайровни від 28.05.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 58764649. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь держави судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...