Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/7544/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2020.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: 61-10648ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 668/7544/15-ц
		провадження № 61-10648св18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , 
		відповідачі за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю м`ясокомбінат «Ювілейний», ОСОБА_2 ,
		позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю м`ясокомбінат «Ювілейний»,
		відповідачі зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_4 , на рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 1 березня 2016 року, ухвалене у складі суді Зубова О. С., та рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Радченка С. В., Вербицької Л. І., Колісниченка А. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом та зустрічних позовних вимог 
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю м`ясокомбінат «Ювілейний» (далі - ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний») та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 9 000 гривень. 
		Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю права вимагати від ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» безпідставно отриманих грошових коштів згідно з платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року, яким фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 перераховано, як зазначає позивач помилково, на розрахунковий рахунок комбінату грошові кошти у розмірі 9 000 гривень з призначенням платежу «за товар згідно домовленості від 20.10.10». Право вимоги позивач набув від ФОП  ОСОБА_3 за договором про відступлення права вимоги від 14 травня 2013 року. В забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів від ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 14 травня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася за належне виконання комбінатом своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 Ураховуючи зазначені обставини, позивач з посиланням на статті 554, 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України просить стягнути солідарно з ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та поручителя ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 9 000 гривень, перераховані на користь товариства за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року. 
		Не погоджуючись з позовом, ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 14 травня 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за яким фізичною особою-підприємцем відступлено позивачу за первісним позовом право вимоги до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» безпідставно отриманих коштів у розмірі 9 000 гривень як помилкового перерахованих, а також про визнання припиненим договору поруки від 14 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким забезпечено виконання зобов`язання боржником ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» щодо повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 9 000 гривень за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» посилається на наявність тривалих договірних відносин з ФОП ОСОБА_3 та відсутністю права вимоги грошових коштів у останньої до товариства, зокрема, станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги. Між позивачем за зустрічним позовом та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки від 1 лютого 2009 року № МК-88-09/10, відповідно до умов якого товариство зобов`язувалося здійснювати поставку товарів, а ФОП  ОСОБА_3 - приймати та оплачувати товар. Грошові кошти у сумі 9 000 гривень перераховані ФОП ОСОБА_3 згідно з платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року, зараховані у погашення заборгованості за поставлений товар, тому ці кошти сплачені не помилково. На момент укладення договору відступлення права вимоги у ФОП ОСОБА_3 до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» такого права не існувало. На підставі положень статей 514, 516, 519 ЦК України відступлення права вимоги здійснюється тільки відносно дійсної вимоги, що існує на момент переходу права. Зважаючи на вказане, зміст договору про відступлення права вимоги, укладений між відповідачами за зустрічним позовом, суперечить положенням частини першої статті 203 ЦК України, оскільки не відповідає приписам статей 513-516, 519 ЦК України, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підставою недійсності такого правочину. 
		Крім того, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення частини першої статті 216 ЦК України, за якою недійсний правочин не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, вважає, що зобов`язання за договором відступлення права вимоги в силу положень частини першої статті 598 ЦК України є припиненими. З огляду на припинення основного зобов`язання, позивач за зустрічним позовом вважає, що припиненими є також зобов`язання за договором поруки. 
		Посилаючись на викладені обставини та положення законодавства, ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 14 травня 2013 року, укладений між ФОП  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та припиненим договір поруки від 14 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Суворівського районного суду м. Херсона від 1 березня 2016 року, описку у якому виправлено ухвалою від 23 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання припиненим договору поруки відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП ОСОБА_3 існували договірні правовідносини з поставки м`ясної продукції. Протягом лютого 2009 року-травня 2013 року товариство здійснювало поставки ковбасних виробів та м`ясних напівфабрикатів ФОП ОСОБА_3 , однак остання свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконувала неналежним чином, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. Зазначені обставини встановлені рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2013 року у справі № 200/9804/13-ц, яким позовну заяву ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» задоволено та стягнено на його користь з ФОП ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 4 680 810,18 гривень. Сторонами визнано, що при розрахунку стягненої заборгованості також ураховані як такі, що сплачені за поставку продукції, грошові кошти у розмірі 9 000 гривень, перераховані відповідно до платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року, які позивач просить стягнути у даній справі як безпідставно отримані. Таким чином, суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання коштів у розмірі 9 000 гривень, сплачених за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року, безпідставно отриманими, тому відмовив у їх стягненні. Суд вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що зазначені грошові кошти перераховані ФОП ОСОБА_3 за товар на підставі домовленості від 20 жовтня 2010 року, як зазначено у призначені платежу, якої не існувало, так як позивач не довів належними доказами, що в цьому платіжному дорученні дата домовленості сторонами договору зазначена не помилково і ця сума перерахована не у погашення заборгованості за поставлену продукцію.
		Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний», оскільки судом не встановлено наявності підстав, що можуть свідчити про недійсність договору про відступлення права вимоги, а також не встановлено наявність обставин, передбачених законодавством, для припинення поруки. 
		Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 1 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» задоволено частково. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 14 травня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 У задоволенні зустрічного позову в частині визнання поруки припиненою відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційними скаргами позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки судами встановлена наявність договірних відносин між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» на момент перерахування коштів згідно платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року і зарахування таких коштів у рахунок оплати поставленої продукції, тому твердження позивача, що такі кошти перераховані помилково та знаходяться у відповідача безпідставно необґрунтовані.
		Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 14 березня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки на момент укладення цього договору у ФОП ОСОБА_3 не було дійсної вимоги до боржника. Таким чином, оспорюваний договір суперечить положенням статей 514, 516, 519 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним. Щодо позовних вимог зустрічного позову про визнання припиненою поруки, укладеною за договором від 14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , такий договір, за висновком апеляційного суду, є нікчемним, оскільки укладений на забезпечення недійсного правочину, що не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Враховуючи нікчемність такого договору, позовні вимоги про визнання його припиненим не підлягають задоволенню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, поданою його представником ОСОБА_4 , в якій просить рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 1 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
		На думку заявника, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» коштів у розмірі 9 000 гривень як безпідставно отриманих є необґрунтованими, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б вказували на те, що сума, заявлена до стягнення у цьому судовому процесі, була предметом розгляду у справі № 200/9804/13-ц. При цьому скаржник посилається на висновок, зроблений судами у справі № 200/9804/13-ц, за яким грошові кошти, зокрема у розмірі 9 000 гривень, не відносяться до додаткової угоди № 5 від 27 лютого 2013 року, укладеної між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП ОСОБА_3 , якою визначено факт існування заборгованості фізичної  особи-підприємця перед товариством за поставлену продукцію у розмірі 4 840 776,18 гривень. Заявник зазначає, що суди не надали оцінку вказаним обставинам та призначенню платежу, вказаному у платіжному дорученні № 3321 від 12 червня 2012 року, так як будь-яких домовленостей між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» не існувало, заліків зустрічних однорідних вимог не проводилось.
		Позиція інших учасників справи
		У грудні 2016 року ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» подало заперечення на касаційну скаргу, у яких посилається на безпідставність її доводів, та вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову є законними і обґрунтованими. Зазначає, що судами на підставі належних доказів встановлено наявність договірних відносин між первісним кредитором за договором про відступлення права вимоги та відповідачем за первісним позовом, також встановлено зарахування коштів у розмірі 9 000 гривень, перерахованих за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року, у погашення заборгованості за придбаний товар. Рішенням суду у справі № 200/9804/13-ц встановлена заборгованість ФОП  ОСОБА_3 перед ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» станом на 27 лютого 2013 та 29 липня 2013 року з урахуванням усіх раніше здійснених ФОП ОСОБА_3 платежів за товар, тому посилання заявника на встановлення у вказаній справі неприналежності платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року до договору поставки не відповідає дійсності. Враховуючи те, що між сторонами існували договірні правовідносини і кошти у розмірі 9 000 гривень зараховані на погашення заборгованості за товар, підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин відсутні. Зважаючи на встановлену судами відсутність у ФОП ОСОБА_3 на момент укладення договору про відступлення права кредиторських вимог до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний», зазначений договір не відповідає положенням законодавства та правомірно визнаний судом апеляційної інстанції недійсним.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У 2018 році справу передано до Верховного Суду. 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 травня 2013 року між ФОП  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до позивача за первісним позовом перейшло право вимоги у ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» грошових коштів у розмірі 9 000 гривень, помилково перерахованих первісним кредитором на користь боржника за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року. 
		14 травня 2013 року у забезпечення виконання боржником зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих коштів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
		Також судами установлено, що між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП  ОСОБА_3 1 лютого 2009 року укладено договір поставки № МК-88-09/10, згідно з яким товариство зобов`язалося здійснити поставку товарів: ковбасних виробів та готових м`ясних виробів, а ФОП ОСОБА_3 - приймати та оплачувати товар. Умовами договору передбачено, що кількість, асортимент, вартість товару, що поставляється, зазначаються у товарних накладних, складених на основі заявок покупця, а за поставлений товар покупець повинен розрахуватися протягом 23 банківських днів з моменту поставки товару. Сторонами визнано, що при розрахунку стягненої заборгованості також ураховані (як сплачені за поставлену продукцію) 9 000 гривень, перераховані відповідно до платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року.
		Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2013 року у справі № 200/9804/13-ц позовну заяву ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» задоволено та стягнено на його користь з ФОП ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 4 680 810,18 гривень. Зазначеним судовим рішенням установлено, що між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП  ОСОБА_3 існували договірні правовідносини з поставки м`ясної продукції. Протягом лютого 2009 року-травня 2013 року товариство здійснювало поставку ковбасних виробів та м`ясних напівфабрикатів ФОП  ОСОБА_3 , однак остання свої обов`язки з оплати товару виконувала неналежним чином, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, стягнена за рішенням суду. 
		У суді першої інстанції сторони визнали, що при розрахунку стягненої заборгованості враховані (як сплачені за поставлену продукцію) 9 000 гривень, перераховані відповідно до платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року, які позивач за первісним позовом просить стягнути у даній справі як безпідставно набуті. 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Нормативною підставою щодо стягнення коштів з відповідача позивачем за первісним позовом вказано статтю 1212 ЦК України, посилаючись на те, що кошти перераховані первісним кредитом на рахунок ТОВ м`ясокомбінат «Ювілений» помилково із зазначенням у призначені платежу «за товар згідно домовленості від 20.10.10», при цьому будь-яких домовленостей між вказаними особами не існувало, тому кошти знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави і такі кошти підлягають поверненню особі, яка має право їх вимоги. 
		Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення глави 83 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		За позицією позивача за первісним позовом підстава для перерахування коштів від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» була відсутня взагалі і кошти перераховані помилково. 
		Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі матеріалів справи установлено, що між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП  ОСОБА_3 з 2009 року існують договірні правовідносини. ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» здійснював протягом 2009-2013 років поставку ФОП  ОСОБА_3 товарів. 
		Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2013 року у справі № 200/9804/13-ц, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» до ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (поручитель) та ОСОБА_6 (поручитель) про стягнення заборгованості за договором № МК-88-09/10 від 1 лютого 2009 року, ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» здійснювало поставки ФОП ОСОБА_3 товару, починаючи з 2009 року, за який остання розраховувалась не у повному обсязі, тому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору поставки, якими узгоджували розмір заборгованості ФОП ОСОБА_3 та порядок її погашення. Зокрема, станом на 27 лютого 2013 року розмір заборгованості фізичної особи-підприємця перед товариством склала 4 840 776,18 гривень, що підтверджено додатковою угодою № 5 від 27 лютого 2013 року до договору поставки та актом звірки взаємних розрахунків від 26 лютого 2013 року.
		Таким чином, судовим рішенням установлено, що станом на 26 лютого 2013 року за підписаним між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» актом взаєморозрахунків між вказаними особами кредиторську заборгованість мала саме фізична особа-підприємець перед товариством. Таке свідчить про відсутність прав вимоги грошових коштів фізичної            особи-підприємця до ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний», перерахованих за поставлений товар. Договір про відступлення права вимоги коштів за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року підписаний ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 14 травня 2013 року (після підписання акта взаємних розрахунків сторін договору поставки).
		Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Аналогічні положення містить діюча редакція Цивільного процесуального кодексу України (частина четверта статті 82 Кодексу). 
		Посилання заявника на надання оцінки, зокрема, платіжному дорученню № 3321 від 12 червня 2012 року, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи № 200/9804/13 та встановлення судом, за твердженням заявника, що таке платіжне доручення не відноситься до додаткової угоди від 27 лютого 2013 року та договору поставки, є необґрунтованим. Зі змісту ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року у справі № 200/9804/13, по-перше, не вбачається, що здійснювався аналіз саме платіжного доручення № 3321 від 12 червня 2012 року, по-друге, судом апеляційної інстанції вказано, що ним не враховуються реєстри видаткових документів станом на 22 січня 2013 року, додані до апеляційної скарги відповідачем, оскільки розмір заборгованості ФОП  ОСОБА_3 перед ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» підтверджується додатковою угодою № 5 від 27 лютого 2013 року, підписаною стороною без застережень, яка недійсною не визнавалась. 
		Твердження  ОСОБА_1 про ненадання судами попередніх інстанцій вказаному у платіжному дорученні № 3321 від 12 червня 2012 року призначенню платежу спростовується змістом рішення суду першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд. 
		Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		З огляду на встановлені обставини, суди дійшли правильного висновку про недоведення безпідставності отримання коштів ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» згідно з платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року у розмірі 9 000 гривень та помилковості перерахування таких коштів відповідачу, тоді як відповідачем за первісним позовом доведено існування між сторонами договірних правовідносин, здійснення поставок товару первісному кредитору за договором про відступлення права вимоги, відсутність заборгованості перед ФОП ОСОБА_3
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановивши правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом, правильно застосували норми матеріального права з урахуванням характеру спірних правовідносин та ухвалили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом із дотриманням норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують та спрямовані виключно на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду. 
		Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 14 травня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з огляду на положення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені обставини справи. 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
		Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, до яких, зокрема, відноситься вимога відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно із пунктом першим частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України). 
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
		За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
		Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
		Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи щодо наявності договірних відносин між ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» та ФОП ОСОБА_3 , здійснення поставок товару товариством на користь фізичної особи-підприємця, відсутність заборгованості товариства перед фізичною особою-підприємцем згідно проведеної сторонами звірки розрахунків станом на 26 лютого 2016 року, зарахування коштів, які надійшли від ФОП  ОСОБА_3 , зокрема, за платіжним дорученням № 3321 від 12 червня 2012 року на суму 9 000 гривень, на рахунок ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» як оплата поставленого товару, та недоведеності позивачем за первісним позовом, що кошти перераховані ФОП  ОСОБА_3 на користь товариства за вказаним платіжним дорученням помилково, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у первісного кредитора ФОП  ОСОБА_3 права вимоги, що стало предметом договору від 14 травня 2013 року про його відступлення новому кредитору ОСОБА_1 
		Зважаючи на вказане, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, а саме, що договір про відступлення права вимоги суперечить статтям 512, 514 ЦК України, що відповідно до положень частини першої статті 203 ЦК та частин першої та третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. 
		Також суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо нікчемності договору поруки, укладеного 14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у забезпечення виконання боржником -ТОВ м`ясокомбінат «Ювілейний» зобов`язання за договором про відступлення права вимоги від 14 травня 2013 року, оскільки відповідно до частини другої статті 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		З огляду на нікчемність договору поруки суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання припиненим договору поруки від 14 травня 2013 року.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині, що залишена без змін за результатами його перегляду у апеляційному порядку, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої в частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та рішення суду апеляційної інстанції без змін. 
		 
		Щодо судових витрат
		Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
		Рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 1 березня 2016 року в частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...